Постанова від 26.06.2025 по справі 401/1802/24

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2025 року м. Кропивницький

справа № 401/1802/24

провадження № 22-ц/4809/902/25

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І.,

секретар судового засідання Зайченко В. К.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач 1 Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд»,

відповідач 2 ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 березня 2025 року та на додаткове рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2025 року у складі головуючого судді Андріянової С. М.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов і рішення суду першої інстанції.

У червні2024року ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом доПриватного акціонерноготовариства «Холдинговакомпанія «Київміськбуд»(далі відповідач1)та ОСОБА_2 (далі відповідач2),в якомупросиврозірвати Попередній договір купівлі-продажу квартири від 11 травня 2021 року, укладений між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (майбутній продавець) та ОСОБА_1 (майбутній покупець), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашкевич Л. Г., зареєстрований в реєстрі за №637; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 1 059 533, 15 (один мільйон п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот тридцять три гривні) грн 15 коп внесеної оплати за договором; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штраф в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. Крім того, в позові зазначено, що позивач планує понести витрати на професійну правничу в орієнтовному розмірі 110000 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначав, що 11 травня 2021 року між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» (Майбутній Продавець) та ОСОБА_1 (Майбутній Покупець) укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого сторони домовилися в майбутньому укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 Києва.

На виконання умов вказаного договору позивач перерахував на рахунок ПрАТ «ХК «Київміськбуд» 1 059 533 грн 15 коп.

Станом на день звернення до суду з цим позовом об`єкт будівництва в експлуатацію не введено, будівельні роботи не розпочаті, тому, відповідно до п.4.8 договору позивачем прийнято рішення про відмову від попереднього договору та на виконання вказаного пункту договору направлено на адресу відповідача 1 повідомлення про розірвання попереднього договору.

У вказаному повідомленні було зазначено про відмову від попереднього договору купівлі-продажу квартири від 11 травня 2021 року, запрошено представника ПрАТ «ХК «Київміськбуд» для підписання договору про розірвання попереднього договору до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пашкевич Л. Г. на 19 червня 2024 року на 14:00 годину та прохання здійснити всі розрахунки з ОСОБА_1 щодо повернення сплачених коштів, та зазначено власні банківські реквізити.

У вказаний в повідомленні час представник ПрАТ «ХК «Київміськбуд» до нотаріуса так і не прибув, про що нотаріусом складено відповідне Свідоцтво.

Позивач зазначає, що бездіяльністю відповідач 1 порушує його право на односторонню відмову від попереднього договору, а тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав щодо розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири від 11 травня 2021 року та про повернення сплаченої передоплати.

Щодо передбаченого п.4.8 попереднього договору штрафу в розмірі 5%, то на думку позивача, він не підлягає задоволенню, оскільки з боку позивача не було допущено порушень попереднього договору.

Щодо позовних вимог до відповідача 2, позивач зазначав, що 05 червня 2021 року між ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 було укладено Договір №б/н про надання консультаційних послуг.

Відповідно до умов вказаного договору, ФОП ОСОБА_2 зобов`язався провести експертизу документів наданих ПрАТ «ХК «Київміськбуд», аналіз умов договору з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та надав висновок, що вкласти кошти в будівництво квартири АДРЕСА_1 Києва є безпечним та відповідає інтересам замовника.

Однак, договір з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» не відповідає інтересам позивача, оскільки в ньому не вказано чіткий строк виконання договору і як наслідок, станом день подачі позову до суду будівництво так і не розпочалося.

Відтак, на думку позивача, висновок зроблений відповідачем 2, що укладення договору з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» буде відповідати інтересам позивача є хибним, тому відповідно до пункту 8 договору, укладеного з відповідачем 2, позивач просить суд стягнути з останнього штраф в розмірі 10 000 грн за неналежне виконання умов договору.

У відзиві на позов представник ПрАТ «ХК «Київміськбуд» заперечив щодо позовних вимог в частині позовних до відповідача 1 та просив відмовити в їх задоволенні.

В обгрунтування заперечень зазначено, що дійсно 11 травня 2021 року між позивачем та ПрАТ «ХК «Київміськбуд» укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири.

Позивач направив на адресу компанії повідомлення про розірвання Попереднього договору та запросив направити уповноваженого представника для підписання договору про розірвання попереднього договору до приватного нотаріуса.

Однак відповідач не погоджується з такими діями позивача, оскільки для вчинення будь-яких дій пов`язаних укладенням правочинів, необхідний час для узгодження дій, які залежать не тільки від компанії.

Крім того,вказано, що право на розірвання договору в односторонньому порядку не передбачено умовами попереднього договору.

Зазначає, що в Попередньому договорі купівлі-продажу квартири відсутня інформація щодо строку введення в експлуатацію об`єкта. Компанія не повідомляла про зупинення своєї діяльності, натомість зважаючи на ситуацію, яка склалася в країні, компанія робить все можливе, щоб якомога швидше здійснювати повноцінно будівельні роботи на даному об`єкті будівництва та ввести даний комплекс в експлуатацію.

Представник зазначає, що у разі розірвання договору, позивачу можуть бути повернуті внесені за умовами попереднього договору кошти, але виключно за вирахуванням штрафу в розмірі 5% від суми внесеної за цим договором.

Щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 110 000 грн, зазначив, що такі витрати є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та значно завищеними (а.с.45-53 том 1).

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що право на односторонню відмову від Попереднього договору шляхом його розірвання чітко передбачено п. 4.8 договору.

Реалізуючи вищезазначене договором право, позивач двічі повідомив ПрАТ «ХК «Київміськбуд» про намір розірвати договір. Проте, відповідач ухиляється від укладення угоди про розірвання попереднього договору. Окрім того, штраф в розмірі 5% від суми, визначений п. 4.8 Попереднього договору, не має компенсаторний характер, адже підставою для вирахування є не порушення майбутнім покупцем зобов`язання, а відмова від укладення основного договору, що є правом останнього, а тому відсутні підстави для вирахування штрафу від суми внесеної позивачем при укладенні попереднього договору (а.с.65-70 том 1).

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 (а.с.100-101).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 березня 2025 року задоволено позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» та фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , де третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору є ОСОБА_3 про розірвання Попереднього договору купівлі-продажу та стягнення коштів, в порядку захисту прав споживачів.

Розірвано Попередній договір купівлі-продажу квартири від 11 травня 2021 року, укладений між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (майбутній продавець) та ОСОБА_1 (майбутній покупець), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашкевич Л. Г., зареєстрований в реєстрі за №637.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 1 059 533, 15 грн 15 коп внесеної оплати за договором.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штраф в розмірі 10 000 грн 00 коп.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь держави судовий збір у розмірі 10 595 грн 33 коп.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем ПрАТ «ХК «Київміськбуд» було допущено істотні порушення Попереднього договору, та внаслідок завданої вказаними діями шкоди, позивач значною мірою був позбавлений того, на що він розраховув при укладенні договору, а тому позовна вимога про розірвання Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 11 травня 2021 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (майбутній продавець) та ОСОБА_1 (майбутній покупець), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашкевич Л. Г., зареєстрований в реєстрі за №637, є доведеною та обґрунтованою.

Суд першої інстанції виснував, що позивачем доведено підстави для стягнення з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на його користь фактично сплачених грошових коштів на виконання умов Попереднього договору в розмірі 1059533, 15 грн (внесеної передоплати), без вирахування штрафу в розмірі 5% від суми, внесеної за цим договором.

Суд зазначив, що за змістом Попереднього договору від 11 травня 2021 року вирахування штрафу в розмірі 5% від суми, внесеної за цим Договором застосовується у випадку якщо сторони без звернення до суду уклали між собою Договір про розірвання Попереднього договору. Проте, у справі достовірно встановлено, що відповідач ПрАТ «ХК «Київміськбуд» самоусунувся від укладення такого договору з позивачем.

Крім того, встановивши, що укладений за посередництва ФОП ОСОБА_2 . Попередній договір від 11 травня 2021 року між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» (Майбутній Продавець) та ОСОБА_1 (Майбутній Покупець), не відповідав інтересам позивача, відповідно до пункту 8 Договору №б/н про надання консультаційних послуг від 05 червня 2021 року, суд вважав, що наявні підстави для стягнення з відповідача 2 ФОП ОСОБА_2 на користь позивача штрафу в розмірі 10 000 грн.

Додатковим рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2025 року стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 69 278 грн 84 коп.

Стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 650 грн 34 коп.

Ухвалюючи додаткове рішення, місцевий суд установив, що на виконання вимог ч.3 ст.137 ЦПК України, представником позивача надано всі належні та допустимі докази на підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу позивачем. Суд також врахував, що клопотання про зменшення витрат, до суду не надходило.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 березня 2025 року.

Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» подало до Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 березня 2025 року в частині позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до відповідача 1.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивачем не дотримано порядку розірвання договору та передчасно подано позов до суду.

Більш того, право на розірвання договору в односторонньому порядку не передбачено умовами Попереднього договору.

Відповідач 1 звертає увагу суду, що в Попередньому договорі купівлі-продажу квартири відсутня інформація щодо строку введення в експлуатацію об`єкта, компанія не повідомляла про зупинення своєї діяльності, натомість навіть зважаючи на ситуацію, яка склалася в країні, компанія робить все можливе, щоб якомога швидше здійснювати повноцінно будівельні роботи на даному об`єкті будівництва та ввести даний комплекс в експлуатацію.

Вказує, що позиція суду першої інстанції про те, що штраф в розмірі 5 % від суми внесеної за договором коштів у разі його розірвання не повинен вираховуватись є неправильною, виходячи з умов Попереднього договору та норм законодавства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги на додаткове рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2025 року.

Приватне акціонернетовариство «Холдинговакомпанія «Київміськбуд» подало до Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування додаткового рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2025 року в частині стягнення з відповідача 1 на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 69 278 грн 84 коп.

Вказує, що представником відповідача 1 був поданий відзив, в якому Компанія висловила позицію та заперечення щодо заявленого позивачем розміру судових витрат та в усній формі також були надані заперечення представником відповідача 1 при ухваленні судового рішення у справі 11 березня 2025 року.

Однак, судом не взято до уваги подані заперечення, а додаткове рішення суду прийнято всупереч нормам матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги. Вказав, що матеріалами справи підтверджується та ПрАТ «ХК «Київміськбуд» не заперечується, що 11 травня 2021 року між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» (Майбутній Продавець) та ОСОБА_1 (Майбутній Покупець) укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири (далі Попередній договір), за умовами якого сторони домовилися в майбутньому укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 Києва». У відповідності до умов вказаного Попереднього договору ОСОБА_1 було внесено на рахунок ПрАТ «ХК «Київміськбуд» повну суму передоплати в розмірі 1 059 533,15 грн. Пункт 4.8. Попереднього договору чітко визначає, що до прийняття Об`єкту будівництва в експлуатацію Майбутній Покупець має право відмовитися від Договору шляхом його розірвання, про що Сторонами укладається відповідний Договір про розірвання. Ні станом на день звернення позивача до суду, ні станом на сьогоднішній день об`єкт будівництва не прийнято в експлуатацію, поштову адресу не присвоєно. Більш того, станом на сьогоднішній день ПрАТ «ХК «Київміськбуд» навіть не розпочато будівництво зазначеного об`єкту. Той факт, що станом на сьогоднішній день будинок по АДРЕСА_2 не прийнято в експлуатацію та не присвоєно поштову адресу, ПрАТ «ХК «Київміськбуд» не спростовано. Таким чином, позивач має право на розірвання Попереднього договору шляхом односторонньої відмови (п. 4.8. Попереднього договору) та має право на повернення суми передоплати в розмірі 1 059 533,15 грн. що були внесені позивачем в якості повної оплати за Попереднім договором (п. 1.4, 1.5, 2.2, 3.2.1 Попереднього договору).

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції зазначив, що додаткове рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі належних доказів, а відповідачем, ПрАТ «ХК «Київмісьбуд», в належний спосіб не доведено, що заявлені судові витрати є неспівмірними.

Крім того, представник позивача повідомив, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становить 36 000,00 грн, на підтвердження чого будуть надані відповідні докази (а.с.242-245 том 1).

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи єінші фактичнідані,які маютьзначення длявирішення справи,та доказина їхпідтвердження; якіправовідносини сторінвипливають ізвстановлених обставин; якаправова нормапідлягає застосуваннюдо цихправовідносин; числід позовзадовольнити абов позовівідмовити; якрозподілити міжсторонами судовівитрати; чиє підставидопустити негайневиконання судовогорішення; чиє підставидля скасуваннязаходів забезпеченняпозову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача 1 Варицького Є. В., представника позивача та третьої особи адвоката Сичова А. Ю. та відповідача 2 ОСОБА_2 , вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та додаткового рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судові рішення, в частині, що оскаржуються, без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

11 травня 2021 року між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (Майбутній Продавець) та ОСОБА_1 (Майбутній Покупець) укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири (далі Попередній договір), за умовами якого Сторони домовилися в майбутньому укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 Києва.

Пунктом 4.8. Попереднього договору від 11 травня 2021 року передбачено, що до прийняття Об`єкту будівництва в експлуатацію Майбутній Покупець має право відмовитися від Договору шляхом його розірвання, про що Сторонами укладається відповідний Договір про розірвання.

За таких умов, цей Договір вважається розірваним в повному обсязі з моменту підписання відповідного Договору про розірвання. В такому випадку Майбутній Продавець повертає Майбутньому Покупцеві на банківський рахунок, що зазначений Майбутнім Покупцем у Договорі про розірвання, кошти протягом 60-ти банківських днів з дня підписання Договору про розірвання, за вирахуванням штрафу в розмірі 5% від суми, внесеної за цим Договором.

Вказаний Попередній договір купівлі-продажу квартири від 11 травня 2021 року укладений за згодою дружини майбутнього покупця, ОСОБА_3 та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашкевич Л. Г. та зареєстрований в реєстрі за №637 (а.с.19-22 том 1).

На виконання умов Попереднього договору ОСОБА_1 перерахував на рахунок ПрАТ «ХК «Київміськбуд» 1 059 533 грн 15 коп, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с.24-25 том 1).

05 червня 2021 року між ОСОБА_1 (Замовник), та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) укладено Договір №б/н про надання консультаційних послуг.

Відповідно до умов вказаного Договору, ФОП ОСОБА_2 зобов`язався надати ОСОБА_1 інформаційно-технічні, довідкові, консультаційні послуги предметом яких є експертиза попереднього договору купівлі-продажу квартири від 11 травня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ «ХК «Київміськбуд».

Пунктом 8 Договору, який укладено між вказаними сторонами передбачено, що Виконавець зобов`язується виплатити на користь Замовника штраф в розмірі 10 000 грн, якщо виконавцем будуть надані не якісні послуги (а.с.15-18 том 1).

В травні 2024 року ОСОБА_1 прийняв рішення про відмову від Попереднього договору, і таке право Майбутнього Покупця передбачено пунктом 4.8. Попереднього договору.

Для реалізації права, передбаченого п. 4.8. Попереднього договору, 31 травня 2024 року ОСОБА_1 направив на адресу ПАТ «ХК «Київміськбуд» Повідомлення про розірвання Попереднього договору, в якому з посиланням на положення Попереднього договору від 11 травня 2021 року, і ст.ст. 209, 214, 635 Цивільного кодексу України, він:

1. Повідомив ПАТ «ХК «Київміськбуд» про відмову від Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 11 травня 2021 року, укладеного між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» (Майбутній Продавець) та ОСОБА_1 (Майбутній Покупець).

2. Запросив ПрАТ «ХК «Київміськбуд» направити уповноваженого представника для підписання Договору про розірвання Попереднього договору та для нотаріального посвідчення Договору про розірвання Попереднього договору до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пашкевич Л. Г.

3. Просив здійснити всі розрахунки з ним щодо повернення сплачених коштів у визначені Попереднім договором строки, зазначивши власні банківські реквізити.

13 червня 2024 року позивачем на адресу ПАТ «ХК «Київміськбуд» направлено запрошення до нотаріуса уповноваженого представника для розірвання попереднього договору купівлі продажу квартири від 11 травня 2021 року на 14 год. 00 хв. 19 червня 2024 року (а.с.28-31 том 1).

ПрАТ «ХК «Київміськбуд» одержано зазначене Повідомлення та Запрошення про розірвання Попереднього договору. Даний факт ними не заперечується та підтверджується у поданому до суду відзиві.

Проте, ПАТ «ХК «Київміськбуд» свого уповноваженого представника до нотаріуса не направило, про що нотаріусом складено відповідне Свідоцтво 19 червня 2024 року (а.с.32 том 1).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Щодо апеляційної скарги на рішення Світловодського міськрайонного суду від 11 березня 2025 року.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина друга статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Частинами 1, 2 п. 1 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов?язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов?язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Попередній договір щодо купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню.

Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Будь-які платежі на підтвердження зобов`язання за попереднім договором щодо купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості, а також встановлення інших фінансових зобов`язань сторін, крім штрафних санкцій, за попереднім договором купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості не допускаються.

Відповідно до частин другої, третьої, четвертої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз зазначених норм матеріального свідчить про те, що якщо укладеним між сторонами договором передбачено розірвання договору в односторонньому порядку і зацікавленою стороною дотримано порядок його розірвання, він відповідно є розірваним у порядку, визначеному договором.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина другастатті 78 ЦПК України).

Відповідно достатті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 11 травня 2021 року між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» (Майбутній продавець) та ОСОБА_1 (Майбутній покупець) було укладено Попередній договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Л. Г. Пашкевич та зареєстрований в реєстрі за № 637, за умовами якого сторони зобов`язуються в строк та умовах визначених цим договором, укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 Києва.

За змістом пунтку 1.2. Попереднього договору, основний договір сторони зобов`язуються укласти протягом 6 (шести) календарних місяців із дня отримання Майбутнім продавцем поштової адреси будинку, в якому знаходиться майно та за умови виконання майбутнім покупцем вимог п. 1.4. та 1.5. цього договору.

Пунктом 1.4. Попереднього договору Майбутній покупець зобов`язаний сплатити майбутньому продавцю вартість майна, зазначену у п. 2.2. цього договору, протягом п`яти банківських днів з дня укладення цього Договору.

Відповідно до п. 1.5. Попереднього договору кінцеві розрахунки між сторонами здійснюються після обмірів суб`єктом господарювання, що проводить технічну інвентаризацію, та отримання майбутнім продавцем технічного паспорту на майно, відповідно до фактичної площі майна, виходячи з вартості 1 кв. м., визначеної в п. 2.2. цього договору.

На дату підписання цього договору вартість майна складає 1059533,15 грн, без ПДВ, виходячи із вартості 1 кв. м. 23539,95 грн (п. 2.2. Попереднього договору).

На виконання умов Попереднього договору ОСОБА_1 перерахував на рахунок ПрАТ «ХК «Київміськбуд» 1059533, 20 грн, що підтверджується копією квитанції від 12 травня 2021 року (а. с. 24 том 1).

Пунктом 4.8. Попереднього договору передбачено, що до прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію майбутній покупець має право відмовитися від договору шляхом його розірвання, про що сторонами укладається відповідний договір про розірвання.

За таких умов, цей договір вважається розірваним в повному обсязі з моменту підписання відповідного договору про розірвання. В такому випадку майбутній продавець повертає майбутньому покупцеві на банківський рахунок, що зазначений майбутнім покупцем у договорі про розірвання, кошти протягом 60-ти банківських днів з дня підписання договору про розірвання, за вирахуванням штрафу в розмірі 5% від суми, внесеної за цим договором.

Аналіз пункту 4.8. Попереднього договору свідчить про те, що майбутній покупець до прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію наділений правом на відмову від договору, шляхом його розірвання.

Матеріали справи не містять доказів того, що об`єкт будівництва був прийнятий в експлуатацію, а тому ОСОБА_1 реалізував своє право, передбачене п. 4.8. Попереднього договору, на розірвання договору, звернувшись до суду з відповідним позовом.

У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 727/898/19 зазначено, що односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.

Встановивши, що умовами договору передбачено право на одностороннє розірвання договору за ініціативою покупця, зокрема, до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, а позивач скористався цим правом, направивши відповідне повідомлення відповідачу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 11 травня 2021 року, укладеного між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_1 , та стягнення на користь останнього з відповідача 1059533, 20 грн, внесених позивачем грошових коштів.

Не заслуговують на увагу суду доводи відповідача в апеляційній скарзі на те, що умовами Попереднього договору не передбачено встановлених строків введення в експлуатацію, оскільки умовами Попереднього договору визначено право позивача на розірвання договору до прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що штраф в розмірі 5 % від суми внесеної за договором коштів у разі його розірвання повинен вираховуватись із сплаченої позивачкою суми, з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року справа № 308/3956/15-ц (провадження № 61-8074св22) зазначено, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Разом з тим, штраф в розмірі 5 % від суми, визначений п. 4.8. Попереднього договору, не має компесанторний характер, адже підставою для вирахування є не порушення майбутнім покупцем зобов`язання, а відмова від укладення основого договору, що є правом останнього, а тому з урахуванням загальних засад справедливості, добросовісності та розумності відсутні підстави для його вирахування від суми, внесеної позивачем.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2025 року.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - другастатті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ятастатті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шостастатті 137 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін доЦПК Українизаконодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина першастатті 182 ЦПК України).Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Це підтверджується і такими нормамиЦПК України. Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьоїстатті 141 ЦПК Україниможна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України,відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Відповідно до частини другоїстатті 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представник відповідача оскаржуючи додаткове рішення суду зазначає, що при ухваленні рішення, судом не було враховано заперечень, викладених у відзиві на позов, в яких сторона відповідача висловила свою незгоду із приблизною сумою витрат позивача на правничу допомогу.

Так, зі змісту матеріалів справи установлено, що представник позивача у позові зазначив, що позивач планує понести витрати на правничу допомогу в орієнтовному розмірі 110000 грн (а.с.8 том 1).

У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що розмір гонорару є завищеним, спір не є складним, а сума є завищеною. Враховуючи зазначене, просив суд надати правову оцінку заявленому розміру та у разі задоволення позову зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу (а.с.52-53 том 1).

Після ухвалення судом першої інстанції рішення, 17 березня 2025 року представник позивача адвокат Сичов А. Ю. подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, згідно якої просив стягнути з відповідача ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 69 278 грн 84 коп понесених судових витрат на правничу допомогу та з відповідача 2 650 грн 34 коп (а.с.165-188 том 1).

На підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано суду копію ордера від 20 червня 2024 року, копію Договору про надання правничої допомоги №17/05-24 від 17 травня 2024 року, копію Акту виконаних робіт №20250000073 від 12 березня 2025 року, копію рахунку №00048421, копію платіжної інструкції від 22 травня 2024 року, копію квитанції від 14 березня 2025 року, копію рахунку №20250000073.

Вказану заяву та докази понесення витрат на правничу допомогу направлено відповідачам, зокрема ПрАТ «ХК «Київміськбуд» (а.с.185 том 1).

Представником позивача долучено Акт виконаних робіт №20250000073 від 12 березня 2025 року із детальним описом наданих послуг, кількістю затрачених годин та сумою.

Після надходження заяви, місцевим судом призначено судове засідання у справі для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення, про що повідомлено відповідача 1 та його представника належним чином (а.с.191, 192 том 1).

Однак, відповідач 1 жодних заяв до суду не надав, причини неявки суду не повідомив.

Колегія суддів зазначає, що хоч представник відповідача 1 у відзиві на позов і зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, яку просить стягнути позивач є завищеним, однак не надав обгрунтованих та належних доказів на підтвердження вище викладеного, зокрема не вказав в чому саме полягає завищений розмір таких витрат та не співмірність. В той час як представник позивача надав належні докази, які підтверджують понесення стороною позивача витрат на правничу допомогу, надав акт виконаних робіт, в якому детально описав усі виконані ним роботи, затрачений час та суму.

Однак, стороною відповідача не надано жодних доказів на спростування цього, а тому, враховуючи принцип диспозитивності сторін, суд першої інстанції дійшов цілком вірних висновків про наявність підстав для задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача 1 на його користь 69 278 грн 84 коп понесених судових витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

В іншій частині рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається.

Щодо стягнення з відповідача 1 на користь позивача витрат на правничу допомогу, понесену позивачем в суді апеляцінйої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заявив, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляцінйої інстанції становить 36000 грн, на підтвердження чого будуть надані відповідні докази.

24 червня 2025 року через систему Електронний суд представник позивача адвокат Сичов А. Ю. подав до апеляційного суду заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи. Згідно поданої заяви просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 36 000,00 грн витрат на правничу допомогу. До вказаної заяви представником долучено додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги №17/05-24 від 17 травня 2024 року, укладену 31 березня 2025 року між позивачем та адвокатом Сичовим А. Ю.;рахунок № НОМЕР_1 від 23 червня 2025 року, в якому зазначено надані послуги та визначено суму у розмірі 36000 грн; договір про надання правничої допомоги №17/05-25 від 17 травня 2024 року,укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Сичовим А. Ю.; а також, докази надсилання заяви із додатками іншим учасникам справи.

Відповідач Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» заперечень щодо витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції не подав, в той час, як представник позивача подав належні та достатні докази на підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 36000 грн.

З урахуванням зазначеного, дотримуючись принципу диспозитивності сторін, за відсутності письмових заперечень зі сторони відповідача 1, колегія суддів вважає, що на користь ОСОБА_1 із Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 36 000 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.

З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції, в частині, що оскаржуються без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 березня 2025 року та додаткове рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2025 року залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 36 000 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 27.06.2025.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді С. І. Мурашко

О. І. Чельник