Ухвала від 27.06.2025 по справі 295/8671/25

Справа №295/8671/25

1-кс/295/3639/25

УХВАЛА

27.06.2025 року м. Житомир

Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про арешт майна, внесене заступником керівника другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12022231080000178 від 23.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, та додані до нього матеріали, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся із указаним клопотанням, в якому послався на те, що старший сержант внутрішньої служби ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відповідно до наказу начальника ДУ «Північна виправна колонія (№90) Міністерства юстиції України» від 14.12.2020 № 187/ОС перебував на посаді начальника чергової варти відділу охорони ДУ «Північна виправна колонія (№90), тобто будучи працівником правоохоронного органу, вчинив злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин.

Згідно із Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом. Всупереч вказаним нормам права президент російської федерації ОСОБА_6 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади російської федерації (далі - рф), діючи всупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131(ХХ), від 14.12.1974

№ 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та збройний конфлікт проти України. Так, 24.02.2022 о 5 год. президентом рф путіним в.в. оголошено про початок спеціальної військової операції на території України. Того ж дня, близько 05 год. 10 хв. збройними силами російської федерації (далі зсрф), що діяли за наказом керівництва рф, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та іншим військовим формуванням. Після чого, тоді ж, збройні формування рф, і регулярні незаконні збройні формування та групи найманців, створені, підпорядковані, керовані та фінансовані рф (далі військові формування рф), сухопутним шляхом зайшли на суверенну територію України з метою повалення конституційного ладу та захоплення державної влади України, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме незаконно вторглись на територію України через державні кордони України у Житомирській, Київській, Чернігівській, Херсонській, Миколаївській, Харківській, Сумській, інших областях та здійснили збройні напади на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, цивільні об`єкти, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також здійснили окупацію окремих частин з числа вказаної території, чим змінили межі території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до цього часу та призводить до загибелі людей та інших тяжких наслідків.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який безперервно продовжувався, востаннє відповідно до Указу Президента України № 26/2025 від 14.01.2025, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.01.2025 № 4220-ІХ із 05 год. 30 хв. 08.02.2025 строком на 90 діб. Так, у період з 24.02.2022 по цей час більшу частину території Херсонської області захоплено військовослужбовцями зсрф і вона знаходиться під тимчасовою окупацією держави-агресора, що визначено Переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блоковані) станом на 25 квітня 2022 року, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75, що у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022) є незаконним і не створює для російської федерації жодних територіальних прав. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 визначено, що з 01.03.2022 Херсонська територіальна громада (м. Херсон) перебувала в тимчасовій окупації військових рф окупаційними військами рф. Разом з тим, представниками рф держави-агресора, всупереч порядку, установленому Конституцією та законами України, цілеспрямовано було створено систему незаконних органів державної влади на тимчасово окупованій території Херсонської області, в тому числі правоохоронних. Зокрема, у тимчасово окупованому м. Херсон окупаційною адміністрацією (Приказ воєнного коменданта Херсонской области №18 от 07.05.2022) створено незаконний орган з питань виконання покарань «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области» (далі «УСИН по Херсонской области»), зареєстрований як юридична особа рф, який розпочав функціонувати з 07.05.2022 та об`єднав у собі всі установи виконання покарань, які знаходились на тимчасово окупованій території, серед яких і незаконно створений на базі державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)» (код ЄДРПОУ 08564699, м. Херсон, вул. Некрасова, 234) орган з питань виконання покарань «ИК «Северная исправительная колония (№90) Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области». Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», до правоохоронних органів, серед інших, належать органи і установи виконання покарань, а також інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. З урахуванням наведеної норми закону можна зробити висновок про те, що незаконно створена «ИК «Северная исправительная колония (№90) Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области» є незаконним правоохоронним органом, створеним на тимчасово окупованій території України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , являючись громадянином України, перебуваючи на посаді начальника чергової варти відділу охорони ДУ «Північна виправна колонія (№90), тобто будучи працівником правоохоронного органу, діючи умисно, всупереч вимогам чинного законодавства, достовірно знаючи про збройну агресією рф проти України як обставину, яка є загальновідомим фактом, а також достеменно знаючи про факт захоплення частини Херсонської області, в тому числі м. Херсон, збройними формуваннями рф, 31 травня 2022 року, з метою переслідування своїх особистих інтересів, підтримуючи воєнну агресію та окупаційну політику рф на території України, в порушення вимог Конституції та законів України, добровільно працевлаштувався на посаду «младшего инспектора 1 категории отдела охраны учреждения» вище вказаного незаконного органу ИК «Северная исправительная колония (№90) Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области» (приказ УСИН по Херсонской области от 31.05.2022 № 13-ос), із присвоєнням «специального звания старший сержант внутренней службы, с должностным окладом 14483 рублей», таким чином зайнявши посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території. Усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись раніше виниклим особистим мотивом, ОСОБА_5 01 червня 2022 року приступив до виконання своїх службових обов`язків «младшего инспектора 1 категории отдела охраны учреждения ИК «Северная исправительная колония (№90) Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области», до яких, крім іншого входило чергування у складі відділу охорони, контроль за несенням служби вартовими незаконно створеної установи, які ОСОБА_5 виконував до 10.11.2022.

Таким чином, у зв`язку з наявністю достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення 30.04.2025 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України. Санкція частини 7 статті 111-7 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, та, відповідно до ч. 4

ст. 12 КК України, вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Як стверджує сторона обвинувачення у клопотанні, викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення, в порядку визначеному КПК України доказами, які серед іншого відображені у наступних матеріалах досудового розслідування: рапортом ДОП СП Генічеського РВП ГУНП в Херсонській області від 22.11.2022 ОСОБА_7 щодо факту виявлення колабораційної діяльності ОСОБА_5 ; поясненням ОСОБА_5 від 22.11.2022; показами свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та іншими; висновком службового розслідування від 24.12.2022 № 286/ВС проведеного ДУ «Північна виправна колонія №90»; копією «Приказа Управления служби исполнения наказаний по Херсонской області от 31.05.2022 № 13», відповідно до якого ОСОБА_5 призначено на посаду молодшого інспектора 1 категорії відділу охорони ИК «Северная исправительная колония №90»; допитом свідка ОСОБА_14 від 17.03.2025; іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.

В клопотанніслідчий зазначає,що згідноінформаційної довідки№ 424728613від 30.04.2025з Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна ОСОБА_5 на правівласності належить 1/3 житлових приміщень у гуртожитку АДРЕСА_1 загальною площею 34,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1306614965101).

Посилаючись на положення ст. 170 КПК України, завдання арешту майна та з метою можливої конфіскації майна, як виду покарання, слідчий за погодженням із прокурором просить накласти арешт на 1/3 житлових приміщень у гуртожитку № 58, АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_5 .

Слідчий в судове засідання не з`явився, просив розгляд клопотання проводити без його участі, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі.

З метою забезпечення арешту майна та зважаючи на наведені стороною обвинувачення у клопотанні обставини, розгляд клопотання про накладення арешту на майно здійснюється без повідомлення підозрюваного, власника майна ОСОБА_5 .

Згідно з ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття у судове засідання слідчого не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неприбуттям учасників провадження.

Вивчивши й дослідивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із витягу з кримінального провадження №12022231080000178 від 23.11.2022 другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Житомир) ТУ ДБР розташованого у місті Хмельницькому здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

У межах указаного кримінального провадження 30.04.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у колабораційній діяльності, тобто у добровільному зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Санкція частини 7 статті 111-7 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).

Згідно ізч.1ст.170КПК Україниарештом майнає тимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомкримінального правопорушення,підлягає спеціальнійконфіскації упідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди,можливої конфіскаціїмайна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно із ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що об`єкт нерухомого майна житлові приміщення АДРЕСА_1 , належить на правівласності ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_16 .

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру, щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В обґрунтування заявленого клопотання слідчий зазначив, що метою накладення арешту на майно у даному випадку є забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання у разі визнання винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Частиною першою статті 173 КПК України визначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

За сталою судовою практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні питання щодо законності й обґрунтованості арешту майна та відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Відтак слідчий суддя вважає, що втручання у право власності підозрюваного ОСОБА_5 на даному етапі досудового розслідування є законним, відповідає суспільному інтересу та при цьому враховано розумність та співмірність (справедливий баланс) обмеження права власності завданням кримінального провадження, оскільки іншим чином неможливо забезпечити збереження указаного майна.

Згідно ізч.10ст.170КПК Україниарешт можебути накладенийу встановленомуцим Кодексомпорядку нарухоме чинерухоме майно,гроші убудь-якійвалюті готівкоюабо убезготівковій формі,в томучислі коштита цінності,що знаходятьсяна банківськихрахунках чина зберіганніу банкахабо іншихфінансових установах,видаткові операції,цінні папери,майнові,корпоративні права,віртуальні активи,щодо якихухвалою чирішенням слідчогосудді,суду визначенонеобхідність арештумайна.

Таким чином, з огляду на встановлені в ході розгляду клопотання обставини, враховуючи правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри для даної стадії досудового розслідування, розумність та співрозмірність обмеження права власності, наслідки арешту майна для власника, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання внаслідок вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що вимоги клопотання підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт із забороною відчуження на належне ОСОБА_5 майно, а саме 1/3 житлових приміщень у гуртожитку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1306614965101).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1