Рішення від 24.06.2025 по справі 320/7451/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2025 року м. Київ № 320/7451/25

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лисенко В.І.,

при секретарі судового засідання Бойко К.В.,

за участю позивачки - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Матросова Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Північного офісу Держаудитслужби України про визнання незаконним звільнення та поновлення на публічній службі,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Північного офісу Держаудитслужби України, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ №18-о від 08 січня 2025 року та наказ № 37-о від 14 січня 2025 року начальника Північному офісі Держаудитслужби про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити на посаді головного державного фінансового інспектора Північного офісу Держаудитслужби Шкорінову Наталію Олександрівну;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні накази про звільнення №18-о від 08.01.25 та № 37-о від 14.01.25 є протиправними, оскільки ОСОБА_1 не надавала пояснень в рамках дисциплінарного провадження № 1147-о та не ознайомлювалася з його матеріалами, зокрема, з висновком дисциплінарної комісії. Крім того, позивачка зазначає про наявність ознак мобінгу у діях працівників відповідача у відносинах з нею, що призвело до безпідставного притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Позивачка також наголошує про відсутність згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є позивачка, при її звільненні, що вказує про незаконність таких дій з боку відповідача. Крім того, позивачка вказує про відсутність належних доказів ознайомлення її з наказом про звільнення, відтак просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач надав суду відзив, в якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що спірні накази № 18-о та № 37-о про звільнення позивачки є такими, що прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки дисциплінарною комісією у діях ОСОБА_1 встановлено систематичне недбале ставлення державного службовця до державної служби та своїх посадових обов?язків та виявлено склад дисциплінарного проступку для притягнення до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу». Крім того, у своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначила свої професійні здобутки за період січень-вересень 2024 року з описом детальної інформації кримінальних проваджень, тим самим допустила порушення посадової інструкції та положення про відділ шляхом розголосу відомостей досудового розслідування всупереч приписам статті 222 КПК України. Відповідач також наголошує, що 23.12.2024 під час засідання дисциплінарної комісії ОСОБА_1 надала членам комісії пояснення в усній формі, відповідно до яких свою провину у вчиненні дисциплінарного проступку визнала, що зафіксовано у протоколі комісії. Відповідач зазначає, що в межах другого дисциплінарного провадження в діях ОСОБА_1 встановлено ознаки порушення Присяги державного службовця, що мало своїм наслідком її подальше звільнення на законних підставах. Відтак, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачка також надала до суду письмові пояснення, в яких наголошено на тому, що об`єктивність показань свідків є сумнівними, оскільки перебувають у трудових відносинах з відповідачем, а також вказано, що ОСОБА_1 стала об`єктом систематичного психологічного тиску та упередженого контролю з боку керівництва Північного офісу Держаудитслужби України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

03.03.2025 від позивачки надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, оскільки для розгляду цієї справи необхідне заслуховування пояснень сторін та витребування додаткових доказів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 визначено перейти до розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

Північним офісом Держаудитслужби у відповідності до наказу Північного офісу Держаудитслужби від 03 жовтня 2024 року № 907-о «Про відкриття дисциплінарного провадження» відкрито дисциплінарне провадження в межах дисциплінарної справи № 65 щодо головного державного фінансового інспектора правоохоронними органами Північного відділу взаємодії Держаудитслужби ОСОБА_1 за порушення правил етичної поведінки державних службовців.

Керуючись пунктом 31, 32 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1039, головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби Шкорінову Н.О. було запрошено на засідання дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та запропоновано надати пояснення у письмовій формі.

17 жовтня 2024 року та 24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 була присутня на засіданнях дисциплінарної комісії. 24 жовтня 2024 року на засіданні дисциплінарної комісії позивачка надала письмові пояснення, які були заслухані на засіданні дисциплінарної комісії.

Члени дисциплінарної комісії, опрацювавши матеріали дисциплінарної справи стосовно головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби ОСОБА_1 , сформованої з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення комісією ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку, на засіданні 24 жовтня 2024 року підтвердили, що у діях ОСОБА_1 виявлено дисциплінарний проступок для притягнення її до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 2 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу».

За результатами розгляду дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією прийнято рішення рекомендувати начальнику Північного офісу Держаудитслужби Олексію Королю скористатись правом, наданим статтею 77 Закону України «Про державну службу», та відповідно до вимог частини четвертої статті 66 Закону України «Про державну службу» попередити головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби ОСОБА_1 про неповну службову відповідність.

На підставі подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ від 11 листопада 2024 року прийнято наказ від 20.11.2024 № 1062-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », з яким позивачка була ознайомлена під власноручний підпис 20.11.2024 року.

Крім того, під час засідання дисциплінарної комісії в рамках дисциплінарної справи № 65, встановлено, що пояснення ОСОБА_1 містять інформацію щодо дослідження інформації та документів у кримінальних провадженнях №42022102060000095 від 13.06.2022, №42021112030000348 від 30.12.2021, №42024112320000006 від 25.01.2024, №42023112130000109 від 27.07.2023, №62022100120000650 від 02.12.2022, № 42023112130000109 від 27.07.2023. Враховуючи, що вказані перевірки були проведені у рамках кримінальних проваджень, існують обмеження щодо розголошення інформації залученими спеціалістами до таких досліджень.

Так, за результатами опрацювання пояснень ОСОБА_1 , які були надані 24 жовтня 2024 року на засіданні дисциплінарної комісії в рамках дисциплінарної справи № 65 та на підставі доповідної записки заступника начальника Північного офісу Держаудитслужби Віталія Зубченка, відповідно до наказу Північного офісу Держаудитслужби від 09 грудня 2024 року № 1147-0 розпочато друге дисциплінарне провадження в межах дициплінарної справи № 70 щодо головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби ОСОБА_1 , за ознаками наявності в діях державного службовця ознак порушення Присяги державного службовця.

Керуючись пунктом 31, 32 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1039, головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби ОСОБА_1 було запрошено на засідання дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та запропоновано надати пояснення у письмовій формі. Повідомлення здійснено шляхом вручення особисто в руки під підпис, інформації, в якій зазначалось про дату, час та місце проведення засідань дисциплінарної комісії.

16 грудня 2024 року та 23 грудня 2024 року ОСОБА_1 була присутня на засіданнях Комісії. Письмові пояснення ОСОБА_1 не надано.

На засіданні Комісії 23 грудня 2024 року ОСОБА_1 надала членам комісії пояснення в усній формі. Свою провину у вчиненні дисциплінарного проступку визнала. Комісією прийнято рішення взяти до уваги усні пояснення ОСОБА_1 , які оформлено протоколом засідання дисциплінарної комісії.

Члени дисциплінарної комісії, опрацювавши матеріали дисциплінарної справи стосовно головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби ОСОБА_1 , сформованої з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, визначивши ступінь вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку підтвердили, що у діях ОСОБА_1 встановлено систематичне недбале ставлення державного службовця до державної служби та своїх посадових обов?язків та виявлено склад дисциплінарного проступку для притягнення до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу».

За результатами розгляду дисциплінарного провадження Комісією прийнято рішення рекомендувати начальнику Північного офісу Держаудитслужби Олексію Королю скористатись правом, наданим статтею 77 Закону України «Про державну службу», та застосувати до головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення відповідно до пункту четвертого частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу».

На підставі подання Комісії з розгляду дисциплінарних справ від 27 грудня 2024 року Північним офісом Держаудитслужби прийнято наказ від 08.01.2025 № 18-0, яким ОСОБА_1 з 09 січня 2025 року, звільнено із займаної посади за вчинення дисциплінарного проступку - порушення Присяги державного службовця, відповідно до пункту 1 частини другої статті 65, до частини п?ятої статті 66 та пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірних наказів №18-о від 08 січня 2025 року та № 37-о від 14 січня 2025 року, вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таким чином, у контексті спірних правовідносин суд повинен з`ясувати або спростувати наявність факту або обставин, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або наявність інших утисків прав та свобод позивача.

Разом з тим, суд враховує, що обсяг судового контролю в адміністративних справах, визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд повинен з`ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначаються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов?язаний, зокрема: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов?язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності.

Приписами частини першої статті 36 Закону № 889-VIII визначено, що особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов?язки".

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов?язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягується до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 65 Закону № 889-VIII визначено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов?язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII, дисциплінарними проступками, зокрема, є: порушення Присяги державного службовця (пункт 1); невиконання або неналежне виконання посадових обов?язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (пункт 1).

Частиною 1 ст. 66 Закону № 889-VIII визначено, що до державних службовців застосовується один з таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Згідно із ч. 5 ст. 66 Закону № 889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону № 889-VIII, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов?язків.

За змістом статті 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб?єкта призначення (ч. 10 цієї ж статті).

Суб?єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов?язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Закону № 889-VIII, порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 11 згаданої норми).

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1039 затверджено Порядок здійснення дисциплінарного провадження, який визначає процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1039 процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.

Згідно підпункту 2 пункту 3 Порядку № 1039 рішення про порушення дисциплінарного провадження приймає суб?єкт призначення - стосовно інших державних службовців.

Пунктом 13 Порядку № 1093 передбачено, що дисциплінарна комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання здійснення дисциплінарних проваджень, і цим Порядком.

Згідно із пунктом 24 Порядку № 1039, з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі (п. 25 Порядку № 1039).

Пунктом 33 Порядку № 1039 визначено, що комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом?якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби, чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

Частиною першою ст. 74 Закону № 889-VIII визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом?якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення (ч. 2 ст. 74 Закону № 889-VIII).

З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що питання щодо наявності підстав для накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення з?ясовується під час службового розслідування.

Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із вчиненим діянням.

Як встановлювалось судом вище, 09 грудня 2024 року № 1147-0 розпочато друге дисциплінарне провадження в межах дисциплінарної справи №70 щодо головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби Шкорінової Наталії Олександрівни, за ознаками наявності в діях державного службовця ознак порушення Присяги державного службовця.

Суд зауважує, що звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець вчинив проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов?язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного авторитету органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов?язків.

З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.

Аналогічний висновок міститься у рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року у справі № 2-п/2011.

Таким чином, під порушенням Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Суд наголошує, що як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

Судом встановлено, що Присягу державного службовця ОСОБА_1 склала та підписала 12 липня 2007 року, що підтверджується матеріалами дисциплінарної справи №70.

Проаналізувавши текст Присяги, складеної позивачкою, суд робить висновок, що вступаючи на державну службу позивач свідомо взяв на себе відповідальність за забезпечення ефективного здійснення завдань і функцій Української держави шляхом сумлінного виконання своїх посадових обов`язків.

Крім того, її поведінка як державного службовця, має відповідати очікуванням громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до державної служби, сприяти реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Додержання присяги є обов`язком державного службовця, що слідує із сукупності обов`язків державного службовця, передбачених ст.ст.8, 62 Закону № 889-VIII. Дотримання державним службовцем своїх обов`язків є необхідною умовою довіри з боку суспільства до державних інституцій від імені, яких діють державні службовці.

У постановах від 14.04.2020 р. у справі № 815/6549/16, від 27.04.2020 р. у справі № 826/10854/17, від 26.05.2022 р. у справі № 420/6190/20 Верховний Суд, підтримуючу усталену позицію суду щодо аналізу змісту Присяги державного службовця, наголосив, що Присяга має природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового зобов`язання державного службовця. З аналізу тексту Присяги слідує, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв`язку з цим порушення Присяги необхідно розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Так, в ході розгляду адміністративної справи судом встановлено, що за наслідками розгляду першого дисциплінарної справи № 65 стосовно ОСОБА_1 дисциплінарною комісією прийнято рішення рекомендувати начальнику Північного офісу Держаудитслужби попередити ОСОБА_1 про неповну службову відповідність.

Крім того, під час засідання дисциплінарної комісії в рамках дисциплінарної справи № 65, встановлено, що пояснення ОСОБА_1 містять інформацію щодо дослідження позивачкою інформації та документів у кримінальних провадженнях №42022102060000095 від 13.06.2022, №42021112030000348 від 30.12.2021, №42024112320000006 від 25.01.2024, №42023112130000109 від 27.07.2023, №62022100120000650 від 02.12.2022, № 42023112130000109 від 27.07.2023.

Враховуючи, що члени дисциплінарної комісії, опрацювавши матеріали другої дисциплінарної справи № 70 стосовно позивачки, сформованої з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, визначивши ступінь вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку підтвердили, що у діях ОСОБА_1 встановлено систематичне недбале ставлення державного службовця до державної служби та своїх посадових обов?язків та виявлено склад дисциплінарного проступку для притягнення до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу».

За результатами розгляду вказаного дисциплінарного провадження Комісією прийнято рішення рекомендувати начальнику Північного офісу Держаудитслужби Олексію Королю скористатись правом, наданим статтею 77 Закону України «Про державну службу», та застосувати до позивачки дисциплінарне стягнення відповідно до пункту 4 частини 1 статті 66 Закону України «Про державну службу».

На підставі подання Комісії з розгляду дисциплінарних справ від 27 грудня 2024 року Північним офісом Держаудитслужби прийнято наказ від 08.01.2025 № 18-0, яким ОСОБА_1 з 09 січня 2025 року, звільнено із займаної посади за вчинення дисциплінарного проступку - порушення Присяги державного службовця, відповідно до пункту 1 частини другої статті 65, до частини п?ятої статті 66 та пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Крім того, як встановлювалось судом вище, на засіданні Комісії 23 грудня 2024 року ОСОБА_1 надала членам комісії пояснення в усній формі. Свою провину у вчиненні дисциплінарного проступку визнала.

Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 - член дисциплінарної комісії, заявила, що позивачка під час дисциплінарного провадження визнала свою провину, в свою чергу, позивачка не спростувала наявність у своїх діях вчиненого дисциплінарного проступку. Крім того, свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ( члени дисциплінарної комісії) підтвердили ті обставини, встановлені під час дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , на підставі яких надалі були прийняті спірні накази №18-о від 08 січня 2025 року та наказ № 37-о від 14 січня 2025 року про звільнення ОСОБА_1 .

Отже, з аналізу наведеного, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби, як державний службовець, на якого розповсюджується Закон №889-VIII, своїми діями в порушення Присяги державного службовця, вчинила проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов`язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призвело до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Суд наголошує на тому, що в даному випадку особою були вчинені діяння, несумісні із займаною на час його вчинення посадою та які виходять за межі дисциплінарної відповідальності, оскільки позивачкою було скоєно проступки проти інтересів служби, які суперечать покладеним на неї обов`язкам, підривають довіру до нього як до носія влади, що призводять до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 лютого 2018 року у справі № 821/4900/14.

На думку суду, встановлені у ході проведення службових розслідувань порушення позивачкою Присяги державного службовця, що виразилося у поєднанні з вищенаведеним, знайшли своє підтвердження під час розгляду даної адміністративної справи та є вчинком, який дискредитує систему органів влади, відтак, є підставою для її звільнення.

У той же час, позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували наведені вище факти та обставини.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби належним чином ознайомлена під особистий підпис 02.11.2021 згідно листа ознайомлення з Положенням про відділ взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби, затвердженого наказом Північного офісу Держаудитслужби від 26 листопада 2020 року № 229 (зі змінами внесеними наказом від 29 червня 2021 року № 395) в розділі І Загальні положення та розділі III Функції яких зазначено наступне:

« 1.3. Відділ у своїй діяльності керується Конституцією України від 28 червня 1996 року, Кодексами України, законами України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VII, «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII, іншими законами України, актами Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими нормативними правовими актами, наказами Міністерства фінансів України, Держаудитслужби, Офісу, а також Положенням про Офіс та цим Положенням...

3.2. Відділ забезпечує в межах компетенції: 1) працівники Відділу можуть приймати участь у перевірках у якості спеціаліста, шо здійснюється правоохоронними органами та здійснює підготовку щодо прийняття такої участі.

Складати довідку про участь у перевірках у якості спеціаліста, що здійснюють правоохоронними органами».

Крім того, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби належним чином ознайомлена під особистий підпис 11.08.2023 року з посадовою інструкцією, у якій зазначено наступні положення, які є складовою трудової функції державного службовця, а саме:

« 3.Основні посадові обов?язки: ... проведення досліджень матеріалів кримінальних проваджень, до яких залучені працівники в якості спеціаліста:

4. Забезпечення:

- захисту інформації обмеженим доступом відповідно до законодавства...»

Крім того, встановлено, що на засіданні відділу взаємодії з правоохоронними органами 03.10.2024 начальником відділу взаємодії з правоохоронними органами Асадовим В.Т. розглядалося питання про нерозголошення відомостей досудового розслідування, у відповідності до статті 222 КПК України (відповідно до частини 2 статті 222 КПК України - незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом), зокрема про заборону розголошувати інформацію про проведення дослідження колегам та іншим особам, на яких була присутня ОСОБА_1 , що підтверджено листком ознайомлення з проставленням її особистого підпису та дати 03.10.2024.

Судом також встановлено, що на адресу Північного офісу Держаудитслужби надходили постанови від правоохоронних органів по вищезазначеним кримінальним провадженням, які доручено опрацювати та. скласти довідки залученого спеціаліста ОСОБА_1 (в матеріалах справи лист ТУ ДБР, розташоване у місті Києві вх. № 17-2070-2023 від 06.03.2023, лист Бучанської окружної прокуратури вх. № 17-1251-2024 від 12.02.2024, лист Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області вх. № 17-3964-2023 від 08.05.2023, лист Печерського УП ГУ НП у м. Києві вх. № 17-9778-2023 від 28.11.2023, лист Броварської окружної прокуратури вх. № 262600-17-3116-24 від 29.03.2024, лист Броварської окружної прокуратури вх. № 262600-17-4973-24 від 04.06.2024).

На виконання вищезазначених листів відповідачем в якості спеціаліста було виділено ОСОБА_1 , що підтверджується листами від 13.12.2023 № 262609-17/9232-2023, від 12.02.2024 № 262609-17/1042-2024, від 01.03.2024 № 262609-17/1598-2024, від 15.01.2024 № 262609-17/340-2024, від 02.07.2024 № 262609-17/4458-2024, від 03.04.2024 № 262609-17/2359-2024.

Пунктом 3 частини п?ятої статті 71 КПК України визначено, що спеціаліст зобов?язаний не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі спеціалісту у зв?язку з виконанням його обов?язків.

При цьому, дозволи слідчого або прокурора про розголошення відомостей вище перелічених досудових розслідувань ОСОБА_1 під час дисциплінарного провадження не надано, про що не заперечено самим позивачем.

Суд вказує, що інформацією, яка містить таємницю досудового розслідування, є та, яку було створено або одержано після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Доступ до такої інформації мають учасники кримінального провадження та інші особи. Інші особи, які не є учасниками кримінального провадження, можуть реалізувати своє право на отримання відповідної інформації за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 222 КПК України.

Статтею 222 Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 № 4651-VI передбачено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв?язку з участю в ньому, про їх обов?язок не розголошувати такі відомості без його дозволу.

Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, на стадії досудового розслідування саме прокурор або слідчий є тією особою, яка приймає рішення про наявність/ відсутність можливості розголошення відповідних відомостей досудового розслідування, а не державний службовець - ОСОБА_1 , яка задля доведення позитивних показників своєї роботи наводить детальний опис інформації з матеріалів кримінальних проваджень, здійснюючи у такий спосіб розголошення відомостей та доведення до відома членів Комісії, які мають право отримати доступ до такої інформації виключно в порядку визначеному КПК України.

Тобто, для органів державної влади та їх посадових осіб, зокрема і для ОСОБА_1 , діє спеціально-дозвільний принцип конституційного права, який суттєво обмежує їх у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, адже, посадові особи зобов?язані діяти лише таким чином та у такий спосіб, як це прямо передбачено конституційно-правовими нормами, законами України і лише в межах закріпленої за ними компетенції.

Суд вказує, що позивач, вступаючи на державну службу, свідомо взяв на себе відповідальність за забезпечення ефективного здійснення завдань і функцій перед державою шляхом сумлінного виконання посадових обов?язків.

Суд враховує, що поведінка державного службовця має відповідати очікуванням громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до державної служби, сприяти реалізації прав і свобод людини і громадянина. Державний службовець повинен дбати про позитивний імідж та авторитет органів державної влади і державної служби в цілому, дорожити своїм ім?ям та статусом.

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який триває і по сьогодні.

В період дії воєнного стану кожен громадянин має особливо сумлінно виконувати свої обов?язки, тим більше державний службовець, який обіймає посаду в органі, який забезпечує державний фінансовий контроль на території України.

Враховуючи те, що інтереси Північного офісу Держаудитслужби збігаються та нерозривно пов?язані з інтересами держави та народу України (оскільки Відповідач забезпечує контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів тa здійснюючи взаємодію з правоохоронними органами встановлює чи спростовує завдання посадовими особами збитків бюджету України), a неналежне виконання своїх обов?язків працівником Відділу взаємодії з правоохоронними органами ОСОБА_1 , яка несе персональну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на вказаний структурний підрозділ основних завдань і функцій згідно з чинним законодавством, складає об?єктивну сторону порушенням Присяги державного службовця.

За наявних обставин, несумлінне, недобросовісне виконання обов?язків державного службовця в умовах дії воєнного стану, що вчинено проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов?язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює виконання ним своїх обов?язків надалі, фактично утворює факт порушення Присяги державного службовця.

Враховуючи те, що Присяга державного службовця передбачає зобов?язання виконувати обов?язки сумлінно, тому встановлений дисциплінарною комісією за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи у діяннях ОСОБА_1 факт вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у несумлінному, недобросовісному виконанні обов?язків державного службовця внаслідок недбалого ставлення до них правильно кваліфікований відповідно до підпункту 1 частини 2 статті 65 Закону № 889-VIII як порушення Присяги державного службовця, так як вказані вище діяння є несумісними з продовженням державної служби.

Стосовно складу дисциплінарного проступку позивача суд вказує наступне.

Об?єктом дисциплінарного проступку позивачки виступають посадові обов?язки головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби Шкорінової Н.О. щодо здійснення проведення досліджень матеріалів кримінальних проваджень, до яких залучені працівники в якості спеціаліста та забезпечення захисту інформації з обмеженим доступом відповідно до законодавства.

Об?єктивна сторона вчиненого дисциплінарного проступку полягає у неналежному виконанні своїх посадових обов?язків щодо здійснення проведення досліджень матеріалів кримінальних проваджень, до яких залучені працівники в якості спеціаліста та забезпечення захисту інформації з обмеженим доступом відповідно до законодавства. Зокрема, позивачем допущено недбале ставлення державного службовця до державної служби та своїх посадових обов?язків.

Суб?єктивна сторона вчиненого дисциплінарного проступку полягає в тому, що позивачкою допущено розголошення відомостей досудового розслідування, які стали їй відомі у зв?язку із залученням її у якості спеціаліста під час дослідження інформації та документів y кримінальних провадженнях № 42022102060000095 від 13.06.2022, № 42021112030000348 від 30.12.2021, № 42024112320000006 від 25.01.2024, № 42023112130000109 від 27.07.2023, № 62022100120000650 від 02.12.2022, № 42023112130000109 від 27.07.2023.

Суд зауважує також, що свою провину у вчиненні дисциплінарного проступку на засіданні під час відібрання усних пояснень позивачка визнала, що свідчить про недбале ставлення її до своїх обов?язків. Зворотне також не було доведено позивачем та не встановлено під час судового розгляду справи.

Наказом Північного офісу Держаудитслужби від 08.01.2025 № 18-0 ОСОБА_1 звільнено 09 січня 2025 року, із займаної посади за вчинення дисциплінарного проступку - порушення Присяги державного службовця, відповідно до пункту 1 частини другої статті 65, до частини п?ятої статті 66 та пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Враховуючи вищевикладене, а також, беручи до уваги тяжкість дисциплінарного проступку вчиненого позивачкою, відповідачем доведено, а позивачкою не спростовано обґрунтованість прийнятого рішення про припинення державної служби та звільнення позивачки із займаної посади.

Таким чином, зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачкою вчинено проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов?язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призводить до приниження державного авторитету органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов?язків, в свою чергу, відповідач, прийнявши рішення щодо застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, як це передбачено Конституцією України та законами України.

Стосовно доводів позивачки про ознаки «мобінгу» в діях працівників Північного офісу Держаудитслужби, за результатами розгляду яких суд вказує про відсутність підстав для їх врахування, оскільки в їх обґрунтування позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів, які могли свідчити про систематичні тривалі дії, спрямовані на приниження честі та гідності позивачки з боку посадових осіб відповідача.

Крім того, доводи позивачки про неспівмірність звільнення як дисциплінарного стягнення, що є наслідком встановленого дисциплінарного проступку, судом також не приймаються до уваги, оскільки судом встановлено відсутність належних доказів на обґрунтування таких тверджень, позивач обмежився лише прямими посилання на норми чинного законодавства, порушення приписів яких з боку відповідача судом не встановлено.

Щодо доводів позивачки про затримку з боку відповідача у видачі її трудової книжки та відсутності запису про її звільнення у трудовій книжці суд не бере до уваги, оскільки на підставі заяви ОСОБА_1 22.06.2022 року їй під підпис видано оригінал трудової книжки, про що зроблено запис у Книзі обліку трудових книжок і вкладишів до них.

Стосовно посилань позивачки на відсутність факту її ознайомлення з матеріалами другого дисциплінарного провадження № 1147-о, що унеможливило, зокрема, оскаржити висновок дисциплінарної комісії, суд вказує про їх помилковість, оскільки спростовуються матеріалами дисциплінарної справи № 70, в межах якої проведено дисциплінарне провадження № 1147-о, а саме:

- інформація щодо засідання дисциплінарної комісії 16 грудня 2024 року, яке під підпис отримано позивачем 10.12.2024 року;

- протоколом засідання дисциплінарної комісії від 16.12.2024 № 46, на якому зафіксовано присутність позивачки, а відтак її участь у засіданні;

- інформація щодо засідання дисциплінарної комісії 23 грудня 2024 року, яке під підпис отримано позивачкою 16.12.2024 року;

- протоколом засідання дисциплінарної комісії від 23.12.2024 № 48, на якому зафіксовано присутність позивачки, а відтак її участь у засіданні.

Більше того, відповідно до частини першої статті 9-1 Закону № 889-VIII, Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв?язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1042, відділ роботи з персоналом Північного офісу Держаудитслужби 27 грудня 2024 року надіслав лист Північного офісу Держаудитслужби № 262614-16/8594-2024 від 27 грудня 2024 року, про необхідність надання письмового пояснення суб?єкту призначення, головному державному фінансовому інспектору відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби Шкоріновій Н.О., на особистий номер мобільного телефону у месенджері НОМЕР_1 , на СЕД АСКОД, на адресу пошти, яка зазначена в особовій справі та на корпоративну електронну пошту ( НОМЕР_2 , вул. Симиренка, 28, кв. 12, місто Київ, 03134, та п.о.shkorinova@dasu.gov.ua) o 14 годині 33 хв., що підтверджується складеним протоколом від 27.12.2024 № б/н.

Крім цього, відповідачем складено акт від 06.01.2025 №б/н «Про відмову від надання пояснення дисциплінарній комісії з розгляду дисциплінарних справ Північного офісу Держаудитслужби Північним офісом Держаудитслужби», згідно якого зафіксовано, що Північним офісом Держаудитслужби було направлено лист від 27.12.2024 № 262614-16/8594 про повідомлення ОСОБА_1 , головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби про необхідність надання письмового пояснення суб?єкту призначення відповідно до вимог статті 75 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VII, в терміни визначені пунктом 35 Порядку здійснення. дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1039 (зі змінами).

Відповідно до статті 75 Закону № 889-VIII Стачук А.М. - начальник відділу роботи з персоналом Північного офісу Держаудитслужби та Нікітіна С.А. - заступник начальника відділу роботи з персоналом Північного офісу Держаудитслужби склали вищезазначений акт про те, що Шкорінова Наталія Олександрівна, головний державний фінансовий інспектор відділу взаємодії з правоохоронними органами Північного офісу Держаудитслужби, не надала своїх письмових пояснень начальнику Північного офісу Держаудитслужби Королю О.В. щодо дисциплінарного провадження, відкритого відповідно Держаудитслужби від 09 грудня 2024 року №1147-0.

Стосовно доводів позивача про відсутність її згоди на направлення їй наказу про звільнення через соціальну мережу, суд вказує, що приписами статті 9-1 Закону №889-VIII визначено, що доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв?язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв?язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв?язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв?язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п?ятий календарний день з моменту їх відправлення.

Отже, суд дійшов висновку, що у відповідача в якості керівника державної служби існувала альтернативність вибору способів доведення інформації або документів до відома державного службовця: особисто, поштою, електронною поштою, використання інших засобів телекомунікаційного зв?язку.

При чому, вибір одного із зазначених способів доведення інформації не тягне за собою обов?язку одночасного використання іншого.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2022 року у справі № 380/876/21.

Стосовно доводів позивачки про відсутність згоди виборного органу профспілкової організації під час її звільнення суд вказує про відсутність підстав для їх врахування, оскільки, відповідно до частини другої статті 5 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Отже, у період дії воєнного стану згода профспілкового органу необхідна виключно у разі звільнення працівників, обраних до профспілкового органу.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнята членом Первинної профспілкової організації Північного офісу Держаудитслужби з 24.11.2024, але вона не є обраним членом профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Північного офісу Держаудитслужби та Об?єднання первинних профспілкових організацій Київської міської державної адміністрації, до якої входить Первинна профспілкова організація Північного офісу Держаудитслужби.

Частиною третьою статті 252 Кодексу законів про працю України передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об?єднання професійних спілок).

Враховуючи вищенаведене, гарантія, передбачена статтею 252 К3пП, на позивачку не поширюється, оскільки вона не обиралась до профспілкового органу підприємства, установи чи організації.

Разом з тим, відповідач здійснив письмове подання до Первинної профспілкової організації Північного офісу Держаудитслужби за вих. № 262614-14/85-2025 від 06.01.2025 за попередньою згодою щодо розірвання трудового договору з позивачкою з ініціативи роботодавця.

Листом від 06.01.2025 вих. № 1 Первинна профспілкова організація Північного офісу Держаудитслужби повідомила відповідача про те, що прийняття рішення про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 з ініціативи роботодавця не потребує попередньої згоди профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Північного офісу Держаудитслужби.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено, а позивачкою не спростовано правомірність прийняття спірних наказів №18-0 від 08.01.2025 та №37-о від 14.01.2025.

Отже, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах вимог ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

Належних та достатніх доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано.

За визначенням ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні ч. 1 ст. 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом ч. 2 вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.

Повний текст рішення виготовлено 30.06.2025.