Ухвала від 27.06.2025 по справі 127/18518/25

Справа № 127/18518/25

Провадження №11-сс/801/488/2025

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2025 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваної ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.06.2025, якою частково задоволено клопотання слідчого СВ СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12025020000000711 від 24.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та застосовано до підозрюваної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий суддя ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.06.2025 частково задоволив клопотання слідчого СВ СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12025020000000711 від 24.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та застосував до підозрюваної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби в період часу з 22:00 год. до 06:00 год. з покладеними обов`язками.

Не погодившись із вище зазначеною ухвалою прокурор Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просив суд скасувати ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.06.2025 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 та застосувати до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначеним розміром застави.

Апеляційну скаргумотивує тим, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, що полягало в умисному зловживанні службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи ТОВ «БМП-МАЙСТЕР». У ході досудового розслідування встановлено, що, діючи в умовах реального конфлікту інтересів, з корисливих мотивів, підозрювана незаконно визначила вказану компанію переможцем публічної закупівлі та, усвідомлюючи протиправність своїх дій, уклала з нею прямий договір без проведення відкритих торгів, завищивши вартість робіт більш ніж удвічі на суму понад 511 тисяч гривень. Таким чином, її дії призвели до тяжких наслідків для місцевого бюджету та інтересів територіальної громади.

Зазначене свідчить про наявність реальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема: впливу на свідків, знищення доказів, ухилення від слідства та суду, продовження злочинної діяльності. Також слід ураховувати, що підозрювана обіймає посаду керівника структурного підрозділу органу місцевого самоврядування, має підлеглих, доступ до документації та може протиправно впливати на хід досудового розслідування.

Окремо прокурор звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої тримання під вартою в справах про тяжкі злочини є виправданим засобом запобігання втечі, повторному вчиненню злочину або перешкоджанню слідству, якщо такі ризики підтверджуються конкретними обставинами.

Вислухавши виступ прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовільнити, позицію захисника та підозрюваної, які заперечували щодо задоволення даної апеляційної скарги, дослідивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, 24.01.2025 було розпочато кримінальне провадження № 12025020000000711 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

У ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_8 перебуваючи на посаді начальника управління житлово-комунального господарства Жмеринської міської ради Вінницької області, будучи службовою особою у розумінні ст. 18 КК України та примітки 1 до ст. 364 КК України, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, з метою надання неправомірної переваги суб`єкту господарювання ТОВ «БМП-МАЙСТЕР», 08.01.2024 видала наказ про здійснення закупівлі послуг з утримання вулично-дорожньої мережі м. Жмеринка без проведення процедури відкритих торгів, посилаючись на наявність нагальної потреби.

На підставі зазначеного наказу між Управлінням житлово-комунального господарства та ТОВ «БМП-МАЙСТЕР» було укладено договір № 4 від 08.01.2024 на загальну суму 1 703 808 грн. без ПДВ. Того ж дня, діючи в межах реалізації злочинного умислу, ОСОБА_8 підписала додаток до договору, в якому вартість матеріальних ресурсів, зокрема технічної солі, була значно завищена порівняно з ринковими цінами.

Надалі, 18.01.2024, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_8 підписала акт приймання виконаних робіт, до якого було включено витрати на придбання солі в обсязі 53,12 м? за завищеною ціною, що призвело до надмірної оплати бюджетних коштів у сумі 511 424,66 грн. без ПДВ. Зазначені дії спричинили тяжкі наслідки для Управління житлово-комунального господарства Жмеринської міської ради Вінницької області та утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

При всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, 13червня 2025 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, ч. 2ст. 364 КК України,умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки громадським інтересам.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, зокрема:

- повідомленням УСБУ у Вінницькій області від 18.01.2024 про виявлення кримінального правопорушення;

- протоколами допитів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ;

- висновком експерта від 04.02.2025 № 049/1 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи;

- висновком експерта від 17.02.2025 № 776 за результатами проведення судової економічної експертизи;

- повідомленням про підозру ОСОБА_8 від. 13.06.2025;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

Проте, на думку колегії суддів, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами матеріали та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Слідчий суддя вірно встановив, що прокурор не довів наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, в обсязі, достатньому для застосування виключного заходу процесуального примусу.

Прокурор в апеляційній скарзі посилається на тяжкість інкримінованого правопорушення та суворість покарання, яке загрожує підозрюваній, як на обґрунтування ризику її можливого переховування від слідства чи суду.

