Рішення від 26.06.2025 по справі 695/292/20

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/292/20

номер провадження 2/695/44/25

26 червня 2025 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Середи Л.В.,

за участю:

секретаря с/з Оніщенко Н.В.,

представника позивача адвоката Сизька Б.Б.,

представника відповідача адвоката Лучинович І.В.,

представника відповідача Короткого К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Золотоноша в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Золотоніський професійний ліцей» про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Державного навчального закладу «Золотоніський професійний ліцей» у якому просила:

- поновити строк звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України, пропущений позивачем з поважних причин;

- визнати незаконним та скасувати наказ Державного навчального закладу «Золотоніський професійний ліцей» від 10.10.2019р. №110-КР «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника директора з навчально-виховної роботи».

В обґрунтування позову зазначено, що 10.10.2019р. директором ліцею був виданий наказ №110-КР «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника директора з навчально-виховної роботи» відповідно до якого ОСОБА_1 оголошено догану. Позивач вважає вказаний наказ протиправним, оскільки він виданий директором без встановлення та доведення вини позивача. На думку позивача оскаржуваний наказ не містить повних та точних відомостей про те, яке саме порушення вчинив позивач та в чому воно конкретно полягає, які із функціональних обов`язків, що обумовлені трудовим договором, порушив позивач та яка шкода заподіяна позивачем та кому. Також позивач вказує, що вказаний оскаржений наказ їй був надісланий засобами поштового зв`язку та вона отримала його 09.11.2019р. Оскільки позивач з грудня 2019 по майже кінець січня 2020 р. проходила як амбулаторне так і стаціонарне лікування то не мала можливості своєчасно звернутись до суду, а тому просила суд поновити строки на оскарження вказаного наказу.

За таких підстав позивач звернулася до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 25.02.2020р. відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву.

У квітні 2020р. до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого представник відповідача заперечував проти задоволення позову. Відповідач стверджує, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало вчинення нею грубого порушення етичних норм поведінки педагогічного працівника. Зазначене порушення полягало у спричиненні (провокуванні) позивачем конфліктів, що мали місце 24 вересня 2019 року, з прибиральницею ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» ОСОБА_2 та майстром ОСОБА_3 . Відповідач наполягає, що на підставі доповідних записок, складених прибиральницею ОСОБА_2 та майстром ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» ОСОБА_3 , було проведено службове розслідування. У ході цього розслідування було встановлено факт порушення позивачем етичних правил поведінки педагогічного працівника. З огляду на виявлені порушення, позивача було правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності, про що їй було оголошено відповідний наказ. Відповідач зазначає, що позивач дізналася про факт притягнення її до дисциплінарної відповідальності 10 жовтня 2019 року, тобто в день оголошення оспорюваного наказу. Таким чином, позивач мала можливість звернутися до суду із зазначеним позовом у період з жовтня по грудень 2019 року, проте не скористалася цим правом. З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що позивачем пропущено встановлений строк на оскарження зазначеного наказу, що, на його думку, є підставою для відмови у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на повному задоволенні позовних вимог, зазначив, що наявні у матеріалах справи докази свідчать про відсутність законних підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Крім того, представник позивача наголосив, що відповідачем не було доведено у встановленому законом порядку правомірність винесення оспорюваного наказу.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що відповідачем було проведено дисциплінарне розслідування, яким встановлено вину позивача. Крім того, представники відповідача наголосили, що позивач достовірно знала про оскаржуваний наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, оскільки вказаний наказ був їй зачитаний. Однак, позивач звернулася до суду лише через п`ять місяців після складення наказу, що свідчить про пропуск встановленого законодавством строку для його оскарження. На думку представників відповідача, це є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

У ході судового розгляду була допитана позивач ОСОБА_1 , яка повідомила, що має 23-річний стаж роботи у ліцеї. Вона зазначила, що у неї склалися неприязні відносини з нинішнім директором ліцею ОСОБА_4 . ОСОБА_1 пояснила, що 24 вересня 2019 року, коли вона перебувала на подвір`ї ліцею у особистих справах, її зустріли директор ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Між ними виникла суперечка. Згодом директор ОСОБА_4 залишив їх, а позивач залишилася зі ОСОБА_2 , яка, за її словами, почала висловлюватися на її адресу нецензурною лайкою. Після цього інциденту позивач пішла до свого кабінету. Через деякий час вона зустрілася із ОСОБА_3 , яка також висловила їй претензії. ОСОБА_1 категорично заперечує, що вона ображала ОСОБА_2 або ОСОБА_3 , а також стверджує, що не вживала нецензурної лайки. Через деякий час до її кабінету прийшов директор ОСОБА_4 і почав на неї кричати, внаслідок чого позивач відчула погіршення самопочуття та була вимушена викликати швидку медичну допомогу. ОСОБА_1 також повідомила, що перебувала на лікарняному у період з 25 вересня 2019 року по 05 жовтня 2019 року. У подальшому, позивачу був зачитаний їй у кабінеті директора оспорюваний наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, при цьому жодного службового розслідування не проводилося. Надалі ОСОБА_1 звернулася зі скаргою до директора обласного відділу освіти, який порадив їй звернутися до суду. Після цього вона почала вимагати видати їй зазначений наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності. За її словами, цей наказ вона отримала лише засобами поштового зв`язку у листопаді 2019 року. Позивач пояснила, що у зв`язку з цією ситуацією вона неодноразово хворіла, що стало причиною неможливості своєчасного звернення до суду.

У ході судового розсліду справи були допитані свідки, а саме;

- ОСОБА_5 , яка пояснила суду, що вона працювала в ліцеї протягом п`яти років та звільнилася у 2020 році. Вона зазначила, що позивача ОСОБА_1 учні дуже поважали, та вважає її висококваліфікованим фахівцем у своїй справі. Характеризувала атмосферу в колективі ліцею як незадовільну, вказавши на часті конфлікти. За її словами, керівництво здійснювало тиск (цькування) на двох заступників, зокрема на ОСОБА_1 . Свідок також зазначила, що прибиральниці дозволяли собі неналежну поведінку, часто вживали нецензурну лексику, через що вона сама була змушена робити їм зауваження. Свідок пригадала конфлікт, що стався між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у коридорі ліцею під час навчальних занять. Вона зазначила, що під час цього конфлікту ОСОБА_4 кричав на ОСОБА_1 . Через деякий час після цього інциденту свідок зайшла до кабінету ОСОБА_1 і застала її в стані розпачу;

- ОСОБА_6 , яка пояснила суду, що вона працює в ліцеї та бачила, коли на першому поверсі почався конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . ОСОБА_1 була ініціатором даного конфлікту, виражалась нецензурно в сторону адміністрації. Коли ОСОБА_3 заступилась за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 почала кричати і на неї. Свідок була присутня в кабінеті директора, коли оголошували ОСОБА_1 наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Було декілька примірників наказу. Плаксій заслухала наказ, однак від його отримання та підписання у ньому відмовилась. Дати вказаних подій свідок не пам`ятає;

- ОСОБА_7 , який пояснив, що він працював викладачем та соціальним педагогом ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей», добре знає ОСОБА_1 , вважає її висококваліфікованим працівником. Між ОСОБА_1 та викладачем ОСОБА_8 виникали конфлікти через те, що ОСОБА_1 вимагала від ОСОБА_8 виконання своїх обов`язків класного керівника, а ОСОБА_8 постійно скаржилась на ОСОБА_1 директору. Свідок чув як директор ліцею погрожував ОСОБА_1 за те, що та чіпає відданих йому людей. У вересні 2019р., точної дати не пам`ятає, будучи у фойє ліцею під час великої перерви бачив, як директор, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підійшли до ОСОБА_1 та почали на неї кричати. ОСОБА_1 робила їм зауваження вказуючи на присутність дітей. Після цього ОСОБА_1 пішла до себе в кабінет. Свідок та інші працівники зайшли до ОСОБА_1 та заспокоювали її, потім він пішов до себе та через деякий час у вікно помітив як до ліцею приїхала швидка допомога;

- ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона працює на посаді інспектора відділу кадрів. У вересні 2019 року її викликав директор та надав заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сказавши підготувати на їх основі наказ про оголошення догани. Через деякий час викликали до кабінету директора ОСОБА_1 , яка заслухавши зміст наказу відмовилась його підписувати та отримувати копію;

- ОСОБА_2 , пояснила суду, що у вересні 2019р. до неї підійшла ОСОБА_1 та почала на неї кричати за те, що їй щось, нібито, наговорили учні ліцею. Через це їй стало зле та вона повідомила про інцидент директора. Свідок вказує, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 були часті конфлікти зі сварками та нецензурною лексикою в тому числі при учнях ліцею;

- ОСОБА_3 , яка в судовому засіданні пояснила, що в кінці вересня 2019р. вона була свідком конфлікту, що виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через якісь давні образи. Конфлікт між ними був тривалим, відбувався як в приміщені ліцею так і на подвір`ї. Свідок робила зауваження щоб учасники конфлікту припинили сваритись при учнях ліцею, однак у відповідь ОСОБА_1 почала ображати матір свідка, яка раніше працювала у вказаному ліцеї у зв`язку з чим вона і написала доповідну записку на ім`я керівника ліцею;

- ОСОБА_10 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона працювала на посаді практичного психолога ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей». За її словами, ситуація в колективі почала погіршуватися з вересня 2019 року, що супроводжувалося звільненнями викладачів. Свідок засвідчила, що була очевидцем події, коли ОСОБА_1 зайшла до кабінету, де також перебував ОСОБА_7 . На той момент ОСОБА_1 знаходилася у вкрай пригніченому емоційному стані, спричиненому конфліктом із прибиральницею ОСОБА_2 . Згодом, після розмови ОСОБА_1 з директором, її емоційний стан погіршився ще більше, що вимагало виклику швидкої медичної допомоги. Свідок охарактеризувала ОСОБА_1 як неконфліктну, виважену особу, яка користувалася повагою серед учнів. Свідок зазначила, що про конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вона дізналася зі слів інших осіб, стверджувала, що в колективі панувала нездорова атмосфера, спричинена тиском керівництва на ОСОБА_1 та на всіх викладачів, які її підтримували;

- ОСОБА_11 , яка пояснила суду, що в кінці вересня 2019р. вона стояла біля розкладу коли до неї підійшла ОСОБА_1 та зробила зауваження, поруч була ОСОБА_2 , яка за неї заступилася, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник конфлікт, однак свідок не стежила за його розвитком та пішла у своїх справах;

- ОСОБА_12 , яка пояснила суду, що вона перебувала на посаді старшого майстра ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей», добре знає ОСОБА_1 , ніколи не чула від неї нецензурної лексики на відмінно від директора Між директором та ОСОБА_1 існує давній конфлікт через підтримку останньою ОСОБА_13 із якою директор також перебував у конфлікті. Свідок була присутня коли директор зачитував наказ ОСОБА_1 про дисциплінарну відповідальність. ОСОБА_1 була дуже пригнічена, ніхто нічого підписувати їй не пропонував, після того як зачитали наказ директор сказав «свободна». Ніяких актів про відмову від підписання наказу не складали, такі акти складались значно пізніше. Таких актів було декілька, фактично усі документи переписувались після приходу адвоката. ОСОБА_1 після зачитання наказу почувала себе дуже погано, а тому їй викликали швидку. Після нового року їх зібрали в приміщені де прийшов адвокат ОСОБА_14 та розповідав що потрібно казати у судовому засідання коли будуть слухатись справи за позовами ОСОБА_13 ..

Заслухавши пояснення сторін по справі та свідків, дослідивши матеріали справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За змістом ч. 1 ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (ч. 1 ст. 147 КЗпП України).

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається, як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з тим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина особи як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини, а так само за відсутності будь-якої зі складових елементів дисциплінарного проступку, працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

У трудовому законодавстві визначено певну процедуру притягнення фізичної особи до дисциплінарної відповідальності як одного з видів юридичної відповідальності, дотримання якої є передумовою правомірності застосованих до працівника заходів.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Обов`язкове отримання пояснень від особи, яка підозрюється або яку звинувачено у порушенні трудової дисципліни, є однією з важливих форм гарантій, наданих працівникові для захисту своїх законних прав та інтересів, з метою недопущення безпідставного застосування стягнення.

Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, доведених відповідними доказами, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності (висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17).

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним умисно або з необережності.

У постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі №487/1885/17 (провадження № 61-25009св18) вказано, що «підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця. Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника».

Судом встановлено та жодною із сторін не заперечується, що позивач ОСОБА_1 працювала на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей».

24.09.2019р. на ім`я директора ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» надійшли доповідні записки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , копії яких додані відповідачем до відзиву на позовну заяву.

Згідно доповідної записки ОСОБА_2 , остання просить відреагувати на зухвалу поведінку стосовно неї зі сторони заступника директора ОСОБА_1 . Повідомила, що внаслідок конфлікту у неї значно погіршився стан здоров`я та просить відреагувати на поведінку ОСОБА_1 .

Доповідною запискою ОСОБА_3 довела до відома директора, що заступник директора з виховної роботи ОСОБА_1 , використовуючи своє службове становище, ображала, цим самим принижуючи честь і гідність її і її матері. Просила вжити заходів.

08.10.2019р. ОСОБА_15 надала на ім`я директора ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» пояснюючу записку, у якій заперечила вживання нецензурної лайки в навчальному закладі відносно працівників чи учнів та заперечувала, що про матір ОСОБА_3 обмовлялася будь-яким чином. Вважає, що доповідні записки написані з метою обмовити її на догоду керівнику. Вказувала, що ОСОБА_2 ображає учнів своєю нецензурною лайкою та вказувала на обізнаність про це директора до якого звертались учні із відповідними скаргами.

10.10.2019р. було видано наказ №110-КР за підписом директора ліцею ОСОБА_4 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника директора з навчально-виховної роботи», відповідно до якого ОСОБА_1 заступнику директора з виховної роботи оголошено догану. Інспектора відділу кадрів Кареліній Н.М. доручено ознайомити ОСОБА_1 з наказом №110 від 10.10.2019р. під підпис. Контроль за виконанням наказу директор залишив за собою.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, у своєму відзиві на позовну заяву стверджує, що за результатами доповідних записок, зазначених вище, було проведено службове розслідування. За наслідками цього розслідування та допиту свідків нібито було встановлено порушення ОСОБА_1 пунктів 1.8 та 3.23 посадової інструкції, затвердженої наказом директора ліцею від 06.04.2018 р. №88. Відповідач також зазначає, що ОСОБА_1 на вимогу директора надала письмові пояснення стосовно фактів, викладених у доповідних записках працівників ліцею ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Таким чином, відповідач стверджує про дотримання процедури відібрання письмових пояснень у працівника в межах з`ясування обставин скоєння дисциплінарного проступку.

Однак, суд не погоджується з вищезазначеними твердженнями відповідача, виходячи з наступного.

Відповідачем не було надано жодного належного та допустимого доказу щодо факту проведення будь-якого розслідування обставин, викладених у доповідних записках ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Зокрема, у матеріалах справи відсутня інформація про суб`єкта, який проводив розслідування (не зазначено, яка особа або комісія була уповноважена на проведення службового розслідування), порядок проведення розслідування (відсутні відомості про методику, етапи та регламент проведення такого розслідування), не надано жодного акту, протоколу, висновку чи іншого документа, який би фіксував хід та результати службового розслідування.

Також відсутні відомості стосовно свідків, яких було допитано відповідачем у ході ніби-то проведеного розслідування, не надано їхніх письмових пояснень або протоколів допитів, тощо.

Також суд зважає і на те, що не надано обґрунтування щодо того, які саме дані були підтверджені чи спростовані в ході такого розслідування, і яким чином ці дані вплинули на висновок про порушення ОСОБА_1 посадової інструкції.

Крім того, відповідачем належним чином не доведено, чому до уваги були взяті лише письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , і чому не була надана будь-яка оцінка поясненням ОСОБА_1 . Це викликає обґрунтовані сумніви щодо об`єктивності та повноти проведеного, зі слів відповідача, службового розслідування.

З пояснень свідків, які були допитані в судовому засіданні, вбачається, що між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та директором ліцею ОСОБА_4 дійсно існують неприязні відносини. Однак, жоден зі свідків не вказав про проведення у будь-якій формі службового розслідування. Відсутність таких свідчень з боку осіб, які могли би бути обізнані з фактом проведення розслідування, лише підсилює обґрунтовані сумніви щодо достовірності доводів відповідача.

Верховний Суд в постанові від 22 липня 2020 року в справі № 554/9493/17, предметом розгляду якої була вимога про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, виснував, що в наказі про накладення дисциплінарного стягнення повинно бути зазначено, коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення особою трудових обов`язків.

У постанові від 22 липня 2020 року усправі N 554/9493/17 також виснувано, що Наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення не відповідає вимогам трудового законодавства, зокрема у ньому не зазначено, коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення позивачем трудових обов`язків.

Суд, розглядаючи матеріали справи, окремо звертає увагу на зміст оспорюваного наказу про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності від 10.10.2019 р. за №110-КР.

Зокрема, у зазначеному наказі міститься наступне формулювання: «24.09.2019 року заступник директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_1 , використовуючи своє службове положення, спричинила конфлікт між собою та працівниками закладу, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , цим самим принизила людську гідність та честь в непристойній формі. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 126 КЗпП України, Наказую…»

Як вбачається зі змісту зазначеного наказу, він не містить конкретної вказівки на порушення пунктів 1.8, 3.23 та 3.29 посадової інструкції, затвердженої наказом директора ліцею від 06.04.2018 р. №88, що було заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до пункту 1.8 зазначеної інструкції - посадова особа зобов`язана «Знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємовічливими».

Пункт 3.23 вказаної інструкції вимагає дотримання етичних норм поведінки, які відповідають громадському статусу педагога в ліцеї, в побуті, у громадських місцях.

Пункт 3.29 інструкції також вказує на необхідність дотримання етичних норм поведінки, що відповідають громадському статусу, в ліцеї, побуті, у громадських місцях.

Здійснений аналіз змісту оспорюваного наказу свідчить про відсутність будь-яких конкретних даних, які б чітко вказували на порушення ОСОБА_1 вимог етичних норм поведінки. Наказ не містить деталізації того, які саме дії були вчинені ОСОБА_1 , що саме було розцінено як «спричинення конфлікту» та «приниження людської гідності та честі в непристойній формі».

Така загальна та неконкретна фабула порушення у наказі не дозволяє належним чином встановити об`єктивну сторону інкримінованого дисциплінарного проступку та перевірити відповідність висновків роботодавця фактичним обставинам. Це, у свою чергу, ставить під сумнів обґрунтованість та законність прийнятого рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Верховний Суд у постанові від 07 червня 2023 року у справі № 705/985/22 (провадження № 61-11853св22) зазначив, що у наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які стали підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

У оспорюваному наказі від 10.10.2019 року за № 110-КР відсутнє належне формулювання, що свідчить про неналежне виконання трудових обов`язків та є порушенням трудової чи іншої дисципліни.

Варто також наголосити на тому, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності зазначено у наказі зазначено : «письмове пояснення ОСОБА_1 ».

Підставою застосування догани є вчинення працівником дисциплінарного проступку. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця

Відтак, виходячи з правової природи інституту дисциплінарної відповідальності, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного працівником невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків з належним фіксуванням такого порушення.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.

Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

Разом із тим, аналізуючи зміст вказаного наказу суд констатує, що вказаних вимог відповідач при винесенні оспорюваного наказу не дотримався, не конкретизував у чому полягало порушення ОСОБА_1 , які саме вимоги чинного законодавства чи посадової інструкції позивач порушила, яка правова підстава притягнення її до дисциплінарної відповідальності, тощо.

Також відповідач у оспорюваному наказі посилається на норми ст. 126 КЗпП України. Однак ст. 126 КЗпП України має назву «Гарантії для працівників авторів винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій».

Отже посилання відповідача на вказану статтю КЗпП України є недоцільним.

Верховний Суд у своїй постанові від 18.03.2021 року по справі № 219/2474/19 зазначив, що у наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Згідно, ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.1, ч. 6, ч.7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Стаття 21 КЗпП України закріплює рівність трудових прав громадян України.

Як уже зазначалося вище, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина особи як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни.

Однак надані відповідачемдокази недоводять наявності удіях ОСОБА_1 складудисциплінарного проступку,а наведенийу оспорюваному наказізміст свідчить про відсутність конкретики порушень з боку позивачки, який, станом на час накладення дисциплінарного стягнення порушення вже має бути таким, що відбувся.

Оскільки відсутні докази вини позивачки та наявності причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і неналежним виконанням покладених на позивача трудових обов`язків, то відсутні підстави для висновку про доведення вини ОСОБА_1 і законного накладення на неї дисциплінарного стягнення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 13 травня 2022 року у справі № 331/2395/20.

Щодо доводів представника відповідача про пропуск строків звернення до суду із вказаним позовом, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу оспорюваний наказ був оголошений 10.10.2019р., що не заперечується учасниками по справі. Вказаний наказ вручений позивачу не був та направлений засобами поштового зв`язку 06.11.2019р., що також не заперечується учасниками по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Встановлені статями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16 та Верховного Суду, викладений у постанові від 08 березня 2023 року по справі № 734/1795/20).

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.

Аналогічні за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 243/9604/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 203/2276/19, від 29 червня 2021 року у справі № 588/1672/18.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, подаючи до суду позовну заяву, клопотала перед судом про поновлення строку на звернення до суду вказуючи, що копію вказаного оспорюваного наказу вона отримала засобами поштового зв`язку тільки 09.11.2019р. Позивач проходила лікування в період з 09.12.2019р. по 29.12.2019р. та з 02.01.2020 р. по 11.01.2020р., що підтверджується листками непрацездатності, які додані до матеріалів справи.

З вищевказаного вбачається, що пропущений строк на звернення до суду може бути поновлений судом лише виключно за заявою учасника справи, який у поданому ним процесуальному документі має навести поважність підстав для його поновлення.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

З вищевказаного вбачається, що початок перебігу строку звернення особи для захисту порушених законних прав та інтересів у сфері трудових правовідносин обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про обставини порушення її прав.

Так, матеріали справи не містять доказів безпосереднього ознайомлення позивача з наказом №110-КР від 10.10.2019 року, оскільки її особистий підпис про отримання копії наказу відсутній. У випадку відмови працівника від отримання копії наказу, представники адміністрації не обмежені в додаткових засобах, які забезпечують доведення до відома працівника наказу, зокрема, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу проживання ОСОБА_1 ..

Зачитання змісту такого наказу, в умовах стресової ситуації для особи, відносно якої він стосується не може розцінюватись як належне ознайомлення особи з його змістом.

Як вбачається із пояснень свідків, зокрема ОСОБА_12 , остання була присутня при оголошенні вказаного наказу ОСОБА_1 , однак його копія їй не вручалась, а акти про відмову від проставляння підпису про ознайомлення із вказаним наказом складались значно пізніше після його оголошення.

Таким чином суд вважає, що належною датою відрахування строку звернення до суду із вказаним позовом є саме дата безпосереднього отримання вказаного наказу позивачем, тобто 09.11.2019р., яка не заперечувалась відповідачем при розгляді даної справи. Також суд враховує, що відповідачем не надано пояснень причини направлення вказаного оспорюваного наказу на адресу позивача засобами поштового зв`язку тільки 06.11.2019р., що стверджується відповідною відміткою поштового відділення на конверті, копія якого додана позивачем до позовної заяви, тобто копія оскаржуваного наказу була направлена позивачу майже через місяць після його оголошення.

Суд враховує, що пропуск строку оскарження вказаного наказу зумовлений діями відповідача, який не забезпечив негайне вручення копії оспорюваного наказу позивачу одразу після його проголошення. Натомість, копія наказу була направлена позивачу лише через один місяць, що значно затримало можливість належного ознайомлення з його змістом та своєчасного звернення до суду.

Окрім того, позивач підтвердила поважність причин несвоєчасного звернення до суду із цим позовом, надавши суду відповідні листки непрацездатності. Ці документи свідчать про об`єктивні обставини, що перешкоджали позивачу звернутися до суду у встановлений законом строк.

З урахуванням вищезазначених обставин, а саме: затримки вручення копії наказу з вини відповідача та підтвердженої позивачем поважності причин пропуску строку, Суд вважає за можливе поновити строк звернення до суду.

За таких обставин судом встановлено підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю то із відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі встановленому на день подання позову від сплати якого позивач станом на дату подання позову була звільнена.

У відповідності до ст.ст.21,30,40,49,57,139,141,142,147,149,252 КЗпП України, керуючись ст. ст.4,5,13,19,76-81,89,141,258-259,263-265,279,354 ЦПК Українисуд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Золотоніський професійний ліцей» про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України, як пропущений з поважних причин.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Державного навчального закладу «Золотоніський професійний ліцей» від 10.10.2019 року № 110-КР «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника директора з навчально-виховної роботи».

Стягнути з Державного навчального закладу «Золотоніський професійний ліцей» за рахунок бюджетних асигнувань на користь державного бюджету судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30 червня 2025 року.

Суддя Середа Л.В.