Постанова від 26.06.2025 по справі 910/4461/23

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/4461/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючого), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - Гришина Т. А. (адвокат)

відповідача 1 - Брожко Н. І. (адвокат)

відповідача 2 - не з`явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні

заяву Фізичної особи-підприємця Фіцая Юрія Івановича;

про стягнення судових витрат

за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Попа Лучіана Івановича

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025

за позовом Фізичної особи-підприємця Попа Лучіана Івановича

до: Фізичної особи-підприємця Фіцая Юрія Івановича;

Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"

про визнання права попереднього користувача, визнання недійсним свідоцтва України №195272 та зобов`язання вчинити дії щодо внесення змін до реєстру про визнання свідоцтва недійсним.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Верховного Суду від 17.06.2025:

- касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Попа Лучіана Івановича залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 у справі № 910/4461/23 в частині вимог щодо визнання недійним свідоцтва України № 195272 та зобов`язання Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України - скасовано. Провадження у справі № 910/4461/23 у цій частині закрито. В частині щодо визнання права попередньо користувача рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 у справі № 910/4461/23 залишено без змін.

У судовому засіданні 27.05.2025 представник Фізичної особи-підприємця Фіцая Юрія Івановича (далі - ФОП Фіцай Ю. І., відповідач 1) заявив клопотання про те, що ним попередньо очікується понесення витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції та зазначив, що докази на підтвердження розміру витрат будуть подані у строк, визначений процесуальним законодавством.

До Верховного Суду 20.06.2025 через систему "Електронний суд" від представника ФОП Фіцая Ю. І. надійшла заява про стягнення судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у справі в розмірі 38 700 грн за розгляд справи у суді касаційної інстанції.

Від Фізичної особи-підприємця Попа Лучіана Івановича (далі - ФОП Поп Л. І.) до Верховного Суду надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу до 16 000 грн.

Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" надіслала до Верховного Суду заяву, в якій просить розгляд заяви про стягнення судових витрат проводити за відсутності її представника.

Розглянувши заяву відповідача 1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, Верховний Суд зазначає таке.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації) консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у сплаві сторона зробила про це відповідну заяву, У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої' допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї) що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд виходить з того, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг):

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг),

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої' допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої' сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач 1 у судовому засіданні від 27.05.2025 заявив про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу.

У поданій до Верховного Суду заяві про стягнення судових витрат, ФОП Фіцай Ю. І. просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Попа Лучіана Івановича витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем 1 у зв`язку з розглядом справи № 910/4461/23 у суді касаційної інстанції у сумі 38 700 грн.

На підтвердження понесених витрат, відповідачем 1 надано такі документи:

- копію додаткової угоди від 25.12.2023 № 1;

- копію додаткової угоди від 01.05.2025 № 2;

- копію акта приймання наданих послуг від 18.06.2025 відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги від 03.05.2023 № 85/2023

- копію рахунка від 18.06.2025 № 849/2025;

- копію платіжної інструкції від 20.06.2025;

- копію ордеру від 13.05.2025 серії АІ № 1609706;

- докази направлення заяви про стягнення судових витрат з додатками іншим сторонам.

Принцип в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

З огляду на зазначене вище у цій додатковій постанові, Судом встановлено, що заявник попередньо визначив суму та розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, подав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з описом робіт (наданих послуг), а також надав відповідні докази, а тому вказану заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подано у порядку, межах та строку, які визначені чинним законодавством, зокрема частиною восьмою статті 129 ГПК України.

З додатків заяви про стягнення судових витрат вбачається, що відповідачем 1 направлено копію цієї заяви та доданих до неї матеріалів. Таким чином, відповідачем 1 дотримано вимоги частини дев`ятої статті 80 ГПК України.

Як вже зазначалось, відповідач 1 просить стягнути з ФОП Попа Л. І. витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції у сумі 38 700 грн.

