Постанова від 30.06.2025 по справі 922/2158/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 р. Справа № 922/2158/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Державного агентства України ПлейСіті на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №922/2158/24

за позовом Харківської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ПАЛАС КЛУБ»

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Харківська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Палас Клуб", в якій просить суд стягнути з відповідача до Державного бюджету України заборгованість з плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у розмірі 58494000,00 грн., 3% річних у розмірі 1926203,61 грн., інфляційні втрати у розмірі 1885813,79 грн., а також судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.09.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Палас Клуб" про закриття провадження у справі (вх. №20359 від 13.08.2024) задоволено. Провадження у справі №922/2158/24 за позовом Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Палас Клуб" про стягнення 62306017,40 грн. закрито.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.09.2024 у справі №922/2158/24 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.03.2025 касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.09.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі №922/2158/24 - без змін.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.04.2025 передано справу №922/2158/24 за позовом Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей до ТОВ "Харків Палас Клуб" про стягнення заборгованості з плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у сумі 58494000 грн., 3% річних у сумі 1926203,61 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1885813,79 грн. за встановленою юрисдикцією до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 адміністративний позов повернуто позивачу.

Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 і направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що положеннями ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» закріплено право міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 826/2793/18, від 06.02.2019 у справі № 810/3046/17, від 13.02.2019 у справі № 810/2763/17 дійшла висновку, що центральний орган виконавчої влади з урахуванням публічного інтересу, з огляду на припис ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділений правом звертатися до суду з метою реалізації своїх повноважень. Таким чином, відповідно до вказаних положень Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та судової практики КРАІЛ наділена повноваженнями щодо правового регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, здійсненням контролю за нею, та звернення до суду. Ураховуючи викладене, КРАІЛ є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах. Так, під час виконання своїх повноважень КРАІЛ встановлено тривале невиконання ТОВ «ХАРКІВ ПАЛАС КЛУБ» обов`язку щодо внесення плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, унаслідок чого відбулось ненадходження коштів у великому розмірі до спеціального фонду Державного бюджету України, у тому числі після введення воєнного стану на території України. Проте КРАІЛ не вживало заходів для стягнення з організатора азартних ігор заборгованості, яка виникла перед Державним бюджетом України, шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Зазначає також, що невиконання відповідачем обов`язків зі сплати до Державного бюджету України коштів за користування ліцензіями суперечить інтересам держави, оскільки держава позбавлена можливості спрямувати ці кошти на першочергові заходи у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини відповідно до ст. 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Таким чином, унаслідок бездіяльності відповідача порушено інтереси держави, що і є підставою для звернення прокурора з позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема: 3) повернення заяви позивачеві (заявникові).

Таким чином, оскаржувана ухвала входить до переліку ухвал суду першої інстанції, визначеного ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на які підлягають розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо). У цій справі не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання КРАІЛ, яке є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів держави.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ключовим питанням у цій справі є наявність або відсутність у заступника керівника Харківської обласної прокуратури права на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (правонаступник - Державне агенство України ПлейСіті) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Палас Клуб".

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Тобто, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що стаття 53 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із ч 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз частини 3статті 23 Закону України «Про прокуратуру» вказує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17, від 19.07.2018 р. у справі № 822/1169/17, від 13.05.2021 р. у справі № 806/1001/17 та постановах Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі № 826/13768/16, від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, від 21.02.2024 р. у справі № 580/4578/22, від 14.11.2024 р. по справі №160/14510/22.

Своє право на звернення до суду з цим позовом заступник керівника Харківської обласної прокуратури обґрунтовує невиконанням з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Палас Клуб" вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №173 від 28.02.2023 року та частин 4, 6 ст. 49 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор", що полягає у невнесенні до Державного бюджету України щорічної плати за ліцензію у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, з огляду на що 08.08.2023 Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей на підставі п. 6 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" прийнято рішення від №108 "Про анулювання ТОВ "Харків Палас Клуб" ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино та ліцензій на гральні автомати, на гральні столи, на гральні столи з кільцем рулетки".

Разом з тим, в обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що через невнесення до спеціального фонду Державного бюджету України щорічних платежів за другий рік дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, строк сплати за які настав на день анулювання ліцензії, у ТОВ "Харків Палас Клуб" наявна заборгованість на загальну суму 58494000,00 грн.

