Рішення від 30.06.2025 по справі 640/15942/22

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2025 року Справа№640/15942/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження питання про судові витрати у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліенерго груп» до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліенерго груп» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 3730891/41437584 від 31.01.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 31.12.2021 зобов`язавши Державну податкову службу України зареєструвати цю податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання.

Також у позовній заяві позивачем на підставі ч. 7 статті 139 КАС України наведено заяву про судові витрати на загальну суму 17481,00 грн, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу 15000,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2022 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 листопада 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Цю справу передано до Донецького окружного адміністративного суду відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року суддею прийнято позовну заяву до провадження. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 5 червня 2025 року визнано поважними причини пропуску строку звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліенерго груп» до адміністративного суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 5 червня 2025 року задоволено повністю адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліенерго груп» (ідентифікаційний код: 41437584; 03127, м. Київ, пр-т Голосіївський, буд. 118Б, літ. Д, 3 поверх, оф. 4) до Державної податкової служби України (ідентифікаційний код: 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8), Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ідентифікаційний код: 43141267; 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправним і скасувано рішення Комісії Головного управління ДПС у м.Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 3730891/41437584 від 31.01.2022 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Поліенерго груп» у реєстрації податкової накладної № 2 від 31.12.2021. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліенерго груп» № 2 від 31.12.2021, датою її фактичного подання.

Також указаним рішенням стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліенерго груп» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. суму судових витрат у розмірі 1 240 (одна тисяча двісті сорок) гривень 50 (двадцять) копійок. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліенерго груп» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України суму судових витрат у розмірі 1 240 (одна тисяча двісті сорок) гривень 50 (двадцять) копійок.

10 червня 2025 року адвокат Августинович Р.В. подав клопотання, яким просить ухвалити додаткове судове рішення у справі № 640/15942/22, яким стягнути з відповідачів на користь ТОВ «Поліенерго груп» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 000 грн. Зазначено, що адвокатом було здійснено: - Попереднє опрацювання, вивчення та розгляд матеріалів, консультування клієнта (поданих Клієнтом пояснень, скарг, результатів іх розгляду, прийнятих рішень органом ДПС) щодо оскарження в судовому порядку щодо податкової накладної № 2 від 31.12.2021 р. - 2500 грн; Підготовка документів до позовної заяви, збирання доказів (договорів, первинних бухгалтерських документів, тощо, що були підставою для складання та реєстрації податкової накладної, пояснень, скарг, результатів їх розгляду, прийнятих рішень органом ДПС, тощо) щодо податкової накладної № 2 від 31.12.202 - 2500 грн; - Аналіз законодавства в сфері податкового права та вироблення правової позиції щодо клієнта - 1500 грн.; - Аналіз судової практики із вказаних питань - 1000 грн; - Складання позовної заяви щодо податкової накладної № 2 від 31.12.2021 - 8 000 грн; Аналіз та опрацювання Відзиву поданого Відповідачем у справі, аналіз судової практики на яку здійснено посилання відповідачем. - 2000, 00 грн; - Складання клопотання у справі щодо прискорення розгляду справи -1500, 00 грн. Усього -19 000, 00 грн.

До вказаної клопотання додано:

- ордер на надання правничої допомоги від 098.06.2025 серія ВК № 1175068, виданий адвокату Августиновичу Р.В.;

- копію виданого Августиновичу Р.В. свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 591 від 05.12.2007;

- копія договору про надання правової допомоги № 03/01/22 від 03.01.2022;

- копія акта виконаних робіт від 05.06.2025 на суму 19000,00 грн.

Суд зазначає, що безпосередньо в договорі про надання правової допомоги № 03/01/22 від 03.01.2022 порядку обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата тощо). Проте в п. 4.2 цього договору зазначено, що розмір та сума витрат на правову допомогу визначається на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт.

Дослідивши матеріали справи та заяву про ухвалення додаткового рішення, суд встановив наступне.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частиною 1 ст. 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 6 ст. 143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2019 (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22.11.2019 (справа №810/1502/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд звертає увагу на додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) де вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (зокрема, постанови від 20 травня 2020 року у справі № 240/3888/19, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 11 грудня 2019 року у справі №2040/6747/18), що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката застосуванню підлягає частина п`ята статті 134 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 3 листопада 2020 року у справі № 810/3213/16 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд звертає увагу на те, що лише провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебувають ще дві аналогічні справи між тими самими сторонами, а саме: № 640/15946/22 і № 640/15943/22, в яких позивачем заявлені аналогічні позовні вимоги з ідентичним правовим обґрунтуванням.

Також судом встановлено, що у справі № 640/15943/22 адвокат Августинович Р.В. також подав клопотання, яким просить ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з відповідачів на користь ТОВ «Поліенерго груп» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 000 грн, до яких виключені витрати на ідентичні послуги, зокрема, попереднє опрацювання, вивчення та розгляд матеріалів, консультування клієнта; аналіз законодавства в сфері податкового права та вироблення правової позиції щодо клієнта; - аналіз судової практики із вказаних питань тощо.

Крім того, суд звертає увагу на те, що клопотання щодо прискорення розгляду справи не передбачене КАС України.

На переконання суду заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу не є співмірною із спором, що розглядався, оскільки предмет спору не є складним, містить лише один епізод спірних відносин, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Крім того варто врахувати, що розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження без участі сторін.

З урахуванням наведеного, суд при визначенні суми відшкодування дійшов висновку про присудження позивачу витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 248, 252, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліенерго груп» (ідентифікаційний код: 41437584; 03127, м. Київ, пр-т Голосіївський, буд. 118Б, літ. Д, 3 поверх, оф. 4) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код: 43141267; 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) суму витрат на правничу допомогу в розмірі 1250 (одна тисяча двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліенерго груп» (ідентифікаційний код: 41437584; 03127, м. Київ, пр-т Голосіївський, буд. 118Б, літ. Д, 3 поверх, оф. 4) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (ідентифікаційний код: 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) суму витрат на правничу допомогу в розмірі 1250 (одна тисяча двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Додаткове рішення прийнято складено в повному обсязі 30 червня 2025 року.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження, якщо його не скасовано, - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення.

Суддя К.О. Куденков