Постанова від 14.05.2025 по справі 910/6752/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/6752/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

позивача - Багрій І. О.,

відповідача-2 - Шевчук-Мельниченко О. П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Гаражного кооперативу «Барвінок»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024

(суддя Смирнова Ю. М.)

та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024

(судді Хрипун О. О., Мальченко А. О., Скрипка І. М.)

у справі за позовом Гаражного кооперативу «Барвінок»

до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» та Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Київська міська рада,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про скасування державної реєстрації та припинення речових прав.

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1. Гаражний кооператив «Барвінок» (далі - ГК «Барвінок», позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (далі - ДП «Пуща-Водиця», відповідач-1) та Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області (далі - ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київської області, відповідач-2), в якому просив:

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, кадастровий номер 8000000000:85:227:0301, місце розташування: м. Київ, Подільський район, відділення «Центральне», масив № 3, загальною площею 0,4297 га;

- припинити право державної власності Головного управління Держгеокадастру у м. Києві на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:227:0301, місце розташування: м. Київ, Подільський район, відділення «Центральне», масив № 3, загальною площею 0,4297 га;

- припинити право постійного користування ДП «Пуща-Водиця» на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:227:0301, місце розташування: м. Київ, Подільський район, відділення «Центральне», масив № 3, загальною площею 0,4297 га.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державна реєстрація в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,4297 га з кадастровим номером 8000000000:85:227:0301 проведена 22.10.2014 з порушенням вимог частини шостої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», оскільки межі спірної земельної ділянки частково накладаються (перетинаються) на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:85:227:0140 та 8000000000:85:227:0143, належних позивачу на праві користування на підставі договорів оренди, що порушує право користування позивача цими земельними ділянками.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Київської міської ради (далі - Міськрада) від 29.10.2009 № 562/2631 «Про передачу ГК «Барвінок» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на вул. Новомостицькій, 25 у Подільському районі м. Києва»:

- припинено ДП «Пуща-Водиця» право користування частиною земельної ділянки площею 3,50 га, оформленої відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) від 21.04.1998 № 891 «Про оформлення ДП «Пуща-Водиця» права користування земельними ділянками для ведення сільськогосподарської діяльності у Мінському, Подільському та Шевченківському районах» (лист-згода від 23.12.2004 № 1063), право користування якого посвідчено Державним актом на право постійного користування землею від 25.08.1998 № 85-4-00013, та віднесено її до земель запасу житлової і громадської забудови;

- затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок ГК «Барвінок» для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на вул. Новомостицькій, 25 у Подільському районі м. Києва;

- передано ГК «Барвінок», за умови виконання пункту 6 цього рішення, у довгострокову оренду на 15 років земельні ділянки загальною площею 3,61 га для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів на вул. Новомостицькій, 25 у Подільському районі м. Києва, з них: ділянку № 1 площею 3,39 га за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; ділянку № 2 загальною площею 0,22 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (площею 0,11 га) та за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 0,11 га).

2.2. 27.12.2010 Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Міськради (КМДА) провело державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2199 га, розташованої в м. Києві, Подільський р-н, вул. Новомостицька, 25, та присвоїло їй кадастровий номер 8000000000:85:227:0143.

2.3. Міськрада (орендодавець) та ГК «Барвінок» (орендар) 28.10.2010 уклали договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Міськради від 29.10.2009 № 562/2631 за актом приймання-передачі передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку на вул. Новомостицькій, 25 у Подільському районі м. Києва розміром 0,2199 га, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів, кадастровий номер 8000000000:85:227:0143, строком на 15 років.

2.4. Рішенням Міськради від 27.05.2010 № 871/4309 «Про передачу ГК «Барвінок» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування тимчасової автостоянки у пров. Квітневому, 1 у Подільському районі м. Києва»:

- затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ГК «Барвінок» для експлуатації та обслуговування тимчасової автостоянки у пров. Квітневому, 1 у Подільському районі м. Києва;

- припинено ДП «Пуща-Водиця» право користування частиною земельної ділянки площею 0,28 га, оформленої відповідно до розпорядження КМДА від 21.04.1998 № 891 «Про оформлення ДП «Пуща-Водиця» права користування земельними ділянками для ведення сільськогосподарської діяльності у Мінському, Подільському та Шевченківському районах» (лист-згода від 20.12.2005 № 1341), право користування якою посвідчено Державним актом на право постійного користування землею від 25.08.1998 № 85-4-00013, та віднесено її до земель запасу житлової і громадської забудови;

- передано ГК «Барвінок», за умови виконання пункту 4 цього рішення, у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 0,69 га для експлуатації та обслуговування тимчасової автостоянки у пров. Квітневому, 1 у Подільському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової і громадської забудови (площею 0,28 га) та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 0,41 га).

2.5. 27.10.2010 Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Міськради (КМДА) провело державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,6916, розташованої в м. Києві, Подільський р-н, провулок Квітневий, 1, та присвоїло їй кадастровий номер 8000000000:85:227:0140.

2.6. Міськрада (орендодавець) та ГК «Барвінок» (орендар) 28.10.2010 уклали договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Міськради від 27.05.2010 № 871/4309 за актом приймання-передачі передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку у пров. Квітневому, 1 у Подільському районі м. Києва, розміром 0,6916 га, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування тимчасової автостоянки; кадастровий номер 8000000000:85:227:0140, строком на 5 років.

2.7. Рішенням Міськради від 17.04.2018 № 462/4526:

- затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ГК «Барвінок» для експлуатації та обслуговування тимчасової автостоянки у пров. Квітневому, 1 у Подільському районі м. Києва (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ - 12.04, справа А22792);

- передано ГК «Барвінок», за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 3 роки земельну ділянку площею 0,6916 га (кадастровий номер 8000000000:85:227:0140, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-800060592013) для експлуатації та обслуговування гаражів у пров. Квітневому, 1 у Подільському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

2.8. Міськрада (орендодавець) та ГК «Барвінок» (орендар) 03.12.2019 уклали договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Міськради від 17.04.2018 № 462/4526 передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором, для експлуатації та обслуговування гаражів; земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Міськради, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 31923304 від 04.06.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1848260780000). Об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Міськради від 17.04.2018 № 462/4526 та цього договору, є земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:85:227:0140, у пров. Квітневому, 1 у Подільському районі м. Києва, розміром 0,6916 га, для експлуатації та обслуговування гаражів, строком на 3 роки.

2.9. Як зазначає позивач, 09.09.2020 за зверненням з технічною документацією щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:227:0143 до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві виявлено перетин ділянок з ділянкою 8000000000:85:227:0301, і рішенням державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 09.09.2020 № РВ-8000275182020 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки 8000000000:85:227:0143.

2.10. З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.10.2020 вбачається, що державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:227:0301 проведено 22.10.2014 Головним управлінням Держземагентства у м. Києві (місце розташування: м. Київ, Подільський район, відділення «Центральне», масив № 3; цільове призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки: для ведення сільськогосподарської діяльності; форма власності: державна; площа земельної ділянки: 0,4297 га, земельна ділянка належить на праві постійного користування ДП «Пуща-Водиця»).

2.11. На виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 проведено судову земельно-технічну експертизу, за висновками якої (висновок експертів від 15.08.2023 № 1402/22-41/10306/23-41 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи), земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:85:227:0301 частково:

- площею 0,2845 га накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:227:0140;

- площею 0,1101 га накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:227:0143, оскільки згідно із відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:85:227:0301 як об`єкт цивільних прав сформована пізніше ніж земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:85:227:0140 та 8000000000:85:227:0143.

2.12. Позивач зазначає, що державна реєстрація в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,4297 га за кадастровим номером 8000000000:85:227:0301 проведена 22.10.2014 з порушенням вимог частини шостої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», оскільки межі спірної земельної ділянки частково накладаються (перетинаються) на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:85:227:0140 та 8000000000:85:227:0143, належних позивачу на праві користування на підставі договорів оренди, та порушує право користування позивача цими земельними ділянками. У зв`язку із цим позивач вказує на наявність підстав для скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:227:0301, припинення права державної власності Головного управління Держгеокадастру у м. Києві на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:227:0301 та припинення права постійного користування ДП «Пуща-Водиця» на спірну земельну ділянку.

3. Короткий зміст судових рішень

3.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 29.05.2024 у задоволенні позовних вимог відмовив.

3.2. Рішення мотивував тим, що оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:85:227:0301 утворилася в результаті поділу земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 8000000000:85:227:0082, яка у 1998 році була передана на праві постійного користування відповідачу-1, враховуючи, що доказів про припинення права постійного користування відповідача-1 вказаною земельною ділянкою у встановленому законодавством порядку матеріали справи не містять, як і не містять доказів щодо передачі вказаної земельної ділянки із державної у комунальну власність, вимоги позивача про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:227:0301 у Державному земельному кадастрі, а також вимоги про припинення права державної власності та права користування відповідача-1 на цю земельну ділянку, задоволенню не підлягають.

3.3. Північний апеляційний господарський суд постановою від 19.11.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 залишив без змін з тих же підстав.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. Позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.2. Скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме частини першої статті 14 ГПК України, частин першої та другої статті 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у подібних правовідносинах.

4.3. Зокрема, скаржник посилається на те, що:

- підставами позову визначено накладання земельної ділянки відповідача-1 на ділянки позивача та протиправну реєстрацію відповідачем-2 спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, проте суди вдалися до дослідження обставин щодо відмови відповідача-1 від права постійного користування частиною земельної ділянки, яка була в подальшому передана позивачу на підставі рішень Міськради та з`ясування питань щодо законності цих рішень. Зазначене, як зазначає скаржник, є порушенням судами частини першої статті 14 ГПК України;

- суди неправильно застосували статтю 241 ЦК України, оскільки не взяли до уваги подальше схвалення правочину заступника генерального директора відповідача-1 щодо відмови від частини земельної ділянки, що виражається у розробленні відповідачем-1 технічної документації щодо внесення змін до державного акта на право постійного користування землею;

- суди не застосували частину десяту статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та не врахували, що рішення Міськради, якими припинено відповідачу-1 право користування частиною земельної ділянки та надано її у довгострокову оренду позивачу, не визнавалися незаконними в судовому порядку, а тому створюють юридичні наслідки для відповідача-1 у вигляді втрати останнім права постійного користування відповідною земельною ділянкою.

4.4. Скаржник у касаційній скарзі також посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили в повній мірі зібрані у справі докази, а саме технічну документацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:227:0082 (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, частина третя статті 310 цього Кодексу).

5. Позиції інших учасників справи

5.1. Відповідачі у відзивах на касаційну скаргу просять відмовити в її задоволенні, а оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.

5.2. Треті особи не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу позивача.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі

6.2. Верховний Суд, перевіряючи доводи касаційної скарги відповідно до приписів частини четвертої статті 300 ГПК України, вважає за необхідне вийти за межі її доводів та враховує правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, надання загального доступу до якої у Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено 12.03.2025, тобто після подання касаційної скарги у цій справі.

6.3. У вказаній справі № 446/478/19 розглядалися вимоги Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») до Кам`янка-Бузької міської ради та фізичної особи про визнання недійсним рішення Кам`янка-Бузької міської ради від 28.01.2011 № 10 та Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 506931 від 06.06.2011, виданого фізичній особі, оскільки земельна ділянка, яка знаходиться у постійному користуванні АТ «Укрзалізниця», частково накладається на земельну ділянку, надану у власність фізичній особі.

6.4. У пунктах 121-125 постанови від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що:

« 121. АТ «Укрзалізниця» має довести, яка саме земельна ділянка, в яких межах накладається на смугу відведення залізниці. Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо (див. близькі за змістом висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі № 441/123/16).

122. Отже, для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

123. Виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (статті 102- 113 ЦПК України).

124. У власних висновках Верховний Суд базується на тому, що за змістом частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні, яка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі. Частина земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці та межі якої відомі, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою земельною ділянкою.

125. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення сторін у попередній стан призведе до того, що ОСОБА_1 буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку АТ «Укрзалізниця», а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність ОСОБА_1 якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним».

6.5. Як встановили суди попередніх інстанцій у цій , згідно з даними Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:85:227:0301 належить до земель державної власності, вид використання - для ведення сільськогосподарської діяльності, право постійного користування цією ділянкою зареєстровано за відповідачем-1.

6.6. Водночас, зважаючи на висновки, наведені Великою Палатою Верховного Суду у справі № 446/478/19, та обставини справи № 910/6752/21, встановлені судами попередніх інстанцій щодо часткового накладення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:227:0301 на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:85:227:0140 та 8000000000:85:227:0143, орендарем яких є позивач, задоволення позовних вимог про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки (з кадастровим номером 8000000000:85:227:0301) повністю призведе до втрати права державної власності та постійного користування на частину земельної ділянки, яка не є спірною. При цьому скасування державної реєстрації всієї земельної ділянки тягне припинення її існування як об`єкта цивільних прав.

6.7. Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вимога про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі не є належним способом захисту у спірних правовідносинах, адже задоволення такої вимоги призведе до втручання у права відповідачів також в частині земельної ділянки, щодо якої немає спору, що виходить за межі поновлення права, яке позивач вважає порушеним.

6.8. При цьому позовна вимога повинна відповідати безпосередній меті, якої прагне досягнути позивач звертаючись з позовом до суду, втілювати спосіб захисту порушеного права, застосування якого має за ціль попередити, усунути чи компенсувати наслідки порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного цивільного права та інтересу. Водночас позовна вимога не повинна спричиняти порушення/обмеження законних прав та інтересів відповідача(ів). Відповідний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21 (пункт 75), від 23.10.2024 у справі № 922/244/22 (пункт 46).

Щодо позовної вимоги про припинення права державної власності

6.9. Заявляючи вимогу про припинення права державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:227:0301, позивач фактично заперечує належність права власності на вказану земельну ділянку державі та стверджує, що таке право належить Міськраді, оскільки рішеннями Міськради від 29.10.2009 № 562/2631 та від 27.05.2010 № 871/4309 припинено відповідачу-1 право користування частиною земельної ділянки, оформленої відповідно до розпорядження КМДА від 21.04.1998 № 891, та передано цю частину у довгострокову та короткострокову оренду позивачу. Тобто фактично існує суперечка щодо права власності спірної земельної ділянки - державна чи комунальна і позивачем за такою вимогою у цій справі визначено позивача, який є орендарем земельних ділянок за вказаними рішеннями Міськради.

6.10. Статтею 172 ЦК України визначено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

6.11. Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

6.12. Водночас із позовом про припинення права державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:227:0301, як вже зазначалося, звернувся не орган місцевого самоврядування, а орендар земельних ділянок, які, як вважає позивач (орендар), є землями комунальної власності та не є землями державної власності.

6.13. Існують випадки, коли особа, чиє право чи безпосередній інтерес не порушені, має, однак, похідний інтерес, тобто інтерес, який є похідним від інтересу іншої особи, інтерес другого порядку (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 34)).

6.14. Такий похідний інтерес може полягати, зокрема, у відновленні правового становища, яке існувало до порушення права іншої особи, або у захисті прав такої особи в інший належний спосіб.

6.15. За висновками Великої Палати Верховного Суду, зазначений похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути. Зокрема, до таких інститутів належить інститут так званого похідного позову. Відповідно до частин першої, другої статті 54 ГПК України власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою; у разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача.

6.16. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу, що особа може мати похідний інтерес у захисті прав іншої особи не тільки у випадку, коли особа є учасником товариства. Похідний інтерес можуть мати, наприклад, кредитори боржника в захисті прав боржника у процедурі банкрутства, у виконавчому провадженні, у процедурі ліквідації банків (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (пункти 72, 73, 77, 78, 101, 105), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 163)).

6.17. Колегія суддів вважає, що у цьому конкретному випадку, оскільки право на позов, спрямоване на захист володіння територіальною громадою земельною ділянкою, належить органу місцевого самоврядування, тому суб`єкт права оренди не має права звертатися до суду з таким позовом від власного імені, а також законом не передбачено його право на звернення з похідним позовом на користь органу місцевого самоврядування.

Щодо позовної вимоги про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «Пуща-Водиця»

6.18. Відповідно до пункту «а» статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

6.19. Статтею 142 ЗК України врегульовані правовідносини щодо добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою. Відповідно до частин третьої, четвертої цієї статті припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

6.20. Звертаючись із позовом та у касаційній скарзі, позивач зазначає, що право постійного користування відповідача-1 спірною земельною ділянкою є припиненим відповідно до пункту «а» частини першої статті 141, частини третьої статті 142 ЗК України, про що Міськрада прийняла рішення від 29.10.2009 № 562/2631 та від 27.05.2010 № 871/4309, оскільки відповідач-1 листами від 23.12.2004 № 1063, від 20.12.2005 № 1341 надав згоду на припинення права постійного користування частинами земельної ділянки. Тобто позивач вважав, що право постійного користування спірною земельною ділянкою вже є припиненим. Водночас у позові позивач просить припинити право постійного користування ДП «Пуща-Водиця» на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:227:0301.

6.21. Статтею 143 ЗК України передбачено підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку.

6.22. Отже, виходячи з правового аналізу наведених норм права, слідує, що припинення права користування земельною ділянкою здійснюється в загальному порядку або в примусовому порядку на підставі рішення суду у випадках, перелік яких наведено у статті 143 ЗК України, який є вичерпним. Проте випадків, визначених у статті 143 ЗК України, для примусового порядку припинення відповідачу-1 прав постійного користування спірною земельною ділянкою позивач у позовній заяві не наводить. Такі аргументи також відсутні і в касаційній скарзі позивача.

6.23. Таким чином, зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога про припинення права постійного користування ДП «Пуща-Водиця» на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:227:0301 (в судовому порядку) не є належним способом захисту прав або інтересів позивача, оскільки, за його доводами та посиланнями, право постійного користування відповідача-1 на спірну земельну ділянку вже припинилося в силу пункту «а» частини першої статті 141 ЗК України та відповідно до частини третьої статті 142 цього Кодексу. У такому випадку, за наявності відповідних підстав, належним способом захисту прав та інтересів позивача міг бути позов про визнання права постійного користування відповідачем-1 спірною земельною ділянкою відсутнім (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19) проте позивачем такої вимоги заявлено не було.

6.24. Відповідно до усталеної позиції Великої Палати Верховного Суду застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

6.25. Таким чином, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

6.26. Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

6.27. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 28), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127).

6.28. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, але з інших підстав.

6.29. Оскільки у позовних вимогах у цій справі слід відмовити з огляду на звернення позивача за застосуванням неналежних способів захисту прав, колегія суддів не робить висновків щодо наявності чи відсутності порушення прав позивача та не розглядає інші доводи позивача, оскільки вони можуть бути предметом розгляду в іншій справі за належною позовною вимогою.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

7.2. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

7.3. За наведених обставин колегія суддів, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень, вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення у цій справі, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті судові рішення залишити без змін. З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

8. Судові витрати

8.1. З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальних частин оскаржуваних рішення і постанови із залишенням без змін їх резолютивних частин, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Гаражного кооперативу «Барвінок» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі № 910/6752/21 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський