Рішення від 16.06.2025 по справі 950/801/25

Справа № 950/801/25

2/950/393/25

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М УК РА ЇН И

16 червня 2025 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

з участю секретаря - Гладкової С.В., представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лебедині цивільну справу за позовом першого заступника керівника Сумської окружної прокуратури Колобиліна Максима в інтересах держави в особі позивача Лебединської міської ради Сумської області до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Департамент захисту довкілля та природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

21 березня 2025 року Перший заступник керівника Сумської окружної прокуратури Колобилін Максим Васильович в інтересах держави в особі Лебединської міської ради Сумської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Департамент захисту довкілля та природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_4 просить суд ухвалити рішення яким:

1. Усунути перешкоди власнику - Лебединській міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 шляхом визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 24.10.2017 № 18-8325/16-17-СГ, яким надана у власність ОСОБА_4 земельну ділянку із кадастровим номером 5922989100:05:003:0421.

2. Усунути перешкоди власнику - Лебединській міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою із кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.02.2018 із кадастровим номером 5922989100:05:003:0421, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єрмоленко І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 55.

3. Усунути перешкоди власнику - Лебединській міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою із кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 шляхом визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 17.06.2021 із кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шеренковим В.О. та зареєстрований в реєстрі за № 444.

4. Усунути перешкоди власнику - Лебединській міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою із кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Шеренкова В.О. індексний номер рішення: 58818237 від 17.06.2021 щодо реєстрації права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 5922989100:05:003:0421, площею 2 га за ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1397385859229).

5. Усунути перешкоди у здійсненні Лебединською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2 га зз кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 шляхом її повернення на користь Лебединської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).

6. Усунути перешкоди державі в особі Лебединської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 5922989100:05:003:0421 в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

7. Стягнути з відповідачів на користь Сумської обласної прокуратури (м. Суми, вул. Герасима Кондратьева, буд. 33, код ЄДРПОУ 03527891, МФО 820172, UA598201720343120001000002983, банк платника Держказначейська служба України м. Київ) судові витрати, понесені по сплаті судового збору.

У судовому засіданні прокурор Кузьміна Л.О. позов підтримала, просить суд його задовольнити, мотивує це тим, що Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Сумській області розроблено проект створення ботанічного заказника місцевого значення «Грушевський». У подальшому, рішенням Сумської обласної ради від 27.06.2008 «Про зміни в мережі об`єктів природно-заповідного фонду області» створено ботанічний заказник місцевого значення «Грушевський», який замає площу 33,5 га та розташовується в західній частині Лебединського району Сумської області на південний захід від с. Грушеве на території Червленівської сільської ради, частково у лісовому фонді ДП «Лебединський агролісгосп» ОКАП «Сумиоблагроліс». Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Землі Заказника перебувають у державній власності та віднесені до категорії земель природно-заповідного фонду.

Разом з цим, висновком судової земельно-технічної експертизи проведеної експертом Сумського відділення національного наукового уентру "Інститут судаих експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса" встановлено, що за резкльтатами графічного методу межі земельної ділянки з кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 повністю розташовані в межах території ботанічного заказника місцевого значення "Грушевський". Крім того, за результатами проведених у 2021 році наукових досліджень від 30.11.2021 встановлено, що територія ботанічного заказника місцевого значення «Грушевський» в основному передана у приватну власність.

Вказана земельна ділянка надана у власність з порушеннями норм Земельного кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а тому підлягає поверненню у судовому порядку, оскільки розташовані на землях природно-заповідного фонду, надана у приватну власність неуповноваженим органом.

Представник позивача Лебединської міської ради Сумської області в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Сумській області у судове засідання не з`явився, надав відзив із запереченнями проти позову, в якому зазначає, що Головне управління вважає позовну заяву не обгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, мотивує тим, що порядок набуття громадянами права власності на земельну ділянку у разі передачі її із земель державної власності у приватну власність у межах норм безоплатної приватизації визначений приписами статей 118, 121, 122, 186-1 Кодексу. Вказаними нормами Земельного Кодексу передбачений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, до 27 травня 2021 року здійснювало розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Сумської області.

У серпні 2016 року до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою (вх. Ж-8495/0/5-16 від 10.08.2016) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Червленської сільської ради Лебединського району Сумської області звернувся ОСОБА_4 .

Головне управління в межах своїх повноважень згідно чинного законодавства та враховуючи всю наявну інформацію розглянувши вищезазначену заяву вх. Ж-8495/0/5-16 від 10.08.2016, наказом від 12.09.2016 № 18-3456/16-16-СГ надало ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га. для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Червленської сільської ради Лебединського району Сумської області.

За заявою ОСОБА_4 (вх. Ж-8495/0/5-16 від 10.08.2016) про затвердження погодженого проекту землеустрою, наказом Головного управління від 24.10.2017 № 18-8315/16-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Червленівської сільської ради Лебединського району Сумської області та наказом Головного управління від 24.10.2017 № 18- 8325/16-17-СГ «Про надання земельної ділянки у власність» надано ОСОБА_4 земельну ділянку-зкадастровим номером-5922989100:05:003:0421 у власність.

Розроблений проект землеустрою, був погоджений та затверджений відповідно до законодавства. Висновок Про розгляд даного, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки наданий експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області містить підсумкову оцінку проекту землеустро - погоджено.

У разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність одночасно вирішується питання про надання земельної ділянки у власність.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 червня 2018 року у справі 816/1920/17 і підстав для відступлення від неї не вбачається. Згідно наявних данних в Державному земельному кадастрі право власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_4 Кияницькою сільською радою Сумського району 01.11.2017 про що було вчинено запис за №23171703.

В подальшому 17.06.2021 право власності на дану ділянку за ОСОБА_4 було скасоване та приватним нотаріусом Шеренковим В.О. зареєстроване право власності за ОСОБА_2 про що вчинено запис від 17.06.2021 за № 42565821.

Відомості про обмеження у використанні земель щодо ботанічного заказника місцевого значення «Грушевський» та межі земель заказника в Державному земельному кадастрі відсутні.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування ботанічному заказнику місцевого значення «Грушевський» у Головного управління відсутній у встановленому порядку не затверджувався.

Проект землеустрою щодо організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду ботанічному заказнику місцевого значення «Грушевський», як один із зазначених в статті 25 Закону України «Про землеустрій» видів документації із землеустрою, також відсутній.

Зазначили що, земельні ділянки для користування ботанічному, заказнику місцевого значення «Грушевський» не вилучались, право постійного користування у відповідності до норм чинного законодавства з 2007 року по теперішній час не оформлене. Також зазначено, що Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Грушевський» затверджене наказом Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації від 16.07.2019, що вже набагато пізніше прийняття наказів Головним управлінням від 12.09.2016 № 18-3456/16-16-СГ, від 24.10.2017 № 18-8315/16-17-СГ та від 24.10.2017 № 18-8325/16- 17-СГ.

Тобто при наданні ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою, затвердженні розробленого проекту землеустрою та наданні спірної земельної ділянки йому у власність, будь - які відомості щодо меж чи обмежень у використанні земель щодо ботанічного заказника місцевого значення «Грушевський» у Головного управління були відсутні та не вносилися до Державного земельного кадастру.

Згідно данних наявних у Головного управління, земельна ділянка з кадастровим номером 5922989100:05:003:0421, яка відводилася громадянину ОСОБА_4 , для ведення особистого селянського господарства знаходилася за межами населених пунктів на території Червленівської сільської ради Лебединського району Сумської області, відповілно до держадної статистичної звітності форми 6-зем (яка є складовою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в тому числі ОСОБА_4 ) земельна ділянка, за рахунок якої проектувалося відведення відносилась до «Земель запасу» рядок 94, графа 12 - пасовища, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки також містить перелік обмежень прав на земельну ділянку ОСОБА_4 і наявні земельні сервітути, відповідно до даного переліку - обмеження в тому числі за кодом 10 - 10.7 (території та об`єкти природо-заповідного фонду, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) не встановлено.

Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

Отже, ботанічний заказник місцевого значення «Грушевський» у відповідності до чинного законодавства право користування взагалі не оформив, а у Головного управління взагалі відсутні відомості про будь-які обмеження щодо спірної ділянки.

Відповідно до статтей 125 та 126 Кодексу, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, на момент прийняття наказу про надання ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою, наказу про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки, Головне управління діяло в межах повноважень та відповідно до чинного законодавства.

Крім того, представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Сумській області щодо проведеної судової земельно-технічної експертизи , висновок експерта № 553 від 03.10.2024 року, зазначає, що вона не була проведена в рамках цієї справи. Та з висновку не можливо встановити точний розмір та площу перетину спірної земельної ділянки з територією ботанічного заказчика місцевого значення "Грушевський", межі якого не встановлені згідно чинного законодавства. Також зазначає, що відсутні докази розробки ботанічному заказнику місцевого значення "Грушевський" відповідних проектів землеустрою та отримання Державних актів чи витягів з Державного реєстру речових прав на право користування землею, які б підтверджували межі території ботанічному заказнику місцевого значення "Грушевський" та право користування землею.

Крім того, Головне управління просить суд застосувати строки позовної давності та залишити позовну заяву без задоволення.

Оскільки, саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Прокуратура не доводить обставин, що вказували б на поважність причин пропущення позовної давності, а тому відсутні підстави для визнання поважними причини пропуску строку позовної давності, отже, прокуратура пред`явила позов в інтересах держави 20.03.2025 з пропуском строку позовної давності.

Відповідач зазначає, що на момент прийняття спірного наказу, Головне управління діяло в межах повноважень та відповідно до чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка, до її відведення, відносилась до земель державної власності, а саме: «Земель запасу» рядок 94, графа 12 - пасовища, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, обмеження у використанні земельної ділянки були відсутні та не належала до особливо цінних грунтів, а також у Головного управління враховуючи статті статей 118, 121, 122, 186-1 Земельного кодексу України не було законних підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою,у затвердженні погодженого проекту землеустрою та наданні у власність земельної ділянки з кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 ОСОБА_4 .

Також, наголосили на тому, що спірний наказ Головного управління від 24.10.2017 № 18-8322/16-17-СГ «Про надання земельної ділянки у власність» є актом індивідуальної дії який вичерпав свою дію, а отже не підлягає скасуванню.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час дату та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, від нього не надійшло заяви про розгляд справи у його відсутності чи у відсутності його представника.

Представник третьої особи - Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, в наданих поясненнях зазначив, що позовну заяву просить задовольнити в повному обсязі, та провести розгляд справи у його відсутності.

Треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не зявилися, про час дату та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Заслухавши пояснення прокурора, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ч. 4 ст. 56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

ЄСПЛ у своїй практиці звертає увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Сумській області на виконання Закону України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» та Програми збереження біорізноманіття, відтворення біологічних ресурсів та розвитку природно-заповідного фонду в Сумській області на перспективу до 2015 року, яка затверджена рішенням Сумської обласної ради від 18.09.2001 «Про екологічний стан довкілля області», розроблено проект створення ботанічного заказника місцевого значення «Грушевський».

У подальшому, рішенням Сумської обласної ради від 27.06.2008 «Про зміни в мережі об`єктів природно-заповідного фонду області» створено ботанічний заказник місцевого значення «Грушевський» (а.с. 42).

Відповідно до п. 1.2 Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Грушевський», затвердженого наказом Департаменту екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації від 16.07.2019 №48-ОД (а.с. 44-47) заказник займає площу 33,5 га та розташовується в західній частині Лебединського району Сумської області на південний захід від с. Грушеве на території Червленівської сільської ради, частково у лісовому фонді ДП «Лебединський агролісгосп» ОКАП «Сумиоблагроліс» (кв. 89, вид. 22, 23).

Згідно з п. 1.3 вищевказаного Положення територія заказника являє собою ділянку лучного степу, збережену від розорювання і заліснення в балці поблизу с. Грушеве. На території Заказника пасовища займають 28,1 га, прибалкові лісосмуги 5,4 га.

Пунктом 1.4 Положення визначено, що Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Відповідно до 1.5 Положення землі Заказника перебувають у державній власності та віднесені до категорії земель природно-заповідного фонду.

Разом з цим, згідно з листом ФОП ОСОБА_5 , (а.с. 73) сертифікованого інженера землевпорядника (кваліфікаційний сертифікат інженера землевпорядника виданий Державним агентством земельних ресурсів України 30.01.2013 за № 001435), земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 розташована в межах заказника.

Крім того, відповідно до листа Департаменту захисту довкілля та енергетики Сумської обласної державної адміністрації №0118/3426, за результатами проведених у 2021 році наукових досліджень від 30.11.2021 за участю робочої групи представників Сумського національного аграрного університету під керівництвом к.б.н. доцента ОСОБА_6 , територія ботанічного заказника місцевого значення «Грушевський» в основному передана у приватну власність.

Згідно з інформацією з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 87,88), право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано 01.11.2017 за ОСОБА_4 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Сумській області № 18-8325/16-17-СГ від 24.10.2017.

Так, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Сумській області №18-8325/16-17-СГ від 24.10.2017 ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку площею 2,000 га в тому числі пасовища площею 2,000 га (кадастровий номер 5922989100:05:003:0421) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Червленівської сільської ради Лебединського району Сумської області.

У подальшому ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.02.2018 вказану земельну ділянку продано ОСОБА_3 , яка є її власником і на даний час. Вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єрмоленко І.А. та зареєстрований в реєстрі за №55 (а.с. 74).

У подальшому ОСОБА_3 яка на підставідоговору дарування земельної ділянки від 17.06.2021 подарувала спірну земельну ділянку ОСОБА_2 . Вказаний договір дарування земельної ділянки нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шеренковим В.О. та зареєстрований в реєстрі за № 444.

Крім того, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шеренковим В.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 588818237 від 17.06.2021, щодо реєстрації права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 5922989100:05:003:0421 площею 2 га за ОСОБА_2 , який є власником на даний час.

Вказана земельна ділянка розташована на території Червленівської сільської ради Лебединського району, яка згідно розпорядження КМУ «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області» від 12.06.2020 №723-р. увійшла до складу Лебединської територіальної громади Сумського району Сумської області. Тобто, на даний час Заказник та спірна земельна ділянка входять в адміністративні межу Лебединської міської об`єднаної територіальної громади.

З висновку експерта № 553 від 03.10.2024 року (а.с. 58-71) за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, складеного експертом Сумського відділення національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса" Таранцем В.М. встановлено, що за результатами графічного методу межі земельної ділянки з кадастровим номером 5922989100:05:003:0421, відповідно до даних Державного земельного кадстру перетинається з межами території ботанічного заказника місцевого значення "Грушевський" - відповідно до даних "Плану об`єкту природно-заповідного фонду України - ботанічного заказника місцевого значення "Грушевський" на території Червленівської сільської ради Лебединського району Сумської області.

Частиною першою статті 178 ЦК України передбачено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті.

Відповідно до частини другої цієї статті види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Отже, визнання об`єктів, що не можуть перебувати у приватній власності, вилучені з цивільного обороту, обмежені в обороті, є умовою дотримання конституційного режиму права власності на зазначені об`єкти.

Правовий титул (правова підстава) виникнення речових прав володіння, користування, розпорядження такими об`єктами визначається законодавчими актами, зокрема Конституцією України, ЗК України, іншими законами. Саме законодавчими актами забороняється перебування певних об`єктів власності Українського народу, державної та комунальної власності у приватній власності. У свою чергу неможливість існування у таких об`єктів приватного власника унеможливлює виникнення у них нового володільця.

Правовий статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду регулюється в тому числі Конституцією України (ст.ст. 13, 14), Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України».

Порядок створення та оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюється Законом України «Про природно-заповідний фонд України». Зазначеним Законом визначено категорії об`єктів природно-заповідного фонду, кожна з яких має особливості правового статусу, порядку організації і функціонування, режиму використання земель природних територій та об`єктів.

Згідно з частиною 4 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Обмеження щодо передачі деяких об`єктів у приватну власність передбачено ст.ст. 83, 84, 93 Земельного Кодексу України, ст. 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», згідно з якими землі природно-заповідного фонду не можуть передаватися у приватну власність.

Порядок надання земельних ділянок і видачі документів на право володіння, користування і розпорядження землями природно-заповідного фонду визначається статтями 20, 122, 123, 125, 126 ЗК України. Зміна меж, категорії, скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється відповідно до норм глави 22 Земельного Кодексу України та ст.ст. 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Вилучення земель природно-заповідного фонду регулюється ст. 150 Земельного Кодексу України.

Відповідно до пункту «в» частини четвертої статті 83 ЗК України землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, належать до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом.

Землі природно-заповідного фонду, згідно зі ст. 43 ЗК України, це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

За статтею 44 ЗК України, до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Згідно з наведеними положеннями ЗК України, а також статті 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 3, 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказники належать до природно-заповідного фонду України.

Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус.

Так, відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об`єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.

Частиною третьою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, яким не передбачено ведення на цих землях особистого селянського господарства та вирощування сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ст. 46-1 ЗК України землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об`єкти.

Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення.

Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.

За статтею 3 указаного Закону, екомережа це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

У статті 4 Закону України «Про екологічну мережу України» вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до таких принципів: забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави дійти до висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 ЦК України, належать до об`єктів, вилучених з обороту.

Розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 площею 2 га, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_2 , у межах ботанічного заказника місцевого значення «Грушевський» свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду. Указане унеможливлює перебування цієї ділянки у приватній власності з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, землі природно-заповідного фонду вилучені з обороту, а тому не можуть перебувати у власності фізичних чи юридичних осіб, надаватись для інших цілей, ніж ті, що передбачені ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Це твердження узгоджується із практикою Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 487/10127/14-ц та від 11.06.2020 у справі № 359/281/18-ц), відповідно до якої земельна ділянка, що перебуває в обмеженому обороті, не може передаватись у приватну власність.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Згідно ст. 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Як установлено, спірна земельна ділянка на момент її відведення перебувала у державній власності, знаходилась за межами населеного пункту та відносилась до земель природно заповідного фонду, передана у власність неуповноваженим органом та всупереч порядку зміни цільового призначення із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення, оскільки Кабінет Міністрів України рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки не приймав.

Крім цього, згідно з п. 2.8 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок в оренду, затвердженого наказом Мінприроди від 05.11.2004 № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду та земель, зарезервованих для заповідання, природоохоронний орган використовує документи щодо їхнього створення (оголошення) чи резервування для визначення місць розташування згаданих територій та об`єктів їх збереження.

Відповідно до п. 26 Додатку до Порядку інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами, затвердженого Постановою КМУ від 03.06.2013 № 483, (в редакції станом на 17.03.2017) до переліку відомостей, обмін якими здійснюється в процесі інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами, належать планово-картографічні матеріали розташування територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Цільове призначення спірної земельної ділянки фактично незаконно змінено за вказаних вище обставин при передачі у приватну власність, тим самим створено перешкоди державі у володінні та користуванні землями природно-заповідного фонду та забезпеченні збереження унікальної екосистеми з рідкісним біорізноманіттям.

Таким чином, територія природно-заповідного фонду ботанічного заказника передана у приватну власність для здійснення діяльності, не пов`язаної з цілями вказаної категорії земель.

Разом з цим, така незаконна зміна не має правового значення, оскільки статус спірної земельної ділянки першочергово визначається розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом цієї території.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, що охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу, що розпорядився нею. Неприйняття цим органом рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

Спірна земельна ділянка в силу імперативної вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення за фактом розташування на ній об`єкта природно-заповідного фонду ботанічного заказника місцевого значення, що узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №813/4701/16.

Ураховуючи імперативні положення статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і статті 43 ЗК України, вказана земля є землею природно-заповідного фонду, перебуває під особливою охороною, щодо неї встановлений спеціальний порядок вилучення (стаття 150 ЗК України), відтворення і використання, а також обмеження щодо її цивільного обороту.

Згідно із законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Так, за статтею 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Під цільовим призначенням земельної ділянки варто розуміти визначений законодавством правовий режим її експлуатації (використання), водночас поширення на відповідну територію режиму природно-заповідного фонду, встановленого законом, обтяжує цю земельну ділянку тими обмеженнями, які вимагаються для збереження і охорони цих земель.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 06.07.2022 у справі № 575/462/21.

За таких обставин встановлене спірній земельній ділянці цільове призначення для ведення особистого селянського господарства жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту оголошення ботанічного заказника місцевого значення «Грушевський», ця територія має статус природно-заповідного фонду та її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.

Під час, прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області наказу №18-8322/16-17-СГ від 24.10.2017, яким передано у власність спірну земельну ділянку природно-заповідного фонду ОСОБА_7 , порушені норми Земельного кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

За ст. 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Згідно із ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проєктами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Отже, згідно зі ст. ст. 19, 20, 122, 149 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проєктами землеустрою щодо їх відведення.

Рішення про зміну цільового призначення, категорії, статусу земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення у порядку, передбаченому статтями 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. ст. 19, 20, 122, 149 ЗК України, не приймались.

Ведення особистого селянського господарства та вирощування сільськогосподарської продукції на землях природно заповідного фонду суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів даного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворенню та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів, оскільки відповідно до норм ч. 2 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на землях природоохоронного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області не мало повноважень передавати у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку кадастровий номер 5922989100:05:003:0421 площею 2 га із земель природно-заповідного фонду без зміни її цільового призначення, переведення землі з однієї категорії до іншої.

Цим рішенням територіальна громада в особі Лебединської міської ради неправомірно позбавлена права використання природно заповідного фонду як національного надбання, яке Україна розглядає як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Ураховуючи викладене, наказ Головного управління Держгеокадастру в Сумській області №18-8325/16-17-СГ від 24.10.2017, яким передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, суперечить вимогам ст. 7, 9, 53, 54 Закону України «Про природно - заповідний фонд України», ст. ст. 19, 20, ч. 4 ст. 83, 122, 149, 150 Земельного кодексу України.

Передача ГУ Держгеокадастру у Сумській області спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із визначенням її категорії за основним цільовим призначенням як земель сільськогосподарського призначення призвело до фактичної зміни меж ботанічного заказника місцевого значення «Грушевський» в частині його зменшення.

У порушення вищевказаних вимог законодавства Головне управління Держгеокадастру у Сумській області розпорядилося вилученими з обороту землями природно-заповідного фонду, які не можуть передаватись у приватну власність.

Статтею 21 ЗК України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Частинами 2, 3 ст. 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі№ 916/1979/13 викладений правовий висновок про те, що рішення органу, що розпорядився земельною ділянкою, яке має ознаки ненормативного акту та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Така позиція також висловлювалася Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі№ 923/466/17.

Ураховуючи вимоги ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України щодо реєстраційного посвідчення права власності на землю, спірна земельна ділянка може бути повернута до комунальної власності лише у разі визнання недійсним наказу Головним управлінням Держгеокадастру в Сумській №18-8322/16-17-СГ від 24.10.2017 щодо передачі у приватну власність спірної земельної ділянки.

Зазначені обставини доводять також, що за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 02.02.2018, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та договором дарування земельної ділянки від 17.06.2021, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , надана у власність спірна земельна ділянка узагалі не могла бути предметом такого правочину.

Тому існування договору є юридичною перешкодою у реалізації Лебединською міською радою правомочностей користування та розпорядження спірною ділянкою, оскільки ОСОБА_8 , за відсутності рішення суду про визнання цього договору недійсним, може розпоряджатися нею на власний розсуд.

Більш того, пунктом в) частини 4 статті 83 Земельного кодексу України взагалі заборонена передача у власність земельних ділянок під об`єктами природно-заповідного фонду.

Договір купівлі-продажу від 02.02.2018 та договір дварування земельної ділянки від 17.06.2021 року є правочинами щодо розпорядження майном, а тому правом на його укладання за статями 317, 319 ЦК України наділений лише законний власник майна, тобто особа, що має усі правомочності щодо майна (користування, розпорядження та володіння).

За ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угод недійсними.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України).

Зміст ст.ст. 203, 215 ЦК України свідчить, що недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів, зокрема дефектів (незаконності) змісту, форми, суб`єктного складу, волевиявлення тощо.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторін і яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Оспорювати правочин можуть не лише сторони, а й заінтересована особа, яка не була його стороною, проте її власний інтерес полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.

Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Таке право вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки є правочином щодо розпорядження майном, а тому правом на його укладення, за ст. ст. 317, 319 ЦК України, наділений лише законний власник майна, тобто особа, що має усі правомочності щодо майна (користування, розпорядження та володіння).

Крім того, з урахуванням змісту ст. 178 ЦК України щодо неможливості вільного відчуження обмежених в цивільному обороті об`єктів право власності на майно набувається та право користування переходить від однієї приватної особи до іншої лише у разі, якщо майно не має передбачених законодавством обмежень в оборотоздатності.

В пункті 1.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.02.2018, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вказано про належність земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 на праві власності спочатку ОСОБА_4 (наказ ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 18-8322/16-17-СГ від 24.10.2017). Крім того п. 1.3 договору дарування земельної ділянки від 17.06.2021, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вказано про належністьділянки площею 2 га з кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.02.2018.

Проте право власності на спірну земельну ділянку належить територіальній громаді Лебединської міської ради та в силу вимог закону приватна особа не може набути право власності на неї, що беззаперечно підтверджує незаконність набуття права власності на вказану земельну ділянку за договором купівлі-продажу, оскільки в даному випадку укладати такий договір може лише законний власник майна, тобто Лебединська міська рада.

З огляду на викладене, враховуючи недотримання вимог законодавства при укладенні договору купівлі-продажу від 02.02.2018 та договору дарування земельної ділянки від 17.06.2021, а також його спрямованість на перешкоджання законному власнику ділянки в реалізації права власності, наявні правові підстави для усунення територіальній громаді в особі Лебединської міської ради перешкод у користуванні ділянкою шляхом визнання договору купівлі-продажу від 02.02.2018 та договору дарування земельної ділянки від 17.06.2021 недійсним.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 2 га із кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на підставі рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Шеренкова В.О. індексний номер: 58818237 від 17.06.2021, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1397385859229..

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» державним реєстратором є:

1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав;

2) нотаріус;

3) державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Згідно зі статтею 18 зазначеного Закону за результатами розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, вносить до Державного реєстру прав відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та видає інформацію з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником.

Законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності (оренди) на нерухоме майно є, таким чином, визнанням з боку держави публічно-правового інтересу у встановленні належності нерухомого майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість. Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб`єктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об`єкта.

Фактично реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно.

Згідно з частиною 1 та 3 статті 26 вказаного Закону за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Крім того, відповідно до ст. 16 Закону України «Про державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок.

Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці.

Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Ураховуючи зазначене, для забезпечення Лебединській міській раді реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди у користуванні нею шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Шеренкова В.О., індексний номер: 58818237 від 17.06.2021 про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5922989100:05:003:0421 за ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1397385859229 та скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки на підставі ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Такий спосіб захисту у повному обсязі відповідає критерію ефективності, адже співвідноситься зі змістом права, за захистом якого звертається позивач, характером порушення цього права та спричиненими цим порушенням наслідками.

Використання згаданого способу захисту якнайкраще забезпечить відновлення відповідних прав та інтересів держави, оскільки ці позовні вимоги за своєю правовою природою є вимогами про усунення перешкод у користуванні майном і правовим наслідком їх задоволення є створення територіальній громаді Лебединської міської ради належних умов і можливостей для повноцінного використання та розпорядження землями природно-заповідного фонду. Вказані вимоги у сукупності направлені на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні державною власністю та охоплюються єдиним способом захисту, визначеним ст. 391 ЦК України та ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, та є засобами реагування на триваюче порушення права державної власності.

Подібні за змістом правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №361/4307/16.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправної передачі цих об`єктів у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Цивільного кодексу України види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Важливим елементом дотримання законодавства щодо форм власності на землі природно-заповідного фонду є те, що землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, не можуть передаватися із державної та комунальної власності у приватну (ст.ст. 83, 84 ЗК України), а тому є обмежено оборотоздатними.

При цьому правовий титул (підстава) виникнення речових прав на такі землі в держави й територіальних громад закріплено в Земельному кодексі України, що унеможливлює виникнення у них нового володільця.

Верховним Судом у постанові від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19 висловлено правову позицію про те, що повернення державі земельної ділянки природно-заповідного призначення необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Судом у вказаній постанові наголошено, що землі природно-заповідного фонду перебувають під особливою охороною, щодо них встановлений спеціальний порядок вилучення (ст. 150 ЗК України), відтворення і використання, а також обмеження щодо їх цивільного обороту.

Стосовно землі природо-заповідного фонду закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною. Право державної власності на спірну земельну ділянку не могло припинитися внаслідок рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками природо-заповідного фонду.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, стосовно яких діє чітка заборона на передачу їх у приватну власність, є неможливим.

Отже, зайняття спірних земельних ділянок (природно-заповідного фонду) із порушенням положень ЗК України необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельні ділянки потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Таким чином, ураховуючи правову позицію Верховного Суду у справі № 752/3093/19, з огляду на правовий режим об`єктів природно-заповідного фонду та законодавчі обмеження щодо обороту земель цієї категорії, належним та ефективним способом захисту порушеного права є звернення до суду з негаторним позовом відповідно до ст. 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Земельна ділянка із кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 , проте згідно обмежень встановлених законодавством вона не може перебувати у приватній власності із виникненням приватного володільця, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо спірної земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом зобов`язання ОСОБА_2 (презумпційного володільця) повернути зазначену земельну ділянку у комунальну власність.

Такі твердження узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц та від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц.

Відповідно до ст. 2 цього Закону завданням законодавства про Червону книгу України є регулювання суспільних відносин у сфері охорони, використання та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, з метою попередження зникнення таких видів із природи, забезпечення збереження їх генофонду.

Червона книга України, як передбачено у ст. 3 Закону, є офіційним державним документом, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу та заходи щодо їх збереження і відтворення.

Червона книга України є основою для розроблення та реалізації програм (планів дій), спрямованих на охорону та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону об`єкти Червоної книги України належать до природних ресурсів загальнодержавного значення і підлягають особливій охороні на всій території України, у межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

Згідно зі ст. 11 цього Закону охорона об`єктів Червоної книги України забезпечується шляхом пріоритетного створення заповідників, інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також екологічної мережі на територіях, де перебувають (зростають) об`єкти Червоної книги України, та на шляхах міграції рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного світу.

Відповідно до п. 2.2 Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Грушевський» основним завданням Заказника є охорона території, що являється:

- осередком для зростання видів степової рослинності з видами рослин, занесених до Червоної книги України (ковила волосиста, брандушка різнокольорова) Зеленої книги України (формації ковили волосистої тощо);

- місцем мешкання тварин, занесених до Червоної книги України (джміль моховий, стрічкарка блакитна, ванесса чорно-руда, махаон), Європейського Червоного списку (синявець аргірогномон), до Додатку ІІ Бернської конвенції (ластівка сільська).

Відтак, суспільна важливість питання захисту інтересів держави зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони і збереження територій природно заповідного фонду, як національного багатства.

Втрати природних територій, що є оселищами рідкісних видів, зменшення біорізноманіття та поширення видів-інтродуцентів роблять території природно-заповідного фонду дедалі більш коштовною спадщиною, охорона якої має бути першочерговим пріоритетом у сфері охорони природного довкілля.

Таким чином, держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов`язана забезпечити належну охорону землям природно-заповідного фонду, у тому числі і спірної земельної ділянки, що входить у межі ботанічний заказник місцевого значення «Грушевський».

Виконання таких зобов`язань відповідає громадським інтересам, оскільки це сприятиме не лише збереженню унікальних об`єктів екосистеми і стабільності навколишнього природного середовища, а й дасть населенню доступ до виняткових за красою та різноманітністю природних комплексів.

З урахуванням викладеного подання цього позову про повернення земельної ділянки з кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 беззаперечно становить державний інтерес, оскільки стосується суспільно значущих правовідносин, а саме у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в комунальну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Зазначений висновок узгоджується з позиціями Європейського суду з прав людини.

Європейська комісія за демократію через право або ж Венеціанська комісія на 63-му пленарному засіданні 10-11.06.2005 дійшла висновку, що держави уповноважені наділяти прокурорів правом захисту державного інтересу (принцип захисту державного інтересу); прокурори можуть бути наділені правом порушення процедур, або вступу в існуючі процедури, або застосування різних способів правового захисту для забезпечення законності (принцип законності).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на правову допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно («Корольов проти Російської Федерації» у справі № 5447/03 від 01.04.2010, «Менчинська проти Російської Федерації» у справі № 42454/02 від 15.01.2009).

Про це також наголошено Європейським судом у справі «Бацанін проти Росії»: підтримка прокурором однієї із сторін процесу в певних обставинах може бути виправданою. Більше того, участю прокурора в судовому процесі з метою захисту інтересів держави, у відповідності до вимог матеріального та процесуального законодавства, не порушується принцип рівності процесуальних можливостей сторін у судочинстві, який вимагає справедливого балансу між сторонами по справі.

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

З урахуванням викладеного, подання цього позову про повернення земельної ділянки із кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 беззаперечно становить державний інтерес, оскільки стосується суспільно значущих правовідносин, а саме у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в комунальну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно.

У практиці ЄСПЛ (зокрема, рішеннях у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 виокремлено три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого Протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого Протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого Протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого Протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

У цьому спорі, з огляду на характер правовідносин, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідач 1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Як зазначалось, Конституція України (ст.ст. 13, 14) визначає, що земля, водні та інші ресурси є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами ст.ст. 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема: поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на вказане, земля, інші природні ресурси є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

У спорах стосовно земель природно-заповідного фонду, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ст. 50 Конституції України).

Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст.ст. 18, 19, п. «а» ч. 1 ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України).

Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

У силу об`єктивних, видимих природних властивостей спірної земельної ділянки, власник проявивши розумну обачність, могла та повина був знати про те, що спірна ділянка належать до земель природно-заповідного фонду (такі висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц і від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц).

З огляду на викладене вище, у спірних правовідносинах загальний інтерес у контролі за використанням земель природно-заповідного фонду за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації переважає приватний інтерес власника у збереженні земельної ділянки у його власності.

Аналогічний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

Отже, суд вважає, що в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, проявивши розумну обачність, могло і повинно було знати про те, що спірна земельна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду та є частиною ботанічного заказника місцевого значення "Грушевський".

У Постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 викладений висновок про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановлено в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд» землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

Статтею 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд» встановлено, що режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обгрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Таким чином, встановлене спірній земельній ділянці цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її використання за таким призначенням.

Згідно зі ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У Постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме: шляхом оспорювання відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування договорів або інших правочинів, а також вимагати повернення земельної ділянки.

Крім того, у Постанові Верховного Суду від 10.10.2020 у справі № 910/13356/17 викладено висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватись та розпоряджатись майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно тощо).

Таким чином, земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 5922989100:05:003:0421, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 , хоча в силу вимог законодавства не може перебувати у приватній власності, тому права Лебединської міської ради Сумської області на реалізацію всіх правомочностей щодо спірної земельної ділянки підлягають захисту шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 у комунальну власність.

За умовами частини третьої статті 12, частини першої статті 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин суд вважає, що прокурором надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 знаходиться в межах земель території ботанічного заказника місцевого значення «Грушевський», які є землями природно-заповідного фонду та не підлягають передачі з державної власності у приватну, ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статусу і завданням Ботанічного заказника місцевого значення «Грушевський», оскільки може перешкоджати його збереженню в природному стані.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються належними та допустимими доказами у справі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 141 ЦПК України.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_2 підлягає стягненню в рівних частинах на користь Сумської обласної прокуратури документально підтверджена сплачена сума судового збору, тобто по 7872,80грн. з кожного (15745,60 грн / 2).

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про природно-заповідний фонд», Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 5, 17, 152, 153, 155 ЗК України, ст.ст. 16, 21, 321, 391, 393 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 42, 48, 76, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

Ухвалив:

Позов першого заступника керівника Сумської окружної прокуратури Колобиліна Максима в інтересах держави в особі позивача Лебединської міської ради Сумської області до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Департамент захисту довкілля та природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою - задовольнити в повному обсязі.

Усунути перешкоди власнику - Лебединській міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 шляхом визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 24.10.2017 № 18-8325/16-17-СГ, яким надана у власність ОСОБА_4 земельну ділянку із кадастровим номером 5922989100:05:003:0421.

Усунути перешкоди власнику - Лебединській міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою із кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.02.2018 із кадастровим номером 5922989100:05:003:0421, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єрмоленко І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 55.

Усунути перешкоди власнику - Лебединській міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою із кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 шляхом визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 17.06.2021 із кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шеренковим В.О. та зареєстрований в реєстрі за № 444.

Усунути перешкоди власнику - Лебединській міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою із кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Шеренкова В.О. індексний номер рішення: 58818237 від 17.06.2021 щодо реєстрації права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 5922989100:05:003:0421, площею 2 га за ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1397385859229).

Усунути перешкоди у здійсненні Лебединською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2 га з кадастровим номером 5922989100:05:003:0421 шляхом її повернення на користь Лебединської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).

Усунути перешкоди державі в особі Лебединської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 5922989100:05:003:0421 в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Революції Гідності, 32 м. Суми, ЄДРПОУ 39765885) на користь Сумської обласної прокуратури (м. Суми, вул. Герасима Кондратьева, буд. 33, код ЄДРПОУ 03527891, МФО 820172, UA598201720343120001000002983, банк платника Держказначейська служба України м. Київ) судові витрати понесені по сплаті судового збору - 7872,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Сумської обласної прокуратури (м. Суми, вул. Герасима Кондратьева, буд. 33, код ЄДРПОУ 03527891, МФО 820172, UA598201720343120001000002983, банк платника Держказначейська служба України м. Київ) судові витрати, понесені по сплаті судового збору - 7872,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано - після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Роман БАКЛАНОВ