Рішення від 26.06.2025 по справі 369/8653/25

Справа № 369/8653/25

Провадження № 2-о/369/439/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

при секретарі судового засідання Лисяк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Києва в порядку окремого провадження цивільну справу № 369/8653/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: БОЯРСЬКИЙ ВІДДІЛДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇАКТІВ ЦИВІЛЬНОГОСТАНУ УФАСТІВСЬКОМУ РАЙОНІКИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІЦЕНТРАЛЬНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГОУПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВАЮСТИЦІЇ (М.КИЇВ) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,

В С Т А Н О В И В:

19.05.2025 року ОСОБА_1 звернувсядо судуз даноюзаявою мотивуючиїї тим,що вінє рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Генічеськ Генічеського району Херсонської області Україна, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів громадянського стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно достатті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Встановлення даного факту необхідно заявнику для отримання свідоцтва про смерть.

Тому заявникпросив встановитифакт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Генічеськ Генічеського району Херсонської області Україна, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Заявник просив суд в заяві розгляд справи провести у його відсутності, вимоги заяви підтримав та просив її задовольнити в повному обсязі.

Заінтересована особа була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Так, КЦС ВС уПостанові від 30 вересня 2022 року № 761/38266/14 (61-1091св21) роз`яснив, що якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, Якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 28.03.1974 року Каланчацьким райвідділом РАЦС Херсонської області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що Каланчацьким райвідділом РАЦС Херсонської області 28.03.1974 року було складено відповідний актовий запис № 35. Батьками особи зазначено: батько українець ОСОБА_3 , мати українка ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого В-Луб`янською сільською радою Збаразького райбюро РАЦС Тернопільської області, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що В-Луб`янською сільською радою Збаразького райбюро РАЦС Тернопільської області 10.02.1971 року було складено відповідний актовий запис № 9. Батьками особи зазначено: батько українець ОСОБА_3 , мати українка ОСОБА_4 .

Так, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_2 .

Медичним свідоцтвом про смерть серії 84 № 224100031 від 27.01.2025 року встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 о 03:00 год. у м. Генічеськ Генічеського району Херсонської області Україна, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Відповідно до п. 22 Медичного свідоцтва про смерть причина смерті: поліорганна недостатність, токсичний епідермальний некроліз.

Відповідно досвідоцтва просмерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Генічеськ Генічеського району Херсонської області Україна, що знаходиться на тимчасово окупованій території, про що відділом РАЦС псевдо Міністерства юстиції складено відповідний актовий запис № 170259950000300100001 від 06.02.2025 року.

Встановлення даного факту необхідно заявнику для отримання свідоцтва про смерть.

Відповідно до положень ч. 2 ст.49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи; згідно з положеннями частинами 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року та п. 1 ч.5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 17 березня 2011 року підставою для державної реєстрації є лікарське свідоцтво про смерть, рішення суду про оголошення особи померлою, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

У постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»у п.13 вказано, що заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 затверджено перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових дій) або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) (далі - Наказ №75). У період дії Наказу №75 до вказаного переліку належала, вся територія Генічеського району зокрема Генічеська міська територіальна громада, Херсонської області. Наказ №75 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22 грудня 2022 року «Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (далі - Наказ №309). Відповідно до затвердженого Переліку Генічеська міська громада Генічеського району Херсонської області та на дату смерті ОСОБА_2 відноситься до тимчасово окупованої російською федерацією території України.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Закон закріплює за державою обов`язок вживати всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий незаконними органами та/або посадовими особами, є недійсним і таким, що не створює правових наслідків.

Окрім цього, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або посадові особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів. Зокрема, належними відповідно до вимог ч.1ст. 77 ЦПК Україниє докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження та смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.

Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимогст. 263 ЦПК Українищодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у їх сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку ст. 317 ЦПК України.

Виходячи із вищевикладеного, взявши до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що надані в якостідоказів медичне свідоцтво про смерть, свідоцтво про смерть, які видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, хоча і не є документами встановленої форми про смерть, водночас вважаються доказами, які достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин, а саме у м. Генічеськ Генічеського району Херсонської області, що знаходиться на тимчасово окупованій території України, оскільки судом не встановлено іншого.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, назначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених допустимими та належними доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення заяви.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 12, 76-81, 247, 258-259, 263-265, 268, 317 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: БОЯРСЬКИЙ ВІДДІЛДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇАКТІВ ЦИВІЛЬНОГОСТАНУ УФАСТІВСЬКОМУ РАЙОНІКИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІЦЕНТРАЛЬНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГОУПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВАЮСТИЦІЇ (М.КИЇВ) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, - задовольнити

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Генічеськ Генічеського району Херсонської області Україна, що знаходиться на тимчасово окупованій території, причина смерті: поліорганна недостатність, токсичний епідермальний некроліз.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення складено та підписано: 26.06.2025 року.

Суддя А.В. Янченко