Постанова

від 08.12.2010 по справі 34/258-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/258-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2010 року                                    Справа №  34/258-10

          Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  головуючого: судді Чимбар Л.О.(доповідач),

суддів: Чохи Л.В., Пруднікова В.В.,

секретар судового засідання Савін В.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача:  Шаровський С.А. представник, дов.  №314  від 17.05.10;

від відповідача: Горбаненко С.В.представник, дов. №1632/5-1від 10.08.10;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради “Аульський водовід”, Дніпропетровська область, смт. Кринички на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  23.09.2010р. у справі №34/258-10

за позовом: відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”, м. Дніпропетровськ

до: комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради “Аульський водовід”, Дніпропетровська область, смт. Кринички

про стягнення 7913250грн.82коп.,

В С Т А Н О В И В :

 Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2010р. у справі №34/258-10 (суддя –Примак С.А.)  позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" на користь відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 7 529 151,64грн. та реактивну електроенергію у розмірі 100 631,65грн., три відсотки річних у розмірі 36 61490грн., державне мито у розмірі 24 704,53грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 228,64 грн., видано наказ. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що факт заборгованості відповідача згідно умов договору складеного між сторонами підтверджується матеріалами справи, відповідач не розрахувався  за надані позивачем послуги , чим порушив вимоги статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду та постановити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки стягнув заборгованість та 3% річних на загальну суму 11 316 206грн.46коп. при заявлених позивачем до стягнення               7 938 986грн.82коп., а також посилається на порушення судом ст.75 ГПК України.

Позивач у відзиві проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним і обґрунтованим, просить  в задоволенні скарги  відмовити та виправити описки у рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2010р., виклавши текст у наступній редакції:

-          у мотивувальній частині рішення: “Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 3 % річних за активну електроенергію за період березень-травень 2010р. та реактивну електроенергію за період березень-травень 2010р. у розмірі 36 614грн.90коп.  

-          у резолютивній частині рішення “стягнути з комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради “Аульський водовід” на користь відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” 3 % річних у розмірі 36614грн.90коп.

        В судовому засіданні 08.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.              

Заслухавши доповідь головуючого судді –доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 11.05.2007 року між ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" та комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" було укладено договір №103/9 про постачання електричної енергії.

Відповідно до умов вищезазначеного договору, Постачальник (позивач) зобов'язаний постачати електроенергію відповідачу (споживач), який, в свою чергу, повинен вчасно сплачувати за спожиту активну енергію та компенсувати втрати на поточний рахунок ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго".

Порядок розрахунків за поставлену активну електроенергію встановлено в додатку №3 до договору №103/9 від 11.05.2007р.

Розрахунковий період встановлюється з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Відповідно до Розділу №4 вищезазначеного додатку, остаточний розрахунок здійснюється на підставі самостійно отриманого у постачальника рахунка протягом трьох діб після подання акту про використану електричну енергію відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, згідно п.2.2 цього додатку, або за остаточним рахунком, нарахованим згідно п.2.3 цього додатку, протягом п'яти операційних банківських днів з дня отримання рахунку.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків, за ним виникла заборгованість за період березень-травень 2010р., яка на момент подачі позовної заяви, становила 7 529 151,64 грн. за спожиту активну електроенергію та 100 631,65 грн. за спожиту реактивну електроенергію.

Факт вручення рахунків підтверджується реєстром виданих рахунків по активній та реактивній електроенергії.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону Уукраїни «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Саме зважаючи на цю правову норму, господарським судом було правомірно відмовлено ВАТ „ЕК „Дніпрообленерго" у стягненні пені у сумі 246 852,63 грн., нарахованої Компанією боржнику за прострочення оплати за активну і реактивну електроенергію.

Нормами ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України закріплено, що господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо ж зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки. Останні встановлені, зокрема, ст. 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, встановлене ст. 625 ЦК, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, і їх нарахування є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а нарахування 3% річних за прострочення грошових розрахунків є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як санкції за порушення грошових зобов'язань та у зв'язку з цим відносити до інших санкцій у розумінні ст. 12 Закону України„Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Виходячи з викладеного, господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні рішення від 23.09.2010 по справі № 34/258-10 не виходив за межі позовних вимог, заявлених позивачем, а допустив наступні описки у тексті рішення:

-          у мотивувальній частині рішення був неправильно зазначений період заборгованості за реактивну електроенергію, за прострочення оплати якої були нараховані 3 % річних. Так, позивачем у позовній заяві була заявлена до стягнення заборгованість за реактивну електроенергію, яка виникла у період березень-травень 2010. За прострочення заборгованості, яка виникла у цьому періоді відповідачу були нараховані 3 % річних. Суд же у мотивувальній частині рішення помилково зазначив, що 3 % річних стягує за прострочення оплати заборгованості за реактивну електричну енергію, яка виникла у період грудень 2009, січень, лютий 2010 ;

-          у резолютивній частині рішення була допущена помилка - замість  стягнення 3% річних в розмірі 36 614,90 грн., зазначених у мотивувальній частині рішення, суд у резолютивній частині рішення зазначив про стягнення 36 61490грн.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне рішення господарського суду в цих  частинах змінити.

Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -  

                                             ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради “Аульський водовід”, Дніпропетровська область, смт. Кринички  задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від  23.09.2010р. у справі № 34/258-10 змінити.

У мотивувальній частині рішення абзац 13 на другій сторінці  викласти в наступній редакції:

«Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача три відсотки річних за активну електроенергію за період березень-травень 2010 та реактивну електроенергію за період березень-травень 2010 у розмірі 36 614,90 грн.».

               Резолютивну частину рішення стосовно стягнення 3% річних викласти в наступній редакції:

                „Стягнути з Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради „Аульський водовід" на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго" З % річних у розмірі                  36 614,90 грн.";

В решті рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ згідно постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

 Головуючий                                                                        Л.О. Чимбар

 Суддя                                                                                     Л.В.Чоха

 Суддя                                                                                    В.В. Прудніков

Постанова виготовлена в повному обсязі 13.12.2010 року.