Ухвала від 05.06.2025 по справі 760/7414/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/7414/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/3403/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою з доповненнями старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні № 72004001110000010 - прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року задоволено частково клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні № 72024001110000010 від 27.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 Кримінального кодексу України.

Накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживає ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною відчуження, користування та розпорядження вказаним майном, з метою забезпечення збереження речових доказів, а саме:

- мобільний телефон марки «IPHONE» X MAX, бежевого кольору;

- блокнот з чорновими записами;

- товарні чеки в кількості 36 шт;

- відео реєстратор ALhua Network Video Recorder s/n 3J07E07PAZ56AD9 сірого кольору;

- наліпки Mobile 5W-30 в кількості 961 шт;

- наліпки Mobile 5W-30 в кількості 636 шт;

- наліпки Mobile 0W-40 в кількості 446 шт;

- наліпка Mobile Super 300 FE 5W-30 в кількості 236 шт.

В задоволенні іншої частини клопотання - відмовлено.

Зазначено, що ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України.

В силу ст. 175 КПК України, негайне виконання ухвали про арешт майна покладено на слідчих, прокурорів, які входять до відповідних груп слідчих, прокурорів у кримінальному провадженні № 72024001110000010 від 27.05.2024 року.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, старший групи прокурорів у кримінальному провадженні № 72004001110000010 - прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09.04.2025 року № 760/7414/25, якою частково задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72024001110000010 від 27.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України - скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72024001110000010 від 27.05.2024 року.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор зазначає, що ухвала є незаконною та підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

У поданих до скарги доповненнях прокурор посилається на те, що в ході здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження досліджуються обставини протиправної діяльності групи осіб, які організували масштабне контрафактне підпільне виробництво, рекламування, пропонування до продажу та продаж фальсифікованої (контрафактної) продукції, а саме автомобільних моторних олив та мастил відомих світових брендів зокрема: «Mobil Super», «Elf», «Castrol Edge», «Toyota Engine Oil», «Motul», «Total» та інші.

Так, продаж контрафактної продукції здійснюється як через інтернет магазини із подальшим надсиланням придбаного товару через ТОВ «Нова Пошта», так і через точки роздрібної торгівлі.

17.03.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 , в якій фактично проживає ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яка відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності належить ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), де виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Iphone бежевого кольору, блокнот з чорновими записами, товарні чеки в кількості 56 шт., відео реєстратор ALhua Network Rideo Recorder s/n 3J07E07PAZ56AD9, наліпки Mobile 5W-30 в кількості 961 шт., наліпка Mobile 5W-30 в кількості 636 шт., наліпка Mobile 0W-40 в кількості 446 шт., наліпка Mobile Super 300 FE 5W-30 в кількості 236 та грошові кошти в сумі 130 200 грн. та 100 Євро.

18.03.2025 року постановою детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Київській області вищезазначене майно, вилучене під час обшуку, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 72024001110000010.

На момент звернення до суду з вказаною апеляційною скаргою стороною обвинувачення у порядку, передбаченому ст. 91 КПК України, здійснюється збирання, перевірка та оцінка доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Прокурор посилається на те, що вилучені в ході обшуку речові докази, а саме грошові кошти, відповідають критеріям ст. 98 КПК України, тобто існує дійсна сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що вони є речовими доказами, оскільки сторона обвинувачення наполягає, що вказані грошові кошти набуті кримінально протиправним шляхом, а саме від незаконної діяльності з виробництва та продажу фальсифікованої (контрафактної) продукції, а саме автомобільних моторних олив та мастил відомих світових брендів зокрема: «Mobil Super», «Elf», «Castrol Edge», «Toyota Engine Oil», «Motul», «Total» та інші, до якої причетна ОСОБА_7 , яка здійснювала продаж відповідних мастил використовуючи фірмові найменування вказаних компаній.

При ухваленні рішення слідчий суддя не надав оцінку зібраним в ході досудового розслідування доказам, не враховував позицію прокурора про те, що фактично єдиним джерелом доходів ОСОБА_7 є саме грошові кошти від продажу контрафактної продукції, а отже набуті кримінально протиправним шляхом.

Таким чином кошти, які вилучені під час проведення обшуку, набуто кримінально протиправним шляхом, є речовими доказами в розумінні положень ст. 98 КПК України, у зв`язку із чим, з метою збереження речових доказів, необхідно накласти арешт на вказане майно.

В судове засідання власник майна не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання її повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності власника майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Із змісту апеляційної скарги вбачається, що прокурор фактично не погоджується з ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року, лише в частині відмови у накладенні арешту на грошові кошти а саме: грошові кошти в сумі 130 200 грн. та 100 Євро, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, та лише щодо вказаного майна.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Територіальним управлінням БЕБ у Київській області провадиться досудове розслідування в кримінальному провадженні за № 72024001110000010 від 27.05.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на території міста Києва та Київської області організована група осіб здійснює масштабне контрафактне підпільне виробництво, рекламування, пропонування до продажу та продаж фальсифікованої (контрафактної) продукції, а саме автомобільних моторних олив та мастил відомих світових брендів зокрема: «Mobil Super», «Elf», «Castrol Edge», «Toyota Engine Oil», «Motul», «Total» та інші.

Так, продаж контрафактної продукції здійснюється як через інтернет магазини із подальшим надсиланням придбаного товару через ТОВ «Нова Пошта», так і через точки роздрібної торгівлі.

Також встановлено, що до вчинення зазначеного кримінального правопорушення можуть бути причетні наступні особи: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Останні разом з невстановленими на даний час особами організовували повний цикл виробництва, а саме виготовлення, зберігання та подальшу реалізацію автомобільних мастил та оливи оптом та вроздріб у торговельних точках на території м. Києва та Київської області, а також через інтернет-сайти, телеграм-канали.

Окрім того встановлено, що виробництво форм для лиття пластикової тари та кришок для контрафактної продукції здійснює ТОВ «ДЗТО «УТЬОС» (код ЄДРПОУ 32255190), фактична адреса виробництва знаходиться за адресою м. Дніпро, вул. Новобудівельна, 9.

При цьому, барвники для тари (із наслідуванням оригіналу), яка спеціально виготовляється для контрафактної продукції на ТОВ «Терра Пласт», за попередньою домовленістю із учасниками злочинної групи, виготовляються на ТОВ «ТЕХНОКОМ» (код ЄДРПОУ 21628777), фактична адреса виробництва знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Покровська, 1-б/3.

Постачання сировини для виготовлення контрафактної продукції, а саме моторної оливи невідомого походження у великих обсягах, здійснює ТОВ «АМ - ТЕХНОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ 32919946), фактична адреса знаходження складських приміщень: м. Київ, вул. Івана Дзюби, 9.

Виробництво поліграфічної продукції (наліпок) для контрафактної продукції здійснює Науково-виробниче приватне підприємство «Печать» (ЄДРПОУ 16279369), яке розташовано за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, та ТОВ «Голден АРТ-Принт» (код ЄДРПОУ 41461800), яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 2.

Реалізація контрафактної продукції здійснюється через торгівельні павільйони, розташовані на авторинку «Перова», розташованому за адресою: м. Київ, бульв. Воскресенський, 19, а саме торгівельні павільйони №№ 352, 319, 129, 3, 4, 5, розташовані на земельних ділянках із кадастровими номерами 8000000000:66:018:0001, 8000000000:66:018:0008, 8000000000:66:018:0010.

Окрім того, реалізація контрафактної продукції здійснюється на належних ОСОБА_8 станціях по технічному обслуговуванню автомобілів, розташованими за адресами:

- АДРЕСА_3

- АДРЕСА_4

В ході проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих розшукових дій встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Києва, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , має у користуванні автомобіль марки «HYUNDAI» моделі «TUCSON», д.н.з НОМЕР_2 , користується наступним мобільним телефоном НОМЕР_3 ; здійснює виробництво контрафактної продукції за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Велика Вільшанка, будівлі та споруди, розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 3221480701:01:011:0015.

17.03.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва проведено обшук, за адресою: АДРЕСА_1 , в якій фактично проживає ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яка відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності належить ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), де виявлено та вилучено:

1. мобільний телефон марки Iphone бежевого кольору;

2. Блокнот з чорновими записами;

3. Товарні чеки в кількості 56 шт.;

4. відео реєстратор ALhua Network Rideo Recorder s/n 3J07E07PAZ56AD9 сірого кольору;

5 грошові кошти в сумі 130200 грн. та 100 Євро;

6. Наліпка Mobile 5W-30 в кількості 961 шт.;

7. Наліпка Mobile 5W-30 в кількості 636 шт.;

8. Наліпка Mobile 0W-40 в кількості 446 шт.;

9. Наліпка Mobile Super 300 FE 5W-30 в кількості 236.

18.03.2025 року вищезазначене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 72024001110000010 від 27.05.2024 року.

20.03.2025 року (клопотання датоване 19.03.2025 року) прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні № 72024001110000010 від 27.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 Кримінального кодексу України.

Клопотання обґрунтоване з посиланням на те, що для забезпечення збереження речових доказів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та є предметом вчинення, виникла необхідність у накладенні арешту на вказані речі, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України.

Беручи до уваги, що вилучені речі, відповідно до ст. 98 КПК України, являються речовими доказами, з метою забезпечення збереження речових доказів, а також з метою спеціальної конфіскації, виникла необхідність у зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року задоволено частково клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні № 72024001110000010 від 27.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 Кримінального кодексу України.

Накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживає ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною відчуження, користування та розпорядження вказаним майном, з метою забезпечення збереження речових доказів, а саме:

- мобільний телефон марки «IPHONE» X MAX, бежевого кольору;

- блокнот з чорновими записами;

- товарні чеки в кількості 36 шт;

- відео реєстратор ALhua Network Video Recorder s/n 3J07E07PAZ56AD9 сірого кольору;

- наліпки Mobile 5W-30 в кількості 961 шт;

- наліпки Mobile 5W-30 в кількості 636 шт;

- наліпки Mobile 0W-40 в кількості 446 шт;

- наліпка Mobile Super 300 FE 5W-30 в кількості 236 шт.

В задоволенні іншої частини клопотання - відмовлено.

Зазначено, що ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України.

В силу ст. 175 КПК України, негайне виконання ухвали про арешт майна покладено на слідчих, прокурорів, які входять до відповідних груп слідчих, прокурорів у кримінальному провадженні № 72024001110000010 від 27.05.2024 року.

Відмовляючи у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на грошові кошти, слідчий суддя виходив з того, що клопотання прокурора в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 130 200 грн. та 100 Євро не підлягає задоволенню, оскільки ні матеріалами клопотання, ні прокурором в судовому засіданні не доведено, що вилучені грошові кошти зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та є предметом його вчинення.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги слідчим суддею не дотримані, оскільки слідчий суддя належним чином не перевірив викладені у клопотанні обставини, та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживає ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошові кошти, а саме: грошові кошти в сумі 130 200 грн. та 100 Євро.

Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України, за яким здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вищевказані грошові кошти, відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування кримінального провадження, а також могли бути здобуті злочинним шляхом, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.

Крім того, постановою детектива від 18.03.2025 року вищевказані грошові кошти визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки вони зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та можуть бути використані як докази факту та обставин вчиненого кримінального правопорушення.

На переконання колегії суддів, прокурором у клопотанні, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України доведено, що існують правові підстави для накладення арешту на вилучені грошові кошти з метою забезпечення їх збереження, як речових доказів, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути відчужене, приховане, пошкоджене, зіпсоване чи втрачене.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, колегія судів вважає, що органом досудового розслідування було доведено необхідність накладення арешту на вилучені грошові кошти, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, на підставі чого згідно вимог ст. 170 КПК України правомірним є накладення такого виду обтяження, як арешт.

З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на грошові кошти, вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживає ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: грошові кошти в сумі 130 200 грн. та 100 Євро.

Отже, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, вилучені грошові кошти підлягають арешту з тих підстав, що вони у встановленому законом порядку визнані речовими доказами у межах кримінального провадження № 72024001110000010 від 27.05.2024 року та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Крім цього, колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а тому вважає за необхідне накласти арешт на вказані у клопотанні слідчого вилучені грошові кошти.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено, як не встановлено і невідповідності клопотання слідчого про арешт майна вимогам ст.ст. 170, 171 КПК України, які б свідчили про наявність визначених законом підстав для відмови у задоволенні такого клопотання прокурора в частині накладення арешту на грошові кошти.

Отже, сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Слід зауважити, що на цьому етапі кримінального провадження, при вирішенні питання щодо арешту майна, з підстав визначених ст. 170 КПК України, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.

Таким чином, слідчий суддя, не надавши оцінку вказаним у клопотанні доводам та долученим до нього матеріалам, не в повній мірі дослідивши клопотання із доданими до нього документами, дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні вимог клопотання прокурора про накладення арешту на грошові кошти, яке останнім було належним чином обґрунтоване та мотивоване.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скарги прокурора про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора в частині накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживає ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною відчуження, користування та розпорядження цим майном, а саме на: грошові кошти в сумі 130 200 грн. та 100 Євро, з метою забезпечення його збереження як речових доказів у кримінальному провадженні.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга прокурора частковому задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання слідчого в частині накладення арешту на вилучені при обшуку грошові кошти, оскільки останнім в повній мірі доведено необхідність накладення арешту на вилучені під час санкціонованого обшуку вищевказані грошові кошти з метою забезпечення їх збереження як речових доказів у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу з доповненнями старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні № 72004001110000010 - прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року в частині відмови у задоволенні клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на грошові кошти - скасувати.

Постановити в цій частині нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні № 72024001110000010 від 27.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 Кримінального кодексу України, - задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживає ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною відчуження, користування та розпорядження цим майном, а саме на: грошові кошти в сумі 130 200 грн. та 100 Євро.

В решті ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3