Рішення від 18.06.2025 по справі 910/15198/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.06.2025Справа №910/15198/24за позовом Житлово-Будівельного кооперативу "Трикотажник-2"

до Київської міської ради,

Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області

про скасування державних реєстрацій земельних ділянок,

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Солонюк К.Г.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Житлово-Будівельний кооператив "Трикотажник-2" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач-1), Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-2), Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області (далі - відповідач-3), у якому просить суд:

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:198:0006 площею 0,0556 га, по вулиці Волгоградська, 3а в Солом`янському районі міста Києва у Державному земельному кадастрі;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:198:0015 площею 0,0747 га, по вулиці Городня в Солом`янському районі міста Києва у Державному земельному кадастрі;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:198:0019 площею 0,4316 га, по вулиці Волгоградська, 5 в Солом`янському районі міста Києва у Державному земельному кадастрі;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:198:0004 площею 0,2966 га, по вулиці Волгоградська, 3 в Солом`янському районі міста Києва у Державному земельному кадастрі;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:198:0009 площею 0,1009 га, по вулиці Городня в Солом`янському районі міста Києва у Державному земельному кадастрі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що формування земельних ділянок з кадастровими номерами: 8000000000:72:198:0006, 8000000000:72:198:0015, 8000000000:72:198:0019, 8000000000:72:198:0004, 8000000000:72:198:0009, на виконання Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2019 - 2021 роки, затвердженого рішення Київської міської ради від 04.12.2018 №229/6280 та Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2022 - 2025 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 07.10.2021 №2727/2768 в рамках якої здійснюються заходи з інвентаризації всіх земель міста Києва в межах кадастрових кварталів з метою наповнення Державного та Міського земельного кадастрів, порушує право користування ЖБК "Трикотажник-2" відведеною органом місцевого самоврядування земельною ділянкою площею 0,7000 га, оскільки рішення про скасування виділу земельної ділянки площею 0,7000 га під будівництво житлового будинку №5 на вулиці Волгоградській в місті Києві - відсутнє.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 прийнято до розгляду справу та призначено підготовче засідання на 22.01.2025.

Через діловодство суду 26.12.2024 від Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області надійшов відзив, у якому представник проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в позові в повному обсязі, з тих підстав, що Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області не визначались межі та площі спірних земельних ділянок, оскільки замовником такої документації є Київська міська рада та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, а розробником Комунальне підприємство "Київський інститут земельних відносин", а державна реєстрація спірних земельних ділянок здійснювалась за принципом випадковості іншими територіальними органами Держгеокадастру.

Також представник відповідача-3 наголосив, що Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області не є належним відповідачем у справі, тому що не проводило державну реєстрацію спірних земельних ділянок, а наявність повноважень в частині скасування державної реєстрації не нівелює даного факту.

Через систему "Електронний суд" 26.12.2024 від представника Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив, в якому останній заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з тих підстав, що згідно приписів Земельного кодексу Української РСР земельні ділянки надавались житлово-будівельним кооперативам для індивідуального житлового будівництва у безстрокове користування за рішенням виконавчого комітету міської Ради депутатів трудящих, в той же час Житлово-Будівельний кооператив "Трикотажник-2" не надав рішення, з якого б вбачалась передача вказаному кооперативу спірної земельної ділянки площею 0,7000 га у безстрокове користування для будівництва будинку №5 на вулиці Волгоградській в місті Києві.

Представник відповідача-2 вказує, що надані позивачем документи лише засвідчують факт прийняття рішення про будівництво житлового будинку №5 на вулиці Волгоградській в місті Києві для забезпечення потреб членів Житлово-Будівельного кооперативу "Трикотажник-2", а не про передачу земельної ділянки площею 0,700 га.

Також представником відповідача-2 зазначено, що у позивача відсутнє порушене право, оскільки у 2002 році головою правління Житлово-Будівельного кооперативу «Трикотажник-2» в особі Александрової А.С. підписано Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.05.2002, у якому визначені межі земельної ділянки за адресою вул. Романа Ратушного, 5 (колишня - Волгоградська), які орієнтовно є аналогічними до меж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:198:0019 площею 0,4316 га.

