Ухвала від 30.06.2025 по справі 148/1536/25

Справа № 148/1536/25

Провадження №11-сс/801/500/2025

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора

у режимі відеоконференції ОСОБА_6 ,

захисника

у режимі відеоконференції ОСОБА_7 ,

підозрюваного

у режимі відеоконференції ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 21.06.2025 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави, у кримінальному провадженні № 12025020180000184 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 21.06.2025 обрано запобіжний захід, а саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави відносно підозрюваного ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12025020180000184 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Не погодившись із зазначеною ухвалою захисник підозрюваного ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 21.06.2025 про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та постановити нову ухвалу, у якій обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічну пору доби.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала слідчого судді від 21.06.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є незаконною, необґрунтованою та не відповідає вимогам статей 176, 177, 178, 183, 194 Кримінального процесуального кодексу України. Суд першої інстанції не навів жодних конкретних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які б свідчили про необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою. Жодного матеріального чи іншого доказу, який підтверджував би наявність таких ризиків, як намір переховування від органів слідства чи суду, вплив на свідків, знищення доказів або вчинення інших протиправних дій, стороною обвинувачення в судовому засіданні надано не було. Обвинувачення лише зазначило ризики без конкретного обґрунтування та посилання на реальні обставини справи, що є прямим порушенням вимог ст. 132 КПК України. Крім того, суд не врахував особисті та сімейні обставини підозрюваного, зокрема його постійне місце проживання, догляд за матір`ю особою з інвалідністю III групи, наявність захворювання, що вимагає підтримуючої терапії, відсутність опору працівникам поліції під час затримання та добровільне повідомлення про обставини інкримінованого правопорушення. У судовому засіданні також не було доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного. Слідчий суддя не виклав в ухвалі жодних мотивів, чому саме дійшов висновку про необхідність обрання найсуворішого заходу, що є порушенням вимог ст. 178 КПК України. Крім того, при постановленні ухвали судом не було враховано практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, відповідно до якої при вирішенні питання про запобіжний захід має бути обґрунтована саме необхідність застосування найбільш жорсткого заходу тримання під вартою, а не загальні формальні підстави для застосування будь-якого запобіжного заходу.

Колегія суддів заслухавши доводи захисника ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 , які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовільнити, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника, дослідивши матеріали судової справи, прийшла до висновку, що в апеляційній скарзі захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 , слід відмовити з наступних підстав.

Згідно зст. 404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Так, колегією суду було встановлено, що будучи раніше неодноразово судимим в тому числі за злочини проти власності, а саме: 22.03.2018 вироком Тульчинського районного суду Вінницької області, за ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді 3 років позбавлення волі та 28.12.2022 вироком Тульчинського районного суду Вінницької області, за ч. 1 ст. 309 КК України, до п`яти місяців арешту, за що судимість в законному порядку не знята та не погашена, ОСОБА_8 на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний корисливий злочин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_8 , у період дії воєнного стану в Україні, запровадженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (з подальшим продовженням), 19.06.2025 близько 04:00 год, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, прийшов до домогосподарства, за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки достовірно знав, що в будинку за вищевказаною адресою одиноко проживає ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Далі, ОСОБА_8 продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння чужим майном, шляхом віджиму віконної рами проник до будинку, що належить ОСОБА_9 , тим самим незаконно проник до житла. Перебуваючи в приміщенні будинку, ОСОБА_8 зайшов до спальної кімнати, де в той час відпочивала ОСОБА_9 та висловив останній вимогу передати грошові кошти та цінне майно.

Усвідомлюючи незаконність та протиправність своїх дій, керуючись корисливими мотивами, переслідуючи мету власного збагачення за рахунок інших осіб, реалізуючи свій протиправний умисел направлений на протиправне вилучення чужого майна та обернення його на свою користь, не бажаючи відмовлятися від них, усвідомлюючи, що дане майно належить іншій особі на праві приватної власності, діючи відкрито, ОСОБА_8 повторно взяв з рук ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 6 500 грн, мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 5», а також сережки з медичного золота, після чого з місця події зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд. Вказаними діями підозрюваний завдав потерпілій ОСОБА_9 матеріальної шкоди.

За результатами досудового розслідування 21.06.2025 о 04:20 год, ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої статті 177 КПК України.

На час розгляду клопотання органом досудового слідства 21.06.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Апеляційним судом встановлено, що підозрюваний неодноразово судимий, в тому числі за умисні злочини проти власності, та відбував покарання у виді позбавлення волі.

Так, апеляційний суд враховує, що підозрюваний уже раніше притягувався до кримінальної відповідальності та був засуджений вироком суду у 2018 році за вчинення тяжкого злочину, а саме: крадіжки, поєднаної з проникненням у житло, за ч. 3 ст. 185 КК України. Відповідно до матеріалів провадження, строк покарання особа відбула у повному обсязі та звільнилася з місць позбавлення волі у 2021 році.

Разом з тим, згідно з положеннями статті 89 Кримінального кодексу України, судимість за тяжкий злочин погашається лише після закінчення шести років з моменту відбуття покарання. Таким чином, на час вчинення нового кримінального правопорушення у 2025 році судимість підозрюваного не була погашеною, а відтак, останній вважається таким, що має судимість.

Факт вчинення нового злочину у період непогашеної судимості свідчить про нездатність особи стати на шлях виправлення, зневажливе ставлення до закону та наявність стійкої криміногенної налаштованості. Повторність вчинення злочину за умов наявності судимості є додатковим ризиком, який посилює ймовірність того, що на волі підозрюваний може продовжити злочинну діяльність, перешкоджати досудовому розслідуванню або ухилятися від правосуддя.

З огляду на зазначене, існує реальний ризик вчинення нових злочинів, що прямо передбачено у ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України як підстава для обрання тримання під вартою. Такий ризик підтверджується попередньою поведінкою підозрюваного, зокрема наявністю не знятих або не погашених судимостей, та вчиненням нового злочину невдовзі після звільнення. Ці обставини визнаються судами як належні підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини також наголошує, що наявність судимостей та систематичне порушення закону можуть свідчити про обґрунтовану необхідність утримання особи під вартою для забезпечення цілей кримінального провадження (зокрема, рішення у справі «Моркунас проти Литви»).

З матеріалів провадження вбачається, що підозрюваний діяв свідомо, відкрито та цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправність своїх дій. Маючи на меті власне збагачення за рахунок іншої особи, керуючись корисливими мотивами, ОСОБА_8 реалізував свій умисел на заволодіння чужим майном, яке належить потерпілій на праві приватної власності. Повторно взявши з рук потерпілої грошові кошти у сумі 6 500 гривень, мобільний телефон та ювелірні вироби, підозрюваний з місця події зник і розпорядився цим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій реальну матеріальну шкоду. Така поведінка свідчить не лише про наявність прямого умислу на порушення прав іншої особи, а й про зневагу до норм права та відсутність будь-яких стримувальних факторів. Учинення повторного злочину проти власності в умовах воєнного стану вимагає рішучих дій з боку органів правосуддя для захисту суспільних інтересів і приватної власності громадян.

Крім того, наявні обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 , у разі перебування на свободі, може здійснювати незаконний вплив на потерпілу та свідків, зокрема з метою схилення їх до зміни показань, відмови від них або викривлення обставин кримінального правопорушення, що, у свою чергу, створює реальну загрозу перешкоджання кримінальному провадженню та ухиленню від кримінальної відповідальності.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що підозрюваному достеменно відоме місце проживання потерпілої, що істотно підвищує ризик здійснення психологічного тиску на неї або інші форми протиправного впливу. Показання потерпілої мають істотне значення для встановлення об`єктивної істини у справі. У такій ситуації навіть короткочасний контакт з підозрюваним, особливо поза процесуальним контролем органу досудового розслідування, може спричинити негативні наслідки для подальшого розслідування та судового розгляду.

Враховуючи характер інкримінованого діяння, його умисний характер, спрямованість на протиправне заволодіння майном потерпілої, а також поведінку підозрюваного після вчинення злочину (зникнення з місця події), слід дійти висновку про існування ризику впливу на потерпілу та інших свідків з метою уникнення відповідальності.

Таким чином, зазначені обставини свідчать про наявність передбачених КПК України підстав для застосування до підозрюваного більш суворого запобіжного заходу, оскільки менш суворі заходи не зможуть забезпечити досягнення мети, передбаченої ст. 177 КПК України.

Отже, підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти власності відкритого викрадення чужого майна (грабежу), яке є тяжким злочином. Характер правопорушення, зухвалість дій та його вчинення в умовах воєнного стану створюють серйозні ризики, що жоден м`якший запобіжний захід, зокрема домашній арешт, не може нейтралізувати дії підозрюваного ОСОБА_8 .

Навіть, наявність у підозрюваного матері, яка є особою з інвалідністю 3 групи, не зупинило підозрюваного від вчинення даного кримінального правопорушення. Хоча сімейні обставини безумовно враховуються судом під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу, однак вони не можуть переважати об`єктивно встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК України, особливо у випадках, коли особа, попри попередні судимості, продовжує вчиняти нові злочини.

Системне ігнорування закону, відсутність належного правослухняного способу життя та підвищена суспільна небезпека особи, яка вчиняє повторні кримінальні правопорушення навіть за наявності в сім`ї осіб, що потребують опіки, свідчать про те, що жоден м`якший запобіжний захід не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти подальшому порушенню закону.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 ,вінтересахпідозрюваного ОСОБА_8 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 21.06.2025, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначеним розміром застави в кримінальному провадженні № 12025020180000184 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4