Ухвала від 30.06.2025 по справі 914/2813/21

УХВАЛА

30 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/2813/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 (з урахуванням ухвали від 21.10.2024) (у складі колегії суддів: Малех І.Б. (головуючий), Гриців В.М., Панова І.Ю.)

за позовом заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України,

2. Самбірської квартирно-експлуатаційної частини району

до Стрийської міської ради Львівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача-1 - Державне підприємство Міністерства оборони України "Аеропорт Львів-2"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус"

про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2025 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 (повний текст складено 11.10.2024) у справі № 914/2813/21.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд вирішив залишити зазначену скаргу без руху, виходячи з наступного.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 7 частини другої, пункту 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, яке оскаржується. Крім того, до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 (повний текст складено 11.10.2024 (з урахуванням ухвали від 21.10.2024)), тобто останнім днем подання касаційної скарги відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України є 31.10.2024.

Водночас Суд зазначає, що касаційна скарга ОСОБА_1 подається повторно, про що скаржник сам зазначає в тексті зазначеної скарги. При цьому, заявником при зверненні вперше з касаційною скаргою (27.02.2025) вже подавалось клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке було обґрунтоване тим, що він не брав участі у цій справі, однак судом апеляційної інстанції було прийнято рішення про його права, інтереси та обов`язки, оскільки витребувана з незаконного володіння Стрийської міської ради земельна ділянка з кадастровим номером 4611200000:06:002:0089 площею 0,0389 га належить йому на праві приватної власності.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 18.03.2025 було поновлено строк на касаційне оскарження у цій справі та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2024 у справі № 914/2813/21 і призначено розгляд справи у судовому засіданні.

В подальшому, ухвалою Касаційного господарського суду від 14.05.2025 було закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Звертаючись повторно з касаційною скаргою, 12.06.2025 (що підтверджується відбитком вхідного штампу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду), заявник в касаційній скарзі виклав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовує тим, що він 29.04.2024 на підставі договору-купівлі продажу земельної ділянки набув право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 4611200000:06:002:0089 площею 0,0389 га, яка була продана йому Стрийською міською радою.

Втім, скаржник не був учасником цієї справи, а про факт ухвалення судового рішення, за його доводами, дізнався від представників Стрийської міської ради, після чого 06.02.2024 представником ОСОБА_1 - адвокатом Юрчаком В.В. було подано клопотання до Господарського суду Львівської області про ознайомлення з матеріалами справи та 12.02.2025, згідно з відміткою, останній ознайомився із матеріалами справи.

В подальшому, як зазначає ОСОБА_2 , з метою захисту своїх законних прав та інтересів він звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою у цій справі, як особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Водночас, ухвалою Верховного Суду від 14.05.2025 касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2024 у справі № 914/2813/21 було закрите. Вказана ухвала надійшла до підсистеми "Електронний Суд" адвокату Юрчаку В.В. 22.05.2025 о 19:28 год.

Поряд з цим, скаржник зауважує, що у зв`язку з наявною нетиповою ситуація у цій справі, для підготовки своєї правової позиції йому необхідний був певний час, для того аби встановити процесуальну можливість його правонаступництва.

Отже, заявник вважає за необхідне повторно реалізувати право на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024, однак у іншому процесуальному статусі - учасника справи.

При цьому ОСОБА_2 стверджує, що він не допускав зайвого зволікання після закриття касаційного провадження, що свідчить про легітимну мету його звернення до суду та не порушує принцип остаточності судового рішення.

Однак, колегія суддів, дослідивши вказані доводи, вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Таким чином, розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та оцінивши вказані доводи скаржника, суд касаційної інстанції оцінює їх критично, оскільки вони не є беззаперечними та абсолютними свідченнями поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення апеляційного суду, внаслідок того, що відносяться до організаційних питань діяльності ОСОБА_1 , мають суб`єктивний для нього характер і не свідчать про наявність обґрунтованих підстав для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження.

Крім того, саме лише посилання заявника на те, що для підготовки своєї правової позиції із-за нетипової ситуація у цій справі йому необхідний був певний час також не є безумовним доказом наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.

При цьому Суд враховує, що при зверненні вперше з касаційною скаргою 27.02.2025, відбувся її перегляд, за результатами якого касаційне провадження ухвалою від 14.05.2025 було закрито.

Верховний Суд звертає увагу, що процесуальним законодавством не передбачено, що після закриття касаційного провадження перебіг строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції розпочинається заново. Також, не передбачено, що у разі повторного подання касаційної скарги учасник справи має безумовне право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами (аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 697/2360/21 та від 19.10.2022 у справі № 398/1739/15).

Верховний Суд відмічає, що питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених положеннями Господарського процесуального кодексу України. Отже, вирішуючи це питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).

Відтак, зазначені скаржником причини подання касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними для поновлення вказаного строку при зверненні з повторною касаційною скаргою.

Згідно частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Колегія суддів наголошує, що статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Так, у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008).

З огляду на зазначене, доводи заявника, які зазначені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд визнає неповажними.

Згідно з частиною третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

За змістом підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

У 2021 році заступник керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України; 2. Самбірської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсним п. 1,5 рішення ХІІІ сесії V демократичного скликання Стрийської міської ради від 27.11.2007 № 196 "Про вилучення і надання земельних ділянок суб`єктам підприємницької діяльності" щодо вилучення із землекористування Державного підприємства Міністерства оборони України "Аеропорт Львів-2" земельної ділянки площею 2,02 га по вул. І. Сірка, 6 у м. Стрий Львівської області.

В подальшому прокурором 16.10.2023 та 08.01.2024 були подані заяви про зміну предмета позову, якими він просив: 1) визнати недійсним п. 1,5 рішення ХІІІ сесії V демократичного скликання Стрийської міської ради від 27.11.2007 № 196 "Про вилучення і надання земельних ділянок суб`єктам підприємницької діяльності" щодо вилучення із землекористування Державного підприємства Міністерства оборони України "Аеропорт Львів-2" земельної ділянки площею 2,02 га по вул. І. Сірка, 6 у м. Стрий Львівської області; 2) витребувати з чужого незаконного володіння Стрийської міської ради Львівської області на користь Міністерства оборони України земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 4611200000:06:002:0055 площею 0,1259 га, 4611200000:06:002:0049 площею 0,2365 га, 4611200000:06:002:0088 площею 1,1852 га та 4611200000:06:002:0089 площею 0,0389 га (4 земельні ділянки).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.03.2024 у позові відмовлено повністю.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 (з урахуванням ухвали від 21.10.2024) апеляційну скаргу Керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону задоволено. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2024 у цій справі скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним п. 1, 5 рішення ХІІІ сесії V демократичного скликання Стрийської міської ради від 27.11.2007 № 196 "Про вилучення і надання земельних ділянок суб`єктам підприємницької діяльності" та витребувано на користь Міністерства оборони України спірні земельні ділянки.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить Суд скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 в частині визнання недійсним п. 1, 5 рішення ХІІІ сесії V демократичного скликання Стрийської міської ради від 27.11.2007 №196 "Про вилучення і надання земельних ділянок суб`єкта підприємницької діяльності" і витребування на користь Міністерства оборони України земельної ділянки за кадастровим номером 4611200000:06:002:0089 площею 0,0389 га та в цій частині залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2024 у справі № 914/2813/21.

Стаття 162 Господарського процесуального кодексу України містить положення, за яким у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. У позовах, які складаються з кількох самостійних вимог - загальною сумою всіх вимог.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що законодавець пов`язує визначення ціни позову з моментом пред`явлення позову до суду.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17)

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Зважаючи на викладене, позовна вимога про витребування спірної земельної ділянки у розумінні змісту зазначених статей є майновою вимогою, тобто судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру.

Отже, з викладеного вбачається, що заявник фактично оскаржує судове рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про визнання недійним рішення Стрийської міської ради (1 вимога немайнового характеру) та витребування спірної земельної ділянки площею 0,0389 (вимога майнового характеру).

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідну заяву або скаргу було подано до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом абзацу 1 частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 установлюється у розмірі 2 270,00 грн.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлюється у розмірі 2 684,00 грн.

Як вбачається зі змісту ухвали Верховного Суду від 20.12.2024 у цій справі, відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вартість земельної ділянки за кадастровим номером 4611200000:06:002:0089 площею 0,0389 га становить 357 730,29 грн.

Таким чином, за подання касаційної скарги заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 12 217,52 грн, який розраховується наступним чином:

1) за вимогу немайнового характеру: 2 270,00 грн * 200% * 0,8 = 3 632,00 грн;

2) за вимоги майнового характеру: 357 730,29 грн * 1,5% * 200% * 0,8 = 8 585,52 грн.

Однак, на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги заявником не додано документу про його сплату у встановленому законом розмірі та порядку, що, відповідно до частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для залишення її без руху.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 необхідно надати Суду належні докази, які підтверджують сплату судового збору у розмірі 12 217,52 грн, за наведеними нижче реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007

Код банку отримувача (МФО): 899998

Код класифікації доходів бюджету: 22030102

Призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскарження справи) у справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд)(назва суду, де розглядається справа).

Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом:

- наведення інших причин пропуску строку на касаційне оскарження з обґрунтуванням поважності підстав його пропуску;

- подання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Керуючись статтями 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 у справі № 914/2813/21 залишити без руху та надати строк на усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко