Рішення від 30.06.2025 по справі 640/2208/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 640/2208/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСАТ" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМСАТ" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.01.2019 №010826115050102, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 82368,00 грн.; №0109261505102, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 71009,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМСАТ» (далі ТОВ «ПРОМСАТ», позивач) вказало про незгоду із податковими повідомленнями рішеннями Головного управління ДПС у м. Києві (далі ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) №010826115050102, №010926115050102 від 21.01.2020 за помилковості висновків ГУ ДПС у м. Києві, викладених в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.12.2019 №243/26-15-05-01-01/32301861, оскільки господарські операції із з ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС», ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ», ТОВ «КАЛЛІСТО ІНТЕЛ», ТОВ «КЕЙНФОР», ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШЕН» мають реальний характер, їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними документами, наявність товару, придбаного позивачем, підтверджується договорами, видатковими накладними, специфікаціями, податковими накладними, картками рахунків, платіжними дорученнями, товар був оприбуткований позивачем, про що свідчить карта рахунку 281, наявні висновки про походження цих товарів, що свідчить про їх реальну наявність та передачу позивачу.

Придбання у постачальників товарів ТОВ «ПРОМСАТ» здійснене в межах його звичайної виробничої діяльності - розроблення та виробництво сучасних систем та засобів автоматизації для промисловості. Товари використовувались позивачем у своїй діяльності про що свідчить картка рахунку 201, 631 про списання товару, використаного у господарській діяльності, а також позивачем здійснювався подальший продаж частини вказаних товарів, мав місце подальший рух активів (товару) третім особам.

Всі вказані у акті перевірки господарські операції здійснювалися позивачем в межах його видів господарської діяльності, відповідно до документів, які підтверджують понесені витрати з метою отримання прибутку при веденні господарської діяльності, що свідчить про розумну економічну причину (ділову мету) при здійсненні господарських операцій із контрагентами та підтверджує рух активів ТОВ «ПРОМСАТ».

Окремо позивач наголошував на обставинах безпідставності та протиправності перевірки, адже, на переконання ТОВ «ПРОМСАТ» наказ №4596 від 12.12.2019 про призначення проведення перевірки не відповідає вимогам законодавства, бо запит відповідача про надання документів стосовно правовідносин ТОВ «ПРОМСАТ» із ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ», Позивачем отриманий не був, отже відсутні підстави, передбачені підпунктом 78.1.4. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для проведення позапланової документальної перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2020 позовну заяву залишено без руху, за усунення недоліків адміністративного позову, ухвалою від 24.02.2020 прийнята позовна заява до розгляду, відкрите провадження у адміністративній справі.

Відповідачем 26.03.2020 до справи наданий відзив, за змістом якого проти задоволення позовних вимог заперечується в повному обсязі. Відповідач вказав про підставність та обґрунтованість проведення перевірки ТОВ «ПРОМСАТ» відповідно до наказу №4596 від 12.12.2019. Так, за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 ТОВ «ПРОМСАТ» задекларовано в рядку 01 Декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» у сумі 28687760,00 гривень. Відповідачем встановлено про проведення ТОВ «ПРОМСАТ» фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС», ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ», ТОВ «КАЛЛІСТО ІНТЕЛ», ТОВ «КЕЙНФОР», ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШЕН», які вплинули на визначення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за 2017 рік.

На письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 09.06.2017 №15856/10/26-15-14-01-02, позивачем не було надано в повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень по взаємовідносинах з ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ».

Відповідачем здійснювались виходи за адресою позивача для вручення наказу та направлень на проведення перевірки. Складені акти відсутності посадових осіб товариства та неможливості вручення копії наказу та пред`явлення направлень на проведення документальної позапланової виїзної звірки посадовим особам ТОВ «ПРОМСАТ» від 19.12.2017 №657/26-15-14-01-02/32301861, від 12.06.2018 №688/26-15-14-01-02/32301861, від 11.02.2019 №200/26-15-14-01-02/323001861.

На письмовий запит від 27.06.2019 №122689/10/26-15-14-01-02 позивачем не було надано інформації в повному обсязі, чим порушені положення пункту 85.2 статті 85, пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Зазначені обставини стали підставою для призначення перевірки за наказом №4596 від 12.12.2019.

Також відповідач вказує про нереальність господарських операцій ТОВ «ПРОМСАТ» з контрагентами-постачальниками ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС», ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ», ТОВ «КАЛЛІСТО ІНТЕЛ», ТОВ «КЕЙНФОР», ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШЕН». Посилається на наявність протоколів допитів в кримінальних справах про непідтвердження ведення господарської діяльності, незвітування контрагентами позивача до податкових органів в порядку, встановленому законодавством України, відсутність за даними Єдиного реєстру податкових накладних (далі ЄРПН) відомостей про придбання товарів контрагентами позивача, наявністю в АІС ДФС карток щодо фіктивності підприємств. Враховуючи по ланцюгу постачання об`єми задекларованих операцій, різноплановість наданих робіт, відсутність основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів, відповідач вказує про неможливість здійснення операцій, що задекларовані у податковій звітності.

Статус фіктивного, нелегального підприємства (зокрема, в силу його реєстрації на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Контролюючим органом під час здійснення перевірки встановлені обставини, які в сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників поставок, фактичну неможливість виконання цих поставок саме задекларованим контрагентом, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у огляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків. Фактично ТОВ «ПРОМСАТ» було проведено господарські операції шляхом формального складення первинних документів, що не супроводжувалось дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цим контрагентами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2020 позовну заяву прийнято до провадження в іншому складі суду та продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 21.10.2020 зупинене провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/25425/19. Ухвалою від 24.06.2021 поновлено провадження у справі, продовжено розгляд справи.

