Рішення від 30.06.2025 по справі 640/13599/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року ЛуцькСправа № 640/13599/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Світ інструменту Україна до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Світ інструменту Україна (далі ТОВ «Світ інструменту Україна», товариство, позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці (далі Київська митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100310/2021/000001/2 від 05.01.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.01.2021 товариством подано митну декларацію №UA100310/2021/400034 на товари за 67 позиціями з визначенням митної вартості товарів за основним методом ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Київською митницею 05.01.2021 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100310/2021/000001/2, яке стосувалося позицій №5/1, №7/1, №15/1, №16/1, №22/1, №26/1, №31/1, №36/1, №39/1, №40/1, №42/1, №43/1, №44/1, №49/1, №55/1, №66/1, №67/1 задекларованого товару.

Внаслідок збільшення митної вартості вказаних товарів сума митних платежів, які підлягають сплаті позивачем збільшилася на: мито 22994,30 грн, ПДВ 54736,67 грн.

Митниця дійшла висновку, що документи, які подані декларантом не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про вартість транспортно-експедиційних послуг від 04.01.2021 №б/н, видану ДП "Кюне і Нагель", водночас в коносаменті від 05.11.2020 зазначено, що перевізником товару є "Blue Anchor Line". Тобто відбулося залучення третіх осіб.

На підтвердження витрат на транспортування позивачем було надано коносамент, на підтвердження вартості перевезення договір на надання транспортно-експедиційних послуг, довідку про вартість цих послуг, було надано заявку від 29.10.2020 до договору транспортного експедирування та рахунок-фактуру від 04.01.2021. Вказані документи не містили суперечностей та є належними документами на підтвердження витрат на транспортування товару.

Наказом МФУ від 24.05.2012 №599 не передбачено обов`язок підтверджувати вартість перевезення на підставі документів виданих суб`єктами господарювання, які безпосередньо здійснювали перевезення, тобто від перевізників.

Щодо витрат на страхування, то умовами контракту передбачено здійснення страхування на власний розсуд позивача, як покупця, тобто право, а не обов`язок. Митну декларацію країни відправлення з перекладом відповідач не вимагав, тож у позивача відсутній був обов`язок такий надавати. Прайс-лист не входить до списку документів, на підставі якого визначається митна вартість товару. Щодо ненадання виписки з бухгалтерської документації, то на дату декларування товару строк оплати не настав (за умовами контракту), позивачем оплата здійснена не була. Позивачем при поданні митної декларації для підтвердження заявленої митної вартості товарів було надано документи, що підтверджують складові митної вартості, в тому числі вартість перевезення, та правомірно застосовано основний метод за ціною договору. Підстави для застосування інших методів у відповідача відсутні, тож рішення про коригування митної вартості є протиправним.

З урахуванням наведено уважає оскаржуване рішення протиправним та просить адміністративний позов задовольнити повністю (арк. спр. 1-13).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 106-107).

У відзиві на позовну заяву від 07.06.2021 №7.8-10/3034 представник відповідача заперечує проти позовних вимог, в обґрунтування своєї позиції вказує, що під час здійснення митного контролю встановлено, що документи які подані декларантом не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. На підтвердження транспортування товару вбачається залучення третіх осіб, однак позивачем не надано документів щодо безпосереднього виконавця транспортного експедирування.

Декларантом не надано відомостей щодо витрат на страхування товару, банківських платіжних документів.

Враховуючи, що декларантом не надано документів, які спростовують розбіжності щодо складових митної вартості, надані документи вважаються такими, які не містять інформації щодо складових митної вартості. За цих обставин позовні вимоги є безпідставними, а тому просить у задоволені позову відмовити (арк. спр. 111-120).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2022 допущено процесуальне правонаступництво відповідача у справі, замінено Київську митницю Держмитслужби на Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (ЄДРПОУ ВП 43997555) (арк. спр. 219-220).

З огляду на вказане, клопотання представника позивача від 27.06.2025 про заміну відповідача його правонаступником, не підлягає розгляду по суті.

Закон України №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 (далі - Закон №2825-IX) набрав чинності 15.12.2022, за приписами статтями 1-2 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

За приписами пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту. Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).

Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.

На виконання положень Закону №2825-IX та відповідно до Порядку №399, дану справу передано на розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/13599/21 за позовом ТОВ Світ інструменту Україна до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів (арк. спр. 224).

Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Між ТОВ "Світ Інструменту Україна" (покупець) та MATRIZE Handels-GmbH, Китай (продавець) 01.12.2019 укладено контракт № CHN-MIU/137/011219, за умовами якого продавець продає, а покупець купує на умовах FOB Шанхай згідно Інкотермс-2010 товари-інструменти, найменування, кількість, ціна вартість яких вказана в інвойсах (арк. спр. 52-59).

Згідно із пунктом 5.2 Контракту покупець здійснює оплату протягом 180 календарних днів після відвантаження товару.

Відповідно до пункту 10.1 Контракту, покупець здійснює страхування партії товарів, відправлених згідно замовлення, за своїм розсудом і за свій рахунок.

На імпортовану в рамках Контракту №CHN-MIU/137/011219 від 01.12.2019 партію товару позивач подав до Київської митниці Держмитслужби в електронному вигляді митну декларацію №UA100310/2020/400034 на товари за 67 позиціями з визначенням митної вартості товарів за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (арк. спр. 16-38).

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення позивачем було подано до митного органу разом із митною декларацією наступні документи: пакувальний лист від 29.10.2020; рахунок-фактура (інвойс) від 29.10.2020 №20-1021-К137; мастерконосамент від 05.11.2020 №NBKN096210; коносамент від 05.11.2020 №4359-0177-010.031; автотранспортна накладна від 03.12.2020 №18448; сертифікат походження товару форми А від 27.11.2020 №G206660316630138; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 02.12.2020 №1420003103-0233; довідка про транспортні витрати від 04.12.2020; прайс лист від 04.01.2021; специфікація від 29.10.2020 №20-1021-К137; контракт № CHN-MIU/137/011219 від 01.12.2019; договір про надання послуг митного брокера від 15.05.2018 №150518/Д; договір (контракт) про перевезення від 01.06.2018 №КН 108FS.

Відповідно до частини другої та третьої статті 53 та частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України (далі МК України) декларанту запропоновано надати до митного наступні документи: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосується оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи та документи,, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями наказу №559, зокрема договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається та рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації.

На запит митного органу про надання додаткових документів декларантом позивача надано: договір на перевозку вантажів автотранспортом від 03.02.2015 №030215; договір про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом від 05.01.2015 №КН 36FS та договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення експортно-імпортних; транзитних вантажів від 01.07.2018 №КН 108FS; рахунок-фактуру транспортних витрат від 04.01.2021 №12024880; заявку від 29.10.2020 №22; платіжні доручення за попередні оплати.

Митним органом, за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, 05.01.2021 прийнято рішення №UA100310/2021/000001/2 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом (арк. спр. 39-48).

Прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано відсутністю в документах наданих декларантом всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, у рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав таке: «під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією від 04.01.2021 №UA100310/2021/400034 встановлено, що документи, які подані декларантом ТОВ "УТС" (код ЄДРПОУ 30518220) для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відомості не підтверджено документально). Зокрема, у графі 20 митної декларації відповідно до інвойсу від 29.10.2020 № 20-1021-K137 та контракту від 01.12.2019 №CHN-MIU/137/011219 задекларовано умови поставки FOB - NINGBO (Китай). Відповідно до положень Інкотермс -2010, при умовах поставки FOB, продавець повинен доставити товар до порту призначення та завантажити його на судно. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Також, відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Наголошено про право митного органу щодо потреби в уточненні будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки, визначене статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, яка є невід`ємною частиною Угоди про застосування Світової організації торгівлі. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про вартість транспортно - експедиційних послуг до митного кордону України від 11.01.2021 № б/н, видану ДП "Коне і Нагель". За результатами опрацювання даних документів встановлено наступне.

Зазначений документ виданий ДП "Кюне і Нагель". В той же час згідно даних, зазначених в коносаменті від 05.11.2020 № 4359-0177-010.031 перевізником товару є "Blue Anchor Line". Тобто відбулося залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватися перевезення оцінюваного товару. Однак, документи, передбачені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 та які видані суб`єктами господарювання, що залучалися безпосередньо до виконання договору транспортного експедирування не надавалися.

