Рішення від 27.06.2025 по справі 369/9537/25

Справа № 369/9537/25

Провадження № 2-о/369/452/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

за участю секретаря судового засідання Шаркової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , заінтересована особа: Боярський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,

В С Т А Н О В И В:

До Києво-Святошинського районного суду Київської області з вказаною заявою звернулася ОСОБА_1 , в якій просила встановити факт, що ОСОБА_3 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: місто Брянка Луганської області, що була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , померла у віці 69 років ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганську Луганської область, Україна. Причина смерті: набряк та набухання речовини головного мозку, ішемічний інсульт правої півкулі головного мозку.

В обґрунтування вимог заявник послався на те, що вона є донькою померлої. Встановлення вказаного факту необхідно заявнику для отримання свідоцтва про смерть, виданого державним органом України, та наступного отримання спадщини.

У судове засідання заявник, заінтересовані особи не з`явилися, повідомлялися належним чином про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомили. Заявник надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, поданні на їх підтвердження, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.293ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст.315ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст.17Закону України«Про державнуреєстрацію актівцивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 від 05.09.1974 (актовий запис про народження №629 від 05.09.1974, складений міським відділом ЗАГС м. Брянка Луганської обл.), свідоцтвом про укладення шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 НОМЕР_2 від 15.07.1997 (актовий запис № 626, складений 25.09.1993 Артемівським районним відділом реєстрації актів громадянського стану м. Луганська), копії яких долучені до матеріалів справи.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Луганськ Луганської області у віці 69 років померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка міста Брянка Луганської області, громадянка України, на підтвердження чого до заяви долучено копію паспорта громадянина України, копію лікарського свідоцтва про смерть від 02.04.2025, виданого Бюро судово-медичної експертизи в м. Луганськ, відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_3 став ішемічний інсульт правої півкулі головного мозку.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-якіоргани,їх посадовіта службовіособи натимчасово окупованійтериторії таїх діяльністьвважаються незаконними,якщо ціоргани абоособи створені,обрані чипризначені упорядку,не передбаченомузаконом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Відповідно до ч.ч. 2, 6 ст.95ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Клопотання осіб, які беруть участь у справі, з вимогою про подання оригіналів письмових доказів до суду не надходило.

Даючи оцінку допустимості вищезазначених доказів, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки наданих доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Loizidou v.Turkev», «Cyprus v.Turkev», а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v.the Republik of Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ необхідно розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Крім того, судом визнається загальновідомим факт відмови органами державної реєстрації актів цивільного стану у проведенні державної реєстрації смерті та народження особи на підставі документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану відповідно до ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Крім того, у постанові Верховного Суду від 27.09.2021 у справі № 756/8168/21 викладена правова позиція про те, що положення статті 317 ЦПК України не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення відповідного факту, подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів.

Згідно з ч. 3 ст.82ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що для проведення державної реєстрації смерті особи є об`єктивні перешкоди.

З метою захисту прав і свобод заявника суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Луганськ Луганської області - тимчасово окупованій території України, визначеній Міністерством розвитку громад та територій України, що надасть можливість отримати заявнику свідоцтво про смерть, видане державним органом України.

Оскільки судом не було встановлено, що такий факт, як адреса зареєстрованого місця проживання померлого, причина його смерті, має для заявника юридичне значення, тобто має значення для охорони прав, свобод та інтересів заявника або створення умов здійснення ним особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, суд дійшов висновку про те, що в цій частині вимог заяви необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст.317ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 259, 264 - 265, 273, 293 - 294, 317, 319, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , заінтересована особа: Боярський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України задовольнити частково.

Встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки міста Брянка Луганської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Луганськ, Луганської області, Україна у віці 69 років.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , заінтересована особа: Боярський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), місцезнаходження: 08153, Україна, Київська обл., місто Боярка, вулиця Білогородська, будинок, 134-Б, ЄРДПОУ 22208054.

Суддя Мартиненко В.С.