Разом із тим, Верховний Суд у постанові від 06.02.2019 у справі

№ 761/34545/18 (провадження № 51-2168км18) наголошує, що наявність обґрунтованої підозри та передбачена законом санкція не можуть бути єдиними критеріями для взяття особи під варту. Суд має досліджувати конкретні факти, які підтверджують реальність ризиків.

Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної, зокрема, у справах «Letellier v. France, Buzadji v. Republic of Moldova» (заява № 23755/07), суд зобов`язаний не лише формально встановити існування підозри, а й перевірити, чи справді менше обмежувальні заходи, ніж тримання під вартою, не можуть бути ефективними.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що ризик переховування ОСОБА_8 від правосуддя є гіпотетичним, оскільки:

?підозрювана неодноразово викликалась до органів досудового розслідування та з`являлась за викликом;

?в інших провадженнях, де їй обрано запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту, вона не порушувала встановлених обов`язків;

?має сталі соціальні зв`язки, постійне місце проживання, на утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей та мати, яка потребує сторонньої допомоги;

?на момент розгляду клопотання відсторонена від посади начальника управління ЖКГ, що фактично унеможливлює реалізацію повноважень.

Крім того, при вирішенні питання про доцільність застосування найсуворішого запобіжного заходу апеляційний суд враховує особисті та сімейні обставини підозрюваної, які мають істотне значення для оцінки ризиків та пропорційності втручання в її право на свободу.

ОСОБА_8 є особою, яка раніше не судима, має стійке соціальне становище, зареєстрована та фактично проживає за постійною адресою, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, а також матір похилого віку з хронічними захворюваннями, яка потребує постійної сторонньої допомоги. У матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_8 ухилялася від слідства або суду; навпаки, вона з`являлася на всі виклики, надавала показання, виконувала покладені обов`язки в межах інших кримінальних проваджень, в яких їй уже було обрано запобіжний захід.

У цьому контексті апеляційний суд посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Nikolova v. Bulgaria» (1999, заява № 31195/96), в якому чітко наголошено, що національні суди повинні враховувати індивідуальні обставини обвинуваченого, включно з сімейними та соціальними зв`язками, при прийнятті рішення щодо тримання під вартою.

ЄСПЛ зазначає, що утримання особи під вартою в ситуаціях, коли існують менш суворі запобіжні заходи, здатні забезпечити цілі кримінального провадження, є непропорційним та несумісним із вимогами ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, обставини, що характеризують особу підозрюваної, свідчать про відсутність підстав для тримання її під вартою, і можуть бути належним чином враховані при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу, який не порушуватиме фундаментальне право на свободу у непропорційний спосіб.

Щодо посилань апелянта на ризик впливу на свідків, апеляційний суд зауважує, що прокурором не наведено жодних конкретних обставин, які б вказували на здійснення підозрюваною спроб впливу на учасників провадження або знищення доказів.

Наявність таких ризиків без фактичних даних, які б їх підтверджували, суперечить не лише нормам КПК України, а й стандартам, сформульованим у рішенні ЄСПЛ «Mamedova v. Russia» (заява №7064/05), де вказано, що кожен ризик має бути підкріплений чіткими і перевіреними фактами.

Так само ризик продовження злочинної діяльності оцінюється судом як недоведений, оскільки будь-яких фактів вчинення нових протиправних дій після повідомлення про підозру матеріали не містять, а особа, за даними слідства, не виконує функцій посадової особи у зв`язку з відстороненням.

Апеляційна інстанція також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 28.07.2020 у справі № 761/12835/19 (провадження

№ 51-2920км20), згідно з якою домашній арешт як менш суворий захід може бути ефективною альтернативою триманню під вартою, якщо не доведено, що такий захід не забезпечить досягнення процесуальних цілей.

Доводи прокурора щодо розміру застави, який, на його думку, мав бути визначений судом першої інстанції у розмірі 508 704 грн, також є безпідставними. Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, при визначенні розміру застави суд зобов`язаний ураховувати майновий стан підозрюваної, а також реалістичність виконання такого зобов`язання. Жодних доказів на підтвердження спроможності ОСОБА_8 внести вказану суму прокурором не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, постановленою з дотриманням вимог національного законодавства та міжнародних стандартів, зокрема практики ЄСПЛ. У застосуванні тримання під вартою як виключного заходу прокурором не доведено належності та достатності підстав, визначених ст. 177 КПК України.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.06.2025, якою застосовано до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби в період часу з 22:00 год. до 06:00 год. з покладеними обов`язками в кримінальному провадженні № 12025020000000711 від 24.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4