Через систему "Електронний суд" 31.12.2024 від представника Київської міської ради надійшов відзив, у якому останній заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Так, представник відповідача-1 зазначив, що Житлово-Будівельний кооператив «Трикотажник-2» не надав суду рішення відповідної Ради депутатів трудящих та договір про безстрокове користування земельною ділянкою за адресою вул. Романа Ратушного, 5 (колишня - Волгоградська), в той же час матеріали справи містять акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.05.2002, який підписано головою правління Житлово-Будівельного кооперативу «Трикотажник-2» в особі Александрової А.С.

Через систему "Електронний суд" 02.01.2025 та 03.01.2025 від представника позивача надійшли відповіді на відзиви відповідача-2 та 1, в яких зазначено, що листом від 04.09.1970 № 24-3568 Управління капітального будівництва міськвиконкому повідомило директора інституту «Київпроект», що відвід земельної ділянки для будівництва будинку ЖБК «Трикотажник-2» по вул. Волгоградській, 5, не вимагається, так як майданчик намічений для будівництва вказаного будинку, входить в загальний відвід забудови Залізничного (Батиєво-Олександрівського) масиву; житловий будинок збудований та введений в експлуатацію, переданий Будівельному кооперативу «Трикотажник-2», який безстроково набув право користування земельною ділянкою площею 0,7 га яка надавалася ЖБК під будівництво житлового будинку та використовувалась кооперативом для забезпечення потреб членів кооперативу; згідно техноробочого проекту на території земельної ділянки 0,7 га., відведеної ЖБК «Трикотажник - 2» знаходиться бойлерна, стоянка для автомобілів, спортивна площадка, площадка відпочинку для дітей і дорослих, площадка для білизни, місце для гаражів інвалідів які були збудовані за рахунок коштів членів ЖБК.

Також представник позивача зазначив, що не погоджується із актом встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.05.2002 та вважає його нікчемним, оскільки він складений не уповноваженою особою та без прийняття рішення вищим органом управління ЖБК, а саме загальними зборами.

Через систему "Електронний суд" 21.01.2025 від представника відповідача-2 надійшла відповідь на відзив.

Через систему "Електронний суд" 27.01.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Через діловодство суду 12.02.2025 від представника відповідача-3 надійшли заперечення на відповідь.

Протокольною ухвалою суду від 05.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16.04.2025.

Протокольною ухвалою суду від 16.04.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 21.05.2025.

Через систему "Електронний суд" 19.05.2025 від представника Житлово-Будівельного кооперативу "Трикотажник-2" надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи документів та визнання їх допустимими доказами.

Через систему "Електронний суд" 20.05.2025 від представника Житлово-Будівельного кооперативу "Трикотажник-2" надійшло клопотання про залучення Міністерства юстиції України.

Через систему "Електронний суд" 20.05.2025 від представника Житлово-Будівельного кооперативу "Трикотажник-2" надійшло клопотання про врахування оновленого статуту, підтвердження неприбуткового статусу ЖБК "Трикотажник-2" та огляд оригіналів архівних документів.

Через систему "Електронний суд" 21.05.2025 від представника Житлово-Будівельного кооперативу "Трикотажник-2" надійшли письмові пояснення по справі.

Протокольною ухвалою суду від 21.05.2025 відкладено судове засідання на 18.06.2025.

Через систему "Електронний суд" 26.05.2025 від представника Житлово-Будівельного кооперативу "Трикотажник-2" надійшла заява про ухвалення рішення чи ухвали, що сприятиме державній реєстрації нової редакції статуту ЖБК "Трикотажник-2".

Через систему "Електронний суд" 26.05.2025 від представника Житлово-Будівельного кооперативу "Трикотажник-2" надійшли письмові пояснення.

Через систему "Електронний суд" 26.05.2025 від представника Житлово-Будівельного кооперативу "Трикотажник-2" надійшло клопотання про витребування доказів та долучення до матеріалів справи.

Через систему "Електронний суд" 02.06.2025 від представника Житлово-Будівельного кооперативу "Трикотажник-2" надійшло клопотання про реалізацію процесуальних прав, витребування доказів.

Через систему "Електронний суд" 03.06.2025 від представника Житлово-Будівельного кооперативу "Трикотажник-2" надійшли письмові пояснення.

Через систему "Електронний суд" 03.06.2025, 04.06.2025, 05.06.2025 від представника Житлово-Будівельного кооперативу "Трикотажник-2" надійшли клопотання.

Через діловодство суду 13.06.2025 від Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області надійшли заперечення на клопотання Житлово-Будівельного кооперативу "Трикотажник-2".

Через систему "Електронний суд" 16.06.2025, 18.06.2025, 05.06.2025 від представника Житлово-Будівельного кооперативу "Трикотажник-2" надійшли пояснення.

В судовому засіданні суд поставив на обговорення клопотання Житлово-Будівельного кооперативу "Трикотажник-2".

Представники відповідачів заперечували проти поданих представником Житлово-Будівельного кооперативу "Трикотажник-2" клопотань, як таких, що подані на стадії судового розгляду справи по суті.

Відповідно до частини другої статті 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Отже, враховуючи вищенаведені норми процесуального закону, а також з огляду на те, що позивач у встановлені чинним процесуальним законодавством порядку та строки не скористався наданим йому законом правом на подання доказів, суд вважає за необхідне залишити без розгляду подані представником Житлово-Будівельного кооперативу "Трикотажник-2" клопотання на стадії судового розгляду справи по суті, на підставі частини другої статті 207 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 18.06.2025 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги; представники відповідачів заперечували проти позовних вимог та просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.

18.06.2025 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.02.1969 створено Житлово - Будівельний кооператив «Трикотажник -2» (в подальшому ЖБК) загальними зборами членів ЖБК та 10.03.1969 рішенням виконкому Залізничної районної Ради депутатів трудящих м. Києва №353 проведено його первинну реєстрацію з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва одного дев`ятиповерхового будинку на 108 квартир за кошти членів кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком.

Листом від 27.04.1970 за №01-1565 Виконком Київської міської Ради депутатів трудящих, своїм рішенням від 02.02.1970 №207 затвердив пропозиції райвиконкомів, в частині закріплення ділянок за житлово-будівельними кооперативами на план будівництва 1971-1972 роках.

31.03.1970 з вих. №669 Управління в справах будівництва і архітектури Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих звернулося із листом до виконкому Міськбуду, яким повідомило, що під будівництво 9-ти поверхового житлового будинку для робітників фабрики може бути відведена земельна ділянка на території Залізничного масиву по вул. Волгоградська, 5 (стор. №5 Б), на місті висотного будинку передбаченого генпланом забудови масиву та дане питання було узгоджено з авторами проекту інституту «Київпроект».

Управління капітального будівництва міськвиконкому листом від 04.09.1970 №24-3568 повідомило директора інституту «Київпроект», що відвід земельної ділянки для будівництва будинку ЖБК «Трикотажник-2» по вул. Волгоградській, 5, не вимагається, так як майданчик намічений для будівництва вказаного будинку, входить в загальний відвід забудови Залізничного (Батиєво - Олександрівського) масиву.

17.09.1971 Виконком Київської міської Ради депутатів трудящих м. Києва повідомило Заступника голови Ради Міністрів УРСР, що Виконком Київської міської Ради включено до плану на 1972 рік, як задільний, з вводом у 1973 році житлового будинку по вул. Волгоградська, 5, ЖБК «Трикотажник-2».

Згідно Техноробочого проекту прив`язки житлового будинку по вулиці Волгоградська 5 затвердженого протоколом №168 від 19.10.1971 Архітектурною радою при Управлінні по справам архітектури міста Києва та затвердженого Рішенням Міськвиконкому від 01.11.1971 за №1776 житловий 9-ти поверховий будинок по вул. Волгоградська, 5 було визначено зокрема межі та розмір земельної ділянки відведеної для будівництва.

Згідно техніко-економічних показників відведеної земельної ділянки складає - 0,7 га, площа забудови - 716 кв.м., корисна площа - 5113 кв.м., житлова площа 3220 кв.м, будівельний об`єм будівлі - 19010 кв.м., кількість квартир - 108.

Ділянка відведена під будівництво будинку та обмежена з північно-західної сторони вулицею Волгоградською, з північно-східної сторони територією школи, з південно-західної сторони вулицею Огородня і південно-східна сторона ділянкою житлового будинку. На ділянці проектується 9-ти поверховий 2-х секційний великопанельний жилий будинок серії IКГ-480-II. Під`їзд до дому з тимчасовою стоянкою автомашини з боку вулиці Огородньої. Будівництвом передбачається бойлерна, стоянка для автомобілів, спортивна площадка, площадка відпочинку для дітей і дорослих, площадка для білизни, місто для гаражів інвалідів.

Також, даним проектом було затверджено план озеленення земельної ділянки, яким передбачалося озеленення подвір`я біля господарських площадок, автостоянки та місць відпочинку дорослих та дітей.

Озеленення передбачало висадку дерев у кількості 70 шт., кущів у кількості 350 шт., зведення живої огорожі у кількості 270 погонних метрів., облаштування газону площею 6 000 кв. м.

12.04.1973 Головкиївміськбуд своїм листом повідомив ЖБК «Трикотажник-2», що будинок буде введено в експлуатацію в III кварталі поточного року.

28.09.1973 рішенням виконкому Київського міської ради депутатів трудящих було затверджено Акт державного приймання будівлі (споруди) жилого будинку №5 по вул. Волгоградській в Залізничному районі міста Києва.

Позивач стверджує, що ввівши в експлуатацію житловий будинок, Житлово -Будівельний кооператив «Трикотажник -2» безстроково набув право користування земельною ділянкою площею 0,7 га, яка надавалася ЖБК під будівництво житлового будинку та яка використовувалась кооперативом для забезпечення потреб членів кооперативу.

У 2023 році позивачу стало відомо, що земельна ділянка, яка надавалася під будівництво будинку №5 по вул. Волгоградська в місті Києві площею 0,7 га розділена та за рахунок неї були сформовані нові земельні ділянки із формуванням кадастрових номерів, у зв`язку із чим, виконавчим органом Житлово - Будівельного кооперативу «Трикотажник-2» скеровано заяву на адресу Департаменту земельних ресурсів (КМДА), в якій просили роз`яснити ситуацію що склалася та просили відновити межі земельної ділянки, наданої Житлово - Будівельному кооперативу «Трикотажник-2» ще в 1973 році, скасувавши такий поділ та присвоєння кадастрових номерів.

Листом від 02.11.2023 за № 0570202/1-14647 Департаментом земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) повідомлено про те, що ним на виконання Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2019 - 2021 роки, затвердженого рішенням Київської міської ради від 04.12.2018 №229/6280 та Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2022 - 2025 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 07.10.2021 № 2727/2768 здійснюються заходи з інвентаризації всіх земель міста Києва в межах кадастрових кварталів з метою наповнення Державного та Міського земельного кадастрів.

На виконання вказаної вище програми сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:72:198:0006 площею земельної ділянки 0,0556 га, 8000000000:72:198:0015 площею земельної ділянки 0,0747 га, 8000000000:72:198:0019 площею земельної ділянки 0,4316 га, 8000000000:72:198:0004 площею земельної ділянки 0,2966 га, 8000000000:72:198:0009 площею земельної ділянки 0,1009 га (загальна площа ділянок 0,959 га).

В даному листі також зазначено, що формування вказаних земельних ділянок здійснювалося відповідно до їх фактичного використання та у відповідно до містобудівної документації з дотриманням правил співвідношення між видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеним відповідною містобудівною документацією.

Крім того, департамент повідомив, що ним, у встановленому порядку підготовлено проект рішення Київської міської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» (справа 505852279), який 17.03.2023, відповідно до Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 04.11.2021 №3135/3176 передано на розгляд до Київської міської ради.

Згідно додатку до проекту рішення Київської міської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» (справа 505852279) від 17.03.2023 земельній ділянці, що знаходиться за адресою: вул. Волгоградська, 5 та перебуває у користуванні ЖБК «Трикотажник - 2» присвоєно кадастровий номер 8000000000:72:198:0019 з площею 0,4316 га.

Представник ЖБК «Трикотажник-2» не погоджуючись із діями Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо поділу земельної ділянки 0,7 га, яка була безстроково передана у користування кооперативу для обслуговування житлового будинку та діями Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області щодо присвоєння новим ділянкам кадастрових номерів, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Предметом спору в даній справі є перевірка законності поділу земельної ділянки площею 0,7 га, яка була виділена у 1972 році Житлово-Будівельному кооперативу "Трикотажник-2" під будівництво дев`ятиповерхового будинку на 108 квартир за кошти членів кооперативу та формування п`яти окремих земельних ділянок площами 0,0556 га, 0,0747 га, 0,4316 га, 0,2966 га, 0,1009 га з подальшим присвоєнням кадастрових номерів.

Що стосується доводів відповідачів - Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області, що вони не є належними відповідачами по справі, то суд зазначає наступне.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97) передбачено, що вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад, а відповідно до пункту 2 ст. 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» Київська міська рада має право визначати особливості землекористування.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 280/97 місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За приписами Закону № 280/97 міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Розпорядження землями комунальної власності міста Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування, у відповідності до статті 9 Земельного кодексу України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.

Тобто, такі повноваження на території міста Києва є виключною компетенцією Київської міської ради.

Рішенням Київської міської ради від 23.06.2022 № 4753/4794 «Про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності на території міста Києва» затверджено Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Положення про Департамент).

Відповідно до пункту 1.1. Положення про Департамент, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно із законодавством забезпечує виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері земельних відносин і здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності на території міста Києва, є підзвітним і підконтрольним Київській міській раді та виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), безпосередньо підпорядковується Київському міському голові, а з питань управління землями державної власності, розпорядження якими здійснює виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), - виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Департамент у межах своєї компетенції здійснює управління землями комунальної власності територіальної громади міста Києва, землями державної власності в межах міста Києва, розпорядником яких є виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - землі державної власності в межах міста Києва), забезпечує проведення в місті Києві земельної реформи, раціональне використання та охорону цих земель на території міста, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності на території міста Києва, забезпечує вжиття заходів інспекційного реагування щодо дотримання вимог земельного законодавства на території міста Києва в межах повноважень, визначених законами України.

Одним із основних завдань Департаменту є організація виконання робіт з інвентаризації земель, розроблення та реалізацію плану земельно-господарського устрою території міста Києва (пункт 3.3 Положення).

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про державний земельний кадастр" (далі - Закон №3613-VI), в редакції на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ч. 16 ст. 21 Закону №3613-VI заява про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, змін до таких відомостей, документація із землеустрою, документація з оцінки земель та інші документи, які відповідно до цього Закону є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, подаються до органів, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, в електронній формі засобами телекомунікаційного зв`язку. Визначення державного кадастрового реєстратора, уповноваженого на розгляд таких документів та внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надання мотивованої відмови у їх внесенні, здійснюється в день подання заяви за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру за принципом випадковості.

Відповідно до частин 3, 4, 5, 6 статті 24 Закону №3613-VI Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви:

перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;

за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є, у тому числі й такі підстави як невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру, визначено Порядком ведення Державного земельного кадастру, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктами 4, 5 Порядку № 1051 визначено, що ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держгеокадастром за погодженням з Мінагрополітики державне підприємство, яке належить до сфери управління Держгеокадастру.

До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Згідно пункту 107 Порядку № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться по вул. Волгоградській, 5 в м. Києві.

Згідно пунктів 1, 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, затвердженого наказом Держгеокадастру 23.12.2021 №603 (у редакції наказу Держгеокадастру від 23.09.2022 № 276 та наказу Держгеокадастру від 08.03.2023 №85) Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території м. Києва та Київської області.

Враховуючи зазначене, представником обґрунтовано визначено відповідачами у даній справі Київську міську раду, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами або юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 41 Земельного кодексу України визначено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Вказаними нормами передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив.

Згідно статей 133 , 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті.

Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих радах народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

Пунктом 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу встановлено, що житлово-будівельний кооператив організується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Згідно з частиною 5 статті 7 Закону України "Про кооперацію" чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

Відповідно до пункту 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів (частина 6 статті 137 Житлового кодексу УРСР та абзац 2 пункту 4 Примірного Статуту ЖБК).

Матеріали справи свідчать, що 25.02.1969 було створено Житлово - Будівельний кооператив «Трикотажник-2» загальними зборами членів ЖБК та 10.03.1969 рішенням виконкому Залізничної районної Ради депутатів трудящих м. Києва №353 було проведено його первинну реєстрацію з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва одного дев`ятиповерхового будинку на 108 квартир за кошти членів кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком.

Статтею 41 Земельного кодексу України передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати, що метою створення такого кооперативу є саме спільне вирішення економічних, соціально-побутових та інших питань забезпечення членів кооперативу.

Порядок та підстави надання земельної ділянки за статтею 41 Земельного кодексу України не передбачають можливості для надання земельної ділянки у власність з іншою метою, зокрема, для здійснення житлового будівництва поза межами забезпечення житлом членів кооперативу.

Пунктом 7 Статуту ЖБК «Трикотажник-2», затвердженого Мінстатом України від 08.12.1994 №5 визначено, що житлово-будівельний кооператив утворюється з метою задоволення особистих потреб членів кооперативу та їх сімей у жилій площі шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку /будинків/ за власні кошти кооперативу з допомогою державного кредиту, а також дальшої експлуатації і управління цим будинком /будинками/.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 01.06.1970 №953 "Про дозвіл УКБ міськвиконкому на будівництво 9-ти поверхового житлового будинку по вул. Волгоградській, 5, в Залізничному районі м. Києва" дозволено УКБ міськвиконкому здійснювати проектування та будівництво 9-ти поверхового житлового будинку по вул. Волгоградській, 5, в Залізничному районі м. Києва для ЖБК "Трикотажник-2".

Згідно Техноробочого проекту прив`язки житлового будинку по вулиці Волгоградська 5 затвердженого протоколом №168 від 19.10.1971 Архітектурною радою при Управлінні по справам архітектури міста Києва та затвердженого Рішенням Міськвиконкому від 01.11.1971 за №1776 житловий 9-ти поверховий будинок по вул. Волгоградська, 5 було визначено зокрема межі та розмір земельної ділянки відведеної для будівництва.

Згідно техніко-економічних показників відведеної земельної ділянки складає - 0,7 га, площа забудови - 716 кв.м., корисна площа - 5113 кв.м., житлова площа 3220 кв.м, будівельний об`єм будівлі - 19010 кв.м., кількість квартир - 108.

За доводами позивача, з моменту вводу в експлуатацію житлового будинку за адресою вул. Романа Ратушного (колишня Волгоградська), 5, у Солом`янському районі м. Києва, ЖБК "Трикотажник-2" набув безстрокове право користування земельною ділянкою площею 0,7 га, яка надавалась кооперативу під будівництво.

Що стосується доводів відповідача про відсутність рішення відповідної Ради депутатів трудящих про передачу земельної ділянки ЖБК "Трикотажник-2" за адресою вул. Романа Ратушного (колишня Волгоградська), 5, у Солом`янському районі м. Києва у безстрокове користування чи в оренду, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 38 Земельного кодексу Української РСР в редакції на час виникнення спірних правовідносин, вилучення земельних ділянок для державних або громадських потреб провадиться виконкомами міських (селищних) Рад депутатів трудящих - з земель населених пунктів (крім земель, закріплених за колгоспами, радгоспами і іншими сільськогосподарськими підприємствами, організаціями і установами в безстрокове користування) незалежно від розміру земельних ділянок у відповідності з генеральним планом забудови населених пунктів.

Статтею 87 Земельного кодексу Української РСР передбачено, що земельні ділянки для житлового, промислового та іншого капітального будівництва надаються державним підприємствам, організаціям і установам, а також житлово-будівельним кооперативам та окремим громадянам для індивідуального житлового будівництва у безстрокове користування за рішенням виконавчого комітету міської Ради депутатів трудящих у відповідності з генеральним планом розвитку і забудови міста.

Згідно листа Управління капітального будівництва Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 04.09.1970 №24-3568, УКБ Виконкому повідомляє, що відвід земельної ділянки для будівництва будинку ЖБК "Трикотажник-2" по вул. Волгоградська, 5, не потребується, оскільки площадка, на якій планується будівництво зазначеного будинку, входить в загальний відвід будівництва Залізничного масиву.

Вказане дає підстави для висновку, що якщо земельна ділянка була включена до генерального плану забудови населеного пункту, виконавчий комітет міської (селищної) Ради народних депутатів міг надавати її для будівництва без прийняття окремого рішення про відвід, що свідчило про спрощений процес надання землі, оскільки ділянка вже була передбачена для відповідного використання в затвердженому плані забудови.

Отже, в даному випадку Виконком Київської міської ради депутатів трудящих не приймав окремого рішення про виділення земельної ділянки під будівництво 9-ти поверхового будинку по вул. Волгоградська, 5 ЖБК "Трикотажник-2", оскільки земельна ділянка площею 0,7000 га вже була передбачена в плані забудови із прив`язкою до будинку ЖБК "Трикотажник-2", по вул. Волгоградська, 5 в Залізничному районі міста Києва.

Що стосується правомірності проведення інвентаризації землі та поділу земельної ділянки площею 0,700 га по вул. Романа Ратушного (колишня Волгоградська), 5, у Солом`янському районі м. Києва, яка була передана ЖБК "Трикотажник-2" у безстрокове безоплатне користування, на 5 окремих земельних ділянок з присвоєнням їм кадастрових номерів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту б частини першої статті 16 Закону України "Про землеустрій" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у сфері землеустрою на їх території належать організація здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про землеустрій" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

Відповідно до пункту 2 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 476, об`єктами інвентаризації земель є територія України, територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, масив земель сільськогосподарського призначення, окремі земельні ділянки.

Об`єктами державної інвентаризації земель та земельних ділянок є несформовані земельні ділянки та земельні ділянки, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі.

Аналіз вище зазначеного законодавства дає підстави для висновку, що землі, виділені будівельним кооперативам під забудову підлягають інвентаризації, оскільки не зареєстровані в Державному земельному кадастрі та не мають кадастрового номера.

Так, матеріали справи свідчать, що земельна ділянка площею 0,7000 га, що розташована за адресою м. Київ, вул. Волгоградська, 5, перебувала у користуванні ЖБК "Трикотажник-2", не була зареєстрована в Державному земельному кадастрі та не мала кадастрового номеру.

Окрім того, позивачем не заперечується той факт, що Київська міська рада не приймала рішення про передачу земельної ділянки комунальної власності у власність ЖБК "Трикотажник-2".

Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель розробляється за рішенням власників (розпорядників) земельних ділянок, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (частина перша статті 57 Закону України «Про землеустрій»).

З метою удосконалення забезпечення планування використання та охорони земель у місті Києві до 2025 року Київською міською радою прийнято рішення від 07.10.2021 № 2727/2768 «Про затвердження Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2022 - 2025 роки» (далі - Міська цільова програма).

Відповідно до абзацу п`ятого розділу 2.2. Міської цільової програми, Законом України «Про землеустрій» надається можливість проведення інвентаризації земель шляхом розробки відповідної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. Необхідно організувати у столиці України системну розробку такої документації, на підставі якої здійснити державну реєстрацію усіх земельних ділянок комунальної власності на території міста. Враховуючи те, що процедура інвентаризації земель є досить складною, слід широко використовувати інформацію міського земельного кадастру. Проведення землеустрою в межах території міста Києва має спрямовуватися на роботи з інвентаризації земель, виявлення фактичних землекористувачів для того, щоб сформувати земельні ділянки, зареєструвати їх у Державному земельному кадастрі, визначити наявність чи відсутність оформлених прав на користування землею та відповідність цільового призначення земельних ділянок фактичному їх використанню. Зазначене дасть можливість збільшувати надходження до бюджету міста Києва, оскільки можна буде чітко ідентифікувати об`єкти плати за землю (абзац третій розділу 2.4. Міської цільової програми).

Департаментом на виконання Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2019-2021 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 04.12.2018 № 229/6280 та Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2022-2025 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 07.10.2021 № 2727/2768, здійснюються заходи з інвентаризації всіх земель міста Києва в межах кадастрових кварталів з метою наповнення Державного та Міського земельного кадастрів.

Отже, на виконання Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2019-2021 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 04.12.2018 № 229/6280 та Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2022-2025 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 07.10.2021 № 2727/2768, сформовано, зокрема, 5 земельних ділянок:

8000000000:72:198:0006 площею 0,0556 га, по вулиці Волгоградська, 3А в Солом`янському районі міста Києва (для експлуатації та обслуговування будівель торгівлі);

8000000000:72:198:0015 площею 0,0747 га, по вулиці Городня в Солом`янському районі міста Києва (земельні ділянки загального користування, які використовуються як внутрішньо квартальні проїзди, пішохідні зони);

8000000000:72:198:0019 площею 0,4316 га, по вулиці Волгоградська, 5 в Солом`янському районі міста Києва (для експлуатації і обслуговування багатоквартирного житлового будинку);

8000000000:72:198:0004 площею 0,2966 га, по вулиці Волгоградська, 3 в Солом`янському районі міста Києва (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури);

8000000000:72:198:0009 площею 0,1009 га, по вулиці Городня в Солом`янському районі міста Києва (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

Отже, внаслідок поділу земельної ділянки площею 0,7 га було утворено 5 земельних ділянок, яким присвоєно кадастрові номери, та такі земельні ділянки продовжували перебувати у комунальній власності територіальної громади міста Києва, правом розпорядженням якими відповідно до законодавства наділена виключно Київська міська рада.

Так, під час розгляду даної справи судом враховано, що Житлово-будівельний кооператив «Трикотажник-2» фактично користується ділянкою з 1972 року і, відповідно, має законне очікування (legitimate expectation) щодо оформлення прав на цю ділянку в межах наданої території, проте матеріали справи свідчать, що під час проведення інвентаризації земель на території кадастрового кварталу 72:198 (в тому числі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:198:0019), відповідно до Міської цільової програми, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) використані матеріали технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування земельних ділянок кварталу 72:198, який обмежений вул. Докучаєвська, вул. Городня та вул. Волгоградська Солом`янський район, які містять акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.05.2002, який був підписаний головою правління Житлово-будівельного кооперативу «Трикотажник-2» в особі Александрової А.С.

Відповідно до Акту встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.05.2002 встановлено межі земельної ділянки за адресою: вул. Романа Ратушного, 5 (колишня - Волгоградська), які орієнтовно є аналогічними до меж земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:198:0019 площею 0,4316 га.

Наявність вказаного акту представником позивача не заперечувалась, лише зазначалось про те, що Александрова А.С. не була уповноважена на підписання акту встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.05.2002, однак матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження вказаних доводів.

Суд зазначає, що акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.05.2002 не встановлює права чи обов`язки, але фіксує погодження меж з суміжними землекористувачами.

Отже, враховуючи те, що 2002 році Житлово-будівельний кооператив «Трикотажник-2» в особі голови, погодився із межами виділеної в натурі земельної ділянки, то подальші дії відповідачів з поділу земельних ділянок та присвоєння їм кадастрових номерів не суперечать чинному законодавству.

Також, суд акцентує увагу на тому, що позивач не був позбавлений можливості у встановленому законом порядку звернутися із відповідними клопотаннями щодо оформлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, провести встановлення та погодження меж із суміжними землекористувачами, отримати кадастровий номер земельної ділянки, подати заяву про передачу земельної ділянки в постійне користування.

Крім того, суд вважає, що позивачем обрано не ефективний спосіб захисту.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Водночас, ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За змістом частини 1 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі №925/1265/16)

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.201 8 у справі №338/180/1 7 (провадження №14-144цс18), від 11.09.201 8 у справі №905/1926/1 6 (провадження №12-187гс18), від 30.01.201 9 у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 02.07.201 9 у справі № 48/340 (провадження №12-14звг19)).

Отже, спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту як скасування державних реєстрацій у Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровим номером 8000000000:72:198:0006 площею 0,0556 га, по вулиці Волгоградська, 3а; з кадастровим номером 8000000000:72:198:0015 площею 0,0747 га, по вулиці Городня; з кадастровим номером 8000000000:72:198:0019 площею 0,4316 га, по вулиці Волгоградська, 5; з кадастровим номером 8000000000:72:198:0004 площею 0,2966 га, по вулиці Волгоградська, 3; з кадастровим номером 8000000000:72:198:0009 площею 0,1009 га, по вулиці Городня є не ефективним, оскільки не є гарантією повернення Житлово-Будівельному кооперативу "Трикотажник-2" земельної ділянки площею 0,7 га, враховуючи підписаний в 2002 році акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та відсутності інших обов`язкових відомостей у Державному земельному кадастрі щодо кадастрового номеру земельної ділянки та її користувача.

Загалом, суд наголошує, що власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Тобто саме ефективність способу захисту є основоположним принципом, який має враховуватись судом при ухваленні рішення.

З поданого позову вбачається, що обраний позивачем спосіб захисту є не ефективним та не призведе до відновлення його права як власника нерухомого майна, яке він вважає порушеним. Крім того, як уже було зазначено судом вище, позивачем не було належним чином оформлено право користування земельною ділянкою, в тому числі в обсязі необхідному для обслуговування нерухомого майна, в зв`язку з чим не доведеним є порушення прав позивача здійсненим поділом такої земельної ділянки.

Інші доводи та аргументи позивача не входить до предмету доказування у даній справі.

В ст. 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Дана норма кореспондується зі ст. 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Житлово-Будівельного кооперативу "Трикотажник-2" задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Житлово-Будівельного кооперативу "Трикотажник-2" до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області про скасування державних реєстрацій земельних ділянок у Державному земельному кадастрі - відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 30.06.2025.

Суддя Н.І. Зеленіна