На виконання приписів Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» від 16 липня 2024 року № 3863-IX та наказу Державної судової адміністрації України «Про затвердження Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва» від 16 вересня 2024 року № 399, а також згідно розміщеного на офіційному веб-порталі судової влади України Переліку справ Окружного адміністративного суду міста Києва, що підлягають передачі Полтавському окружному адміністративному суду (додаток 3 до пункту 19 Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом м. Києва) дану адміністративну справу передано на розгляд та вирішення Полтавському окружному адміністративному суду.

Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 25.02.2025, що підтверджується даними на штампі реєстрації вхідної кореспонденції. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2025 справу передано для розгляду судді Алєксєєвої Н.Ю.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 справа прийнята до провадження, замінений відповідач Головне управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980), правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267), його правонаступником Головним управлінням ДПС у м. Києві як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011).

ТОВ «ПРОМСАТ» 13.03.2025 до справи надана заява про зміну підстав позову, за змістом якої позивач просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення №010826115050102, №010926115050102 від 21.01.2020 з огляду на обставини протиправності наказу №4596 від 12.12.2019 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПРОМСАТ», виданого на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 ПК України.

В обґрунтування видання наказу відповідачем вказано про надання неповної інформації на запит. Але позивач наголошує на неотриманні ним взагалі запиту щодо правовідносин із ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ».

Оскільки обов`язковою умовою проведення позапланової документальної перевірки є наявність запиту з боку податкового органу, на який не було отримано відповіді, наказ №4596 від 12.12.2019 про проведення перевірки не відповідає вимогам законодавства, бо запит стосовно ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ», позивачем не отримувався, отже відсутні підстави, передбачені підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України для проведення позапланової документальної перевірки.

Крім того, в наказі №4596 від 12.12.2019 відсутня конкретна підстава для проведення перевірки ТОВ «ПРОМСАТ» а наявне лише посилання на службову записку, що є документом внутрішнього використання відповідача і має на меті спонукання керівництва до прийняття конкретного рішення, але ніяк не є підставою для перевірки (постанова Верховного Суду України від 19.04.18 у справі №813/4282/16).

Наказ є актом індивідуальної дії.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами, про що вказано в постанові Верховного суду України від 01.12.2009 № 09/236.

На думку позивача в наказі №4596 від 12.12.2019 вказаним критеріям не відповідає, як не відповідає і принципу правової визначеності, який сформульований практикою Європейського суду з прав людини та означає, що будь-який акт індивідуальної дії повинен бути зрозумілий особі, якій він направлений.

Протиправність наказу про проведення перевірки свідчить про протиправність всіх рішень, які прийняті за наслідками такої перевірки.

Позивач стверджує, що всі операції з вказаними у Акті перевірки від 26.12.2019 №243/26-15-05-01-01/32301861 контрагентами відбувалися насправді та мали реальний характер, їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними документами, наявність товару, придбаного позивачем, підтверджується договорами, видатковими накладними, специфікаціями, податковими накладними, картками рахунків, платіжними дорученнями, товар був оприбуткований позивачем, про що свідчить карта рахунку 281, наявні висновки про походження цих товарів, що свідчить про їх реальну наявність та передачу позивачу.

Придбання у постачальників товарів ТОВ «ПРОМСАТ» здійснене в межах його звичайної виробничої діяльності - розроблення та виробництво сучасних систем та засобів автоматизації для промисловості. Товари використовувались позивачем у своїй діяльності про що свідчить картка рахунку 201, 631 про списання товару, використаного у господарській діяльності, а також позивачем здійснювався подальший продаж частини вказаних товарів, мав місце подальший рух активів (товару) третім особам.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 закрите підготовче провадження у справі, призначена справа до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.

ТОВ «ПРОМСАТ» зареєстровано Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві області 11.12.2002 за №10731070005004749. Податковий номер платника податків: 32301861.

Взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 17.12.2002 року за №5107 зареєстроване платником податку на додану вартість, індивідуальний номер платника податку на додану вартість 323018626580.

В період з 17.12.2019 по 19.12.2019, на підставі наказу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 12.12.2019 року №4596, виданого ГУ ДПС у м. Києві, з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «ПРОМСАТ» при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «ОУШЕН CICTEMC», ТОВ «СТРЕНДЖ С1СТЕМ» за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням в декларації з податку на прибуток підприємства, по взаємовідносинах з ТОВ «КАЛІСТО ІНТЕЛ», ТОВ «КЕЙНФОР» за січень 2017 року, по взаємовідносинах з ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШН» за лютий 2017 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства у Головному управлінні ДПС у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Смілянська, буд. 6, кім. 702.

Підстава: доповідна записка Департаменту податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування від 06.12.2019 № 1451/26-15-05-01-02 /т.2,а.с.219/.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 26.12.2019 №243/26-15-05-01-01/32301861, за висновками якого, зокрема, встановлені наступні порушення вимог ПК України:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток приватних підприємств всього на суму 65894,00 грн, в тому числі за 2016 рік на суму 14778,00 грн, за 2017 рік на суму 51116,00 грн.

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 56807,00 грн, в тому числі за січень 2017 року у сумі 23279,00 грн, за лютий 2017 року 33528,00 грн.

ГУ ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення рішення №010826115050102 від 21.01.2020, яким збільшена сума податкового зобов`язання ТОВ «ПРОМСАТ» за платежем податок прибуток на суму 65894,00 грн, застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16474,00 грн, №010926115050102 від 21.01.2020, яким збільшена сума податкових зобов`язань позивача за платежем податок на додану вартість на суму 56807,00 грн, застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14202,00 грн.

ТОВ «ПРОМСАТ» не погодилось із податковим повідомленням-рішенням №010826115050102 від 21.01.2020, №010926115050102 від 21.01.2020, звернулось до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.6 статті 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до абзацу другого абзацу пункту 44.7 статті 44 ПК України протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючого органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку.

За підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Пунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Відповідно до положень підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки;

завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу;

наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

За пунктом 86.8 статті 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Документальна позапланова перевірка, згідно положень підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, здійснюється, зокрема, з таких підстав:

- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

За пунктом 79.1 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Стаття 123 ПК України встановлює штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення бюджетного відшкодування або виявлення фактів використання податкових пільг не за цільовим призначенням чи всупереч умовам чи цілям їх надання.

Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку, відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України, зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Пункт 198.6 статті 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

За пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин .

Згідно із абзацом другим частини першої статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень (абзац третій частини першої статті 1 цього Закону).

Абзацом п`ятим частини першої статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з абзацом тринадцятим частини першої статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» також визначено терміни «витрати» - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками) та доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно із статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

В матеріалах справи наявна копія наказу №4596 від 12.12.2019 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПРОМСАТ».

За змістом наказу №4596 від 12.12.2019 він виданий на підставі пункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.1 статті 79 ПК України та з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «ПРОМСАТ» при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «ОУШЕН CICTEMC», ТОВ «СТРЕНДЖ С1СТЕМ» за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням в декларації з податку на прибуток підприємства, по взаємовідносинах з ТОВ «КАЛІСТО ІНТЕЛ», ТОВ «КЕЙНФОР» за січень 2017 року, по взаємовідносинах з ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШН» за лютий 2017 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства у Головному управлінні ДПС у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Смілянська, буд. 6, кім. 702.

Документальна позапланова перевірка, згідно положень підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

За пунктом 79.1 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

В ході розгляду справи відповідачем пояснювалось, що перевіркою показників задекларованих ТОВ «ПРОМСАТ» у рядку 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» та у рядку 2290 звіту про фінансові результати «Фінансовий результат до оподаткування» за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, встановлено їх заниження на загальну суму 366080,00 грн в тому числі по періодах: за 2016 рік у сумі 82100,00 грн, за 2017 рік у сумі 283980,00 грн.

Відповідачем встановлено проведення ТОВ «ПРОМСАТ» у перевіреному періоді фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ «КАЛІСТО ІНТЕЛ», ТОВ «КЕЙНФОР», ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШН», які вплинули на визначення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності позивача, відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за 2017 рік.

Відповідач вказав, що на письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 09.06.2017 №15856/10/26-15-14-01-02, ТОВ «ПРОМСАТ» не надало в повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень по взаємовідносинах з ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ».

Але з пояснень відповідача вбачається про вплив на визначення фінансового результату до оподаткування за 2017 рік операцій позивача із ТОВ «КАЛІСТО ІНТЕЛ», ТОВ «КЕЙНФОР», ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШН» і відсутність питань щодо правовідносин із ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ».

Копії запиту від 09.06.2017 №15856/10/26-15-14-01-02 відповідачем до матеріалів справи не надано.

Також ГУ ДПС у м. Києві повідомило, що на письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 27.06.2019 №122689/10/26-15-14-01-02, ТОВ «ПРОМСАТ» не було надано в повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень по взаємовідносинах з ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС», ТОВ «КАЛ1СТО ІНТЕЛ», ТОВ «КЕЙНФОР», ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШН».

Тобто інформації щодо правовідносин позивача із ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ» запитом Києві від 27.06.2019 №122689/10/26-15-14-01-02, за поясненнями відповідача, від позивача цим запитом не вимагалось. Копії вказаного запиту відповідачем до матеріалів справи не надано.

До матеріалів справи залучена копія запиту ГУ ДФС у м. Києві від 27.06.2019 №122689/10/26-15-14-01-02 /т.2,а.а.218/ за змістом якого в позивача запитана інформація щодо правовідносин ТОВ «ПРОМСАТ» із ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС», ТОВ «КАЛ1СТО ІНТЕЛ», ТОВ «КЕЙНФОР», ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШН».

За пунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України умовою проведення позапланової документальної перевірки є наявність запиту з боку податкового органу, на який не було отримано відповіді.

Наказ №4596 від 12.12.2019 про проведення перевірки не відповідає вимогам законодавства, бо запит стосовно ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ», позивачем не отримувався, отже відсутні підстави, передбачені підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України для проведення позапланової документальної перевірки.

У відповідності до п.79.1. ст.79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

У відповідності до статті 81 ПК України, наказ про проведення перевірки повинен містити обов`язкові реквізити, серед яких є підстави для проведення перевірки, які передбачені статтею 78 ПК України.

Посилання у наказі лише на норми закону, зокрема, статтю 78 ПК України, є також недостатнім для визначення законності підстав проведення перевірки свідчить також Постанова Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №820/5124/16.

У вказаній справі Суд, зокрема, зазначив: «утім, у розглядуваній ситуації судами з`ясовано, що оскаржуваний наказ контролюючого органу не містить підстав для проведення перевірки, обов`язковість зазначення яких передбачено підпунктами 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а посилання виключно на норми Закону без зазначення підстав, визначених у них, свідчить про порушення порядку призначення перевірки та прийняття наказу».

Орган влади зобов`язаний «виправдати» свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Вмотивоване рішення дає можливість його оскаржити та отримати перегляд у судовому порядку.

