Постанова від 25.06.2025 по справі 916/4532/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/4532/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.,

при секретарі судового засідання: Фещук В.М.,

за участю представників:

від прокуратури Ткаченко Л.В.,

від Південного офісу Держаудитслужби участі не брали,

від Дар`ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області Хлєбникова Н.А., Дідур А.М.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Сотий дім" участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Дар`ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2025, прийняте суддею Нікітенком С.В., м. Одеса, повний текст складено 10.03.2025,

у справі №916/4532/24

за позовом: заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби

до відповідачів:

-Дар`ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області;

-Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Сотий дім"

про зобов`язання сторін договору утриматися від дій, спрямованих на виконання зобов`язань за нікчемним правочином

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 р. заступник керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби звернувся з позовом до Дар`ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Сотий дім", в якому просив зобов`язати відповідачів утриматися від дій, спрямованих на виконання зобов`язань за укладеним між ними нікчемним договором №0407/24 від 04.07.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір №0407/24 від 04.07.2024 був протиправно укладений без застосування процедури відкритих торгів, внаслідок чого він є нікчемним (недійсним в силу закону), між тим відповідачі безпідставно не визнають нікчемність вказаного правочину та мають намір в подальшому виконувати свої зобов`язання за цим договором, що призведе до порушення прав держави у зв`язку з незаконним витрачанням бюджетних коштів.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 28.10.2024 відкрито провадження у справі №916/4532/24.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.02.2025 у справі №916/4532/24 (суддя Нікітенко С.В.) позов задоволено повністю; зобов`язано Дар`ївську сільську раду Херсонського району Херсонської області та Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Сотий дім" утриматися від дій, спрямованих на виконання зобов`язань за нікчемним договором №0407/24 від 04.07.2024; стягнуто з Дар`ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області на користь Херсонської обласної прокуратури судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1514 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Сотий дім" на користь Херсонської обласної прокуратури судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1514 грн.

Судове рішення мотивоване доведеністю прокурором відсутності існування виняткових обставин, які б дозволяли укласти договір №0407/24 від 04.07.2024 без проведення конкурентних торгів відповідно до Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, у зв`язку з чим, враховуючи намір відповідачів виконувати вищенаведений договір, наявні правові підстави для задоволення позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Дар`ївська сільська рада Херсонського району Херсонської області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2025 у справі №916/4532/24 скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Зокрема, апелянт наголошує на тому, що укладений між відповідачами договір №0407/24 від 04.07.2024 не є нікчемним, а виступає оспорюваним, оскільки Дар`ївською сільською радою Херсонського району Херсонської області було застосовано окремий вид процедури закупівлі, підстави якої оспорюються прокурором. Крім того, скаржник посилається на неефективність обраного прокурором способу захисту і на те, що договір №0407/24 від 04.07.2024 був укладений між відповідачами з дотримання вимог чинного законодавства, що підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи доказів.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 12.05.2025 (вх.№1337/25/Д3 від 12.05.2025) Південний офіс Держаудитслужби стверджує про помилковість визначення його позивачем у цій справі, оскільки останній не проводив моніторингу процедури закупівлі №UA2024-07-12-008093-a та, відповідно, не складав висновку за його результатами, у той час як зазначений моніторинг був проведений Державною аудиторською службою України, що є самостійною юридичною особою публічного права.

16.05.2025 до суду апеляційної інстанції від заступника керівника Херсонської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу №24-8133-24 від 12.05.2025 (вх.№1337/25/Д4 від 16.05.2025), в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Дар`ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2025 у справі №916/4532/24 залишити без змін. Зокрема, прокурор зазначає про те, що договір №0407/24 від 04.07.2024 укладений без застосування процедури відкритих торгів за відсутності підстав для цього, у зв`язку з чим він не може вважатися оспорюваним відповідно до статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі", адже є нікчемним в силу положень Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, а відтак обраний у цій справі спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки не допустить у майбутньому витрачання бюджетних коштів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів Богатиря К.В., Філінюка І.Г. від 28.04.2025 у справі №916/4532/24 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, а також встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 13.05.2025.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 призначено №916/4532/24 до розгляду на 18.06.2025 об 11:00.

Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 у судовому засіданні у справі №916/4532/24 оголошено перерву до 12:30 год 25.06.2025.

У судовому засіданні 25.06.2025 представники Дар`ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області підтримали апеляційну скаргу; прокурор висловив заперечення проти її задоволення; представники Південного офісу Держаудитслужби та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Сотий дім" участі не брав, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.4 а.с.53, 54), при цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Сотий дім" надіслало заяву б/н від 24.06.2025 (вх.№1337/25/Д8 від 25.06.2025) про розгляд справи за відсутності його представника.

Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Дар`ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області про долучення доказів б/н від 25.06.2025 (вх.№1337/25/Д9 від 25.06.2025), поданого після закінчення стадії з`ясування обставин справи і перевірки їх доказами, з огляду на недоведеність апелянтом винятковості випадку своєчасного неподання доказів до суду першої інстанції, а також те, що деякі з цих доказів взагалі є новими, тобто такими, що з`явилися вже після прийняття оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, між тим відсутність існування доказів на момент прийняття судового рішення місцевим господарським судом виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції таких додаткових доказів (постанови Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №922/393/18, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Сотий дім" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення прокурора та представників апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Дар`ївською сільською радою Херсонського району Херсонської області проведено закупівлю UA-2024-07-12-008093-а за об`єктом "Поточний ремонт підвальних приміщень Дар`ївського закладу дошкільної освіти Дар`ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області розташованого за адресою: Херсонська область, Херсонський район, с. Дар`ївка, вул. Першотравнева, 72" (за кодом ДК 021:2015-45450000-6: Інші завершальні будівельні роботи), вартість закупівлі 11383746 грн.

За результатами закупівлі 04.07.2024 між Дар`ївською сільською радою Херсонського району Херсонської області ("Замовник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Сотий дім" ("Виконавець") укладено договір про надання послуг №0407/24 (далі договір №0407/24 від 04.07.2024), за умовами пункту 1.1 якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги "Поточний ремонт підвальних приміщень Дар`ївського закладу дошкільної освіти Дар`ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області розташованого за адресою: Херсонська область, Херсонський район, с. Дар`ївка, вул. Першотравнева, 72" (за кодом ДК 021:2015-45450000-6: Інші завершальні будівельні роботи) (далі послуги) відповідно до вимог цього договору, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі послуги в порядку і на умовах, визначених договором.

Термін надання послуг: з моменту підписання договору до 31.12.2024 відповідно до календарного плану надання послуг (додаток №1). Місце надання послуг: Дар`ївка, вул. Першотравнева (пункти 2.2, 2.3 договору №0407/24 від 04.07.2024).

Згідно з пунктом 2.4 договору №0407/24 від 04.07.2024 передача Виконавцем та прийняття Замовником результатів наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акту наданих послуг.

У пунктах 4.1-4.3, 4.7 договору №0407/24 від 04.07.2024 узгоджено, що ціна визначена у договорі з урахуванням всіх витрат, податків та зборів Виконавця і становить 11383746 грн без ПДВ. Згідно зі статтею 23 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Джерело фінансування: місцевий бюджет. Оплата вартості послуги відбудеться шляхом сплати у безготівковій формі згідно з наданими рахунком та актом наданих послуг КБ-2в та КБ-3.

В силу пунктів 5.1, 5.3 договору №0407/24 від 04.07.2024 розрахунки за надані послуги будуть здійснюватися проміжними платежами в міру виконання робіт. Розрахунок за фактично надані послуги здійснюється протягом 15 календарних днів з моменту та на підставі підписаного сторонами акту надання послуг.

Положеннями пункту 8.1 договору №0407/24 від 04.07.2024 передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2024.

На інтернет платформі "Рrozorro" Дар`ївською сільською радою Херсонського району Херсонської області оприлюднено обґрунтування закупівлі послуг "Поточний ремонт підвальних приміщень Дар`ївського закладу дошкільної освіти Дар`ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області розташованого за адресою: Херсонська область, Херсонський район, с. Дар`ївка, вул. Першотравнева, 72" із застосуванням виключення за Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022.

