Рішення від 27.06.2025 по справі 381/1834/25

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/1169/25

381/1834/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2025 рокуФастівський міськрайонний суд Київської області

в складі

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Слюсар Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів у загальному позовному провадженні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кожанської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі позивач) через представника ОСОБА_2 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області через систему «Електронний суд» з позовом до Кожанської селищної ради (далі відповідач), в якому просила визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за закономпісля смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина, до якої увійшли житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та три земельні ділянки. ОСОБА_3 за життя заповіту не склав, його спадкоємцями є його діти ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_4 . Останній проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, 16.12.2016 року звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та надав згоду на прийняття спадщини своїй сестрі (позивачу). ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 часток на земельні ділянки. Разом із тим, оформити спадкові права на будинок позивач позбавлений можливості, оскільки нотаріусом відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів, що змушує позивача звернутися до суду з даним позовом.

Позивач у судове засідання не з`явилася, але її представник подала заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, у якій просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, у якій вказав, що заперечень проти позову немає.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності (ч. 1 та ч. 3 ст. 211 ЦК України).

Ухвалою суду від 16.04.2025 року відкрито провадження у справів порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, витребувано копії спадкової справи після смерті ОСОБА_3

19.05.2025 року на адресу суду надійшли витребувані судом документи.

Ухвалою суду від 02.06.2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_5 24 червня 1978 року уклала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на « ОСОБА_8 », з яким розірвала шлюб 20 вересня 1982 року.

Після укладення шлюбу з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 змінила прізвище на « ОСОБА_11 » (свідоцтво серії НОМЕР_1 ).

Як вбачається із Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 від 01 жовтня 2010 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із наявної в матеріалах справи копії спадкової справи № 415/2016 заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що 16 грудня 2016 року до Фастівської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, який проживав на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 , звернувся ОСОБА_4 та надав згоду на прийняття спадщини після смерті батька дочці померлого ОСОБА_1 .

16 грудня 2016 року до Фастівської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька звернулася ОСОБА_1 .

24 січня 2017 державним нотаріусом Фастівської районної державної нотаріальної контори Бігіч С.Ю., спадкодавцю ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки площею 3,9620 га, кадастровий номер - 3224987600:01:003:0132, що розташована на території Яхнівської сільської ради Фастівського району Київської області, призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 .

20 березня 2025 державним нотаріусом Фастівської районної державної нотаріальної контори Бігіч С.Ю., спадкодавцю ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер - 3224987601:01:002:0121, що за адресою: АДРЕСА_1 , призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 . Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки видано 11 березня 2021 року на ім`я ОСОБА_12 , спадкоємиці ОСОБА_4 .

20 березня 2025 державним нотаріусом Фастівської районної державної нотаріальної контори Бігіч С.Ю., спадкодавцю ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,4006 га, кадастровий номер - 3224987601:01:002:0122, що за адресою: АДРЕСА_1 , призначенням для ведення особистого селянського господарства, що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 . Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки видано 11 березня 2021 року на ім`я ОСОБА_12 , спадкоємиці ОСОБА_4 . Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки видано 11 березня 2021 року на ім`я ОСОБА_12 , спадкоємиці ОСОБА_4 .

28 грудня 2024 року державним нотаріусом Фастівської районної державної нотаріальної контори Бігіч С.Ю. відмовлено ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований на території АДРЕСА_1 , після смерті її батька ОСОБА_13 у зв`язку із відсутністю у неї правовстановлюючих документів на вказане спадкове майно.

Так, стаття 1216 ЦК України передбачає те, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.ст. 1217, 1233 ЦК України).

Відповідно дост.1223ЦК України,право наспадкування маютьособи,визначені узаповіті. Уразі відсутностізаповіту,визнання йогонедійсним,неприйняття спадщиниабо відмовивід їїприйняття спадкоємцямиза заповітом,а такожу разінеохоплення заповітомусієї спадщиниправо наспадкування зазаконом одержуютьособи,визначені устаттях1261-1265цьогоКодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1-3 ст.1268 ЦК України,спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно до статті 1271 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч. 2 ст. 1272 ЦК України).

Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як зазначалось вище, підставою для відмови у видачі позивачу як спадкоємцю за законом свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями стала відсутність правовстановлюючих документів.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (ч. 1 та ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Згідно ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до Довідки КП ФМР «Фастівське бюро технічної інвентаризації» №1309 виданої 20 жовтня 2020 року, згідно архівних даних КП ФМР «Фастівське БТІ» станом на 01 січня 2013 року житловий будинок АДРЕСА_1 по праву приватної власності ні за ким не зареєстрований.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання права власності на будинок в порядку спадкування позивач зазначала, що будівництво будинку було завершено ще батьком до 1992 року.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією права власності на збудовані об`єкти нерухомого майна, нерозривно пов`язані з законодавством у сфері містобудування, а саме із Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Так, відповідно до норм вказаного Закону, обов`язковою умовою створення об`єкта містобудування як об`єкта цивільно-правових відносин, щодо якого можуть виникати речові права, є прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" набрав чинності з 12 березня 2011 року. У пункті 9 Розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону передбачений певний строк для проходження процедури прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами їх технічного обстеження.

Зокрема, до таких об`єктів було віднесено збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 500 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 500 квадратних метрів.

Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації..

Згідно з частиною третьою статті 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на зазначений час, не пов`язувало виникнення права власності на житлові будинки з побутовими спорудами з державною реєстрацією такого права.

Єдиним документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2021 року у справі №381/907/21, що набрало законної сили 13 грудня 2021 року, визнано за ОСОБА_12 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за закономпісля смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Предмету доказування у цій справі належали обставини щодо часу будівництва будинку з господарськими спорудами та оформлення на них технічного паспорту, якщо відповідне будівництво закінчено до 05 серпня 1992 року.

Як вбачається з довідки Яхнівської сільської ради Фастівського району Київської області №02-27/2016 виданої 26 жовтня 2020 року, яка наявна і у матеріалах даної справи, власником особового рахунку будинку АДРЕСА_1 був ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який був зареєстрований в ньому з 08 липня 1981 року по 01 жовтня 2010 року. Окрім ОСОБА_3 в даному будинку проживав та з 26 березня 1975 року по 21 лютого 2020 року, був зареєстрований його син ОСОБА_4 .

Між тим, в обліковій картці об`єкта погосподарського обліку на 2016-2020 року, вказано, що головою домоволодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який і був зареєстрований в даному будинку.

Згідно технічного паспорту на вказаний будинок від 08.10.2020 року, який міститься і у матералах даної справи, розмір частки на право власності на увесь будинок визначено на ОСОБА_3 .

Відтак, суд вважає, що спірний будинок був збудований до, та існував на час реєстрації у ньому спадкоємця ОСОБА_4 та його батька ОСОБА_3 , що засвідчує факт його існування, технічні характеристики та факт його побудови до 5 серпня 1992 року.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 623/214/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Крім того, за умовамист.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п.6 вищевказаної Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані. Тобто, якщо будинок було побудовано в сільській місцевості, він не підлягав державній реєстрації та на нього не виготовлялась документація про право власності.

Відповідно до ст.ст.25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19- 32/319, від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Згідно п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Згідно п.п. 4.18, п. 4, глави 10 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбаченихпунктом 3глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Прецендентна практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Цей принцип, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 73).

Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний в практиці Європейського суду, отримане (хоча і не оформлений належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

Враховуючи наведені обставини, беручи до уваги відсутність у позивача правовстановлюючих документів на майно, а також ту обставину, що позивач є спадкоємцем1/2 частки майна за законом після ОСОБА_3 , суд прийшов до висновку про можливість задоволення даного позову та визнання за позивачем в порядку спадкування за законом права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, оскільки це є єдиний можливий спосіб захисту порушених прав та подальшого володіння майном.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 6, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 1216 - 1218, 1220, 1223, 1233, 1268, 1269, 1271, 1272 ЦК України, ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 60, 76-81, 211, 223, 258, 263, 264, 265, 268, 352 ЦПК України,постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Кожанської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно,- задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Кожанська селищна рада, код ЄДРПОУ 04359904, адреса: Київська обл., Фастівський р-н, с. Кожанка, вул. Заводська, 6-а.

Суддя: Н.А. Осаулова

Рішення суду виготовлено 27.06.2025 року