Таким чином, прокурор стверджує, що відповідач усупереч вимогам Закону не сплатив до спеціального фонду Державного бюджету України кошти на загальну суму 58494000,00 грн. за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, що є порушення майнових інтересів держави в бюджетній сфері.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в спірних правовідносинах необхідно з`ясувати чи наділена Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (правонаступник - Державне агенство України ПлейСіті) належним обсягом компетенції щоб набути повноваження позивача у цій справі.

Повноваження КРАІЛ у сфері організації та проведення азартних ігор визначено Законом України «Про державне регулювання діяльності щодо органазації проведення проведення азартних ігор» та Положенням про Комісію з регулювання азартних ігор та лотерей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 891 (далі - Положення).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2025 №336 «Про ліквідацію Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей» Ліквідовано Комісію з регулювання азартних ігор та лотерей, встановлено що правонаступником майна, прав і обов`язків Комісії, що ліквідується є Державне агентство ПлейСіті. Постанову Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 891 «Про Комісію з регулювання азартних ігор та лотерей» визнано такою, що втратила чинність.

Відповідно до Положення про Державне агентство України ПлейСіті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.05.2025 №505 Державне агентство України ПлейСіті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр міністра України з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій - Міністра цифрової трансформації і який реалізує державну політику у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерейній сфері.

Пунктом 3 Положеня про Державне агентство України ПлейСіті зокрема пердбачено, що Основними завданнями Агентства ПлейСіті є: 1) реалізація державної політики у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерейній сфері; 2) здійснення державного нагляду (контролю) за ринком азартних ігор, а також за проведенням лотерей в Україні.

Відповідно до п. 4 Положення про Державне агентство України ПлейСіті Агентство ПлейСіті відповідно до покладених на нього завдань виконує функції органу ліцензування господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, приймає рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без руху або без розгляду, видачу ліцензії або відмову у видачі ліцензії, припинення дії ліцензій, а також здійснює інші повноваження органу ліцензування в межах та порядку, встановлених Законом України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор».

П.п. 8 п. 5. Агентство ПлейСіті з метою організації своєї діяльності забезпечує в установленому порядку самопредставництво Агентства ПлейСіті в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, зокрема через посадових осіб юридичної служби апарату Агентства ПлейСіті або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Агентства ПлейСіті в судах та інших органах через представників.

Кабінет Міністрів України розпорядженням від 30.05.2025 №519-р «Про можливість забезпечення здійснення Державним агентством ПлейСіті функцій і повноважень» погодився з пропозицією Міністерства цифрової трансформації щодо можливості забезпечення здійснення Державним агентством ПлейСіті покладених на нього згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 2 травня 2025 р. № 505 «Про затвердження Положення про Державне агентство України ПлейСіті» функцій і повноважень.

Так, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025 замінено позивача по справі № 922/2158/24 - Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей на правонаступника - Державне агентство України ПлейСіті (код ЄДРПОУ 45883055).

Згідно з ч. 5 ст. 6 Закону Законом України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» (станом на час винекнення спірних відносин) КРАІЛ є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, та утворюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Діяльність Уповноваженого органу спрямовується i координується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 передбачено, що КРАІЛ контролює справляння надходжень бюджету платежів за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор та повинна забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного бюджету платежів.

Таким чином, відповідно до вказаних положень Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», КРАІЛ наділена повноваженнями щодо правового регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, здійсненням контролю за нею, та звернення до суду.

Харківська обласна прокуратура вважає, що КРАІЛ як орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснює.

Харківська обласна прокуратура на виконання вимог, установлених абзацом четвертим ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», листом від 19.04.2024 15/2-256вих-24 повідомила КРАІЛ про порушення інтересів держави невиконанням організатором азартних ігор - ТОВ "ХАРКІВ ПАЛАС КЛУБ" зобов?язань зі своєчасного внесення плати за отримані ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор і наявність підстав для стягнення відповідних сум у судовому порядку. Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованитх заходів із захисту порушених інтересів держави.

У відповіді від 16.05.2024 № 12-9/1699 КРАІЛ проінформувала Харківську обласну прокуратуру про те, що у зв?язку з нездійсненням до спеціального фонду Державного бюджету України щорічної плати за ліцензії у сфері діяльності з організації проведення азартних ігор, строк сплати за які настав на день анулювання ліцензій ТОВ «ХАРКІВ ПАЛАС КЛУБ» наявна заборгованість на загальну суму 58 494 000,00 гривень.

Харківська обласна прокуратура вважає, що зі змісту відповіді КРАІЛ від 16.05.2024 № 12-9/1699 убачається, що вона не вживала заходів для захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом ДО ТОВ «ХАРКІВ ПАЛАС КЛУБ», що відповідно до вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, свідчить про бездіяльність компетентного органу та стверджує про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі КРАІЛ шляхом пред?явлення цього позову, що, на думку Харківської обласної прокуратури обґрунтовується: наявним порушенням майнових інтересів держави у бюджетній сфері необхідністю їх комплексного захисту, оскільки ТОВ "ХАРКІВ ПАЛАС КЛУБ" усупереч вимогам Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» не сплатило до спеціального фонду Державного бюджету України коштів у сумі 58 494 000,00 грн. за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у правовідносинах, будучи поінформованим про таке порушення, не здійснює захист інтересів держави.

Суд зазначає, що листом КРАІЛ від 16.05.2024 № 12-9/1699 повідомлено, що у зв?язку з обмеженими видатками на сплату судового збору за подання позовних заяв майнового характеру КРАІЛ була позбавлена можливості звернутися до суду з позовними заявами про стягнення заборгованості у зв?язку з несплатою плати за ліцензії та листами від 14.08.2023 № 15-9/1684 та від 26.09.2023 № 15-9/2070 звернулася до Офісу Генерального прокурора для вирішення питання про встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді з метою стягнення заборгованості у зв?язку з несплатою плати за ліцензії.

Між тим, у постанові від 11.08.2023 у справі №560/10015/22 Верховний Суд зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.

Як зазначалося раніше, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17, від 19.07.2018 р. у справі № 822/1169/17, від 13.05.2021 р. у справі № 806/1001/17 та постановах Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі № 826/13768/16, від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, від 21.02.2024 р. у справі № 580/4578/22, від 14.11.2024 р. по справі №160/14510/22.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, що у цій справі не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання КРАІЛ (правонаступник - Державне агенство України ПлейСіті), яке є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів держави.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п.27).

Також суд звертає увагу, що недостатнє фінансування органу державної влади, відсутність у нього коштів для сплати судового збору не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави, оскільки таким виключним випадком у спірних правовідносинах є нездійснення чи неналежне здійснення захисту інтересів держави відповідним суб`єктом владних повноважень, наданих йому законодавством функцій.

Такий правовий висновок міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 20 березня 2025 року у справі № 500/8168/23, від 04 травня 2022 року у справі № 240/2186/21, від 30 серпня 2022 року у справі № 405/5302/20, від 20 березня 2025 року у справі №500/8168/23.

Разом із тим, недотримання КРАІЛ (правонаступник - Державне агенство України ПлейСіті) вимог процесуального кодексу при реалізації права на звернення до суду з адміністративним позовом не може слугувати підставою для звернення заступником керівника Харківської обласної прокуратури з адміністративним позовом замість нього, позаяк це призведе до порушення принципу юридичної визначеності та рівності учасників справи перед законом і судом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 279/538/22.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на наведене, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постановах від 18.10.2019 в справі №320/1724/19, від 09.10.2019 в справі №0440/4892/18, від 04.10.2019 в справі №804/4728/18, від 30.07.2019 в справі №0440/6927/18, від 26.02.2020 в справі №804/4458/18, від 27.04.2020 в справі №826/10807/16, від 20.05.2020 в справі №580/17/20 і суд не вбачає підстав відступу від нього у цій справі.

Таким чином, у прокуратури відсутні повноваження звертатися з цим позовом від заступника керівника Харківської обласної прокуратури.

Згідно з пунктом 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовна заява Харківської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з їх висновками.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування спірної ухвали.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в заяві аргументи заявника, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому підстав для скасування судового рішення суд апеляційної інстанції не вбачає.

За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Державного агентства України ПлейСіті - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 по справі №922/2158/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк