Ухвала від 01.07.2025 по справі 922/2188/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

01 липня 2025 року м. ХарківСправа № 922/2188/25

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Кісь В.В.

розглянувши в судовому засіданні заяву позивача про забезпечення позову (вх.№15166 від 27.06.2025) по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лиманський комбікормовий завод" (84402, Донецька область, місто Лиман, вулиця Північна, будинок 1, ідентифікаційний код 42733895) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Нова" (61002, місто Харків, вулиця Чернишевська, будинок 66, ідентифікаційний код 34328899) про стягнення 20 232 602,93 грн

за участю представників сторін:

позивача (заявника) - адвоката Чунжина В.С.

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лиманський комбікормовий завод" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Нова" (відповідач) про стягнення основної суми боргу у розмірі 7 996 729,28 грн, прямих збитків у розмірі 7 404 971,31 грн та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ 4 830 902,34 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 345 003 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №0106-21 від 01.06.2021 щодо оплати отриманого товару у період з 01.07.2021 року по 30.06.2022 року.

Позивачем до позовної заяви також подано заяву про поновлення строків позовної давності щодо вимог про стягнення грошових коштів основного боргу, пені та реальних збитків.

Окрім того, одночасно з пред`явленням позову позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову (вх.№ 2188/23 від 24.06.2025), в якій він просив суд заборонити будь-які операції з коштами, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Нова" (ЄДРПОУ 34328899) у розмірі 7 996 729,28 гривень.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2188/25. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 21 липня 2025 року об 11:30.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.06.2025 повернуто заяву про забезпечення позову (вх.№2188/23 від 24.06.2025) Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лиманський комбікормовий завод" на підставі ч. 7 ст. 140 ГПК України.

26.06.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про забезпечення позову, яку зареєстровано 27.06.2025 за вх.№ 15166, в якій позивач просить суд заборонити будь-які операції з коштами, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Нова" (ЄДРПОУ 34328899) у розмірі 7 996 729,28 гривень.

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що відповідач мав можливість розрахуватися на протязі 2022 2023 року за існуючу заборгованість перед позивачем, яка визнана ним, але продовжував витрачати кошти не для здійснення розрахунків з позивачем, а на інші операції та навіть відображав прибуток та нерозподілений дохід, чим самим вчинює дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання після неодноразового пред`явлення позивачем усних вимог та навіть не відповів на письмове звернення (вимоги) позивача, а тому заявник просить забезпечити позов: "заборонити будь-які операції з коштами, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Нова" (ЄДРПОУ 34328899) у розмірі 7 996 729,28 гривень".

Згідно зі ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

При цьому ч. 4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.06.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лиманський комбікормовий завод" про забезпечення позову (вх.№15166 від 27.06.2025). Призначено розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін на "01" липня 2025 р. на 12:00 год.

27.06.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача - адвоката Чунжина Вадима Сергійовича надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яку зареєстровано 30.06.2025 за вх.№15271, в якій він просить суд провести за його участю судове засідання, призначене на 01.07.2025 о 12:00 год., та усі наступні судові засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою використання системи відеоконференцзв`язку https://easycon.com.ua/.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.07.2025 задоволено клопотання представника позивача про участь у судових засіданнях по справі №922/2188/25 в режимі відеоконференції (вх. №15271 від 30.06.2025).

Відповідач в призначене на 01.07.2025 о 12:00 год судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, проте до судового засідання через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, яку зареєстровано 01.07.2025 за вх.№ 15408.

У наданих до суду запереченнях на заяву про забезпечення позову відповідач зазначає, що заява про забезпечення позову не обґрунтована, та застосування заходів забезпечення позову не має на меті жодних законних підстав. Відповідач протягом майже 20 років законно та прозоро здійснює господарську діяльність з виробництва курячого м`яса, сумлінно сплачуючи податки, забезпечуючи населення продуктами харчування. Накладення арешту на кошти підприємства призведе до блокування його господарської діяльності, порушить нормальну роботу та завдасть істотної шкоди інтересам підприємства, його контрагентів та працівників. Арешт коштів фактично паралізує можливість здійснювати розрахунки за договорами, виплачувати заробітну плату, податки та інші обов`язкові платежі, що суперечить принципу справедливого балансу інтересів сторін та може створити надмірний та невиправданий тиск на відповідача до винесення рішення по суті спору.

В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні своєї заяви про забезпечення позову та пояснив, що просить забезпечити позов шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, а саме: здійснювати будь-які операції з коштами, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Нова" (ЄДРПОУ 34328899) у розмірі 7 996 729,28 гривень.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Слід зазначити, що сам по собі факт порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем у розумінні приписів ГПК України, не є підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від наявності заборгованості, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Крім того, суд зазначає, що наявність у відповідача можливості в будь-який момент розпорядитися грошовими коштами, які у нього знаходяться є очевидною та не потребує доведення. Проте лише наявність такої можливості не може бути безумовною та єдиною підставою для заборони вчиняти будь-які операції з грошовими коштами вказаного товариства.

Водночас заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов`язаністю з позовною вимогою. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен не лише обґрунтувати причини звернення з такою заявою, а й надати суду докази існування фактичних обставин, що пов`язані з необхідністю вжиття таких заходів.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19.

Аналіз змісту наведеного дає підстави дійти висновку, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен належним чином обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду належні, допустимі, достатні та переконливі докази, що вказують про наявності фактичних обставин, з якими пов`язується важливість та доцільність застосування певного заходу забезпечення позову.

Із матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що на підтвердження доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на те, що відповідач мав можливість розрахуватися на протязі 2022 2023 року за існуючу заборгованість перед позивачем, яка визнана ним, але продовжував витрачати кошти не для здійснення розрахунків з позивачем, а на інші операції та навіть відображав прибуток та нерозподілений дохід, чим самим вчинює дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання після неодноразового пред`явлення позивачем усних вимог та навіть не відповів на письмове звернення (вимоги) позивача.

Разом із тим до матеріалів справи не надано жодного належного допустимого в розумінні приписів процесуального закону документального доказу того, що відповідачем вживаються будь-які реальні заходи, направлені на виведення грошових коштів боржника після звернення позивача до нього з вимогою сплатити заборгованість або пред`явлення позову до суду, з метою уникнення виконання судового рішення у майбутньому, якщо судове рішення буде постановлено на користь позивача.

Оцінюючи підстави для вжиття заходів для забезпечення позову у цій справі та подані на їх обґрунтування відповідні докази, суд також враховує, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір статутного капіталу відповідача становить 50 000 000 грн, що порівняно із сумою заявлених позовних вимог очевидно є достатнім для виконання грошового зобов`язання перед позивачем.

Суд зауважує, що необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В свою чергу, відсутність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, виключає у розумінні приписів статей 136, 137 ГПК України необхідність вжиття таких заходів.

Натомість зазначене вище вказує про наявність лише необґрунтованих припущень позивача, що не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, відтак суд не може розглядати твердження позивача як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову.

Водночас стверджуючи про необхідність застосування заходів забезпечення позову, позивачем взагалі не надано до заяви будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що саме відповідач вчиняє дії, які ускладнюють або призведуть до неможливості виконання судового рішення і порушення прав заявника як позивача, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Отже, позивачем не підтверджено належними, достовірними та достатніми доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому позивачем не доведено зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішенням, а саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість виконання судового рішення у разі не вжиття заходів забезпечення позову не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову.

Відповідно до приписів ч. 6 ст.140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 73-74, 77, 79-80, 136-137, 140, 232-235 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лиманський комбікормовий завод" про забезпечення позову (вх.№15166 від 27.06.2025).

Ухвала набирає законної сили 01.07.2025 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Ухвалу складено 01.07.2025.

СуддяІ.О. Чистякова

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.