Рішення

від 17.12.2007 по справі 3989.1-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3989.1-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 211

РІШЕННЯ

Іменем України

17.12.2007Справа №2-8/3989.1-2007

За позовом – Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора,                   м. Сімферополь в інтересах держави в особі Масандрівської селищної Ради, смт. Масандра

До відповідачів – 1. Санаторію «Долоси», смт Масандра, с. Радянське

2. ТОВ «Меридіан», м. Дніпропетровськ

Третя особа – Міністерство охорони здоров'я України, м. Київ  

Про визнання недійсним інвестиційного договору.

Суддя  С. А. Чумаченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з'явився

Від відповідачів – не з'явились

Третя особа – не з'явилась

Прокурор – Куртбетдинова М.Х.

 Сутність спору: Сімферопольський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Масандрівської селищної Ради звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідачів – Санаторію «Долоси»,  ТОВ «Меридіан», третя особа – Міністерство охорони здоров'я України,  просить суд визнати недійсним інвестиційний договір, укладений 02.11.2004 року між Санаторієм «Долоси» та ТОВ «Меридіан».

Ухвалою Господарського суду АР Крим  від 19.07.2007 року у справі № 2-26/3989-2007 за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі  Масандрівської селищної Ради, до відповідачів - Санаторію «Долоси»,  ТОВ «Меридіан», третя особа – Міністерство охорони здоров'я України, про визнання недійсним інвестиційного договору, укладеного 02.11.2004  року між Санаторієм «Долоси» та ТОВ «Меридіан», провадження по справі припинено у відповідності з п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.10.2007 року у справі № 2-26/3989-2007,  апеляційне подання Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора задоволено, увалу Господарського суду АР Крим від 19.07.2007 року у справі № 2-26/3989-2007 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду АР Крим.

Розгляд справи доручений судді Господарського суду АР Крим Чумаченко С.А. з привласненням справі нового номеру - № 2-8/3989.1-2007.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 22.11.2007 року  справу № 2-8/3989.1-2007 прийнято до провадження судді Чумаченко С.А., справу призначено до слухання.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини відсутності суду не повідомили. Про дату слухання справи повідомлені належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Справа слуханням відкладалась в порядку ст. 77 Господарського Процесуального Кодексу України.

Враховуючи не явку сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними  уній матеріалами, в порядку ст.  75 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд –

ВСТАНОВИВ:

28.12.1998 року Кліматичному противотуберкульозному санаторію «Долоси», Масандрівської селищною радою виданий Державний акт на право постійного користування  землею, серія КМ №18,  відповідно до якого   Кліматичному противотуберкульозному санаторію «Долоси» надається у постійне користування 16,50 га землі в межах згідно з планом землекористування.

Землю надано у постійне користування для санаторно -  курортного лікування туберкульозних хворих.

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 8.

02.11.2004 року між Санаторієм «Долоси»  - Замовник – та ТОВ «Меридіан» - Інвестор, укладений інвестиційний договір, відповідно до якого, з метою поліпшення матеріально – технічного стану Санаторію «Долоси» та з метою   виконання положень Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз», інвестор планує здійснити фінансування робіт, пов'язаних з поліпшенням матеріально – технічного стану Санаторію «Долоси» згідно з умовами цього договору, в свою чергу Замовник планує надати Інвестору  сприятливі умови, передбачені цим договором, для отримання у користування земельної ділянки,  у тому числі з можливістю  подальшого будівництва на даній ділянці нерухомого майна, яке буде належить Інвестору на праві власності або з метою іншого використання даної земельної ділянки  у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.1.Інвестиційного договору,  Інвестор за рахунок власних та залучених коштів надає інвестиції для фінансування ремонтних та будівельних робіт, спрямованих на покращення матеріально – технічної бази Замовника.

Згідно до п.1.3. Інвестиційного договору, сума інвестицій, спрямованих на виконання цього договору, складає 465400,00 грн.

Пунктом 1.4.Інвестиційного договору встановлено, що Замовник зобов'язується здійснити та погодити з Міністерством охорони здоров'я України, заходи  спрямовані на переоформлення на Інвестора земельної ділянки, зазначеної у Додатку № 2 цього Договору. Під заходами, спрямованими на переоформлення земельної ділянки, розуміється надання листа відмови від земельної ділянки та клопотання до органів місцево влади на переоформлення відповідної земельної ділянки на інвестора. Лист відмови та клопотання надсилаються до органу місцевої влади не пізніше 60 днів. За клопотанням Інвестора Замовник зобов'язаний вчиняти інші, передбачені чинним законодавством України дії, необхідні для досягнення цілей, вказаних у даному пункті договору.

Пунктом 5.1. оспорюваного договору  встановлено, що за даним Договором, учасники інвестиційного договору отримують: 5.1.1. – Замовник отримує права замовника (вигодонабувача), щодо виконання генпідрядником будівельних робіт у межах фінансування, встановленого у Додатку № 1даного Договору, та всі результати робіт, які були зроблені    згідно з умовами цього договору та спрямовані на будівництво та поліпшення матеріально – технічної бази Замовника; 5.1.2. – Інвестор отримує у користування за власною волею земельну ділянку, згідно з додатком  2 доданого Договору,  а також, право власності на всі будівлі (споруди), які він може збудувати на земельній ділянці.

30.05.2005 року Санаторій «Долоси» звернувся до ТОВ «Меридіан» з листом вих.. № 283 щодо розірвання договору від 02.11.2004 року з 01.06.2005 року та підпису додаткової угоди про розірвання договору.

Як вказано у листі Санаторію «Долоси» вих.. № 283 від 30.05.2005 року, інвестиції в сумі 465400,00 грн., що передбачено умовами інвестиційного договору, Замовнику – Санаторію «Долоси» - не передані, проектно – кошторисна  документація на проведення робіт з поліпшення матеріально – технічної бази Замовника не виготовлена та не затверджена, проектно – кошторисні роботи не профінансовані.

У відповідності з наказом Фонду державного майна України  від 13.05.2005 року № 1220 «Про перевірку об'єктів  санаторно – курортного  призначення» була проведена перевірка Замовника, за результатами якої Замовнику приписано розірвати інвестиційний договір від 02.11.2004 року.

01.06.2005 року між Санаторієм «Долоси» та ТОВ «Меридіан» підписана Додаткова угода № 1 до інвестиційного договору від 02.11., якою сторони домовились розірвати інвестиційний договір  від  02.11.2004 року.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 від 01.06.2005 року, ця додаткова угода вступає в силу з моменту підписання її сторонами. Договір вважається розірваним з 01.06.2005 року.

Згідно до п.  3Додаткової угоди № 1 від 01.06.2005року, зобов'язання сторін за договором припиняються з моменту набрання сили цієї додаткової угоди, всі раніше досягнуті домовленості між сторонами, що суперечать цій додатковій угоді, припиняють свою дію з моменту вступу її в силу.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до  ст. 47 Земельного кодексу України до земель  оздоровчого  призначення належать землі,  що мають природні лікувальні властивості,  які використовуються або  можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

Статтею 48 Земельного кодексу України встановлено, що на   землях    оздоровчого    призначення    забороняється діяльність,  яка  суперечить  їх  цільовому  призначенню  або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель.

На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються   округи  і  зони  санітарної  (гірничо-санітарної) охорони.

У межах  округу  санітарної  (гірничо-санітарної)  охорони забороняються  передача  земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам,  установам,  організаціям і громадянам для   діяльності,  несумісної  з  охороною  природних  лікувальних властивостей і відпочинком населення.

На курортах забороняється будівництво нових та розширення діючих промислових підприємств та інших об'єктів, не пов'язаних безпосередньо з діяльністю курорту,  або таких, що можуть негативно вплинути на природні лікувальні фактори. Забороняються всі види будівництва на землях оздоровчого призначення з порушенням містобудівної документації, зокрема, якщо вона не пройшла обов'язкової державної екологічної та санітарно – гігієнічної експертизи.

Для всіх суб'єктів відносин на землях оздоровчого призначення існує заборона передавати земельні ділянки у власність і надавати їх у користування, в тому числі й в оренду, тим юридичним особам і громадянам, діяльність яких є несумісною з охороною природних лікувальних властивостей  та забезпеченням сприятливих умов для відпочинку населення.

Таким чином, виходячи зі змісту вищенаведених статей, будівництво (передбачене умовами інвестиційного договору від 02.11.2004 року)  є порушенням режиму використання земель оздоровчого призначення.

Згідно до п. «а» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Крім того, відповідно до  ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права  власності  та права  користування  земельними  ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням  органів  виконавчої  влади  або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо   земельних   ділянок,   на  яких  розташовані  об'єкти,  які підлягають  приватизації,  в  межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.  