Також довідка про вартість транспортно-експедиційних послуг від 04.01.2020 № б/н містить відомості щодо вартості морського фрахту без переліку додаткових витрат, які понесені під час транспортування та які можуть включатися до митної вартості товару.

Також, декларантом не надано відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості, а саме витрат на страхування вантажу. Пунктом 10.1 контракту від 01.12.2019 № CHN- MIU/137/011219 передбачено «Покупець здійснює страхування кожної партії товарів, виправлених згідно із замовленням, на свій розсуд і за свій рахунок», однак до митного оформлення страхового полісу декларантом не надано. Таким чином, декларанту не надано відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості, не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 85 Митного кодексу України.

Враховуючи зазначене та керуючись положеннями частинами 2 та 3 статті 53 та частини 5 статті 54 Митного Кодексу України, декларанту запропоновано надати до митного орану наступні документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями наказу №599, зокрема договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається та рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) виписку з бухгалтерської документації. Також, декларанта повідомлено, що відповідно до ч.6 ст.53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На запит митного органу про надання додаткових документів декларантом ТОВ "УТС" ОСОБА_1 надано договір на перевозку вантажів автотранспортом від 03.02.2015 №030215, складений між ФЛП Кузнєцов та ТОВ «Олімп», договір про надання транспортно-експедиційних послуг договір про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом від 05.01.2015 №KH 36FS, укладений між ТОВ "Олимп" та ДП "Кюне і Нагель" та договір про надання транспортно експедиційних послуг з перевезення експортно імпортних та транзитних вантажів від 01.07.2018 № КН108FS, укладений між ТОВ «Кюне і Нагель» та ТОВ «Світ інструменту України», копію рахунка - фактури транспортних витрат від 04.01.2021 №12024880, складений ДП "Кюне і Нагель", заявку від 29.10.2020 №22, платіжні доручення за попередні оплати.

За результатами опрацювання даних документів встановлено наступне. Документи, які визначають транспортні витрати, видані ТОВ "Кюне і Нагель". В той же час згідно даних, зазначених в коносаменті від 05.11.2020 №4359-0177-010.031 перевізником товару є «Blue Anchor Line». Тобто відбулося залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватися з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Однак, документи, передбачені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 та які видані суб`єктами господарювання, що залучалися безпосередньо до виконання договору транспортного експедирування не надавалися. Також довідка про транспортні витрати б/н датована 04.01.2020, а рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №12024880 датований 04.01.2021. Ці надані декларантом документи мають розбіжності в даті їх складання, тому неможливо упевнитися в істинності або точності складових митної вартості та відомостей щодо транспортних витрат, зазначених в цих документах.

Вищевказана копія рахунка на оплату транспортно-експедиційних послуг містить інформацію про витрати за морський фрахт, навантажувально розвантажувальні роботи, експедиторську винагороду, організацію зберігання в порту, але відсутня інформація, які саме витрати понесені перевізником за межами митної території України під час транспортування та які можуть включатися до митної вартості, що унеможливлює перевірити всі складові митної вартості товарів.

Згідно з п.2.1 договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.07.2018 №KH 108FS передбачено, що клієнт організовує перевезення вантажів морським та залізнично/автомобільним транспортом, що є частиною морського перевезення, включаючи організацію перевалки і зберігання вантажів і контейнерів та інші операції, необхідні для виконання доручення клієнта. Декларантом надана Заявка до договору транспортного експедирування №KH108FS від 01.07.2018 від 29.10.2020 №22, але вона не містить жодної інформації про доручення клієнта, як це передбачено вищезазначеним договором. Декларантом не надані Доручення, Акт виконаних робіт чи додаткові угоди до вищезазначеного договору. Копія митної декларації країни відправлення №310120200516772959 від 02.11.2020, яка додатково надіслана декларантом разом з митною декларацією не може бути прийнята митницею до уваги та не може бути підставою для визнання митної вартості, так як декларантом в графі 44 МД заявлено інформацію про експортну декларацію країни відправлення від 04.01.2021 б/н, тобто йде посилання на іншу декларацію, ніж ту, яка надіслана. Окрім того декларантом не надано її переклад, що унеможливлює співставити інформацію про товар, зазначений в такій декларації інформації, яку внесено декларантом до МД.

Прайс-лист від 01.12.2019 MATRIZE Handels GmbH не містить умов, достатніх будь-якому покупцю для здійснення замовлення: а саме: телефонів та інтернет адреси для швидкого зв`язку, об`єму мінімальної партії товару, умов оплати та можливих знижок, термінів поставки та інше, отже прайс-лист не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості.

Зазначимо, що декларантом не надано виписку з бухгалтерської документації, що розкриває числове значення сплачених (або підлягаючих сплаті) сум платежів на підставі угоди між MATRIZE Handels-Gmbh та ТОВ «Світ Інструменту України» від 01.12.2019 та договорами з третіми особами, що пов`язані з імпортом оцінюваних партій товарів та рахунки про сплату платежів третім особам.

Також, згідно зовнішньоекономічного контракту не визначено конкретного строку та умов оплати товару. Разом з тим декларантом не надано банківських платіжних документів та/або виписку з бухгалтерської документації, що розкриває розрахунки з продавцем по Контракту. Надані декларантом платіжні доручення за попередні оплати прийняті митним органом до уваги, але вони не можуть бути підставою для визнання митної вартості, яка міститься в МД, поданої до митного оформлення. Згідно зі статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ), ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання. Разом з тим, за наданими декларантом документами неможливо упевнитися в істинності або точності складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Листом від 05.01.2021 №5 декларант повідомив, що більше ніяких додаткових документів він надати не може. Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість неможливо визнати є: - неподання декларантом всіх запрошених документів; - відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема вартість транспортування. Враховуючи, що декларантом не надано інших документів, які спростовують наведені у запиті розбіжності щодо складових митної вартості, надані декларантом документи вважаються такими, які не містять інформації щодо складових митної вартості. Таким чином не виконані умови частини 2 статті 53, частин 2, 10 статті 58 Кодексу, в частині відсутності об`єктивної, документально підтвердженої інформації щодо складових митної вартості. Також, за результатами перевірки об`єктивності ціни товарів на підставі п. 2.5 Методичних рекомендацій, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 №689 встановлено, що заявлені рівні митної вартості значно нижчі за ціни подібних товарів, що також викликає сумніви у дійсності ціни товарів. Відповідно до частини 2 статті 58 Кодексу, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Також, положеннями частини 6 статті 54 Кодексу встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, якщо заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, або заявлені відомості містять розбіжності та не містять всіх складових митної вартості, необхідних при її обчислені, а також коли декларантом не подано документів згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 статті 53 Кодексу, а також у разі відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни яка сплачена або яка підлягає сплаті. У зв`язку із зазначеним, керуючись положеннями вищезазначених статей Кодексу, використання заявленого декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до статті 58 Кодексу не можливо. На підставі п.4 ст. 57 МКУ з декларантом проведено консультацію з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.59 і 60 МКУ. Обґрунтування застосування методів визначення митної вартості. Відповідно до частини 2 статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами за ціною угоди, прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами за ціною угоди, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 Кодексу. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Кодексу. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу. Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях подібних за характеристиками товарів, оформлених за митними деклараціями:

товар 5 від 30.11.2020 №UA100070/2020/436856 (митна вартість із розрахунку 3,32 дол. США /кг),

товар 7 від 20.11.2020 №UA100480/2020/814067 (митна вартість із розрахунку 10,50 дол. США/кг),

товар 15 від 09.12.2020 №UA100300/2020/426823 (митна вартість із розрахунку 2,52 дол. США/кг),

товар 16 від 02.11.2020 №UA100090/2020/558187 (митна вартість із розрахунку 2,51 дол. США/кг),

товар 22 від 15.10.2020 №UA1120130/2020/29349 (митна вартість із розрахунку 2,51 дол. США/кг),

товар 31 від 04.12.2020 №UA100020/2020/53844 (митна вартість із розрахунку 2,51 дол. США/кг),

товар 36 від 01.10.2020 №UA200130/2020/234272 (митна вартість із розрахунку 4,13 дол. США/кг),

товар 39 від 23.09.2020 №UA100090/2020/557050 (митна вартість із розрахунку 3,58 дол. США/кг),

товар 40 від 09.11.2020 №UA807170/2020/59945 (митна вартість із розрахунку 3,58 дол. США/кг),

товар 42 від 09.12.2020 №UA100300/2020/426821 (митна вартість із розрахунку 4,08 дол. США/кг),

товар 43 від 30.12.2020 №UA100430/2020/15171 (митна вартість із розрахунку 4,07 дол. США/кг),

товар 44 від 16.12.2020 №UA100300/2020/427516 (митна вартість із розрахунку 2,0 дол. США/кг),

товар 49 від 16.12.2020 №UA100030/2020/427516 (митна вартість із розрахунку 2,17 дол. США/кг),

товар 55 від 17.11.2020 №UA100300/2020/424416 (митна вартість із розрахунку 3,22 дол. США/кг),

товар 66 від 27.10.2020 №UA100040/2020/187220 (митна вартість із розрахунку 2,41 дол. США/кг),

товар 67 від 10.12.2020 №UA100300/2020/426949 (митна вартість із розрахунку 2,51 дол. США/кг),

Декларант має право: відповідно до статті 52 Кодексу отримати дозвіл на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, за умови надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу, або, за вибором декларанта або уповноваженої ним особи за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю товарів, що декларуються, визначеною митним органом; оскаржити зазначене рішення про коригування митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або до суду» (арк. спр. 39-48).

Уважаючи таке рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду про його оскарження.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту) та щодо суми транспортних витрат.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

На думку суду, митним органом не враховано умов зовнішньоекономічного контракту №CHN-MIU/137/011219 від 01.12.2019, яким визначено, що покупець здійснює оплату 100% вартості відправленої партії товарів протягом 180 календарних днів після відвантаження, підтвердженого копіями відвантажувальних документів. В даному випадку товар було відвантажено продавцем на борт судна 05.11.2020, що підтверджується коносаментом №4359-0177-010.031, отже станом на дату декларування товару 04.01.2021 строк оплати не настав, тому у позивача був відсутній обов`язок надавати банківські платіжні, бухгалтерські документи, виписку з бухгалтерської документації.

Разом з тим, суд зазначає, що у процедурах митного контролю за митною вартістю товару предметом декларування є ціна товару та інші складові вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку з цим бути підставою для відмови у визначенні митної вартості.

Щодо доводів митного органу про не підтвердження позивачем витрат на транспортування слід зазначити, що згідно з частиною десятою статті 58 МК України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

На підтвердження витрат на транспортування позивачем був наданий транспортний документ - коносамент (Bill of Lading) № 4359-0177-010.031 від 05.11.2020. На підтвердження вартості перевезення позивачем було надано договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № KH 108 FS від 01.07.2018, укладений між ТОВ "Світ Інструменту Україна" та ДП "Кюне і Нагель", додаток № 1 від 01.07.2018 до договору транспортного експедирування № KH 108 FS від 01.07.2018, довідку про вартість транспортно-експедиційних послуг від 04.01.2021, видану ДП "Кюне і Нагель", згідно з якою витрати на перевезення (морський фрахт) склали 67 404,06 грн.

В подальшому позивачем було надано відповідачу додатково заявку № 22 від 29.10.2020 до договору транспортного експедирування № KH 108 FS від 01.07.2018 та рахунок-фактуру від 04.01.2021 №12024880.

Щодо дати оформлення довідки про транспортні витрати, митний зауважує, що така датована 04.01.2020, тоді рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №12024880 датований 04.01.2021.

Однак, при досліджені матеріалів справи вказане припущення, викладене в рішенні митного органу не підтверджено, оскільки така довідка була надана безпосередньо Київською митницею та вона датована 04.01.2021 (арк. спр. 148), а тому таке посилання є безпідставним.

Отож, вказані документи не містили суперечностей та є належними документами на підтвердження витрат на перевезення.

Разом із тим, як зазначає відповідач, копія рахунка на оплату транспортно-експедиційних послуг містить інформацію про витрати за морський фрахт, навантажувально розвантажувальні роботи, експедиторську винагороду, організацію зберігання в порту, але відсутня інформація, які саме витрати понесені перевізником за межами митної території України під час транспортування та які можуть включатися до митної вартості, що унеможливлює перевірити всі складові митної вартості товарів.

Разом із тим суд зауважує, що рахунок-фактура від 04.01.2021 №12024880 оформлений для оплати за надані товарні послуги як на території України, так і за її межами. В свою чергу в довідці про вартість транспортно-експедиційних послуг від 04.01.2021 здійснено розмежування таких витрат за зазначено виключно ті транспортні витрати, що були понесені за межами території України, та які включаються то митної вартості товару, а тому підстави для розмежування таких витрат у рахунку-фактурі відсутні.

В частині посилання митного органу на залучення перевізником третіх осіб до виконання договору, суд зазначає, що з положень Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" виконавцем за договором транспортно-експедиторської діяльності є експедитор. Отже належним документом на підтвердження вартості перевезення є рахунок-фактура та інші документи, видані експедитором, а не перевізником, який є виконавцем за договором перевезення.

Вимогами митного законодавства не передбачено обов`язку надання документів безпосереднім перевізником та додаткових витрат понесених експедитором. У свою чергу, позивач зазначає, що експедитор ДП "Кюне і Нагель" не надавав позивачу рахунків на оплату додаткових послуг або витрат, понесених за межами України, заявка на додаткові послуги між сторонами не оформлялася. Підстави вважати, що рахунок на оплату не включає всіх понесених експедитором витрат на морське перевезення, відсутні.

Отже на думку суду, необґрунтованими є посилання відповідача на неподання позивачем належних документів на підтвердження вартості перевезення.

Що стосується посилання митного органу та відсутність витрат на страхування товару, то суд зазначає, що в спірних правовідносинах страхування ввезеного товару не є обов`язковим, що прямо передбачено пунктом 10.1 Контракту.

До того ж, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на страхування, а тому витрати на страхування не є складовими митної вартості та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

За таких обставин, враховуючи положення частини другої статті 53 МК України, який також не встановлює обов`язку страхувати товар, підстави для висновку про ненадання позивачем всієї інформації щодо складових вартості товару, а в даному випадку страхових витрат, відсутні.

Щодо відсутності у прайс-листі виробника умов, достатніх будь-якому покупцю для здійснення замовлення, суд зазначає, що надані позивачем прайс-листи виробника виконано у довільній формі, і вони містять інформацію про продукцію, що була предметом договірних відносин між позивачем та його контрагентом. Відповідачем не наведено, які саме положення ГАТТ 1994 вимагають обов`язкове зазначення відомостей стосовно адреси, телефона або сайту в мережі інтернет для контактів покупців з фірмою-продавцем, зазначення переліку всієї продукції виробника, тощо.

Разом із тим суд не приймає посилання відповідача на експортну декларацію країни відправлення від 04.01.2021 б/н, оскільки така в матеріалах справи відсутня, а формальне (помилкове) зазначення графі 44 МД про її наявність не може бути підставою для неврахування митної декларації №310120200516772959 від 02.11.2020.

Також безпідставною суд вважає вимогу про надання перекладу митної декларації країни відправлення №310120200516772959 від 02.11.2020, оскільки відповідно до вимог статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Зазнаний документ (декларація країни відправлення) частиною другою статті 53 МК України не віднесено до переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів. Водночас, доказу того, що митний орган витребовував переклад українською мовою документа, а позивачем такого не забезпечено, відповідачем не надано, а тому твердження відповідача про відсутність перекладу, як підставу коригування митної вартості є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах МК України.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Для митного оформлення імпортованого товару позивач надав документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи містили числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст інвойсу, у тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів країни продавця інформації щодо відчуження позивачу товару продавцем.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості від 05.01.2021 №UA100310/2021/000001/2, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 21.08.2018 у справі №804/1755/17.

Можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а спирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митого оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 у справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митною органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 10.10.2019 у справі № 809/1469/16.

Суд наголошує на тому, що резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У вказаному рішенні не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Такі ж висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 15.10.2024 у справі №520/6058/24.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд констатує, що прийняте Київською митницею рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок), який сплачений згідно із платіжним дорученням №7659 від 04.03.2021 (арк. спр. 102).

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» (03115, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 134/1, ідентифікаційний код юридичної особи 37311013) до Київської митниці (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8А, ідентифікаційний код юридичної особи 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100310/2021/000001/2 від 05 січня 2021 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судовий збір в сумі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович