Рішення від 24.06.2025 по справі 918/484/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/484/25

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Фактор" (61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Сумська, будинок 106-А, ЄДРПОУ 14057601)

до Комунального підприємства "Рівнекнига" Рівненської обласної ради (33028, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул.16 Липня, будинок 77, ЄДРПОУ 02471175)

про стягнення 260 266,14 грн

учасники справи не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання

Згідно з ч. 3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

ВСТАНОВИВ:

Заяви і клопотання сторін, процесуальні рішення.

28 травня 2025 року через підсистему Електронний суд ЄСІТС до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО"ФАКТОР" до Комунального підприємства «РІВНЕКНИГА» Рівненської обласної ради про стягнення 260 266,14 грн (з яких: 144 468,44 грн - основний борг, 25 387,31 грн інфляційні втрати, 28 972,85 грн - 12 % річних за користування чужими грошовими коштами, 25 320,43 грн пеня, 36 117,11 грн штраф).

Ухвалою від 30.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/484/25. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.06.2025. Визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 10 днів з дня вручення даної ухвали. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

23 червня 2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Фактор" надійшла заява про долучення до матеріалів справи розрахунку позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, пені, штрафу та 12 % річних, а також докази доплати судового збору.

Процесуальні дії у судовому засіданні з розгляду справи по суті.

24 червня 2025 року судом встановлено, що позивач та відповідач не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання.

Відповідач причини неявки у судове засідання свого представника не повідомив.

У пункті 4 прохальної частини позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Фактор" просить суд про розгляд справи без участі його представника.

Судом встановлено, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення даного засідання, що підтверджується довідкою про доставку ухвали від 30.05.2025 Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Фактор" та Комунальному підприємству "Рівнекнига" Рівненської обласної ради 30.05.2025 о 19:29 год. до їх електронних кабінетів через підсистему "Електронний суд".

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак позивач та відповідач вважаються такими, що отримали ухвалу про відкриття провадження у справі 02.06.2025 (позаяк відправлення доставлено до електронних кабінетів сторін після 17:00 год. - о 19:29, наступний робочий день після 30.05.2025 це понеділок, 02.06.2025 (31 травня і 1 червня - субота і неділя), то днем вручення ухвали є 02.06.2025).

Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, а також з огляду на вчинену позивачем заяву в порядку ст. 196 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі позивача, а також представників позивача і відповідача.

В той же час, суд з`ясував наступне.

Ухвалою від 30.05.2025, серед іншого, запропоновано відповідачу у строк протягом 15-ти днів з дня отримання даної ухвали подати до суду відзив з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; у строк протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України;

Судом встановлено, що відповідач вважається таким, що отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 02.06.2025.

Відтак трок на подання відзиву тривав до 17.06.2025 включно та наразі сплинув.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

В той же час, судом встановлено, що 23.06.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Фактор" надійшла заява про долучення до матеріалів справи розрахунку позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, пені, штрафу та 12 % річних, а також докази доплати судового збору.

Суд приймає до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Фактор" від 23.06.2025 про долучення до матеріалів справи розрахунку позовних вимог та доказів сплати судового збору, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо позовна заява не відповідає вимогам, установленим статтями 162, 164, 172 цього Кодексу, або якщо до заяви не додано документів, передбачених статтею 164 цього Кодексу, суддя залишає позовну заяву без руху, про що постановляє ухвалу.

Оскільки неподання розрахунку позовних вимог та доказів сплати належного розміру судового збору є підставами для залишення позовної заяви без руху навіть після відкриття провадження, подання таких документів є належним способом усунення недоліків позовної заяви. Подані документи мають значення для належного розгляду справи по суті, є процесуально допустимими, подані до початку розгляду справи по суті, а їх прийняття не порушує прав інших учасників справи. Ураховуючи викладене, подані документи підлягають прийняттю та долученню до матеріалів справи.

Правова позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 06-о-01-170 від 03.01.2017. Моментом виникнення боргу, відповідно до п. 3.3. Договору, є 91 календарний день від дати отримання товару.

Сума боргу підтверджується видатковими накладними та підписаним сторонами Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01 січня 2024 року по 31 жовтня 2024 року. Оскільки відповідачем порушено зобов`язання по Договору в частині повного та своєчасного проведення розрахунків за поставлений товар, позивач здійснив нарахування пені, 25 % штрафу, 12 % річних та інфляційних втрат.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 03.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Фактор" (далі - постачальник) та Комунальним підприємством "Рівнекнига" Рівненської обласної ради (далі - покупець) було укладено договір поставки № 06-о-01-17 (далі Договір).

Відповідно до п. 1 Договору на умовах, передбачених Договором, постачальник зобов`язується поставляти покупцю товар, а покупець зобов`язується приймати Товар та оплачувати його вартість.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Договору поставка товару здійснюється протягом 10 днів з дня узгодження постачальником заявки покупця. Поставка товару здійснюється за адресою, зазначеною в заявці покупця. Зобов`язання постачальника з поставки та передачі товару вважаються виконаними, а до покупця переходить право власності на товар та ризики його випадкового знищення чи пошкодження, з моменту передачі Товару перевізнику.

У відповідності до п. 2.4. Договору факт та дата поставки товару підтверджуються товаросупровідними документами складеними при передачі товару перевізнику та видатковими накладними, які мають бути підписані та повернуті покупцем постачальнику протягом 7-ми календарних днів від дати отримання товару, але не пізніше 14-ти календарних днів від дати його передачі перевізнику. Підписана покупцем накладна є підтвердженням поставки постачальником товару згідно заявці покупця.

Товар може бути повернуто Постачальнику (за його згодою) якщо він не користується попитом протягом 3 (трьох) місяців з дати поставки і, за умови, що його вартість не перевищує 10% від загальної вартості поставок, здійснених протягом цих 3-х календарних місяців. Повернення Товару здійснюється за рахунок Покупця. Датою повернення Товару є дата його прийняття на складі Постачальника згідно зворотної накладної, оформленої Покупцем, яка зазначається ним у товарних накладних поряд з печаткою про прийняття. Поверненню підлягає Товар, який не проходив передпродажну підготовку та має належну якість і товарний вигляд (без механічних пошкоджень, без забруднень та потертостей, електронних чипів, наклейок та ін.) для його подальшої реалізації. (п. 2.10 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору загальною сумою договору є сума всіх поставок, здійснених на виконання цього Договору, відповідно до видаткових накладних. Ціна одиниці Товару, що поставляється, визначається у видаткових накладних.

Розрахунки здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі. Покупець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з оплати товару, якщо грошові кошти надійшли на поточний рахунок Постачальника. (п. 3.2 Договору).

У відповідності до п. 3.3., 3.4. Договору покупець зобов`язаний оплатити вартість Товару в строк 90 календарних днів з дати поставки Товару. У разі не зазначення у призначенні платежу за якою видатковою накладною здійснюється оплата та наявності у Покупця заборгованості за отриманий протягом строку дії Договору Товар, Постачальник відносить отримані від Покупця грошові кошти в якості оплати за товар, який був отриманий Покупцем раніше.

За порушення строків оплати Товару Покупець, на вимогу Постачальника, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення, від суми заборгованості, а за прострочення оплати більш ніж на 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 25% від суми заборгованості. (п. 4.1. Договору).

Згідно з п. 4.2. Договору у разі порушення Покупцем п.п. 2.4.. 3.3 Договору постачальник має право не погоджувати наступні замовлення та призупинити постачання товару до моменту усунення порушень покупцем, а покупець зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі 0,1% від суми відповідної поставки (партії або за звітний період) за кожен день прострочення. У разі якщо порушення не усунені протягом 15 календарних днів з дати призупинення постачання, Постачальник має право застосувати наслідки, передбачені п.6.2 договору.

У разі невиконання зобов`язань передбачених п. 6.4. Договору, незалежно від сплати штрафних санкцій, Покупець, на вимогу Постачальника, зобов`язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 12% річних від суми заборгованості за кожний день користування починаючи з дати отримання неоплаченого Товару. (п. 4.3. Договору).

У свою чергу у п. 6.4. Договору обумовлено, що у випадку закінчення строку дії договору або його розірвання (відмови постачальника від Договору), покупець зобов`язаний на вимогу постачальника, якщо інше не встановлено додатково домовленістю сторін, в 7- денний строк з дати закінчення строку дії договору чи з дати направлення повідомлення Постачальником про відмову від подальшого виконання зобов`язань або вимоги про розірвання договору надати Постачальнику акт звірки та здійснити повний розрахунок за отриманий Товар, у разі якщо Постачальник не бажає повернення цього товару або товар втратив товарний вигляд. При невиконанні вимог цього пункту, в строки зазначені в ньому, Покупець, на вимогу Постачальника, сплачує штраф у розмірі 2 000 грн за кожну невиконану вимогу.

Оплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором. Застосування штрафних санкцій за порушення винною стороною взятих на себе зобов`язань по Договору є правом Сторони та застосовується нею на свій власний розсуд. (п. 4.5. Договору).

Сторони обумовили між собою у п. 4.6. Договору, що до всіх вимог Постачальника, що випливають з цього договору, застосовується позовна давність в три роки, а штрафні санкції до Покупця нараховуються за весь час прострочення.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і скріплення підписів печатками (за наявності) та діє до 31.12.2018, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за цим Договором. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не попередила іншу сторону про припинення його дії за один календарний місяць до закінчення зазначеного строку його дії. (п. 6.1. Договору).

Договір підписаний уповноваженими сторонами, підпис уповноважених представників юридичної особи позивача та відповідача скріплені печатками.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 160 930 грн 00 коп. (з ПДВ).

Передача позивачем відповідачу товару на загальну суму 160 930 грн 00 коп. (з ПДВ) підтверджується видатковими накладними: № 9-3920122 від 06.01.2022 на суму 23 173 грн 50 коп; № 5-990122 від 12.01.2022 на суму 1 032 грн 50 коп.; № 9-11520122 від 12.01.2022 на суму 24 803 грн 80 коп; № 5-200522 від 04.05.2022 на суму 2 065 грн 00 коп. № 9-730522 від 04.05.2022 на суму 20 513 грн 50 коп; № 9-2060922 від 01.09.2022 на суму 17 300 грн 50 коп; № 9-13840623 від 14.06.2023 на суму 4 466 грн 00 коп; № 9-7140723 від 07.07.2023 на суму 23 431 грн 10 коп; № 9-26150823 від 22.08.2023 на суму 18 728 грн 50 коп; № 9-3250923 від 01.09.2023 на суму 1 183 грн 00 коп; № 9-3260923 від 01.09.2023 на суму 4 126 грн 50 коп; № 9-16740923 від 12.09.2023 на суму 20 106 грн 10 коп.

Зазначені видаткові накладні підписані сторонами, їх підписи скріплені печатками представників позивача та відповідача.

Позивач стверджує, що зобов`язання по видатковій накладній № 9-3920122 від 06.01.2022 на суму 23 173 грн 50 коп - оплачено відповідачем частково, а відтак сума боргу за даною видатковою накладною становить 6 711 грн 94 коп.

Окрім цього, 31.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Фактор" та Комунальним підприємством "Рівнекнига" Рівненської обласної ради було підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за період із 01.01.2024 по 31.10.2024. У Акті відображено, що сальдо (різниця між дебетом і кредитом) покупця становить 144 468 грн 44 коп.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар у період із 06.01.2022 до 12.09.2023 на загальну суму 160 930 грн 00 коп. (з ПДВ), із яких: 144 468 грн 44 коп. залишилося неоплаченими. 31.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Фактор" та Комунальним підприємством "Рівнекнига" Рівненської обласної ради було підписано Акт звіряння взаємних розрахунків, в якому відображено, що борг покупця становить 144 468 грн 44 коп.

Оскільки відповідач не надав доказів оплати основного боргу, а позивачем доведено прострочення виконання відповідачем зобов`язань за Договором, суд дійшов висновку про задоволення означених позовних вимог та стягнення із відповідача на користь позивача 144 468 грн 44 коп. основного боргу.

При цьому, як вбачається, позивачем також заявлено до стягнення:

- 25 387,31 грн інфляційних втрат нарахованих за період із 11.12.2023 до 14.05.2025;

- 25 320,43 грн пені нарахованої за період із 11.04.2022 до 10.06.2024;

- 36 117,11 штрафу у розмірі 25 % за прострочення оплати більше ніж на 10 календарних днів;

- 28 972,85 грн - 12 % річних за користування чужими грошовими коштами за кожен день користування - за період із 12.09.2023 до 14.05.2025.

Судом встановлено, що прострочення боржника виникло за видатковими накладними:

- № 9-3920122 від 06.01.2022 на суму 6 711 грн 94 коп - із 07.04.2022; № 5-990122 від 12.01.2022 на суму 1 032 грн 50 коп. - із 13.04.2022; № 9-11520122 від 12.01.2022 на суму 24 803 грн 80 коп - із 13.04.2022; № 5-200522 від 04.05.2022 на суму 2 065 грн 00 коп. - із 03.07.2022; № 9-730522 від 04.05.2022 на суму 20 513 грн 50 коп - із 03.07.2022; № 9-2060922 від 01.09.2022 на суму 17 300 грн 50 коп - із 01.12.2022; № 9-13840623 від 14.06.2023 на суму 4 466 грн 00 коп - із 13.09.2023; № 9-7140723 від 07.07.2023 на суму 23 431 грн 10 коп - із 06.10.2023; № 9-26150823 від 22.08.2023 на суму 18 728 грн 50 коп - із 21.11.2023; № 9-3250923 від 01.09.2023 на суму 1 183 грн 00 коп - із 01.12.2023; № 9-3260923 від 01.09.2023 на суму 4 126 грн 50 коп - із 03.07.2023; № 9-16740923 від 12.09.2023 на суму 20 106 грн 10 коп.- із 12.12.2023.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У кредитора згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 по справі №910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).

З огляду на викладене суд констатує, що зобов`язання з оплати % річних та інфляційних втрат у випадку прострочення боржником зобов`язання випливає в силу ч.2 ст. 625 ЦК України, а тому для виникнення у боржника даного зобов`язання позивачу немає необхідності спочатку звертатися до відповідача із вимогою про оплату вказаних сум, а вже у зв`язку із їх неоплатою - до суду за захистом своїх прав.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат долучений позивачем до справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE та встановлено, що останній не є арифметично вірним в частині обраного позивачем періоду, адже позивачем здійснено розрахунок із 11.12.2023 до 14.05.2025 на суму 144 468 грн 44 коп, в той час, коли 11.12.2023 було останнім 90-м календарним днем, і у відповідача була можливість оплатити за товар поставлений згідно з видатковою накладною № 9-16740923 від 12.09.2023 на суму 20 106 грн 10 коп. Прострочення за даною видатковою накладною виникло із 12.12.2023.

Водночас перевіривши розрахунок, суд констатує, що обґрунтований розмір інфляційних втрат становить 25,387.31 грн., тобто саме такий як заявлено позивачем до стягнення.

Відтак позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають до задоволення у розмірі 25,387.31 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 12 % річних за користування чужими грошовими коштами.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою проценти є винагородою (платою) за користування грошовими коштами.

З огляду на різну правову природу проценти, передбачені ст. 536 Цивільного кодексу України не можуть бути ототожнені з процентами, передбаченими частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Виходячи із свободи визначення умов договору відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони мають право викласти умови договору, зокрема і щодо способу обчислення процентів за користування грошовими коштами (за один день чи за календарний рік), на власний розсуд у спосіб, який є найбільш зрозумілим та прийнятним саме для них.

Положення, закріплені у статті 536 Цивільного кодексу України, є диспозитивними, а тому не можуть обмежувати сторін у визначенні способу проведення розрахунку процентів залежно від їх волевиявлення, оскільки будь-який з таких способів розрахунку, враховуючи сталу та загальновідому кількість днів у календарному році, дозволяє визначити шляхом простої арифметичної дії розмір процентів за один рік (чи навпаки за один день), за наявності такої потреби при тлумаченні змісту правочину.

Судом встановлено, що у п. 4.3. Договору сторони погодили розмір процентів за користування чужими грошовими коштами - 12% річних від суми заборгованості за кожний день користування починаючи з дати отримання неоплаченого Товару.

Судом перевірено розрахунок 12% річних за користування чужими грошовими коштами долучений позивачем до справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE та встановлено, що останній не є арифметично вірним в частині суми боргу, на який нараховуються проценти. Позивачем здійснено розрахунок із 12.09.2023 до 14.05.2025 на суму боргу 144 468 грн 44 коп., в той час, коли сума боргу 144 468 грн 44 коп. виникла лише 12.12.2023, із 12.09.2023 до 11.12.2023 сума боргу відповідача складала 124 362 грн 34 коп і лише 12.12.203 до вказаної суми боргу додалася заборгованість у розмірі 20 106 грн 10 коп. за видатковою накладною від 12.09.2023.

Перевіривши розрахунок, суд констатує, що обґрунтований розмір 12% річних за користування чужими грошовими коштами становить 28 371 грн 32 коп.

Відтак суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 28 371 грн 32 коп. - 12 % річних. В решті позовних вимог на суму 601 грн 53 коп. 12 % річних - суд відмовляє.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У пункті 4.1. Договору сторони передбачили, що за прострочення оплати більш ніж на 10 календарних днів Покупець, на вимогу Постачальника, сплачує додатково (окрім пені) штраф у розмірі 25% від суми заборгованості.

Судом перевірено розрахунок 25 % штрафу долучений позивачем до справи та встановлено, що останній є арифметично вірним, обґрунтований розмір штрафу за порушення відповідачем зобов`язання із оплати 144 468 грн 44 коп. за поставлений товар понад 10 днів становить 36 117 грн 11 коп.

Відтак суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 36 117 грн 11 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення пені.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас ч. 6 ст. 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ).

Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір (подібний висновок міститься у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18; п. 37 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22).

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у Договорі відповідальність у вигляді пені, а також визначили її розмір.

Так, згідно із пунктом 4.1. Договору за порушення строків оплати Товару Покупець, на вимогу Постачальника, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення, від суми заборгованості.

Також сторони обумовили між собою у п. 4.6. Договору, що до всіх вимог Постачальника, що випливають з цього договору, застосовується позовна давність в три роки, а штрафні санкції до Покупця нараховуються за весь час прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань по оплаті товару у вигляді неустойки, також збільшили строк її нарахування на невиконане зобов`язання - до моменту його повного виконання - то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими.

Згідно з розрахунками позивача Комунальне підприємство "Рівнекнига" Рівненської обласної ради повинно сплатити пеню за порушення строку поставки продукції по Договору в сумі 25 320 грн 43 коп.

Судом перевірено розрахунки пені долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, та встановлено, що останні не є арифметично вірними в частині періодів та сум основного боргу, на який нараховується пеня.

Обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені становить 25 321 грн 32 коп.

В той же час, оскільки суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, - задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі, заявленому позивачем, тобто 25 320 грн 43 коп.

Висновки суду.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Сума боргу 259 664 грн 61 коп., з яких: 144 468 грн 44 коп. основного боргу, 25 387 грн 31 коп інфляційних втрат, 28 371 грн 32 коп. - 12 % річних за користування чужими грошовими коштами, 36 117 грн 11 коп. - штраф, 25 320 грн 43 коп. пеня за Договором підтверджена належними доказами, відповідач розміру вказаного боргу не спростував, доказів на підтвердження його сплати не надав, відтак суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість даних вимог позивача.

Відповідно за наслідками розгляду спору суд встановив наявність підстав для часткового задоволення позову про стягнення з відповідача 259 664 грн 61 коп.

В решті позовних вимог на суму 601 грн 53 коп. 12 % річних за користування чужими грошовими коштами - суд відмовляє.

Розрахунки інфляційних втрат, 12 % річних за користування чужими грошовими коштами та пені, здійснені судом, долучено до матеріалів справи.

Розподіл судових витрат.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Законом 2147 до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підп. «б» підпункту 1 п. 17 § 1 розділу 4).

Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи через підсистему «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, Провадження № 12-26гс22).

За таких обставин, враховуючи, що позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд", відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Фактор" зобов`язане було сплатити судовий збір у розмірі 3 123 грн 19 коп.., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору від 3 903,99 грн - 1,5 відсотка ціни позову.

Позивачем сплачено судовий збір у належному розмірі, про що свідчить:

- платіжна інструкція № 16727 від 27.05.2025 про оплату судового збору у розмірі 3 028 грн 00 коп;

- платіжна інструкція № 16980 від 20.06.2025 про оплату судового збору у розмірі 95 грн 19 коп.

У зв`язку з частковим задоволенням позову судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 115 грн 97 коп. (пропорційно задоволеним позовним вимогам) покладаються на відповідача.

Решта судового збору у розмірі 07 грн 22 коп. залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 196, 222, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Фактор" до Комунального підприємства "Рівнекнига" Рівненської обласної ради про стягнення 260 266,14 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Рівнекнига" Рівненської обласної ради (33028, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул.16 Липня, будинок 77, ЄДРПОУ 02471175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Фактор" (61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Сумська, будинок 106-А, ЄДРПОУ 14057601) 144 468 (сто сорок чотири тисячі чотириста шістдесят вісім) грн 44 коп. основного боргу, 25 387 (двадцять п`ять тисяч триста вісімдесят сім) грн 31 коп інфляційних втрат, 28 371 (двадцять вісім тисяч триста сімдесят одна) грн 32 коп. - 12 % річних за користування чужими грошовими коштами, 36 117 (тридцять шість тисяч сто сімнадцять) грн 11 коп. - штраф, 25 320 (двадцять п`ять тисяч триста двадцять) грн 43 коп. пені, 3 115 (три тисячі сто п`ятнадцять) грн 97 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог про стягнення 601 грн 53 коп. 12 % річних за користування чужими грошовими коштами - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складене та підписане "30" червня 2025 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич