Рішення від 23.06.2025 по справі 922/1499/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1499/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультраімпорт", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат", м. Харків про стягнення 180065,70 грн. за участю представників:

позивача - Білуха Р.М.

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ультраімпорт" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 86015,14 грн. пені; 46245,16 грн. збитків від інфляції; 47805,40 грн. 15 відсотків річних; всього - 180065,70 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі, що буде підтверджено додатками після завершення судового процесу.

В обґрунтування позову позивач вказує, що рішенням Господарського суду Харківської області від 15.11.2024 у справі № 922/1738/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультраімпорт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" про стягнення заборгованості були задоволені повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультраімпорт" заборгованість за поставлений товар у розмірі 483570,55 грн., пеню у розмірі 237776,05 грн., інфляційні збитки у розмірі 47380,51 грн., 15% річних у розмірі 107905,59 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 13149,49 грн. Загальна сума стягнення склала 889782,19 грн. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 у справі № 922/1738/24 рішення Господарського суду Харківської області від 15.11.2024 у справі № 922/1738/24 залишено без змін та воно набрало законної сили. Рішення Господарського суду Харківської області від 15.11.2024 у справі № 922/1738/24 було виконано повністю у межах виконавчого провадження №77573229. Датою фактичного виконання судового рішення ТОВ "ВП Роганський м`ясокомбінат" є 20.03.2025. Таким чином, позивач вважає, що додатково нараховані штрафні санкції (неня), інфляційні збитки та проценти річних за період з 23.07.2024 (дата, до якої нараховувалися санкції в попередньому рішенні суду у справі № 922/1738/24) по 20.03.2025 (дата фактичного виконання рішення суду у справі № 922/1738/24) підлягають стягненню.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.05.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання на 26.05.2025 о 11:45.

У судовому засіданні 26.05.2025 судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи по суті на 23.06.2025 о 11:15.

Відповідач 23.05.2025 за вх.№ 12477 та 23.05.2025 за вх.№ 12484 подав до суду заяву про застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої просить суд зменшити розмір неустойки (пені) до 1000,00 грн. При цьому згідно заяви відповідач вказує, що дійсно станом на 2022 та 2023 роки було допущено несплату за договором поставки укладеного з ТОВ "Ультраімпорт". Але вже підчас розгляду справи про стягнення ТОВ "ВП Роганський м`ясокомбінат" здійснювало оплату про що свідчить зменшення позовних вимог зі сторони ТОВ "Ультраімпорт" у справі № 922/1738/24. Також, у заяві відповідач зазначає, що мало місце порушення умов договору зі сторони ТОВ "Ультраімпорт", а саме нездійснення доставки товару, який був предметом договору, що спричинило спірну ситуацію при вирішення питання взаємних обов`язків по договору. Окрім того, у заяві відповідач вказує, що ТОВ "Ультраімпорт" не навело доказів отримання збитків співмірних заявленим штрафним санкціям, та те, що стягнення з відповідача додаткових штрафних санкцій в сумі 86015,14 грн. призведе до погіршення фінансового стану ТОВ "ВП Роганський м`ясокомбінат", яке стабільно здійснює функцію забезпечення харчовими продуктами прифронтового регіону України.

Представник відповідача про призначене на 23.06.2025 о 11:15 судове засідання по справі був повідомлений належним чином, правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

16.12.2022 між ТОВ "Ультраімпорт" (постачальник) та ТОВ "ВП Роганський м`ясокомбінат" (покупець) було укладено договір поставки товару № 28 (надалі договір), відповідно до п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, передбачених даним договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця наступний товар: поліамідні ковбасні, сосисочні і сарделочні оболонки, білкові і натуральні ковбасні і сосисочні оболонки, інші види оболонок, бар`єрну плівку для термофармажних машин, термоусадочні пакети, харчові добавки та інгредієнти, етикетки, кліпси, петлі та інші пакувальні матеріали, у визначеній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною в порядку і строки, встановлені договором, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених в цьому договорі.

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний здійснити оплату за придбаний товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару покупцеві.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.11.2024 у справі № 922/1738/24, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2025, первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультраімпорт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" про стягнення заборгованості було задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультраімпорт" заборгованість за поставлений товар у розмірі 483570,55 грн., пеню у розмірі 237776,05 грн., інфляційні збитки у розмірі 47380,51 грн., 15% річних у розмірі 107905,59 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 13149,49 грн. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ультраімпорт" про стягнення коштів відмовлено.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.11.2024 у справі № 922/1738/24 було встановлено, що ТОВ "ВП Роганський м`ясокомбінат" не надав доказів, які б спростовували наявність перед позивачем заборгованості за договором з оплати за товар у розмірі 483570,55 грн., та те, що позивачем обґрунтовано пред`явлено позов про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором у розмірі 483570,55 грн.

19.03.2025 на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 15.11.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 у справі № 922/1738/24 Господарським судом Харківської області було видано відповідний наказ про стягнення (всього) 889782,19 грн.

19.03.2025 приватним виконавцем Шинделем В.А. було відкрито виконавче провадження № 77573229 на виконання наказу Господарського суду Харківської області від 19.03.2025 у справі № 922/1738/24.

Згідно платіжної інструкції № 9922 від 20.03.2025 приватним виконавцем Шинделем В.А. були перераховані позивачу грошові кошти в розмірі 889782,19 грн. в рахунок повного погашення боргу стягнуті згідно наказу Господарського суду Харківської області від 19.03.2025 у справі № 922/1738/24 (ВП № 77573229).

20.03.2025 виконавче провадження № 77573229 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 19.03.2025 у справі № 922/1738/24 було закінчено згідно постанови про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, рішення Господарського суду Харківської області від 15.11.2024 у справі № 922/1738/24 було виконано повністю у межах виконавчого провадження № 77573229. Датою фактичного виконання даного судового рішення ТОВ "ВП Роганський м`ясокомбінат" є 20.03.2025.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до ст. 692 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що у справі № 922/1738/24 Господарським судом Харківської області були стягнуті з відповідача на користь позивача пеня у розмірі 237776,05 грн., інфляційні збитки у розмірі 47380,51 грн. та 15% річних у розмірі 107905,59 грн., які були нараховані позивачем відповідачу по 22.07.2024 у зв`язку з невиконанням останнім свого обов`язку по сплаті позивачу заборгованості за договором у розмірі 483570,55 грн.

Керуючись ст. 6 ЦК України сторони встановили, що за необґрунтовану відмову в оплаті вартості переданого постачальником покупцеві товару, а також невчасну або неповну оплату товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штрафну неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення. Нарахування пені проводиться протягом всього строку прострочення виконання зобов`язання незалежно від його тривалості (п.7.1. договору).

Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що відповідно до ст. 625 ЦК України, покупець у випадку несвоєчасного розрахунку за поставлені товари, зобов`язаний сплатити постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15% річних від простроченої суми.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови договору та наявність у відповідача заборгованості за договором у розмірі 483570,55 грн., яка була встановлена рішенням Господарського суду Харківської області від 15.11.2024 у справі № 922/1738/24, та яка була сплачена відповідачем 20.03.2025, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 86015,14 грн. пені; 46245,16 грн. збитків від інфляції та 47805,40 грн. 15 відсотків річних за період з 23.07.2024 по 20.03.2025.

Таким чином, позовні вимоги у справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно статей 546, 549 ЦК України, статті 230 ГК України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, а не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

У відповідності до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Доводи відповідача, що нарахована позивачем пеня у розмірі 86015,14 грн. є непомірна велика для відповідача враховуючи складне фінансове становище та події, які наразі відбуваються в Україні, є необґрунтованими та вони не підтверджені відповідними доказами, у зв`язку з чим такі доводи не є виключними обставинами, які можуть стати підставою для зменшення пені.

Верховний Суд у постанові від 21.06.2021 у справі № 904/3177/20 вказав, що зміст положень статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України не зобов`язує кредитора доводити наявність у нього збитків для того, щоб притягнути боржника до відповідальності у вигляді штрафних санкцій, а посилання відповідача, в обґрунтування заяви про зменшення штрафних санкцій, на понесені ним збитки у вигляді виконавчого збору та збитковість його підприємства не може вважатися такими винятковими підставами для їх зменшення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені до 1000,00 грн. та відхилення заяви відповідача про застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати з оплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73-80, 86, 91, 120, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 151, код ЄДРПОУ 34389679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультраімпорт" (49087, м. Дніпро, вул. Калинова, 68, код ЄДРПОУ 44812402) 86015,14 грн. пені; 46245,16 грн. збитків від інфляції; 47805,40 грн. 15 відсотків річних та 3028,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ультраімпорт" (49087, м. Дніпро, вул. Калинова, 68, код ЄДРПОУ 44812402).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 151, код ЄДРПОУ 34389679)

Повне рішення складено "30" червня 2025 р.

СуддяА.М. Буракова