Ухвала від 01.07.2025 по справі 902/871/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"01" липня 2025 р. Cправа № 902/871/25

Суддя Господарського суду Вінницької області Матвійчук В.В., розглянувши матеріали

за позовом: Копичинецької міської ради (вул. 22 Січня, 29, м. Копичинці, Чортківський район, Тернопільська область, 48260)

за позовом: Комунального підприємства "Благоустрій" Копичинецької міської ради (вул. Шевченка, 15, м. Копичинці, Чортківський район, Тернопільська область, 48260)

за позовом: Гуманітарного відділу Копичинецької міської ради (вул. 22 Січня, 29, м. Копичинці, Чортківський район, Тернопільська область, 48260)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, 3Б, м. Вінниця, 21001)

про стягнення 254 170,32 грн

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 26.06.2025 (вх. № 928/25 від 26.06.2025) Копичинецької міської ради, Комунального підприємства "Благоустрій" Копичинецької міської ради та Гуманітарного відділу Копичинецької міської ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення 254 170,32 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2025, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В.

Дослідивши матеріали позовної заяви № б/н від 26.06.2025 (вх. № 928/25 від 26.06.2025), суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, зважаючи на таке.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Виходячи із принципу гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

Предмет позову - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Відповідно до статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

З наведеного вище слідує, що доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.

Положеннями частини 1 статті 173 ГПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд зазначає, що за своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення позовних вимог, які між собою є однорідними, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Поряд з цим, необхідно також враховувати, що об`єднання позовних вимог може мати й негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи.

За замістом частини 1 статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги: 1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); 2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на зазначене, позивачам для побудови ефективної стратегії судового захисту необхідно при викладенні в позовній заяві кількох фактів та вимог брати до уваги структуру їх подання в прив`язці відразу до двох аспектів: підстави виникнення спору та доказової бази. У разі розбіжності в деяких обставинах спору в контексті його виникнення або доказів, слід формувати окремі позовні заяви.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За приписами статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог; спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Позивачі обґрунтовують свої позовні вимоги порушенням відповідачем умов укладених між сторонами Договорів поставки, а саме: Договорів поставки № БСК-4-0163 від 12.02.2024, № БСК-4-0351 від 16.09.2024, № БСК-4-0426 від 12.12.2024, укладених між Копичинецькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл"; Договору поставки № БСК-4-0315 від 01.08.2024, укладеного між Комунальним підприємством "Благоустрій" Копичинецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл"; Договорів поставки № ТБСК-4-0424 від 10.12.2024, № ТБСК-4-0404 від 25.11.2024, укладених між Гуманітарним відділом Копичинецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" в частині передачі пального згідно талонів, придбаних у відповідача, що призвело до утворення заборгованості у розмірі вартості невикористаних талонів.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Отже, правочином (договором) є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а тому позивач повинен обґрунтувати підставу звернення до суду окремо по кожній вимозі та вказати конкретні докази на підтвердження викладених обставин - по кожному з договорів, які є самостійними правовідношеннями, що є підставою для виникнення у сторін цих правовідносин цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідних договорів, так і при їх виконанні, утворюється окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризується наявністю самостійних цивільно-правових наслідків. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою, на що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 24.02.2021 у справі № 910/4040/20.

З позовної заяви вбачається, що позивачі пред`являють вимоги про стягнення заборгованості за Договорами поставки, які, хоча й об`єднані спільним Постачальником, однак різняться за Покупцями. Це, з огляду на вимоги частини 1 статті 173 ГПК України, зумовлює необхідність окремого встановлення судом фактичних обставин кожної справи, оскільки докази, на які посилаються позивачі, не є взаємопов`язаними у контексті єдності позовних вимог.

За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги не пов`язані між собою поданими доказами (не є однорідними) та не співвідносяться між собою, як основна та похідна, що свідчить про неможливість об`єднання в одній позовній заяві заявлених позовних вимог.

Таке об`єднання позовних вимог суперечить статті 173 ГПК України та тягне за собою повернення позовної заяви, оскільки стаття 174 цього кодексу зобов`язує, а не надає суду право повернути позовну заяву, якщо у ній об`єднані вимоги, що не пов`язані між собою.

При цьому у позовній заяві позивачами жодним чином не обґрунтовано конкретних правових підстав правомірності об`єднання таких вимог та не вказано про їх єдність. Водночас підстав для застосування положень частини 6 статті 173 ГПК України судом не встановлено.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Відтак, наведене свідчить про наявність безумовних правових підстав для повернення позовної заяви та доданих до неї документів через недотримання у позовній заяви правил об`єднання позовних вимог.

З огляду на те, що позовна заява надійшла через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" (тобто наявна в електронному вигляді), тому не підлягає фактичному поверненню.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що право на суд може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом.

Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка кореспондується із правовою конструкцією статті 174 ГПК України, дає можливість стороні розраховувати на захист своїх прав та доступ до правосуддя, незважаючи на недотримання процесуальних вимог частини 1 статті 173 ГПК України, що стали підставою для її повернення, через передбачену законом процесуальну можливість повторного подання позовної заяви після усунення вище вказаних обставин.

В контексті зазначеного, суд вважає за необхідне звернути увагу позивачів, що згідно із положеннями частини 8 статті 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду в загальному порядку з формуванням окремих позовних заяв, враховуючи вказані обставини, що у даному випадку свідчить про відсутність перешкод у доступі до правосуддя.

Керуючись ст.ст. 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву № б/н від 26.06.2025 (вх. № 928/25 від 26.06.2025) Копичинецької міської ради, Комунального підприємства "Благоустрій" Копичинецької міської ради та Гуманітарного відділу Копичинецької міської ради разом з доданими матеріалами повернути позивачам (позаяк заява наявна в електронному вигляді, тому не підлягає фактичному поверненню).

Копію ухвали направити сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 01.07.2025.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи