Ухвала від 02.06.2025 по справі 495/3823/25

УХВАЛА

про накладення арешту на майно

02 червня 2025 рокуСправа № 495/3823/25 Номер провадження 1-кс/495/1114/2025

Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

старшого слідчого ОСОБА_3 ,

власника майна підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Білгород-Дністровському клопотання старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погоджене прокурором Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратиру у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про накладення арешту,

В С Т А Н О В И Л А:

До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 02.06.2025 надійшло клопотання старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, яке було надано в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025164220000019, від 02 квітня 2025 року, за ознаками ч.1 ст.263 КК України.

Виклад обставин, зазначених у клопотанні

02 квітня 2025 року Білгород-Дністровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону розпочато досудове розслідування кримінального провадження №42025164220000019 у відповідності до кримінальної кваліфікації ч.1 ст.263 КК України носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, тобто незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.

Військовослужбовець однієї з військових частин за грошову винагороду має намір збути вогнепальну зброю та бойові припаси.

До вчинення даного злочину, у відповідності до інформації Представництва внутрішньої безпеки (з дислокацією в місті Одеса) 2 управління ГУ ВБ СБУ, причетний громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець ЗСУ.

31 травня 2025 року, на підставі п.1 ч.1 ст.276, ч.1 ст.278 КПК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вручено повідомлення про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України. 31 травня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ст.615 КПК України було затримано, під час чого в присутності понятих були вилучені речі у затримуваної особи, а саме: мобільний телефон Xiaomi Mi10T, імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 , з сім-карткою оператора стільникового зв`язку з абонентським номером НОМЕР_3 , в чохлі чорного кольору; банківська картка Monobank НОМЕР_4 (упаковано в полімерний спецпакет ICR0151883).

Враховуючи вищевикладене, під час проведення досудового розслідування виникла необхідність в забезпеченні кримінального провадження шляхом арешту вилученого для створення збереженості тих об`єктів які на думку органу слідства мають статус речового доказу, й збереження таких речових доказів необхідне з самого початку встановлення їх наявності, для запобігання змінам, знищенню та відчуженню.

З метою забезпечення наявності в кримінальному провадженні доказової бази доцільним буде застосування заходу по його забезпеченню, а саме арешту майна, яке є на даний час тимчасово вилученим відповідно проведеного огляду, і в подальшому використанні відповідно ст.ст.84, 91 КПК України для встановлення наявності чи відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Позиції сторін та явка учасників

В судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 просив клопотання задовольнити з мотивів наведених у ньому.

Власник майна підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували щодо накладення арешту.

Мотивація суду

Згідно із ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В силу вимог ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбаченихстаттями 160-166,170-174цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно п.1 ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Згідно з ч.2 ст.168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно доч.2ст.170КПК України,арештмайнадопускається зметоюзабезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичноїособиотриманоїнеправомірної вигоди .

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведе необхідність такого арешту, а згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

З матеріалів клопотання вбачається, що досудове розслідування здійснюється у кримінальному провадженні №42025164220000019, від 02 квітня 2025 року, за ознаками ч.1 ст.263 КК України за тим фактом, що військовослужбовець однієї з військових частин за грошову винагороду має намір збути вогнепальну зброю та бойові припаси.

До вчинення даного злочину, у відповідності до інформації Представництва внутрішньої безпеки (з дислокацією в місті Одеса) 2 управління ГУ ВБ СБУ, причетний громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець ЗСУ.

31 травня 2025 року, на підставі п.1 ч.1 ст.276, ч.1 ст.278 КПК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вручено повідомлення про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України. 31 травня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ст.615 КПК України було затримано, під час чого в присутності понятих були вилучені речі у затримуваної особи, а саме: мобільний телефон Xiaomi Mi10T, імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 , з сім-карткою оператора стільникового зв`язку з абонентським номером НОМЕР_3 , в чохлі чорного кольору; банківська картка Monobank НОМЕР_4 (упаковано в полімерний спецпакет ICR0151883).

Постановою слідчого від 31.05.2025 зазначене майно на підставі положень ст.ст.98, ст.99, ст.110 КПК Українивизнане речовим доказом, долучено до матеріалів кримінального провадження №42025164220000019.

В обґрунтування накладення арешту на вказане майно слідчий зазначив, що воно має доказове значення у даному кримінальному провадженні, а також є достатні підстави вважати, що у разі повернення тимчасово вилученого майна (речових доказів) його володільцю, останній будучи заінтересованими в кінцевому рішенні по справі, знищить, змінить, спотворить або сховає їх в іншому місці.

На виконання ч.1ст.171КПКУкраїни слідчий СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майназ метою збереження тих об`єктів, які мають статус речового доказу, збереження яких речових доказів необхідне з самого початку встановлення їх наявності.

З урахуванням зазначеного, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим у клопотанні доведено, що вилучене майно відповідає критеріям зазначеним ст.ст.98,167 КПК України. Окрім того, наявні обґрунтовані підстави вважати, що вилучене майно має суттєве значення для кримінального провадження, оскільки є речовим доказом. Зазначене свідчить про обґрунтованість клопотання та наявність достатніх підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що з метою збереження речових доказів застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна є необхідним та достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки сприятиме досягненню мети швидкого, повного, неупередженого досудового розслідування, та з метою забезпечення кримінального провадження, запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення або перетворення речей, на підставі чого слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно підлягає задоволенню.

Щодо задоволення клопотання слідчого в частині визначення місця зберігання речового доказу, слідчий суддя звертає увагу, що положенняКПК Українита Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104, саме на сторону кримінального провадження, якій надані речові докази, покладено під час досудового розслідування обов`язок організувати належне збереження таких речових доказів та забезпечити їх схоронність.

Виходячи з наведеного, вирішення питання про визначення місця зберігання речових доказів не входить до компетенції слідчого судді, всі питання щодо зберігання речових доказів під час досудового розслідування мають прийматися стороною обвинувачення з урахування норм законодавства.

На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим доведено наявність достатніх підстав для накладення арешту на вказане вище майно з метою збереження речових доказів, на підставі чого клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст.170,171,172 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про накладення арешту задовольнити частково.

Накласти арешт на:

мобільний телефон XiaomiMi10T, імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 , з сім-карткою оператора стільникового зв`язку з абонентським номером НОМЕР_3 , в чохлі чорного кольору; банківську карткуMonobank НОМЕР_4 , вилучені 31.05.2025 при проведенні обшуку під час затримання в порядку ст.615 КПК України громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котрі мають значення речових доказів в даному кримінальному провадженні.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти діб з дня її проголошення.

Дата та час оголошення повного тексту ухвали: 03.06.2025 о 08.00.

Слідчий суддя ОСОБА_7