Рішення від 31.10.2024 по справі 905/1223/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.10.2024 Справа №905/1223/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Сизової К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Керівника Слов`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Східного офісу Держаудитслужби, Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Комунального підприємства Слов`янської міської ради "Словміськводоканал"

до відповідача Приватного підприємства "Адора" про стягнення коштів у розмірі 174 520, 50 грн

за участю уповноважених представників сторін:

прокурор: Лахтюк Л. В., прокурор, на підставі посвідчення (в режимі відеоконференції) від позивача 1: Пєшкова І. В., на підставі самопредставництва(в режимі відеоконференції); від позивача 2: не з`явився;

від позивача 3: не з`явився;

від відповідача: Шпак В.І., адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2185 від 20.09.2010, ордер б/н від 25.08.2023 (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

24.06.2021 органами поштового зв`язку Керівник Слов`янської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі позивача 1 - Східного офісу Держаудитслужби, позивача 2 - Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області Слов`янської міської ради (правонаступника Слов`янської міської ради), позивача 3 - Комунального підприємства Слов`янської міської ради "Словміськводоканал" (далі - КП «Словміськводоканал») звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства «Адора» (далі - ПП «Адора») про стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 174520,50грн.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на укладення між позивачем 3 та відповідачем нікчемних додаткових угод №1 від 11.04.2019 та №3 від 05.11.2019 до договору №1/1 від 11.03.2019, у зв`язку з чим виникли підстави для стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 174520,50грн.

Підставність заявлених вимог прокурор нормативно обґрунтовує посиланням на статті 131-1,142, 143 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 4, 27, 29, 53, 55, 162, 163, 173 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст.ст. 11, 15, 16, 202, 203, 215, 216, 236, 257, 327, 509, 629, 632, 651, 653, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 20, 78, 173, 174, 180, 188, 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Процедура провадження у справі у господарському суді

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1223/21 (суддя Чернова О.В.) справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.02.2022 у справі №905/1223/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №905/1223/21 касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково, рішення Господарського суду Донецької області від 07.02.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 у справі №905/1223/21 скасовано, справу №905/1223/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023 справа №905/1223/21 передана на розгляд судді Устимовій А.М.

Ухвалою від 07.08.2023 прийнято до провадження справу №905/1223/21 у вказаному складі суду. Розгляд справи №905/1223/21 вирішено проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Підготовче засідання призначено на 30.08.2023. У подальшому підготовче засідання неодноразово відкладалось, востаннє на 01.05.2024 року о 15:00 год.

Ухвалою від 15.11.2023 прийнято до розгляду заяву прокурора про зміну предмету позовних вимог, яка надійшла на адресу суду через підсистему «Електронний суд» 27.10.2023, щодо стягнення з Приватного підприємства «Адора» на користь Слов`янської міської ради безпідставно надмірно сплачених коштів за нікчемною додатковою угодою №1 від 11.04.2019 до договору №1/1 від 11.03.2019 та нікчемною додатковою угодою №3 від 05.11.2019 до договору №1/1 від 11.03.2019 на загальну суму 174520,50 грн шляхом зарахування їх до загального фонду бюджету міста Слов`янська.

Ухвалою від 04.04.2024 клопотання прокуратури №57-958вих-24 від 27.03.2024 про заміну позивача у справі №905/1223/21 задоволено. Здійснено заміну позивача 2 Слов`янської міської ради її правонаступником Слов`янською міською військовою адміністрацією Краматорського району Донецької області (ідентифікаційний код 44278614) (далі - Слов`янська міська військова адміністрація). Відмовлено у прийнятті заяви прокурора про уточнення позовних вимог №57-857вих-24 від 18.03.2024.

Ухвалою від 01.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ПП "Адора" про залишення позовної заяви без розгляду щодо позивачів Східного офісу Держаудитслужби, КП "Словміськводоканал", закрито підготовче провадження у справі №905/1223/21 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 23.05.2024 о 14:00 год. Розгляд справи по суті переносився з об`єктивних причин, востаннє на 20.08.2024 о 11:00 год.

Ухвалою від 20.08.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 16.09.2024 до 11:15 год.

У зв`язку з знаходженням судді Устимової А.М. на дату розгляду справи на лікарняному, судове засідання призначене на 16.09.2024 року о 11:15 год. не відбулось, про що сторони повідомлені листом від 16.09.2024 та телефонограмою.

Ухвалою від 24.09.2024 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 07.10.2024 о 11:30 год. У судовому засіданні 07.10.2024 оголошено перерву до 29.10.2024 о 11:00 год.

У судовому засіданні 29.10.2024 оголошено перерву до 31.10.2024 о 09:00 год внаслідок задоволення клопотання відповідача про надання додаткового часу для надання інформації щодо того, за яким договором ним зараховані оплати, що здійснені за платіжними дорученнями 1092 від 14.06.2019, №1081 від 13.06.2019, №1057 від 11.06.2019, №1069 від 12.06.2019, №1111 від 18.06.2019, №1155 від 20.06.2019, №1186 від 21.06.2019, №1212 від 24.06.2019, №1279 від 25.06.2019, №1307 від 26.06.2019, №1328 від 27.06.2019, №1379 від 03.07.2019, №1410 від 04.07.2019, №1444 від 11.07.2019, №1472 від 12.07.2019, №1633 від 22.07.2019, №1661 від 23.07.2019, №2067 від 27.08.2019, №2104 від 28.08.2019, №2179 від 02.09.2019; щодо порядку зарахування оплат, що здійснювались позивачем 3, за різними договорами та облікування цих даних за актом звіряння; на підставі яких накладних та за яким саме договором існувала заборгованість, що обліковується за актом звірки станом на 01.12.2020.

Прокурор у судове засідання 31.10.2024 з`явився, підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Уповноважений представник позивача 1 - Східного офісу Держаудитслужби у судовому засіданні 31.10.2024 підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 31.10.2024 з`явився в режимі відеоконференції, висловив заперечення проти задоволення позовних вимог, підтвердив, що між ПП "Адора" та КП "Словміськводоканал" у 2019 році укладено договори №№1.1, 8.1 та 9.1, відповідно до яких здійснювалось постачання дизельного пального, скрапленого газу та бензину. Відповідач вказує, що за взаємовідносинах сторін доцільно враховувати всі платежі в цілому, оскільки численні помилки, що зроблені КП "Словміськводоканал" в платіжних дорученнях унеможливлюють достеменне встановлення суми, яка була сплачена на підставі договору №1/1 від 11.03.2019. Підрахувавши сукупно суму поставленого за вказаними договорами, відповідач вказує, що на суму 197 926,00грн оплата здійснена не була, це ж сума зазначена в акті звірки, яким встановлено сальдо на 31.12.2019. Відповідач вважає, що наявні правові підстави вважати, що додаткові угоди №1 та №3 є нікчемними, однак Прокурор не довів належними доказами у справі, що поставлене дизельне паливо за договором №1/1 від 11.03.2019 сплачене КП "Словміськводоканал" в повному обсязі, як наслідок у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 174 520, 50 грн слід відмовити. Уповноважені представники позивача 2,3 у судове засідання 31.10.2024 не з`явились, про час та місце повідомлені шляхом направлення ухвали суду до особистих кабінетів у підсистемі «Електронний суд» та телефонограм.

Згідно приписів ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом встановлена відсутність підстав для застосування ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, що передбачає вичерпний перелік випадків, за наслідками настання яких суд повинен відкласти розгляд справи по суті.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; (ч.3 ст. 202 цього Кодексу).

Приймаючи до уваги, що справа розглядається за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін про його хід, без виклику уповноважених представників сторін у судове засідання, неявка останніх не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України»,«Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом

України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час винесення даного рішення.

За об`єктивних обставин особливостей діяльності суду під час воєнного стану розгляд справи здійснений судом настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція учасників процесу

Консолідована позиція Прокурора міститься у позовній заяві, заяві про зміну предмету позовних вимог та письмових поясненнях, відповідно до яких останній вказує, що внаслідок укладення між КП «Словміськводоканал» та ПП "Адора" додаткових угод №1 від 11.04.2019 та №3 від 05.11.2019 до договору №1/1 від 11.03.2019 внесено зміни щодо збільшення суми договору, якими збільшено ціну за одиницю товару більше ніж на 10% та зменшено обсяг закупівлі дизельного палива в порівнянні з первісно погодженими в договорі, відтак додаткові угоди укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та є нікчемними в силу закону. Грошові кошти на виконання умов договору перераховані КП «Словміськводоканал» у повному обсязі. Внаслідок безпідставного перерахування коштів за дизельне паливо на підставі нікчемних додаткових угод, ПП «Адора» отримало кошти в сумі 174 520,50 грн, що підлягають стягненню з нього на користь Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області шляхом зарахування до загального фонду бюджету міста Слов`янська. Обґрунтовуючи заяву про зміну предмету позову Прокурор вказує, що у спірних правовідносинах, які виникли щодо публічної закупівлі дизельного палива за Договором №1/1 від 11.03.2019, КП «Словміськводоканал» діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядником бюджетних коштів вищого рівня - Слов`янською міською радою. Прокурор посилається на правові висновки, що містяться у постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №924/1283/21, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

У письмових поясненнях від 20.09.2023, 18.06.2024 Прокурор зазначив, що оплата за договором №1/1 від 11.03.2019, додатковою угодою №1 від 11.04.2019 та додатковою угодо №3 від 05.11.2019 здійснена наступним чином: видаткова накладна № РН-0000605 від 11.04.2019 на суму 32936,00грн (рахунок-фактура № СФ-0000437 від 11.04.2019) сплачена згідно платіжного доручення №124 від 30.09.2019 в сумі 2936,00грн, платіжного доручення № 5975 від 23.02.2021 в сумі 30000,00грн; № РН-0000616 від 15.04.2019 (рахунок-фактура № СФ-0000450 від 15.04.2019) згідно платіжного доручення №434 від 26.04.2019 в сумі 14320,00грн; № РН-0000617 від 18.04.2019 (рахунок-фактура № СФ-0000451 від 15.04.2019) згідно платіжного доручення №571 від 13.05.2019 у сумі 20048,00грн; № РН-0000659 від 24.04.2019 (рахунок-фактура № СФ-0000478 від 24.04.2019) згідно платіжного доручення №648 від 16.05.2019 у сумі 14320,00грн; № РН-0000680 від 02.05.2019 (рахунок-фактура № СФ-0000495 від 02.05.2019) згідно платіжного доручення №839 від 28.05.2019 у сумі 28640,00грн; № РН-0000719 від 07.05.2019 (рахунок-фактура № СФ-0000524 від 07.05.2019) згідно платіжного доручення №902 від 30.05.2019 у сумі 28640,00грн; № РН-0000741 від 13.05.2019 на суму 57280,00грн (рахунок-фактура № СФ-0000549 від 13.05.2019) згідно платіжних доручень №721 від 21.05.2019 у сумі 20000,00грн, №736 від 22.05.2019 у сумі 20000,00грн, №775 від 24.05.2019 у сумі 17280,00грн; № РН-0000812 від 24.05.2019 на суму 42960,00грн (рахунок-фактура № СФ-0000616 від 24.05.2019) згідно платіжних доручень №1092 від 14.06.2019 у сумі 7960,00грн, №1081 від 13.06.2019 у сумі 10000,00грн, №1056 від 11.06.2019 у сумі 15000,00грн, №1069 від 12.06.2019 у сумі 10000,00грн; № РН-0000844 від 03.06.2019 на суму 42960,00грн (рахунок-фактура № СФ-0000640 від 03.06.2019) згідно платіжних доручень №1111 від 18.06.2019 у сумі 10000,00грн, №1155 від 20.06.2019 у сумі 20000,00грн, №1186 від 21.06.2019 у сумі 12960,00грн, №РН-0000902 від 10.06.2019 на суму 42960,00грн (рахунок-фактура № СФ-0000691 від 10.06.2019) згідно платіжних доручень №1212 від 24.06.2019 у сумі 10000,00грн, №1279 від 25.06.2019 у сумі 10000,00грн, №1307 від 26.06.2019 у сумі 15000,00грн, №1328 від 27.06.2019 у сумі 7960,00грн; №РН-0000989 від 25.06.2019 (рахунок-фактура № СФ-0000776 від 25.06.2019) на суму 28640,00грн згідно платіжних доручень №1379 від 03.07.2019 у сумі 15000,00грн, №1410 від 04.07.2019 у сумі 13640,00грн; № РН-0001020 від 27.06.2019 (рахунок-фактура № СФ-0000807 від 27.06.2019) згідно платіжного доручення №1541 від 17.07.2019 у сумі 2864,00грн; №РН-0001036 від 01.07.2019 на суму 42960,00грн (рахунок-фактура № СФ-0000820 від 01.07.2019) згідно платіжних доручень №1444 від 11.07.2019 у сумі 20000,00грн, №1472 від 12.07.2019 у сумі 22960,00 грн; № РН-0001096 від 08.07.2019 на суму 42960,00грн (рахунок-фактура № СФ- 0000865 від 08.07.2019) згідно платіжних доручень №1633 від 22.07.2019 у сумі 20000,00грн, №1661 від 23.07.2019 у сумі 22960,00грн; № РН-0001135 від 15.07.2019 на суму 42960,00грн (рахунок-фактура № СФ-0000903 від 15.07.2019) згідно платіжних доручень №1727 від 26.07.2019 у сумі 20000,00грн, №1755 від 29.07.2019 у сумі 10000,00грн, №1767 від 30.07.2019 у сумі 12960,00грн; № РН-0001167 від 19.07.2019 на суму 71600,00грн (рахунок- фактура № СФ-0000943 від 19.07.2019) згідно платіжних доручень №1849 від 15.08.2019 у сумі 20000,00грн, №1907 від 16.08.2019 у сумі 20000,00грн, №1925 від 19.08.2019 у сумі 20000,00грн, №1944 від 20.08.2019 у сумі 11600,00грн; №РН-0001287 від 05.08.2019 на суму 28640,00грн (рахунок-фактура № СФ-0001054 від 05.08.2019) згідно платіжних доручень №2067 від 27.08.2019 у сумі 20000,00грн, №2104 від 28.08.2019 у сумі 8640,00грн; №РН- 0001330 від 12.08.2019 (рахунок-фактура № СФ-0001091 від 12.08.2019) згідно платіжного доручення №2163 від 30.08.2019 у сумі 22912,00грн; № РН-0001338 від 13.08.2019 (рахунок- фактура № СФ-0001100 від 13.08.2019) згідно платіжного доручення №2337 від 16.09.2019 у сумі 5728,00грн; № РН-0001368 від 20.08.2019 на суму 28640,00грн (рахунок-фактура № СФ- 0001144 від 20.08.2019) згідно платіжних доручень №2тіжних доручень №1212 від 24.06.2019 у сумі 10000,00грн, №1279 від 25.06.2019 у сумі 10000,00грн, №1307 від 26.06.2019 у сумі 15000,00грн, №1328 від 27.06.2019 у сумі 7960,00грн; №РН-0000989 від 25.06.2019 (рахунок-фактура № СФ-0000776 від 25.06.2019) на суму 28640,00грн згідно платіжних доручень №1379 від 03.07.2019 у сумі 15000,00грн, №1410 від 04.07.2019 у сумі 13640,00грн; № РН-0001020 від 27.06.2019 (рахунок-фактура № СФ-0000807 від 27.06.2019) згідно платіжного доручення №1541 від 17.07.2019 у сумі 2864,00грн; №РН-0001036 від 01.07.2019 на суму 42960,00грн (рахунок-фактура № СФ-0000820 від 01.07.2019) згідно платіжних доручень №1444 від 11.07.2019 у сумі 20000,00грн, №1472 від 12.07.2019 у сумі 22960,00 грн; № РН-0001096 від 08.07.2019 на суму 42960,00грн (рахунок-фактура № СФ-0000865 від 08.07.2019) згідно платіжних доручень №1633 від 22.07.2019 у сумі 20000,00грн, №1661 від 23.07.2019 у сумі 22960,00грн; № РН-0001135 від 15.07.2019 на суму 42960,00грн (рахунок-фактура № СФ-0000903 від 15.07.2019) згідно платіжних доручень №1727 від 26.07.2019 у сумі 20000,00грн, №1755 від 29.07.2019 у сумі 10000,00грн, №1767 від 30.07.2019 у сумі 12960,00грн; № РН-0001167 від 19.07.2019 на суму 71600,00грн (рахунок-фактура № СФ-0000943 від 19.07.2019) згідно платіжних доручень №1849 від 15.08.2019 у сумі 20000,00грн, №1907 від 16.08.2019 у сумі 20000,00грн, №1925 від 19.08.2019 у сумі 20000,00грн, №1944 від 20.08.2019 у сумі 11600,00грн; №РН-0001287 від 05.08.2019 на суму 28640,00грн (рахунок-фактура № СФ-0001054 від 05.08.2019) згідно платіжних доручень №2067 від 27.08.2019 у сумі 20000,00грн, №2104 від 28.08.2019 у сумі 8640,00грн; № РН-0001330 від 12.08.2019 (рахунок-фактура № СФ-0001091 від 12.08.2019) згідно платіжного доручення №2163 від 30.08.2019 у сумі 22912,00грн; № РН-0001338 від 13.08.2019 (рахунок-фактура № СФ-0001100 від 13.08.2019) згідно платіжного доручення №2337 від 16.09.2019 у сумі 5728,00грн; № РН-0001368 від 20.08.2019 на суму 28640,00грн (рахунок-фактура № СФ-0001144 від 20.08.2019) згідно платіжн №1012 від 18.12.2019 у сумі 56000,00грн; № РН- 0001931 від 18.11.2019 (рахунок-фактура № СФ-0001555 від 18.11.2019) згідно платіжного доручення №957 від 13.12.2019 у сумі 42000,00грн; № РН-0001991 від 29.11.2019 на суму 42000,00грн (рахунок-фактура № СФ-0001599 від 29.11.2019) згідно платіжних доручень №1191 від 03.01.2020 у сумі 40000,00грн, №1674 від 17.02.2020 у сумі 2000,00грн; №РН- 0002093 від 13.12.2019 (рахунок-фактура № СФ-0001660 від 13.12.2019) згідно платіжного доручення №1289 від 16.01.2020 у сумі 42000,00грн; № РН-0002145 від 23.12.2019 (рахунок- фактура № СФ-0001638 від 23.12.2019) згідно платіжного доручення №1336 від 20.01.2020 у сумі 56000,00грн. Сума оплати за товар відображена у виписках по рахунках КП «Словміськводоканал» в АТ «Ощадбанк», сукупно складає 1 224 648,00грн. Реєстрація у податковому обліку обсягу проведених господарських операцій підтверджується податковими накладними за квітень-грудень 2019 року та січень 2020 року.

Слов`янська міська військова адміністрація у листі від 04.01.2024 та клопотанні від 01.04.2024 вказала, що Указом Президента України №210/2021 від 26.05.2021 утворено Слов`янську міську військово-цивільну адміністрацію Краматорського району Донецької області, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис 05.08.2021 (ідентифікаційний код 44278614).

Указом Президента України №188/2022 від 30.03.2022 "Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області" на базі Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації утворено Слов`янську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області. Відповідно до п. п. 5 частини 2 ст. 15 «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації складають та затверджують місцевий бюджет, вносять зміни до нього, забезпечують його виконання, тобто є розпорядником бюджетних коштів. Внаслідок наведеного, на даний час Слов`янська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області є органом, уповноваженим на здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади, та розпорядником бюджетних коштів Слов`янської міської територіальної громади. Слов`янська міська військова адміністрація підтримує заявлені позовні вимоги Прокурора та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Позиція Східного офісу Держаудитслужби викладена усно уповноваженим представником у судовому засіданні, який просив суд позовні вимоги Прокурора задовольнити у повному обсязі. Зокрема, зазначив, що на Державну аудиторську службу України покладається державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, який здійснюється у формі моніторингу публічних закупівель на підставі ст. 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі», за результатами якого остання має право зобов`язати учасника усунути порушення законодавства у сфері публічних закупівель та провести його перевірку, як то передбачено п. 5 ч. 7, ч. 10 ст. 7-1 вказаного Закону. Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 266 від 06.04.2016 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» на території Донецької області діє Східний офіс відповідної Служби, який листом № 40-91вих20 від 08.01.2020 повідомлений Прокурором про виявлені порушення під час здійсненої закупівлі за № UА-2019-02-11-001251-b.

Позивачем 1 проведено моніторинг відповідної закупівлі та 11.02.2020 на веб-порталі Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області повідомлено про порушення пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та відповідно до статтей 2 та 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» зобов`язало замовника здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку. Однак КП «Словміськводоканал» порушення не були усунені. Представник Східного офісу Держаудитслужби повідомив, що повноваження щодо звернення до суду з питань оскарження результатів проведених публічних закупівель у останнього відсутні.

КП «Словміськводоканал» зазначено, що у спірний період між ним та ПП «Адора» укладені такі договори: №1/1 від 11.03.2019 (предмет закупівлі дизельне паливо); №8/1 від 05.03.2019 (предмет закупівлі газ скраплений); №9/1 від 05.03.2019 (предмет закупівлі бензин А-92) та надав відповідні копії означених договорів. Одночасно позивач 3 наголосив на допущенні технічної помилки в призначенні платежу платіжних доручень, а саме, у правильному вказанні найменування предмета та номеру рахунку, однак неправильному номеру договору, за яким здійснювалась оплата. Одночасно позивач 3 вказав, що ним повністю сплачено поставлений у 2019 році за спірним договором товар, що підтверджується відсутністю заборгованості за 2019 рік згідно акту звірки, що є додатком до претензії ПП «Адора» від 30.05.2023.

У відзиві на позовну заяву ПП «Адора» просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи, що він не є належним відповідачем по справі. Так, на переконання відповідача, позов повинен бути заявлений до директора КП «Словміськводоканал» Кретовича Олега Івановича, адже саме він уклав з ПП «Адора» економічно невигідні додаткові угоди, якими збільшив ціну палива більше ніж на 10%, не перевіривши обґрунтованість прохання Постачальника про збільшення вартості пального за літр, з метою збереження його першочергової ціни. Вказана бездіяльність спричинила укладення додаткових угод всупереч вимогам закону та спричинило матеріальну шкоду (збитки) територіальній громаді в особі КП СМР «Словміськводоканал». Крім того, відповідачем вживались заходи для приведення умов договору до норм закону, у зв`язку з чим направлялися до КП «Словміськводоканал» листи від 30.11.2021 та 15.12.2021 з метою усунення зазначених обставин.

У відзиві на заяву про зміну позовних вимог відповідач вказує, що заборгованість КП «Словміськводоканал» перед ПП «Адора», яка утворилась за поставлений товар за 2019 рік складає 193 297,45 грн, що підтверджується даними Акту звірки взаємних розрахунків між ПП «Адора» та КП «Словміськводоканал» від 31.12.2019 року за період 2019 року. КП «Словміськводоканал» здійснювало оплату за поставлені товари на користь ПП «Адора», як правило, не за кожною окремою поставкою товару, а по мірі наявності коштів у комунального підприємства, внаслідок чого певна частина платежів не відповідає точному розміру вартості поставлених товарів за кожною окремою видатковою накладною, зокрема, відповідач вказує, що така ситуація має місце по видатковим накладним № РН-0000605 від 11.04.2019, № РН-0000616 від 15.04.2019 та іншим. Крім того, Прокурор не враховує, що частково поставка була здійснена на підставі умов договору до внесення змін.

Додатково у письмових пояснення від 15.10.2024 відповідач зазначає, що рахунки на оплату надавались КП "Словміськводоканал" в єдиному екземплярі, на них позивач 3 посилається при здійсненні оплати. Враховуючи, що частина документації була втрачена внаслідок тимчасової окупації, на даний час відповідач намагається вжити заходів по відновленню вказаної документації, оскільки працівники, які повинні були її евакуювати, знаходяться на окупованій території та з ними немає можливості встановити зв`язок.

Виклад обставин справи, встановлених судом

11.02.2019 КП "Словміськводоканал" на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів № UА-2019-02-11- 001251-Ь щодо закупівлі ДК 021:2015: 09134200-9 Дизельне паливо в талонах 90000 літрів з очікуваною вартістю закупівлі 2 475 000,00 грн.

Відповідно до рішення тендерного комітету КП "Словміськводоканал", оформленого протоколом засідання тендерного комітету № 3 від 28.02.2019, переможцем вказаних відкритих торгів обрано учасника ПП «Адора» з найнижчою ціною 2200500,00 грн.

11.03.2019 між КП «Словміськводоканал» (далі - Замовник) та ПП «Адора» (далі - Постачальник) укладено договір №1/1, відповідно до п.1.1. якого Замовник замовляє необхідні для потреб підприємства код: Дк 021:2015 09134200-9 Дизельне паливо, та зобов`язується прийняти від Постачальника товари та оплатити їх вартість в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Даний договір набуває чинності з дати підписання і діє по 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до моменту виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.7.1.Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору ціна Договору в цілому визначається в гривнях України і становить 2200500,00грн.

Кількість товару, асортимент та ціни зазначені у Специфікації (Додаток №1), що додається до

цього Договору і є невід`ємною його частиною (п.1.2. Договору).

Ціна Договору може бути зменшена або збільшена за взаємною згодою сторін, при цьому Постачальник зобов`язується ініціювати таку зміну в залежності від фактичних цін на паливному ринку (п.2.2. Договору).

За умовами п.1.3. Договору обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Умови Договору можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін з обов`язковим складанням письмового документу. (п.8.7 Договору).

Одночасно, положеннями пункту 2.4 Договору унормовано, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, зазначених у п.8.8. Договору.

Так, згідно п.8.8. Договору, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції за результатами аукціону (у тому числі за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміну біржових котирувань або показників Ріайз, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються і договорі про закуплю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі».

Порядок поставки товару погоджений Сторонами у розділі 5 Договору, відповідно до п.5.1 якого Постачальний зобов`язується поставити товар в строк до 5 робочих днів з моменту отримання замовлення від Замовника та передати його у власність, в кількості зазначеній у замовленні.

Згідно положень пункту 6.2 Договору передача товару між Постачальником і Замовником оформлюється шляхом підписання видаткових накладних на товар по кількості та якості.

Розрахунки за товар проводяться по факту його постачання, шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати фактичного отримання товару Замовником згідно видаткової накладної. (п.4.2 Договору)

Відповідно до п.4.1 Договору Замовник здійснює оплату отриманого товару згідно договору та по цінах зазначених у Специфікації.

У Специфікації (Додаток №1 до договору) Сторонами погоджено кількість товару (дизельне паливо) - 90000л на загальну суму 2200500,00грн з ПДВ, та ціну за 1л товару - 24,45грн з ПДВ.

Листом № 10/04/3-19 від 10.04.2019 Керівництво ПП «Адора» направлено КП "Словміськводоканал" повідомлення про зміну умов договору про закупівлю товарів за державні кошти № 1/1 від 05.03.2019, зокрема, ціноутворення за одиницю товару: дизельне паливо в зв`язку зі збільшенням закупівельних цін на нафтопродукти. Підставою для зміни умов договору у зазначено п. 8.8 останнього, розділ 7 статті 36 пункт 2 Закону України «Про публічні закупівлі» № 922- VII від 25.12.2015, з посиланням на довідку № 121/01.07-16-5 від 08.04.2019 відділення у місті Маріуполь Донецької Торгово-Промислової Палати про середні роздрібні ціни (довідка додається) у вище зазначеному договорі будуть внесені наступні зміни: Дизельне паливо 28,64 грн.

За Довідкою Донецької торгово-промислової палати №121/01.07-16-5 від 08.04.2019 Згідно з даними цінового моніторингу ТОВ "Юпеко Київ", середньоринкові ціни на роздрібні партії на паливо на АЗС в Донецькій області станом на 08.04.2019: дизельне пальне - 2864 коп. за один літр. Довідка носить консультативний характер. Ціна може змінюватися в залежності від умов та строків поставки, об`єму партії.

Додатковою угодою №1 від 11.04.2019 Сторони у п.1 останньої дійшли згоди збільшити ціну товару за одиницю згідно з Довідкою Донецької торгово-промислової палати №121/01.07-16- 5 від 08.04.2019, зокрема, пунктом 2 Додаткової угоди №1 сторони погодили іншу редакцію п. 2.2 Договору та визначили, що ціна Договору в цілому визначається в гривнях України і становить 2485952,00гривень.

Внаслідок укладення Додаткової угоди №1 від 11.04.2019, Сторонами внесено зміни до Специфікації щодо кількості товару (дизельного палива) - 86800л, загальної вартості - 2485952,00грн з ПДВ, та ціни за 1л товару - 28,64грн з ПДВ.

Листом №15/09/3-19 від 15.10.2019 ПП «Адора» повідомило КП "Словміськводоканал" про зміну умов договору про закупівлю товарів за державні кошти №1/1 від 05.03.2019, зокрема, ціноутворення за одиницю товару: дизельне паливо в зв`язку зі збільшенням закупівельних цін на нафтопродукти. З посиланням на наведені у попередньому листі підстави та посилаючись на довідку № 01.03-3357-19 від 15.10.2019р. Головного управління статистики в Донецький області зазначено, що у вказаний договір будуть внесені зміни щодо вартості товару та встановлена вартість на Дизельне паливо на рівні 28,00 грн.

Листом № 01 - 03/5557-19 від 15.10.2019 Головне управління статистики у Донецькій області надало середні споживчі ціни (з урахуванням ПДВ, акцизу та інших непрямих податків) на деякі товари, зареєстровані на споживчому ринку Донецької області (без урахування частини тимчасово окупованої території), у грн за одиницю виміру: Вересень 2019 дизельне пальне - 28,00грн. Лист містить застереження, що наведені середні ціни є первинною базою для розрахунків індексів споживчих цін і відповідно до мети спостереження не призначені для інших цілей, зокрема для оцінки тендерних пропозицій та визначення переможців під час проведення торгів згідно з процедурами, встановленими Законом України "Про публічні закупівлі".

Додатковою угодою №3 від 05.11.2019 Сторонами вдруге змінено ціну Договору до 1400000,00грн. Також Сторонами внесено зміни до Специфікації щодо кількості товару (дизельного палива) - 50000л, загальної вартості - 1400000,00грн з ПДВ, та ціни за 1л товару - 28,00грн з ПДВ. В якості підстави для внесення змін до умов договору у цій Додатковій угоді вказано лист Головне управління статистики у Донецькій області № 01 - 03/5557-19 від 15.10.2019.

Договір, додаткові угоди до нього та Специфікації підписані представниками Сторін та скріплені відтисками печаток підприємств без зауважень та заперечень.

На виконання умов договору №1/1 від 11.03.2019 ПП «Адора» поставив КП "Словміськводоканал" дизельне паливо згідно видаткових накладних:

№РН-0000605 від 11.04.2019 у кількості 1150,00л на загальну суму 32936,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ; (отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №79 від 01.04.2019)

№РН-0000616 від 15.04.2019 у кількості 500,00л на загальну суму 14320,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ; (отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №79 від 01.04.2019)

№РН-0000617 від 18.04.2019 у кількості 700,00л на загальну суму 20048,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ; (отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №79 від 01.04.2019)

№РН-0000659 від 24.04.2019 у кількості 500,00л на загальну суму 14320,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ; (отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №79 від 01.04.2019)

№РН-0000680 від 02.05.2019 у кількості 1000,00л на загальну суму 28640,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0000719 від 07.05.2019 у кількості 1000,00л на загальну суму 28640,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ; (отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №103 від 01.05.2019)

№РН-0000741 від 13.05.2019 у кількості 2000,00л на загальну суму 57280,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ; (отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №103 від 01.05.2019)

№РН-0000812 від 24.05.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42960,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ; (отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №103 від 01.05.2019)

№РН-0000844 від 03.06.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42960,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0000941 від 18.06.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42960,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ; (отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №124 від 03.06.2019)

№РН-0000902 від 10.06.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42960,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ; (отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №124 від 03.06.2019)

№РН-0000989 від 25.06.2019 у кількості 1000,00л на загальну суму 28640,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0001020 від 27.06.2019 у кількості 100,00л на загальну суму 2864,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0001036 від 01.07.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42960,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0001135 від 15.07.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42960,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ; (отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №103 від 01.07.2019)

№РН-0001096 від 08.07.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42960,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ; (отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №103 від 01.07.2019)

№РН-0001167 від 19.07.2019 у кількості 2500,00л на загальну суму 71600,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0001287 від 05.08.2019 у кількості 1000,00л на загальну суму 28640,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0001330 від 12.08.2019 у кількості 800,00л на загальну суму 22912,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ; (отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №178 від 01.08.2019)

№РН-0001338 від 13.08.2019 у кількості 200,00л на загальну суму 5728,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;(отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №178 від 01.08.2019)

№РН-0001368 від 20.08.2019 у кількості 1000,00л на загальну суму 28640,00грн з

ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ; (отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №178 від 01.08.2019)

№РН-0001397 від 27.08.2019 у кількості 1000,00л на загальну суму 28640,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ; (отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №178 від 01.08.2019)

№РН-0001443 від 03.09.2019 у кількості 2000,00л на загальну суму 57280,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ;

№РН-0001519 від 16.09.2019 у кількості 2000,00л на загальну суму 57280,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ; (отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №208 від 01.09.2019)

№РН-0001585 від 26.09.2019 у кількості 1000,00л на загальну суму 28640,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ; (отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №208 від 01.09.2019)

№РН-0001749 від 22.10.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42960,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ; (отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №208 від 01.09.2019)

№РН-0001627 від 02.10.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42960,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ; (отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №227 від 01.10.2019)

№РН-0001702 від 11.10.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42960,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ; (отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №227 від 01.10.2019)

№РН-0001791 від 29.10.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42960,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,87грн без ПДВ; (отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №227 від 01.10.2019)

№РН-0001866 від 05.11.2019 у кількості 2000,00л на загальну суму 56000,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,33грн без ПДВ;№РН-0001931 від 18.11.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42000,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,33грн без ПДВ; (отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №251 від 01.11.2019)

№РН-0001991 від 29.11.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42000,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,33грн без ПДВ; (отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №251 від 01.11.2019)

№РН-0002093 від 13.12.2019 у кількості 1500,00л на загальну суму 42000,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,33грн без ПДВ; (отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №260 від 02.12.2019)

№РН-0002145 від 23.12.2019 у кількості 2000,00л на загальну суму 56000,00грн з ПДВ, ціна за 1л - 23,33грн без ПДВ. (отримано - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №260 від 02.12.2019).

Отримання товару за вказаними накладними підтверджується підписом уповноваженого представника КП «Словміськводоканал» ДьогтєваР.В. з посиланням на відповідні довіреності, що скріплений відтиском печатки позивача 3. В частині видаткових накладних міститься тільки підпис особи, яка отримала товар з відтиском печатки позивача 3. Видаткові накладні не містять дату отримання продукції представником позивача 3, тому, як наслідок, вважається, що дата отримання відповідає даті накладної.

В більшій частині видаткових накладних міститься як на підставу їх складання посилання на договір №1/1 від 11.03.2019, окрім, видаткових накладних №РН-0000605 від 11.04.2019, №РН-0000989 від 25.06.2019, №РН-0001020 від 27.06.2019, №РН-0001167 від 19.07.2019, №РН-0001338 від 13.08.2019.

ПП «Адора» виставлено КП «Словміськводоканал» рахунки-фактури №СФ-0000437 від 11.04.2019 на суму 32936,00грн з ПДВ; №СФ-0000450 від 15.04.2019 на суму 14320,00грн з ПДВ; №СФ-0000451 від 18.04.2019 на суму 20048,00грн з ПДВ; №СФ-0000478 від 24.04.2019 на суму 14320,00грн з ПДВ; №СФ-0000495 від 02.05.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ; №СФ-0000524 від 07.05.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ; №СФ-0000549 від 13.05.2019 на суму 57280,00грн з ПДВ; №СФ-0000616 від 24.05.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ; №СФ-0000640 від 03.06.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ; №СФ-0000691 від 10.06.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ; №СФ-0000733 від 18.06.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ; №СФ- 0000820 від 01.07.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ; №СФ-0000865 від 08.07.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ; №СФ-0000903 від 15.07.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ; №СФ-0001054 від 05.08.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ; №СФ-0001054 від 12.08.2019 на суму 22912,00грн з ПДВ; №СФ-0001144 від 20.08.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ; №СФ-0001172 від 27.08.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ; №СФ-0001214 від 03.09.2019 на суму 57280,00грн з ПДВ; №СФ-0001271 від 16.09.2019 на суму 57280,00грн з ПДВ; №СФ-0001324 від 26.09.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ; №СФ-0001355 від 02.10.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ; №СФ- 0001389 від 11.10.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ; №СФ-0001424 від 22.10.2019 на суму 42960,00грн з ПДВ; №СФ-0001504 від 05.11.2019 на суму 56000,00грн з ПДВ; №СФ-0001460 від 29.10.2019 на суму 42000,00грн з ПДВ; №СФ-0001555 від 18.11.2019 на суму 42000,00грн з ПДВ; №СФ-0001599 від 29.11.2019 на суму 42000,00грн з ПДВ; №СФ-0001660 від 13.12.2019 на суму 42000,00грн з ПДВ; №СФ-0001638 від 23.12.2019 на суму 56000,00грн з ПДВ. У змісті означених рахунків наявне посилання, що вони виставлені на оплату за поставлене дизельне паливо за договором №1/1 від 11.03.2019.Одночасно в матеріалах справи містяться рахунки-фактури, які не містять посилання на договір взагалі, а саме рахунки: №СФ-0000766 від 25.06.2019 на суму 28640,00грн з ПДВ; №СФ-0000807 від 27.06.2019 на суму 2864,00грн з ПДВ; №СФ-0000943 від 19.07.2019 на суму 71600,00грн з ПДВ; №СФ-0001100 від 13.08.2019 на суму 5728,00грн з ПДВ.

Також матеріали справи містять податкові накладні, що складались внаслідок господарських операцій, реєстрація яких у встановленому порядку підтверджується відповідними квитанціями, зокрема: №75 від 13.12.2019, №147 від 23.12.2019, №186 від 29.11.2019, №108 від 15.04.2019, №142 від 18.04.2019, №171 від 24.04.2019, №33 від 02.05.2019, №50 від 07.05.2019, №68 від 13.05.2019, №71 від 10.06.2019, №131 від 24.05.2019, №177 від 25.06.2019, №196 від 27.06.2019, №15 від 01.07.2019, №60 від 08.07.2019, №85 від 15.07.2019, №157 від 19.07.2019, №40 від 05.08.2019, №90 від 12.08.2019, №98 від 13.08.2019, №133 від 20.08.2019, №161 від 27.08.2019, №33 від 03.09.2019, №97 від 16.09.2029, №152 від 26.09.2019, №14 від 02.10.2019, №61 від 11.10.2019, №128 від 22.10.2019, №150 від 29.10.2019, №32 від 05.12.2019, №122 від 18.11.2019.

Згідно виписок з банківського рахунку КП «Словміськводоканал» сплачено ПП «Адора» грошові кошти за платіжними документами: №839 від 28.05.2019 у сумі 28640,00 грн; №902 від 30.05.2019 у сумі 28640,00 грн; №721 від 21.05.2019 у сумі 20000,00 грн.; №736 від 22.05.2019 у сумі 20000,00 грн.; №775 від 24.05.2019 у сумі 17280,00грн.; №1727 від 26.07.2019 у сумі 20000,00 грн.; №1755 від 29.07.2019 у сумі 10000,00 грн.; №1767 від 30.07.2019 у сумі 12960,00 грн.; №2163 від 30.08.2019 у сумі 22912,00 грн.; №2263 від 10.09.2019 у сумі 10000,00 грн.; №2250 від 09.09.2019 у сумі 10000,00 грн.; №2285 від 11.09.2019 у сумі 8640,00 грн.; №2438 від 23.09.2019 у сумі 10000,00 грн.; №113 від 30.09.2019 у сумі 15000,00 грн.; №88 від 26.09.2019 у сумі 10000,00 грн.; №157 від 02.10.2019 у сумі 10000,00 грн.; №182 від 07.10.2019 у сумі 15000,00 грн.; №197 від 07.10.2019 у сумі 10000,00 грн.; №215 від 08.10.2019 у сумі 10000,00 грн.; №225 від 09.10.2019 у сумі 9560,00 грн.; №401 від 23.10.2019 у сумі 10000,00 грн.; №435 від 24.10.2019 у сумі 10000,00 грн.; №450 від 25.10.2019р. у сумі 10000,00 грн.; №476 від 28.10.2019 у сумі 12960,00 грн.; №496 від 29.10.2019 у сумі 12960,00 грн.; №520 від 31.10.2019 у сумі 10000,00 грн.; №1057 від 11.06.2019 у сумі 15000,00 грн.; №1069 від 12.06.2019 у сумі 10000,00 грн.; №1081 від 13.06.2019 у сумі 10000,00 грн.; №2179 від 02.09.2019 у сумі 20000,00 грн.; №1155 від 20.06.2019 у сумі 20000,00 грн.; №1212 від 24.06.2019 у сумі 10000,00 грн.; №1279 від 25.06.2019 у сумі 10000,00 грн.; №1307 від 26.06.2019 у сумі 15000,00 грн.; №1444 від 11.07.2019 у сумі 20000,00 грн.; №1472 від 12.07.2019 у сумі 22960,00 грн.; №1379 від 03.07.2019 у сумі 15000,00 грн.; №1410 від 04.07.2019 у сумі 13640,00 грн.; №434 від 26.04.2019 на загальну суму 35102,50 грн.; №571 від 13.05.2019 у сумі 20048,00 грн.; №648 від 16.05.2019 у сумі 14320,00 грн.; №301 від 17.10.2019 у сумі 28640,00 грн.; №1092 від 14.06.2019 на загальну суму 20000,00грн.; №1111 від 19.06.2019 на загальну суму 14760,00грн; №1186 від 21.06.2019 на загальну суму 21360,00грн; №1328 від 27.06.2019 на загальну суму 21380,00грн; №2104 від 28.08.2019 на загальну суму 22060,00грн; №2337 від 16.09.2019 на загальну суму 10568,00грн;№1541 від 17.07.2019 на загальну суму16284,00грн; №1633 від 22.07.2019 у сумі 20000,00 грн.; №1661 від 23.07.2019 у сумі 22960,00 грн.; №124 від 30.09.2019 на загальну суму 15000,00 грн.; №1849 від 15.08.2019 у сумі 20000,00 грн.; №1907 від 16.08.2019 у сумі 20000,00 грн.; №1925 від 19.08.2019 у сумі 20000,00 грн.; №1944 від 20.08.2019 у сумі 11600,00 грн.; №2067 від 27.08.2019 у сумі 20000,00 грн., №41 від 25.09.2019 у сумі 15000,00 грн.; №1120 від 27.12.2019 у сумі 42960,00 грн.; №583 від 08.11.2019 у сумі 20000,00 грн.; №739 від 26.11.2019 у сумі 42960,00 грн.; №1012 від 18.12.2019 у сумі 56000,00 грн.; №957 від 13.12.2019 у сумі 42000,00 грн.; від 16.01.2020 у сумі 42000,00 грн.; від 20.01.2020 у сумі 56000,00 грн; від 03.01.2020 у сумі 40000,00 грн; від 17.02.2020 у сумі 2000,00 грн.; (достоменно встановити номери документів не вдалось); №2202 від 03.09.2019 у сумі 8640,00 грн; № 5975 від 23.02.2021 у сумі 30000,00 грн.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків між КП «Словміськводоканал» та ПП «Адора» за 2019 рік (станом на 31.12.2019), що підписаний одноособово відповідачем, за яким заборгованість КП «Словміськводоканал» перед ПП «Адора» складає 197 926,00грн.

Згідно листа №03-41-08/386 від 29.03.2021 Управління Державної казначейської служби України у м. Слов`янську Донецької області у 2019 році КП «Словміськводоканал» (код ЄДРПОУ 35420080) були затверджені бюджетні призначення у сумі 40000000,00 грн, в тому числі, на оплату водопостачання та водовідведення 28400000,00 грн, на оплату електроенергії 11600000,00 грн.

Фінансування за договором №1/1 від 11.03.2019 здійснювалось за кошти КП "Словміськводоканал", що вбачається з листів останнього №534/08 від 30.03.2020 та Слов`янської міської ради №01.01-07/991 від 19.03.2020.

Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області на підставі листа Прокурора № 40-91вих20 від 08.01.2020 проведено моніторинг порушень законодавства під час здійсненої закупівлі за № UА-2019-02-11-001251-b. 11.02.2020 на відповідному веб- порталі оприлюднено висновок про результати моніторингу, згідно якого встановлено порушення пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та відповідно до статтей 2 та 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» зобов`язало замовника здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку.

Докази усунення порушень з боку КП «Словміськводоканал» в матеріалах справи відсутні. ПП «Адора» зверталось з листом №17 від 30.11.2021 до КП «Словміськводоканал», додатком до якого є додаткові угоди №4 та №5 до договору №1/1 від 11.03.2019, в якому просило в зв`язку з виявленою арифметичною помилкою укласти додаткові угоди щодо зміни ціни до договору до первісної та провести взаєморозрахунки між підприємствами з урахуванням внесених змін та вимог п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме, провести коригування ціни товар за минулий період із складанням відповідного акту коригування (погодження) ціни.

Також листом від 15.12.2021 ПП «Адора» зверталось до КП «Словміськводоканал» та Слов`янської міської ради (Слов`янська міська ВЦА Краматорського району Донецької області), додатком до якого є додаткові угоди №4 та №5 до договору №1/1 від 11.03.2019. В листі зазначено, що з метою приведення умов підписаних Замовником та Постачальником, до Договору додаткових угод №1 від 11.04.2019 та № 3 від 05.11.2019 у відповідність до Договору та діючого законодавства України, в цілях захисту інтересів держави та територіальної громади, ПП «Адора» вважає за необхідне термінове підписання до

Договору додаткових угод № 4. № 5 від 15.12.2021 про зміну ціни товару, встановленої додатковими угодами № 1 від 11.04.2019 та № 3 від 05.11.2019 до Договору, також провести коригування ціни товару за минулий період із складанням відповідного Акту коригування (погодження) ціни.

Факт отримання листів підтверджується відмітками про одержання їх нарочно. Додаткові угоди №4 та №5 до договору №1/1 від 11.03.2019 КП «Словміськводоканал» підписані не були.

Прокурор, вказуючи на нікчемність додаткових угод №1 від 11.04.2019 та №3 від 05.11.2019 до договору №1/1 від 11.03.2019 вважає, що вартість за одиницю поставленого товару має визначатися положеннями договору в первісній редакції та становити 24,45грн з ПДВ за 1л товару (дизельне паливо). Натомість фактично сукупно за період з квітня 2019 року по 23 грудня 2019 року (включно) відповідачем, з урахуванням спірних додаткових угод поставлено позивачу 42 950 літрів дизельного палива на загальну суму 1 224 648,00 грн. Здійснивши перерахунок означеного обсягу виходячи з вартості 24,45грн з ПДВ за 1л дизельного палива (за умовами договору у первісній редакції), прокурор вирахував, що загальна сума складала б 1050127,5грн. Таким чином, просить стягнути 174520,5 грн (1 224 648,00 грн. - 1050127,5 грн).

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, та подані заперечення, дослідивши надані сторонами в порядку статті 74 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог зважаючи на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 ГПК України).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Кес (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України закріплено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 цього Закону, в частині першій якої визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший, другий частини четвертої статті 23 цього Закону).

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.99 №3-рп/99 (пункт 1 резолютивної частини) вказано, що прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах», як зазначено в пункті 2 резолютивної частини наведеного Рішення, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Господарський суд зауважує, що у судовому процесі держава бере участь як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач і визначив стороною у справі певний орган (наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.08.2020 у справі №913/152/19.

Згідно з частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор, обґрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави у сфері публічних закупівель, вказує, що вони полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних процедур, забезпеченні доступу до участі у публічних закупівлях та конкурентному обранні переможців торгів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України (частини перша, третя статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі"). Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, визначено що реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення). Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17).

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо належності визначення позивачем у справі офісу Державної аудиторської служби викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №911/1497/18.

Як зазначає Прокурор, на території Донецької області компетентним суб`єктом Державної аудиторської служби України виступає її Східний офіс, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України № 266 від 06.04.2016 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби», наказом Державної аудиторської служби України № 23 від 02.06.2017 «Про затвердження Положення про Східний офіс Державної аудиторської служби України».

З урахуванням наведеного, Східний офіс Державної аудиторської служби України є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

За приписами ст. 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» контроль здійснюється у формі моніторингу публічних закупівель, що здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладання договору про закупівлю та його виконання та за результатами останнього Державна аудиторська служба України може зобов`язати учасника усунути порушення законодавства у сфері публічних закупівель та провести його перевірку. Як встановлено матеріалами справи мало місце звернення Слов`янської місцевої прокуратури до Східного офісу Держаудитслужби з інформацією щодо наявності підстав для проведення моніторингу закупівлі №UА-2019-02-11-001251-Ь, результатом чого був висновок про результати такого моніторингу опублікований 11.02.2020, відповідно до якого встановлено порушення пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та зобов`язано замовника здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень. Належних доказів усунення виявлених порушень матеріали справи не містять.

У листах №04-05-31-17-03/1404 від 12.03.2020 та №04-25-17/1836 від 17.03.2020 Прокурора повідомлено, що у Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області року та Східного офісу Держаудитслужби відсутні повноваження щодо звернення до суду з питань оскарження результатів проведених публічних закупівель.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді, зокрема, у випадку: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

У розумінні наведеної норми закону «не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (пункт 81) висловила правову позицію про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на викладене, позивач 1 як уповноважений орган не вчинив дій, направлених на захист інтересів держави та усунення встановлених за результатами моніторингу порушень. Порушення інтересів держави у даній справі Прокурором також обґрунтовано тим, що під час укладення і виконання оспорюваних додаткових угод до договору про закупівлю, завдано шкоди державним інтересам у вигляді незаконних витрат коштів, що унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів бюджету і здатне спричинити істотної шкоди інтересам держави. Звернення Прокурора направлено на задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час витрачання бюджетних коштів. Нікчемність додаткових угод до договору, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Господарський суд наголошує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на правову допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно ("Корольов проти Російської Федерації" у справі № 5447/03 від 01.04.2010, "Менчинська проти Російської Федерації" у справі № 42454/02 від 15.01.2009).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яку викладено у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування закладу незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади області.

Згідно Закону України «Про публічні закупівлі» цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Зміна ціни договору внаслідок недобросовісної конкуренції та зловживань, на розсуд суду, робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що також є очевидним порушенням принципів процедури закупівлі, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

У справі, що розглядається, первісно Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Слов`янської міської ради, як суб`єкта владних повноважень, до компетенції якої були віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України). Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 2 статті 10 цього Закону передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини 1, 4, 8 статті 60 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частинами 2, 4 статті 61 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб (стаття 62 Закону).

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами 1, 2 статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 навела наступну правову позицію: Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету та є належним позивачем у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 наголосила на тому, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування дії або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Відповідно до положень Статуту засновником та органом управління Комунального підприємства Слов`янської міської ради «Словміськводоканал» є Слов`янська міська рада. Суд вважає, що Прокурор слушно посилається на те, що зазначені у позові порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» завдають шкоди вказаній територіальній громаді у вигляді незаконних витрат коштів, у незабезпеченні наповнення місцевого бюджету, що унеможливлює раціональне та ефективне використання місцевих коштів і здатне спричинити істотної шкоди інтересам територіальної громади.

В порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Прокурор листом №40-2263вих-20 від 12.03.2020 звернувся до Слов`янської міської ради, в якому просив надати інформацію про те, чи вжиті заходи щодо стягнення з ПП «Адора» безпідставно сплачених коштів за незаконними додатковими угодами; чи плануються заходи цивільно-правового характеру щодо звернення до суду із позовами про оскарження закупівлі у судовому порядку та визнанням недійсними додаткових угод, укладених до договору про закупівлі з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

Листом №01.01.-07/991 Слов`янська міська рада такого наміру не висловила, послалась на наявність компетентних органів, що мають здійснювати таку діяльність у порядку, що визначений ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі». Тобто, констатуючи наявність порушень, остання не вчинила будь-яких дій, направлених на захист інтересів держави, зокрема, шляхом подання відповідного позову на їх захист.

18.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від Слов`янської окружної прокуратури до суду надійшло клопотання про заміну позивача №57-849 вих-24 від 18.03.2024 у справі №905/1223/21, в якому Прокурор, зокрема, просить замінити позивача 2 в особі Слов`янської міської ради на Слов`янську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області.

Ухвалою від 04.04.2024 суд з посиланням на приписи ст. 52 ГПК України, ст.4, п.п.5,12 ч.2 ст.15, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Укази Президента України №210/2021 від 26.05.2021, яким утворено Слов`янську міську військово-цивільну адміністрацію Краматорського району Донецької області, №188/2022 від 30.03.2022, яким на базі Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації утворено Слов`янську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області, встановив, що на даний час Слов`янська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області є органом, уповноваженим на здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади, та розпорядником бюджетних коштів Слов`янської міської територіальної громади та дійшов висновку про заміну позивача 2 - Слов`янської міської ради - його правонаступником Слов`янською міською військовою адміністрацією Краматорського району Донецької області.

Одночасно, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (аналогічний висновок викладено у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справі № 923/199/21.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників. Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц ).

У пункті 91 постанови Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 917/269/21 зазначено, що оскільки комунальне підприємство не є суб' єктом владних повноважень, а прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування - звернення прокурора до суду в цій справі в інтересах держави є безпідставним.

Подібні висновки щодо недопустимості представництва прокурором інтересів держави в особі державного чи комунального підприємства/закладу, яке не є суб`єктом владних повноважень, але є самостійним суб`єктом права, та безпідставності звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі таких підприємств викладені у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 917/562/21, від 07.12.2021 у справі № 903/865/20 та інших. За даними, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, КП «Словміськводоканал» зареєстровано як юридична особа - комунальне підприємство, основним видом діяльності якого є забір, очищення та постачання води.

Відповідно до Статуту КП «Словміськводоканал» створено на базі комунальної власності територіальної громади міста, підпорядковується Слов`янській міській раді та її виконавчому комітету, метою діяльності підприємства є надання послуг населенню та збереження житлового фонду міської ради, що знаходиться в його віданні.

Згідно п.2.1 Статуту КП «Словміськводоканал» має право від свого імені укладати договори, виступати як позивач та відповідач в суді.

КП «Словміськводоканал» є суб`єктом державної закупівлі за Законом України «Про публічні закупівлі», однак це не змінює його статусу як окремого суб`єкта господарювання - юридичної особи, воно не є суб`єктом владних повноважень.

Верховний Суд у своїх постановах від 26.08.2020 у справі №911/2032/17, від 19.05.2022 у справі №904/5558/29, від 23.09.2023 у справі №910/1978/22 зазначає, що встановлення судом обставини, що визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, це має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову, а не залишення позову прокурора без розгляду.

Водночас, позов (з урахуванням змін його предмету) містить виключно вимогу про стягнення безпідставно надмірно сплачених коштів за нікчемною додатковою угодою №1 від 11.04.2019 та нікчемною додатковою угодою №3 від 05.11.2019 до договору №1/1 від 11.03.2019 на загальну суму 174520,50 грн на користь Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області шляхом зарахування їх до загального фонду бюджету міста Слов`янська і відповідно не містить вимоги про стягнення безпідставно отриманого на користь КП «Словміськводоканал».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально- правова вимога такого позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17.

У контексті наведених обставин, надавши правову оцінку правовим нормам, суд визнає, що Прокурор дотримався вимог, встановлених у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними через бездіяльність компетентного органу, який належним чином не здійснив захист інтересів територіальної громади в спірних правовідносинах, у Прокурора виникли обґрунтовані підстави для представництва інтересів держави шляхом звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Слов`янська місцева прокуратура направила повідомлення №40-404вих-21 від 25.01.2021 Східному офісу Держаудитслужби та №40-405вих-21 від 25.01.2021 Слов`янській міській раді з щодо наміру звернення до суду з відповідним позовом.

Здійснюючи правосуддя, у відповідності до положень статті 5 ГПК України господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Приписами частини першої статті 15 та частини першої статті 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наявність інтересу означає, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб.

У розумінні наведених положень закону, об' єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (статтія19 Конституції України). Реалізуючи встановлене статтею 55 Конституції України та статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За змістом принципу диспозитивності господарського судочинства, визначеного у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Господарський суд зауважує, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати справу в межах позовних вимог і підстав позову, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).

За змістом частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 ГК України, яка кореспондується з положеннями статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб' єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).

Укладений між КП «Словміськводоканал» та ПП «Адора» договір №1/1 від 11.03.2019 за своєю правовою природою є договором поставки, сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

Зазначений договір та додаткові угоди до нього укладені у письмовій формі, підписані повноважними представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Зі змісту правочину убачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об`ємів поставки продукції та її якості, а також ціною та строками виконання.

Відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями частин першою, другою статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів (ст. 185 ГК України).

Законом України «Про публічні закупівлі» № 922-УШ від 25.12.2015 визначено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Судом застосовуються норми вказаного Закону в редакції чинній на час укладення додаткових угод до договору.

Договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари. Замовниками за цим договором є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі. предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом. (п.п. 5, 9, 18 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Статтею 3 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції чинній на момент укладання між сторонами договору та спірних додаткових угод) встановлено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників;

максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об' єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ч. 1 ст. 36 вказаного Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно ч.23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» приведена ціна - ціна, зазначена учасником у тендерній пропозиції/пропозиції та перерахована за математичною формулою з урахуванням показників інших критеріїв оцінки, визначених замовником у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.

За приписами ч. 4 ст. 36 цього Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників РіаІК регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України).

Отже, Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме за п. 2 ч. 4 цієї норми - у випадку коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Відповідно до пункту 2.4. договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, зазначених у п.8.8. Договору.

Одночасно п.8.8 Договору повністю відповідає положенням ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до якої, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п.2 ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі», п.п.2 п.8.8 Договору).

Метою регулювання, передбаченого ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19. З огляду на що, обґрунтування збільшення вартості товару відповідач повинен довести належними доказами наявність підстав для збільшення ціни товару та для застосування п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі». Сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до договору щодо зміни ціни товару декілька разів, але кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбутись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Нормами Закону України «Про публічні закупівлі» не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Тобто не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 02.12.2020 у справу №913/368/19 та від 13.10.2020 у справі №912/1580/18.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 ЦК України). Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 (пункт 134), постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціни, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції)

Первісно, при укладенні спірного договору сторонами погоджено, що ціна Договору в цілому визначається в гривнях України і становить 2200500,00грн. (п. 2.1 договору). Кількість товару (дизельне паливо) - 90000л на загальну суму 2200500,00грн з ПДВ, та ціну за 1л товару - 24,45грн з ПДВ п- погоджено у Специфікації (Додаток №1 до договору). Ініціював внесення змін до договору відповідач, направивши на адресу КП "Словміськводоканал" листи № 10/04/3-19 від 10.04.2019, №15/09/3-19 від 15.10.2019 з повідомленням про зміну вартості товару.

11.04.2019 між КП «Словміськводоканал» та ПП «Адора» укладено Додаткову угоду №1, якою змінено п. 2.1 Договору та Специфікацію до нього щодо обсягу та ціни дизельного палива - 86800л, загальною вартістю - 2485952,00грн з ПДВ, та ціною за 1л товару - 28,64грн з ПДВ. В якості підстави внесення змін вказана Довідка Донецької торгово-промислової палати №121/01.07-16-5 від 08.04.2019.

05.11.2019 між КП Слов`янської міської ради «Словміськводоканал» та ПП «Адора» укладено Додаткову угоду №3, якою знову змінено п. 2.1 Договору та Специфікацію до нього щодо обсягу та ціни дизельного палива - 50000л, загальною вартістю - 1400000,00грн з ПДВ, та ціною за 1л товару - 28,00грн з ПДВ. В якості підстави для внесення змін до умов договору у цій Додатковій угоді вказано лист Головного управління статистики у Донецькій області № 01 - 03/5557-19 від 15.10.2019.

За висновком суду, ціну за одиницю товару - 1л дизельного пального - за додатковою угодою №1 від 11.04.2019 збільшено на 17,14%, а за додатковою угодою №3 від 05.11.2019- на 14,52% від початкової ціни за умовами Договору №1/1 від 11.03.2019.

При цьому, ані довідкою Донецької торгово-промислової палати №121/01.07-16-5 від 08.04.2019, ані листом Головного управління статистики в Донецький області № 01.03-3357-19 від 15.10.2019 належним чином не підтверджено інформації про коливання ціни товару на ринку. Документи вочевидь носять інформаційний характер, з їх змісту вбачається виключно інформація щодо середньоринкових цін станом на певну дату.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 (пункт 56) у справі №922/2321/22 сформулювала правовий висновок, згідно якому у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-УПІ, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Викладений висновок щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-УШ по суті має універсальний характер та підлягає застосуванню до правовідносин, які виникають при збільшенні ціни за одиницю товару за договором, укладеним відповідно до Закону №922- VШ.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовуються як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанови Верховного Суду: від 12.11.2024 у справі №910/19784/23, від 10.09.2024 у справі №918/703/23, від 02.07.2024 у справі №910/13579/23, від 14.05.2024 у справі (17/1010/22).

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на дату укладення додаткових угод) договір про закупівлю є нікчемним, у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону; його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; його укладення з порушенням строків, передбачених частиною другою статті 32 та абзацом восьмим частини третьої статті 35 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Аналіз положень означених статей Закону України «Про публічні закупівлі», ст.ст.15, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України дає змогу дійти висновку, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається, оскільки визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено. Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 09.01.2019 у справі № 759/2328/16-ц, від 12.05.2020 у справі №917/84/19.

Положеннями частини першої статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент укладення спірних додаткових угод) однією з підстав нікчемності договору про закупівлю було прямо визначено укладення такого договору з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону, відповідно до п.2 ч.4 якої істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

З огляду на те, що сторонами Договору №1/1 від 11.03.2019 за додатковою угодою №1 від 11.04.2019 збільшено на 17,14% , а за додатковою угодою №3 від 05.11.2019 - на 14,52% від початкової ціни, що була встановлена за Договором, на момент його укладання, вони не відповідають вимогам ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на дату укладення додаткових угод) щодо дотримання належних умов для запровадження збільшення ціни товару закупівлі, відтак, останні є нікчемними на підставі приписів п.2 ч.4 ст.36, ст.37 Закону України «Про публічні закупівлі».

За приписами частини 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до вимог ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно частини першої статті 670 ЦК України у разі, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Правовий висновок щодо правомірності застосування вказаної норми права як підстави для повернення грошових коштів у аналогічних правовідносинах міститься у постанові Верховного Суду від у справі №927/491/19 від 18.06.2021.

При цьому, на переконання суду, Прокурор з посиланням на положенням Бюджетного кодексу України, правомірно вказує, що у спірних правовідносинах, які виникли щодо публічної закупівлі дизельного палива за Договором №1/1 від 11.03.2019, КП «Словміськводоканал» діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня. Внаслідок наведеного, вимагати повернення сплаченої грошової суми за товар, який був оплачений, але не був поставлений, Прокурор має на користь Слов`янської міської ради, правонаступником якої є Слов`янська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, як орган, уповноваженим на здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади, та розпорядником бюджетних коштів Слов`янської міської територіальної громади у порядку п.п. 5, 12. ч.2 ст.15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідач під час судового розгляду справи не заперечував нікчемність правочинів як таких, що укладені у порушення вказаних вище приписів Закону України «Про публічні закупівлі». Опосередкована така ж позиція викладена відповідачем у листах від 30.11.2021 до КП «Словміськводоканал», від 15.12.2021 до КП «Словміськводоканал» та Слов`янської міської ради, якими відповідач просив підписати додаткові угоди №4 та №5 до договору №1/1 від 11.03.2019 з метою приведення умов підписаних Замовником та Постачальником, до Договору додаткових угод №1 від 11.04.2019 та № 3 від 05.11.2019 у відповідність до Договору та діючого законодавства України.

Обґрунтування заперечень щодо заявлених позовних вимог ПП «Адора» фактично зводиться до того, що Прокурор належними доказами у справі не довів, факт оплати товару, що був поставлений на виконання договору №1/1 від 11.03.2019.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.07.2023року, скасовуючи постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 та рішення Господарського суду Донецької області від 07.02.2022 у справі № 905/1223/21 з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив про те, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого передбачалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати, що фактичне здійснення господарської операції, повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним виконанням.

Разом з тим, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи мала місце реальна господарська операція та відповідно не встановили чи мало місце відображення такої операції сторонами, зокрема, але не виключено у податковій, бухгалтерській звітності тощо.

З огляду на вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не враховали, що визначальною ознакою господарської операції у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а, отже, судам у розгляді справи належало дослідити первинні документи, наявність або відсутність реального руху активів.

Суди попередніх інстанцій у розгляді даної справи, обмежившись формальним посиланням, що видаткові накладні не можуть достеменно свідчити про дійсну оплату позивачем 3 товару, залишили поза дослідженням доводи, зокрема:

-чи вчиняв/не вчиняв позивач 3 дії щодо оплати товару за накладними,

-чи спростовувався/підтверджувався факт отримання грошових коштів відповідачем, та факт оплати, розмір сплати позивачем 3 за додатковими угодами;

-чи заперечує/визнає факт оплати відповідач, та чим це підтверджується;

-чи отримував/не отримував покупець податкові накладні зі спірних поставок товару за поданими суду видатковими накладними,

-чи відображені/не відображені наявні податкові накладні у податкових зобов' язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця,

-чи відображена/не відображена сума оплата за товар у податковому та бухгалтерському обліках підприємств, тощо.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що господарськими судам залишено поза увагою і обставини наявності/відсутності заборгованість у позивача 3 перед відповідачем щодо оплати товару за видатковими/податковими накладними та обставини наявності/відсутності примусового стягнення заборгованості з оплати за товар, тощо.

Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, у відповідності до положень частини першої статті 316 Господарського процесуального кодексу України, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Враховуючи закріплені Господарським процесуальним кодексом України принципи рівності, змагальності та обов`язковості встановлення судами обставин, що входять до предмета доказування, у відповідності до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 73 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стаття 79 ГПК України передбачає стандарт доказування - вірогідність доказів, що передбачає, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Приписами частини першої статті 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі- продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.(п.2.4 Положення в редакції, що діяло на час спірних правовідносин).

У Постанові Верховного суду від 05.12.2018 у справі №915/878/16 зазначено, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і для договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції та оцінити зміни майнового стану, які відбулись у сторін у результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати фактичне здійснення господарської операції, що повинно підтверджуватись, в тому числі і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі. Даючи оцінку реальності господарських операцій за договором №1/1 від 11.03.2019, судом досліджено наявні в матеріалах справи докази на підтвердження наявності/відсутності руху активів, зокрема, але не виключено, у податковій, бухгалтерській звітності тощо.

Так, дослідивши наявні в матеріалах справи видаткові накладні №РН-0000605 від 11.04.2019, №РН-0000616 від 15.04.2019, №РН-0000617 від 18.04.2019, №РН-0000659 від 24.04.2019, №РН-0000680 від 02.05.2019, №РН-0000719 від 07.05.2019, №РН-0000741 від 13.05.2019, №РН-0000812 від 24.05.2019, №РН-0000844 від 03.06.2019, №РН-0000941 від 18.06.2019, №РН-0000902 від 10.06.2019, №РН-0000989 від 25.06.2019, №РН-0001020 від 27.06.2019, №РН-0001036 від 01.07.2019, №РН-0001135 від 15.07.2019, №РН-0001096 від 08.07.2019, №РН-0001167 від 19.07.2019, №РН-0001287 від 05.08.2019, №РН-0001330 від 12.08.2019, №РН-0001338 від 13.08.2019, №РН-0001368 від 20.08.2019, №РН-0001397 від 27.08.2019, №РН-0001443 від 03.09.2019, №РН-0001519 від 16.09.2019, №РН-0001585 від 26.09.2019, №РН-0001749 від 22.10.2019, №РН-0001627 від 02.10.2019, №РН-0001702 від 11.10.2019, №РН-0001791 від 29.10.2019, №РН-0001866 від 05.11.2019, №РН-0001931 від 18.11.2019, №РН-0001991 від 29.11.2019, №РН-0002093 від 13.12.2019, №РН-0002145 від 23.12.2019, які Прокурор надав в підтвердження поставки товару, суд встановив, що загальна вартість поставленого товару за ними становить 1267608,00грн, загальний обсяг поставленого дизельного палива 44450л. Означені дані відповідають даним довідки КП «Словміськводоканал» з приводу розрахунків сторін за спірними накладними.

Всі видаткові накладні мають підпис отримувача. При цьому, більша частина з них містить зазначення ПІБ отримувача та № та дату довіреності, на підставі якої він діяв. Інші (№РН- 0000680 від 02.05.2019, №РН-0000844 від 03.06.2019, №РН-0001036 від 01.07.2019, №РН- 0001287 від 05.08.2019, №РН-0001443 від 03.09.2019, №РН-0001866 від 05.11.2019) містять тільки підпис отримувача. Окрім того, видаткова накладна №РН-0001330 від 12.08.2019 містить зазначення особи отримувача - Дьогтєв Р.В. за довіреністю №178 від 01.08.2019, однак підпис отримувача перекреслений.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, яким чином відображення господарських операцій за договором здійснено у бухгалтерській звітності підприємства. Однак у підтвердження своєї позиції останній посилається на акт звірки взаємних розрахунків між КП «Словміськводоканал» та ПП «Адора» за 2019 рік (станом на 31.12.2019), що підписаний одноособово відповідачем, за наслідками дослідження якого судом встановлено, що інформація щодо всіх видаткових накладних як підстави поставки товару в ньому відображена.

В більшості накладних наявне посилання на договір №1/1 від 11.03.2019 як підставу для здійснення господарської операції за ними, одночасно, наявні й такі, що відповідного посилання не мають - №РН-0000605 від 11.04.2019, №РН-0000989 від 25.06.2019, №РН- 0001020 від 27.06.2019, №РН-0001167 від 19.07.2019, №РН-0001338 від 13.08.2019.

Окремо суд зазначає, що виставлені ПП «Адора» КП «Словміськводоканал» рахунки- фактури мають посилання на договір №1/1 від 11.03.2019, окрім рахунків-фактур - №СФ- 0000766 від 25.06.2019; №СФ-0000807 від 27.06.2019; №СФ-0000943 від 19.07.2019; №СФ- 0001100 від 13.08.2019.

У 2019 році між КП «Словміськводоканал» та ПП «Адора» укладались наступні договори поставки: №1/1 від 11.03.2019 (предмет закупівлі дизельне паливо); №8/1 від 05.03.2019 (предмет закупівлі газ скраплений); №9/1 від 05.03.2019 (предмет закупівлі бензин А-92). Вказаний факт останніми не заперечується.

Видаткові накладні №РН-0000605 від 11.04.2019, №РН-0000989 від 25.06.2019, №РН- 0001020 від 27.06.2019, №РН-0001167 від 19.07.2019, №РН-0001338 від 13.08.2019 та рахунки-фактури - №СФ-0000766 від 25.06.2019; №СФ-0000807 від 27.06.2019; №СФ- 0000943 від 19.07.2019; №СФ-0001100 від 13.08.2019 ідентифікуються судом як такі, що складені на підставі договору №1/1 від 11.03.2019 виходячи з виду товару, що за ними поставлявся, та на оплату якого рахунки виставлялись, оскільки у 2019 році між сторонами не укладалось іншого договору саме на постачання дизельного пального.

Одночасно суд зазначає, що загальна сума виставлених рахунків становить 1266648грн, що менше сукупної суми видаткових накладних, у зв`язку із виставленням 1И1 «Адора» у рахунку №СФ-0001460 від 29.10.2019 суми 42000,00грн з ПДВ. Сума є меншої на 960грн, ніж у відповідній видатковій накладній №РН-0001791 від 29.10.2019 на поставку 1500,00л товару на загальну суму 42960,00грн.

Сторонами договору не висловлено заперечень стосовно факту поставки товару за видатковими накладними за переліком та його приймання відповідальними особами 1окупця сторонами не оспорюється, в матеріалах справи відсутні докази наявності з боку К1 «Словміськводоканал» претензій щодо найменування, кількості, якості товару, як не подавалось і доказів відмови від товару та повернення такого товару 11 «Адора».

Відповідно до частини 201.1, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженим платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображає у податкових зобов' язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операції з постачання товарі/послуг платник податку продавець товарі/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постачальник виконав зобов`язання з оформлення відповідних податкових накладних за фактом здійснення господарських операцій з поставки товару, які перелічені судом вище. Наявні в матеріалах справи податкові накладні відображені належним чином у податкових зобов`язаннях Покупця, є належним чином зареєстрованими. Між сторонами договору відсутні будь-які суперечності щодо здійснення податкового обліку здійснених господарських операцій за видатковими накладними на підставі договору №1/1 від 11.03.2019.

За приписами частин першої, другої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Сторонами погоджений такий строк оплати за поставлений товар: по факту постачання товару, шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати фактичного отримання товару Замовником згідно видаткової накладної(п.4.2 Договору).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази оплати КП «Словміськводоканал» поставленого ПП «Адора» товару, суд зазначає, що вони містять у призначені платежу різні варіації поєднання посилань на договори №1/1 від 11.03.2019, №8/1 від 05.03.2019, №18/1 від 11.03.2019, виставлених рахунків-фактур тощо.

За таких обставин, з метою встановлення факту оплати поставленого відповідачем товару за сформованими ним видатковими накладними в рамках виконання договору №1/1 від 11.03.2019, судом здійснено комплексний аналіз наявних в матеріалах справи виписок з банківського рахунку, з урахуванням даних видаткових накладних, рахунків фактур за спірним договором, а також довідки Слов`янської міської ради щодо здійснення оплат, внаслідок чого виділено такі групи платіжних доручень.

Платежі, що містять у призначенні платежу посилання на договір №1/1 від 11.03.2019, що беззаперечно свідчить про факт здійснення оплати на його виконання: №839 від 28.05.2019 у сумі 28640,00 грн; рах.№СФ-0000549; №902 від 30.05.2019 у сумі 28640,00 грн; рах.№СФ- 0000524; №721 від 21.05.2019 у сумі 20000,00 грн.; рах.№СФ-0000549; №736 від 22.05.2019 у сумі 20000,00 грн.; рах.№СФ-0000549; №775 від 24.05.2019 у сумі 17280,00 грн. рах.№СФ- 0000549; №1727 від 26.07.2019 у сумі 20000,00 грн., рах. №СФ-000903; №1755 від 29.07.2019 у сумі 10000,00 грн.; рах. №СФ-000903; №1767 від 30.07.2019 у сумі 12960,00 грн. рах.СФ- 000903; №2163 від 30.08.2019 у сумі 22912,00 грн. рах.СФ-0001091, №2263 від 10.09.2019р.у сумі 10000,00 грн., №СФ-001172, №2250 від 09.09.2019 у сумі 10000,00 грн., рах.№СФ- 001172, №2285 від 11.09.2019р.у сумі 8640,00 грн. рах.№СФ-001172, №2438 від 23.09.2019 у сумі 10000,00 грн., рах.№СФ-0001214, №113 від 30.09.2019 у сумі 15000,00 грн, рах.№СФ- 0001214, №88 від 26.09.2019 у сумі 10000,00 грн., рах.№СФ-0001214, №157 від 02.10.2019 у сумі 10000,00 грн., рах.№СФ-0001214, №182 від 07.10.2019 у сумі 15000,00 грн., рах.№СФ- 0001271, №197 від 07.10.2019 у сумі 10000,00 грн, рах.№СФ-0001271, №215 від 08.10.2019 у сумі 10000,00 грн., рах.№СФ-0001271, №225 від 09.10.2019 у сумі 9560,00 грн. Рах.№СФ- 0001271, №401 від 23.10.2019 у сумі 10000,00 грн., рах.№СФ-0001355, №435 від 24.10.2019 у сумі 10000,00 грн., рах.№СФ-0001355, №450 від 25.10.2019р. у сумі 10000,00 грн., рах.№СФ- 0001355, №476 від 28.10.2019 у сумі 12960,00 грн. рах.№СФ-0001355, №496 від 29.10.2019 у сумі 12960,00 грн., рах.№СФ-0001389, №520 від 31.10.2019 у сумі 10000,00 грн., рах.№СФ- 0001389, №1849 від 15.08.2019 у сумі 20000,00 грн.; рах.№СФ-000943, №1907 від 16.08.2019 у сумі 20000,00 грн.; рах.№СФ-000943, №1925 від 19.08.2019 у сумі 20000,00 грн.; рах.№СФ- 000943, №1944 від 20.08.2019 у сумі 11600,00 грн. рах.№СФ-000943, №124 від 30.09.2019 на загальну суму 15000,00 грн. за диз.паливо за рах.№СФ-0001214, №2104 від 28.08.2019 на загальну суму 22060,00грн, з яких 8640,00 грн. за диз.паливо, рах.№СФ-0001054.

Наявні платежі №434 від 26.04.2019 на загальну суму 35102,50грн, №571 від 13.05.2019 у сумі 20048,00 грн. рах.СФ-00000451, №648 від 16.05.2019р.у сумі 14320,00 грн. за рах.СФ- 00000478, №301 від 17.10.2019 у сумі 28640,00 грн. за рах. №СФ-0001324, мають зазначення рахунку фактури, що своєю чергою містить посилання на договір №1/1 від 11.03.2019.

Також у матеріалах справи наявні платежі, що містять у призначенні платежу посилання на договори 18/1 від 11.03.2019, №1/1 від 11.03.2019, рахунок фактуру, що своєю чергою містить посилання на договір №1/1 від 11.03.2019 або декілька рахунків фактур, один з яких відноситься до договору, а саме: №2337 від 16.09.2019 на загальну суму 10568,00грн, з яких 5728,00 грн. за диз.паливо, рах.№СФ-001100, №1541 від 17.07.2019 на загальну суму 16284,00грн, з яких 2864,00 грн. за диз.паливо по рах.№СФ-0000807; №1444 від 11.07.2019 у сумі 20000,00 грн., рах. №СФ-0000820, №1472 від 12.07.2019 у сумі 22960,00 грн, рах. №СФ- 0000820, №1633 від 22.07.2019 у сумі 20000,00 грн., рах. №СФ-000065, №1092 від 14.06.2019 на загальну суму 20000,00грн., з яких 7960,00 грн. за диз.паливо за рах.. №СФ-0000616, №1111 від 19.06.2019 на загальну суму 14760,00грн, з яких 10000,00грн. за диз.паливо за рах. №СФ-0000640, №1186 від 21.06.2019 на загальну суму 21360,00грн, з яких 12960,00 грн. за диз.паливо за рах. №СФ-0000640, №1328 від 27.06.2019 на загальну суму 21380,00грн, з яких 7960,00 грн. за диз.паливо за рах. №СФ-0000691.

Суд вказує, що договір 18/1 від 11.03.2019 між сторонами не укладався.

Платежі, що містять у призначенні платежу посилання на договір 8/1 від 05.03.2019 та рахунок фактуру, що своєю чергою містить посилання на договір №1/1 від 11.03.2019, або з його змісту вбачається, що оплата здійснюється за поставлене дизпаливо: №1057 від 11.06.2019 у сумі 15000,00 грн.; рах. №СФ-0000616 , №1069 від 12.06.2019 у сумі 10000,00 грн. рах. №СФ-0000616 , №1081 від 13.06.2019 у сумі 10000,00 грн.; рах. №СФ-0000616 , №2179 від 02.09.2019 у сумі 20000,00 грн., рах.№СФ-0001144, , №1155 від 20.06.2019 у сумі 20000,00 грн., рах. №СФ-0000640, , №1212 від 24.06.2019 у сумі 10000,00 грн.; рах. №СФ-0000691, №1279 від 25.06.2019 у сумі 10000,00 грн. рах. №СФ-0000691, №1307 від 26.06.2019 у сумі 15000,00 грн. рах. №СФ-0000691, №1379 від 03.07.2019 у сумі 15000,00 грн., рах. №СФ-0000776, , №1410 від 04.07.2019 у сумі 13640,00 грн. рах. №СФ-0000776.

Суд вбачає, що вказані вище оплати здійснені за поставлене дизельне паливо. Як вже зазначалось вище, іншого договору, крім №1/1 від 11.03.2019, між КП «Словміськводоканал» та ПП «Адора» на поставку дизельного палива у 2019 році не укладалось.

Також з банківських виписок вбачається, що платіж №2067 від 27.08.2019 у сумі 20000,00 грн., за рах.№СФ-0001054 від 05.08.2019 здійснено за скраплений газ, а не дизельне паливо. Платіж № 5975 від 23.02.2021 у сумі 30000,00 грн здійснено з посиланням на акту звірки взаємних розрахунків. Відповідний акт суду не надано, однак наявність його не спростовано.

Внаслідок численних посилань у призначенні платежу платіжних доручень на договори, відмінні від спірного, суд ухвалою від 20.08.2024 запропонував Прокурору, Комунальному підприємству Слов`янської міської ради "Словміськводоканал", відповідачу надати пояснення щодо посилання в графі призначення платежу платіжних доручень №1092 від 14.06.2019, №1081 від 13.06.2019, №1057 від 11.06.2019, №1069 від 12.06.2019, №1111 від 18.06.2019, №1155 від 20.06.2019, №1186 від 21.06.2019, №1212 від 24.06.2019, №1279 від 25.06.2019, №1307 від 26.06.2019, №1328 від 27.06.2019, №1379 від 03.07.2019, №1410 від 04.07.2019, №1444 від 11.07.2019, №1472 від 12.07.2019, №1633 від 22.07.2019, №1661 від 23.07.2019, №2067 від 27.08.2019, №2104 від 28.08.2019, №2179 від 02.09.2019 на інші договори, чи укладались між сторонами у спірний період такі договори з предметом, що є аналогічним предмету договору №1/1 від 11.03.2019.

На виконання вимог вказаної ухвали, КП «Словміськводоканал» надало суду письмові пояснення, посилаючись на укладання у 2019 році між ним та ПП «Адора» Договорів №1/1 від 11.03.2019 (предмет закупівлі дизельне паливо); №8/1 від 05.03.2019 (предмет закупівлі газ скраплений); №9/1 від 05.03.2019 (предмет закупівлі бензин А-92), зазначив, що вказання в призначенні платежу платіжних доручень за 2019 рік відмінних від спірного договорів, мало місце внаслідок великої щоденної кількісті платіжних документів, і враховуючи, що постачальником дизельного палива, бензину та скрапленого газу був один і той контрагент ПП «Адора», співробітником підприємства позивача 3 при копіюванні платіжних доручень було допущено технічні помилки: виправлено найменування предмета та номеру рахунку, однак залишення неправильним номеру договору, за яким здійснювалась оплата.

Позивач 3 не надав суду відомостей щодо зміни призначення платежів, виконаних з помилками, у встановленому законом порядку шляхом звернення до відповідача з відповідними листами.

Одночасно відповідач не надав суду пояснень щодо обставин, які були визначені ухвалою від 20.08.2024, внаслідок чого за клопотанням представника відповідача у судовому засіданні 29.10.2024 була оголошена перерва з метою встановлення порядку зарахування здійснених платежів, під час якої представник відповідача мав намір за допомогою бухгалтера підприємства визначити позицію підприємства з цього приводу. Однак у судовому засіданні 31.10.2024 представник відповідача зазначив, що бухгалтер відповідні дії не здійснив, тому висловити конкретну позицію підприємства немає можливості.

У письмових поясненнях та під час судового засідання відповідач зазначив, що на підприємстві облік ведеться не за договором, а за контрагентом, що ускладнює визначення порядку зарахування сплачених сум. Аналогічним способом бухгалтерський облік ведеться на підприємстві позивача 3, про що зазначено у бухгалтерській довідці, яка надана суду.

При цьому, факт здійснення означених платежів та їх отримання підприємством відповідача не заперечується, всі платежі, які здійснені у 2019 році відображені у виписці з банківського рахунку, що надавалась відповідачем, та даними акту звірки, що ним сформований та підписаний одноособово. Укладання договорів №8/1 від 05.03.2019, №9/1 від 05.03.2019 у 2019році з іншими предметами представник відповідача також не заперечував.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018р. у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018р. у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019р. у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Разом із тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб' єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

У даному випадку в якості доказу на підтвердження факту наявності заборгованості за №1/1 від 11.03.2019 відповідач посилається на вказаний вище акт звірки взаємних розрахунків між КП «Словміськводоканал» та ПП «Адора» за 2019 рік (станом на 31.12.2019), що підписаний одноособово відповідачем, за яким заборгованість КП «Словміськводоканал» перед ПП «Адора» складає 197 926,00грн.

Суд критично оцінює означений доказ, оскільки, він підписаний відповідачем одноособово; на момент початку здійснення розрахунку сальдо не було нульовим, в акті наявна інформація щодо інших господарських операцій, що відмінні від тих, що розглядаються судом, акт містить інформацію станом на 31.12.2019, тобто наступні платежі не були враховані.

Відповідач не надає будь-яких пояснень щодо платежів, які КП «Словміськводоканал» здійснив у 2020 та 2021 році та чи віднесені вони у погашення наявної, за його ствердженням, заборгованості. Всі заперечення, які висловлені відповідачем у відзиві та письмових поясненнях, зводяться до констатації факту, що Прокурор припускається помилок при здійсненні зарахування оплати за певними видатковими накладними, однак інформації відносно того, яким чином зарахування здійснено відповідачем останній суду не надає. Доказів того, що відповідач звертався до КП «Словміськводоканал» в претензійному або судовому порядку з вимогами щодо стягнення заборгованості за договором №1/1 від 11.03.2019 матеріали справи не містять.

Заперечуючи проти доводів відповідача щодо наявності заборгованості за договором позивач 3 в свою чергу посилається на підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків, який доданий до претензії №1/30-05-23 від 30.05.2023, згідно якого станом на 29.10.2021 у КП «Словміськводоканал» обліковувалась кредиторська заборгованість перед ПП «Адора» у загальному розмірі 268060,12грн. Означені докази надавались відповідачем під час розгляду справи №905/1052/23.

Суд вказує, що цей акт звірки обумовлює інший період заборгованості, з його змісту неможливо встановити, що входило до заборгованості в сумі 268060,12грн, яка сторонами підтверджена на 29.10.2021.

Як наслідок, користуючись стандартом доказування "вірогідність доказів", яким на суд покладений обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були, вирішуючи питання щодо оплати товару, що поставлений за вказаними видатковими накладними на підставі договору №1/1 від 11.03.2019 відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що товар є оплаченим. Сукупна сума здійсненої оплати (за виключенням платежу №2067 від 27.08.2019 у сумі 20000,00 грн., за рах.№СФ-0001054 від 05.08.2019 здійсненого за скраплений газ, а не дизельне паливо, а рахунок з аналогічними реквізитами відсутній у переліку) складає, за розрахунком суду, 1297794,50грн.

Виходячи з вартості обсягу дизельного палива, що поставлене, 44450л, за ціною, що встановлена у первісному договорі №1/1 від 11.03.2019, 24,45грн, КП «Словміськводоканал» мало сплатити сукупно 1086802,50грн. Різниця, за розрахунком суду, складає 210992,00грн.

Згідно ч.2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв' язку, господарський суд, враховуючи специфіку і характер спірних правовідносин, наведені положення цивільного і господарського законодавства та визначені процесуальним законом стандарти доказування, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному розмірі.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові Верховного суду зазначено, що за результатами нового розгляду судом має бути вирішено й питання щодо розподілу, зокрема, судового збору у порядку передбаченому статтею 129 ГПК України.

Судовий збір сплачений за подання позову, апеляційної та касаційної скарг стягується з відповідача на користь Донецької обласної прокуратури, що є платником судового збору, в сукупній сумі 11780,12грн.

Повний текст рішення суду підписано поза межами строку, що визначений у ст. 233 ГПК України, з огляду на відсутність у судді помічника, яка у цей період знаходилась на тривалому лікарняному по вагітності та пологам, постійні обстріли м.Харків, роботу суду у дистанційному режимі на підставі Розпорядженням №9-р від 15.04.2022 року «Про організацію роботи та комунікацію між працівниками в Господарському суді Донецької області в умовах воєнного стану», наказу №23 від 15.04.2022 «Про впровадження дистанційної роботи працівникам апарату суду та оголошення простою», великий обсяг первісних документів, що досліджував суд, під час прийняття рішення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Керівника Слов`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Східного офісу Держаудитслужби, Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Комунального підприємства Слов`янської міської ради "Словміськводоканал" до відповідача Приватного підприємства "Адора" про стягнення коштів у розмірі 174 520, 50 грн задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Адора» (адреса місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул.Корольова, буд. 12, кв. 5, ідентифікаційний код 31349261) на користь Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області (адреса місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд.2, ідентифікаційний код 44278614) надмірно сплачені кошти за нікчемною додатковою угодою № 1 від 11.04.2019 та нікчемною додатковою угодою №3 від 05.11.2019 до договору №1/1 від 11.03.2019 в сумі 174520,50 грн, зарахувавши їх до загального фонду бюджету міста Слов`янська.

Стягнути з Приватного підприємства «Адора» (адреса місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул.Корольова, буд. 12, кв. 5, ідентифікаційний код 31349261) на користь Донецької обласної прокуратури (адреса місцезнаходження: 87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Університетська, буд. 6; ідентифікаційний код 25707002) судовий збір в сумі 11780,12грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення суду проголошено в судовому засіданні 31.10.2024.

Повний текст рішення складено та підписано 27.06.2025.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду, справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова