Рішення від 30.06.2025 по справі 260/3453/25

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2025 року м. Ужгород№ 260/3453/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного сільськогосподарського підприємства "Ласточка" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства "Ласточка" (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем допущено порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Зокрема вказує, що відповідно до вимог закону кількість осіб з інвалідністю які повинні працювати на підприємстві відповідно до вимог ст.19 вказаного закону становить 1 особа, в той же час, згідно рядка 02 розрахунку, у роботодавця протягом 2024 року середньооблікова кількість осіб з інвалідністю становила 0 осіб. Позивач вказує, що відповідач повинен був самостійно в строк до 15 квітня року наступного за роком, в якому відбулося порушення, розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 63110.85 грн. та пені за порушення строків сплати на 22 дні у розмірі 694,32 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

22 травня від представника позивача на адресу суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій останній просить суд стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Ласточка" 2347,18 грн. адміністративно-господарських санкцій. Зазначає, що відповідачем після подання позовної заяви було сплачено 61457,99 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені.

З урахування викладеного, суд продовжує розгляд справи з урахуванням зменшених позовних вимог.

Відповідач 22 травня 2025 року надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву , у якому зазначив, що ним визнаються обставини відносно того, що у 2024 році відповідачем не виконано норматив працевлаштування осіб з інвалідністю, який встановлений ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Так, зважаючи на середньооблікову кількість штатних працівників у 2024 році, на ПСП «Ласточка» повинна була працювати 1 особа з інвалідністю.

Однак, відповідач не погоджується із сумою розрахованих позивачем адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання ПСП «Ласточка» відповідного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки на думку позивача, не включаються до облікової кількості штатних працівників працівники, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств (п.п.2.6.1 п2.6 розділу 2 Інструкції), тобто зовнішні сумісники. Згідно з п.п.3.2.2 п. 3.2 розділу 3 Інструкції при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у п.2.4, 2.5 розділу 2 Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (п.п.2.5.8 2.5.9 п.2.5 розділу 2 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо. Отже, з наведеного слідує, що зовнішні сумісники не включаються як до середньооблікової кількості штатних працівників, так і до облікової кількості штатних працівників. Оскільки зовнішні сумісники не включаються до середньооблікової кількості штатних працівників, то і фонд оплати праці сумісників не враховується при розрахунку адміністративно-господарських санкцій.

Представник відповідача зазначає, шо при здійсненні розрахунку адміністративно-господарських санкцій позивачем розраховано такі санкції виходячи з річного фонду оплати праці у розмірі 1 009 937,59 грн, до якого ним протиправно включено і річний фонд оплати праці сумісників (у розмірі 37 308,63 грн), що вказує на помилковість визначення суми адміністративно-господарських санкцій.

Додатково зазначає, що з урахуванням цього коригуванню підлягає також сума розрахованої позивачем пені (за період з 16.04.2025 до 07.05.2025 рр.) за порушення відповідачем термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання у 2024 р. нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Спираючись на аналогічний метод розрахунку пені, що був здійснений позивачем, відповідачем здійснений власний перерахунок розміру пені, яка становить 668,68 грн (60789,31 (розмір адміністративно-господарських санкцій) x 0.05% (одноденний розмір пені при обліковій ставці НБУ 15,5%) x 22 (кіл-ть днів прострочення платежу) :100).

29 травня на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

30 травня на адресу суду від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до положень ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.262 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Приватне сільськогосподарське підприємство "Ласточка" відноситься до суб`єктів господарювання, яким відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII, встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Закарпатським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів визначено порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що тягне за собою обов`язок сплати адміністративного - господарських санкцій, згідно з ч.4 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII.

Встановлено, що Фондом в автоматичному режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності визначено, що згідно з інформацією зазначеною в розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невикористанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача за 2024рік складає 8 осіб, середньооблікова чисельність працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, складає 0 осіб. Згідно вказаного розрахунку розмір адміністративно-господарських санкцій для відповідача за невиконання нормативу становить 63110,85 грн.

Відповідно до розрахунку пені позивача, станом на день подання даної позовної заяви - на 01 травня 2025 року строк прострочення відповідачем платежу за адміністративно-господарські санкції становить 22 дні, а отже пеня, при обліковій ставці НБУ 15,5% становить 694,32 грн.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України №875-XII.

Відповідно до статті 17 частин 1, 2 Закону України №875-XII, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Норми статті 18 частини 3 Закону України №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 частинами 1, 2, 4 Закону України №875-XII передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 10 березня 2023 року №14-1 та наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10 березня 2023 року №17, розрахунок надсилається у формі електронного документа Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за формою, наведеною у додатку. Створені Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю оригінали розрахунків передаються Пенсійному фонду України з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «;Про електронні довірчі послуги», «;Про публічні електронні реєстри», «;Про захист персональних даних», «;Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», інших нормативно-правових актів. Пенсійний фонд України надсилає розрахунки через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України протягом п`яти календарних днів з дня їх одержання від Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Статтею 20 частиною 1 Закону України №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 19 частин 11, 12 Закону України №875-XII, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Згідно із статтею 217 частиною 1 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до статті 218 частини 1 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Передбачена статтею 20 частиною 1 Закону України №875-XII міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати в разі порушення роботодавцем вимог статті 18 частини 3 Закону, України №875-XII а саме, не виділення та не створення робочих місць для осіб з інвалідністю.

Станом на час розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів, що протягом 2024 року відповідачем було подано до центру зайнятості чи до Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів інформацію про вакансії, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, або інших доказів на підтвердження вжиття заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно з розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю щодо відповідача, на підприємстві за 2024 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 8 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 1 особа, відповідачем було працевлаштовано у 2024 році 0 осіб з інвалідністю.

Отже, з урахуванням викладеного, загальна сума несплачених адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для інвалідів, складає 63110,85 грн. У зв`язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій, відповідачеві нарахована пеня, сума якої на день подачі позову становить 694,32 грн.

Разом з тим, відповідач в добровільному порядку сплатив адміністративного-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2024 році у розмірі 61457,99 грн.

Щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 2347,18 грн., суд зазначає наступне.

Відповідач вказує, при здійсненні розрахунку адміністративно-господарських санкцій позивачем розраховано такі санкції виходячи з річного фонду оплати праці у розмірі 1009 937,59 грн, до якого ним протиправно включено і річний фонд оплати праці сумісників (у розмірі 37 308,63 грн), що вказує на помилковість визначення суми адміністративно-господарських санкцій. Отже, на переконання відповідача, вірною сумою адміністративно-господарської санкції за невиконання у 2024 році відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є сума 60 789,31 грн (972 628,96 грн/8 чол.*1 чол./2 = 60 789,31 грн). До того ж, відповідачем був здійснений власний перерахунок розміру пені, яка становить 668,68 грн (60789,31 (розмір адміністративно-господарських санкцій) x 0.05% (одноденний розмір пені при обліковій ставці НБУ 15,5%) x 22 (кіл-ть днів прострочення платежу) :100).

Судом встановлено, що відповідно п.2.1 розділу 2 Інструкції в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві, в т.ч. перебувають у відпустках для догляду за дитиною (п.п.2.5.9 п.2.5 розділу 2 Інструкції). Не включаються до облікової кількості штатних працівників працівники, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств (п.п. 2.6.1 п. 2.6 розділу 2 Інструкції), тобто зовнішні сумісники.

Згідно з п.п. 3.2.2 п. 3.2 розділу 3 Інструкції при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у п. 2.4, 2.5 розділу 2 Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (п.п. 2.5.8 2.5.9 п. 2.5 розділу 2 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.

Таким чином, зовнішні сумісники не включаються як до середньооблікової кількості штатних працівників, так і до облікової кількості штатних працівників. Оскільки зовнішні сумісники не включаються до середньооблікової кількості штатних працівників, то і фонд оплати праці сумісників не враховується при розрахунку адміністративно-господарських санкцій.

З огляду на вище вищевикладене, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Ласточка" адміністративно-господарських санкцій у сумі 2347,18 грн., слід відмовити.

За правилами встановленими статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (зокрема, від 09.12.1994, справа "Руїс Торіха проти Іспанії", заява № 18390/91; від 21.01.1999, справа "Гарсія Руїз проти Іспанії") - Суд нагадав, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різною залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 205, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14, код ЄДРПОУ 13592841) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Ласточка" (89430, Ужгородський район, с. Галоч, буд. 69 а, код ЄДРПОУ 31081226) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяЮ.Ю.Дору