Рішення від 19.06.2025 по справі 916/5336/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5336/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Сервіс" про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом: Фізичної особи-підприємця Олексенка Владислава Олеговича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Сервіс" (код ЄДРПОУ 34379917, 67664, Одеська область, Одеський район, село Усатове, вул.Приміська, буд.14-В)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Топ Сіті" (код ЄДРПОУ 36125702, 08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 2А)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Приватне підприємство "Укртрансхолод" (код ЄДРПОУ 37239849, 18003, м. Черкаси, вул. Різдвяна, 175/12)

про стягнення 363024,34 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Євген Малюк

треті особи: не з`явились

Позивач фізична особа-підприємець Олексенко Владислав Олегович звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Сервіс", третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Топ Сіті" про стягнення 36329,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору транспортно-експедиційних послуг №15/06-ЛС від 15.06.2023.

Ухвалою суду від 26.12.2024 позовну заяву фізичної особи-підприємця Олексенка Владислава Олеговича прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.05.2025 у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Олексенка Владислава Олеговича відмовлено повністю.

03.06.2025 відповідачем в порядку ч.8 ст.129 ГПК України подано докази про склад понесених витрат на надання правничої допомоги у зв`язку із розглядом даної справи.

Ухвалою суду від 05.06.2025 для вирішення питання про судові витрати призначено судове засідання на 19.06.2025

19.06.2025 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат разом з клопотанням про розгляд заяви за відсутності представника позивача.

В судове засідання 19.06.2025 з`явився представник відповідача, який повністю підтримав подану ним заяву.

Згідно частини 3 статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, додаткове рішення у даній справі ухвалено після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи.

Судом, в порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 19.06.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Сервіс" про ухвалення додаткового рішення у справі, дослідивши додані до неї докази, заслухавши представника відповідача, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 10.03.2025 між адвокатом Малюком Євгеном Євгеновичем (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер-Сервіс" (далі - клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги.

За умовами п. 1. договору, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту - представляти інтереси в господарських судах, а також надавати будь-які інші види правничої допомоги за дорученнями клієнта, зміст яких сторони формулюють у додаткових угодах.

Відповідно до п. 2 договору, адвокат зобов`язаний діяти в інтересах клієнта та надає клієнту наступні види правничої допомоги: консультації та роз`яснення з правових питань, які виникають при виконанні доручення клієнта; складення заяв, скарг, запитів, актів, пояснень, процесуальних та інших документів правового характеру, які необхідні для виконання доручень клієнта; представництво та захист інтересів клієнта в судових органах усіх рівнів в т. ч. у Верховному Суді під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також будь - яких органах державної, законодавчої та виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, органах управління установ, організацій, підприємств та їх об`єднань, керівних органах об`єднань громадян тощо.

Згідно з п. 4 договору, розмір гонорару та витрат, пов`язаних з виконанням доручення клієнта, погоджується між адвокатом та клієнтом у додаткових угодах до цього договору.

При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з погляду інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково - теоретична підготовка та репутація адвоката.

Пунктом 5 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, є безстроковим та діє до його припинення або розірвання сторонами.

Договір підписано між сторонами без будь-яких зауважень.

11.03.2025 між адвокатом Малюком Євгеном Євгеновичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер-Сервіс" укладено додаткову угоду до договору, за умовами п. 1 якої клієнт доручає, а адвокат приймає для виконання доручення про надання правничої допомоги у суді першої інстанції у господарській справі № 916/5336/24 про стягнення з ТОВ "Лідер-Сервіс" на користь ФОП Олексенка В.О. заборгованості за договором транспортно-експедиційних послуг.

За умовами п. 2 додаткової угоди, на виконання доручення клієнта адвокат має усі права, які передбачені у п. 2 договору від 10.03.2025. Повноваження адвоката на виконання доручення не обмежуються.

Відповідно до п.п. 3 та 4 додаткової угоди, клієнт сплачує адвокату гонорар за виконання доручення, передбаченого п. 1 цієї угоди, в розмірі 60000,00 грн. Інші витрати, які необхідно понести у цій справі, клієнт оплачує окремо. Сторони узгодили, що клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар у розмірі, визначеному в п. 3 цієї додаткової угоди, у такому порядку: 22600,00 грн. аванс протягом 10 днів від дати підписання цієї додаткової угоди, решту протягом 30 днів від дати прийняття судового рішення Господарським судом Одеської області у справі № 916/5336/24.

Пунктом 5 додаткової угоди передбачено, що після того як суд першої інстанції прийме рішення по суті справи, сторони підписують акт з описом виконаних робіт, а адвокат виставляє клієнту рахунок на оплату на решту гонорару.

Додаткова угода підписана між сторонами без будь-яких зауважень.

30.05.2025 між адвокатом Малюком Євгеном Євгеновичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер-Сервіс" було складено та підписано акт надання правничої допомоги, відповідно до якого адвокат надав правничу допомогу клієнту у суді першої інстанції у господарській справі № 916/5336/24 згідно з договором про надання правничої допомоги від 10.03.2025 та додатковою угодою № 1, а саме:

№Дата Зміст роботиЧас (год.)1.12.03.2025Вивчення наданих клієнтом документів (позовної заяви з додатками, відзиву) про стягнення заборгованості з ТОВ "Лідер-Сервіс" за договором № 15/06-ЛС на надання транспортно-експедиційних послуг від 15.06.202332.17.03.2025Аналіз профільного законодавства та підзаконних нормативно-правових актів23.20.03.2025Підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву ФОП Олексенко В.О.44.06.04.2025Підготовка та подання до суду заперечення на відповідь на відзив ФОП Олексенко В.О.45.29.04.2025Підготовка пояснень щодо клопотання позивача про долучення нових доказів при розгляді справи по суті26.27.03.2025 16.04.2025 30.04.2025 15.05.2025 29.05.2025Участь в судових засіданнях10Всього витрачено часу 25Загальна вартість наданої правничої допомоги за цим актом склала 60000,00 грн.

Сторони в акті наданих послуг визнали, що не мають претензій щодо надання правничої допомоги.

Акт підписаний між сторонами без будь-яких зауважень.

В матеріалах справи наявні рахунки на оплату, платіжна інструкція про часткову оплату витрат на професійну правничу допомогу.

У своїх запереченнях позивач зауважує, що відповідачем не надано суду до закінчення судових дебатів у справі доказів, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, та не заявлено клопотання про неможливість подати докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат на правову допомогу.

Позивач наголосив на завищенні витраченого представником відповідача часу на підготовку відзиву на позовну заяву та заперечень. Також зазначив, що представником відповідача взагалі не надавались суду заявлені у п.5 акту пояснення щодо клопотання позивача про долучення нових доказів при розгляді справи від 29.04.2025.

Щодо участі представника відповідача у судових засіданнях позивач зауважив, що тривалість судових засідань, в яких брав участь представник відповідача, згідно протоколів судових засідань становила загалом 4 год. 25 хв., а саме : 27.03.2025 - 23 хв., 16.04.2025 - 26 хв., 30.04.2025 - 2 год. 14 хв., 15.05.2025 - 49 хв., 29.05.2025 - 23 хв. Відтак, заявлений в акті час участі у судових засіданнях (10 год.), за позицією позивача, є явно завищеним та безпідставним.

Позивач наголошує, що договір про надання правничої допомоги від 10.03.2025 та додаткова угода до вказаного договору від 11.03.2025 були підписані у м. Одеса від імені директора ТОВ "Лідер-Сервіс" Везденецької О.С. в той час, коли вона перебувала за кордоном, а тому такі правочини є неукладеними, такими, що не створюють юридичних наслідків, та не можуть бути прийняті в якості доказів.

Також позивач наголошує, що відповідачем не надано доказів оплати правничої допомоги у розмірі 60000,00 грн.

З урахуванням вище викладеного, позивач просить суд відмовити у задоволенні заяви представника ТОВ "Лідер Сервіс".

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч.ч. 3-6 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

За приписами ч.ч. 5-7 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Зазначеним положенням Конституції України відповідає стаття 16 Господарського процесуального кодексу України, приписами якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з преамбулою Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", цей Закон визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Відповідно до ст.1 Закону, у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 3 статті 4 Закону визначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно зі ст. 13 Закону, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Так, з системного аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що до витрат сторін, понесених у зв`язку з розглядом господарської справи, закон відносить, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, для надання якої в силу Конституції України діє адвокатура. Між цим, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", який визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність як індивідуально, так і в організаційних формах адвокатської діяльності, перелік яких є вичерпний, а саме - адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За змістом ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

За змістом частини третьої статті 237 ЦК України, однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі №910/1344/19).

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Allia№ce Limited" проти України", заява № 19336/04).

Так об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлену правову позицію, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Щодо доводів позивача відносно підписання сторонами договору про надання правничої допомоги під час перебування керівника відповідача за кордоном.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Також, за змістом частини третьої статті 237 ЦК України, однією з підстав виникнення представництва є договір.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.3 ст.180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Суд враховує, що згідно частини 1 статті 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договору про надання послуг.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Так, одним із основоположних принципів приватноправового регулювання є закріплений в пункті 3 статті 3 та статті 627 ЦК України принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 ЦК України).

Статтею 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Так представник відповідача у судовому засіданні повідомив суду, що сторони, реалізуючи принцип свободи договору, вільно, самостійно, та на власний розсуд уклали договір та додаткову угоду до нього, здійснивши обмін їх примірниками в електронному вигляді.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо оскарження договору чи додаткової угоди в цілому, або в будь-якій їх частині, а отже вони є обов`язковим до виконання.

З урахуванням вище викладеного, доводи позивача у цій частині не знайшли свого підтвердження.

Щодо порядку подання доказів про склад понесених витрат на надання правничої допомоги у зв`язку із розглядом даної справи.

За змістом ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідачем повідомлено, що попередній орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу становить 60000,00 грн. Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У судовому засіданні 29.05.2025 представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням, в якому наголосив, що докази на підтвердження судових витрат будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

03.06.2025 відповідачем в порядку ч.8 ст.129 ГПК України подано докази про склад понесених витрат на надання правничої допомоги у зв`язку із розглядом даної справи.

Отже, відповідачем встановлений нормами ГПК України порядок подання таких доказів не порушено.

Аналізуючи заперечення позивача, що стосується завищення відповідачем часу, витраченого на участь представника відповідача у судових засіданнях, суд зауважує наступне.

У частині першій статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що іншими видами правової допомоги є види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

При цьому, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому, паралельно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 26.10.2022 у справі № 910/4277/21, від 18.04.2023 у справі № 903/378/22, від 23.03.2023 у справі № 921/434/21, від 25.04.2023 у справі № 910/21424/21).

Отже, проаналізувавши зміст заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу в частині, що стосується участі у судових засіданнях, а також з огляду на усталену судову практику, суд зазначає, що витрати в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підтверджуються матеріалами справи (протоколами судових засідань, в яких брав участь представник відповідача).

Що стосується посилання позивача на відсутність доказів оплати витрат на правничу допомогу, суд звертає увагу на наступне.

Так об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлену правову позицію, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, розглянувши та оцінивши заперечення позивача щодо заяви відповідача про розподіл судових витрат господарський суд вважає, що відмова у повному обсязі у задоволенні витрат відповідача на правничу допомогу, про що клопотав позивач, не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право відповідача на правомірне очікування стороною відшкодування своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з цим, Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Також, суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом (аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таку правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2024 у справі №910/6416/22, від 15.08.2024 у справі №910/18756/23.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Оцінка обґрунтованості та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, а також підтвердженості таких витрат вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

При зменшенні витрат на правову допомогу суд враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі у судах першої та апеляційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додаткових постановах Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22, від 06.05.2025 у справі № 912/909/23).

У постанові від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Суд наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, 30.05.2025 між адвокатом Малюком Євгеном Євгеновичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер-Сервіс" було складено та підписано акт надання правничої допомоги з якого вбачається, що адвокатом, зокрема, виконані наступні роботи (надані послуги): вивчення наданих клієнтом документів (позовної заяви з додатками, відзиву) про стягнення заборгованості з ТОВ "Лідер-Сервіс" за договором № 15/06-ЛС на надання транспортно-експедиційних послуг від 15.06.2023, аналіз профільного законодавства та підзаконних нормативно правових актів, підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву ФОП Олексенко В.О (пункт 1-3 акту).

Суд зауважує, що вивчення наданих клієнтом документів, аналіз профільного законодавства та підзаконних нормативно правових актів, підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву фактично охоплюється виконаною роботою щодо підготовки відзиву. При цьому суд наголошує, що ця справа не є складною, практика з розгляду відповідних спорів є сталою, обсяг доказів є незначним.

Разом з цим, суд не бере до уваги час (години), витрачені представником відповідача при наданні правничої допомоги ТОВ "Лідер-Сервіс", оскільки розмір витрат на правничу допомогу є фіксованим.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Оцінюючи обґрунтованість розміру заявлених відповідачем до стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, суд враховує, що за своєю категорією дана справа є спором незначної складності.

На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та частково необхідними, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Отже, з огляду на специфіку справи, результат її вирішення, сталу судову практику з розгляду даних спорів, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/5336/24 є завищеним, а тому не вбачається розумна необхідність понесення судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 60000,00 грн.

На переконання суду, покладення на позивача витрат на правову допомогу у повному обсязі становитиме надмірний тягар для особи, що створить дисбаланс у правовідносинах сторін.

Дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Сервіс" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та надані на її підтвердження докази, а також заперечення позивача щодо їх стягнення, з урахуванням положень наведених норм, сталої судової практики з відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, керуючись, у тому числі, такими критеріями як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, завищення розміру вартості послуг адвоката щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, розумність розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, принципів рівності та змагальності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вказаної заяви.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, зважаючи на складність справи, є розмір витрат відповідача на оплату послуг адвоката в сумі 10000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. покладаються на позивача. У відшкодуванні понесених відповідачем витрат на правову допомогу в сумі 50000,00 грн. суд відмовляє та, відповідно, не покладає такі витрати на позивача.

Суд зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини позивача з адвокатом за укладеним договором, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідача не в повній сумі, про яку домовились позивач та адвокат (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 73-79, 86, 126, 129, 236 - 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Сервіс" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Олексенка Владислава Олеговича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Сервіс" (код ЄДРПОУ 34379917, 67664, Одеська область, Одеський район, село Усатове, вул.Приміська, буд.14-В) - 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти заяви відмовити.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено і підписано 30.06.2025.