Ухвала від 21.05.2025 по справі 937/5795/20

Дата документу 21.05.2025 Справа № 937/5795/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 937/5795/20 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/467/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянула 21травня 2025року вм.Запоріжжяв апеляційномупорядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця c. Північне Мелітопольського району Запорізької області, громадянина України, який має середню освіту, не працює, неодружений, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше в силу ст.89 КК України не судимого,

обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.1 ст.263 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, який має середню освіту, не працює, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого:

01 жовтня 2019 року Мелітопольським міськрайонним судом за ч.1, 2 ст.185, 70 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.1 ст.309 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор»,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_9 - в режимі відеоконференції,

захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_10 - в режимі відео конференції.

Обвинувачений ОСОБА_7 звернувся досуду апеляційноїінстанції запеляційною скаргою(здоповненнями) на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 лютого 2022 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, та призначено йому покарання:

- за ч.3 ст.187КК України із застосуванням ст.69КК України у виді позбавлення волі строком на 6 /шість/ років з конфіскацією майна;

- за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначено ОСОБА_6 , шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, покарання у виді позбавлення волі строком на шість років з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з 25 травня 2020 року.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.

ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.1 ст.309 КК України, та призначено йому покарання:

- за ч.3 ст.187КК України у виді позбавлення волі строком на 7 /сім/ років з конфіскацією майна;

- за ч.1 ст.309 КК України у виді обмеження волі строком на 1 /один/ року.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 /сім/ років з конфіскацією майна.

Відповідно до ст.71 КК України, до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 жовтня 2019 року та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 /сім/ років 3 /три/ місяці з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з 27 травня 2020 року.

Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Стягнуто у рівних частках з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави розрахунковий рахунок №048999980313080115000008479, одержувач ГУК у Зап.обл./ТГ м. Запоріжжя/24060300, код ЄДРПОУ 37941997, назва банку: Казначейство України, процесуальні витрати на проведення експертиз в сумі:

- 653 /шістсот п`ятдесят три/ гривні 80 копійок, з кожного, витрачені для залучення стороною обвинувачення експерта для проведення судової експертизи №17-219 від 18 червня 2020 року;

- 653 /шістсот п`ятдесят три/ гривні 80 копійок, з кожного, витрачені для залучення стороною обвинувачення експерта для проведення судової експертизи №17-144 від 28 квітня 2020 року.

- 490 /чотириста дев`яносто/ гривень 35 копійок, з кожного, витрачені для залучення стороною обвинувачення експерта для проведення судової експертизи №17-145 від 15 квітня 2020 року.

Стягнуто з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави розрахунковий рахунок №048999980313080115000008479, одержувач ГУК у Зап.обл./ТГ м. Запоріжжя/24060300, код ЄДРПОУ 37941997, назва банку: Казначейство України, процесуальні витрати в сумі:

- 817 /вісімсот сімнадцять/ гривень 25 копійок, витрачені для залучення стороною обвинувачення експерта для проведення судової експертизи №7-1714 від 01 липня 2020 року.

Стягнуто з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави розрахунковий рахунок №048999980313080115000008479, одержувач ГУК у Зап.обл./ТГ м. Запоріжжя/24060300, код ЄДРПОУ 37941997, назва банку: Казначейство України, процесуальні витрати в сумі:

- 980 /дев`ятсот вісімдесят/ гривень 70 копійок, витрачені для залучення стороною обвинувачення експерта для проведення судової експертизи №2-297 від 26 травня 2020 року.

Скасовано арешт майна, а саме: чорних туфель, маски до протигазу(лицьова частина) з гуми темно-зеленого кольору; мобільний телефон Nokia 6030, чорного кольору НОМЕР_1 без сім-картки; мобільний телефон Samsung C3010 в корпусі чорного кольору без сім-картки; мобільний телефон Nomi І184 в корпусі чорно-жовтого кольору, в якому виявлені 2-сім-картки: Київстар-№ НОМЕР_2 та lifcell - № НОМЕР_3 ; які було вилучено 27 травня 2020 року в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_3 ; чоловічих кросівок сірого кольору, які були вилучені 27 травня 2020 року в ході огляду місця події за адресою: м. Мелітополь, вул. Шмідта, 65, на території ТОВ «Альтер Віта» та згідно квитанції №384-565 передано на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, накладений на підставі ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 червня 2020 року.

Чорні туфлі, мобільний телефон Nokia 6030, чорного кольору НОМЕР_1 без сім-картки; мобільний телефон Samsung C3010 в корпусі чорного кольору без сім-картки; мобільний телефон Nomi І184 в корпусі чорно-жовтого кольору, в якому виявлені 2-сім-картки: Київстар-№ НОМЕР_2 та lifcell - № НОМЕР_3 ; які було вилучено 27 травня 2020 року в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_3 , які згідно квитанції №384-565 передано на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області повернути ОСОБА_7 .

Маску до протигазу(лицьова частина) з гуми темно-зеленого кольору, чоловічі кросівки сірого кольору, які були вилучені 27 травня 2020 року в ході огляду місця події за адресою: м. Мелітополь, вул. Шмідта, 65, на території ТОВ «Альтер Віта» та згідно квитанції №384-565 передано на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області знищити.

Вирішена доля речових доказів.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати вирок суду першої інстанції та призначити менш суворе покарання.

В обґрунтування своєї скарги зазначає, що оскаржуваний вирок суду є незаконний, оскільки ухвалений із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а тому підлягає скасуванню в частині призначеного покарання.

Вказує, що доведеність його винуватості у вчиненні зазначених у вироку дій та правильність їх кваліфікації не оспорюються.

Вважає, що йому необхідно призначити менш суворе покарання у виді позбавлення волі, чим визначене судом першої інстанції.

В доповненняхдо апеляційноїскарги обвинувачений зазначає, що матеріали справи були втрачені у зв`язку з початком бойових дій в Запорізькій області.

При відновленні кримінальної справи були грубі порушення, а саме, що поновлення відбувалось без його участі, та до цього часу його не повідомлено про відновлення матеріалів.

Крім того, його не ознайомили з матеріалами провадження, якими відновлено матеріали кримінального провадження не в повному обсязі.

Також, посилається на відсутність відео фіксації, що свідчить про необхідність скасування вироку.

Згідно з вироком суду, 28 березня 2020 року приблизно о 03 годині 00 хвилин ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7 , за попередньою змовою групою осіб, діючи з корисливих мотивів, маючи спільний протиправний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), зайшли до приміщення автозаправної станції підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» №08-03, що знаходиться за адресою: пр. Б.Хмельницького,74/1 в м. Мелітополі Запорізької області. Знаходячись у приміщенні вказаної автозаправної станції, діючи узгоджено, згідно із домовленістю між собою, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 зайшли до підсобного приміщення, яке є іншим приміщенням, де у той час знаходилися потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , де ОСОБА_6 , застосовуючи заздалегідь пристосований до вчинення кримінального правопорушення обріз двоствольної мисливської рушниці (ТОЗ-Б) 16 калібру НОМЕР_4 , наніс потерпілому ОСОБА_12 декілька ударів в область голови, внаслідок чого останньому були спричинені легкі тілесні ушкодження, а саме: травматичний набряк м`яких тканин голови. При цьому, демонструючи вказаний обріз, наказав ОСОБА_11 сидіти мовчки. В цей час ОСОБА_7 , продовжуючи спільні злочинні дії, пішов до торгівельного залу автозаправної станції, де шляхом відкриття касового апарату заволодів грошовими коштами у розмірі 1 334 грн 23 коп. Після чого, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишили приміщення автозаправної станції, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. Таким чином, обвинувачені своїми злочинними діями спричинили майнову шкоду ПП «Амік Україна» №08-03 у розмірі 1 334 грн 23 коп.

Крім того, ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне носіння та зберігання вогнепальної зброї та боєприпасів, без передбаченого законом дозволу, в порушення постанови Верховної ради України «Про право власності на окремі види майна» від 24 січня 1995 року, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної , пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробника для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями, метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів дол. зброї, або вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС №662 від 21 серпня 1998 року, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах 27 березня 2020 року придбав обріз двоствольної мисливської рушниці (ТОЗ-Б) 16 калібру НОМЕР_4 та 7 набоїв 16 калібру, та маючи умисел, направлений на носіння і зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, переніс за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_4 , де зберігав вказані предмети у шафі, розташованій в коридорі вищевказаного житлового приміщення. 28 березня 2020 року ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне носіння та зберігання вогнепальної зброї та боєприпасів, без передбаченого законом дозволу, приніс обріз двоствольної мисливської рушниці (ТОЗ-Б) 16 калібру НОМЕР_4 до приміщення автозаправної станції підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» №08-03, що знаходиться за адресою: пр. Б.Хмельницького,74/1 в м. Мелітополі Запорізької області і застосував його там як знаряддя вчинення злочину 28 березня 2020 року. Після чого, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на незаконне носіння і зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, переніс за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_4 , де продовжував незаконно зберігати у шафі, розташованій у коридорі вказаного житлового приміщення, до 13 години 20 хвилин 25 травня 2020 року, коли під час проведення обшуку слідчим поліції були виявлені та вилучені обріз двоствольної мисливської рушниці (ТОЗ-Б) 16 калібру НОМЕР_4 та 7 набоїв 16 калібру. Згідно висновку судової експертизи №2-279 від 26 травня 2020 року обріз двоствольної мисливської рушниці (ТОЗ-Б) 16 калібру НОМЕР_4 відноситься до переробленої гладкоствольної вогнепальної зброї та є придатним до стрільби з правого ствола. А 7 набоїв 16 калібру промислового виробництва НВФ (ТАХО) м. Херсон, Україна, є боєприпасами до мисливської гладкоствольної вогнепальної зброї, придатні до стрільби.

Крім того, ОСОБА_7 у невстановлений час, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, маючи умисел, направлений на незаконне носіння, придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, придбав психотропну речовину, яку зберігав без мети збуту при собі до часу вилучення слідчим під час проведення обшуку 27 травня 2020 року у період часу з 12 години 03 хвилин до 12 години 58 хвилин за адресою: АДРЕСА_3 , коли з внутрішньої кишені одягненої на ньому джинсової куртки, виявлено і вилучено три пакети зі застібками zip-lock, в яких знаходилась кристалічна речовина білого кольору масою 0,07842 г, 0,07784 г, 0,06816 г, 0,17460 г, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено метамфетамін, маса якого склала відповідно 0,06032 г в перерахунку на основу, 0,06103 г в перерахунку на основу, 0,05324 г в перерахунку на основу, загальною масою 0,17460 г.

Вирок суду щодо ОСОБА_13 наразі ніким не оскаржується, оскільки прокурор ОСОБА_14 відмовилась від поданою нею апеляційної скарги на вищевказаний вирок суду та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 30 квітня 2025 року провадження за цією скаргою закрито.

Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу з урахуванням поданих до неї доповнень, та просили її задовольнити; захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_9 , яка просила вирішити апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на розсуд суду, зауважила, що з вироком суду щодо її підзахисного вона та обвинувачений ОСОБА_13 погодились; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався при розгляді цього провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і правильно кваліфікував дії обвинуваченого.

З оскаржуваного вироку убачається, що обвинувачені, зокрема і ОСОБА_7 , під час розгляду провадження судом першої інстанції повністю визнали свою вину, фактичні обставини провадження та кваліфікацію їх дій не оспорювали.

З урахуванням викладеного, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом було визнано недоцільним дослідження доказів в повному обсязі, вирішено обмежитись допитом обвинувачених, дослідженням даних, що характеризують їх особи, та дослідженням висновку судово-медичної експертизи від 30 березня 2020 року.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачені та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиція є добровільною, та судом роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати обставини, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Обвинувачені надали показання щодо обставин вчинених ними кримінальних правопорушень і зміст цих показань свідчить про те, що обвинувачені дійсно не оспорювали фактичні обставини провадження.

Порушень вимог кримінального процесуального законодавства, зокрема ст.349 КПК України, з боку суду першої інстанції не убачається.

В свою чергу, відповідно до положень ч.2 ст.394 КПК України, судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

З огляду на викладене, обвинувачений ОСОБА_7 , як і інші учасники провадження, не вправі оскаржувати в апеляційному порядку ті обставини, які він не оспорював під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним з урахуванням позиції самих обвинувачених.

Перевіряючи доводи обвинуваченого ОСОБА_7 в доповненнях до апеляційної скарги та при апеляційному розгляді про необхідність скасування оскаржуваного вироку та призначення нового розгляду кримінального провадження, колегія суддів звертає увагу на таке.

Обвинувачений ОСОБА_7 не вказує, які саме істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства на його думку були допущені судом першої інстанції, які б в свою чергу були підставою для безумовного скасування судового рішення з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

З відновлених матеріалів кримінального провадження таких порушень не убачається.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційна скарга прокурора (від якої в подальшому прокурор відмовилась) стосувалась лише призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання.

В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_7 (до подання до неї доповнень) також йшлося лише про суворість призначеного йому покарання.

В свою чергу, на думку колегії суддів, відновлені ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 25 листопада 2024 року за клопотанням захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_15 матеріали провадження є достатніми для перегляду оскаржуваного вироку суду в зазначеній частині.

Доводи обвинуваченого про те, що матеріали провадження не відновлені в повному обсязі, зокрема немає відео-аудіо фіксації, на думку колегії суддів, не може бути підставою для скасування оскаржуваного вироку, з огляду на таке.

Ніхто з учасників провадження, зокрема і сам обвинувачений ОСОБА_7 , не оспорює того факту, що фіксування судового провадження за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження в суді першої інстанції здійснювалось.

Як встановлено судом при відновлені матеріалів провадження (згідно з вищевказаною ухвалою від 25 листопада 2024 року), матеріали кримінального провадження №12020080140000960 (судова справа №937/5795/20) щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебувають на тимчасово окупованій території України і не направлені до Запорізького апеляційного суду у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Отже, відсутність у відновлених матеріалах провадження технічного носія інформації з аудіо-відеозаписами судових засідань обумовлено саме зазначеними обставинами, і не може бути розцінено як істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства у розумінні положень ст.412 КПК України.

Те, що обвинувачений ОСОБА_7 не був ознайомлений з відновленими матеріалами провадження (на що ним вказано в доповненнях до апеляційної скарги), само по собі також не може бути підставою для скасування оскаржуваного вироку, з огляду і на те, що обвинувачений не був позбавлений можливості ознайомитися з цими матеріалами під час апеляційного провадження, проте, відповідних клопотань від нього не надходило.

В свою чергу, захиснику обвинуваченого ОСОБА_7 адвокату ОСОБА_10 за її клопотанням були надані для ознайомлення всі наявні матеріали провадження, з якими остання ознайомилась у встановленому законом порядку із застосуванням фотозйомки.

Перевіряючи доводи обвинуваченого ОСОБА_7 , викладені в апеляційній скарзі, щодо суворості призначеного йому покарання, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. При призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації.

З оскаржуваного вироку убачається, що, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який раніше судимий, скоїв злочин в період іспитового строку, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став. При цьому судом враховано, що обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень в ході судового розгляду визнав в повному обсязі, розкаявся у скоєному, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, за місцем мешкання характеризується задовільно, що визнано судом обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , судом не встановлено.

На підставі всіх обставин у сукупності, в т.ч. ступеню тяжкості, суспільної небезпеки та фактичних обставин вчинених кримінальних правопорушень, а також відомостей про особу обвинуваченого, суд дійшов правильного висновку про необхідність призначення останньому покарання в межах санкцій статей обвинувачення : за ч.3 ст.187 КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк 7 років з конфіскацією майна, за ч.1ст.309 КК України у виді обмеження волі на мінімальний строк 1 рік.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, суд застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, а призначаючи покарання за сукупністю вироків на підставі ч.1 ст.71 КК України, суд частково приєднав до призначеного покарання не відбуте ОСОБА_7 покарання за попереднім вироком суду (лише 3 місяці), призначивши останньому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці з конфіскацією майна.

Отже, вважати призначене покарання надто суворим жодних підстав немає.

Обвинувачений, вказуючи в апеляційній скарзі на необхідність призначення йому менш суворого покарання, не вказує жодних обставин, які б не були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, не наведено таких обставин і при апеляційному розгляді.

В свою чергу, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України, а призначене обвинуваченому покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим так і іншими особами, та буде сприяти досягненню мети, визначеної у ст.50 КК України.

Підстав для пом`якшення призначеного покарання, зокрема і для застосування положень ст.69 КК України, колегія суддів не убачає.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на таке.

Санкція ч.1 ст.309 КК України в редакції, що діяла на час вчинення кримінального правопорушення, передбачала покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п`яти років.

В свою чергу, відповідно до положень ч.1 ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України, є кримінальним проступком.

В той же час, відповідно до положень п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Згідно з положенням ч.5 ст.74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Згідно з матеріалами провадження, в т.ч. з вироком суду, інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України, вчинене останнім 27 травня 2020 року.

Таким чином, з моменту вчинення ОСОБА_7 вказаного кримінального правопорушення минуло понад три роки.

Перебіг строку давності у цьому провадженні не зупинявся та не переривався.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ч.5 ст.74 КК України, ОСОБА_16 підлягає звільненню від покарання, призначеного йому за оскаржуваним вироком суду за ч.1 ст.309 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Оскільки ОСОБА_7 підлягає звільненню від покарання за ч.1 ст.309 КПК України, тому підлягає виключенню з вироку призначення останньому покарання за сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст.70 КК України.

Керуючись п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України, ст.ст. 404, 405, 407-409 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргуобвинуваченого ОСОБА_7 зурахуванням доповнень задовольнити частково.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 лютого 2022 року, яким ОСОБА_6 визнановинним увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.3ст.187,ч.1ст.263 КК України, ОСОБА_7 визнативинним увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.3ст.187,ч.1ст.309КК України змінити в частині призначеного покарання ОСОБА_7 .

Звільнити ОСОБА_7 від покарання, призначеного за ч.1 ст.309 КК України, на підставі ч.5 ст.74, п.2 ч.1ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Виключити призначення покарання за сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст.70 КК України.

Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.3 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна, на підставі ч.1 ст.71КК України -із частковим приєднанням до призначеного покарання не відбутої частини покарання за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 жовтня 2019 року та з остаточним призначенням ОСОБА_7 покаранням у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці з конфіскацією майна.

У решті вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженими, які тримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення їм копії даної ухвали.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4