Постанова від 30.06.2025 по справі 640/14669/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/14669/22 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Ганечко О.М.,

Кузьменка В.В.,

При секретарі: Долинській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.06.2022 за № 04134000701 і № 04234000701.

Позов обґрунтовано тим, що у позивача наявні всі необхідні та належним чином оформленні первинні та інші документи, що у сукупності свідчать про фактичний рух активів між сторонами договорів, наявність економічної (ділової) мети на укладання таких й, відповідно, про наявність у позивача достатніх правових підстав на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у вартості придбаних товарів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року позовні вимоги - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 07.06.2022 за № 04134000701 та № 04234000701.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволення позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що господарські операції з контрагентами а саме з ТОВ «Ванрес» щодо придбання кукурудзи 3-го класу українського походження 2021 року, ТОВ «Патока ЛТД» щодо придбання насіння соняшника 2021 року, ТОВ «Прогрес» щодо придбання пшениці не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки відсутнє придбання або виготовлення вищезазначеного товару по ланцюгам постачання, первинні документи, надані до перевірки не відповідають фактичному руху активів та не можуть враховуватись в даних податкового обліку.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були реальними, у той же час, відповідач не спростував докази, які були надані позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції та при подачі апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду в справі № 640/14669/22.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2021 року Підприємство з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна» подало податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період листопад 2021 року (реєстр. № 9386534273 від 17.12.2021), у якій серед іншого задекларувало наступні показники: рядок 9 «Усього податкових зобов`язань» - 6 277 837 грн., рядок 17 «Усього податкового кредиту» - 645 919 246 грн., рядок 19 «Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду» - 639 641 409 грн., рядок 20.2.1 «Сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислені відповідно до пункту 200-1.3 статті 200 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» - 486 346 825 грн. та рядок 21 «Сума від`ємного значення,що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» - 153 294 584 грн.

За наслідком подання вказаної податкової декларації Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків упродовж періоду з 24.01.2022 по 11.02.2022 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питання законності декларування ним від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., за даними зазначеної декларації, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків щодо від`ємного значення з цього ж податку (далі - ПДВ), у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.

За результатами здійснення такої перевірки складений акт від 17.12.2022 за №371/34-00-07-01/23393195, який містить висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме пп. «а» п. 198.1, п.п. 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником завищено: суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, за звітний період листопад 2021 року на суму 1 843 394 грн. та водночас від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму податку в розмірі 3 083 621 грн.

Підставою для наведених висновків стали судження перевіряючих про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту за звітний період листопад 2021 року сум ПДВ за податковими накладними, отриманими від контрагентів-постачальників сільськогосподарської продукції ТОВ «Ванрес» (код ЄДРПОУ 43275008; загальний обсяг операцій з поставки кукурудзи становить 5 159 482 грн., крім того ПДВ 722 328 грн.), ТОВ Патока ЛТД» (код ЄДРПОУ 43985780; загалом обсяг операцій з поставок насіння соняшнику становить 6 027 397 грн., крім того ПДВ 843 836 грн.), ТОВ «Прогрес.» (код ЄДРПОУ 39002838; всього обсяг операцій з поставки кукурудзи становить 24 006 085 грн., крім того ПДВ 3 360 852 328 грн.), які визнані податковим органом як ризикові.

Наведені висновки вмотивовані результатами аналізу наявної у контролюючого органу податкової інформації з інформаційно-аналітичних баз даних стосовно перелічених контрагентів позивача та їх контрагентів за ланцюгом постачання, суб`єктів господарської діяльності перевізників сільськогосподарської продукції. Зокрема, в акті перевірки зафіксовано, що:

1) комісією регіонального рівня прийняті рішення про відповідність ТОВ «Ванрес» (період грудень 2021 року), ТОВ «Патока Лтд» (періоди лютий, жовтень і грудень 2021 року) критеріям ризиковості платника ПДВ;

2) ТОВ «Ванрес» не є виробником реалізованої на адресу позивача сільськогосподарської продукції. Разом з тим, встановлено, що контрагентами-постачальниками останнього були:

- ПП «ФГ «Мрія Холдінг», яким за даними Єдиного реєстру податкових накладних у листопаді 2021 року податкові накладні з номенклатурою товару «кукурудза 3-го класу, українського походження, врожаю 2021 року» на адресу ТОВ «Ванрес» не складались й не реєструвались;

- ТОВ «Грогс Продукт» (нове найменування - ТОВ «Кларікс Кварк») щодо якого з`ясовано наступне: комісією регіонального рівня прийняті рішення про відповідність ТОВ «Кларікс Кварк» критеріям ризиковості платника ПДВ у травні, липні та грудні 2021 року; ТОВ «Кларікс Кварк» не подавало податкову декларацію з плати за землю, іншу податкову звітність; відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТОВ «Кларікс Кварк» мало в користуванні земельні ділянки загальною площею 297,2 га, суборендодавець - ТОВ «Агрополегігант», код ЄДРПОУ 42926640. Проте, за даними листа Личківської сільської об`єднаної територіальної громади від 10.01.2022 № 12, наданої у відповідь на запит від 29.12.2021 вих. № 122/34-00-04-01-01, ніяких дозволів, погоджень на користування не надавалось, договорів оренди на користування не укладалось та повідомлено, що Дніпропетровською обласною прокуратурою в даний час ведеться перевірка законності набуття речових прав на вищезазначені земельні ділянки та проведення реєстрації речових прав на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ТОВ «Агрополегігант» та ТОВ «Грогс Продукт», а також дані земельні ділянки не обробляються, сільськогосподарські культури на них не вирощуються. Також іншим суборендодавцем ТОВ «Грогс Продукт» за умовами дослідженого перевіряючими договору суборенди № 05/10/2020 від 05.10.2020 було ПП «Криниця» (код ЄДРПОУ 30686507), об`єкт суборенди - земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 7 169,15 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться за межами Білозерського району Херсонської області. Однак, у Єдиному реєстрі майнових прав по ПП «Криниця» відсутня інформація щодо надання в суборенду земельних ділянок загальною площею 7 169,15 га на адресу ТОВ «Грогс Продукт». За даними ж Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що ПП «Криниця» є орендарем земельних ділянок, а орендодавцями - фізичні особи, але інформація щодо надання в суборенду даних земельних ділянок саме: ТОВ «Грогс Продукт» - відсутня. Більш того за результатами проведеного аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ПП «Криниця» не складались та не реєструвались податкові накладні на адресу ТОВ «Грогс Продукт» з номенклатурою «послуги оренди. Крім того, у своєму листі від 15.02.2022 № 266/5/34-00-01 Держпродспоживслужба в м. Києві у відповідь на запит від 01.02.2022 № 111/5/34-00-07-05 повідомило, що згідно з даними автоматизованої електронно-облікової системи трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка та інші механізми за ТОВ «Грогс Продукт» не зареєстровано. Також, до органів статистики були направлені запити про надання статистичної звітності ТОВ «Грогс Продукт» й ТОВ «Агрополегігант», та у відповідь отримано інформацію щодо того, що ТОВ «Агрополегігант» статистичну звітність не подавало. Водночас контролюючий орган, здійснивши власні підрахунки, дійшов висновку, що з огляду на обсяг реалізованої ТОВ «Грогс Продукт» сільськогосподарської продукції, середню врожайність зернових культур на території Кіровоградської області та кількість орендованих земельних ділянок, останнє не мало фізичної можливості виростити відповідні сільськогосподарські культури та бути виробником продукції, реалізованої на адресу ТОВ «Ванрес»;

3) ПІІ «Вайтерра Україна» надало до перевірки товарно-транспортні накладні, відповідно яких: автомобільним перевізником визначено ТОВ «Сарган-С» (код ЄДРПОУ 40273921), замовником - ТОВ «Ванрес», вантажовідправником - ТОВ «Ванрес»; вантажоодержувачем - ТОВ «ТІС-Зерно», пунктом навантаження смт. Чаплинка, Херсонська область (що є неповною адресою), пунктом розвантаження - ТОВ «ТІС-Зерно». Разом з тим, ТОВ «Сарган-С» не є платником ПДВ, а в податковій декларації за листопад 2021 року у ТОВ «Ванрес» відсутні данні за рядком 10.4 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України» за нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість. У свою чергу, ТОВ «Сарган-С» не повідомляло про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, не подавало звіти форми 4-ФД «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску», а відповідно до інформації з НАІС ДАІ МВС у названого Товариства відсутні зареєстровані транспортні засоби. Щодо вказаного у товарно-транспортних накладних пункту навантаження - смт Чаплинка, Херсонська область, то за вказаним населеним пунктом у ТОВ «Ванрес», ТОВ «Кларікс Кварк» (попередня назва - ТОВ «Грогс Продукт») й ПП «ФГ Мрія Холдинг» відсутні зареєстровані склади зберігання зерна;

4) ТОВ «Патока ЛТД» не є виробником реалізованої на адресу позивача сільськогосподарської продукції. Разом з тим, встановлено, що контрагентами-постачальниками останнього були:

- ТОВ «ТД Агро Старгет», щодо якого з`ясовано таке: за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна назване Товариство використовує на правах суборенди для вирощування сільськогосподарської продукції частину (92 га) земельної ділянки з кадастровим номером 1222381500:01:001:1158 загальною площею 192,3323 га, суборендарем якої є ТОВ «Золота руна» (код ЄДРПОУ 42829959), а орендавцем - ТОВ «Соняшниковий рай» (код ЄДРПОУ 43060890), який у свою чергу є орендарем, а первісним орендодавцем є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Контролюючий орган, здійснивши власні підрахунки, дійшов висновку, що з огляду на обсяги реалізованої контрагентам-покупцям сільськогосподарської продукції, середню врожайність зернових культур на території Полтавської області та площу орендованих ТОВ «ТД Агро Старгет» земельних ділянок, останнє не мало фізичної можливості виростити відповідні сільськогосподарські культури та бути виробником продукції, реалізованої на адресу ТОВ «Патока Лтд». Крім того, за даними Єдиного реєстру податкових накладних контрагентами-постачальниками соняшнику останнього були ТОВ «ТД Ерлайнсофтагро» і ФГ «Золоте зерно Юа», щодо яких комісіями регіонального рівня були прийнятті рішення про відповідність критеріям ризиковості платника ПДВ у певних місяцях 2021 року, та, які не звітували по платі за землю та придбанні аналогічного товару за ланцюгом постачання, не подавали статистичної звітності форм № 37-сг, № 29-сг і № 4-сг, а також за даними Реєстрів за ними відсутня зареєстрована сільськогосподарська техніка.

Окрім того, ТОВ «Патока ЛТД» не подає до податкового органу звіти форми 4-ДФ;

5) ПІІ «Вайтерра Україна» надало до перевірки товарно-транспортні накладні, відповідно яких: автомобільними перевізниками визначено ТОВ «Євро-тайм агро» (код ЄДРПОУ 40940223), ТОВ «Торговий дім «Стандарт Трейд» (код ЄДРПОУ 40268712), ТОВ «Грос Профіт» (код ЄДРПОУ 39276395), ПП «Наугольнівське» (код ЄДРПОУ 32175105), ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ПП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , замовником - ТОВ «Патока Лтд», вантажовідправником - ТОВ «Патока ЛТД»; вантажоодержувачем - ТОВ «ПрАТ «Вайтерра колос» для ПІІ «Вайтерра Україна», пунктом навантаження - Полтавська обл., Решитилівський р-н, с. Покровське, пров. Перемоги, 1, пунктом розвантаження - Харківська обл., смт Пересічне, вул. Центральна, 1;

6) ТОВ «Прогрес.» (є виробником реалізованої сільськогосподарської продукції), яке у звітній декларації платника єдиного податку 4-ої групи за 2021 рік відобразило площу наявну у власності (користуванні) загальну площу земельних ділянок (ріллі) загальним розміром 3 720,07 га. Разом з тим, частина зазначених земельних ділянок знаходиться на праві користування у ТОВ «Прогрес полісся Агро» (код ЄДРПОУ 40476454). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у користування ТОВ «Прогрес.» знаходяться лише орендовані землі у розмірі 1 156,44 га, які розташовані за адресою: Одеська обл., Тарутинський р-н, с/рада Вознесенська дуга. Водночас, контролюючий орган, здійснивши власні підрахунки, дійшов висновку, що з огляду на обсяг реалізованої ТОВ «Прогрес.» сільськогосподарської продукції, середню врожайність зернових культур на території Одеської області та кількість орендованих земельних ділянок, останнє не мало фізичної можливості виростити відповідні сільськогосподарські культури та бути виробником продукції, реалізованої на адресу ПІІ «Вайтерра Україна». Також від Головного управління ДПС у Житомирській області отримано узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ «Прогрес.» від 10.12.2021 № 1760/06-30-18-08, від 18.01.2022 № 51/06-30-18-08-0, у яких зазначено, що за результатами аналізу податкової інформації щодо згаданого товариства встановлено неправомірне формування податкових зобов`язань та податкового кредиту, в тому числі при продажу товарів ПІІ «Вайтерра Україна». Більш того, відповідно до наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації ТОВ «Прогрес.» є фігурантом кримінального провадження, зареєстрованого Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.10.2019 за № 32019060000000034 за фактом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України;

7) ПІІ «Вайтерра Україна» надало до перевірки товарно-транспортні накладні, відповідно яких: автомобільним перевізником визначено ТОВ «Агротранс Логістика» (код ЄДРПОУ 39775317), замовником - ТОВ «Прогрес.», вантажовідправником - ТОВ «Прогрес.»; вантажоодержувачем - ТОВ «ІЗТ» (код ЄДРПОУ 33558271), ТОВ «ТІС «Зерно» (код ЄДРПОУ 37468469), порт «Південний», 16 причал, пунктом навантаження Житомирська обл., Олевський р-н, с. Лопатичі, пунктом розвантаження ТОВ «ІЗТ» (м. Чорноморськ, вул. Паромна, 20А), ТОВ «Тіс-Зерно» (порт Південний, 16 причал).

За результатами дослідження товарно-транспортних накладних перевіряючі дійшли висновку про неможливість транспортування сільськогосподарської продукції від контрагентів-постачальників ТОВ «Ванрес», ТОВ «Патока Лтд» і ТОВ «Прогрес.» на адресу ПІІ «Вайтерра Україна».

У подальшому, 07.06.2022 відповідач на підставі акта перевірки від 17.12.2022 за №371/34-00-07-01/23393195 та з урахуванням результату розгляду заперечень платника (лист-відповідь від 06.06.2022 вих. № 29/34-00-07-01), керуючись пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, абз. 4 п. 123.1 ст. 123, п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України прийняв оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- форми «В1» за № 04134000701, яким зменшив позивачу заявлену за листопад 2021 року до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму ПДВ у розмірі 1 843 394 грн. та водночас застосував штрафні санкції в сумі 921 697 грн.;

- форми «В4» за № 04234000701, яким зменшило позивачу розмір задекларованого у податковій декларації за звітний період листопад 2021 року від`ємного значення суми ПДВ на 3 083 621 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на недоведення контролюючим органом документально правомірності висновків акта перевірки, наявні правові підстави для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Згідно із п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому, Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Отже, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару.

Як свідчать матеріали справи, у періоди 2021 року між Підприємство з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна» (як покупцем), і суб`єктами підприємницької діяльності постачальниками були укладені договори поставок сільськогосподарської продукції, а саме:

- договір поставки № OF-00472 від 05.03.2021 з ТОВ «Прогрес.», в особі директора Узина В.Д., предметом поставки за яким були партії товарів, визначені у специфікаціях (а саме кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2021 року (код товару згідно з УКТ ЗЕД 1005 90 00 00));

- договір поставки № NI-00140 від 04.11.2021 з ТОВ «Ванрес», в особі директора Смутка В.О., предметом поставки за яким були партії товарів, визначені у специфікаціях (а саме кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2021 року (код товару згідно з УКТ ЗЕД 1005 90 00 00));

- договір поставки № NF-00139 від 01.11.2021 з ТОВ «Патока Лтд», в особі директора ОСОБА_9 , предметом поставки за яким були партії товарів, визначені у специфікаціях (а саме насіння соняшнику, українського походження, врожаю 2021 року (код товару згідно з УКТ ЗЕД 1206 00 99 00)).

За умовами цих договорів постачальники зобов`язувалися поставити та передати у власність покупця (позивача), а покупець прийняти та оплатити товари,що визначені у специфікаціях (які є невід`ємними частини відповідних договорів поставок). Вимоги щодо кількості та якості товарів, ціни на їх партії, строк поставки та умови транспортування, перелік документів, що засвідчують як таку поставку партії товару та момент переходу права власності на них, а також умови і порядок оплати товару, визначаються сторонами у специфікаціях. Поряд із цим сторонами узгоджено, що оплату залишку від вартості партії товару (її частини) покупець здійснює не раніше проведення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином виписаної продавцем податкової накладної на партію товару (її частини) в електронній формі, з накладенням електронного підпису уповноваженої особи продавця.

За змістом долучених позивачем до матеріалів позову копій специфікацій до перелічених вище договорів поставок сторони узгодили наступні умови поставки товарів та їх оплати:

- партія товару поставляється транспортом продавця (ТОВ «Патока Лтд») на умовах DAP «доставлено до…» (у редакції Інкотермс 2020) ваги ПрАТ «Вайтерра Колос» (код ЄДРПОУ 30753688), яке знаходиться за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Пересічне, вул. Центральна, 1;

- партія товару поставляється продавцем (ТОВ «Ванрес») на умовах DPU «поставка в місці з розвантаженням» (у редакції Інкотермс 2020) ТІС-Зерно (зерновий термінал), ТОВ «Южний» (код ЄДРПОУ 37468469) у порту Южний, який знаходиться за адресою: Одеська обл., Комінтернівський р-н, с. Візирка, вул. Чапаєва, 60;

- партія товару поставляється продавцем (ТОВ «Прогрес.») на умовах DPU «поставка в місці з розвантаженням» (у редакції Інкотермс 2020) ТОВ «ІЗІ» (код ЄДРПОУ 3355827) у порту Чорноморськ, що знаходиться за адресою: 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Паромна, 20А, 6А;- ТІС-Зерно (зерновий термінал), ТОВ «Южний» (код ЄДРПОУ 37468469) у порту Южний, який знаходиться за адресою: Одеська обл., Комінтернівський р-н, с. Візирка, вул. Чапаєва, 60.

Такі визначені сторонами у договорах поставок умови поставки на основі міжнародних комерційних правил «Інкотермс» (у редакції 2020 року) - DAP (тобто, «Delivered at Place», що перекладається як «постачання в місці призначення») і DPU (тобто, Delivered at Named Place Unload, що перекладається як «постачання в місці вивантаження») передбачають обов`язок продавця доставити товар у пункт, зазначений після відповідного терміну, - у розглядуваному випадку безпосередньо на зернові термінали (ТОВ «Тіс-Зерно», ТОВ «ІЗТ», ТОВ «Тіс-Міндобрива») біля морських портів.

Позиція позивача грунтується на тому, такі пункти поставки товару за договорами поставки обумовлюється тим, що товар придбався позивачем у контрагентів-постачальників для його подальшого експорту на користь компанії «Viterra В.V.», з якою Підприємство з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна» мало ряд укладених форвардних контрактів (надані до суду у розрізі морських суден, на які в подальшому придбаний товар навантажувався для експорту).

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за вказаними договорами поставок позивач подав до суду копії наступних документів: видаткових накладних; товарно-транспортних накладних з відмітками зернових терміналів про прийняття партій зернових від перевізників, адресованих ; зведених реєстрів відповідних зернових терміналів про прийняття від ТОВ «Прогрес.» і ТОВ «Ванрес» партій зерна; реєстрів товарно-транспортних накладних ТОВ «ІЗТ» на прийняте зерно і насіння з визначенням якості кожної окремої партії (за формою № ЗХС - 4); погашених складських квитанцій на зерно, виданих зерновим терміналом ТОВ «ІЗТ»; реєстру ПрАТ «Вайтерра Колос» про прийняття від ТОВ «Патока ЛТД» соняшника; товарно-транспортних накладних з відмітками ПрАТ «Вайтерра Колос» про прийняття вантажів для позивача; рахунків на оплату; платіжних документів про оплату позивачем придбаних у контрагентів-постачальників зернових.

Крім того, 01.07.2021 позивач уклав із ТОВ «ІЗТ» договір № ТК8-01/21 щодо надання послуг з перевалки, накопичення та експедирування вантажів зернових, зернобобових, і олійних культур. За умовами цього договору ТОВ «ІЗТ» взяло на себе зобов`язання з надання послуг по накопиченню, перевалці, експедируванні й обробці зернових вантажів, які надходять на зерновий термінал в квоту ПІІ «Вайтерра Україна» і одержувачем яких є ПІІ «Вайтерра Україна» та / або його контрагенти. Послуги надаються з використанням перевантажувальних потужностей Терміналу, які знаходяться за адресою: м.Чорноморськ с. Малодолинське, для приймання, зберігання та навантаження на судна зерна в порту Чорноморськ, Україна. Приймаючи товар, що надходить на термінал в квоту ПІІ «Вайтерра Україна», ТОВ «ІЗТ» має щоденно в електронній формі направляти відповідальним працівникам Підприємства звіти щодо прийнятого товару, його ваги та якісних характеристик.

На підтвердження обставин отримання зазначених послуг за договором перевалки позивач подав до суду копії додатків до вказаного договору, рахунків на оплату та актів надання послуг.

При цьому, щодо відсутності у позивача складських квитанцій на зерно і реєстрів за формою № 3ХС-4 від зернових терміналів ТОВ «Тіс-Зерно» і ТОВ «Тіс-Міндобриво», повідомлено, що придбання товарів у ТОВ «Ванрес» і ТОВ «Прогрес.» відбувалося за базисом поставки DPU «поставка на терміналі з розвантаженням» - Тіс-Зерно, ТОВ / Тіс - Міндобрива (Южний) у морському порту «Південний», що відповідало визначеній у форвардних контрактах з нерезидентом-покупцем - компанією «Viterra В.V.» умові поставки DPU (в редакції Інкотермс 2020) у порту Південний м. Южне, ТОВ «Тіс - Зерно» / ТОВ «Тіс Міндобрив».

Отже, оскільки після того, як ТОВ «Ванрес» і ТОВ «Прогрес.» доставили та розвантажили товари на зернових терміналах ТОВ «Тіс Зерно», ТОВ «Тіс Міндобрива» (Южний) зобов`язання ПІІ «Вайтерра Україна» за форвардними контрактами перед компанією «Viterra В.V.» щодо поставки товару були виконані.

Відповідно у позивача у даному випадку не виникало необхідності в укладенні договорів із названими зерновими терміналами щодо зберігання, перевалки, накопичення та експедирування придбаного у ТОВ «Ванрес» та ТОВ «Прогрес.» товару на зернові термінали, як наслідок, складські квитанції на ім`я позивача та реєстри за формою № 3ХС-4 ТОВ «Тіс-Зерно» і ТОВ «Тіс-Міндобрива» не оформлювались як такі.

При цьому, порядок здійснення поставок за договором із ТОВ «Патока Лтд» відбувався наступним чином: партія соняшнику, придбана Підприємством у ТОВ «Патока ЛТД», доставлялась на ПрАТ «Вайтерра Колос» з метою його подальшої переробки в продукцію (нерафіновану олію соняшникова, шрот соняшниковий тостований, фуз олійний). Роботи із переробки соняшника для ПІІ «Вайтерра Україна» виконувало ПрАТ «Вайтерра Колос» (код ЄДРПОУ 30753688) на підставі укладеного між ними договору №199К на переробку соняшнику на давальницьких умовах від 20.08.2021 (копія такого наявна у матеріалах справи).

Зокрема, придбаний позивачем у ТОВ «Патока ЛТД» соняшник перероблено в олію на заводі ПрАТ «Вайтерра Колос», що підтверджується актом здачі-приймання виконаних послуг № 3, складеним на виконання договору № 199К від 20.08.2021. Надалі отримана олія була експортована ПІІ «Вайтерра Україна» згідно форвардних контрактів № РР572267 від 25.05.2021, № РР572297 від 25.10.2021, № РР572295 від 19.10.2021, укладених із компанією «Viterra В.V.».

За умовами цих форвардних контрактів позивач взяв на себе зобов`язання поставити Viterra В.V. соняшникову олію, вироблену з насіння соняшника врожаю 2021 року, на умовах FОВ (згідно Інкотермс 2020) Миколаїв, Термінал Евері (Україна, м. Миколаїв, вул. Гражданська, 117). Транспортування виробленої олії соняшникової з ПрАТ «Вайтерра Колос» на термінал Евері здійснювало ТОВ «Амадеус Марин» на підставі договору № ОПЕР-ОІМ на експедирування вантажів із використанням власних вантажних цистерн. Факт перевезення підтверджується залізничними накладними (копії яких разом із копіями форвардних контрактів долучені до матеріалів позовної заяви).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що оскільки господарські операції позивача з його контрагентами підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, тому висновки податкового органу щодо фіктивності таких операцій є безпідставними та необгрунтованими.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що придбані позивачем у ТОВ «Прогрес», ТОВ «Патока Лтд» і ТОВ «Ванрес» товари використовувалися ним у власній господарській діяльності (експорт сільськогосподарської продукції).

Дані обставини підтверджуються, зокрема експортними контрактами, вантажно-митними деклараціями з додатками.

Щодо посилань контролюючого органу до змісту окремих реквізитів у текстах товарно-транспортних накладних (як то неповна адреса пунктів навантаження та/або розвантаження) слід зазначити, що формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи.

При цьому, певні недоліки товарно-транспортних накладних не є обставиною, яка б давала беззаперечні підстави стверджувати про відсутність у платника податків права на формування своїх даних податкового обліку, зокрема складу податкового кредиту, оскільки зазначені документи є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №804/12339/13-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 804/17176/14.

Водночас, сама ж собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

У даному випадку суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на окремі недоліки в оформлених перевізниками на замовлення контрагентів-постачальників позивача товарно-транспортних накладних, так як між та його контрагентами-продавцями товарно-матеріальних цінностей були укладені не договори перевезення, а договори поставок.

У свою чергу, товарно-транспортна накладна, подорожній лист, тобто документи, що передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, на наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних містяться відмітки зернових терміналів про прийняття від перевізників відповідних партій зернових, перевірки їх за кількістю та якістю.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність у позивача належних первинних документів, фізичних і технічних можливостей для здійснення операцій з придбання зернових, а також наявність зв`язку між фактом придбання такого товару і подальшою господарською діяльністю, що, в свою чергу, є обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Перевіряючи твердження контролюючого органу про нереальність спірних операцій з огляду на неможливість встановити у ланцюгах поставки джерело походження товару, поставленого в подальшому позивачу, слід зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Крім того, жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування, позивач не наділений правом вимагати від контрагента документи, що підтверджують факт придбання останнім товару або послуг по ланцюгу.

При цьому, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №822/1284/15 та від 30.10.2018 по справі №826/16134/14.

Крім того, відповідачем не було враховано, що позивач як платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

У даному випадку позивач не може нести відповідальність за можливі невиконання контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Посилання скаржника на безтоварність господарських операцій між позивачем і постачальниками (ТОВ «Прогрес.», ТОВ «Патока ЛТД» і ТОВ «Ванрес») зводяться до висновку про відсутність в останніх або їх контрагентів (безпосередніх виробників сільськогосподарської продукції) достатньої кількості земельних ділянок для виробництва задекларованої у поданій звітності продукції, однак такі доводи контролюючого органу носять характер необґрунтованих суб`єктивних припущень, оскільки податкові органи в силу наданої їм законодавчої компетенції не є тими органами, які уповноважені надавати висновки відносно спроможності сільськогосподарських виробників виробляти обсяги продукції в залежності від розмірів площ земельних ділянок, наявних у користуванні останніх.

При цьому, матеріали справи містять документальні докази наявності у розпорядженні (користуванні) ТОВ «Прогрес.» і контрагентів ТОВ «Патока ЛТД» і ТОВ «Ванрес» земельних ділянок, основних засобів й трудових ресурсів, необхідних для здійснення товарної сільськогосподарської діяльності.

Твердження апелянта про прийняття стосовно окремих контрагентів позивача рішень про їх відповідність критеріям ризиковості платника податку на додану вартість наведені ним без обгрунтування наявності причинно-наслідкового зв`язку між обставинами прийняття таких рішень й самими спірними операціями.

Щодо доводів контролючого органу про фігурування контрагента позивача - ТОВ «Прогрес.» у кримінальному провадженні № 32019060000000034, слід зазначити, що такі доводи не є належними доказами нереальності досліджуваних господарських операцій, оскільки податковим органом не надало суду будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб названого підприємства, як і Підприємства з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна» (безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів) за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України; не вказало на наявність взаємозв`язку між досліджуваними господарськими операціями та фабулою згадуваного кримінального провадження, не повідомив про хід останнього.

У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 (провадження №11-200апп21) також підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Велика Палата Верховного Суду у цій постанові також зробила висновок, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону №996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

В.В. Кузьменко