У цій справі рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 у позові ФОП Попа Л.І. відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025, заяву ФОП Фіцая Ю. І. задоволено частково. Стягнуто з ФОП Попа Л. І. на користь ФОП Фіцая Ю. І. 79 500,00 (сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот) грн - витрат на професійну правничу допомогу. Решту судових витрат ФОП Фіцая Ю. І. покладено на останнього. Повернуто ФОП Попу Л. І. з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 10 736, 00 грн.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 заяву ФОП Фіцая Ю. І. про вирішення питання про судові витрати задоволено частково. Стягнуто з ФОП Попа Л. І. на користь ФОП Фіцая Ю. І. 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи № 910/4461/23 в суді апеляційної інстанції.

Постановою Верховного Суду від 17.06.2025 касаційну скаргу ФОП Попа Л. І. залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 у справі № 910/4461/23 в частині вимог щодо визнання недійним свідоцтва України № 195272 та зобов`язання Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України - скасовано. Провадження у справі № 910/4461/23 у цій частині закрито. В частині щодо визнання права попередньо користувача рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 у справі № 910/4461/23 залишено без змін.

В матеріалах справи наявний договір про надання правничої допомоги від 03.05.2023.

Згідно з детального опису виконаних робіт (наданих послуг) виконано наступні види послуг:

- аналіз касаційної скарги та підготовка відзиву на касаційну скаргу: час - 5,8; сума - 20 300,00 грн (з розрахунку 3500,00/1год);

- підготовка та участь у судовому засіданні у Верховному Суді 27.05.2025 року: час - 1,7; сума - 5 950,00 грн (з розрахунку 3500,00/1год);

- підготовка та участь у судовому засіданні у Верховному Суді 17.06.2025 року: час - 1,5; сума - 6 000,00 грн (з розрахунку 4000,00/1год).

Витрати на професійну правничу допомогу : 32 250,00 грн. Податок на додану вартість: 6 450,00 грн. Витрати на професійну правничу допомогу (разом з ПДВ) : 38 700 грн.

Отже, з огляду на наведені докази, понесені ФОП Фіцаєм Ю. І. судові витрати на професійну правничу допомогу складають 38 700,00 грн та, на переконання представника відповідача 1, підлягають стягненню з позивача.

Колегія суддів встановила, що до Верховного Суду відповідачем 1 подано відзив на касаційну скаргу, письмові пояснення, а також участь адвоката Брожко Н. І. у судових засіданнях 27.05.2025 та 17.06.2025 у Верховному Суді у справі № 910/4461/23.

Колегія суддів виходить з того, що чинне процесуальне законодавство передбачило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Також частини четверта-шоста, сьома, дев`ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як вже вказувалось вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Керуючись зазначеними критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, колегія суддів касаційної інстанції враховує: складність справи, зокрема, виконання робіт і послуг адвоката, а саме: у контексті надання правової (правничої) допомоги під час розгляду цієї справи у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт/надання послуг; обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а саме складання і написання відзиву; значення справи для сторони, а також ураховує: пов`язаність цих витрат з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, дії сторони щодо досудового вирішення спору.

У цій справі № 910/4461/23, Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись, у тому числі критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

З огляду на викладене, вирішуючи, чи є розмір витрат відповідача 1 на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням складності та значення справи для сторін, Суд враховує, що під час розгляду цієї справи в судах попередніх інстанцій позиція відповідача 1 не змінювалася, надання письмових пояснень є правом учасника справи, а не його обов`язком, представництво інтересів відповідача 1 здійснювалося тим самим адвокатом - Брожко Н. І.

А отже, правова позиція вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії касаційного перегляду не надано та з матеріалів справи не вбачається, що свідчить про розумну необхідність зменшення розміру судових витрат у цій частині, оскільки розмір заявлених відповідачем 1 витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності); такі витрати не мають характеру необхідних і співмірних з виконаною роботою в суді касаційної інстанції.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем 1 на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 ГПК, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи та керуючись статтями 2, 123, 80, 73, 75-79, частиною четвертою статті 126, 129 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 1 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 2, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Фізичної особи-підприємця Фіцая Юрія Івановича про стягнення судових витрат в суді касаційної інстанції у справі № 910/4461/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Попа Лучіана Івановича на користь Фізичної особи-підприємця Фіцая Юрія Івановича витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді касаційної інстанції, в розмірі 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) грн.

3. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. У задоволенні іншої частини заяви Фізичної особи-підприємця Фіцая Юрія Івановича про стягнення судових витрат в суді касаційної інстанції у справі № 910/4461/23 відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова