Рішення від 30.06.2025 по справі 345/2577/25

Справа №345/2577/25

Провадження № 2/345/1253/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

30.06.2025 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Миговича О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Карпатнафтохім» про стягнення суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ» в його користь 296262,55 грн. нарахованої, але не виплаченої, заробітної плати, а також суму середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових в розмірі 64389,62 з послідуючим утриманням з суми середнього заробітку податків і обов`язкових платежів, а всього на загальну суму 360652,17 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Карпатнафтохім». 26.02.2025 позивач був звільнений з роботи за власним бажанням, згідно з ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України. З розрахункового листка за лютий 2025 вбачається, що розмір належної йому до виплати заробітної плати становить 296262,55 грн. Незважаючи на неодноразові усні звернення до відповідача, він так і не зміг отримати належні йому кошти. Відповідачем при звільненні його з роботи не проведено повного розрахунку по заробітній платі, а, отже, відповідач порушив зобов`язання щодо здійснення розрахунку та виплати належних йому сум в день його звільнення і на момент звернення із даною позовною заявою допустив затримку такого розрахунку, що є підставою для стягнення на його користь середнього заробітку за весь період затримки.

У відповідності до наданої відповідачем довідки, його середній заробіток за останні місяці грудень 2024 та січень 2025 становить 1740,26 грн. Розрахунковим періодом, за який позивач обчислює середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, є період з 03.03.2025 по 26.05.2025 у підсумку 37 робочих днів. Станом на день подачі судового позову розмір середнього заробітку в день складає 64389,62 грн.

Неможливість відповідачем здійснити виплату йому заборгованої заробітної плати, відсутність у відповідача коштів на виплату заробітної плати не є підставою та не виключає відповідальності відповідача за таку невиплату, а тому змушений звернутися за захистом своїх прав та законних інтересів до суду. Просив нарахувати середній заробіток за час затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення та стягнути судовий збір в його користь.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.05.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подавав, будь яких інших клопотань та заяв від відповідача до суду подано не було, відтак у відповідності до ч. 8ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Позивач 26.06.2025 подав до суду заяву в якій зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов слід задоволити, з наступних підстав.

Дослідивши та оцінивши письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

Так, відповідно до копії витягу з Наказу генерального директора ТзОВ «Карпатнафтохім» Підсадюка І.М. №208-К від 26.02.2025 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади начальника цеху з виробництва хлору і каустичної соди мембранним методом виробництва поліхлорвінілової смоли суспензійної і каустичної соди з 26.02.2025 року за власним бажанням (ст.38 КЗпП України) (а.с.15).

Згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із відповідачем ТзОВ «Карпатнафтохім», 26.02.2025 його було звільнено з роботи за власним бажанням, у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю згідно зі ч. 3 ст.38КЗпПУ на підставі наказу №208-К від 26.02.2025 (а.с. 9-12).

Згідно з розрахунковим листком за лютий 2025 ОСОБА_1 належать до виплати грошові кошти у розмірі 296262,55 грн. (а.с.13).

Відповідно до ч. 2 ст.233КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно зі ст. 94 КЗпП України та ст.1Закону України«Про оплатупраці» заробітна плата це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Статтею 43Конституції України передбачено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати працю працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до ст.21Закону України«Про оплатупраці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 115КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно зі ст.116КЗпП України призвільненні працівникавиплата всіхсум,що належатьйому відпідприємства,установи,організації,провадиться вдень звільнення.Якщо працівникв деньзвільнення непрацював,то зазначенісуми маютьбути виплаченіне пізнішенаступного дняпісля пред`явленнязвільненим працівникомвимоги пророзрахунок.Про суми,нараховані тавиплачені працівниковіпри звільненні,із зазначеннямокремо кожноговиду виплати(основната додатковазаробітна плата,заохочувальні такомпенсаційні виплати,інші виплати,на якіпрацівник маєправо згідноз умовамитрудового договоруі відповіднодо законодавства,у томучислі призвільненні)роботодавець повиненписьмово повідомитипрацівника вдень їхвиплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1 ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При визначені розміру заборгованості по заробітній платі суд бере до уваги розрахунковий листок за лютий 2025 року (а.с.9), наданий позивачем, згідно з яким заборгованість по заробітній платі складає 296262,55 грн.

Факту наявності заборгованості заробітної плати відповідачем не спростовано, заперечень щодо суми такої заборгованості перед позивачем станом на день ухвалення рішення суду не подано.

Виходячи з наведеного, беручи до уваги, що ОСОБА_1 дійсно перебував у трудових відносинах з відповідачем, яким позивачу нараховано, однак не виплачено у передбачені законом строки заробітну плату, допустимих доказів на підтвердження факту відсутності заборгованості заробітної плати за оспорюваний період відповідачем не надано, відтак суд приходить до висновку, що вимога позивача в частині стягнення заробітної плати у розмірі 296262,55 грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Щодо стягнення з ТзОВ «Карпатнахтохім» на користь позивача середньомісячного заробітку за час затримки виплати розрахункових суд зазначає наступне.

Зі змісту ст.117КЗпП України вбачається, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-64цс13, згідно із ч. 1 ст.117КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного суду від 08 лютого 2022 року, справа № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21, середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

При стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст.117КЗпП України суд керується постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КабінетуМіністрів України№ 100від 08лютого 1995року нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 розд. ІV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Як встановлено, станом на день ухвалення рішення у справі фактичний розрахунок відповідачем з позивачем не проведено.

На підставі довідки ТзОВ «Карпатнафтохім» №4/1-98 від 19.05.2025 встановлено, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 виходячи із розрахунку за грудень 2024 та січень 2025 становить 1740,26 грн (а.с.14).

Розрахунковим періодом, за який позивач обчислює середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні вказує період з 03.03.2025 по 26.05.2025 року (день подання позовної заяви) у підсумку 37 робочих днів.

Суд зазначає, що днем подання позовної заяви, є день її реєстрації відповідальним працівником апарату суду, як вбачається із штампу вхідної кореспонденції позовна заява зареєстрована 26.05.2025. Таким чином враховуючи подані документи, суд обчислює середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи за період з 03.03.2025 по 30.06.2025 (день винесення судового рішення). У підсумку становить 53 дні.

Отже, розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з роботи становить за період з 03.03.2025 по 30.06.2025 становить 92233,78 грн. (1740,26 грн. х 53 робочих днів).

Оскільки відповідно до вимог ст.117КЗпП з вини власника не було виплачено належних звільненому позивачу сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, суд вважає, що вимога про стягнення середнього заробітку за період провадження справи в суді з 26.05.2025 по день ухвалення рішення суду 30.06.2025 є підставною.

Таким чином, середній заробіток за вказаний період, що підлягає стягненню, становить 92233,78 грн. з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.430ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць з присудженої заборгованості по заробітній платі.

У відповідності до вимог ст.141ЦПК України судові витрати за позовні вимоги щодо невиплати заробітньої плати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Позивач звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відтак, судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави в частині вимог щодо невиплати заробітньої плати.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн., що підтверджується наданою квитанцією (а.с.6), а тому із відповідача на користь позивача слід стягнути вказану суму судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

На підставі викладено, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 1, 21 Закону України «Про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 289, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ» на користь ОСОБА_1 296262,55 грн. нарахованої, але не виплаченої, заробітної плати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 03.03.2025 по 30.06.2025 включно в сумі 92233,78 грн. з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць з присудженої заборгованості по заробітній платі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ» на користь ОСОБА_1 1211.20 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ» на користь держави 1211.20 грн.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ», адреса: вул. Промислова, 4 м. Калуш Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 33129683.

Суддя: