Рішення від 16.06.2025 по справі 916/5764/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5764/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Кастровій М.С.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» (65104, м. Одеса, вул. М. Демченко, 30, код ЄДРПОУ 30586931) до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20992104)

про визнання недійсним та скасування рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.10.2024 № 65/102-р/к у справі № 47-01/2020 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу

Представники:

Від позивача Барбукова Ю.С. (ордер від 05.02.2025 серія ВН № 1467444);

Від відповідача Фінєєв Д.С. (в порядку самопредставництва юридичної особи).

Зміст позовних вимог. Рух справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» (далі Позивач, ТОВ «КЛІАР-СІТІ») звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі Відповідач, Відділення АМКУ) про визнання недійсним та скасування рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.10.2024 № 65/102-р/к у справі № 47-01/2020 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.02.2025.

Відділенням АМКУ подано Відзив на позовну заяву від 26.01.2025 (вхід. від 27.01.2025 № 2658/25).

Протокольною ухвалою від 05.02.2025 відкладено підготовче засідання на 03.03.2025.

ТОВ «КЛІАР-СІТІ» подано Відповідь на відзив від 28.02.2025 (вхід. № 6778/25).

Протокольною ухвалою від 03.03.2025 відкладено підготовче засідання на 17.03.2025.

Відділенням АМКУ подано Заперечення на відповідь на відзив від 13.03.2025 (вхід. № 8315/25).

ТОВ «КЛІАР-СІТІ» подано Додаткові пояснення у справі від 14.03.2025 (вхід. № 8536/25).

Протокольною ухвалою від 17.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.04.2025.

У судовому засіданні оголошувались перерви протокольними ухвалами від 03.04.2025 до 16.04.2025, від 16.04.2025 до 01.05.2025, від 01.05.2025 до 14.05.2025, від 14.05.2025 до 20.05.2025, від 20.05.2025 до 04.06.2025.

У судовому засіданні 04.06.2025 судом відповідно до норм статті 219 Господарського процесуального кодексу України після судових дебатів оголошено про перехід до стадії ухвалення судового, відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 16.06.2025 о 16 год 30 хв.

16.06.2025 проголошено скорочене рішення (вступна та резолютивна частини).

Заяви по суті. Пояснення та аргументи учасників справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд задовольнити позов.

Позовні вимоги із посиланням на статтю 59, частини першу, другу статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III, обґрунтовані тим, що на думку Позивача, оскаржуване рішення Відділення АМКУ є незаконним та необґрунтованим, прийнятим внаслідок неповного з`ясування та доведення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

ТОВ «КЛІАР-СІТІ» наголошує, шо розслідування у справі проведено колегією АМК з порушенням норм матеріального права, поверхнево та не об`єктивно.

Позивач не погоджується з висновком Адміністративної колегії Відділення АМКУ про те, що ТОВ «КЛІАР-СІТІ» (колишня назва ТОВ «СОЮЗ») займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із захоронення побутових відходів у територіальних (географічних) межах Одеського району Одеської області в зоні охоплення з радіусом 17 км навколо Одеського міського звалища ТПВ-1 «Дальницькі кар`єри», яке перебуває у користуванні товариства, із часткою 100%, оскільки на цьому ринку не мало жодного конкурента.

При цьому, Позивач, із посиланням на частину першу статті 1, статтю 16 Закону України «Про управління відходами» від 20.06.2022 № 2320-IX, статтю 1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 № 187/98-ВР, пункт 2 Порядку ведення реєстру об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 № 1360, зазначає, що до складу послуг з управління відходами також входять послуги з оброблення та відновлення відходів. А підприємства, установи та організації, діяльність яких призводить до утворення відходів, забезпечують дотримання ієрархії управління відходами шляхом видалення лише тих відходів, що непридатні з технологічних чи економічних причин до рециклінгу або інших операцій з відновлення відходів. Видалення (захоронення) відходів є останнім пунктом в ієрархії управління відходами, якому повинно передувати відновлення та рециклінг відходів.

А, за твердженням Позивача, Адміністративною колегією Відділення АМКУ не було враховано, що споживачам, які самостійно здійснюють вивезення (перевезення) власних побутових відходів та суб`єктам господарювання-виконавцям послуг з вивезення побутових відходів, доцільно розглядати можливість передання відходів до об`єктів перероблення (оброблення) відходів, а потім до місць утилізації. Тобто, у утворювачів відходів/споживачів послуг із захоронення відходів є альтернатива захороненню відходів, а саме можливість передати відходи для здійснення операцій з їх оброблення на об`єктах оброблення відходів, чи одразу передати їх на видалення.

Натомість, на думку Позивача, Адміністративною колегією Відділення АМКУ штучно визначено межі досліджуваного ринку та звужено його межі, оскільки в даному випадку не було враховано, що послуги з захоронення відходів є не єдиним способом поводження з відходами, тому що послуги з управління відходами включають оброблення (відновлення, у тому числі сортування, та видалення) відходів. А Відповідачем не проаналізовано можливість здійснення оброблення відходів замість їх захоронення, та чи здійснюються споживачами послуг із захоронення відходів заходи щодо передачі їх на оброблення/відновлення/рециклінг. Крім того, колегією не з`ясовано обставини щодо кола суб`єктів господарювання, які здійснюють оброблення відходів в межах м. Одеса та Одеської області.

Позивач не погоджується з висновком Адміністративної колегії Відділення АМКУ про наявність порушення ТОВ «КЛІАР-СІТІ» законодавства про захист економічної конкуренції, що полягали у затриманні без об`єктивних причин укладення договору про надання послуг із захоронення побутових відходів з ТОВ «Частюля» на 2020 рік.

Позивач зазначає, що ТОВ «Частюля» листом від 21.11.2019 № 21112019-1 звернулось до ТОВ «СОЮЗ» (нова назва - ТОВ «КЛІАР-СІТІ») із проханням укласти договір про надання послуг з прийому та захоронення відходів на період з 01.01.2020 по 31.12.2020 або надати гарантійний лист про укладання відповідного договору.

Цей лист ТОВ «Частюля» від 21.11.2019 ТОВ «СОЮЗ» розглядало як оферту щодо укладання договору та відповідно до статті 181 Господарського кодексу України мала право на такий розгляд протягом двадцяти днів.

Однак, вже 21.11.2019 ТОВ «СОЮЗ» надало гарантійний лист № 616 щодо укладення договору на приймання відходів для подальшого захоронення 4 класу небезпеки на період 2020 року, який буде діяти з 01.01.2020.

Позивач наголошує, що після отримання гарантійного листа від 21.11.2019 № 616 і до 08.01.2020 ТОВ «Частюля» не зверталось до ТОВ «СОЮЗ» щодо укладання договору на 2020 рік.

А 08.01.2020 з електронної пошти ТОВ «СОЮЗ» на електронну адресу ТОВ «Частюля» на виконання вимог статті 180 Господарського кодексу України задля погодження істотних умов договору та з метою прискорення процедури урегулювання відносин між підприємствами було запропоновано та направлено проєкт додаткової угоди до Договору від 01.12.2018 № 11 про продовження дії договору до 31.02.2020, а також проєкт нового договору на надання послуг із захоронення твердих побутових відходів на 2020 рік.

29.01.2020 ТОВ «СОЮЗ» отримано лист ТОВ «Частюля» від 27.01.2020 № 1-Ч щодо уточнення інформації про відправника електронних листів з проектом додаткової угоди на продовження строку дії договору про надання послуг з прийому та захоронення відходів до 31.02.2020 та проєкт договору на приймання відходів для подальшого захоронення 4 класу небезпеки, який буде діяти з 01.01.2020 до 31.12.2020, для підписання з усіма істотними умовами.

І вже 29.01.2020 ТОВ «СОЮЗ» разом з супровідним листом вих. № 89 направлено на адресу ТОВ «Частюля» два примірника підписаного зі свого боку проєкту договору про надання послуг із захоронення відходів на підписання, а також запит інформації щодо кількості транспортних засобів, місткості кузовів та коефіцієнту ущільнення транспортних засобів, в яких планується перевезення побутових відходів. Цей лист отримано ТОВ «Частюля» 31.01.2020.

Позивач зазначає, що ТОВ «Частюля» із супровідним листом від 04.02.2020 № 1-Ч направило на його адресу підписані зі свого боку проєкт договору про надання послуг із захоронення відходів у двох екземплярах.

А 12.02.2020 ТОВ «СОЮЗ» відправило на адресу ТОВ «Частюля» лист № 146 від 11.02.2020, лист № 111 від 04.02.2020 та підписаний договір на захоронення № 20 від 31.01.2020.

Отже, за твердженням Позивача, 14.02.2020 ТОВ «Частюля» отримало підписаний з боку ТОВ «СОЮЗ» (ТОВ «КЛІАР-СІТІ») примірник договору про надання послуг із захоронення твердих побутових відходів, датований 31.01.2020, який набирав чинності 01.02.2020.

З огляду на наведене листування, Позивач вважає, що ним не порушувались права ТОВ «ЧАСТЮЛЯ», не затягувалось укладання договору, зокрема, не порушувались будь-які терміни щодо розгляду його звернень.

Позивач не погоджується з висновком Адміністративної колегії Відділення АМКУ про наявність порушення ТОВ «КЛІАР-СІТІ» законодавства про захист економічної конкуренції, що полягали у безпідставному встановленні різних умов в договорах щодо надання послуг із захоронення побутових відходів.

ТОВ «КЛІАР-СІТІ», із посиланням на частину першу статті 627, частину першу статті 628, частину першу статті 638 Цивільного кодексу України, статтю 49 Бюджетного кодексу України, зазначає, що при оцінці необхідність встановлення у договорах різних умов в частині здійснення оплати за надані послуги, необхідно враховувати специфіку та статус окремих суб`єктів господарювання, а саме, розрізняти комунальні підприємства які фінансуються за рахунок бюджетних асигнувань та за власні кошти.

Позивач зазначає, що окремі суб`єкти господарювання оплачують послуги після їх отримання у зв`язку з тим, що їх фінансування здійснюється не за рахунок власного бюджету, а за рахунок місцевих бюджетів та можливе тільки на умовах післяплати.

При цьому, Позивач звертає увагу, що не всі комунальні та державні підприємства/установи фінансуються з місцевого бюджету і здійснюють розрахунок з бюджетних коштів, а є й такі, які мають у розпорядженні власні кошти, якими мають змогу розраховуватися.

Отже, застосування різних термінів оплати за надані послуги обумовлено по-перше, волевиявленням обох сторін та погодженням істотних умов договору, в тому числі щодо зручного та прийнятного для обох сторін порядку та строків оплати наданих послуг, а по-друге можливістю здійснення або нездійснення комунальними підприємствами чи установами 100 % передплати за надані послуги.

Позивач окремо, із посиланням на статтю 33, частину четверту статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII, вказує, що при здійсненні публічної закупівлі проєкт договору готує замовник і встановлює умови оплати, а договір, який укладається з переможцем торгів за результатами проведеного аукціону, не може відрізнятися від проєкту договору зазначеного у тендерній документації.

ТОВ «КЛІАР-СІТІ» вказує, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III, зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин.

Тобто, за твердженням Позивача, встановлення інших умов до рівнозначних умов із суб`єктами господарювання може бути визнано законим, якщо виправдовується об`єктивними причинами. А в даному випадку об`єктивною причиною є той факт, що всі договори з умовою післяплати, укладалися відповідно до процедури, зазначеної в Законі України «Про публічні закупівлі» та були укладені за результатами проведених торгів комунальними підприємствами, які фінансуються за рахунок бюджетних асигнувань.

При цьому, Позивач наголошує, що встановлення зазначених умов післяплати не завдає ніякої шкоди іншим споживачам послуг зі збирання та вивезення побутових відходів. Отже для всіх споживачів були встановлені однакові умови у договорах.

Також Позивач, заперечує проти доводу Відповідача про те, що короткостроковість договору про надання послуг із захоронення побутових відходів із неможливістю його пролонгації може призвести до відсутності оперативної можливості його переукладання на наступний період або неможливості його укладання, як наслідок до накопичення побутових відходів, у зв`язку з неможливістю їх захоронення та відповідно до фінансових збитків суб`єктів господарювання.

При цьому, звертає увагу, що Колегією Відділення АМКУ не вказується в чому саме полягає неможливість пролонгації договорів про надання послуг із захоронення побутових відходів і в чому виражається неможливість його переукладання на наступний період.

Позивач наголошує, що укладення договорів про надання послуг із захоронення побутових відходів з коротким терміном (на один рік), здійснювалося у зв`язку з тим, що екологічне законодавство має різку зміну, а задля можливості відповідного корегування зазначені договори мають чіткий термін дії та зобов`язань. А ТОВ «КЛІАР-СІТІ» є підприємством, яке надає послуги з захоронення відходів та не здійснює затягування укладання договорів на захоронення, а навпаки чітко дотримується вимог діючого законодавства.

У Відповіді на відзив від 28.02.2025 (вхід. № 6778/25) Позивач наголошує, що Відділення АМКУ не проводило дослідження ринку та перевірку наявності надавачів послуг з оброблення відходів, операції яка є складовою послуг з управління відходами.

Відділення під час опитування споживачів не запитувало інформацію, щодо попиту чи наявності пропозицій на послуги з оброблення/переробки відходів та не запитувало чи користуються суб`єкти господарювання такими послугами спеціалізованих підприємств. Тож, на думку Позивача, недоцільно стверджувати, що альтернативи користування послугами із захоронення відходів немає, оскільки Відділенням АМКУ не проводилися відповідні дослідження або аналіз ринку послуг з оброблення/ переробки відходів.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні.

У Відзиві від 26.01.2025 (вхід. від 27.01.2025 № 2658/25) Відділення АМКУ зазначає, що монопольне становище ТОВ «КЛІАР-СІТІ» на відповідному ринку визначено у розділі 3 Рішення № 65/102-р/к відповідно до статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605.

При цьому, Відділення АМКУ наголошує, що визначення товарних, територіальних (географічних) та часових меж певних товарних ринків у справах про захист економічної конкуренції відноситься виключно до компетенції органів Антимонопольного комітету України.

Відповідач посилається на висновки викладені у пунктах 8.16, 8.17 постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 914/2667/20, згідно із якими, господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку.

Норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. У кожному випадку АМК, здійснюючи контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, проводить дослідження ринку та визначає межі товарного ринку. Тому, зокрема, не можуть братись до уваги посилання сторін спору на те, що той чи інший ринок товарів, вивчення якого проводиться органом Антимонопольного комітету України, не передбачений законом.

Відділення АМКУ зазначає, що Рішенням № 65/102-р/к визначено, що ринком товару (товарний ринок) у справі про захист економічної конкуренції № 47-01/2020 є сфера обігу послуг із захоронення побутових відходів, що надавались протягом 2019 - 2023 років та січня - червня 2024 року в межах Одеського району Одеської області в зоні охоплення з радіусом 17 км навколо Одеського міського звалища ТПВ-1 «Дальницькі кар`єри».

Відповідач заперечує проти доводу Позивача про штучне звуження Адміністративною колегією Відділення АМКУ меж досліджуваного ринку. При цьому наголошує, що операції із захоронення відходів та їх оброблення не є взаємозамінними послугами, адже не є альтернативними.

Відділення АМКУ зазначає, що у досліджуваний період релевантними для цих правовідносин є Закони України «Про відходи» від 05.03.1998 № 187/98-ВР (втратив чинність 09.07.2023) та «Про управління відходами» від 20.06.2022 № 2320-IX, відповідно до норми яких послуга із захоронення відходів є специфічною (використання спеціально обладнаних полігонів/звалищ) та виокремленою.

Відповідач звертає увагу, що аналіз публічних закупівель у сфері надання послуг з вивезення побутових відходів вказує на те, що замовники для допущення учасників до аукціону визначали у складі тендерної документації обов`язкове надання документального підтвердження права учасника на користування послугами сміттєзвалища для захоронення відходів. Такі вимоги замовника, наприклад, зазначені у процедурі закупівлі UA-2019-12-27-002784-b, де приймали участь позивач та ТОВ «Частюля», але пропозиція останнього була відхилена, у зв`язку із відсутністю договору на право користування сміттєзвалищем для захоронення відходів.

Аналогічні вимоги зазначені у тендерній документації інших закупівель UA-2020-01-13-000459-a, UA-2020-01-22-001998-a, у яких ТОВ «Частюля» мав бажання приймати, але було позбавлене можливості прийняття участі у цих процедурах, у зв`язку із відсутністю договору про надання послуг із захоронення побутових відходів на 2020 рік.

Відповідач посилається на висновок викладений у пункті 6.6 постанови Верховного Суду від 06.09.2022 у справі № 910/2352/21, згідно із яким, обов`язок з доведення в суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на АМК або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Водночас за змістом приписів статті 12 Закону № 2210 суб`єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

У даному випадку, ТОВ «Кліар-Сіті» не тільки не довело, що зазнає значної конкуренції на ринку надання послуг із захоронення побутових відходів. А також не навело відомостей про жодного конкурента навіть з урахуванням укрупнення ринку до рівня перероблення або видалення відходів.

А факт фактичної відсутності конкурентів на цьому ринку також підтвердили споживачі послуг ТОВ «Кліар-Сіті» із захоронення побутових відходів (таблиця 2 Рішення № 65/102-р/к).

Відділення АМКУ зазначає, що підставою для встановлення факту зловживань ТОВ «Кліар-Сіті» своїм монопольним становищем стала заява ТОВ «Частюля» від 06.07.2020 № 1-АКМУ про безпідставне затримання укладення договору про надання послуг із захоронення побутових відходів на 2020 рік, внаслідок чого цей суб`єкт господарювання був позбавлений можливості прийняти участь у відповідних процедурах публічних закупівель, враховуючи умови тендерних документацій щодо наявності укладеного договору про надання послуг із захоронення побутових відходів.

А саме, 26.11.2019 ТОВ «Частюля», маючи діючий до 31.12.2020 договір від 01.12.2018 № 11 «Про надання послуг з прийому та захоронення відходів» із ТОВ «Кліар-Сіті» (на той час ТОВ «Союз»), звернулась до останнього щодо укладення аналогічного договору на 2020 рік, або надати гарантійний лист про укладення такого договору.

На вказаний запит ТОВ «Союз») надало гарантійний лист від 21.11.2019 № 616 щодо укладення договору на приймання відходів для подальшого захоронення 4-го класу небезпеки на території Одеського міського звалища ТПВ-1 «Дальницькі кар`єри» на період 2020 року, який буде діяти з 01.01.2020. Поряд із цим, проект зазначеного договору без підпису сторону ТОВ «Союз» направило на електронну адресу ТОВ «Частюля» лише 08.01.2020, а фактично він був укладений 14.02.2020.

Відповідач зазначає, що між ТОВ «Союз» (ТОВ «Кліар-Сіті») та ТОВ «Частюля» існували договірні відносини із щорічним переукладенням договорів на захоронення відходів на наступний рік, із визначеною процедурою: ТОВ «Частюля» зверталось до ТОВ «Союз» із пропозицією укласти договір, на що отримувало проект такого договору, підписаний Позивачем.

Рішенням Колегії Відділення АМКУ № 65/102-р/к встановлено, що у 2018 році процедура укладення договору тривала незначний період: у місяць звернення до ТОВ «Союз» (листопад) ТОВ «Частюля» одержало проєкт договору про надання послуг з прийому та захороненню відходів, підписаний зі сторони ТОВ «Союз» (ТОВ «Кліар-Сіті»).

Відповідач звертає увагу, що ТОВ «Частюля» не направляло до ТОВ «Союз» жодних листів щодо непогодження з умовами проекту договору та/або протоколів розбіжностей до проекту договору. Тобто розбіжностей чи суперечностей щодо умов укладення договору, вирішення яких потребував час, не було.

А інші суб`єкти господарювання, із якими укладались договори (48) у цей період, зазначили про відсутність випадків відтермінування, затягування укладення договору з боку ТОВ «Союз» (ТОВ «Кліар-Сіті»).

Відділення АМКУ наголошує, що ТОВ «Частюля» є конкурентом ТОВ «Союз» (ТОВ «Кліар-Сіті») на ринку надання послуг з вивезення побутових відходів, а отже останній був зацікавлений позбавитись конкурента на цьому ринку в сфері здійснення публічних закупівель, де обов`язковою умовою для участі у процедурі таких закупівель є документальне підтвердження права учасника на користування послугами сміттєзвалища.

При цьому, ТОВ «Частюля» було вкрай зацікавлено у своєчасному укладенні договору на захоронення відходів на наступний рік для прийняття участі у відповідних тендерах, але цей ринок не був конкурентним, повністю залежав від волевиявлення ТОВ «Союз» (ТОВ «Кліар-Сіті»).

Відділення АМКУ зазначає, що ним доведено, що зловживання монопольним становищем з боку ТОВ «Союз» (ТОВ «Кліар-Сіті») призвело до ущемлення інтересів суб`єкта господарювання ТОВ «Частюля», які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідач посилається на висновки викладені у пунктах 7.16, 7.17 постанови Верховного Суду від 18.02.2021 № 910/1106/20, згідно із якими для кваліфікації дій суб`єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов`язковим з`ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III).

Отже, наявність чи відсутність наслідків у вигляді ущемлення інтересів суб`єкта господарювання - ТОВ «Частюля» не є обов`язковою ознакою для кваліфікації дій ТОВ «Союз» (ТОВ «Кліар-Сіті») як зловживання монопольним становищем. А відтак, не є підставою для скасування відповідних пунктів Рішення № 65/102-р/к.

При цьому, Відділенням АМКУ доведений причинно-наслідковий зв`язок між порушенням антимонопольного законодавства з боку ТОВ «Союз» (ТОВ «Кліар-Сіті») та негативними наслідками для ТОВ «Частюля».

Відділення АМКУ зазначає, що ним проаналізовані договори, які укладені ТОВ «Союз» (ТОВ «Кліар-Сіті») на періоди 2019 2024 років із суб`єктами господарювання споживачами послуг із захоронення побутових відходів.

З наслідками цього дослідження встановлено, що ТОВ «Союз» (ТОВ «Кліар-Сіті») поставило одних суб`єктів господарювання, в тому числі комунальні підприємства, у привілейоване становище по відношенню до інших, як до комунальних підприємств, так і суб`єктів господарювання іншої форми власності. Внаслідок дій ТОВ «Кліар-Сіті» щодо встановлення у договорах про надання послуг із захоронення побутових відходів для окремих суб`єктів господарювання інших умов оплати за надані послуги (фактичну відстрочку платежу на певну кількість днів) більшість споживачів опинились у нерівних умовах щодо отримання послуг.

У Запереченнях від 13.03.2025 (вхід. № 8315/25) Відділення АМКУ зазначає, що діючи в рамках повноважень, визначених Законами України «Про Антимонопольний комітет України» та «Про захист економічної конкуренції», визначило товарні межі ринку у справі № 47-01/2020 з урахуванням положень Методики, а також на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища, - послуги із захоронення побутових відходів. Також, Відділенням АМКУ встановлено, що послуги із захоронення побутових відходів не є взаємозамінними.

Отже, Відділення АМКУ в рамках розгляду справи досліджувало саме той ринок, який і визначило (послуги із захоронення побутових відходів), а тому і ставились питання споживачам, пов`язані із дослідженням цього ринку.

Відповідач звертає увагу, що Позивач стверджуючи про звуження меж товарного ринку, зазначає, що взаємозамінною послугою захоронення побутових відходів є їх перероблення. Однак, поряд із цим, Позивачем не доведено, що з урахуванням відповідних показників, визначених у п. 5.1 Методики, такі послуги є взаємозамінними.

При цьому, Відділення АМКУ наголошує, що альтернативність послуги із захоронення відходів її переробка (що Позивачем не доведено на досліджуваному ринку) не ідентичне поняттю «взаємозамінності», яке означає, що споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. Позивач же безрезультатно намагається довести лише наявність альтернативність послуги для захоронення відходів, що є необхідної умовою, але не достатньою для визнання послуги взаємозамінною.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та Відповідача, суд

в с т а н о в и в :

13.07.2020 ТОВ «ЧАСТЮЛЯ» звернулось до Південного міжобласного Відділення Антимонопольного комітету України із Заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції від 06.07.2020 № 1-АКМУ (вхід. № 65-01/32-АМ). /т. І а.с. 186а 193/.

Розпорядженням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2020 № 65/48-рп/к розпочато розгляд справи № 47-01/2020 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ТОВ «Кліар-Сіті».

28.10.2024 Адміністративною колегією Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» № 65/102-р/к у справі № 47-01/2020 (далі Рішення від 28.10.2024). /т. І а.с. 123 - 144/.

У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 визнано, що товариство з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті» (вул. Марії Демченко, 30, м. Одеса, 65104, ідентифікаційний код юридичної особи 30586931) протягом 2019 2023 років та січня червня 2024 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із захоронення побутових відходів у територіальних (географічних) межах Одеського району Одеської області в зоні охоплення з радіусом 17 км навколо Одеського міського звалища ТПВ-1 «Дальницькі кар`єри», яке перебуває у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті», із часткою 100 %, оскільки на цьому ринку не мало жодного конкурента.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 визнано дії ТОВ «Кліар-Сіті», які полягали у затриманні без об`єктивних причин укладення договору про надання послуг із захоронення побутових відходів з товариством з обмеженою відповідальністю «Частюля» на 2020 рік, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із захоронення побутових відходів, що призвело до ущемлення інтересів суб`єкта господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

У пункті 3 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 визнано дії ТОВ «Кліар-Сіті», які полягають у безпідставному встановленні різних умов в договорах щодо надання послуг із захоронення побутових відходів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із захоронення твердих побутових відходів, шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання без об`єктивно виправданих на те причин.

Згідно із пунктом 4 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на ТОВ «Кліар-Сіті» штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Відповідно до пункту 5 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 3 резолютивної частини цього рішення, накладено на ТОВ «Кліар-Сіті» штраф у розмірі 68 000,00 грн.

У пункті 6 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 зобов`язано ТОВ «Кліар-Сіті» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 3 резолютивної частини цього рішення.

15.11.2024 ТОВ «Кліар-Сіті» отримано Рішення від 28.10.2024 направлене на його адресу Відділенням АМКУ разом із супровідним листом від 07.11.2024 № 65-02/4130е (вхід. № 118). /т. І а.с. 60/.

Норми права які підлягають застосуванню та оцінка аргументів учасників справи.

Статтею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III визначено, що економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Монополізація - досягнення суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

Ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Товар - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов`язання та права (зокрема цінні папери).

Частиною першою статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III визначено, що суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Відповідно до пункту 1.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (далі Методика), монопольне (домінуюче) становище суб`єкта господарювання - становище суб`єкта господарювання на ринку, яке дозволяє йому самостійно або разом з іншими суб`єктами господарювання визначати умови обороту товарів на ринку завдяки тому, що суб`єкт господарювання:

не має на ринку товару жодного конкурента або не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин;

є одним із двох чи більше суб`єктів господарювання, що діють на ринку товару, якщо між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція, і при цьому вони (разом узяті), не мають на ринку товару жодного конкурента або не зазнають значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Зокрема, якщо суб`єкт господарювання є одним із таких суб`єктів господарювання, і при цьому зазначеним суб`єктам господарювання у складі не більше трьох належать найбільші частки на ринку, які у сукупності перевищують 50 відсотків; п`яти - 70 відсотків.

Ринкова (монопольна) влада - здатність суб`єкта господарювання (групи суб`єктів господарювання) визначати чи суттєво впливати на умови обороту товару на ринку, не допускати, усувати, обмежувати конкуренцію, зокрема підвищувати ціну та підтримувати її понад рівень ціни, що існував би за умов значної конкуренції.

Територіальні (географічні) межі ринку - територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами.

Відповідно до пункту 2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання може включати в себе такі дії: встановлення об`єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб`єкта господарювання (групи суб`єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб`єктом (суб`єктами) господарювання; складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб`єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи; складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп); визначення товарних меж ринку; визначення територіальних (географічних) меж ринку; встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб`єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку; визначення обсягів товару, який обертається на ринку; розрахунок часток суб`єктів господарювання на ринку; складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; визначення бар`єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб`єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; встановлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання на ринку.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III визначено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Згідно із пунктом 7 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III, зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається, зокрема, створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб`єктів господарювання.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (частина третя статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III).

Пунктом 2 частини першої статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III визначено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 № 3659-XII Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: - законності; - гласності; - захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Статтею 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III передбачено, що доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. Збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів. Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність (об`єктивність).

Пунктом 4.4 Методики встановлено, що перелік основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) може складатися шляхом визначення суб`єктів господарювання, які мають значущі обсяги продажу (постачання, виробництва), придбання (споживання, використання) товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території. Значущими обсягами продажу (постачання, виробництва), придбання (споживання, використання) товарів (товарних груп) визначаються обсяги, які, як правило, перевищують 5 відсотків відомих обсягів товарів (товарних груп), що мають ознаки однакових (подібних, аналогічних), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території.

Пунктом 5.1 Методики визначено, що товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності, якими зокрема є: подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання тощо; подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників тощо; наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи); відсутність суттєвої різниці в цінах; взаємозамінність товарів (товарної групи) з точки зору їх виробництва, тобто здатності виробників запропонувати нові товари на заміну існуючих. У процесі визначення товарних меж ринку попередньо визначена група взаємозамінних товарів (товарних груп) може бути поділена на декілька підгруп або приєднана до іншої групи.

Відповідно до пункту 6.1 Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним. При цьому, зокрема, можуть враховуватися: фізичні і технічні характеристики товару (товарної групи); технологічні зв`язки між виробниками і споживачами; можливості щодо технічного, гарантійного, абонентського обслуговування; співвідношення цін, зокрема рівень співвідношення цін на певні товари (товарні групи) в межах цього ринку, прийнятний для виробників чи споживачів; можливості щодо переміщення попиту на товар (товарну групу) між територіями, які за припущенням входять до одного географічного ринку, зокрема можливість збереження рівня якості і споживчих властивостей товару (товарної групи) при транспортуванні; рівень транспортних витрат, включаючи особливості транспортування товару (товарної групи); наявність торгових, складських приміщень, зручностей виконання вантажно-розвантажувальних робіт, можливостей виконання передпродажної підготовки; наявність знаків для товарів і послуг; наявність на відповідній території та рівень бар`єрів на вивезення чи ввезення товару (товарної групи), а саме: адміністративних бар`єрів; економічних й організаційних обмежень; впливу вертикальної (горизонтальної) інтеграції; бар`єрів, що пов`язані з ефектом масштабу виробництва; бар`єрів, що базуються на абсолютній перевазі рівня витрат; бар`єрів, пов`язаних з розмірами капітальних витрат або обсягів інвестицій, що необхідні для вступу на певний товарний ринок; обмежень щодо попиту; екологічних обмежень; бар`єрів, що перешкоджають виходу з ринку, тощо; місце розташування специфічних груп споживачів; рівень цін на певні товари (товарні групи) на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару (товарної групи) між цими територіями. При остаточному визначенні територіальних (географічних) меж ринку визначальною є менша здатність до переміщення або попиту, або пропозиції.

Згідно з пунктом 7.1 Методики часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.

Пунктом 11.1 Методики передбачено, що для визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку можуть бути використані такі джерела інформації:

статистична інформація (дані) - офіційна державна інформація, яка характеризує масові явища та процеси, що відбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя України та її регіонів;

адміністративні дані - дані, отримані на підставі спостережень, проведених органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування та іншими юридичними особами відповідно до законодавства та з метою виконання адміністративних обов`язків та завдань, віднесених до їх компетенції.

Крім того, також можуть бути використані:

дані вибіркових обстежень і опитувань населення або інших покупців (фізичних та юридичних осіб) про ситуацію на ринку - сукупність відповідей респондентів на певне коло питань, зокрема щодо думки покупців про асортимент і якість товарів, оцінки намірів та мотивів поведінки покупців, їх уподобань, побажань і вимог до споживчих якостей товарів та їх взаємозамінності, характеристики використання товару;

дані панельних обстежень споживачів - інформація щодо думки і поведінки споживачів, отримана на прикладі постійних сукупностей (панелей) споживачів, які є репрезентативною моделлю загальної сукупності споживачів;

дані, що свідчать про виробничі плани підприємців учасників ринку, зокрема дані, опубліковані в засобах масової інформації;

дані відомчих та незалежних дослідницьких та інформаційних центрів про стан, структуру та обсяг товарних ринків, участь у товарообігу окремих виробників та покупців;

опитування експертів (спеціалістів у відповідній галузі) щодо оцінки рівня збалансованості ринку (попиту і пропозиції) та пріоритетів покупців щодо споживчих якостей товару за обраними критеріями взаємозамінності товарів при формуванні товарних груп;

відомості про діяльність суб`єктів господарювання, які отримані органами Антимонопольного комітету, іншими державними органами за поточний та попередні роки.

Частиною першою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення (частина друга статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III, заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

Рішення, розпорядження Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, державного уповноваженого Антимонопольного комітету України, передбачені частиною першою цієї статті, оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (частина друга статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III).

Суд враховує висновок Верховного Суду зроблений у постанові від 11.06.2020 у справі № 922/1966/18, згідно із яким, для правильного вирішення спору у справі судам необхідно однозначно встановити відповідність вказаного висновку Відділення АМК дійсним обставинам справи, враховуючи те, що господарські суди у розгляді такої категорії справ мають лише перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України правових норм у розгляді антимонопольної справи, повноту з`ясування обставин, які мають значення для справи; доведення АМК обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; відповідність висновків, викладених у Рішенні АМК, обставинам справи. Водночас суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції та самостійно встановлювати, зокрема, обставини інкримінованого порушення.

Отже, перевірка відповідності висновку Відділення АМК дійсним обставинам справи, повноти їх з`ясування та доведення, є обов`язком суду, а не перебиранням непритаманних йому функцій, а також не є самостійним встановленням судом обставин інкримінованого порушення.

При цьому, позбавлення сторони надавати нові пояснення та докази на підтвердження своїх аргументів і обов`язок судів розглядати такі спори лише на підставі зібраних АМКУ доказів, без можливості надання доказів безпосередньо до суду, було б порушенням права на справедливий суд, встановленого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, а також принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.

Щодо способу захисту порушеного права.

Щодо вимоги про скасування рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.10.2024 № 65/102-р/к у справі № 47-01/2020 про порушення ТОВ «КЛІАР-СІТІ» законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III, скасування рішень, прийнятих у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції відноситься до компетенції органів Антимонопольного комітету України. А тому, вказана вимога не підлягає задоволенню.

Окрім того слід зазначити наступне.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Системний аналіз норм частин першої, третьої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III дозволяє дійти висновку про те, що законом для оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України встановлено конкретний спосіб захисту, а саме, визнання недійсним таких рішень. Суд вважає такий встановлений законом спосіб захисту права є ефективним у спірних відносинах.

Отже вимога про скасування рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.10.2024 № 65/102-р/к у справі № 47-01/2020 не підлягає задоволенню й з підстав обрання неефективного способу захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призведе до відновлення порушеного права.

Щодо монопольного (домінуючого) становища Позивача на ринку послуг із захоронення побутових відходів.

Як вже зазначалось, у пункті 1 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 визнано, що ТОВ «Кліар-Сіті» протягом 2019 2023 років та січня червня 2024 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із захоронення побутових відходів у територіальних (географічних) межах Одеського району Одеської області в зоні охоплення з радіусом 17 км навколо Одеського міського звалища ТПВ-1 «Дальницькі кар`єри», яке перебуває у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті», із часткою 100 %, оскільки на цьому ринку не мало жодного конкурента.

Аналогічний висновок зроблено у пункті 173 Рішення від 28.10.2024.

Суд погоджується з доводом Відділення АМКУ про те, що визначення товарних, територіальних (географічних) та часових меж певних товарних ринків у справах про захист економічної конкуренції відноситься виключно до компетенції органів Антимонопольного комітету України, зокрема, адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України, та здійснюється відповідно до наведених вище норм пунктів 4.4, 5.1, 6.1. 7.1, 1.1 Методики.

Суд на підставі частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки викладені у пунктах 8.16, 8.17 постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 914/2667/20, згідно із якими, господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку.

Норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. У кожному випадку АМК, здійснюючи контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, проводить дослідження ринку та визначає межі товарного ринку. Тому, зокрема, не можуть братись до уваги посилання сторін спору на те, що той чи інший ринок товарів, вивчення якого проводиться органом Антимонопольного комітету України, не передбачений законом.

Рішенням № 65/102-р/к визначено, що ринком товару (товарний ринок) у справі про захист економічної конкуренції № 47-01/2020 є сфера обігу послуг із захоронення побутових відходів, що надавались протягом 2019 - 2023 років та січня - червня 2024 року в межах Одеського району Одеської області в зоні охоплення з радіусом 17 км навколо Одеського міського звалища ТПВ-1 «Дальницькі кар`єри» (пункти 122, 158 Рішення від 28.10.2024).

Суд не приймає довід Позивача про штучне звуження Адміністративною колегією Відділення АМКУ меж досліджуваного ринку. Оскільки операції із захоронення відходів та їх оброблення не є взаємозамінними послугами, адже не є альтернативними. А споживач за звичайних умов не може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

При цьому, суд погоджується з доводами Відділення АМКУ про те, що відповідно до релевантних для правовідносин норм Законів України «Про відходи» від 05.03.1998 № 187/98-ВР (втратив чинність 09.07.2023) та «Про управління відходами» від 20.06.2022 № 2320-IX, послуга із захоронення відходів є специфічною (використання спеціально обладнаних полігонів/звалищ) та виокремленою.

Суд враховує висновок викладений у пункті 6.6 постанови Верховного Суду від 06.09.2022 у справі № 910/2352/21, згідно із яким, обов`язок з доведення в суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на АМК або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Водночас за змістом приписів статті 12 Закону № 2210 суб`єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

У даному випадку, ТОВ «Кліар-Сіті» не доведено, що воно зазнає значної конкуренції на ринку надання послуг із захоронення побутових відходів. А також не наведено відомостей про жодного конкурента навіть з урахуванням укрупнення ринку до рівня перероблення або видалення відходів.

Тобто, Позивачем не доведено відсутність його монопольного (домінуючого) становища на ринку послуг із захоронення побутових відходів у визначених територіальних (географічних) межах.

При цьому фактична відсутність конкурентів на цьому ринку встановлена у Рішенні від 28.10.2024, зокрема, шляхом опитування споживачів послуг ТОВ «Кліар-Сіті» із захоронення побутових відходів (таблиця 2 Рішення № 65/102-р/к).

Отже, відсутні підстави, передбачені частиною першою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001№ 2210-III, для визнання недійсним пункту 1 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 про визнання, що ТОВ «Кліар-Сіті» протягом 2019 2023 років та січня червня 2024 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із захоронення побутових відходів у територіальних (географічних) межах Одеського району Одеської області в зоні охоплення з радіусом 17 км навколо Одеського міського звалища ТПВ-1 «Дальницькі кар`єри», яке перебуває у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті», із часткою 100 %, оскільки на цьому ринку не мало жодного конкурента.

Щодо зловживання Позивачем монопольним (домінуючим) становищем через вчинення дій із затримання укладення договору з іншим суб`єктом господарювання.

Як вже зазначалось у пункті 2 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 визнано дії ТОВ «Кліар-Сіті», які полягали у затриманні без об`єктивних причин укладення договору про надання послуг із захоронення побутових відходів з товариством з обмеженою відповідальністю «Частюля» на 2020 рік, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із захоронення побутових відходів, що призвело до ущемлення інтересів суб`єкта господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

При цьому, у Рішенні від 28.10.2024 встановлені наступні обставини.

ТОВ «Кліар-Сіті» (Виконавець) був укладений з ТОВ «Частюля» (Замовник) договір від 01.12.2018 № 11 «Про надання послуг з прийому та захоронения відходів» (далі - Договір № 11) згідно з яким Виконавець зобов`язується своєчасно надавати Замовнику послуги з прийому відходів 4-го класу небезпеки (тверді відходи, великогабаритні відходи, будівельні відходи тощо) для подальшого їх захоронения, а Замовник зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги у строки і на умовах, що передбачені цим договором (пункт 1.1 Договору). (пункт 192 Рішення).

Термін дії договору, укладеного ТОВ «Кліар-Сіті» з ТОВ «Частюля» про надання послуг з прийому та захоронення відходів від 01.12.2018 № 11 становив до 31.12.2019 (пункт 199 Рішення).

За інформацією ТОВ «Частюля», що підтверджується наданими Відділенню копіями документів, 21.11.2019 Товариство листом від 21.11.2019 № 21112019-1 з метою укладення договору про надання послуг із захоронення побутових відходів на 2020 рік направило до ТОВ «Кліар-Сіті» відповідну оферту (запит). (пункт 200 Рішення).

У даному запиті ТОВ «Частюля» просило ТОВ «Кліар-Сіті» укласти договір про надання послуг із захоронення побутових відходів на території Одеського міського звалища ТПВ-1 «Дальницькі кар`єри» на 2020 рік у зв`язку з участю Товариства у процедурі торгів щодо надання послуг з утилізації сміття та поводження зі сміттям у м. Одесі, де однією з вимог участі було наявність у учасника укладеного договору терміном дії до 31.12.2020, згідно якого зібране сміття буде утилізоване, захоронене або перероблене, або надати гарантійний лист про укладення такого договору. (пункт 201 Рішення).

На вказаний запит ТОВ «Кліар-Сіті» надало гарантійний лист від 21.11.2019 № 616 щодо укладення договору на приймання відходів для подальшого захоронения 4-го класу небезпеки на території Одеського міського звалища ТПВ-1 «Дальницькі кар`єри» на період 2020 року, який буде діяти з 01.01.2020. (пункт 202 Рішення).

08 січня 2020 року ТОВ «Кліар-Сіті» надіслало на електронну адресу ТОВ «Частюля» проект договору про надання послуг із захоронення твердих побутових відходів на 2020 рік. (пункт 203 Рішення).

ТОВ «Частюля» листами від 21.01.2020 та 27.01.2020 повторно направляло до ТОВ «Кліар-Сіті» запит за № 1-4 щодо укладення договору. (пункт 204 Рішення).

Лише 14 лютого 2020 року ТОВ «Частюля» отримало підписаний з боку ТОВ «Кліар- Сіті» примірник договору про надання послуг із захоронення твердих побутових відходів на період 2020 року, який датований 31.01.2020 та набирає чинності з 01.02.2020 (пункт 205 Рішення).

Таким чином, з 21.11,2019 (з моменту першого звернення ТОВ «Частюля» до ТОВ «Кліар-Сіті» щодо укладення договору про надання послуг із захоронення твердих побутових відходів) до 14.02.2020 (до моменту фактичного отримання примірника договору) ТОВ «Кліар-Сіті» без наявності об`єктивних причин затримувало укладення договору та ігнорувало звернення ТОВ «Частюля» щодо вирішення даного питання (пункт 206 Рішення).

Зі свого боку ТОВ «Частюля» не чинило перешкод щодо укладення договору про надання послуг із захоронення побутових відходів на території Одеського міського звалища ТПВ-1 «Дальницькі кар`єри» на 2020 рік на умовах, встановлених ТОВ «Кліар-Сіті» (пункт 207 Рішення).

А саме, ТОВ «Частюля» не направляло до ТОВ «Кліар-Сіті» жодних листів щодо непогодження з умовами проекту договору та/або протоколів розбіжностей до проекту договору (пункт 208 Рішення).

Натомість, як встановлено Відділенням, у період з 21.11.2019 по 14.02.2020 ТОВ «Кліар-Сіті» укладено 48 договорів з іншими суб`єктами господарювання про надання послуг із захоронения твердих побутових відходів на території Одеського міського звалища ТПВ-1 «Дальницькі кар`єри» (пункт 209 Рішення).

Інші суб`єкти господарювання, з якими укладено у ТОВ «Кліар-Сіті» договори, зазначили про відсутність випадків відтермінування, затягування укладення договору з боку Товариства (пункт 210 Рішення).

У 2018 році процедура укладення договору ТОВ «Частюля» тривала незначний період. Так, у листопаді 2018 року ТОВ «Частюля» звернулось до ТОВ «Кліар-Сіті» щодо укладення договору про надання послуг з прийому та захороненню відходів (пункт 211 Рішення).

Вже 28.11.2018 ТОВ «Частюля» одержало проект договору про надання послуг з прийому та захороненню відходів, підписаний зі сторони ТОВ «Кліар-Сіті» (пункт 212 Рішення).

Тобто, кожного року ТОВ «Частюля», дотримуючись однієї і тієї ж процедури, зверталось до Відповідача щодо переукладення договору про надання послуг із захоронення побутових відходів на наступний рік для можливості здійснення своєї господарської діяльності з надання послуг з вивезення побутових відходів (пункт 213 Рішення).

Отже, виходячи з вищезазначеного, поведінка ТОВ «Кліар-Сіті» в частині затягування укладення договору про надання послуг із захоронения твердих побутових відходів на території Одеського міського звалища ТПВ-1 «Дальницькі кар`єри» не є типовою для даного суб`єкта господарювання та може свідчити лише про навмисне затягування процедури укладення договору про надання послуг на 2020 рік з певним суб`єктом господарювання (пункт 213 Рішення).

3 огляду на затягування процедури підписання договору з боку Товариства, ТОВ «Частюля» було позбавлене можливості прийняття участі у процедурах публічних закупівель, які відбувались у цей період, а саме, у двох процедурах:

- UA-2020-01-13-000459-а (замовник - ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія», предмет закупівлі - утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям)',

- UA-2020-01-22-001998-а (замовник - Одеський національний університет ім. Мечникова, предмет закупівлі - утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям). (пункт 215 Рішення).

Також тендерна пропозиція ТОВ «Частюля» була відхилена у процедурі закупівлі UA-2019-12-27-002784-b (замовник - Одеська державна академія будівництва та архітектури, предмет закупівлі - утилізація сміття та поводження зі сміттям) як така, що не відповідає умовам тендерної документації (пункт 216 Рішення).

При цьому, Відділенням встановлено, що ТОВ «Кліар-Сіті» крім надання послуг із захоронення побутових відходів, також є учасником ринку послуг з вивезення побутових відходів (пункт 221 Рішення).

В свою чергу, безпідставне затримання ТОВ «Кліар-Сіті» укладення договору з ТОВ «Частюля» про надання послуг із захоронения побутових відходів на 2020 рік, свідчить про те, що ТОВ «Кліар-Сіті», діючи як на ринку послуг із захоронения твердих побутових відходів, так і на ринку послуг з їх вивезення, ухилялось від укладення договору з ТОВ «Частюля» та створило для нього ризики втрат обсягів побутових відходів, які ним безпосередньо збираються та вивозяться, а відтак і певної частини прибутку (пункт 222 Рішення).

Станом на 31.01.2020 договір між ТОВ «Кліар-Сіті» та ТОВ «Частюля» про надання послуг із захоронення побутових відходів був укладений (пункт 223 Рішення).

Отже, дії ТОВ «Кліар-Сіті», які полягали у затриманні без об`єктивних причин укладення договору з ТОВ «Частюля» на 2020 рік про надання послуг із захоронення побутових відходів, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із захоронення побутових відходів, що призвели до ущемлення інтересів суб`єкта господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 224 Рішення).

Суд вважає, що Відділенням АМКУ доведено, що зловживання монопольним становищем з боку ТОВ «Союз» (ТОВ «Кліар-Сіті») призвело до ущемлення інтересів суб`єкта господарювання ТОВ «Частюля», які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

При цьому, суд враховує висновки викладені у пунктах 7.16, 7.17 постанови Верховного Суду від 18.02.2021 № 910/1106/20, згідно із якими для кваліфікації дій суб`єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов`язковим з`ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III).

Отже, наявність чи відсутність наслідків у вигляді ущемлення інтересів суб`єкта господарювання - ТОВ «Частюля» не є обов`язковою ознакою для кваліфікації дій ТОВ «Союз» (ТОВ «Кліар-Сіті») як зловживання монопольним становищем. А відтак, не є підставою для скасування відповідних пунктів Рішення № 65/102-р/к.

Однак, у даному випадку, Відділення АМКУ доведений і причинно-наслідковий зв`язок між порушенням антимонопольного законодавства з боку ТОВ «Союз» (ТОВ «Кліар-Сіті») та негативними наслідками для ТОВ «Частюля», а саме, у вигляді дискваліфікації його тендерної пропозиції на публічних торгах.

Отже, відсутні підстави, передбачені частиною першою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001№ 2210-III, для визнання недійсним пункту 2 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 про визнання, що дій ТОВ «Кліар-Сіті», які полягали у затриманні без об`єктивних причин укладення договору про надання послуг із захоронення побутових відходів з товариством з обмеженою відповідальністю «Частюля» на 2020 рік, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із захоронення побутових відходів, що призвело до ущемлення інтересів суб`єкта господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку й про відсутність підстав для визнання недійсним пункту 4 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 про накладення на ТОВ «Кліар-Сіті» штрафу в розмірі 68 000,00 грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Щодо відсутності зловживання Позивачем монопольним (домінуючим) становищем шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання.

Як вже зазначалось у пункті 3 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 визнано дії ТОВ «Кліар-Сіті», які полягають у безпідставному встановленні різних умов в договорах щодо надання послуг із захоронення побутових відходів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із захоронення твердих побутових відходів, шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання без об`єктивно виправданих на те причин.

Відділення АМКУ дійшло висновку про те, що ТОВ «Союз» (ТОВ «Кліар-Сіті») поставило одних суб`єктів господарювання, в тому числі комунальні підприємства, у привілейоване становище по відношенню до інших, як до комунальних підприємств, так і суб`єктів господарювання іншої форми власності. Внаслідок дій ТОВ «Кліар-Сіті» щодо встановлення у договорах про надання послуг із захоронення побутових відходів для окремих суб`єктів господарювання інших умов оплати за надані послуги (фактичну відстрочку платежу на певну кількість днів) більшість споживачів опинились у нерівних умовах щодо отримання послуг.

Суд вважає вказаний висновок у Рішенні від 28.10.2024 таким, що зроблений при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, з огляду на наступне.

Суд погоджується з доводом Позивача про те, що при оцінці необхідності встановлення у договорах різних умов в частині здійснення оплати за надані послуги, необхідно враховувати специфіку та статус окремих суб`єктів господарювання, а саме, розрізняти комунальні підприємства які фінансуються за рахунок бюджетних асигнувань та за власні кошти.

Окремі суб`єкти господарювання оплачують послуги після їх отримання у зв`язку з тим, що їх фінансування здійснюється не за рахунок власного бюджету, а за рахунок місцевих бюджетів та можливе тільки на умовах післяплати (стаття 49 Бюджетного кодексу України).

При цьому, не всі комунальні та державні підприємства/установи фінансуються з місцевого бюджету і здійснюють розрахунок з бюджетних коштів, а є й такі, які мають у розпорядженні власні кошти, якими мають змогу розраховуватися.

Отже, застосування різних термінів оплати за надані послуги обумовлено, по-перше, волевиявленням обох сторін та погодженням істотних умов договору, в тому числі щодо зручного та прийнятного для обох сторін порядку та строків оплати наданих послуг, а, по-друге, можливістю здійснення або нездійснення комунальними підприємствами чи установами 100 % передплати за надані послуги.

Окрім того, слід зазначити, що відповідно до статті 33, частини четвертої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII, при здійсненні публічної закупівлі проєкт договору готує замовник, який і встановлює умови оплати, а договір, що укладається з переможцем торгів за результатами проведеного аукціону, не може відрізнятися від проєкту договору зазначеного у тендерній документації. Тобто Позивач не має впливу на редакцію договору укладеного в процедурі публічних закупівель, зокрема умов щодо порядку оплати.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III, зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин.

Тобто, встановлення інших умов до рівнозначних умов із суб`єктами господарювання може бути визнано законим, якщо виправдовується об`єктивними причинами. А в даному випадку об`єктивною причиною є той факт, що всі договори з умовою післяплати, укладалися відповідно до процедури, зазначеної в Законі України «Про публічні закупівлі» та були укладені за результатами проведених торгів комунальними підприємствами, які фінансуються за рахунок бюджетних асигнувань.

При цьому, встановлення зазначених умов післяплати не завдає жодної шкоди іншим споживачам послуг зі збирання та вивезення побутових відходів. Отже для всіх споживачів були встановлені однакові умови у договорах.

Суд не приймає довід Відповідача про те, що короткостроковість договору про надання послуг із захоронення побутових відходів із неможливістю його пролонгації може призвести до відсутності оперативної можливості його переукладання на наступний період або неможливості його укладання, як наслідок до накопичення побутових відходів, у зв`язку з неможливістю їх захоронення та відповідно до фінансових збитків суб`єктів господарювання.

При цьому, слід звернути увагу, що Колегією Відділення АМКУ не вказується в чому саме полягає неможливість пролонгації договорів про надання послуг із захоронення побутових відходів і в чому виражається неможливість його переукладання на наступний період.

На підставі викладеного, з огляду на те, що висновок у Рішенні від 28.10.2024 зроблений при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, суд дійшов висновку про наявність підстав передбачені частиною першою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001№ 2210-III, для визнання недійсним пункту 3 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 про визнання дії ТОВ «Кліар-Сіті», які полягають у безпідставному встановленні різних умов в договорах щодо надання послуг із захоронення побутових відходів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із захоронення твердих побутових відходів, шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання без об`єктивно виправданих на те причин.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку й про наявність підстав для визнання недійсним пункту 5 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 про накладення на ТОВ «Кліар-Сіті» штрафу в розмірі 68 000,00 грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 3 резолютивної частини цього рішення.

Також, на підставі викладеного, суд дійшов висновку й про визнання недійсним пункту 6 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 щодо зобов`язання ТОВ «Кліар-Сіті» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказаного у пункті 3 резолютивної частини цього рішення.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, частиною другою статті 19 Конституції України, статтею 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 № 3659-XII, статтею 1, частиною першою статті 12, частиною першою, пунктом 7 частини другої статті 13, статтею 41, пунктом 2 частини першої статті 50, статтею 51, частиною першою статті 59, статтею 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III, статтею 33, частиною четвертою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII, статтею 49 Бюджетного кодексу України, пунктами 1.3, 2, 4.4, 5.1, 6.1, 7.1, 11.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р, статтями 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним пункт 3 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення від 28.10.2024 № 65/102-р/к у справі № 47-01/2020 щодо визнання дій товариства з обмеженою відповідальністю Кліар-Сіті (вул. Марії Демченко, 30, м. Одеса, 65104, ідентифікаційний код юридичної особи - 30586931), які полягають у безпідставному встановленні різних умов в договорах щодо надання послуг із захоронення побутових відходів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із захоронення твердих побутових відходів, шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання без об`єктивно виправданих на те причин.

3. Визнати недійсним пункт 5 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення від 28.10.2024 № 65/102-р/к у справі № 47-01/2020 щодо накладення на товариство з обмеженою відповідальністю Кліар-Сіті (вул. Марії Демченко, 30, м. Одеса, 65104, ідентифікаційний код юридичної особи - 30586931) штрафу в розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн.

4. Визнати недійсним пункт 6 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення від 28.10.2024 № 65/102-р/к у справі № 47-01/2020 щодо зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю Кліар-Сіті (вул. Марії Демченко, 30, м. Одеса, 65104, ідентифікаційний код юридичної особи - 30586931) припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 3 резолютивної частини цього рішення.

5. Стягнути з Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20992104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КЛІАР-СІТІ (65104, м. Одеса, вул. М. Демченко, 30, код ЄДРПОУ 30586931) витрати на сплату судового збору в розмірі 1 514,00 грн. (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень 00 коп.).

6. В задоволенні решти позову відмовити.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 27 червня 2025 р.

Суддя Ю.А. Шаратов