Рішення від 18.06.2025 по справі 606/418/25

Справа № 606/418/25 року

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2025 року м.Теребовля Теребовлянський районний суд

Тернопільської області в складі:

головуючого судді Малярчука В.В.

при секретарі Зіньковській Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Теребовлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Золотниківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Теребовлянської державної нотаріальної контори про визнання права власності на будинковолодіння, -

В СТ А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся до суду в із позовною заявою до відповідача Золотниківської сільської ради, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Теребовлянської державної нотаріальної контори про визнання права власності на будинковолодіння, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , посилаючись на мотиви, викладені в позовні заяві.

В судове засідання позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явилися, однак в заяві до суду просять справу слухати у їх відсутності, позов підтримують повністю та просять його задовольнити.

Представник відповідачаЗолотниківської сільськоїради Тернопільськогорайону Тернопільськоїобласті у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, та час розгляду справи, але не повідомив суд про причини своєї неявки.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Теребовлянської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлена про місце, та час розгляду справи, але не повідомив суд про причини своєї неявки.

В судове засідання позивачка не з`явилася, однак в позовній заяві просять справу слухати в їх відсутності.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Судом ухвалено рішення при заочному розгляді, відповідно до статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, оскільки судом встановлено наступне.

Відповідно до довідки виданої виконкомом Золотниківської сільської ради № 57 від 04.03.2025 року господарство за адресою село Сапова Тернопільського (раніше Теребовлянського) району станом на 15.04.1991 року відносилося до колгоспного двору. Станом на 15.04.1991 року зареєстровані і проживали : голова двору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внук ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Однак, згідно погостодарської книги за особовим рахунком № НОМЕР_1 господарства ОСОБА_3 станом на 01.01.1991 року членами колгоспного двору рахувалися: голова двору ОСОБА_3 (дружина), ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 (чоловік), ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 (син), ІНФОРМАЦІЯ_4 , який вибув з господарства в м. Тернопіль на роботу 20.03.1991 року, та ОСОБА_2 (внук), ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності вказаного Закону (до 1 січня 2004 року), застосовуються норми, що діяли раніше.

Так, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про власність", майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до підпункту а та б пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , положення статей 17, 18 Закону України "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Так, ОСОБА_5 (син), ІНФОРМАЦІЯ_4 , який вибув з господарства в м. Тернопіль на роботу 20.03.1991 року не втратив права на частку в майні вказаного колгоспного так як, відповідно до статті 126 Цивільного кодексу Україн и (редакція1963року) працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв`язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.

Відповідно до частини 1 статті 120 Цивільного кодексу України (редакція 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Таким чином,із вищевказаноговбачається,що власникамипо часткижитлового будинкуз надвірнимибудівлями таспорудами в АДРЕСА_1 були ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Судом встановлено,що згідносвідоцтва просмерть серії НОМЕР_2 від 19липня 1999року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 18.

Після його смерті відкрилася спадщина на частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 .

Відповідно додовідки виданоїЗолотниківською сільськоюрадою №05від 16січня 2025року ОСОБА_4 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 бувзареєстрований тапроживав в АДРЕСА_1 . На день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з ним була зареєстрована і проживала дружина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України (редакція 1963 року) визнається,що спадкоємецьприйняв спадщину: якщовін фактично вступив в управління абоволодіння спадковиммайном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини

заяву про прийняття спадщини.

Згідно свідоцтвана спадщинуза закономсерії ВАЕ№ 382875від 14травня 2003року, ОСОБА_3 дружина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 прийняла спадщину після смерті чоловіка.

Таким чином, ОСОБА_3 стала власницею частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 .

Згідносвідоцтва просмерть серії НОМЕР_3 від 19квітня 2004року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис № 3.

Відповідно до ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Після їїсмерті відкриласяспадщина на частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 .

Рішенням Теребовлянськогорайонного судувід 25.04.2024року усправі №606/594/24позивачці ОСОБА_1 було визначенододатковий строкдля прийняттяспадщини післясмерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10 грудня 2024 року № 844/02-14 виданої державним нотаріусом Теребовлянської державної нотаріальної контори Хомутовою О.М. було відмовлено позивачці ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом на житловий будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 , у зв`язку із відсутністю реєстрації на вищевказане нерухоме майно.

За умовами частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено частиною 2 статті 16 ЦК України, захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом, в тому числі, шляхом визнання права.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (див. Лист ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

Право власності гарантоване статтею 41 Конституції України і не може бути визнане дійсним чи не дійсним, оскільки як суб`єктивне право є можливістю здійснювати або не здійснювати будь-які дії, що прямо не заборонені законом, у даному випадку - володіти, користуватися і розпоряджатися своїм житлом.

Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до вимог статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі викладеного, суд дійшов до переконання, що позов слід задовольнити частково, визнавши за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 право власності на частку житловогобудинку знадвірними будівлямита спорудами,що в АДРЕСА_1 після смертіматері ОСОБА_3 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ,та визнавшиза ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 , як за членом колишнього колгоспного двору.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76, 80, 258, 259, 263-265, 268, 273, 355 ЦПК України,ст. 120,549 ЦКУкраїни (редакція1963року), ст. ст. 16, 182, 321, 328, 392, 1216-1218, 1220-1222, 1261, 1262, 1268-1270, 1273, 1296 та 1297 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , право власності на частку житловогобудинку знадвірними будівлямита спорудами,що в АДРЕСА_1 після смертіматері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 , право власності на частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 , як за членом колишнього колгоспного двору.

У решті позову відмовити, у зв`язку із його безпідставністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити учасникам справи, що інформацію щодо справи що розглядалася вони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://tr.te.court.gov.ua.

ГОЛОВУЮЧИЙ В.В. МАЛЯРЧУК