Ухвала від 27.06.2025 по справі 604/773/24

Справа № 604/773/24

Провадження № 4-с/604/2/25

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2025 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сидорак Г.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ілик Г.М.,

розглянувши розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Підволочиськ скаргу адвоката Покотила Юрія Володимировича в інтересах Фермерського господарства «Золотий жайвір» на дії та бездіяльність державного виконавця Волочиського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), -

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2025 року через систему «Електронний суд» до Підволочиського районного суду Тернопільської області надійшла скарга адвоката Покотила Юрія Володимировича в інтересах Фермерського господарства «Золотий жайвір» на дії та бездіяльність державного виконавця Волочиського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козлової В.М., яка обґрунтована тим, що при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого 30 квітня 2025 року Підволочиським районним судом про стягнення з ФГ «Золотий Жайвір» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн державним виконавцем було допущено протиправну бездіяльність. За твердженням скаржника, державний виконавець одразу після відкриття виконавчого провадження зобов`язаний був зупинити вчинення виконавчих дій на підставі п.4 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06 вересня 2024 року відкрито провадження у справі №924/700/24 про банкрутство ФГ «Золотий Жайвір» та вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави. Копія вказаної ухвали була направлена на адресу Волочиського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області, про що зазначено безпосередньо у самій ухвалі. Скаржник вказує, що незаконна бездіяльність державного виконавця полягає у тому, що він не зупинив виконавче провадження, хоча був зобов`язаний це зробити. Натомість, державний виконавець, не зупинивши виконавче провадження, незаконно провів ряд виконавчих дій, пов`язаних зі стягненням грошових коштів з рахунків боржника, зокрема, виніс постанову про арешт коштів боржника та стягнув кошти.

З врахуванням наведеного заявник просить суд постановити ухвалу, якою:

-визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Волочиського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козлової В.М., а саме, не зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №78146348 на підставі п. 4 ст. ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», яка була допущена 21 травня 2025 року;

-визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Волочиського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козлової В.М. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №78146348;

-визнати неправомірними дії головного державного виконавця Волочиського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козлової В.М., пов`язані зі стягненням грошових коштів з рахунків боржника, вчинені 21 травня 2025 року;

-зобов`язати головного державного виконавця Волочиського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козлову В.М., повернути Фермерському господарству «Золотий жайвір» грошові кошти, стягнуті державним виконавцем у виконавчому провадженні №78146348;

-зобов`язати головного державного виконавця Волочиського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козлову В.М., зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №78146348 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження».

11 червня 2025 року на адресу суду Підволочиського районного суду Тернопільської області від державного виконавцяВолочиського відділудержавної виконавчоїслужби уХмельницькому районіХмельницької областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ)Козлової В.М.надійшов відзивна скаргуна дії/бездіяльністьВолочиського відділуДВС уХмельницькому районіХмельницької областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ).У відзивідержавний виконавець покликається на те, що 21.05.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78146658, постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про об`єднання виконавчих проваджень №78146658 та №74146348 у зведене ВП №78148854. Цього ж дня державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також па кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкритті і, після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей; що містяться па рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику в межах суми звернення стягнення для задоволення вимог за виконавчим провадженням, а саме в сумі 12206,20 грн з врахуванням виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження. 21.05.2025 до банків учасників електронного обміну надіслано запит надати інформацію стосовно наявності та/або стану рахунків боржника. За боржником було виявлено рахунки, відкриті у банках. Цього ж дня державним виконавцем до банків надіслано платіжні інструкції щодо списання коштів з рахунків боржника. 22.05.2025 на депозитний рахунок Волочиського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області надійшли грошові кошти в сумі 12206,20 грн. Вказана сума достатня для задоволення вимог за виконавчим провадженням №78148854. За твердженням державного виконавця, 26.05.2025 виконавче провадження було завершено згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним фактичним виконанням. Державний виконавець вказує, що за приписами ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів. Відповідно до абзацу 4 ч. 5 ст. 41 вказаного Закону, стягнення грошовихкоштів завимогами кредиторівза зобов`язаннями,на якіне поширюєтьсядія мораторію,крім випадків,передбачених статтею94цього Кодексу,провадиться зрахунку боржникав установібанку,небанківському надавачуплатіжних послугабо зелектронного гаманцяборжника вемітенті електроннихгрошей. Крім того зазначає, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених ним Законом.

З урахуванням зазначеного вище, державний виконавець заперечує проти задоволення скарги ФГ «Золотий Жайвір», оскаржувані дії вважає законними, а скаргу такою що не підлягає задоволенню, оскільки дії органу державної виконавчої служби здійснені з дотриманням вимог чинного Законодавства України, адже головним державним виконавцем Волочиського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) Козловою В.М. правомірно закінчено виконавче провадження №78146348. Кошти стягнуто, рішення суду виконано, отже досягнуто кінцеву мету виконавчого провадження. Закінчене виконавче провадження не може бути зупинене. Після закінчення виконавче провадження вважається завершеним, і усі виконавчі дії припиняються.

В судове засідання представник скаржника адвокат Покотило Ю.В. подав заяву, в якій клопотав про розгляд скарги без його участі, скаргу підтримав в повному обсязі і просив задовольнити з підстав, що у ній вказані.

Представник стягувача у судове засідання не прибув, подав відзив на скаргу на дії бездіяльність державного виконавця, в якому просить суд відмовити ФГ «Золотий жайвір» у задоволені поданої скарги .

Волочиським відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) явки уповноваженого представника не забезпечено, натомість подано відзив щодо поданої скарги, за змістом якого просить суд відмовити скаржнику у задоволені поданої скарги.

На підставі ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд вважає за можливим розглянути скаргу у відсутності сторін, оскільки їх неявка не є перешкодою для її розгляду.

Дослідивши матеріали судової справи та скарги, в їх сукупної, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що скарга ФГ «Золотий жайвір» не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 квітня 2025 року Тернопільським апеляційним судом видано виконавчий лист №604/773/24 про стягнення з Фермерського господарства «Золотий жайвір» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн, який перебував на виконанні у Волочиському відділі державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ВП № 78146348.

Постановою від 21.05.2025 про об`єднання виконавчих проваджень у зведене, ВП №74146348 та ВП №78146658 об`єднані у зведене ВП №78148854.

В межах виконавчого провадження №78146658 державним виконавцем 21.05.2025 накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунках боржника, сума звернення стягнення 12206,20 грн.

21.05.2025 стягнуто 12206,20 грн з рахунку боржника за ВП №78146658 з виконання виконавчих листів №604/773/24 від 18.04.2025 та №604/773/24 від 30.04.2025. Згідно платіжних інструкцій №№3099, 3100, 3101 від 21.05.2025 заборгованість сплачено в повному обсязі. Виконавчий збір та мінімальні витрати на проведення виконавчих дій стягнуто в повному обсязі.

Відповідно до Постанови про зняття арешту від 23.05.2025, державним виконавцем знято арешт з усіх рахунків боржника ФГ «Золотий жайвір».

Як зазначив державний виконавець у відзиві, 26.05.2025 виконавче провадження було завершено згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним фактичним виконанням.

За приписами статті 447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною першою статті 448ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 451ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до частини другої статті 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 1Закону України«Про виконавчепровадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 13Закону України«Про виконавчепровадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За правилами частини першої статті 18Закону України«Про виконавчепровадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 39Закону України«Про виконавчепровадження» визначені підстави для закінчення виконавчого провадження, однією з яких є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини першої вказаної статті).

Відповідно до ст.ст. 17, 19Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади забезпечують систематичний контроль за додержанням у рамках відомчого підпорядкування адміністративної практики, що відповідає Конвенції та практиці Суду.

За правилами ч. ч. 1, 4 ст.10ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 р. і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд касаційної інстанції у окремих своїх постановах керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення ЄСПЛ у справі «Артіко проти Італії»). Особливо це стосується права на доступ до правосуддя в світлі того демократичному суспільстві право на справедливий суд, а саме: не сподівання, що справа не лише буде розглянута, але й державна влада буде дотримуватися прийнятого судом у відповідній справі остаточного рішення, буде діяти з урахуванням встановлених в ньому юридичних фактів і прав осіб та забезпечуватиме таким чином виконання рішення суду.

При цьому в рішенні ЄСПЛ у справі «Шмалько проти України» суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право па доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997р.).

У справі «Войтенко проти України» суд знову повторює, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу «Брумареску проти Румунії»). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

З огляду на наведене, констатуємо, що принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки перешкоджає такому виконанню.

Відтак, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.

Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені в постанові від 28.05.2019 року по справі №905/2458/16.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави для зупинення вчинення виконавчих дій встановлені ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.

Так, скаржник вказує на неправомірну бездіяльність головного державного виконавця Волочиського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козлової В.М., а саме, не зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №78146348 на підставі п. 4 ст. ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», яка була допущена 21 травня 2025 року, обґрунтовуючи тим, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06 вересня 2024 року у справі №924/700/24 відкрито провадження у справі №924/700/24 про банкрутство Фермерського господарства «Золотий Жайвір» (м. Волочиськ, вул. Запорізька, 11, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 35578504). Цією ж ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника ФГ «Золотий Жайвір» (м. Волочиськ, вул. Запорізька, 11,Хмельницької області, код ЄДРПОУ 35578504), а також вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.

З зазначеними твердженнями скаржника суд не погоджується з урахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі №924/700/24 про банкрутство Фермерського господарства «Золотий Жайвір» (м. Волочиськ, вул. Запорізька, 11, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 35578504) Господарський суд Хмельницької області відкрив ухвалою від 06 вересня 2024 року, одночасно з відкриттям ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів.

30 квітня 2025 року Тернопільський апеляційний суд видав виконавчий лист №604/773/24 про стягнення з Фермерського господарства «Золотий жайвір» на користь ОСОБА_1 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином вимоги за якими було відкрито виконавче провадження №78146348 виникли після, 06.09.2024, тобто після відкриття провадження у справі №924/700/24 про банкрутство Фермерського господарства «Золотий Жайвір».

За визначенням ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ):

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частинами 1-3 ст. 41 КУзПБ визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.

Стаття 41 КУзПБ містить виключення щодо дії мораторію.

Так, у частині 5 ст. 41 КУзПБ унормовано, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу, провадиться з рахунку боржника в установі банку, небанківському надавачу платіжних послуг або з електронного гаманця боржника в емітенті електронних грошей.

Таким чином, за змістом відповідних положень ст. 1, 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на вимоги кредиторів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, тобто на вимоги конкурсних кредиторів, та не розповсюджується на вимоги, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство, тобто на вимоги поточних кредиторів.

Відповідно до правової позиції Верховного суду, яка викладена у постанові від 08.03.2023 у справі № 910/1800/22: «…при визначенні статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) виходив з того, що відповідний статус пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог (до моменту відкриття справи про банкрутство чи після) і не пов`язаний зі строком виконання зобов`язань по ним».

Враховуючи наведені обставини вимоги за виконавчим листом №604/773/24 виданим 30.04.2025 Тернопільським апеляційним про стягнення з Фермерського господарства «Золотий жайвір» на користь ОСОБА_1 6000грн витратна професійнуправничу допомогує поточними кредиторськими вимогами.

Згідно з роз`яснень, що містяться в п. 3 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року, суд при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Тобто, виконавчі дії у виконавчому провадженні №78146348 не підлягали зупиненню, оскільки на вимоги стягувача ОСОБА_1 не поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом Хмельницької області у справі №924/700/24 про банкрутство Фермерського господарства «Золотий Жайвір».

Наслідки закінчення виконавчого провадження визначено статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема передбачено, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, відповідно до частини першої статті 41Закону України«Про виконавчепровадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Разом з цим, скаржником вимог про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження у цій справі не заявлено, а скасування постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №78146348 та покладення зобов`язання на державного виконавця Волочиського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козлову В.М., з повернення ФГ «Золотий жайвір» грошових коштів, стягнутих державним виконавцем у виконавчому провадженні №78146348 буде суперечити передбаченим Законом України «Про виконавче провадження» принципам здійснення виконавчих дія та встановленим заходам щодо примусового виконання рішень, в частині ефективного та своєчасного вчинення дій направлених на виконання рішення суду.

Відповідно дост.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Слід зауважити, що державним виконавець діяв в межах повноважень наданих Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, оскільки державним виконавцем всі дії та рішення прийнято в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що встановлений Законом України «Про виконавче провадження», суд приходить до переконливого висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. 43, 44, 77-83, 450, 451 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні скарги адвоката ПокотилаЮрія Володимировичав інтересахФермерського господарства«Золотий жайвір»на діїта бездіяльністьдержавного виконавцяВолочиського відділуДВС уХмельницькому районіХмельницької областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ) Козлової В.М. - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 27.06.2025.

Суддя Г.Б. Сидорак