Наказ є актом індивідуальної дії.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Оскільки обов`язковою умовою проведення позапланової документальної перевірки є наявність запиту з боку податкового органу, на який не було отримано відповіді, наказ №4596 від 12.12.2019 про проведення перевірки не відповідає вимогам законодавства, бо запит стосовно ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ», позивачем не отримувався, отже відсутні підстави, передбачені підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України для проведення позапланової документальної перевірки.

У Наказі про проведення перевірки вказано, як на підставу її проведення: Доповідну записку Департаменту податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування від 6.12.2019 року, №1451\26-15-05-02-01 /т.2,а.с.219/.

Стаття 78 ПК України містить виключні підстави для прийняття рішення про проведення документальної позапланової перевірки, серед яких відсутня підстава, яка вказана у наказі №4596 від 12.12.2019 про проведення перевірки.

У Постанові Верховного Суду від 19.04.18 у справі № 813/4282/16, судом зроблено висновок, що посилання у спірному наказі на доповідну записку заступника начальника управління аудиту відповідача як на підставу для проведення перевірки свідчить про необґрунтованість та безпідставність цього наказу. Доповідна записка за своєю суттю є документом внутрішнього використання та здебільшого має на меті спонукання керівництва до прийняття конкретного рішення, але ніяк не є підставою для перевірки.

Відповідно, наказ №4596 від 12.12.2019 містить як підставу для проведення перевірки тільки посилання на норму ПК України, доповідну записку, що не може визнаватись як належне зазначення підстави проведення перевірки а, отже, наказ №4596 від 12.12.2019 не відповідає вимогам статей 78, 81 ПК України, відповідно, є протиправним.

Протиправність наказу про проведення перевірки свідчить про протиправність всіх рішень, які прийняті за наслідками такої перевірки.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 в адміністративній справі №826/17123/18, вказав, що платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень - рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві в акті перевірки від 26.12.2019 №243/26-15-05-01-01/32301861 зазначено про нереальність господарських операцій ТОВ «ПРОМСАТ» з контрагентами-постачальниками ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС», ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ», ТОВ «КАЛЛІСТО ІНТЕЛ», ТОВ «КЕЙНФОР», ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШЕН».

Посилається на наявність протоколів допитів в кримінальних справах про непідтвердження ведення господарської діяльності, незвітування контрагентами позивача до податкових органів в порядку, встановленому законодавством України, відсутність за даними Єдиного реєстру податкових накладних (далі ЄРПН) відомостей про придбання товарів контрагентами позивача, наявністю в АІС ДФС карток щодо фіктивності підприємств. Враховуючи по ланцюгу постачання об`єми задекларованих операцій, різноплановість наданих робіт, відсутність основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів, відповідач вказує про неможливість здійснення операцій, що задекларовані у податковій звітності.

Статус фіктивного, нелегального підприємства (зокрема, в силу його реєстрації на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Контролюючим органом під час здійснення перевірки встановлені обставини, які в сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників поставок, фактичну неможливість виконання цих поставок саме задекларованим контрагентом, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у огляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків. Фактично ТОВ «ПРОМСАТ» було проведено господарські операції шляхом формального складення первинних документів, що не супроводжувалось дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цим контрагентами.

Відповідач зазначає, що ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС» не подані до органів ДПС звіти за формою 1 ДФ, що унеможливило встановити кількість працюючих на підприємстві у періоді, що перевіряється. Також ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС» не подано звітів з екологічного податку, фінансового звіту та декларацію з податку на прибуток за 2016 рік, що робить неможливим підтвердити наявність на підприємстві основних засобів, виробничих та товарних запасів.

Із посиланням на дані ЄРПН відповідач вказує, що ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС» не подавало та не отримувало послуги з оренди приміщень, опалення тощо, а за результатами аналізу наявної податкової інформації встановлено відсутність у ланцюгу постачання товарів, які були поставлені на адресу ТОВ «ПРОМСАТ».

Відповідач наполягає на неможливості вчинення господарських операцій ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС» у лютому 2016 року з огляду на те, що є протокол допиту особи у кримінальному провадженні за статтею 212 КК України, яка повідомила про свою непричетність до вказаного підприємства.

Відповідач зазначає, що ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ» не подано до ДПС звітів з екологічного податку, фінансового звіту та декларацію з податку на прибуток за 2016 рік, що робить неможливим підтвердити наявність на підприємстві основних засобів, виробничих запасів, товарних запасів.

Із посиланням на дані ЄРПН відповідач вказує, що ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ» не подавало та не отримувало послуги з оренди приміщень, опалення тощо, а за результатами аналізу наявної податкової інформації встановлено відсутність у ланцюгу постачання товарів, які були поставлені на адресу ТОВ «ПРОМСАТ».

Відповідач також повідомив про неможливість подання декларації з ПДВ за вересень 2016 року ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ» за підписом померлого директора.

Крім того, відповідач враховує наявність в реєстрі судових рішень ухвали суду, в якій вказано про можливе ухилення підприємства від сплати податків.

Щодо ТОВ «КАЛЛІСТО ІНТЕЛ» відповідач вказав про неподання підприємством до органів ДПС звітів з екологічного податку, фінансового звіту та декларації з податку на прибуток за 2016 рік, що робить неможливим підтвердити наявність на підприємстві основних засобів, виробничих запасів, товарних запасів.

Із посиланням на дані ЄРПН відповідач вказує, що ТОВ «КАЛЛІСТО ІНТЕЛ» не подавало та не отримувало послуги з оренди приміщень, опалення тощо, а за результатами аналізу наявної податкової інформації встановлено відсутність у ланцюгу постачання товарів, які були поставлені на адресу ТОВ «ПРОМСАТ».

Крім того, ГУ ДПС у м. Києві вказано про наявність вироку Печерського районного суду м. Києва, в якому визнано вину особи, яка була директором вказаного підприємства за статтею 205 КК України.