Відповідно до вказаного обґрунтування наявність нагальної потреби в закупівлі підтверджується складною безпековою ситуацією в громаді, протокольним рішенням від 14.05.2024 №1405 комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Дар`ївської сільської ради для приведення його до належного стану, що дозволить забезпечити можливість цивільного захисту згідно з чинними нормативами для приміщень даного типу, для забезпечення виконання вимог Кодексу цивільного захисту населення України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану". У ситуації яка склалась, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України необхідність проведення поточного ремонту зумовлена потребою ефективного використання вказаного приміщення для потреб захисту цивільного населення. Виконання даного обсягу робіт дозволить зберегти життя і здоров`я під час оголошення повітряних тривог. Враховуючи необхідність проведення поточного ремонту підвальних приміщень Дар`ївського закладу дошкільної освіти Дар`ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області, розташованого за адресою: Херсонська обл., Херсонський район, с. Дар`ївка, вул. Першотравнева, 72, на виконання пункту 3 рішення Ради оборони Херсонської області №22 від 13.06.2024, введеного в дію розпорядженням начальника Херсонської обласної військової адміністрації від 20.06.2024 №352, та акту огляду об`єкта щодо можливості його використання для укриття населення як найпростішого укриття від 16.05.2024, складеного провідним фахівцем відділу організації профілактичної роботи та цивільного захисту Херсонського РУ ГУ ДСНС України в Херсонській області, застосовується вищевказане виключення.

Документами, якими Дар`ївська сільська рада Херсонського району Херсонської області підтверджує наявність підстав для застосування виключення за Особливостями, є: 1) протокольне рішення комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Дар`ївської сільської ради від 14.05.2024 №1405; 2) рішення ради оборони Херсонської області від 13.06.2024 №22; 3) акт огляду об`єкта щодо можливості його використання для укриття населення як найпростішого укриття від 16.05.2024. Копії вказаних документів містяться у матеріалах справи.

Протокольним рішенням комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Дар`ївської сільської ради №1405/24 від 14.05.2024 включено підвальне приміщення Дар`ївського закладу дошкільної освіти до фонду захисних споруд цивільного захисту, як найпростіше укриття.

16.05.2024 проведено огляд підвальних приміщень Дар`ївського закладу дошкільної освіти, за результатами якого складеного акт, в якому зафіксовано, що останні придатні для укриття населення як найпростіше укриття за умови підтримання стану готовності згідно з Вимогами з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затвердженими наказом МВС України від 09.07.2018 №579, зокрема, за умови: забезпечення виносними баками, що щільно закриваються, та мають бути розміщені в окремому приміщенні, або встановлення в укритті унітазів; обладнання укриття примусовою або природною вентиляцією; забезпечення контейнерами для зберігання продуктів харчування; забезпечення засобами надання медичної допомоги; приведення приміщення у відповідний санітарний та технічний стан; обладнання приміщення системами протипожежного захисту; забезпечення бутильованою питною водою із розрахунку 2 л на добу на одну особу впродовж не менше 48 годин, та ємностей з технічною водою; забезпечення первинними засобами пожежогасіння (відповідно до встановлених норм для приміщень відповідного функціонального призначення); обладнання засобами для доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Крім того, 16.05.2024 комісією у складі заступника начальника Дар`ївської СВА, начальника відділу освіти, молоді і спорту, секретаря сільської ради, головного бухгалтера, керівника земельних ресурсів, інспектора з юридичних питань та начальника служби у справах дітей проведено візуальний огляд технічного стану приміщень, про що складено акт від 16.05.2024, відповідно до якого загальний стан підвальних приміщень вказує на фізичне зношення, обумовлене частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей оздоблюваних матеріалів. Виявлені пошкодження можливо виправити проведенням поточного ремонту стін, підлоги, стелі, заміною дверних полотен, ремонтом електропроводки, частковою заміною електрообладнання, відновленням каналізації та водопостачання, встановленням нових унітазів та рукомийників, системи опалення, та встановлення вентиляції приміщення.

18.07.2024 з метою встановлення наявності нагальної потреби у закупівлі Херсонською обласною прокуратурою на адресу Дар`ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області направлено запит №24-4440Вих-24 про надання інформації та документів, які б свідчили про неможливість здійснення замовником закупівлі послуг у формі відкритих торгів.

У відповідь на вищенаведений запит Дар`ївська сільська рада Херсонського району Херсонської області надала лист №1293/01-15/02-18 від 27.07.2024, до якого додано документи, що стали підставою для укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Сотий дім" договору №0407/24 від 04.07.2024 без проведення конкурентних торгів.

З метою вирішення питання про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді Херсонська обласна прокуратура звернулася до Південного офісу Держаудитслужби з листом №24-4520ВИХ-24 від 23.07.2024, в якому, посилаючись на наявність порушень законодавства при проведенні закупівлі UA-2024-07-12-008093-а, просила провести моніторинг цієї закупівлі та надати інформацію про вжиті заходи контролю, у тому числі щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Південний офіс Держаудитслужби надав відповідь №152131-17/1071-2024 від 31.07.2024, в якій зазначив про те, що відповідно до оприлюднених замовником документів останній мав право на придбання послуг шляхом проведення закупівлі без використання електронної системи закупівель. Крім того, у цій відповіді повідомлено прокуратуру про те, що питання дотримання вимог чинного законодавства України при виконанні договору за результатами процедури закупівлі UA-2024-07-12-008093-а в межах компетенції буде досліджене під час наступного планового заходу державного фінансового контролю у замовника.

В адресованому Дар`ївській сільській раді Херсонського району Херсонської області листі №24-633ВИХ-24 від 22.08.2024 Херсонська обласна прокуратура просила надати документи щодо здійснення розрахунків за договором №0407/24 від 04.07.2024 та акти виконаних робіт, на підставі яких здійснено перерахування коштів.

Супровідним листом №1636/01-15/02-18 від 26.08.2024 Дар`ївська сільська рада Херсонського району Херсонської області направила прокуратурі наступні документи: довідку про вартість будівельних робіт та витрати від 05.08.2024; акт приймання виконаних робіт №1 від 05.08.2024 за серпень 2024 року на суму 380920 грн; відомість ресурсів до акту приймання №1 від 05.08.2024 та розрахунок загальновиробничих витрат до акту приймання №1 від 05.08.2024.

З відомостей про транзакцію з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів вбачається, що 16.08.2024 Дар`ївською сільською радою Херсонського району Херсонської області в якості оплати за договором №0407/24 від 04.07.2024 перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Сотий дім" грошові кошти у сумі 380920 грн.

В подальшому заступник керівника Херсонської обласної прокуратури направив Південному офісу Держаудитслужби повідомлення №24-5954ВИХ-24 від 03.10.2024, в якому в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" зазначив про підготовку та намір звернутися до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби до Дар`ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Сотий дім" про зобов`язання сторін договору утриматися від дій, спрямованих на виконання зобов`язань за нікчемним правочином.

У матеріалах справи також міститься відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Сотий дім" від 11.11.2024 на адвокатський запит представника Дар`ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області, в якій зазначено про те, що на момент надання цієї відповіді на підставі договору №0407/24 від 04.07.2024 виконано 40% від загального обсягу запланованих робіт.

Предметом спору у даній справі є вимога прокурора про зобов`язання відповідачів утриматися від дій, спрямованих на виконання зобов`язань за укладеним між ними нікчемним договором №0407/24 від 04.07.2024.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності прокурором відсутності існування виняткових обставин, які б дозволяли укласти договір №0407/24 від 04.07.2024 без проведення конкурентних торгів відповідно до Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про задоволення позову з огляду на наступне.

У статті 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру").

Частинами першою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини третьої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За умовами частини першої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Колегією суддів враховується, що у рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи №1604(2003) від 27.05.2003 "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Згідно з пунктом 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

На сьогодні однозначною є практика Європейського суду з прав людини, який відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Європейський суд з прав людини у низці справ роз`яснював, що одна лише участь ("активна" чи "пасивна") прокурора або іншої особи рівнозначної посади може розглядатися як порушення пункту першого статті 6 Конвенції (рішення у справі "Мартіні проти Франції").

Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони відчуття нерівності (рішення у справі "Кресс проти Франції"). Принцип рівності сторін є одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні пункту першого статі 6 Конвенції. Останній потребує "справедливої рівноваги сторін": кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення у справі "Івон проти Франції", рішення у справі "Нідерест-Хубер проти Швейцарії").

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі "Менчинська проти Росії").

Між тим Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Отже, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 15.05.2019 у справі №911/1497/18.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Визначальним для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) №3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Особливість суспільних (публічних) інтересів є те, що на відміну від приватних, їх майже не можливо захищати в суді безпосереднім носієм (носіями), а тому в державі обов`язково повинен існувати інструмент захисту такого інтересу у формі спеціального суб`єкта, яким може і повинен за чинної Конституції України виступати такий орган як прокуратура.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Частиною третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини, за умовами якого представництво інтересів держави у суді у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у визначених законом випадках прокурорами Офісу Генерального прокурора в порядку та на підставах, визначених Цивільним процесуальним кодексом України. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Отже, системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999).

Особливість сучасного конституційного статусу прокурора в суді, деталізованого в процесуальних кодексах та Законі України "Про прокуратуру", полягає у тому, що представництво прокурором інтересів держави у суді носить допоміжний характер, оскільки основну роль у цьому процесі мають відігравати профільні суб`єкти владних повноважень, які повинні самостійно звертатимуться до суду. Такий підхід до визначення ролі прокурора у сфері представництва інтересів держави у суді було закладено у Перехідних положеннях Конституції України 1996 року та в подальшому втілено в життя з урахуванням досвіду функціонування прокуратури в європейських державах, стандартів Ради Європи, а також висновків та рекомендацій, які надавалися Венеціанською Комісією щодо законопроектів про реформування прокуратури України.

Таким чином, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування або інші суб`єкти владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах), а не прокурор, між тим для того щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. У кожному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд наголошує на тому, що чинне законодавство України, зокрема, Закон України "Про прокуратуру", фактично наділяє прокурора правом в окремих випадках здійснювати захист інтересів держави, звертаючись до суду з відповідними позовами в інтересах останньої виключно в особі компетентних суб`єктів владних повноважень.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Вказана правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 06.08.2019 у справі №910/6144/18 та від 06.08.2019 у справі №912/2529/18.

Водночас суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен встановлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи, оскільки питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Отже, прокурор, подаючи позов, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Аналогічний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

За наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц).

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Саме таку правову позицію Верховного Суду викладено в постанові від 25.02.2021 у справі №910/261/20.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Закон України "Про публічні закупівлі") він визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Зокрема, Законом України "Про публічні закупівлі" встановлюються основні терміни, сфера його застосування, суб`єктний склад тощо. Розділом ІІ вказаного Закону безпосередньо врегульовано державне регулювання та контроль у сфері закупівель.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

В силу частини першої статті 8 цього Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Положеннями частини першої статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.

Статтею 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" унормовано, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні").

За умовами пунктів 8 та 10 частини першої статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016, передбачено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до підпунктів 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 12.03.2018 у справі №826/9672/17.

Таким чином, Південний офіс Держаудитслужби є належним суб`єктом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, у зв`язку з чим останній виступає належним позивачем у даній справі, оскільки саме до повноважень останнього належить вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 01.09.2020 у справі №911/1534/19 та від 30.07.2020 у справі №904/5598/18.

Водночас колегія суддів зауважує на тому, що Південний офіс Держаудитслужби, якого прокурор листом №24-4520ВИХ-24 від 23.07.2024 повідомив про наявність ймовірного порушення законодавства при проведенні закупівлі UA-2024-07-12-008093-а, за результатами якої між Дар`ївською сільською радою Херсонського району Херсонської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Сотий дім" укладено договір №0407/24 від 04.07.2024, у відповідь на звернення прокурора повідомив про те, що з оприлюднених замовником документів не вбачається відсутності у Дар`ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області права на придбання послуг шляхом проведення закупівлі без використання електронної системи закупівель, тобто позивачем порушень не встановлено.

Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, в той час як дотримання законодавства у цій сфері суспільних відносин становить значний суспільний інтерес, захист якого відповідає функціям прокурора.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність у прокурора підстав для захисту інтересів держави та, як наслідок, звернення до суду з таким позовом, що за встановлених у справі обставин відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Крім того, наявні у матеріалах справи докази підтверджують дотримання прокурором передбаченого Законом України "Про прокуратуру" порядку звернення до суду з позовом в інтересах держави, зокрема, вимог частини четвертої статті 23 вказаного Закону.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки" Європейський суд з прав людини зауважив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, оскільки обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд повинен встановити на що саме спрямований позов та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту в обраний позивачем спосіб.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (постанова Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/7631/18).

Дослідивши підстави позову у цій справі, мету та спрямованість останнього через призму доводів прокурора, колегія суддів дійшла висновку про те, що у даному випадку, беручи до уваги часткове виконання договору №0407/24 від 04.07.2024 (зокрема, шляхом проведення розрахунків за ним), заявлена позовна вимога не здатна забезпечити належний та ефективний захист державних інтересів, а фактично направлена на встановлення юридичного факту нікчемності вказаного правочину. Між тим вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до його повноважень не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Натомість, встановлення судом такого факту може відбуватися лише під час розгляду іншого господарського спору, в якому будуть встановлюватися такі обставини (у даному випадку під час розгляду вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, яка в межах цієї справи прокурором не заявлена).

Згідно з правовим висновком, наведеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки відповідно до положень частини першої статті 2, статті 20 Господарського процесуального кодексу Украйни до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Юридичні факти можуть встановлюватися господарськими судами при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог.

Такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17).

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Саме така правова позиція постанові Великої Палати Верховного Суду відображена в постановах від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.

На стадії, коли укладений в результаті закупівлі договір є частково виконаним, вимога про зобов`язання сторін нікчемного правочину утриматися від дій, спрямованих на його подальше виконання, без вирішення судом питання про застосування правових наслідків нікчемності, не є ефективним способом захисту, оскільки саме по собі задоволення такого позову не є підставою для повернення коштів.

Колегія суддів зауважує на тому, що нікчемний договір розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця та, відповідно, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов`язань, що в ньому закріплені, в силу прямої вказівки закону, у зв`язку з чим додаткове зобов`язання сторін нікчемного правочину утриматися від дій, спрямованих на його виконання, в судовому порядку не вимагається.

Відтак заявлена прокурором у цій справі вимога про зобов`язання сторін договору утриматися від дій, спрямованих на виконання зобов`язань за нікчемним правочином, беручи до уваги документально підтверджену обставину часткового виконання договору №0407/24 від 04.07.2024, не може розглядатися самостійно, зокрема, внаслідок того, що оцінка відповідного договору через призму його нікчемності має бути предметом доказування і розглядатися судом лише при існуванні та розгляді спору між сторонами щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, зокрема, у вигляді стягнення на користь бюджету перерахованої Дар`ївською сільською радою Херсонського району Херсонської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Сотий дім" суми грошових коштів за вищенаведеним договором.

Враховуючи вищевикладене, заявлений прокурором спосіб захисту у вигляді самостійної позовної вимоги про зобов`язання сторін договору утриматися від дій, спрямованих на виконання зобов`язань за нікчемним правочином, не є належним та ефективним у спірних правовідносинах.

При цьому, беручи до уваги те, що заявлена прокурором у цій справі позовна вимога не відповідає належним та ефективним способам захисту, остання, відповідно, не підлягає і розгляду по суті, адже обрання неналежного способу захисту вже є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.12.2020 у справі №5017/1221/2012 та від 18.05.2022 у справі №914/1191/20.

Зазначене безпідставно залишилось поза увагою місцевого господарського суду, який при ухваленні оскаржуваного рішення необґрунтовано не врахував факт часткового виконання договору №0407/24 від 04.07.2024 та, як наслідок, не дослідив обраний прокурором спосіб захисту через призму його ефективності у контексті не заявлення в межах цієї справи вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемності правочину, хоча без повернення до бюджету сплачених на виконання такого договору коштів права держави фактично залишаться незахищеними, а сама по собі констатація факту нікчемності договору в оскаржуваному рішенні Господарського суду Одеської області жодним чином не призведе до автоматичного обов`язку Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Сотий дім" повернути набути від Дар`ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області грошові кошти.

Таким чином, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги неналежність та неефективність обраного прокурором способу захисту, дійшла висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2025 у справі №916/4532/24 не відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на Херсонську обласну прокуратуру.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дар`ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2025 у справі №916/4532/24 скасувати.

У задоволенні позову заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби до Дар`ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Сотий дім" відмовити.

Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покласти на Херсонську обласну прокуратуру.

Стягнути з Херсонської обласної прокуратури на користь Дар`ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області 3633,60 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.06.2025.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя І.Г. Філінюк