Постанова від 24.06.2025 по справі 924/1061/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року Справа № 924/1061/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

ініціюючий кредитор: Грищенко О.М.

кредитор: Щавінська Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 27.02.25, повний текст судового рішення складено 28.02.25 у справі №924/1061/24 (суддя Яроцький А.М.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр"

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.02.25 заяву Головного управління ДПС у Хмельницькій області, м. Хмельницький про грошові вимоги до боржника на суму 403 564,41 грн. задоволено частково. Визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр" в сумі 396 933,85 грн., з яких підлягають задоволенню: 370 699,68 грн. в другу чергу вимог кредиторів, які враховуються під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу; 26234,17 грн. в шосту чергу вимог кредиторів, які не враховуються під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу на підставі ч. 4 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства. У визнанні грошових вимог 6630,56 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Хмельницькою області від 27.02.25 через підсистему "Електронний Суд" від Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Хмельницькій області просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким визнати вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр" в сумі 403 564, 41 грн в повному обсязі та внести їх до реєстру вимог кредиторів.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду № 924/1061/24/1353/25 від 10.03.25 витребувано матеріали справи у суду першої інстанції. 20.03.25 від Господарського суду Хмельницької області до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 27.02.25 у справі №924/1061/24 - залишено без руху та надано апелянту 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків.

24.03.2025 через підсистему "Електронний Суд" від ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли заперечення щодо відкриття апеляційного провадження з підстав оскарження апелянтом процесуального документа, який не підлягає апеляційному оскарженню.

31.03.2025 через підсистему "Електронний Суд" від Головного управління ДПС у Хмельницькій області надійшла заява про продовження строку для усунення недоліків по справі № 924/1061/24 на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 у справі №924/1061/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви Головного управлння ДПС у Хмельницькій області про продовження строку для усунення недоліків по справі №924/1061/24. Запропоновано Головному управлінню ДПС у Хмельницькій області усунути недоліки, протягом 5 днів з моменту отримання даної ухвали: - подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 7267, 20 грн., - конкретизувати, який саме процесуальний документ апелянт оскаржує: ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 27.02.25 у справі №924/1061/24, яка прийнята судом за результатами розгляду вимог окремого кредитора - Головного управління ДПС у Хмельницькій області чи ухвалу попереднього засідання, постановлену Господарським судом Хмельницької області від 27.02.25 у справі №924/1061/24 за результатами розгляду кредиторських вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області та ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС".

15.04.2025 від Головного управління ДПС у Хмельницькій області надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 08.04.2025. Апелянт надав докази сплати судового збору та уточнив, що він оскаржує саме ухвалу попереднього судового засідання.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 27.02.25 у справі №924/1061/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 03.06.2025 р. об 15:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

28.04.25 від ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" через підсистему "Електронний Суд" до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якій представник ініціюючого кредитора просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

28.04.25 від ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" через підсистему "Електронний Суд" до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів.

28.04.25 від ГУ ДПС у Хмельницькій області через підсистему "Електронний Суд" до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку з проханням доручити його проведення у приміщенні Господарського суду Хмельницької області.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.25 клопотання ГУ ДПС у Хмельницькій області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку у приміщенні Господарського суду Хмельницької області задоволено.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.25 клопотання ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів задоволено.

02.06.25 складено довідку про неможливість проведення судового засідання у справі № 924/1061/24 та повідомлено учасників справи про зазначені обставини, що підтверджується телефонограмами, які долучені до матеріалів справи.

09.06.25 ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги призначено на 24.06.25 об 14:30 год у залі судових приміщень № 1.

24.06.25 у судове засідання в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів з`явився представник ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" Грищенко О.М. та представник ГУ ДПС у Хмельницькій області Щавінська Т.А., яка з`явилась до приміщення Господарського суду Хмельницької області. Представники сторін надали свої пояснення з приводу апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення. Боржник у судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання належним чином повідомлений, що підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУзПБ ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Ухвалою суду від 30.12.2024 відкрито провадження у справі №924/1061/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном строком на 170 (сто сімдесят) календарних днів. Призначено розпорядником майна боржника ТОВ "Каменяр" арбітражну керуючу Кочин Н.В. за її згодою. Визнано вимоги ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на суму 4 524 240,00 грн. Призначено справу до розгляду в попередньому засіданні суду на 11:00 год. 18.02. 2025.

30.12.2024 на веб-сайті Верховного Суду оприлюднено повідомлення про відкриття Господарським судом Хмельницької області провадження у справі №924/1061/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр", номер публікації 74968.

30.01.2025 на адресу суду надійшла заява ГУ ДПС у Хмельницькій області про грошові вимоги до ТОВ "Каменяр" на суму 403 564,41 грн., з яких 370 699,68 грн. основний борг по платежах, 5556,32 грн. штрафні санкції та 27308,41 грн. пеня, які кредитор просить включити до реєстру вимог кредиторів боржника.

У заяві про грошові вимоги до боржника ГУ ДПС у Хмельницькій області зазначило, що на даний час за боржником рахується податковий борг перед бюджетом обрахований станом на 06.01.2025 у розмірі 403 564,41 грн., з яких 370 699,68 грн. основний борг по платежах, 5556,32 грн. штрафні санкції та 27308,41 грн. пеня.

У розрахунку суми кредиторських вимог зазначено про заборгованість ТОВ "Каменяр":

- по податку на прибуток приватних підприємств нараховано 120,90 грн. пені та по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів - 6509,66 грн. пені;

- по єдиному внеску, нарахованому роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності на підставі рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску та звітів про нарахування єдиного внеску загалом за період з 26.08.2014 по 19.09.2018 в сумі 370 699,68 грн. основний платіж, 5556,32 грн. штрафних санкцій та 20677,85 грн. пені.

Як зазначив суд першої інстанції, зі змісту розрахунку суми кредиторських вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо ТОВ "Каменяр" станом на 27.01.2025, судом встановлено нарахування 120,90 грн. пені та 6509,66 грн. штрафних санкцій боржнику на борг минулих років 06.01.2025, тобто після ухвали Господарського суду Хмельницької області від 30.12.2024 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Каменяр".

Місцевий господарський суд враховував позицію розпорядника майна Кочин Н.В., викладену у звіті про результати розгляду грошових вимог та доповненні до звіту, в яких останній не визнає кредиторські вимоги до боржника на суму 6630,56 грн. обрахованих станом на 06.01.2025.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні заяви в частині визнання грошових вимог ГУ ДПС у Хмельницькій області до боржника та визначив не визнаними судом вимоги в сумі 6630,56 грн.

Мотивуючи оскаржуване судове рішення місцевий господарський суд зазначив, що з огляду на заявлення ГУ ДПС у Хмельницькій області грошових вимог в сумі 6509,66 грн. пені до ТОВ "Каменяр", обрахованих після введеного ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 30.12.2024 мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд вважає за належне у визнанні даних грошових вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області до боржника.

Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням через підсистему "Електронний Суд" від ГУ ДПС у Хмельницькій області до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі ГУ ДПС у Хмельницькій області просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у визнанні грошових вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області до боржника в сумі 6630,56 грн. пені.

Апелянт зазначає, що до заяви з грошовими вимогами до боржника ним були долучені інтегровані картки платника, які виготовлені у програмному забезпеченні ІТС "Податковий блок" і згідно зазначених доказів убачається, що розрахунок було проведено у періоди з 01.08.2017 по 30.12.2024 та з 18.07.2017 по 30.12.2024 відповідно. При цьому складання розрахунку 06.01.2025 не свідчить про те, що нарахування було проведено до 06.01.2025, що безпосередньо підтверджується доказами, які були долучені кредитором до заяви про кредиторські вимоги до боржника. Із огляду на неправильне встановлення обставин справи апелянт просить скасувати оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду в частині невизнання грошових вимог ГУ ДПС у Хмельницькій області до боржника в сумі 6630,56 грн. пені.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою від представника ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній зазначає про необхідність застосування підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство, наводить правові висновки Верховного Суду, зокрема, щодо того, що розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів ст. 45-47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18). Також представник ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" наголошує, що за змістом ст. 45 КУзПБ кредитор повинен подати докази (документи, що підтверджують вимоги до боржника) разом із поданням заяви про визнання грошових вимог.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати.

У силу ч. 1 ст. 7 КУзПБ визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. В силу приписів частини 2 вказаної статті господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ, конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно до ч. 1 ст. 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Щодо незгоди ГУ ДПС у Хмельницькій області з ухвалою попереднього засідання Господарського суду Хмельницької області від 27.02.25 у справі №924/1061/24 в частині невизнання грошових вимог ГУ ДПС у Хмельницькій області до боржника в сумі 6630,56 грн. пені, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Як вірно зазначено представником ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС", відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що необхідність доведення обставин, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18).

З огляду на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 29.03.2018 у справі № 916/4644/15 та від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено на кредитора.

У постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 та від 11.07.2019 у справі № 904/2394/18, наведено правовий висновок, що на стадії звернення кредитора з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом, принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.

Верховний Суд у постанові від 26.07.2022 у справі № 904/4608/21 зауважив, що заяви з кредиторськими вимогами судам слід розглядати із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом також у постановах від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 11.02.2020 у справі № 904/8484/16, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).

Грошові вимоги у справі про банкрутство можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правові висновки, зроблені в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 13.10.2021 у справі № 904/2104/19).

Саме первинними документами підтверджується заборгованість суб`єкта господарювання, її розмір (або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору - тобто про заборгованість боржника перед кредитором); саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов`язання боржника та для визнання грошових вимог цього кредитора.

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

Наведені висновки кореспондуються із правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 27.03.2018 у справі № 909/453/16, а також у постановах від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 27.07.2020 у справі №904/2104/19 (п. 21) про те, що тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами покладається саме на кредитора.

Апелянт наголошує на тому, що матеріали справи містять копії витягів інтегрованих карток платника по платежах 11021000 та 14010100, які безспосередньо підтверджують розмір заявлених кредиторських вимог у частині пені, яка нарахована в межах дозволеного строку - до відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 917/1500/18:

"Спірним у цій справі постало питання щодо обґрунтованості кредиторських вимог в частині пені, яка обліковується в інтегрованій картці платника (ІКП) боржника - ТОВ "УПСК Діамент".

Відповідно до пункту 14.1.175. Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів відзначає, визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення моменту узгодженості грошових зобов`язань платника, факту їх сплати чи несплати у строки, передбачені Податковим кодексом України, а також моменту, з якого починається нарахування пені. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25.02.2020 у справі № 560/1732/19, від 08.12.2020 у справі № 925/1500/17.

Суд також зауважує, що для перевірки правомірності визначення податковим органом суми пені, нарахованої на зобов`язання, та заявленої як вимога кредитора у справі про банкрутство, суд має надати оцінку та перевірити підстави для нарахування боржнику суми пені, строк її нарахування, базу та розмір нарахування, а також розрахунок суми пені, який проводиться податковим органом з наданням обґрунтування щодо нарахованої (нарахованих) сум пені за кожним грошовим зобов`язанням (стаття 129 ПК України). Аналогічна позиція наведена в постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справ № 909/95/18.

Відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 (в редакції станом на дату звернення кредитора із заявою з грошовими вимогами), інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

З метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею. Аналіз зазначеного Порядку також свідчить про те, що суми нарахованої пені обліковуються в інтегрованій картці платника".

Також у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 суд касаційної інстанції зазначав на наступних правових висновках:

"Отже, в інтегрованій картці платника відображається повна хронологія нарахувань податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, їх облік тощо (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 300/3157/20).

Однак, суди попередніх інстанцій в силу наявних у них повноважень, визначених статтями 86, 269 ГПК України, не зважаючи на неодноразові заперечення скаржника щодо включеної до плану санації розміру кредиторських вимог ГУ ДПС у Запорізькій області, не перевірили й не надали оцінки відомостям інтегрованих карт платника податків на які посилався скаржник в контексті відображеної в них заборгованості боржника.

Схожа за змістом позиція щодо можливості підтвердження наявності податкового боргу, зокрема, відомостями з інтегрованих карт платника податків, викладена у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 у справі № 813/3894/16, від 27.02.2020 у справі № 826/5185/16)".

Отже, суд апеляційної інстанції виснує, що інтегровані картки платника є доказом, відомості з яких потрібно враховувати під час розгляду заявлених кредиторських вимог.

Матеріали справи містять інтегровану картку платника 11021000 з нарахуванням податку на прибуток приватних підприємств. У даній картці зазначено боржника - ТОВ "Каменяр". Дослідивши зміст даної інтегрованої картки судом встановлено, що інформація: "нараховано пені ІКП за борг мин. р (ст. 129 ПКУ з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)) невизначений документ N AUTOPENe з 01.08.2017 по 30.12.2024 на Податкове повідомлення рішення (форма 'Ш" N 0002271204 від 20.07.2017", а також: "нараховано пені ІКП за борг мин. р (ст. 129 ПКУ з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)) невизначений документ N AUTOPENe з 09.05.2019 по 30.12.2024 на Податкове повідомлення рішення (форма 'ПС") N 00021125005 від 25.04.2019".

Дана інформація була відображена у графі 06.01.2025, однак нарахування відбулося у період по 30.12.2024, де кінцевим розміром зобов`язання є 120,90 грн.

Також матеріали справи містять інтегровану картку платника 14010100 з нарахуванням податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг). У даній картці зазначено боржника - ТОВ "Каменяр". Дослідивши зміст даної інтегрованої картки судом встановлена інформація: "нараховано пені ІКП за борг мин. р (ст. 129 ПКУ з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)) невизначений документ N AUTOPENe з 21.08.2018 по 30.12.2024 на Податкове повідомлення рішення (форма 'ПС" N 0075071205 від 03.08.2018" , а також: "нараховано пені ІКП за борг мин. р (ст. 129 ПКУ з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)) невизначений документ N AUTOPENe з 25.09.2019 по 30.12.2024 на Податкове повідомлення рішення N 008519205 від 03.09.2018".

Дана інформація була відображена у графі 06.01.2025, однак нарахування відбулося у період по 30.12.2024, де кінцевим розміром зобов`язання є 6509,66 грн.

Отже, ураховуючи все вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що згідно наданих інтегрованих карток платника конкретно вбачається, що нарахування сум пені боржника відбувалось по 30.12.2024. При цьому введення даної інформації 06.01.2025, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство не свідчить про те, що кредитор здійснив нарахування пені за більший період.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно положень ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи все вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків про те, що нарахування пені було проведено по 06.01.2025, адже з наявних доказів в матеріалах справи та, зокрема, інтегрованих карток платника убачається, що розрахунок проведено по 30.12.2024 включно. Зазначене в своїй сукупності свідчить про обґрунтованість апеляційної скарги, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення в оскаржуваній частині з ухваленням нового судового рішення - про визнання судом вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр" у розмірі 6630, 56 грн пені.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Хмельницької області від 27.02.25 у справі №924/1061/24 задоволити.

2. Скасувати пункт 2 ухвали попереднього засідання Господарського суду Хмельницької області від 27.02.25 у справі №924/1061/24 в частині відмови у визнанні грошових вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр" в розмірі 6630, 56 грн пені.

3. Ухвалити нове судове рішення та викласти пункт 1 ухвали попереднього засідання Господарського суду Хмельницької області від 27.02.25 у справі №924/1061/24 у наступній редакції:

"Визначити визнані судом вимоги кредиторів до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр" (31600, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, смт. Чемерівці, вул. Щорса, буд. 2, код ЄДРПОУ 22778415):

- вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 17; код ЄДРПОУ ВП 44070171) на загальну суму 409 620, 41 грн., з яких:

- 370 699,68 грн. (основний платіж) - вимоги другої черги.

- вимоги, які на підставі ч. 4 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства не враховуються під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу:

- 6056,00 грн. (витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді) вимоги першої черги;

- 32 864, 73 грн (штрафні санкції, пеня) - вимоги шостої черги".

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

5. Справу №924/1061/24 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "27" червня 2025 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Грязнов В.В.