Відповідач зазначив, що контрагентом позивача ТОВ «КЕЙНФОР» не подані до органів ДПС звіти за формою 1 ДФ, що унеможливило встановити кількість працюючих на підприємстві у періоді, що перевіряється. Також не подано звітів з екологічного податку, фінансового звіту та декларації з податку на прибуток за 2017 рік, що робить неможливим підтвердити наявність на підприємстві основних засобів, виробничих та товарних запасів.

Із посиланням на дані ЄРПН відповідач вказує, що ТОВ «КЕЙНФОР» не подавало та не отримувало послуги з оренди приміщень, опалення тощо, а за результатами аналізу наявної податкової інформації встановлено відсутність у ланцюгу постачання товарів, які були поставлені на адресу ТОВ «ПРОМСАТ».

Крім того, відповідач посилається на наявний протокол допиту особи в межах кримінального провадження за статтею 205 КК України та вирок Печерського районного суду м. Києва, в якому визнано вину особи, яка була директором вказаного підприємства за статтею 205 КК України.

Також відповідач вказав, що ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШН» не подані до органів ДПС звіти за формою 1 ДФ, що унеможливило встановити кількість працюючих на підприємстві у періоді, що перевіряється. Також не подано звітів з екологічного податку, фінансового звіту та декларації з податку на прибуток за 2017 рік, що робить неможливим підтвердити наявність на підприємстві основних засобів, виробничих та товарних запасів.

Із посиланням на дані ЄРПН відповідач вказує, що ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШН» не подавало та не отримувало послуги з оренди приміщень, опалення тощо, а за результатами аналізу наявної податкової інформації встановлено відсутність у ланцюгу постачання товарів, які були поставлені на адресу ТОВ «ПРОМСАТ».

Крім того, наявний протокол допиту особи в межах кримінального провадження за статтею 205 КК України та наявний вирок Шевченківського районного суду м. Києва, в якому визнано вину особи, яка була директором вказаного підприємства за статтею 205 КК України.

Суд зазначає, що всі наведені обставини стосуються виключно загальної інформації про контрагентів позивача ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС», ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ», ТОВ «КАЛЛІСТО ІНТЕЛ», ТОВ «КЕЙНФОР», ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШЕН».

В акті перевірки не досліджувались господарські операції ТОВ «ПРОМСАТ» із вказаними підприємствами.

За наявності первинних документів про вчинення операцій, щодо яких в ГУ ДПС у м. Києві не висловлено жодних зауважень, відповідач взагалі не дослідив конкретних господарських операцій та не вивчив фактичних обставин можливості вчинення саме цих господарських операції позивачем та ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС», ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ», ТОВ «КАЛЛІСТО ІНТЕЛ», ТОВ «КЕЙНФОР», ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШЕН».

Відповідачем не наведено жодних фактичних даних та доказів, що спростовують можливість вчинення і виконання господарських операцій позивача.

З матеріалів справи судом встановлено, що 12.01.2017 між ТОВ «ПРОМСАТ» та ТОВ «КАЛІСТО ІНТЕЛ» був укладений договір поставки №120101\17, у відповідності до якого в порядку та на умовах, передбачених цим договором Постачальник (ТОВ «КАЛІСТО ІНТЕЛ») зобов`язався передати позивачу товар.

Постачальник відповідно до видаткової накладної №77 від 13.01.2017 надав позивачу товар на суму 82578,84 грн, з ПДВ. Отриманий ТОВ «ПРОМСАТ» товар був оприбуткований позивачем, про що свідчить карта рахунку 281.

Також ТОВ «КАЛІСТО ІНТЕЛ» була видана податкова накладна №77 від 13.01.2017 року.

30.01.2017 позивач сплатив ТОВ «КАЛІСТО ІНТЕЛ» 82578,84 грн, відповідно до платіжного доручення №90.

ТОВ «ПРОМСАТ» вказує, що придбані у постачальника товари придбані позивачем в межах його звичайної виробничої діяльності розроблення та виробництво сучасних систем та засобів автоматизації для промисловості. Також наявні висновки про походження цих товарів, що свідчить про їх реальну наявність та передачу позивачу. Вказані товари використовувались позивачем у своїй діяльності про що свідчить картка рахунку 201, 631 про списання товару, використаного у господарській діяльності, а також позивачем здійснювався подальший продаж частини вказаних товарів ТОВ «ГОФРОПАРК», ТОВ «ЖИТОМИРЕНЕРГОСЕРВІС», ТОВ «ІНДАСТРІАЛ СОЛЮШН», ПАТ «УКРТЕХПРИЛАД ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ», ПП «АРТ СТИЛЬ», ТОВ «КОТЛОЗАВОД КРІГЕР», Українсько-іспанське спільне підприємство «Іберус Київ», про що свідчать договори, видаткові накладні та рахунки щодо передачі відповідних товарів.

Таким чином, наявність товару, придбаного ТОВ «ПРОМСАТ» у ТОВ «КАЛІСТО ІНТЕЛ», підтверджується договором, видатковими накладними, специфікаціями, податковими накладними, картками рахунків, платіжними дорученнями, а також подальшим рухом активів (товару) третім особам.

03.01.2017 між ТОВ «ПРОМСАТ» та ТОВ «КЕЙНФОР» був укладений договір поставки №030101\17, у відповідності до якого в порядку та на умовах, передбачених цим договором Постачальник (ТОВ «КЕЙНФОР») зобов`язався передати позивачу товар.

Постачальник відповідно до видаткової накладної №65 від 4.01.2017 передав позивачу товар на суму 57094,43 грн, з ПДВ, який був оприбуткований позивачем, про що свідчить карта рахунку 281.

ТОВ «КЕЙНФОР» була видана податкова накладна №65 від 04.01.2017.

18.01.2017 позивач сплатив на користь ТОВ «КЕЙНФОР» 57094,43 грн, відповідно до платіжного доручення №41.

ТОВ «ПРОМСАТ» вказало, що придбані у ТОВ «КЕЙНФОР» товари придбані позивачем в межах його звичайної виробничої діяльності розроблення та виробництво сучасних систем та засобів автоматизації для промисловості. Також наявні висновки про походження цих товарів, що свідчить про їх реальну наявність та передачу позивачу.

Вказані товари в подальшому використовувались ТОВ «ПРОМСАТ» у господарській діяльності про що свідчить картка рахунку 201, 631 про списання товару, використаного у господарській діяльності, а також позивачем здійснювався подальший продаж частини вказаних товарів ТОВ «ЕРГОПАК», ТОВ «АКВІН», ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «НОВІС», ПП «РОКІ ВЕСТ», ТОВ «ГРАНТЕХ ІНЖИНІРІНГ», ТОВ «ЖИТОМИРЕНЕРГОСЕРВІС», ТОВ «АБВ СІСЕМ», ТОВ «УМБР БРОВАРИ», ТОВ «КОМФОРТ і КЛІМАТ», про що свідчать договори, видаткові накладні та рахунки щодо передачі відповідних товарів.

Таким чином, наявність вказаного товару, придбаного в ТОВ «КЕЙНФОР», підтверджується договором, видатковими накладними, специфікаціями, податковими накладними, картками рахунків, платіжними дорученнями, а також подальшим рухом активів (товару) третім особам.

17.02.2017 між ТОВ «ПРОМСАТ» та ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШН» був укладений договір поставки №170201\17, у відповідності до якого в порядку та на умовах, передбачених цим договором постачальник ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШН» зобов`язався передати позивачу товар.

Постачальник відповідно до видаткової накладної №56 від 20.02.2017 передав позивачу товар на суму 95813,04 грн, з ПДВ, відповідно до видаткової накладної №59 від 23.02.2017 року, товар був оприбуткований позивачем, про що свідчить карта рахунку 281.

ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШН» складені податкові накладні №56 від 20.02.2017, №59 від 23.02.2017.

14.03.2017 ТОВ «ПРОМСАТ» сплатив ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШН» 95813,04 грн відповідно до платіжного доручення №210 та 105354,96 грн відповідно до платіжного доручення №218 від 15.03.2017.

За поясненнями ТОВ «ПРОМСАТ» придбані у ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШН» товари, придбані позивачем в межах його звичайної виробничої діяльності розроблення та виробництво сучасних систем та засобів автоматизації для промисловості. Також наявні висновки про походження цих товарів, що свідчить про їх реальну наявність та передачу позивачу.

Вказані товари використовувались ТОВ «ПРОМСАТ» у господарській діяльності про що свідчить картка рахунку 201, 631 про списання товару, використаного у господарській діяльності, а також позивачем здійснювався подальший продаж частини вказаних товарів ТОВ «ЕРГОПАК», ПП «ПРОФКОМ», ТОВ «ПРОФСТАЛЬПРОЕКТ», ТОВ «РАЙЗ ІНЖИНІРІНГ», ТОВ «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ЕЛЕКТРОСЕРВІС», ТОВ «ФАВОР», ТОВ «ТЕРМОПЛАСТ», МПП «НОРМА», Синяговському А.С, ТОВ «ГРАНТЕХ ІНЖИНІРІНГ», ТОВ «ЖИТОМИРЕНЕРГОСЕРВІС», ТОВ НВП «МОНАДА», ТОВ ПАКОПЛАСТ, ТОВ «ТПП «СТАНКОРЕСУРС», ТОВ «ФЛЕКСО ПРИНТ ПЛЮС», ТОВ «ЕКОСОФТ», ПП «ОСВ ТЕХНОЛОГІЯ», ПАК «КАХОВСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРОЗВАРЮВАЛЬНОГО УСТАТКУВАННЯ», ТОВ Котлозавод «КРІГЕР», ТОВ «ЗАВОД ГІДРОАРМАТУРИ», ТОВ «Завод елеваторного обладнання «СОКОЛ», ТОВ «СПЕЦТЕХНОЗБУТ», ТОВ «Харківстенд», про що свідчать договори, видаткові накладні та рахунки щодо передачі відповідних товарів.

Таким чином, наявність вказаного товару, придбаного в ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШН», підтверджується договором, видатковими накладними, специфікаціями, податковими накладними, картками рахунків, платіжними дорученнями, а також подальшим рухом активів (товару) третім особам.

5.02.2016 між ТОВ «ПРОМСАТ» та ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС» був укладений договір поставки №050201\16, у відповідності до якого в порядку та на умовах, передбачених цим договором постачальник зобо`вязався передати позивачу товар.

ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС» відповідно до видаткової накладної №9 від 8.02.2016 надав позивачу товар на суму 31783,32 грн з ПДВ. Відповідний товар був оприбуткований позивачем, про що свідчить карта рахунку 281.

ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС» була складена податкова накладна №9 від 08.02.2017.

14.03.2016 року ТОВ «ПРОМСАТ» сплатив на користь ТОВ «АНОКСІМА» 31783,32 грн відповідно до платіжного доручення №215 на підставі договору переуступлення права вимоги.

ТОВ «ПРОМСАТ» вказує, що придбані у ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС» товари придбані позивачем в межах його звичайної виробничої діяльності розроблення та виробництво сучасних систем та засобів автоматизації для промисловості. Також наявні висновки про походження цих товарів, що свідчить про їх реальну наявність та передачу позивачу.