Пунктом  5 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що  надання у користування земельної ділянки,  що перебуває  у  власності  або  у  користуванні,  провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно до п. 9 ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет   Міністрів  України  вилучає  земельні  ділянки державної  власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю,  багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні  ділянки  природоохоронного,  оздоровчого,  рекреаційного призначення,  крім випадків, визначених частинами п'ятою – восьмою цієї  статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ст. 151 Земельного кодексу України юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок,   звертаються   з   клопотанням   про   погодження  місць розташування об'єктів до відповідної сільської,  селищної, міської  ради,  місцевої державної адміністрації. Клопотання щодо об'єктів, вилучення яких провадиться Кабінетом Міністрів України,  подаються до   Ради   міністрів   Автономної   Республіки   Крим,  обласної, Севастопольської міської державної адміністрації.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право   власності  та  право  постійного  користування  на земельну  ділянку  виникає  після  одержання  її   власником   або користувачем  документа,  що  посвідчує  право  власності чи право постійного користування  земельною  ділянкою,  та  його  державної реєстрації.

Право  на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати   до   використання   земельної   ділянки    до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно до ст.126 Земельного кодексу України право  власності  на  земельну  ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується  державними  актами.

Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право    оренди   землі   оформляється   договором,   який реєструється відповідно до закону.

Так, виникнення права власності на земельну ділянку, зокрема з умов інвестиційного договору, чинним законодавством України не передбачено.

 01.06.2005 року між Санаторієм «Долоси»  - Замовник – та ТОВ «Меридіан» - Інвестор укладена додаткова угода № 1 до інвестиційного договору віл 02.11.2004 року.

Пунктом 2 вищевказаної угоди передбачено, що ця Додаткова угода вступає в силу з моменту підписання її сторонами.  Договір вважається розірваним з 01.06.2005 року.

Згідно з п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичний наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Однак, відповідно до п.1 ст. 236 Цивільного кодексу України  нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, правові наслідки розірвання договору не тотожні правовим наслідкам визнання правочину недійсним.

Відповідно до чинного законодавства, ст.. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним,  якщо його  недійсність  прямо  не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 2 ст. 216 Цивільного Кодексу України, у разі  недійсності  правочину  кожна  із  сторін зобов'язана повернути другій  стороні  у  натурі  все,  що  вона  одержала  на виконання   цього   правочину,   а   в  разі  неможливості  такого повернення,  зокрема тоді,  коли одержане полягає  у  користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, суд зазначає, що інвестиційний договір від 02.11.2004 року який укладений між Санаторієм «Долоси» та ТОВ «Меридіан» порушує чинний порядок надання земельних ділянок оздоровчого призначення.  В свою чергу порушення полягає в тому, що  ТОВ «Меридіан», виділена земельна ділянка не враховуючи при цьому ч. 9 ст. 149 Земельного Кодексу України, відповідно до якої питання щодо вилучення земель оздоровчого призначення відносяться до повноважень Кабінету Міністрів України.

В свою чергу статтею 151 Земельного Кодексу України встановлено порядок погодження питань, пов'язаних з вилученням земельних ділянок. Так, юридичні особи, зацікавлені у вилучення земельних ділянок, яке повинно здійснюватися Кабінетом Міністрів України, звертаються з клопотанням про погодження місць розташування об'єктів до Ради Міністрів АР Крим. У місячний термін Рада Міністрів АР Крим розглядає клопотання і дає дозвіл на підготовку матеріалів погодження місця розташування об'єкту, після чого юридична особа погоджує місця розташування об'єкта, розміри земельної ділянки та умови її вилучення з органами містобудування і архітектури, по земельним ресурсам, охорони культурної спадщини, природоохоронним та санітарно – епідеміологічним органом. Рада Міністрів АР Крим подає погоджені матеріали зі своїм висновком до Держкомзему України, який розглядає їх і з пропозиціями направляє до Кабінету Міністрів України на підставі яких Кабінет Міністрів України приймає відповідне рішення.

Згідно Роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою, наявність  у сторін наміру набути відповідні права та обов'язки за оспорюваним договором.

Отже при укладенні інвестиційного договору 02.11.2004 року між Санаторієм «Долоси» та ТОВ «Меридіан»  порушено земельне законодавство України, у зв'язку даний договір підлягає визнанню недійсним.

В судовому засіданні 17.12.2007 року оголошена вступна та резолютивна частині рішення.

Повний текст рішення підписано 24.12.2007 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 75, 77,80,82-84 ГПК України, суд –

ВИРIШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати інвестиційний договір, укладений 02.11.2004 року між Санаторієм «Долоси»  (смт Масандра, с. Радянське) та ТОВ «Меридіан» (м. Дніпропетровськ,

вул.. Будівельників, 12, ЗКПО 32842470) недійсним.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Чумаченко С.А.