Рішення від 23.06.2025 по справі 915/1310/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2025 року Справа № 915/1310/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,

за участі представників учасників справи:

від позивача (представник позивача) Мокан О.О., адвокат,

від відповідача (представник відповідача) Храпицька М.О., адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/14; ідентифікаційний код 01125608)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, буд. 1; ідентифікаційний код 31883013)

про: стягнення 12 916 789,97 грн,

23.10.2024 Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 06/1291 від 23.10.2023 (з додатками), в якій просить суд:

1. Прийняту цю позовну заяву до розгляду та відкрити по ній провадження;

2. «Залучити Міністерства розвитку громад та територій України (Мінінфраструктури) до розгляду справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача;

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» на користь державного підприємства «МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» суму заборгованості за Договором стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи № 16-П від 07.06.2013 у сумі 12 916 789 (дванадцять мільйонів дев`ятсот шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн. 97 коп.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» на користь державного підприємства «МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» судовий збір на суму 193 751 (сто дев`яносто три тисячі сімсот п`ятдесят одна ) грн. 85 коп.

В обґрунтування позову зазначає, що враховуючи позицію Верховного Суду у справах №№ 915/436/23, 915/458/23 договір №16-П від 07.06.2013 є договором фрахтування (оренди) буксиру «Українець», за яким Судновласник (Орендодавець) передав Фрахтувальнику (Орендарю) транспортний засіб (буксир «Українець) у володіння та користування за плату бербоут-чартерну ставку (орендна плата) на певний строк. Відповідно до положень ст.10 частини II Договору, сторонами врегульоване питання бербоут-чартерної ставки. Станом на момент подання позову, Майно, визначене п.1 Аддендуму та вказане у Додатку №1 до Договору. знаходиться у Фрахтователя (Орендаря).

Згідно умов Договору за період з червня 2022 по серпень 2024 року позивач виставив та направив відповідачу рахунки на загальну суму 12 915 712,86 грн. При цьому, в серпні 2024 року Додатковою угодою №7 від 31.07.2024 до Договору сторони погодили збільшення розміру бербоут-чартерної ставки з 10 690,94 дол.США до 10 694,18 дол. США. На підставі підписаної Додаткової угоди №7, позивачем здійснено перерахунок розміру бербоут-чартерної ставки по раніше виставленим розрахунковим рахункам за період з 01.01.2024 по 31.08.2024 року. Позивачем також направлялися відповідачу Акти наданих послуг (виконаних робіт), які мають тотожні з рахунками номера. Відповідач не надав мотивованої відмови від підписання актів наданих послуг за договором №16-П від 07.06.2013 за період з червня 2022 року по серпень 2024 року. Зокрема, не висловив жодних заперечень щодо факту користування об`єктом оренди у вказаний період, вартості такого користування тощо, що, на переконання позивача, вказує на їх безспірність. Таким чином, з урахуванням змін внесених до Договору 31.08.2024 року, за розрахунком позивача загальна сума заборгованості по вищевказаним рахункам за період з червня 2022 по серпень 2024 становить 12 916 789,97 грн.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, позивач направив відповідачу претензію від 08.08.2024 №06/1002 з вимогою про погашення існуючої суми боргу. Згідно отриманої відповіді ТОВ «МАРКОНІ» вважає, що зазначені у претензіях вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до положень частини 6 статті 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Крім цього зауважує, що Верховним Судом у постановах за наслідками перегляду рішень судів по справам №915/458/23 та №915/436/23 викладено правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а заборгованість нарахована за договорами бербоут-чартеру виникла за таких же обставин, що і заборгованість що була предметом розгляду у зазначених справах. Разом із тим, позивач звертає увагу суду, що зміст правовідносин у даній справі не є подібним, так як предметом позовних вимог є вимога щодо погашення існуючої заборгованості зі сплати бербоут-чартерної ставки (орендної плати) за Договором за період з червня 2022 по серпень 2024 року, а зміст позовних вимог, їх обґрунтування та встановлені фактичні обставини не є тотожними у порівнянні із судовими справами №№915/458/23, 915/436/23.

Щодо звільнення відповідача від сплати бербоут-чартерної ставки (орендної плати) на підставі частини 6 статті 762 ЦК України, позивач зазначає, що станом на момент подання позову інформація щодо закриття МОРСЬКОГО ПОРТУ МИКОЛАЇВ у Реєстрі морських портів відсутня. Навпаки, дані про МОРСЬКИЙ ПОРТ МИКОЛАЇВ відображені у реєстрі портів із позначкою «Відкриті морські порти України». Наведене, на переконання позивача, свідчить про відсутність обмежень доступу до буксиру «Українець» в порту Миколаїв, відсутність перепонів з боку Судновласника (Орендодавця) щодо його використання як в акваторії порту, так і за його межами, а також наявні всі можливості для здійснення забезпечення суден які перебувають в акваторії порту. Підприємство звертає увагу суду, що у позивача відсутні будь-які документи які підтверджують невикористання відповідачем буксиру «Українець» за період з червня 2022 по серпень 2024 року хоча відповідно до позиції судів саме на Орендаря покладається обов`язок доказування невикористання орендного майна.

Позивач зазначає, що з метою підтвердження/спростування фактів, на які посилається відповідач з питання неможливості використання ним зафрахтованим у бербоут-чартер Майном, в зв`язку із дією в МОРСЬКОМУ ПОРТУ МИКОЛАЇВ обставин за які він не відповідає, позивач звернувся до Миколаївської філії ДП «АМПУ» із запитом. Згідно отриманої відповіді встановлено, що за період з 01.06.2022 по 01.09.2024 на підставі чинних договорів ТОВ «МАРКОНІ» оформлено наступну загальну кількість перепусток на територію Миколаївського морського порту: на особу (разові, тимчасові) 239 перепустки, транспортних (разові, тимчасові) 19 перепусток. Крім того, Миколаївською філією ДП «АМПУ» надані копії документів, які свідчать про пересування буксирів, які належать ТОВ «МАРКОНІ» в акваторії Миколаївського морського порту. Крім того, на підставі заявок морських агентів в період з лютого по травень, а також у серпні 2024 року було здійснено непоодинокі виходи буксирів, які зафрахтовані у бербоут-чартер ТОВ «МАРКОНІ». Таким чином, Позивач зазначає, що рух суден, буксирів та інших плавзасобів у морському порту Миколаїв здійснюється, але з урахуванням особливого режиму судноплавства та за погодження відповідних органів влади з урахуванням положень наказу № 101/25 від 30.07.2024.

Ухвалою суду від 28.10.2024 (суддя Смородінова О.Г.) позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1310/24 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 20 листопада 2024 року о 10:45; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач через систему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву б/н від 13.11.2024 (вх. № 14162/24 від 14.11.204), в якому заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви повністю.

Відповідач аргументує свою правову позицію, зокрема, тим, що даний позов є не першим зверненням позивача до суду щодо стягнення заборгованості з відповідача за Договором №16-П від 07.06.2013 року. Так, у провадженні Господарського суду Миколаївської області перебувала справа №915/436/23 щодо стягнення заборгованості за вказаним Договором за період з лютого 2022 року по травень 2022 року включно. За результатами розгляду справи №915/436/23 у задоволенні позовних вимог ДП «ММТП» було відмовлено у повному обсязі. Верховним Судом встановлено, що правовідносини сторін, що склалися за Договором стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи «BARECON 89» № 16-П від 07.06.2013 року, є правовідносинами з оренди буксиру «Українець», і до них застосовуються положення ст. 762 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) щодо звільнення від плати за користування орендованим майном.

Відповідач вважає, що обставини, встановлені при розгляді справи №915/436/23, які стали підставою для застосування положень ч. 6 ст. 762 ЦК України до спірних правовідносин, продовжують діяти і до сьогодні, а отже, є підставою для звільнення від плати за оренду буксиру і у період з червня 2022 року по серпень 2024 року.

Товариство наполягає на неможливості використання орендованого буксиру і наявності підстав для звільнення від оплати на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України, що на переконання відповідача підтверджуюся як доказами, оцінку яким вже надано судом у справах №915/458/23 та №915/436/23 в рішеннях, які набрали законної сили, так і доказами, що підтверджують незмінність обставин неможливості використання орендованого буксиру у період з 24.02.2022 року по 31.08.2024 року.

Крім того, відповідач через систему «Електронний суд» надав заяву б/н від 14.11.2024 (вх. № 14236/24 від 15.11.2024) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд (суддя Смородінова О.Г.) задовольнив ухвалою від 15.11.2024.

Позивач через систему «Електронний суд» надав відповідь на відзив б/н від 19.11.2024 (вх. № 14463/24 від 19.11.2024), в якій підприємство заперечує проти аргументів відповідача, викладених у відзиві та наполягає на задоволенні позову.

Так, щодо посилання відповідача на судові справи №№915/458/23, 915/436/23, позивач зауважує, що жодні правові висновки, зокрема і Верховного Суду, не можуть бути обов`язковими для суддів. Також позивач звертає увагу суду, що постановою Верховного суду України від 19.03.2024 по справі №915/458/23 та Постановою Верховного суду України по справі №915/436/23 від 03.04.2024 обставини, на які відповідач посилається як на підставу звільнення його від сплати орендної плати на підставі частини 6 статті 762 ЦК України встановлені судом як такі, що діяли в період з 24 лютого по травень 2022року.

Щодо відсутності підстав для звільнення відповідача від сплати бербоут-чартерної ставки на підставі ч.6 ст.762 ГПК України, позивач зазначає, що на підтвердження своєї позиції відповідач вказує на наявність висновку Торгово-промислової палати України від 09.02.2023 року №653/1.2. Як вже зазначав Позивач у позовній заяві, висновок ТПП України від 09.02.2023 №653/1.2 підготовлений на підставі документів та тих фактичних обставин справи які діяли в період з 24.02.2022 по травень 2022 року. Даний період господарських правовідносин не є предметом позовних вимог цієї судової справи, а тому, на думку позивача, не може бути визнаний належним доказом. Документи, які надані ТОВ «МАРКОНІ» для аналізу ТПП України, перелік яких міститься на сторінках 1-3 Висновку, не містять повної картини ведення господарської діяльності в межах досліджених договорів бербоут-чартеру №12-П, № 13-11, № 14-П, № 15-П, № 16-П, № 17-П від 07.06.2013, що укладались між позивачем та відповідачем.

Також позивач зазначає, що не відповідає дійсності твердження відповідача, що використання буксиру «Українець» можливо лише в межах та кордонах акваторії морського порту Миколаїв і зоні відповідальності порту, а також БДЛК (Бузько-Дніпровсько-лиманський канал). Дане твердження спростовується положенням п.32 Адендуму до Договору. Так, у випадку необхідності виконання судном робіт за межами акваторії Судновласника, Фрахтователь повинен отримати на це письмовий дозвіл. Таким чином використання орендованого майна не обмежено виключно акваторією порту Миколаїв.

Щодо розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15 та № 15/1 позивач у позовній заяві вже зазначав, що станом на сьогодні в порту Миколаїв діють певні обмеження щодо руху плавзасобів, в тому числі і буксирів. Але рух не заборонено і у разі потреби плавання, питання виходу погоджується з військовими. Так, на судноплавній ділянці річки Південний Буг, Бузькому лимані в межах Миколаївської області, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, на підставі тристороннього наказу Миколаївської обласної військової адміністрації №101/25 від 30.07.2024, встановлений особливий режим судноплавства морських суден.

На думку позивача, в порту Миколаїв відсутні обставини які унеможливлюють використання буксиру «Українець» та є підставою для звільнення ТОВ «МАРКОНІ» від сплати бербоут-чартерної ставки згідно умов Договору №16-П від 07.06.2013.

Перед початком підготовчого засідання 20.11.2024 позивач через систему «Електронний суд» надав клопотання б/н від 20.11.2024 (вх. № 14488/24 від 20.11.2024) про об`єднання справ, в якому заявник просив суд об`єднати судову справу №915/1310/24 із судовими справами, які знаходяться на розгляді у Господарському суді Миколаївської області №№915/1343/24, 915/1344/24, 915/1345/24, 915/1346/24, 915/1347/24.

Ухвалою суду від 20.11.2024 (суддя Смородінова О.Г.) було відмовлено в задоволенні клопотання Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» б/н від 20.11.2024 (вх. № 14488/24) про об`єднання справ у справі № 915/1310/24; відмовлено в задоволенні клопотання Державного підприємства «Миколаївський міський торговельний порт» про залучення Міністерства розвитку громад та територій України (Мінінфраструктури) до розгляду справи як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 915/1310/24 на 30 днів; відкладено підготовче засідання у справі № 915/1310/24 на 28 січня 2025 року о 10:00.

Відповідач через систему «Електронний суд» надав заперечення на відповідь на відзив б/н від 25.11.2024 (вх. № 14767/24 від 25.11.2024), в яких відповідач посилається, зокрема, на таке:

Щодо незгоди позивача з релевантністю правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах від 19.03.2024 року у справі №915/458/23 та від 03.04.2024 року у справі №915/436/23. Відповідач вважає, що справи № 915/436/23 та № 915/958/23 є подібними за всіма ознаками до обставин справи № 915/1310/24 з наступних підстав: Предмет позову: стягнення заборгованості за договорами оренди буксирів. Підстави позову: невнесення плати за договорами оренди. Підстави звільнення орендаря від відповідальності: (а) фактичні: агресія РФ проти України, тимчасова окупація території Миколаївської та Херсонської областей, заборона та фактична відсутність судноплавства по річках Інгул та Південний Буг, неможливість використання орендованого майна з незалежних від орендаря причин; (б) правові: стаття 762 Цивільного кодексу України, Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15, № 15/1, якими було заборонено рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, а також заборонено відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів портів та терміналів Миколаївського регіону та заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу тощо. Об`єкти оренди: буксири рухоме майно державної форми власності, що не може використовуватись через наведені вище обставини з незалежних від орендаря причин.

Щодо незгоди Позивача з наявністю підстав для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України до спірних правовідносин та звільнення Відповідача від плати за користування орендованим майном. Відповідач вважає, що оскільки військова агресія станом на 31.08.2024 року не припинена, територія держави не звільнена від військ загарбника, а судноплавство по річках Південний Буг та Інгул до Чорного моря і у зворотному напрямку не відновлено і є небезпечним, то обставини, встановлені Висновком як такі, за які сторони не можуть бути відповідальними в договірних відносинах, є діючими і у спірний період з 01.06.2022 року по 31.08.2024. Твердження Позивача про те, що обмеження у використанні буксиру «Українець» лише в акваторії морського порту Миколаїв відсутні, оскільки для цього достатньо лише запросити дозвіл на переміщення буксиру у Позивача, і всі перешкоди одразу зникнуть, є нічим іншим як спотворенням дійсних обставин справи.

Відповідач через систему «Електронний суд» надав заяву б/н від 13.01.2025 (вх. № 468/25 від 14.01.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд (суддя Смородінова О.Г.) задовольнив ухвалою від 15.01.2025.

Ухвалою суду від 28.01.2025 (суддя Смородінова О.Г.) було закрито підготовче провадження у справі № 915/1310/24 та призначено її до судового розгляду по суті на 25 лютого 2025 року о 10:20.

Ухвалою суду від 25.02.2025 (суддя ОСОБА_1 ), яку занесено до протоколу судового засідання, було постановлено оголосити перерву в судовому засіданні до 26 березня 2025 року о 10:00.

Ухвалою суду від 26.03.2025 (суддя ОСОБА_1 ), яку занесено до протоколу судового засідання, було постановлено оголосити перерву в судовому засіданні до 22 квітня 2025 року о 13:00.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_1 (підстава рішення Вищої ради правосуддя від 03.04.2025 №708/0/15-25) розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 31 від 07.04.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебувають у провадженні судді Смородінової О.Г.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025 визначено головуючим у справі № 915/1310/24 суддю Семенчук Н.О.

Відповідно до ч. 14 ст. 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 15.04.2025 було прийнято справу № 915/1310/24 до провадження судді Семенчук Н.О.; призначено повторний розгляд справи по суті на 29.05.2025 о 10:00.

У зв`язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. 29.05.2025 у відрядженні, ухвалою суду від 23.05.2025 було постановлено розглянути справу № 915/1310/24 поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку у «розумний строк»; повідомити учасників справи про розгляд справи 19.06.2025 о 10:00.

Ухвалою від 19.06.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, було оголошено перерву до 23.06.2025 о 15:30.

В судове засідання 23.06.2025 з`явилися представники обох учасників справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 23.06.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив таке.

07 червня 2013 року між Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт», як Судновласником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ», як Фрахтувальником, був укладений Договір стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи «BARECON 89» № 16-П, строком на шість місяців, з пролонгацією у випадку відсутності претензій сторін.

Умовами Аддендуму до Договору бербоут-чартера № 16-П передбачено, зокрема, таке:

- Судновласник передає Фрахтувальнику за обумовлену плату (надалі бербоут-чартерна ставка) в користування на строк, встановлений даним Аддендумом, судно згідно з Додатком № 1 до Договору бербоут-чартеру № 16-П від 07.06.2013 (п. 1); Судом встановлено, що відповідно до Додатку № 1 відповідним судном виступає буксир «Українець»;

- судно в даному Аддендумі розуміється як об`єкт з усіма механізмами і обладнанням до нього, включаючи двигуни, електростанцію, радіостанцію, рятувальні засоби, завантажувально-розвантажувальні механізми, навігаційні та вимірювальні прилади, інше суднове обладнання, протипожежні, рятувальні і захисні засоби, аварійне постачання і інструменти, що є невід`ємною частиною судна у відповідності до його проекту і вимог Класифікаційної спілки (п. 3);

- бербоут-чартерна ставка складає за місяць 7850,00 дол.США (в гривневому еквіваленті станом на 07.06.2013 62745,00 грн). Розрахунки здійснюються в гривні по курсу НБУ на день виставлення рахунку. Бербоут-чартерна ставка вказана без ПДВ. Нарахування ПДВ на суму бербоут-чартерної ставки здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України. Бербоут-чартерна ставка сплачується Фрахтувальником з моменту підписання акту приймання-передачі судна в чартер (п. 4);

- доходи, отримані Фрахтувальником від експлуатації судна, є його власністю і не впливають на розмір бербоут-чартерної ставки по Договору (п. 5);

- з моменту передання судна в бербоут-чартер Фрахтувальник експлуатує судно від свого імені відповідно до умов Договору та чинного законодавства України (п. 10);

- Фрахтувальник зобов`язаний повернути судно Судновласнику в порту Миколаїв на дозволеному портовою владою причалі. Повернення судна оформлюється актом повернення судна із бербоут-чартеру. Форма акту надається Фрахтувальником. Акт підписується уповноваженими представниками Судновласника і Фрахтувальника. Повернення судна здійснюється у строк, зазначений у боксі 20 частини 1 Договору (п. 13);

- виявлені протягом цього Договору будь-які невідповідності судна вимогам Регістру судноплавства України та інших органів нагляду за безпекою судноплавства Фрахтувальник зобов`язаний усунути власними коштами у встановлені строки (п. 15);

- Фрахтувальник на весь період бербоут-чартер здійснює власними коштами страхування судна на користь Судновласника від морських ризиків, ризику від відповідальності Фрахтувальника перед третіми особами з наступним наданням Судновласнику копій договорів і документів, що підтверджують оплату страхових платежів. Фрахтувальник продовжує договори страхування таким чином, щоб протягом всього строку бербоут-чартеру судно було застрахованим (п. 17);

- будь-які конструктивні зміни судна, здійснені Фрахтувальником за згодою Судновласника, а також без такої згоди стають власністю Судновласника, а грошові кошти, витрачені на їх виробництво, відшкодуванню Фрахтувальнику не підлягають (п. 18);

- поточні ремонти судна Фрахтувальник виконує власними силами або із залученням спеціалізованих підприємств (п. 20);

- Фрахтувальник бере на себе зобов`язання по експлуатації судна у відповідності до положень системи управління безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті по управлінню безпечною експлуатацією суден і попередженню забруднення, і виконує вимоги Міжнародного кодексу по охороні суден і портових засобів (п. 29);

- при формуванні екіпажу судна Фрахтувальник надає перевагу працівникам Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (п. 35);

- бербоут-чартерна ставка, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Пеня сплачується окремими платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок основного платежу (п. 37);

- сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по договору, якщо воно стало наслідком природних явищ, дії зовнішній об`єктивних факторів та інших обставин непереборної сили і якщо ці обставини безпосередньо вплинули на невиконання Договору (п. 38);

- Фрахтувальник зобов`язується прийняти на роботу за переведенням 57 працівників Портового флоту ДП «Миколаївський морський торговельний порт» на умовах, не гірших, ніж у Судновласника (п. 41).

За умовами частини ІІ Стандартного бербоут-чартеру «БЕРКОН 89» сторони дійшли згоди, зокрема, про таке:

- (а) Судно має протягом терміну дії чартеру перебувати у повному володінні та в абсолютному розпорядженні для всіх цілей фрахтувальника та в усіх відношеннях під їх повним контролем. Фрахтувальники зобов`язані утримувати судно, його механізми, котли, пристрої та запасні частини у належному відремонтованому стані та у хорошому робочому стані відповідно до звичайної комерційної експлуатаційної практики та, крім того, що передбачено у статті 13(1), забезпечити наявність на борту судна класифікаційних документів з терміном дії для збереження класу, зазначеного в боксі 10, та інших необхідних свідоцтв, дійсних протягом усього часу. Фрахтувальники зобов`язані вживати негайних заходів для необхідного ремонту в межах розумного терміну. Якщо не погоджено інше, у разі виникнення необхідності вдосконалення, конструктивних змін або придбання дорого нового обладнання для подальшої експлуатації судна через нові класифікаційні вимоги або обов`язкові правила вартістю понад 5 % від вартості морського страхування судна, як зазначено в боксі 27, величина, на яку ставка бербоут-чартерної плати має бути змінена, та пропорція, на яку згадана вартість підлягає розподілу між зацікавленими сторонами, з метою досягнення справедливого розподілу її між судновласниками і фрахтувальниками з урахуванням, крім іншого, тривалості строку бербоут-чартера, що залишився, по даному чартеру, повинна за відсутності згоди бути передана до арбітражу згідно зі статтею 26. Фрахтувальники зобов`язані внести і підтримувати фінансове забезпечення або зобов`язання щодо збитків від забруднення моря нафтою іншими речовинами на вимогу будь-якого уряду, включаючи федеральні, штатні або муніципальні, або інші підрозділи або органи, для того, щоб судно могло без сплати штрафу або збору законно входити, залишатися в будь-якому порту або виходити з нього, з будь-якого місця, територіальних або прилеглих вод будь-якої країни, штату або округу при виконанні чартеру без будь-яких затримок. Це зобов`язання застосовується незалежно від того, чи запроваджена така вимога законодавчим шляхом таким урядом або його відділів або органом. Фрахтувальники зобов`язані досягти і підтримувати всі домовленості через гарантію або інакше, дивлячись за необхідністю, для задоволення таких вимог виключно за рахунок фрахтувальників, а останні звільняють судновласників від відповідальності за будь-які наслідки (у тому числі за втрату часу) у разі неможливості прийняття таких заходів судновласниками (п. 9);

- (b) Фрахтувальники зобов`язані власним коштом укомплектувати екіпаж, харчування, судноплавство, експлуатацію, постачання, бункерування і ремонт судна у будь-який час протягом терміну дії чартеру, і оплачують власним коштом всі збори та витрати будь-якого роду і характеру, у будь-якому випадку їх використання та експлуатації судна за даним чартером, включаючи будь-які місцеві та іноземні загальні муніципальні та/або державні податки, у тому числі будь-які податки та/або збори на бербоут-чартерну плату. Капітан, командний склад та екіпаж судна є службовцями фрахтувальників у будь-якому разі, навіть якщо вони з якоїсь причини призначені судновласниками. Фрахтувальники щодо командного та рядового складу екіпажу підпорядковуються законам країни прапора судна (п. 9);

- (с) Протягом терміну дії цього чартеру судно має зберігати свою назву, як зазначено у боксі 5 (п. 9);

- (d) Фрахтувальники не повинні робити жодних конструктивних змін на судні або змін у механізмах, котлах, допоміжному обладнанні або запасних частинах до них без отримання на це у кожному разі дозволу судновласників. Якщо судновласники дозволяють це, фрахтувальники повинні на вимогу судновласників привести судно в його колишній стан до закінчення строку чартеру (п. 9);

- (а) Фрахтувальники сплачують судновласникам плату за бербоут-чартер судна на умовах люмпсум за календарну добу, як зазначено в боксі 21, починаючи з дати та години здачі судна фрахтувальникам та виплачують узгоджену тверду суму (люмпсум) за будь-яку частину доби. Оплата бербоут-чартера триває до дати та години, коли судно повертається фрахтувальниками його власникам (п. 10);

- (b) виплата плати за бербоут-чартер, за винятком першого та останнього платіжних місяців, якщо застосовується підпункт (с) цієї статті, провадиться відповідно до умов, зазначених в Аддендумі (п. 10);

- (с) плата за бербоут-чартер за перший та останній платіжні місяці, якщо вони становлять не повний місяць, розраховується пропорційно числу повної та неповної доби у конкретному календарному місяці, та виплата проводиться відповідно (Див. Аддендум) (п. 10);

- (d) у разі загибелі або зникнення судна оплата припиняється з дня його загибелі або від часу отримання останньої звістки про нього. Будь-яка плата за бербоут-чартер, видана авансом, регулюється відповідно (п. 10);

- (f) будь-яка затримка з виплатою бербоут-чартерної плати дає судновласникам право на отримання відсотків за ставкою згідно з боксом 22. Якщо ж бокс 22 не заповнений, то - за існуючою ринковою ставкою в тій країні, де розташована головна контора судновласників (п. 10);

- Фрахтувальники не мають права переуступати цей чартер або здавати судно в суббербоут-чартер (п. 20).

В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди до Договору бербоут-чартеру № 16-П від 07.06.2013:

- № 1 від 29.12.2015, якою, зокрема, змінилися як строк дії чартеру, так і бербоут-чартерна ставка 9027,50 дол.США за місяць;

- № 2 від 25.01.2018, якою, зокрема, була змінена бербоут-чартерна ставка 10403,26 дол.США за місяць;

- № 3 від 19.03.2018, якою строк дії чартеру змінено, а саме Бокс 20 частини І Договору та п. 2 Аддендуму викладено в новій редакції: Бербоут-чартер діє по 31.12.2030 рік (включно);

- № 4 від 06.02.2019, якою була змінена бербоут-чартерна ставка 10 676,49 дол.США за місяць;

- № 5 від 20.02.2020, якою була змінена бербоут-чартерна ставка 10 678,74 дол.США за місяць;

- № 6 від 05.04.2021, якою була змінена бербоут-чартерна ставка 10 690,94 дол.США за місяць;

- № 7 від 31.08.2024, якою сторони в черговий раз змінили бербоут-чартерну ставку 10 694,18 дол.США за місяць з 01.01.2024;

- № 8 від 31.08.2024, якою сторони доповнили Адендум до Договору пунктом 4-1 в наступній редакції:

«Нарахування бербоут-чартерної ставки призупиняється з 01.09.2024. Відновлення нарахування бербоут-чартерної ставки відбудеться з дати набрання законної сили законодавчого/розпорядчого документа, що регулює настання однієї з наступних обставин: - відновлення роботи морського порту та здійснення судно заходів до нього, або використання буксирів за призначенням, що настане раніше; - встановлення Кабінетом Міністрів України рівня охорони у морському порту Миколаїв, нижче ніж 3; - завершення воєнного стану (введеного в Україні 24.02.2022). На період призупинення нарахування бербоут-чартерної ставки Фрахтувальник зобов`язаний компенсувати Судновласнику витрати, пов`язані з амортизаційними нарахуваннями».

Матеріали справи свідчать, що у період з червня 2022 року по серпень 2024 року позивач направляв відповідачу Акти наданих послуг (виконаних робіт) та рахунки на сплату бербоут-чартерної ставки буксиру «Українець», а саме:

1. Акти наданих послуг (виконаних робіт):

- № 09351973 від 30.06.2022 на суму 375 314,86 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за червень 2022 року;

- № 10601973 від 31.07.2022 на суму 469 143,25 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за липень 2022 року;

- № 11661973 від 31.08.2022 на суму 469 143,25 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за серпень 2022 року;

- № 12801973 від 30.09.2022 на суму 469 143,25 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за вересень 2022 року;

- № 13891973 від 31.10.2022 на суму 469 143,25 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за жовтень 2022 року;

- № 15831973 від 30.11.2022 на суму 469 143,25 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за листопад 2022 року;

- № 174491973 від 31.12.2022 на суму 469 143,25 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за грудень 2022 року;

- № 00701973 від 31.01.2023 на суму 469 143,25 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за січень 2023 року;

- № 02381973 від 28.02.2023 на суму 469 143,25 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за лютий 2023 року;

- № 04151973 від 31.03.2023 на суму 469 143,25 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за березень 2023 року;

- № 05071973 від 30.04.2023 на суму 469 143,25 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за квітень 2023 року;

- № 7661973 від 31.05.2023 на суму 469 143,25 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за травень 2023 року;

- № 09401973 від 30.06.2023 на суму 469 143,25 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за червень 2023 року;

- № 11181973 від 31.07.2023 на суму 469 143,25 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за липень 2023 року;

- № 12791973 від 31.08.2023 на суму 469 143,25 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за серпень 2023 року;

- № 14381973 від 30.09.2023 на суму 469 143,25 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за вересень 2023 року;

- № 16351973 від 31.10.2023 на суму 466 542,78 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за жовтень 2023 року;

- № 17791973 від 30.11.2023 на суму 466 662,10 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за листопад 2023 року;

- № 19081973 від 31.12.2023 на суму 487 281,07 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за грудень 2023 року;

- № 00021973 від 31.01.2024 на суму 485 898,10 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за січень 2024 року;

- № 00021973 від 31.08.2024 на суму 486 045,35 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») щодо перерахунку за бербоут-чартер у січні 2024 року

- № 01651973 від 29.02.2024 на суму 490 171,48 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за лютий 2024 року;

- № 01651973 від 31.08.2024 на суму 490 320,02 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») щодо перерахунку за бербоут-чартер у лютому 2024 року;

- № 04231973 від 31.03.2024 на суму 503 176,36 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за березень 2024 року;

- № 04231973 від 31.08.2024 на суму 503 328,85 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») щодо перерахунку за бербоут-чартер у березні 2024 року;

- № 05591973 від 30.04.2024 на суму 508 916,11 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за квітень 2024 року;

- № 05591973 від 31.08.2024 на суму 509 070,35 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») щодо перерахунку за бербоут-чартер у квітні 2024 року;

- № 07261973 від 31.08.2024 на суму 519 580,97 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за травень 2024 року;

- № 07261973 від 31.08.2024 на суму 519 738,43 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») щодо перерахунку за бербоут-чартер у травні 2024 року;

- № 08271973 від 30.06.2024 на суму 520 059,49 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за червень 2024 року;

- № 08271973 від 31.08.2024 на суму 520 217,10 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») щодо перерахунку за бербоут-чартер у червні 2024 року;

- № 10661973 від 31.07.2024 на суму 526 367,58 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за липень 2024 року;

- № 10661973 від 31.08.2024 на суму 526 527,10 грн (послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») щодо перерахунку за бербоут-чартер у липні 2024 року;

- № 12271973 від 31.08.2024 на суму 528 593,21 грн послуга: «Бербоут-чартерна ставка б/к «Українець») за серпень 2024 року.

2. Рахунки:

- № 09351973 від 30.06.2022 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 375 314,86 грн за червень 2022 року;

- № 10601973 від 31.07.2022 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 469 143,25 грн за липень 2022 року;

- № 11661973 від 31.08.2022 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 469 143,25 грн за серпень 2022 року;

- № 12801973 від 30.09.2022 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 469 143,25 грн за вересень 2022 року;

- № 13891973 від 31.10.2022 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 469 143,25 грн за жовтень 2022 року;

- № 15831973 від 30.11.2022 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 469 143,25 грн за листопад 2022 року;

- № 174491973 від 31.12.2022 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 469 143,25 грн за грудень 2022 року;

- № 00701973 від 31.01.2023 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 469 143,25 грн за січень 2023 року;

- № 02381973 від 28.02.2023 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 469 143,25 грн за лютий 2023 року;

- № 04151973 від 31.03.2023 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 469 143,25 грн за березень 2023 року;

- № 05071973 від 30.04.2023 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 469 143,25 грн за квітень 2023 року;

- № 7661973 від 31.05.2023 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 469 143,25 грн за травень 2023 року;

- № 09401973 від 30.06.2023 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 469 143,25 грн за червень 2023 року;

- № 11181973 від 31.07.2023 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 469 143,25 грн за липень 2023 року;

- № 12791973 від 31.08.2023 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 469 143,25 грн за серпень 2023 року;

- № 14381973 від 30.09.2023 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 469 143,25 грн за вересень 2023 року;

- № 16351973 від 31.10.2023 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 466 542,78 грн за жовтень 2023 року;

- № 17791973 від 30.11.2023 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 466 662,10 грн за листопад 2023 року;

- № 19081973 від 31.12.2023 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 487 281,07 грн за грудень 2023 року;

- № 00021973 від 31.01.2024 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 485 898,10 грн за січень 2024 року;

- № 00021973 від 31.08.2024 щодо перерахунку за бербоут-чартер у січні 2024 року на суму 486 045,35 грн;

- № 01651973 від 29.02.2024 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 490 171,48 грн за лютий 2024 року;

- № 01651973 від 31.08.2024 щодо перерахунку за бербоут-чартер у лютому 2024 року на суму 490 320,02 грн;

- № 04231973 від 31.03.2024 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 503 176,36 грн за березень 2024 року;

- № 04231973 від 31.08.2024 щодо перерахунку за бербоут-чартер у березні 2024 року на суму 503 328,85 грн;

- № 05591973 від 30.04.2024 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 508 916,11 грн за квітень 2024 року;

- № 05591973 від 31.08.2024 щодо перерахунку за бербоут-чартер у квітні 2024 року на суму 509 070,35 грн;

- № 07261973 від 31.05.2024 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 519 580,97 грн за травень 2024 року;

- № 07261973 від 31.08.2024 щодо перерахунку за бербоут-чартер у травні 2024 року на суму 519 738,43 грн;

- № 08271973 від 30.06.2024 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 520 059,49 грн за червень 2024 року;

- № 08271973 від 31.08.2024 щодо перерахунку за бербоут-чартер у червні 2024 року на суму 520 217,10 грн;

- № 10661973 від 31.07.2024 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 526 367,58 грн за липень 2024 року;

- № 10661973 від 31.08.2024 щодо перерахунку за бербоут-чартер у липні 2024 року на суму 526 527,10 грн;

- № 12271973 від 31.08.2024 щодо сплати бербоут-чартерної ставки у розмірі 528 593,21 грн за серпень 2024 року.

Загальна сума бербоут-чартерної ставки виставлена для оплати Фрахтувальнику, з урахуванням проведеного Судновласником перерахунку на підставі Додаткової угоди № 7 від 31.08.2024, відповідно до вищевказаних актів наданих послуг (виконаних робіт) та рахунків складає 12 916 789,97 грн.

Суд зауважує, що надані позивачем до матеріалів справи копії актів наданих послуг (виконаних робіт) свідчать про їх підписання в односторонньому порядку лише Судновласником. При цьому, матеріали справи не містять доказів реагування відповідача на виставлені позивачем акти та рахунки.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку позивач звернувся до відповідача з претензією № 06/1002 від 08.08.2024, за змістом якої повідомив про наявну заборгованість Товариства перед ДП «ММТП» по рахункам за період з червня 2022 року по грудень 2022 року на загальну суму 3 190 174,36 грн, яку просив негайно погасити.

У відповідь на вказану претензію відповідач листом № 74/І-П від 13.09.2024 повідомив, що вважає, що зазначені у претензіях вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до положень частини 6 статті 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Відповідач також зауважив, що Верховним Судом у постановах за наслідками перегляду рішень судів по справам №915/458/23 та №915/436/23 викладено правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а заборгованість нарахована за договорами бербоут-чартеру від 07.06.2013 у період з червня 2022 року по грудень 2022 року виникла за таких же обставин, що і заборгованість що була предметом розгляду у зазначених справах.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як судновласника, щодо стягнення з відповідача, як фрахтувальника, за Договором стандартного бербоутного чартеру заборгованості сплати бербоут-чартерної ставки у період з червня 2022 року по серпень 2024 року.

Аналізуючи причину виникнення спірних правовідносин, виходячи з обставин справи та вищенаведених договірних умов, суд вважає першочерговим з`ясування юридичної природи укладеного між позивачем та відповідачем договору чартеру.

Укладаючи Договір № 16-П від 07.06.2013 сторони використали таку типову платформу чартеру як стандартний бербоутний чартер проформи «Беркон-89».

Проформа контракту «Беркон-89» чітко регламентує взаємні обов`язки та права первинного (оригінального) судновласника та фрахтувальника, який на період дії контракту стає вторинним судновласником (ст. 20 КТМ України). Сторони мають право самостійно, за взаємною згодою вносити у типову проформу контракту ті чи інші зміни та доповнення.

Верховний Суд у постанові від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20 зазначив про те, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що статтею 912 Цивільного кодексу України, яка міститься у гл. 64 ЦК України «перевезення», визначається правова природа договору чартеру (фрахтування).

Так, за ст. 912 ЦК України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов`язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Кодекс торговельного мореплавства України регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства (ст. 1 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 128 КТМ України умови морського перевезення вантажів визначаються договором. Умови та порядок організації мультимодального перевезення за участю морського транспорту визначаються Законом України «Про мультимодальні перевезення». Морські перевезення для державних потреб здійснюються у порядку, встановленому чинним законодавством України. Перевізник і вантажовласник у разі необхідності здійснення систематичних перевезень вантажів можуть укладати довготермінові договори про організацію морських перевезень.

За умовами, зокрема, ст.ст. 133, 134 КТМ України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов`язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).

Договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: 1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень; 2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті; 3) інші письмові докази.

За змістом ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов`язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Отже, Кодексом торговельного мореплавства України передбачено укладення як договорів морського перевезення (чартеру) - стаття 133 Кодексу, так і договорів фрахтування судна на термін з екіпажем (тайм-чартер) та фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартер) - стаття 203 Кодексу.

Водночас, приписами 759 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу (ст. 798 ЦК України).

Судом також враховано, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2024 у справі №915/458/23 виклав висновок щодо правової природи договору фрахтування судна у бербоут-чартер з огляду на положення статей 759, 762, 912 Цивільного кодексу України, статті 203 Кодексу торговельного мореплавства України у контексті визначення правової природи договору фрахтування судна у бербоут-чартер (Договору стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи «BARECON 89» від 07.06.2013) як необхідної передумови для наявності/відсутності правових підстав для стягнення заборгованості за спірним Договором у спірний період часу (з 24.02.2022 по 31.05.2022).

Суд вважає, що вказаний висновок стосується правовідносин, які є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається, за змістовним критерієм (з огляду на правове регулювання та права й обов`язки сторін саме цих відносин). Тому такий висновок є релевантними до даної справи.

Так, зі змісту договору від 07.06.2013 № 16-П вбачається, що він містить ознаки, які характерні саме для договору найму (оренди), зокрема: позивач передає відповідачу за плату у тимчасове користування індивідуально визначене майно; можливість його автоматичної пролонгації; доходи, отримані відповідачем від експлуатації судна, залишаються у його власності; з моменту передання судна у користування відповідачу останній експлуатує судно від свого імені відповідно до договору та чинного законодавства України; виявлені протягом дії договору недоліки судна відповідач зобов`язаний усунути за власні кошти; позивач здійснює контроль за використанням судна, його машин, механізмів, майна тощо; відповідач на весь період дії договору здійснює за власні кошти страхування судна на користь позивача; будь-які конструктивні зміни судна, здійснені відповідачем за згодою позивача, а також без такої згоди стають власністю останнього, а грошові кошти, витрачені на їх здійснення, відшкодуванню відповідачу не підлягають; поточні ремонти судна відповідач виконує за власні кошти.

При цьому, використання у договорі від 07.06.2013 № 16-П таких найменувань сторін як «судновласник», «фрахтувальник» замість «наймодавець» та «наймач» жодним чином не спростовує наявності правових підстав для кваліфікації відповідного договору саме як договору найму (оренди) транспортного засобу, а лише свідчить про те, що він має свої особливості, які пов`язані з певною специфікою самого предмета найму судна.

Таким чином, дослідивши умови укладеного сторонами Договору, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.03.2024 у справі №915/458/23, суд дійшов висновку, що цей Договір чартеру за юридичною природою є різновидом договорів оренди судна, а спірні правовідносини є правовідносинами найму (оренди) транспортного засобу, що регулюються Главою 58 ЦК України «Найм (оренда)» та Розділом VI Кодексу торговельного мореплавства України «Договір фрахтування (чартеру) суден на певний час».

Суд також зауважує, що у даній справі між сторонами відсутній спір щодо правової природи договору №16-П від 07.06.2013, на підставі якого заявлені позовні вимоги.

Спірним у даній справі виступає питання щодо наявності чи відсутності підстав для застосування приписів ч. 6 ст. 762 ЦК України до правовідносин між сторонами.

Так, відповідач заперечуючи проти позовних вимог посилається на те, що згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Товариство наполягає, що обставини, встановлені при розгляді справи №915/436/23, які стали підставою для застосування положень ч. 6 ст. 762 ЦК України до спірних правовідносин, продовжують діяти і до сьогодні, а отже, є підставою для звільнення від плати за оренду буксиру і у період з червня 2022 року по серпень 2024 року.

Позивач проти зазначених аргументів відповідача заперечує, посилаючись, зокрема, на те, що рух суден, буксирів та інших плавзасобів у морському порту Миколаїв здійснюється, але з урахуванням особливою режиму судноплавства та за погодженням відповідних органів влади з урахуванням положень наказу №101/25 від 30.07.2024.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що ч. 6 ст. 762 ЦК України не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання наймачем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання майна наймачем, який у даній справі є Фрахтувальником, з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Вказане mutatis mutandis узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в постанові від 08.05.2018 у справі №910/7495/16.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі №910/14244/20 дійшов висновку про те, що саме наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини, при застосуванні ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Таким чином, для застосування ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 липня 2021 року у справі №910/8040/20).

Отже, якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Суд враховує, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022, який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому відповідними Указами Президента України було неодноразово продовжено строк дії воєнного стану в Україні, який триває станом по теперішній час.

24.02.2022 відбувся напад військ на Україну. Внаслідок військової агресії російської федерації з 24.02.2022 почалася окупація Херсонської області та війська агресора наблизилися в притул до м. Миколаєва. В період з березня по грудень 2022 року бойові дії відбувались у безпосередній близькості до м. Миколаїв. Незважаючи на звільнення міста Херсона, частина Миколаївської області та значна частина Херсонської області залишаються окупованими й по теперішній час, що перешкоджає судноплавству по річках Південний Буг та Інгул, а також суттєво ускладнює вихід суден у Чорне море.

Дані обставини підтверджуються, зокрема, відомостями з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75, від 22.12.2022 № 309, від 20.02.2023 №56.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що сама лише наявність Миколаївської області у переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, не може вважатися обставиною, яка свідчить про те, що майно не могло бути використане, у зв`язку із чим судом було надано оцінку також і іншим доказам, на які сторони посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Матеріали справи містять копії розпоряджень капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15 та № 15/1, якими заборонено рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, також заборонено відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів портів та терміналів Миколаївського регіону, заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу.

Місцем використання і знаходження судна (буксиру «Українець») є морський порт Миколаїв, на який поширюється дія розпоряджень капітана Миколаївською морською порту від 09.03.2022 №15 та №15/1.

При цьому, за змістом ст. 79 КТМ України розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в морському порту, що належать до його компетенції, обов`язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають в акваторії та на території цього морського порту.

Розпорядження капітана морського порту може бути скасовано центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту, або адміністративним судом у порядку, встановленому законодавством.

За порушення законодавства і правил щодо безпеки мореплавства та порядку в морському порту капітан морського порту має право накладати адміністративні стягнення відповідно до закону.

Крім того, згідно з ч. 2 розд. V Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України від 17.11.2021 № 621, розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в порту, що входять до його компетенції, обов`язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають на території та акваторії морського порту, та працівників Служби.

За змістом позовної заяви позивач посилається, зокрема, на те, що відповідні розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15 та № 15/1 видані на виконання прибережних повідомлень (ПРИПів) Державної установи «Держгідрографія» №100/22, №101/22, при цьому, на підставі даних з офіційного вебсайту Державної установи «Держгідрографія» ПРИП №100/22, №101/22 відсутні серед діючих прибережних попереджень.

Крім того, позивач посилається на лист Капітана Миколаївського морського порту (адміністрація Миколаївського морського порту) (зареєстровано в Державному підприємстві «Миколаївський морський торговельний порт» за вх. № 772 від 23.08.2023), зі змісту якого вбачається з 09.03.2022 року по момент оформлення листа відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів портів та терміналів Миколаївського регіону заборонено. Але у разі потреби питання виходу погоджується з військовими. Кожен суб`єкт господарювання у разі потреби перестановки суден, перетягування вздовж причалів, завезення постачання на судно, зміна екіпажу, та інші потреби пов`язані з забезпеченням життєдіяльності судна та екіпажу, а також проведення розвантаження судна, самостійно запрошує та отримує (або не отримує) дозвіл на виконання цих дій. Капітан порту до цього ні якого відношення немає. В службі капітана Миколаївського морського порту облік цих дій не ведеться.

Таким чином, позивач наголошує, що станом на даний час в порту Миколаїв діють певні обмеження щодо руху плавзасобів, в тому числі і буксирів. Але рух не заборонено і у разі потреби плавання, питання виходу погоджується з військовими. Так, на судноплавній ділянці річки Південний Буг, Бузькому лимані в межах Миколаївської області, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, на підставі тристороннього наказу Миколаївської обласної військової адміністрації №101/25 від 30.07.2024, встановлений особливий режим судноплавства морських суден.

Щодо чинності розпоряджень капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15 та № 15/1 та відповідних ПРИПів, на підставі яких такі розпорядження були видані, суд зауважує, що матеріали справи містять лист Капітана Миколаївського морського порту № 36 від 08.11.2024, зі змісту якого вбачається, зокрема, чинність відповідних розпоряджень станом на час надання відповіді, а також лист Державної установи «ДЕРЖГІДРОГРАФІЯ» №1686/2521/07/24 від 08.11.2024, зі змісту якого вбачається чинність ПРИП №100/22 від 09.03.2022 про закриття водного простору на р. Південний Буг та р. Інгул у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року.

Крім того, вищевказаний лист Капітана Миколаївського морського порту № 36 від 08.11.2024 містить інформацію про те, що в акваторії Миколаївського морського порту у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року рух суден та плавзасобів не був дозволений; акваторія Миколаївського морського порту у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року не була та не є на час надання відповіді безпечною для судноплавства з початком військової агресії рф проти України; у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року оформлення приходу в Миколаївський морський порт невійськових суден, що прямували для здійснення вантажних операцій не виконувались; випадки отримання у період з 1 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року дозволів на рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, та на рух суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу капітану Миколаївського морського порту невідомі.

Судом також взяті до уваги доводи позивача на те, що діючі обмеження не унеможливлюють пересування суден, в тому числі буксирів, в акваторії порту Миколаїв та БДЛК, а лише вказують на наявність певного порядку такого пересування, зокрема, з посиланням на тристоронній наказ оперативно-тактичного угрупування «Херсон», оперативно-тактичного угрупування «Одеса» та Миколаївської обласної військової адміністрації від 30.07.2024 № 101/25 «Про здійснення координації судноплавства на внутрішніх водних шляхах в умовах воєнного стану», надані до позовної заяви копії листів морських агентів щодо погоджень дат здійснення таких пересувань буксирами ТОВ «МАРКОНІ», та оформлення відповідачем перепусток на територію Миколаївського морського порту.

Водночас, такі доводи оцінюються судом критично.

Так, наказ від 30.07.2024 № 101/25 хоча і встановлює особливий режим судноплавства морських суден та суден внутрішнього плавання, плавучого обладнання, риболовних суден, малих суден, спортивних суден усіх форм власності на судноплавній ділянці річки Південний Буг, Бузькому лимані в межах Миколаївської області, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, однак з огляду на дату його видання (30.07.2024) та період за який позивачем здійснено нарахування бербоут-чартерної ставки (з 01.06.2022 по 31.08.2024) наказ не підлягав застосуванню до правовідносин, які склалися між сторонами протягом майже усього спірного періоду.

Крім того, суд вважає слушними доводи відповідача про те, що наявність відповідного наказу, яким встановлено порядок отримання дозволу на вихід судна, не дорівнює можливості отримання такого дозволу на вихід буксиру «Українець».

Також суд зауважує, що надані до позовної заяви листи Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВТ ГРЕЙН» № В23/04/12 від 28.02.2024, № В23/04/12 від 28.02.2024, № В23 від 20.05.2024, № В54/05/05 від 22.05.2024, № В54/78 від 07.08.2024, № В54/81 від 08.08.2024, № 23-01 від 08.08.2024, № 23-17 від 22.08.2024 та лист Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» № 44-п від 24.05.2024 стосуються обставин пересування буксиру «Ровангард» з метою постачання провізії та палива, а також відвідування та бункерування т/х «MALLARD S». Ці ж обставини підтверджуються і листами Управління інфраструктури Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) від 17.10.2024 № 422/03-24 та від 12.11.2024 № 475/03-24, зі змісту яких вбачається, що за увесь період правового режиму воєнного стану в Україні, до Миколаївської обласної військової адміністрації від ТОВ «Марконі» надійшла одна заявка (вих. № 20 від 12.08.2024) на вихід буксиру «ROWANGARTH» до т/х «MALLARD S», з метою доставляння води, продуктів харчування та представників судновласника.

Листи морського агентства «Атлас» від 15.03.2024, 22.04.2024, 06.05.2024 стосуються обставин отримання адресантом погодження на перешвартування судна «Aquamarine» та буксирів «Нескорений Бахмут», «Ровангард», «Капітан Міхаліс».

Суд звертає увагу позивача на те, що спірні у даній справі правовідносини виникли між сторонами на підставі Договору № 16-П від 07.06.2013 та стосуються встановлення обставин можливості чи неможливості використання відповідачем у спірний період буксиру «Українець», а тому відображені у вищенаведених листах обставини пересування інших буксирів та суден виходять за межі предмету доказування та не беруться судом до уваги.

Посилання ж позивача на лист Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) від 11.10.2024 № 1254/18-04-05/Вих щодо оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» перепусток на працівників та/або транспорт для доступу на територію Миколаївського морського порту за період з 01.06.2022 по 01.09.2024 також не береться судом до уваги, оскільки забезпечення доступу на територію порту не підтверджує факту та можливості використання відповідачем буксиру «Українець».

Так, матеріали справи містять лист філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація Морських портів України» №1320/29-00-06/Вих від 08.11.2024 (на адвокатський запит, поданий в інтересах ТОВ «МАРКОНІ»), зі змісту якого вбачається, що за наявною у філії «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ» інформації, невійськові судна в акваторію Миколаївського морського порту для здійснення вантажних операцій, в період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року не заходили.

Зі змісту листа Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) від 12.11.2024 №1407/18-04-05/Вих вбачається, що у період з 01.06.2022 року по 31.08.2024 року рух суден та плавзасобів в акваторії морського порту Миколаїв було заборонено згідно розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15/1; питання щодо безпечності акваторії Миколаївського морського порту для судноплавства в період дії військового стану знаходиться поза межами компетенції Філії, разом із тим, в разі необхідності рух суден та плавзасобі в акваторії порту потребує узгодження з відповідними компетентними органами; у період з 01.06.2022 по 31.08.2024 судна під обробку вантажів у межах акваторії порту Миколаїв не приймались; у Філії відсутня інформація щодо за залучення Миколаївського морського порту до «Ініціативи щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів»; у Філії відсутні відомості щодо існування тимчасових маршрутів руху суден, за допомогою яких є (був) можливим рух цивільних суден до/з Миколаївського морського порту з 24.02.2022 до 31.08.2024. Крім того, Філією не повідомлено щодо наявності інформації про вихід (захід, перехід) або проведення будь-якої активності в акваторії Миколаївського морського порту у період з 01.06.2022 по 31.08.2024 щодо буксиру «Українець».

Крім того, у листі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 12.11.2024 року №21000/46/10-24 наведено відомості про те, що за інформацією державного підприємства «Адміністрація морських портів України», у період з 01 червня 2022 року до 31 серпня 2024 року судна не приймалися під обробку вантажів у межах акваторії морського порту Миколаїв.

З листа Управління інфраструктури Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) від 12.11.2024 № 475/03-24 (наданого у відповідь на адвокатський запит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ», за змістом якого наведено перелік буксирів, серед яких наявний, зокрема, буксир «Українець») вбачається, що управлінням за результатами розгляду наведеного переліку буксирів встановлено відсутність жодної заявки на вихід (захід, перехід) як від ТОВ «МАРКОНІ», так і від інших підприємств.

Про факт невикористання Фрахтувальником орендованого буксиру свідчить також і наданий відповідачем до матеріалів справи Акт огляду судна від 15.01.2024, оформлений Регістром судноплавства України, зі змісту якого вбачається, що буксир «Українець» перебуває у відстоюванні.

При розгляді даної справи судом також був досліджений наданий відповідачем Висновок Торгово-промислової плати України від 09.02.2023 №653/1.2.

Зі змісту вказаного висновку вбачається таке:

1. Повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну, яке призвело до введення воєнного стану в Україні, починаючи з 24 лютого 2022 року та по теперішній час, військова агресія Російської Федерації з цього часу щодо окремих територій України; окупація Херсонської області та наближення військ агресора притул до міста Миколаїв; бойові дії в період з березня по грудень 2022 року в безпосередній близькості до міста Миколаєва та незважаючи на звільнення міста Херсона по теперішній час залишаються окупованими частина Миколаївської області та значна частина Херсонської області, що перешкоджає судноплавству по річках Південний Буг та Інгул, а також робить неможливим вихід суден у Чорне море, у зв`язку з цим, згідно розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 №15 та №15/1, заборонено рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, а також відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалу портів та терміналів Миколаївського регіону, заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу, є обставинами, за які сторони не можуть бути відповідальними в договірних відносинах, оскільки такі обставини є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними, вони не залежать від волі, бажань та дій сторін.

2. За законодавством України, а саме: частина шоста стаття 762 Цивільного кодексу України, регламентовано право сторони, за цим висновком ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАРКОНІ», ідентифікаційний код юридичної особи: 31883013, вимагати звільнення від сплати бербоут-чартерної ставки, встановленої за договорами бербоут-чартеру № 12-П, № 13-П, № 14-П, № 15-П, № 16-П, № 17-П, що укладені 07 червня 2013 року (зі змінами, внесеними додатковими угодами №1 від 29.12.2015, №2 від 25.04.2018, №3 від 19.03.2018, №4 від 06.02.2019, №5 від 20.02.2020, №6 від 05.04.2021) між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАРКОНЬ (Фрахтувальник) та ДЕРЖАВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» (Судновласник), за весь час, протягом якого Фрахтувальник не міг використовувати орендоване майно (судна) через обставини, за які він не відповідає, правова оцінка яким надана в пункті 1 цього висновків.

Позивач зазначає, що висновок ТПП України від 09.02.2023 №653/1.2, який підтверджував у судовій справі №915/458/23 наявність обставин для звільнення ТОВ «МАРКОНІ» від орендної плати згідно ч.6 ст. 762 ЦК України, підготовлений на підставі документів та тих фактичних обставин справи які діяли в період з 24.02.2022 по травень 2022 року. Даний період господарських правовідносин не є предметом позовних вимог цієї судової справи, а тому, на думку позивача, не може бути визнаний належним доказом. Документи, які надані ТОВ «МАРКОНІ» для аналізу ТПП України, перелік яких міститься на сторінках 1-3 Висновку, не містять повної картини ведення господарської діяльності в межах досліджених договорів бербоут-чартеру №12-П, № 13-11, № 14-П, № 15-П, № 16-П, № 17-П від 07.06.2013, що укладались між позивачем та відповідачем.

Суд зауважує, що Висновок Торгово-промислової плати України від 09.02.2023 №653/1.2 відповідачу було видано на підставі та у межах повноважень Торгово-промислової палати України, передбачених Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Вказаний висновок охоплює період часу з 24.02.2022 по 09.03.2023 (дату складання Висновку), що частково накладається на спірний у даній справі період. В той же час у Висновку зазначено, що обставини, за які сторони не можуть бути відповідальними в договірних відносинах (оскільки такі обставини є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними, вони не залежать від волі, бажань та дій сторін), продовжують діяти і на момент складання Висновку.

За такого, суд вважає обґрунтованими посилання відповідача на те, що оскільки військова агресія станом на 31.08.2024 не припинена, територія держави не звільнена від військ загарбника, а судноплавство по річках Південний Буг та Інгул до Чорного моря і у зворотному напрямку не відновлено і є небезпечним, то обставини, встановлені Висновком як такі, за які сторони не можуть бути відповідальними в договірних відносинах, є діючими і у спірний період з 01.06.2022 по 31.08.2024.

Крім того, про триваючу дію відповідних обставин додатково свідчить і укладена між сторонами Додаткова угода № 8 від 31.08.2024, за змістом якої сторонами фактично підтверджено існування перешкод у використанні зафрахтованого буксиру.

Підсумовуючи викладене вище суд зауважує, що відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд зазначає, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, суд приходить до висновку, що докази, на підтвердження правомірності вимог Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» про стягнення заборгованості зі сплати бербоут-чартерної ставки (яка фактично є орендною платою) за період з 01.06.2022 по 31.08.2024 є менш вірогідними, ніж докази, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» на підтвердження обґрунтування своєї позиції, щодо об`єктивної неможливості використовувати зафрахтований буксир через обставини, за які Фрахтувальник не відповідає.

Такі висновки суду мотивовані передусім підтвердженням обставин захоплення ворожими військами рф територій Миколаївської та Херсонської областей, чим фактично паралізовано морські та річкові перевезення в акваторії морського порту Миколаїв, що негативно вплинуло можливість використання зафрахтованого за умовами Договору буксиру «Українець»; а також відсутністю належних спростувань з боку позивача цих обставин.

Отже, враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що відповідач спростував більш вірогідними доказами заявлені позивачем вимоги, аніж це підтвердив позивач.

Так на переконання суду матеріалами справи підтверджується факт неможливості використання відповідачем зафрахтованого буксиру з незалежних від нього обставин, а, отже, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та звільнення відповідача від сплати бербоут-чартерної ставки за заявлений позивачем спірний період.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

У відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 01.07.2025.

СуддяН.О. Семенчук