Вказані товари використовувались ТОВ «ПРОМСАТ» у господарській діяльності про що свідчить картка рахунку 201, 631 про списання товару, використаного у господарській діяльності, а також позивачем здійснювався подальший продаж частини вказаних товарів ТОВ «БАЗИС», ПАТ «ВЕНТИЛЯЦІЙНІ СИСТЕМИ», ТОВ «АЛЬФА МАКС», ТОВ «ЕЛАВ», ТОВ «НВП ІНТА», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «ПАКПРІНТ», ТОВ «ЕС ІНЖИНІРИНГ», ТОВ «СКАЙ ПРИНТ», ТОВ «Інформаційна компанія Інтера», ТОВ «АРАМІС», ОСОБА_2 , ТОВ «БТО СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ», ТОВ «ВП БАЗІС» , ПП «СІМАТ», ТОВ «ЕЛЕКТРО ІНИНІРІНГ» ТОВ «ЕКСТРА ПЛАСТІК», про що свідчать договори, видаткові накладні та рахунки щодо передачі відповідних товарів.

Таким чином, наявність вказаного товару, придбаного ТОВ «ПРОМСАТ» у ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС», підтверджується договором, видатковими накладними, специфікаціями, податковими накладними, картками рахунків, платіжними дорученнями, а також подальшим рухом активів (товару) третім особам.

04.07.2016 між ТОВ «ПРОМСАТ» та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СТРОЙ КА» (в подальшому ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ» був укладений договір поставки №040701\16, у відповідності до якого в порядку та на умовах, передбачених цим договором постачальник зобов`язався передати позивачу товар.

Постачальник відповідно до видаткової накладної №23 від 5.09.2016 передав Позивачу товар на суму 39 380,52 грн з ПДВ. Також Постачальник передав товар 12.09.2016 за видатковою накладною №53, товар був оприбуткований позивачем, про що свідчить карта рахунку 281.

За операції з поставки товару складена податкова накладна №23 від 05.09.2016.

14.09.2016 року ТОВ «ПРОМСАТ» сплатило вартість товару в сумі 39380,52 грн, відповідно до платіжного доручення №845 та 27510,60 грн відповідно до платіжного доручення №863 від 20.09.2016.

Придбані ТОВ «ПРОМСАТ» товари придбані позивачем в межах його звичайної виробничої діяльності розроблення та виробництво сучасних систем та засобів автоматизації для промисловості. Також наявні висновки про походження цих товарів, що свідчить про їх реальну наявність та передачу позивачу. Вказані товари використовувались позивачем у своїй діяльності про що свідчить картка рахунку 201, 631 про списання товару, використаного у господарській діяльності, а також ТОВ «ПРМСАТ» здійснювався подальший продаж частини вказаних товарів ПАТ «ТУРБОАТОМ», ТОВ «ФАРМЕКС ГРУП», ПАТ «Україна, ТОВ «КОМПАНІЯ ГІДРОС», ТОВ «КОТРИС», ТОВ «Виробнича компанія ВТС», ТОВ БТО «Сучасні технології», ТОВ «ГІДРОСИЛА ТЕТІС», ПАТ «Українське дунайське пароплавство», ПАТ «УКРТЕХПРИЛАД ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДОМ ХВХ», ТОВ «ГРАЛАНД», ТОВ «КОМПАНІЯ ГІДРОС», ТОВ «НБК «СЕРВІС», ТОВ «НВК «АСУ ІНЖИНІРИНГ», ТОВ «ЮПС і К», ПВТФ «Кріоліт Дніпро», ТОВ «ЖИТОМИРЕНЕРГОСЕРВІС», ТОВ «УМБР БРОВАРИ», про що свідчать договори, видаткові накладні та рахунки щодо передачі відповідних товарів.

Таким чином, наявність вказаного товару, придбаного в постачальника, підтверджується договором, видатковими накладними, специфікаціями, податковими накладними, картками рахунків, платіжними дорученнями, а також подальшим рухом активів (товару) третім особам.

Відповідачем не висловлювалось зауважень до документів первинного бухгалтерського обліку складеного сторонами за виконання всіх вищевказаних господарських договорів.

ГУ ДПС у м. Києві не надавалась оцінка господарським операціям в огляду на можливість їх виконання та конкретних умов та обставин їх виконання сторонами.

Не було наведено відповідачем аргументів та доказів спільної умисної дій позивача та контрагентів за для створення штучних умов та результатів господарських договорів.

Висновки ГУ ДПС у м. Києві про неможливість укладення договорів поставки товарів між ТОВ «ПРОМСАТ» та переліченими вище контрагентами зроблені на підставі загальної інформації з інформаційних баз ДПС та припущень щодо порушень податкового законодавства, яких припустилися контрагенти Позивача. Вказані припущення щодо неможливості вчинення вказаними контрагентами господарських операцій засновані на підставі відсутності інформації про їх діяльність в результаті того, що перевірки вказаних підприємств проведені не були. Тобто, обставини порушень податкового законодавства вказаними контрагентами відповідачем не встановлені, єдиною підставою для висновків про порушення податкового законодавства платником податків є Акт перевірки за відсутності доказів, вказаних в Акті перевірки ТОВ «ПРОМСАТ».

Відповідно до статті 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №640/6772/20 зазначено: «висновки контролюючого органу про нереальність господарських правочинів та, як наслідок, фіктивності господарських операцій є необґрунтованими, якщо реальність таких операцій підтверджується первинними та бухгалтерськими документами».

«Порушення, допущені одним платником податків, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств - контрагентів. Тому, невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та / або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків».

«При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень».

У постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі К/9901/6704/18, викладена правова позиція, яка міститься в рішеннях Верховного Суду України, щодо платників податків, а саме: «… сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю … за умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявлених контрагентів порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку».

Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом. Така правова позиція повністю узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана правова позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007), де Верховний Суд України дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (Постанови від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19, від 10 липня 2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/15).

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду, вказаної Постанові від 05.02.2019 року у справі №810/1967/16 під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним, стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів та їх добросовісності і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідно до Акту перевірки, відповідачем був зроблений висновок, що існування кримінальних проваджень підтверджує безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до презумпції невинуватості особи, закріпленої у статті 62 Конституції України, підтвердженням вчинення особою кримінального правопорушення може бути виключно вирок суду, який набрав законної сили, але аж ніяк сам факт наявності в ЄРДР інформації про наявне кримінальне провадження та «поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Згідно з частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства обставини справи, які за законом, мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування».

Верховним Судом у Постанові від 27.03.2018 року по справі №816/809/17 зазначено, що колегія суддів вказує на те, що сам. факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та. його контрагентами.

В силу положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

В Акті перевірки Відповідач не навів жодного доказу щодо обставин порушення податкового законодавства саме Позивачем. Тобто відповідачем не наведено підстав, що дозволяли б дійти висновку що господарські взаємовідносини позивача з контрагентами позивача проведені в межах спірного періоду, є фактично не здійсненими.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Крім того, висновки про те, що сама по собі наявність кримінальних проваджень та навіть вироків суду у відношенні посадових осіб контрагентів може свідчити про фіктивність всіх господарських операцій цими контрагентами, на думку Верховного суду, є передчасною. Так у постанові від 31.07.2018 у справі №К808\1507\16, адміністративне провадження №К\9901\25309\18, Суд вказав, що крім того, необхідно зазначити ти, що сам факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Обставини, встановлені у вироку, мають значення для правильного вирішення цієї адміністративної справи і повинні бути оціненими судом в силу дії принципу офіційного з`ясування обставин справи.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В матеріалах справи наявна інформація про досягнутий економічних ефект ТОВ «ПРОМСАТ» за вчинення господарських операцій із ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС», ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ», ТОВ «КАЛЛІСТО ІНТЕЛ», ТОВ «КЕЙНФОР», ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШЕН» /т.2,а.с.236-238/, що в свою чергу підтверджує факти реального здійснення операцій з придбання товарно- матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 14.1.231 пункту 1.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 24.01.2018 року по справі №2а- 19379/11/2670 відповідність господарської операції діловій меті про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податків права на витрати та податковий кредит.

Відповідно до положень Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, до платника податку ставиться вимога щодо наявності наміру отримання економічного ефекту від його діяльності.

Тобто, ділова мета господарської операції Позивача повинна відповідати видам діяльності останнього.

Так, економічною метою господарських операцій з контрагентами було подальше надання Позивачем послуг власним замовникам і як результат отримання прибутку. Тобто, укладення досліджених під час перевірки договорів між має очевидну ділову мету та є реальною господарською операцією.

На час здійснення господарських операцій ТОВ «ПРОМСАТ» із ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС», ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ», ТОВ «КАЛЛІСТО ІНТЕЛ», ТОВ «КЕЙНФОР», ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШЕН», підприємства-контрагенти позивача були зареєстрованими в ЄДР, мали статус платників податку на додану вартість, установчі документи підприємств нечинними чи недійсними не визнавались /т.2,а.с.238-243/, договори укладені із ТОВ «ПРОМСАТ» нечинними в судовому порядку не визнавались та ніким не оспорювались.

За таких обставин не спростована відповідачем реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ОУШЕН СІСТЕМС», ТОВ «СТРЕНДЖ СІСТЕМ», ТОВ «КАЛЛІСТО ІНТЕЛ», ТОВ «КЕЙНФОР», ТОВ «БУД КОРПОРЕЙШЕН».

Таким чином відсутні підстави для висновку про необхідність збільшення податкового зобов`язання ТОВ «ПРОМСАТ» за платежем податок прибуток на суму 65894,00 грн, застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16474,00 грн та збільшення суми податкових зобов`язань позивача за платежем податок на додану вартість на суму 56807,00 грн, застосування штрафних (фінансових) санкції в розмірі 14202,00 грн.

Відповідно, у ГУ ДПС у м. Києві не було підстав для прийняття стосовно ТОВ «ПРОМСАТ» податкових повідомлень-рішень №010826115050102 від 21.01.2020, №010926115050102 від 21.01.2020, а, отже, податкові повідомлення рішення №010826115050102 від 21.01.2020, №010926115050102 від 21.01.2020 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ПРОМСАТ» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №010826115050102 від 21.01.2020, №010926115050102 від 21.01.2020.

Позивачем заявлено клопотання про стягнення на його користь судових витрат, в т.ч. витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частинами першою та третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин другої - п`ятої статті 134 вказаного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною першою статті 138 КАС України передбачено, що розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно з частинами третьою та дев`ятою статті 139 згаданого Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір та копію платіжного доручення про оплату.

Позивачем до матеріалів справи не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Відсутні документи, за якими можливо встановити час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Тобто, не надано всіх належних документів та не доведено розмір понесених витрат на правничу допомогу, у зв`язку з чим сума судових витрат на правничу допомогу розподілу між сторонами не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ТОВ «ПРОМСАТ» при зверненні до суду сплачений судовий збір в сумі 2301,00 грн. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 2300,65 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС ум. Києві.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСАТ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві №010826115050102 від 21.01.2020, №010926115050102 від 21.01.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСАТ" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2300,65 грн. (дві тисячі триста гривень шістдесят п`ять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва