Рішення від 30.06.2025 по справі 160/30725/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 рокуСправа № 160/30725/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправним та скасування наказу в частині,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 157 від 03.11.2023 «Про результати службового розслідування» щодо притягнення командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 20.02.2023 позивач проходив військову службу на посаді командира військової частини НОМЕР_1 , яка є бригадою територіальної оборони та підпорядкована Регіональному управлінню « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Оскаржуваним наказом позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності накладено дисциплінарне стягнення «догана». Позивач вважає наказ № 157 від 03.11.2023 у частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності протиправним, оскільки під час проведення службового розслідування йому не було надано можливість надати пояснення та не ознайомлено з актом службового розслідування, чим порушено порядок проведення службового розслідування. Наказ видано командувачем оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який, на думку позивача, не мав повноважень на видання цього наказу, оскільки не входить до вертикалі органів управління територіальної оборони. Наказ містить відомості про порушення позивачем Статуту внутрішньої служби та Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України, однак вказані у наказі статті цих статутів закріплюють загальні ознаки правил поведінки. У наказі не визначено ступінь вини позивача, не обґрунтовано застосування такого стягнення, як догана. Позивач вважає, що до нього безпідставно застосовано дисциплінарне стягнення у зв`язку з нездійсненням евакуації поранених військовослужбовців. За змістом оскаржуваного наказу тимчасово виконуючий обов`язки начальника медичної служби можливо дійсно допустив порушення, оскільки керував евакуацією, тоді як командир бригади лише здійснював контроль.

Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення доказів, яку повернуто ухвалою від 13.12.2023 у зв`язку з неусуненням її недоліків у встановлений судом строк.

Ухвалою від 28.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, витребувано докази в оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

02.01.2024 до суду надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що оскаржуваний наказ було видано на підставі акта службового розслідування № 445 від 30.10.2023, проведеного начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 . В акті зазначено неправомірні дії позивача, причинний зв`язок між його діями та неналежною організацією і проведенням евакуації поранених військовослужбовців, описано вину позивача. З матеріалів службового розслідування встановлено факт відмови позивача від надання пояснень. Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України не встановлено обов`язку доведення акта службового розслідування до посадової особи, стосовно якої воно проводилося. Із заявою про ознайомлення з актом службового розслідування позивач не звертався. Під час виконання обов`язків військової служби позивачем на посаді командира військової частини НОМЕР_1 , яка перебувала в оперативному підпорядкуванні оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », командувач військ оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » був старшим начальником для позивача, мав право видавати накази з метою виконання окремих оперативних завдань, перевіряти їх виконання та вживати заходи щодо їх невиконання або допущення інших порушень вимог законодавства, застосовувати дисциплінарні стягнення. Наказ № 157 від 03.11.2023 видано командувачем військ оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у межах компетенції відповідно до чинного законодавства та є правомірним.

Разом із відзивом було надано витребувані судом докази.

Станом на час розгляду справи відповідь на відзив та заперечення до суду не надійшли.

Частиною четвертою статті 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що наказом командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_2 «Про призначення службового розслідування» № 144 від 21.10.2023 призначено службове розслідування з метою встановлення причин, що призвели до невиконання розпорядження командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо евакуації поранених військовослужбовців силами НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони та встановлення ступеня вини посадових осіб. Проведення службового розслідування доручено начальнику оперативної групи Військової служби правопорядку центру управління операціями оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Підставою видання наказу про призначення службового розслідування зазначено рапорт командира загальновійськового резерву № НОМЕР_3 оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Рапортом від 19.10.2023 вих. № 2053 командир загальновійськового резерву № НОМЕР_3 оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » доповів командувачу вказаного оперативного угруповання військ про те, що під час виконання загальновійськовим резервом № НОМЕР_3 оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » бойового розпорядження командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 10.10.2023 № 2330т/окп/бр поставлене командувачем завдання щодо евакуації поранених військовослужбовців силами НОМЕР_2 обр ТрО було проігнороване та не виконувалось. У зв`язку з цим було прийнято рішення про евакуацію поранених з поля бою своїми силами. Внаслідок довготривалої відсутності групи медичної евакуації НОМЕР_2 обр ТрО, затримки проведення евакуації двом військовослужбовцям було ампутовано нижню кінцівку.

30.10.2023 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 складено акт службового розслідування, проведеного на підставі наказу № 144 від 21.10.2023 з метою встановлення причин, що призвели до невиконання розпорядження командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо евакуації поранених військовослужбовців силами військової частини НОМЕР_1 та встановлення ступеня вини посадових осіб.

В акті службового розслідування зазначено, що військова частина НОМЕР_1 та підпорядковані підрозділи виконують бойові завдання у складі оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». У період з 11 до 15 жовтня 2023 року військовими службовими особами військової частини НОМЕР_1 було проігноровано та виконувалося частково розпорядження командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо забезпечення силами військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 здійснення заходів з евакуації поранених військовослужбовців загальновійськового резерву № НОМЕР_3 оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 . 14.10.2023 під час проведення штурмових дій чотирнадцять військовослужбовців загальновійськового резерву № НОМЕР_3 оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » отримали вогнепальні поранення, з яких дев`ятеро отримали поранення середньої тяжкості. У зв`язку з довготривалою відсутністю групи медичної евакуації військової частини НОМЕР_1 евакуація поранених здійснювалася власними силами. Під час службового розслідування начальник медичної служби військової частини НОМЕР_1 надав пояснення про те, що провести негайну евакуацію не було можливості через сильні артилерійські та мінометні обстріли. Усім пораненим надано домедичну допомогу та доставлено до лікувальних закладів м. Запоріжжя. В акті службового розслідування вказано, що командування військової частини НОМЕР_1 не забезпечило належного виконання бойового розпорядження від 10.10.2023 № 2330т/окп/бр, а в подальшому недбало поставилося до виконання завдання, не проконтролювавши хід його виконання та повноту. Дії командира військової частини НОМЕР_1 та начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 характеризуються необережною формою вини. Обставин, що обтяжують відповідальність, не встановлено. Неправомірні дії командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_1 полягають у неналежному виконанні своїх службових обов`язків, порушенні статей 11, 16, 36, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 1 Додатку 5 Бойового статуту (Частина 1) Сухопутних військ Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Причинами та умовами, що призвели до вищевказаної події, є: особиста недисциплінованість військових службових осіб військової частини НОМЕР_1 , недостатнє знання дійсного стану справ з обліку особового складу у військовій частині, втрата контролю та керування ввіреним особовим складом, неналежне виконання обов`язків військової служби. Під час проведення службового розслідування встановлено, що основними причинами, що призвели до невиконання бойового розпорядження командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » стали дії/бездіяльність військових службових осіб військової частини НОМЕР_1 , які призвели до несвоєчасного надання допомоги та евакуації з поля бою військовослужбовців Збройних Сил України. В акті службового розслідування запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «сувора догана» на начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 , «догана» - на командира військової частини НОМЕР_1 .

До акта службового розслідування було додано пояснення капітана медичної служби військової частини НОМЕР_1 від 23.10.2023, рапорт командира загальновійськового резерву № НОМЕР_3 оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 19.10.2023, пояснення бойового медика загальновійськового резерву № НОМЕР_3 оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », голосове повідомлення капітана медичної служби військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_2 «Про результати службового розслідування» № 157 від 03.11.2023 на підставі стетей 45, 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнуто командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «догана» за неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог статей 11, 16, 36, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 1 Додатку 5 Бойового статуту Сухопутних військ (Частина 1) (пункт 2 оскаржуваного наказу).

Цим же наказом, а саме пунктом 3, притягнуто до дисциплінарної відповідальності начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 та накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана».

У наказі № 157 від 03.11.2023 зазначено, що у період з 11 до 15 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Старомайорське Донецької області евакуація поранених військовослужбовців загальновійськового резерву № НОМЕР_3 оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 не здійснювалась, розпорядження було проігнороване, що змусило поранених здійснювати евакуацію з поля бою своїми силами. Командування військової частини НОМЕР_1 не забезпечило належного виконання бойового розпорядження від 10.10.2023 № 2330т/окп/бр, а в подальшому недбало поставилося до виконання завдання, не проконтролювавши хід його виконання та повноту. Причинами, що сприяли вчиненню правопорушення, є неналежне виконання службових обов`язків, недостатній контроль та управління діями підлеглого особового складу, низька виконавча дисципліна командування військової частини НОМЕР_1 .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).

Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини.

Згідно зі ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 36 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

Відповідно до ст. 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

За змістом статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) зобов`язаний, зокрема: встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону)* в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою (полком, кораблем 1 і 2 рангу, окремим батальйоном) бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади, стан пожежної та екологічної безпеки.

Як зазначено в акті службового розслідування, неправомірні дії командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_1 полягають у порушенні, зокрема, пункту 1 Додатку 5 Бойового статуту (Частина 1) Сухопутних військ Збройних Сил України в тій частині, що командир бригади несе особисту відповідальність за бойову готовність і підготовку підлеглих йому підрозділів та успішне виконання бригадою бойових завдань у встановлений термін. Він зобов`язаний організовувати планування бою та керувати ним, своєчасно визначати замисел бою та бойові завдання підрозділам, ставити завдання підлеглим, організовувати взаємодію, управління і всебічне забезпечення, а також безпосередню підготовку підрозділів до бою, вміло керувати підлеглими, наполегливо добиваючись виконання поставлених завдань, зобов`язання командира і заступників командира бригади у воєнний час керувати підрозділами особисто або через своїх заступників і штаб, завжди знати стан, місцезнаходження та вирішувані завдання підлеглих йому підрозділів, спрямовувати їх зусилля на досягнення мети бою.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).

Згідно зі ст.ст. 1, 2, 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Відповідно до частини першої статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Статтею 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Згідно зі статею 56 Дисциплінарного статуту ЗСУ командир корпусу, командувач військ оперативного командування, командувач виду, окремого роду військ (сил) Збройних Сил України має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами «а»-«ґ», а також пунктами «д»-«ж» (до підполковника включно) статті 48 цього Статуту.

Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Частиною першою статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Згідно з ч. 1 ст. 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (ст. 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі, визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виконавською дисципліною є належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями функціональних обов`язків (посадових інструкцій), наказів Міністерства оборони України, доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин).

Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Відповідно до абзацу пункту 1 Розділу III Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

За змістом пункту 3 Розділу III Порядку службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Пунктом 3 розділу ІV Порядку передбачено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Відповідно до пунктів 1-4 розділу V Порядку за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності (пункти 1, 2 розділу VI Порядку).

Доводи позивача про безпідставність притягнення його до дисциплінарної відповідальності спростовуються матеріалами справи, якими підтверджується накладення дисциплінарного стягнення «догана» на позивача за неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог статей 11, 16, 36, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 1 Додатку 5 Бойового статуту Сухопутних військ (Частина 1).

Позивачем під час розгляду справи не надано суду та матеріали справи не містять доказів на спростування встановлених службовим розслідування фактів.

Щодо доводів позивача про те, що під час службового розслідування у нього не було відібрано пояснення, суд зазначає, що рапортом майор ОСОБА_3 доповів начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 , що під час проведення службового розслідування було запропоновано командиру військової частини НОМЕР_1 полковнику ОСОБА_1 надати пояснення, на що він відповів, що надасть пояснення пізніше з огляду на ведення активних бойових дій. На час закінчення проведення службового розслідування пояснення не надано.

Отже, позивач був обізнаний із проведенням стосовно нього службового розслідування та не скористався правом на подання пояснень.

Розділом IV Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України не передбачено обов`язку осіб, які проводять службове розслідування, отримувати пояснення від особи, стосовно якої проводиться службове розслідування.

У позовній заяві не наведено жодних доводів у контексті того, що неотримання пояснень від позивача призвело до необ`єктивного чи неправильного встановлення обставин під час службового розслідування.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач звертався з будь-якими заявами та клопотаннями під час проведення відповідного розслідування для захисту своїх прав.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що наказ № 157 від 03.11.2023 видано командувачем оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який не мав повноважень на видання цього наказу.

На підтвердження повноважень командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » генерал-майора ОСОБА_2 до відзиву додано витяги з наказів Міністра оборони України (по особовому складу) від 09.08.2021 № 349, командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 19.11.2022 № 1.

Під час виконання позивачем обов`язків військової служби на посаді командира військової частини НОМЕР_1 вказана військова частина перебувала в оперативному підпорядкуванні оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Згідно з підпунктом «е» статті 8 Дисциплінарного статуту ЗСУ командири, посади яких у цьому Статуті не визначені, користуються дисциплінарною владою стосовно підлеглих військовослужбовців згідно з військовим званням, передбаченим їх посадою: полковник, бригадний генерал, генерал-майор (капітан 1 рангу, коммодор, контр-адмірал) - владою командира бригади (полку, корабля 1 рангу).

Відповідно до статті 10 Дисциплінарного статуту ЗСУ військовослужбовці офіцерського складу під час перебування з підрозділами у відрядженні як їх командири (начальники), а також під час виконання визначеного наказом командира військової частини самостійного завдання поза місцем дислокації військової частини користуються дисциплінарною владою на один ступінь вищою за владу, передбачену посадою, яку вони обіймають.

За відсутності у Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України обов`язкових положень про необхідність відібрання пояснень у особи, стосовно якої здійснюється службове розслідування, та доведення акта службового розслідування до такої особи, відповідачем обґрунтовано і правомірно, у межах повноважень, визначених статтею 56 Дисциплінарного статуту ЗСУ, видано наказ № 157 від 03.11.2023 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом «б» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - «догана».

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Відомості про інші судові витрати позивача, пов`язані з розглядом цієї справи, відсутні. Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправним та скасування наказу в частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: командувач оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 30.06.2025.

Суддя В.В. Рянська