Рішення від 30.06.2025 по справі 908/1363/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2025 Справа № 908/1363/25

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

розглянувши у письмовому провадженні, без виклику сторін, справу № 908/1363/25

за позовом: Болградського міжрайонного управління водного господарства, ідентифікаційний код юридичної особи 04544079 (вул. Руслана Прусова, буд. 103, м. Болград, Болградський район, Одеська область, 68702)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс», ідентифікаційний код юридичної особи 40308189 (вул. Каховська, буд. 11А, каб. № 8, м. Запоріжжя, 69096)

про стягнення 393 552 грн 50 коп.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Болградського міжрайонного управління водного господарства про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» 395 567 грн 50 коп. боргу по договору № 567 від 20.06.2024.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025 справу № 908/1363/25 передано на розгляд судді Науменку А.О.

13.05.2025 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Позивач та відповідач повідомлені про відкриття провадження у даній справі через електронний кабінет 13.05.2025.

02.06.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи акту інвентаризації паливно-мастильних матеріалів (на підприємстві) у Болградському МУВГ з додатком.

03.06.2025 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог до 393 552 грн 50 коп.

Клопотання задоволено, акт інвентаризації паливно-мастильних матеріалів (на підприємстві) у Болградському МУВГ з додатком долучені до матеріалів справи.

Судом задоволено заяву позивача та прийнято до розгляду зменшені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 393 552 грн 50 коп. боргу за Договором № 567 від 20.06.2024.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

30.06.2025 судом ухвалено рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2024 між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 567 (далі - Договір).

Відповідно до умов п.1.1 Договору, постачальник приймає на себе зобов`язання передати замовнику у власність паливо рідинне та газ, оливи мастильні, надалі товар, а замовник зобов`язується сплатити і прийняти вказаний товар.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (стретч-картки) на отримання товару.

Згідно з п. 2.1 Договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим замовником по кількості та якості з моменту отримання товару згідно умов Договору.

Ціна Договору 431 650 грн з ПДВ ( п. 3.1. Договору).

Відповідно до 4.2 Договору оплата товару здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, протягом 20-ти банківських днів з моменту підписання рахунку-фактури та накладної.

Згідно з розділом п`ятим Договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу.

Передача замовнику товару за цим Договором здійснюється постачальником на АЗС шляхом заправки автомобілів замовника при пред`явленні довіреними особами замовника скретч-карт.

Право власності на ПММ виникає у замовника з моменту фактичного отримання

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором (п. 6.3.1 Договору).

Договір діє до 31.11.2024 (п. 10.1 Договору).

На виконання умов Договору, позивач здійснив платіж за пальне у розмірі 431 650,00 грн, згідно з видатковою накладною № 0010/0001235 від 20.06.2024.

Згідно з п. 5.2.2. Договору відповідач надав Позивачу стрейч-карти на суму 431 650,00 грн, які є підставою для заправки на АЗС відповідача.

Позивач частково отримав нафтопродукти.

Як зазначає позивач, він неодноразово звертався до працівників АЗС щодо відпуску йому придбаного пального, однак йому відмовили через відсутність пального на АЗС. На скарги позивача відповідач відповіді не надав, коштів не повернув.

10.04.2025 позивач надіслав на юридичну адресу відповідача претензію про поставку товару чи повернення коштів за Договором за непоставлений товар. Відповідачем відповіді на претензію не надано. Залишок товару не поставлено. Заборгованість за договором не погашена.

Зазначене стало підставою звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Стягнення з відповідача на користь позивача 393 552,50 грн боргу за Договором № 567 від 20.06.2024 року було предметом позовних вимог у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з такого.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Спірні правовідносини сторін є господарськими і виникли за Договором про закупівлю товарів за державні кошти № 567 від 20.06.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).

Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Згідно з п.3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.

Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору, згідно з видатковою накладною № 0010/0001235 від 20.06.2024 позивачем здійснено попередню оплату за паливно-мастильні матеріали (далі ПММ), а саме: дизпаливо та бензин А-95, що підтверджується платіжною інструкцією № 147 від 24.06.2024 на суму 431 650 грн.

Згідно з п. 5.2.2. Договору, відповідач надав позивачу стрейч-карти на суму 431 650,00 грн, які є підставою для заправки на АЗС відповідача.

Позивач частково отримав нафтопродукти на суму 38 097 грн 71 коп.

Сума залишку невикористаного пального становить 393 552 грн 29 коп., що підтверджується актом інвентаризації паливно-мастильних матеріалів (на підприємстві) у Болградському МУВГ з додатком до акту від 16.04.2025.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2012/3-30гс13.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з порушенням умов договору, позивач направив відповідачу претензію про поставку товару або повернення коштів сплачених за товар.

Таким чином, з викладених обставин вбачається невиконання відповідачем умов договору щодо належної поставки товару та виникнення у нього зобов`язання із повернення позивачу передоплати за непоставлений товар.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Суд відзначає, що відповідачем не спростовано доводи позивача щодо недопоставки дизпалива, бензину, не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає поверненню.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач надав докази оплати на користь відповідача грошових коштів за товар.

Відповідач не надав доказів відвантаження позивачу попередньо оплаченого товару на суму 393 552 грн 50 коп. або доказів повернення коштів передоплати. Заперечень проти позову відповідач також не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору, оскільки позивачем не отримано товару на 393 552 грн 50 коп., а відтак у відповідача виник обов`язок з повернення позивачу 393 552 грн 50 коп за пальне, вартість якого сплачена, але не поставлена.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем попередньо оплачено товар, однак відповідач визначений договором товар покупцю в повному обсязі не передав, доказів на спростування обставин, наведених у позові, не надав, тому вимоги позивача про стягнення вартості недопоставленого відповідачем палива на суму 393 552 грн 50 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір за позовом в сумі 5 903 грн 29 коп. відноситься на відповідача.

У зв`язку зі зменшенням позовних вимог, позивач не позбавлений права звернення до суду із відповідним клопотанням про повернення судового збору.

Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс», ідентифікаційний код юридичної особи 40308189 (вул. Каховська, буд. 11А, каб. № 8, м. Запоріжжя, 69096) на користь Болградського міжрайонного управління водного господарства, ідентифікаційний код юридичної особи 04544079 (вул. Руслана Прусова, буд. 103, м. Болград, Болградський район, Одеська область, 68702) 393 552 (триста дев`яносто три тисячі п`ятсот п`ятдесят дві) грн 50 коп. заборгованості та 5 903 (п`ять тисяч дев`ятсот три) грн 29 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 30.06.2025.

Суддя А.О. Науменко