Рішення від 16.06.2025 по справі 730/720/25

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/720/25

Провадження № 2-о/730/26/2025

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2025 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Ріхтера В.В.,

з участю секретаря судового засідання Стрижак Я.О.,

представника заявника - адвоката Лук`яненко Р.В.,

заінтересованої особи - ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку окремого провадження справу за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління соціального захисту населення Ніжинської РДА Чернігівської області, військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту родинних відносин,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з даною заявою, в якій просить встановити факт, що вона є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заява мотивована тим, що заявник у цій справі є матір`ю ОСОБА_4 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження.

Її син, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовець та загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі н.п. Світлодарськ Донецької області.

Після загибелі сина виникла необхідність вирішувати питання пов`язані з оформленням пільг та компенсацій, а також виплати грошової допомоги. Однак, при підготовці документів вона дізналася, що не може подати необхідний пакет документів, оскільки в них виявлені розбіжності, а саме, в паспорті її по батькові зазначено ОСОБА_5 , а в свідоцтві про народження сина зазначено як ОСОБА_6 , в свідоцтві про шлюб також зазначено ОСОБА_6 .

З метою внесення змін до актового запису цивільного стану, вона звернулася з заявою до Бахмацького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, де отримала висновок про відмову про внесення змін до актового запису цивільного стану.

Згідно витягу з погосподарської книги Височанської сільської ради за 1986-1990 рр. ОСОБА_7 1943 р.н. відносно ОСОБА_4 1974 р.н. є матір`ю.

Інших будь-яких доводів чи міркувань заява ОСОБА_3 не містить.

У судовому засіданні представник заявника адвокат Лук`яненко Р.В. заяву підтримала, зазначила аналогічні доводи, викладені у заяві до суду.

У судовому засіданні заінтересована особа ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_3 є їй свекрухою. В неї був син, який загинув на війні. При підготовці нею документів для виплат виявилися розбіжності у написанні по батькові.

На додаткові запитання суду пояснила, що станом на день розгляду заяви ніхто не оскаржує, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_3 . Це носить характер припущення, оскільки вони з представником заявника так уважають, жодного спору щодо того, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_3 немає.

Висновок органів ДРАЦС не оскаржували, оскільки не бачать у цьому сенсу.

Офіційно ОСОБА_3 щодо виплат ще нікуди не зверталася, тому дана заява подана дійсно передчасно, але гадали, що так буде правильно.

Правильним написанням по батькові заявника є саме ОСОБА_8 . Тобто, у паспорті та у свідоцтві про народження заявника ( ОСОБА_5 , ОСОБА_9 ) зазначено правильне написання. А у свідоцтві про шлюб та у свідоцтві сина вже зазначено неправильно.

У судовому засіданні заінтересована особа ОСОБА_2 , яка є дочкою ОСОБА_1 та якій 16 років, жодних пояснень не надала, підтримала повністю свою матір та доводи ОСОБА_3 , яка є їй бабусею.

Заінтересовані особи: Управління соціального захисту населення Ніжинської РДА Чернігівської області, військова частина НОМЕР_1 , представників до суду не направили, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Від заінтересованої особи Міністерство оборони України надійшла заява про закриття провадження у справі, яка мотивована тим, що у цій справі суд має врахувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. У п. 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 зроблено висновок, що справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) «факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; 2) встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; 3) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів». Отже, у судовому порядку факти можуть встановлюватися лише, якщо заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; а чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 318 ЦПК України, у заяві (прим. про встановлення юридичного факту) повинно бути зазначено, зокрема, причини неможливості одержання документів, що посвідчують цей факт. За змістом ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»: «Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку». Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 «Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання».

У п.п. 99, 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 зазначено: 1) «Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України». 2) … справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України». У разі ж відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні необхідних змін до актового запису, належним і ефективним способом захисту прав є звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження відповідної відмови. 6. Як випливає із заяви, ОСОБА_3 зверталася до органу державної реєстрації актів цивільного стану з метою внесення відповідних змін до актового запиту цивільного стану.

У свою чергу, Бахмацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надав висновок з відмовою у внесенні змін до актового запису цивільного стану, зазначивши що ця відмова може бути оскаржена в судовому порядку. Однак, замість того, щоб оскаржувати відповідну відмову органу державної реєстрації актів цивільного стану до адміністративного суду, ОСОБА_3 звернулася до суду загальної юрисдикції із заявою в порядку цивільного судочинства.

З цих підстав представник Міністерства оборони вважає, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі.

На запитання суду, як представник заявника, так й заінтересовані особи присутні під час розгляду справи, зазначили, що не будуть коментувати вказане клопотання та свою позицію щодо нього не пояснили.

Заслухавши пояснення представника заявника, заінтересованих осіб, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Нормою ч. 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно частин 3-4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. В заяві має бути зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується, до заяви має бути приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.

Такі ж умови, за яких справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду, визначено і Листом ВСУ від 01 січня 2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення». Згідно з цим же документом, при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц.

Отже, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок.

Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2598/16-ц, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 363/5518/21, від 04 травня 2022 року у справі № 372/285/21, зазначено, що заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови).

У цій справі судом встановлено таке.

З копії паспорта заявника судом установлено, що її по батькові є ОСОБА_5 . Саме так заявник сама себе називає й у позовній заяві: у анкетних даних та за змістом позовної заяви.

Згідно свідоцтва про народження заявника, її по батькове викладене російською мовою: ОСОБА_9 .

Згідно свідоцтва про шлюб заявника по батькові заявника є ОСОБА_6 .

Згідно свідоцтва про народження сина заявника, зазначено, що по батькові матері є ОСОБА_6 .

Згідно висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику відмовлено у внесенні змін до актового запису про шлюб № 4, складеного 14 січня 1969 року виконавчим комітетом Височанської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області на ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо зміни по батькові нареченої в зв`язку з недоведеністю документально форми написання по батькові заявниці та ім`я батька заявниці та відсутністю актового запису про народження заявниці.

Одночасно зазначено, що вказаний висновок може бути оскаржений в судовому порядку.

Фактично, питання заявника зводиться до того, що у свідоцтві про народження сила було допущено орфографічну помилку, яку треба виправити.

Питання, яке порушене заявником, врегульоване Сімейним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14.01.2011 № 55/18793.

Згідно ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» цей Закон регулює відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження (ч. 1 ст. 6 Закону).

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Відповідно до абз. 2 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 07.07.1995р. «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану», згідно з цим Законом і Правилами суд розглядає заяви про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану як у випадках невиправлення органами реєстрації актів громадянського стану помилок, допущених при складанні актового запису, так і при відмові зазначених органів внести в ці записи передбачені законодавством зміни (прізвища, імені, по батькові тощо) і доповнення (наприклад, про національність і громадянство батьків).

З указаних актів слідує, що щоб виправити помилку в актових записах цивільного стану, треба звернутися до відділу державної реєстрації актів цивільного за місцем проживання із заявою. Внутрішньо переміщені особи (а також жителі непідконтрольної території) вправі звернутися з такою заявою до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного на їх вибір (п. 2.1 «Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання»).

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану не вправі відмовити у прийнятті та розгляді заяви про внесення змін.

Відповідно до п. 2.5 «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання», заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається: особою, щодо якої складено актовий запис; одним із батьків неповнолітнього (малолітнього); піклувальником неповнолітнього та опікуном малолітнього; опікуном недієздатної особи; спадкоємцем померлого; представником органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.

До заяви потрібно додати (п. 2.7 «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання»): свідоцтво, у якому зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті (п. 2.6 «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання»).

Це можуть бути наступні документи: повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян; копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому; паспорти батьків або самої особи, щодо даних якої треба внести зміни.

Якщо актовий запис про народження знаходиться у архіві іншого відділу державної реєстрації актів цивільного стану, орган, куди особа звертається, повинен самостійно витребувати потрібні дані.

Якщо той відділ державної реєстрації актів цивільного стану знаходиться на окупованій території, державна реєстрація актів цивільного стану підтверджується відповідними свідоцтвами, витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, якщо вони не містять незастережених виправлень, дописок чи явних ознак підробки. Зміни до втраченого свідоцтва можуть вноситися тільки після його поновлення (п. 2.9. «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання»).

На підставі зібраних документів та за наслідками перевірки Відділ державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану (і до свідоцтва) або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку (п. 2.12. «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання»).

Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику видається нове свідоцтво. На свідоцтві проставляється штамп «Повторно». Свідоцтво, подане заявником для внесення змін, анулюється та знищується у встановленому порядку (п. 2.22. «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання»).

Згідно п. 2.16.7. Правил на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

Пленум Верховного Суду України у п. 7 Постанови № 12 від 07.07.1995 року «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану» вказав, що питання про встановлення неправильності у актовому записі про народження, суд вирішує на підставі письмових (архівних матеріалів; відомостей, які містяться в паспорті; довідок з місця роботи, навчання, проживання; військових, профспілкових, інших посвідчень тощо) та інших доказів, що з достовірністю підтверджують заявлену вимогу.

Відповідно до п. 1 Постанови в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 12 Постанови заяви про встановлення факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об`єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в судовому порядку, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ.

У даному випадку, заявник звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту через помилку у свідоцтві про народження її сина, хоча законодавством прямо передбачено порядок внесення відповідних змін.

Як було встановлено судом, ані заявник, ані його представник взагалі не зверталися до органів ДРАЦС з питання виправлення помилки у свідоцтві про народження ОСОБА_4 .

На думку суду, з урахуванням таких обставин, права заявника, не порушені.

При цьому, слід звернути увагу, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами. Це рішення є тільки підставою для одержання цих документів.

Таким чином, судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.

Наразі заявник не позбавлений можливості звернутись до органу місцевого самоврядування за місцем проживання із заявою про виправлення помилки у свідоцтві про народження сина. У разі відмови органом місцевого самоврядування у такому, заявник може звернутись, в тому числі, до окружного адміністративного суду з відповідним позовом.

Проте в межах цієї справи суд не може перебирати на себе повноваження органу місцевого самоврядування та встановлювати обставини, перевірка яких здійснюється цим органом на підставі поданих особою документів та оформлюється відповідним індивідуальним рішенням.

Звернення до суду перед використанням позасудового порядку, є передчасним.

На вказане, в том числі, вказує й те, що заявник сам себе у заяві називаючи по батькові ОСОБА_5 , у резолютивній частині вже просить суд уважати її, як ОСОБА_6 , хоча суд, своїм рішенням не може встановити помилковість виданих офіційних документів чи постановити уважати, що за різними офіційними документами/даними людина є одна й та сама.

На думку суду, у цій справі заявником неправильно обрано спосіб захисту.

Як неодноразово та систематично вказує Верховний Суд, спосіб захисту, обраний в судовому процесі, не повинен створювати необхідність для подальших судових позовів для вирішення конфлікту. Іншими словами, рішення суду має бути таким, щоб воно раз і назавжди врегулювало спірні питання між сторонами, не залишаючи місця для нових судових процесів з цього ж питання (постанова КЦС ВС від 14.02.2024 № 752/18272).

Фактично заявник намагається отримати відповідні виплати після загибелі свого сина. Однак, як було встановлено судом, офіційно для отримання таких виплат заявник нікуди не зверталася. Будь-яке рішення у даній справі не вирішить питання заявника щодо виплат, оскільки остання все одно змушена буде звертатися до уповноважених органів.

На думку суду, заявник не позбавлена можливості звернутися до Міністерства оборони (через уповноважені органи) з питання виплати коштів, та, в разі відмови у таких виплатах, вже безпосередньо оскаржувати дії Міністерства оборони саме з підстав, які можуть стати у заваді заявнику, в тому числі, й щодо можливої відмови через неправильне написання імені/по батькові.

Натомість, звертаючись з даною заявою до суду, заявник хоче створити преюдицію для отримання коштів, що є неприпустимим.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-268, 315-319 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління соціального захисту населення Ніжинської РДА Чернігівської області, військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони, про встановлення факту родинних відносин - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.06.2025 року.

Суддя Ріхтер В.В.