Рішення від 30.06.2025 по справі 160/5680/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 рокуСправа №160/5680/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ГЕНЕРАЦІЯ" щодо стягнення витрат на правничу допомогу по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ГЕНЕРАЦІЯ" до Відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2025р. по справі №160/5680/25 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ГЕНЕРАЦІЯ" до Відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії було задоволено повністю.

При цьому, у позові позивач заявляв клопотання щодо вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення.

Зазначене рішення було отримано позивачем через систему "Електронний суд" 10.06.2025р. о 01:34 год., що підтверджується наявною у справі довідкою про доставку електронного листа.

Так, 17.06.2025р. (сформовано 16.06.2025р.) через систему "Електронний суд" від заявника (Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ГЕНЕРАЦІЯ") до суду надійшло клопотання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, в якій останній просить, зокрема, стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати, які складаються з суми сплачених ТОВ СХІД ГЕНЕРАЦІЯ витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24 500,00 грн.

Ухвалою суду від 18.06.2025р. дане клопотання було призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 30 червня 2025 року та зобов`язано відповідачів-1,2 надати суду письмові пояснення на заяву.

19.06.2025р. через систему "Електронний суд" від відповідачів-1,2 надійшли клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги ідентичного змісту, в яких останні просили заяву про додаткове рішення Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ГЕНЕРАЦІЯ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України та стягнення витрат на правничу допомогу залишити без розгляду посилаючись на те, що згідно з даними системи Електронний суд, заява позивача сформована в системі «Електронний суд» 16.05.2025, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/34245/23 було винесено 09.05.2025 та доставлене через підсистему ЄСІТС «Електронний Суд» 10.06.2025 01:17, тобто, заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо правничої допомоги була подана після закінчення строку, зазначеного частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Окрім того, відповідачі-1,2 вказують на те, що в даній справі позивачем надано розрахунку погодинної вартості правової допомоги, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та який повинен відображати вартість години за певний вид правової послуги та витрачений час, проте, така сума погодинної ставки не була обґрунтована належним чином, сама сума обраховується фіксованою ставкою згідно договору про надання професійної правничої допомоги №154/2025 від 27 січня 2025 року; позивачем не доведено, що заявлені до відшкодування витрати є фактичними, а їх розмір обґрунтованим, відповідно, позивачем до матеріалів судової справи не надано жодного належного та об`єктивного доказу на підтвердження того, що гонорар адвоката є розумним та враховує дійсно витрачений адвокатом час щодо підготовки по даній справі.

Щодо зазначення відповідачами-1,2 у клопотаннях про зменшення витрат на оплату правничої допомоги про те, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо правничої допомоги була подана після закінчення строку, зазначеного частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, то такі посилання відповідачів є неспроможними, виходячи з наступного.

Так, за приписами ч.7 ст.139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, згідно положень ст.120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2025р. по справі №160/5680/25 було отримано позивачем через систему "Електронний суд" 10.06.2025р. о 01:34 год., що підтверджується наявною у справі довідкою про доставку електронного листа.

Тобто, з урахуванням положень ч.7 ст.139 КАС України, останнім днем для подання доказів щодо судових витрат є 15.06.2025р., що є вихідним днем - неділею.

А відповідно, враховуючи приписи ст.120 КАС України, останнім днем строку для подання таких доказів для позивача є 16.06.2025р., тобто перший робочий день після 15.06.2025р.

При цьому, клопотання щодо стягнення витрат на правничу допомогу із відповідними доказами було сформовано позивачем у системі "Електронний суд" 16.06.2025р., тобто, з дотриманням вищенаведеного строку звернення.

За викладеного, суд не находить підстав для залишення клопотання позивача без розгляду.

Згідно з п.3 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Таким чином, підставою для ухвалення додаткового рішення за правилами п.3 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України є не вирішення судом питання про судові витрати при прийнятті рішення у справі.

Згідно ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

У зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 23.06.2025р. по 27.06.2025р. включно у щорічній відпустці, вищенаведене клопотання позивача було призначено до розгляду на 30.06.2025р.

Розглянувши вказане вище клопотання позивача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення клопотання представника позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу частково в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача понесених ним судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., виходячи з наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно до п.4 ч.1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 5 липня 2012р. №5076-УІ (далі Закон №5076) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону №5076 встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч.1 статті 1 Закону №5076).

За приписами статті 19 Закону №5076 видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.268).

Чинне адміністративно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, за змістом ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правову допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених вище норм статті 134 КАС України в їх сукупності дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому, розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Відповідно до частини 9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами ч.7 ст.139 наведеного Кодексу, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналізуючи вищенаведені норми, можна зробити висновок про те, що КАС України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу адвоката, судом враховується як пов`язаність вчинених дій адвокатом із розглядом даної справи, так і обґрунтованість та розумність визначення їх обсягу і розміру.

Так, зі змісту наданих суду копій договору про надання професійної правничої допомоги №154/2025 від 27.01.2025р. та акту приймання наданих послуг від 12.06.2025р. вбачається, що між ТОВ СХІД ГЕНЕРАЦІЯ та Адвокатським бюро "ВИСІЦЬКОЇ "ВІВ ЛІГАЛ" був укладений договір предметом якого є надання правових (юридичних) послуг, зокрема, подання позовної заяви щодо оскарження рішень комісії ГУ ДПС про відмову в реєстрації податкових накладних.

Докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджуються копіями платіжних інструкцій №27 від 24.02.2025р. та №41 від 27.03.2025р.

Проаналізувавши вищенаведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги, зміст наданих послуг за вищенаведеним актом приймання наданих послуг від 12.06.2025р., а також і враховуючи незгоду відповідачів-1,2 із розміром витрат на професійну правничу допомогу, що викладена у клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд приходить до висновку, що обсяг і розмір наданих адвокатом послуг в межах даної справи у загальній сумі 24500,00 грн. не відповідає критеріям розумності та обґрунтованості, оскільки предмет позову не є складним, відповіді на відзив майже ідентичні змісту позову, тому розмір гонорару адвоката є завищеним, а відповідно, не є співмірним із предметом позову, виконаних адвокатом послуг, тому такі судові витрати на правову допомогу підлягають зменшенню судом до 5000,00 грн.

Також, зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 5000 грн., судом враховується і те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 27.11.2019р. у справі №160/3114/19, яка підлягає застосуванню адміністративним судом відповідно до положень ч.5ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме сума судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн. підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів - суб`єктів владних повноважень згідно до вимог ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим вищенаведена заява позивача підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката за ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України у сумі 5000 грн. підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів суб`єктів владних повноважень, тобто, за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Керуючись ст. 134, ч.7 ст. 139, ст.ст. 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ГЕНЕРАЦІЯ" щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі №160/5680/25 задовольнити частково.

Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8; ЄДРПОУ 43005393) та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ГЕНЕРАЦІЯ" (49000, м. Дніпро, вул. Квітки-Основ`яненка, будинок 5; код ЄДРПОУ 44949345) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

У частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19500,00 грн. відмовити.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Додаткове рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва