Ухвала від 27.06.2025 по справі 910/13858/24

УХВАЛА

27 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/13858/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІС ТРАС ЮЕЙ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІС ТРАС ЮЕЙ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС БРОКЕРИДЖ"

про стягнення 593 749,31 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІС ТРАС ЮЕЙ" (далі - ТОВ "ІС ТРАС ЮЕЙ", позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС БРОКЕРИДЖ" (далі - ТОВ "ЮТС БРОКЕРИДЖ", відповідач) про стягнення 593 749,31 грн, з яких 375 998,73 грн - заборгованість за надані послуги з перевезення та 217 750,58 грн - за простій.

Позовні вимоги ТОВ "ІС ТРАС ЮЕЙ" обґрунтувало тим, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору перевезення вантажів від 03.11.2022 № ІС-ЮТС03112022 в частині оплати наданих послуг за вказаними позивачем разовими договорами-заявками, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 375 998,73 грн, яку позивач просить стягнути. Окрім того, позивач просить стягнути нараховану ним неустойку у розмірі 217 750,58 грн за простій.

Господарський суд міста Києва рішенням від 24.03.2025 відмовив у задоволенні позову з підстав того, що позивач не довів здійснення ним перевезень відповідно до заявок відповідача.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 28.05.2025 залишив зазначене рішення суду першої інстанції без змін.

ТОВ "ІС ТРАС ЮЕЙ" через підсистему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Просить також стягнути з відповідача судовий збір.

Скаржник зазначає, що не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вважає, що вони ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, суперечать практиці Верховного Суду, не відповідають фактичним обставинам справи та доказам, наданим позивачем у суді першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Приписами пункту 1 частини першої статті ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною сьомою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" (рік подання позовної заяви у справі № 910/13858/24) установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року у сумі 3028,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення 593 749,31 грн. Зазначена сума не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року (1 514 000,00 грн).

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України справа з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути розглянута після апеляційного перегляду у касаційному порядку лише у визначених цим пунктом випадках.

У касаційній скарзі ТОВ "ІС ТРАС ЮЕЙ" зазначило, зокрема, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили вимоги законодавства щодо стандартів доказування відповідно до статей 76- 79 ГПК України, не врахували норми пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного судочинства - справедливості, добросовісності та розумності, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц.

Верховний Суд зазначає, що судочинство у господарських судах відповідно до статті 13 ГПК України здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Проте скаржник у касаційній скарзі не навів жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, з огляду на засади господарського судочинства, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/13858/24 за касаційною скаргою скаржника на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.

У зв?язку з відмовою у відкритті касаційного провадження колегія суддів не розглядає клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/13858/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІС ТРАС ЮЕЙ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський