Рішення від 30.06.2025 по справі 908/1159/25

номер провадження справи 34/66/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2025 Справа № 908/1159/25

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

розглянувши у письмовому провадженні, без виклику сторін, справу № 908/1159/25

за позовом: Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради, ідентифікаційний код юридичної особи 03327115 (вул. Перемоги, 129А, м. Запоріжжя, 69005)

до відповідача: Житлово-експлуатаційного комунального підприємства «Степок», ідентифікаційний код юридичної особи 35764694 (вул. Нагорна, 8, с. Степне, Запорізький район, Запорізька область, 70432)

про стягнення суми

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області 28.04.2025 надійшла позовна заява Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради про стягнення Житлово-експлуатаційного комунального підприємства «Степок» заборгованості за послуги з водопостачання в сумі 1 402 584 грн 16 коп. за період з 01.02.2025 по 31.03.2025, згідно з Договором № 100В/8 про надання послуг з централізованого водопостачання від 27.01.2022, 3% річних в розмірі 3 215 грн 03 коп., 3 911 грн 61 коп. пені та 13 317 грн 36 коп. інфляційних втрат.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025 справу № 908/1159/25 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Розглянувши матеріали вищезазначеної позовної заяви, господарський суд ухвалою від 01.05.2025 справу призначив до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Заявою від 15.05.2025 позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на користь позивача 1 402 584 грн 16 коп. за період з 01.02.2025 по 31.03.2025, 3% річних в розмірі 5 908,79 грн за період з 13.03.2025 по 15.05.2025, пеню в розмірі 7 189,04 грн за період з 13.03.2025 по 15.05.2025, інфляційні втрати в розмірі 23 135,45 грн за березень-квітень 2025.

Крім того, позивач у позові просив суд Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення здійснювати нарахування 3% річних та пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення на суму боргу 1 402 584,16 грн починаючи з 16.05.2025 до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу.

Розрахунок 3% річних здійснювати за наступною формулою: сума 3% річних = сума залишку боргу х 3% х кількість днів прострочення : 365 : 100. Розрахунок пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення здійснювати за формулою: сума пені = сума залишку боргу х 0,01% х кількість днів прострочення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у позові у повному обсязі. У відзиві відповідач посилається на те, що Договір від 27.01.2022 № 100В/8 припинив свою дію 31.12.2022, у зв`язку з завершенням строку дії тендерного договору. Спірні правовідносини сторін є позадоговірними. Посилається на те, що територія, на яку здійснюється централізоване водопостачання відноситься до території активних бойових дій з 01.04.2022 по 31.12.2022 та території можливих бойових дій з 01.02.2023 по теперішній час. Вважає безпідставним нарахування пені та 3% річних.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

30.06.2025 судом ухвалено рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27.01.2022 між Комунальним підприємством Облводоканал Запорізької обласної ради (Облводоканал, Виконавець) та Житлово-експлуатаційним комунальним підприємством Степок (ЖЕКП Степок, Споживач) укладено Договір про надання послуг з централізованого водопостачання № 100/В/8 (Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору, Облводоканал забезпечує Споживачу послуги з водопостачання через мережі централізованого водопостачання на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, для потреб Споживача та споживачів (населення, бюджетні установи та інші споживачі) населених пунктів: с.Степне, с.Наталівка, с.Лежене, с.Шевченківське, с. Новостепнянське, с.Черепівське Запорізького району Запорізької області, в тому числі окремих будинків, які включені до магістрального водоводу Облводоканал (село Наталівка: вул.8ББерезня 78,80,81,82,83,83а; вул.Молодіжна 12, 14; вул.. Високовольтна 4, 6, 8; вул.. Волошина 5а; село Лежене: вул.Привокзальна 19, 20, 21, 23,26, 27, 31, 33, 35, 3739, 41, 43, 44, 49, 54, 61, 69, 72, 73, 76, 77; провулок Мирний 1,5; вул.Садова 2а, кв.2), де Споживача визначено виконавцем послуг з водопостачання.

Відповідно до п.1.2 Договору для здійснення розрахунків між Облводоканалом та Споживачем на момент укладання договору встановлені тарифи на послуги з центрального водопостачання та плата за абонентське обслуговування у розмірі 13,164 грн/м3 з ПДВ за водопостачання та 35,190 грн з ПДВ - абонентська плата.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що загальна вартість послуг з ПДВ складає 6 483052,90 грн.

Відповідно розділу 2 Договору він діє з 01 січня 2022 року по 31 січня 2022 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну його дії про його припинення не було письмово заявлено однією із Сторін. Відносити сторін до укладання нового договору регулюються даним Договором.

Доказів припинення договору сторони не надали, тому суд вважає його умови діючими на момент розгляду даної справи судом.

Пунктом 3.2.1 Договору передбачено обов`язок Споживача своєчасно оплачувати надані йому послуги з централізованого водопостачання, плату за абонентське обслуговування.

Згідно з п. 5.3. Договору основним документом на оплату є Акт-рахунок. Абзацом 4 цього ж пункту зазначено, що споживач зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Облводоканал суму вказану в Акті-рахунку не пізніше 12 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з позовом, позивач свої зобов`язання за договором виконав та надав послуги з водопостачання в повному обсязі за період: лютий та березень 2025 року на загальну суму 1 402 584 грн 16 коп.

Відповідач свої зобов`язання за договором в частині оплати за надані послуги з водопостачання не виконав, станом на даний час у відповідача перед позивачем існує заборгованість за договором №100В/8 в розмірі 1 402 584,16 грн.

Зазначене стало підставою звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Стягнення з відповідача на користь позивача 1 402 584 грн 16 коп. за період з 01.02.2025 по 31.03.2025, 3% річних в розмірі 5 908,79 грн за період з 13.03.2025 по 15.05.2025, пеню в розмірі 7 189,04 грн за період з 13.03.2025 по 15.05.2025, інфляційні втрати в розмірі 23 135,45 грн за березень-квітень 2025 було предметом позовних вимог у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з такого.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Спірні правовідносини сторін є господарськими і виникли за Договором про надання послуг з централізованого водопостачання.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору, укладеного між сторонами, у період з лютого 2025 по березень 2025 відповідач отримав від позивача послуги з водопостачання на суму 1 402 584,16 грн, що підтверджується складеними Актами-рахунками підписаними з боку обох сторін.

Відповідно до п. 5.3.1 Договору встановлено, що основним документом на оплату є Акт-рахунок. Споживач зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Облводоканала суму вказану в Акті-рахунку до 12-го числа, наступного за звітним.

Відповідач за спожиті послуги оплату в повному обсязі у строки визначені договором не здійснив.

Заборгованість за надані позивачем послуги за Договором за період: лютий березень 2025 на загальну суму 1 402 584,16 грн відповідачем не сплачена.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

Таким, чином вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 402 584 заборгованості по оплаті послуг з водопостачання за період з лютого 2025 по березень 2025 за Договором № 100В/8 про надання послуг з централізованого водопостачання від 27.01.2022 підлягають задоволенню.

Щодо позиції відповідача про припинення договору № 100В/8 про надання послуг з централізованого водопостачання від 27.01.2022 та безпідставністю застосувати його положень до спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, відповідно до розділу 2 Договору договір діє з 1 січня 2022 року по 31 січня 2022 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін. Сторони домовились, до відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України, умови даного Договору, застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання. Термін дії Договору, а також його певні умови можуть бути переглянуті за узгодженням сторін на підставах та у відповідності до діючого законодавства України.

Відповідно до приписів ст. 634 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Також, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач має право розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги.

Доказів, що споживач не звертався до Облводоканалу про розірвання договору та продовжує споживати послугу з водопостачання.

Крім того, згідно з п.1.4 Договору ліміт споживання питної води затверджується щорічно рішенням виконавчих органів місцевого самоврядування згідно розрахунку водогосподарського балансу і оформлюється додатком до даного Договору, Ліміт щорічно підлягає перегляду. При цьому, на 01 вересня кожного наступного року споживач надає Облводоканалу розрахунок водогосподарського балансу на узгодження. У разі ненадання споживачем розрахунку водогосподарського балансу у встановлений строк, ліміт споживання питної води у наступному році встановлюється Облводоканалом на рівні обсягів фактичного водоспоживання за попередній рік.

Таким чином,укладений сторонами договір №100/В/8 не розірвано, не припинено, його дія пролонгована, тому відсутні підстави вважати відносити сторін позадоговірними.

Доводи відповідача щодо припинення договору його виконанням спростовується вищенаведеним.

Споживання відповідачем водопостачання понад обсяги зазначені у п.1.3 Договору та оплату спожитих обсягів на визначену суму, також не є підставою вважати договір припиненим.

Визначення в договорі орієнтовного обсягу постачання води протягом одного року, беручи до уваги, що умовами договору також передбачено порядок зміни ліміту на майбутнє споживання.

Також слід зазначити, що обставини щодо правовідносин за даним Договором також були предметом дослідження у справі № 908/2898/24 та щодо правовідносин за цим Договором судами Видано судові накази у справах.

Суд керується презумпцією правомірності Договору. Договір не визнавався недійним.

В частині постачання води поза межами строків тендерної процедури суд керувався судовою практикою.

«…відповідач наданим йому правом відключення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) не скористався та продовжив фактичне отримання послуг з постачання теплової енергії після оплати наданих послуг в межах кошторисних призначень.

Отже, відповідач не може бути звільнений від оплати вартості спожитої теплової енергії, як особа, що допустила господарське правопорушення у відносинах теплопостачання (близький за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №904/2238/17, від 16.10.2018 у справі №904/7377/17).

Також колегія суддів вважає необгрунтованими посилання відповідача на п.24 договору, яким визначено, що згідно ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, оскільки відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 21.01.2022 року № 925/1545/20, від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17)…» (постанова Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2024 у справі № 908/2023/23).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення оплати за надані послуги Споживач зобов`язаний сплатити Облводоканалу пеню в розмірі 0,01 % від суми боргу за кожний день прострочення оплати відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги

Відповідно до ст. 26 Закону України Про житлово-комунальні послуги у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі встановленому в договорі, але не вище 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Позивач нарахував відповідачеві пеню в сумі 7 189,04 грн за відсотковою ставкою 0,01% відсотка суми боргу за кожен день прострочення оплати за загальний період з 13.03.2025 по 15.05. 2025.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок суми пені, яка за розрахунком суду теж склала 7 189 грн 04 коп.

З огляду на наведене, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7 189 грн 04 коп. пені за період з 13.03.2025 по 15.05.2025.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення з відповідача та визнано обгрунтовано заявленими вимоги позивача щодо стягнення з відповдіача 5 908 грн 79 коп. 3% річних за період з 13.03.2025 по 15.05.2025 та 23 135 грн 45 коп. інфляційних втрат за період: березень 2025-квітень 2025.

Доводи відповідача щодо безпідставного нарахування позивачем пені, 3% річних та втрат від інфляції в зв`язку з забороною такого нарахування на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 відхиляються судом з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні, установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Зазначена норма не підлягає застосуванню до даних правовідносин, вона стосується саме населення.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У позовній заяві позивач просив зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконувати рішення, здійснювати нарахування 3% річних та пені в розмірі 0,01% за кожен день прострочення на суму основного боргу до моменту остаточного виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду. Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності. Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3% річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання зобов`язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.

Суд вважає за необхідне, враховуючи вказані приписи процесуального законодавства, суд вважає за необхідне зазначити в рішенні про здійснення нарахування лише 3% річних на суму основного боргу в розмірі 1 402 584,16 грн, починаючи з 16.05.2025 до моменту остаточного виконання рішення суду (до моменту повної оплати основного боргу), з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за формулою: С х 3 х Д / К /100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду 1 402 584,16 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Житлово-експлуатаційного комунального підприємства «Степок», ідентифікаційний код юридичної особи 35764694 (вул. Нагорна, 8, с. Степне, Запорізький район, Запорізька область, 70432) на користь Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради, ідентифікаційний код юридичної особи 03327115 (вул. Перемоги, 129А, м. Запоріжжя, 69005) заборгованість за послуги з водопостачання в розмірі 1 402 584 (один мільйон чотириста дві тисячі п`ятсот вісімдесят чотири) грн 16 коп., 3% річних в розмірі 5 908 (п`ять тисяч дев`ятсот вісім) грн 79 коп., пеню в розмірі 7 189 (сім тисяч сто вісімдесят дев`ять) грн 04 коп., інфляційні втрати в розмірі 23 135 (двадцять три тисячі сто тридцять п`ять) грн 45 коп. та 21 582 (двадцять одна тисяча п`ятсот вісімдесят дві) грн 26 коп. судового збору.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу 1 402 584,16 грн (один мільйон чотириста дві тисячі п`ятсот вісімдесят чотири гривні 16 копійок) починаючи з 16.05.2025 року до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за наступною формулою: сума 3% річних = сума залишку боргу х 3% х кількість днів прострочення : 365 : 100.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 30.06.2025.

Суддя А.О. Науменко