Постанова від 25.06.2025 по справі 914/2699/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2025 р. Справа №914/2699/24

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Бабій М.М.

явка учасників справи:

від позивача: Левкович Т.В.;

від відповідача: Цястун Р.П.,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Асиметрика" б/н від 06.03.2025,

на рішення Господарського суду Львівської області від 14.02.2025 суддя: Рим Т.Я., м. Львів, повний текст рішення складено 14.02.2025,

у справі №914/2699/24

за позовом Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Асиметрика"

про стягнення 640 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог позивача

04.11.2024 Солонківська сільська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Асиметрика" про стягнення 640 000,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами публічної закупівлі між сторонами укладено договір поставки товару за кодом ДК 021:2015:34710000-7 (комплекс авіаційний безпілотний FPV "Grey Widow 1"або аналог), у якому ціну товару визначено з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ).

Відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, зазначений товар на період дії воєнного стану звільняється від оподаткування ПДВ. У зв`язку з цим сума ПДВ у розмірі 640 000,00 грн, отримана відповідачем, є такою, що набута без правових підстав, і підлягає поверненню позивачу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.02.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Асиметрика" на корить Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області безпідставно збережені грошові кошти в розмірі 640 000,00 грн. та 9 600,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України постачання безпілотних літальних апаратів, які класифікуються за кодом 8806 УКТ ЗЕД, кінцевим споживачем яких є Збройні Сили України звільняються від оподаткування з податку на додану вартість на період дії воєнного стану. Матеріалами справи підтверджено, що предметом договору поставки був саме такий товар, а його кінцевим споживачем є військова частина.

З цих підстав сплата ПДВ у сумі 640?000,00 грн. здійснена без наявності законної підстави. Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, ця сума є безпідставно набутим майном і підлягає поверненню позивачу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення позивача

07.03.2025 до Західного апеляційного господарського суду через систему Електронний суд надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Асиметрика" б/н від 06.03.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 14.02.2025 у справі №914/2699/24.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 1212 Цивільного кодексу України, дійшовши помилкового висновку про наявність безпідставного набутих коштів. Відповідно до норм зазначеної статті, підставою для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення є відсутність правової підстави для набуття майна, яка в цій справі відсутня, оскільки взаємовідносини сторін були врегульовані чинним і належно укладеним договором про закупівлю від 19.12.2023 №1100. Цим договором, укладеним на підставі проведеної закупівлі у системі Prozorro, сторони добровільно погодили включення до ціни товару податку на додану вартість, що було чітко зафіксовано в умовах тендерної документації, проєкті договору та тендерній пропозиції.

Позивач самостійно сформував умови закупівлі, які включали ПДВ, та не надав жодних доказів про те, що товар підлягає звільненню від оподаткування згідно з пп. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, зокрема не надав сертифікат кінцевого споживача або інші документи, які підтверджують наявність підстав для звільнення.

Тому нарахування та сплата ПДВ були здійснені в межах правомірного зобов`язання, а отже відсутні підстави для повернення цієї суми у відповідності до положень статті 1212 ЦК України.

Суд першої інстанції не врахував обставини справи в їх сукупності, належні докази, добровільність договірного врегулювання умов ціни, а також не встановив факту недійсності або скасування правочину в частині включення ПДВ, що є обов`язковою умовою для застосування статті 1212 ЦК України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу б/н від 23.03.2025 (вх. № ЗАГС 01-04/2257/25 від 24.03.2025), в якому заперечив доводи апелянта, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Львівської області від 14.02.2025 у справі №914/2699/24 залишити без змін.

Відповідач подав відповідь на відзив б/н від 28.05.2025 в якому заперечив доводи позивача наведені у відзиві та навів доводи аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2025 справу №914/2699/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г..

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Асиметрика" б/н від 06.03.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 14.02.2025 у справі №914/2699/24.

Ухвалою від 08.04.2025 призначено справу №914/2699/24 до розгляду у судовому засіданні на 28.05.2025.

У судове засідання 28.05.2025 з`явились представники сторін.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, навів доводи аналогічні викладеним у ній, просив її задоволити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому наводив доводи, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні від 28.05.2025 за згодою учасників справи оголошено перерву до 25.06.2025.

25.06.2025 в судове засідання з`явились представники сторін, які в судових дебатах підтримали свої позиції викладені в попередньому судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

23.12.2022 Солонківська сільська рада прийняла рішення № 3423 (а. с. 103-11), яким затвердила програму заходів щодо підготовки місцевого населення до національного спротиву та територіальної оборони на території Солонківської сільської ради на 2023 рік. Головними пріоритетами та принципами реалізації цієї програми, серед іншого, є підтримка військових частин Нацгвардії та Збройних сил України, підрозділів поліції та ДСНС у здійсненні заходів захисту територіальної цілісності держави та ліквідації наслідків збройної агресії проти України (розділ 2 програми).

07.12.2023 Солонківська сільська рада прийняла рішення № 4188 "Про придбання та передачу окремого індивідуально визначеного майна з комунальної в державну власність" (а. с. 100-101), яким вирішила провести процедури публічних закупівель та укласти договори про придбання майна, з урахуванням потреб, визначених у зверненнях військового командування Генерального штабу Збройних сил України, командування видів Збройних Сил України, оперативних командувань, командувань військових об`єднань, з`єднань частин Збройних сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, що забезпечують оборону, громадську безпеку і порядок, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Цим рішенням передбачено безоплатно передати індивідуально визначене майно згідно з додатком 3 з комунальної власності територіальної громади у державну власність військовій частині НОМЕР_1 (пункт 1.4 рішення).

За результатами проведеної публічної закупівлі Солонківська сільська рада та ТОВ "Асиметрика" уклали Договір про закупівлю № 1100 від 19.12.2023 (надалі Договір про закупівлю від 19.12.2023) (а. с. 20-29).

Відповідно до пункту 1.1 цього договору постачальник (відповідач) зобов`язується поставити та передати у власність замовника (позивача) ДК 021:2015:34710000-7: Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном (комплекс авіаційний безпілотний FPV "Grey Widow 1", або аналог), визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, а замовник зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, що визначено цим договором.

Згідно з пунктом 3.2 Договору про закупівлю від 19.12.2023 ціна договору становить 3 840 000,00 грн. в т. ч. ПДВ 640 000,00 гривень.

Розрахунок за поставлений товар здійснюється в розмірі 100% упродовж 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару на адресу замовника на підставі наданого оригіналу видаткової накладної (пункт 4.1 Договору про закупівлю від 19.12.2023).

Позивач оплатив поставлений відповідачем товар, про що свідчать такі платіжні інструкції:

- № 1514 від 25.12.2023 на суму 2'880'000,00 грн, в тому числі ПДВ 480 000,00 грн (а. с. 124).

- № 1515 від 25.12.2023 на суму 960'000,00 грн, в тому числі ПДВ 160 000,00 грн (а. с. 123).

Позивач передав товар (комплекс авіаційний безпілотний FPV "Grey Widow 1") Військовій частині НОМЕР_1 за актом приймання-передачі (безоплатної) від 27.12.2023 (а.с. 17).

Відповідач сплатив 550 000,00 грн. для поповнення електронного рахунку ПДВ, про що свідчить платіжна інструкція від 16.01.2024 № 375 (а. с. 129).

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення Господарського суду Львівської області від 14.02.2025 у цій справі оскаржується відповідачем в повному обсязі.

Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача безпідставно набутої суми ПДВ, сплаченої позивачем за договором, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

За змістом статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 204 вказаного Кодексу правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У статті 203 зазначеного Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 ГК України).

Статтею 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

За змістом підпунктів "а" та "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про оборону України" у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (із змінами та доповненнями) в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року.

Пунктом 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України визначені операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України, які тимчасово звільняються від оподаткування ПДВ на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства.

Згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб`єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, серед іншого, безпілотних літальних апаратів без озброєння та їх частин, що класифікуються у товарних позиціях 8806, 8807 згідно з УКТ ЗЕД.

Застосування наведеного вище положення закону можливе за наявності таких умов:

- товари повинні бути класифіковані у відповідних товарних позиціях, підпозиціях або товарних підкатегоріях згідно з УКТ ЗЕД, передбачених підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України;

- кінцевими отримувачами таких товарів є суб`єкти, визначені у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, що підтверджується сертифікатом кінцевого споживача або умовами відповідного договору.

Щодо першої умови, з урахуванням характеристики товару, зазначеної в пункті 1.1 Договору (ДК 021:2015:34710000-7: Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном (Комплекс авіаційний безпілотний FPV "Grey Widow 1", або аналог), такий товар підлягає класифікації за кодом 8806 "Безпілотні літальні апарати". Відповідно, він відповідає вимогам, передбаченим підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Щодо другої умови, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" кінцеві споживачі суб`єкти господарювання України, державні органи України, Збройні Сили України та інші військові формування, правоохоронні органи, іноземні суб`єкти господарської та іншої діяльності, які безпосередньо є споживачами товарів, відповідно імпортованих в Україну або експортованих з України.

Цією статтею визначено, що сертифікат кінцевого споживача документ, яким кінцевий споживач визначає місце та мету кінцевого використання (встановлення) товарів і гарантує, що ці товари не будуть використані в інших цілях, ніж зазначені в сертифікаті, не будуть передані іншому споживачу на території держави призначення або реекспортовані без дозволу відповідного державного органу, а також бере на себе інші гарантії (зобов`язання) щодо імпортованих товарів, передбачені умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) чи вимогами держави експортера товару.

Таке ж визначення сертифікату кінцевого споживача міститься у пункті 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 1999 р. № 920 "Про затвердження Положення про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов`язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю". Вказаним пунктом передбачено, що оформлення сертифіката кінцевого споживача здійснюється кінцевим споживачем.

В матеріалах справи вказаного сертифікату немає. Проте це не є безумовною підставою для відмови у звільненні від оподаткування ПДВ товару з огляду на приписи підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Не може слугувати підставою для відмови у застосуванні вищевказаної норми податкового законодавства у цій справі відсутність вказівки на кінцевого споживача у самому тексті Договору про закупівлю від 19.12.2023, адже матеріалами справи підтверджується, що закупівля товару здійснювалась з метою його передачі Збройним Силам України (ця обставина була відома Відповідачу).

Про це свідчать:

- рішення Солонківської СР від 07.12.2023 № 4188, з якого вбачається, що процедура публічних закупівель була здійснена з метою передачі індивідуально визначеного майна Військовій частині НОМЕР_1 ;

- матеріали тендерної документації (а. с. 37-71), титульна сторінка якої містить інформацію про те, що закупівля товару здійснюється для потреб військовослужбовців, зареєстрованих у Солонківській територіальній громаді відповідно до Програми заходів щодо підготовки місцевого населення до національного спротиву та територіальної оборони на території Солонківської СР на 2023 рік.

- акт приймання передачі матеріальних цінностей від 27.12.2023 (а. с. 17), згідно з яким Солонківська СР передала Військовій частині НОМЕР_1 безоплатно Комплекс авіаційний безпілотний FPV "Grey Widow 1".

Зазначення в тендерній документації мети закупівлі та характеристики товару (ДК 021:2015:34710000-7: Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном (комплекс авіаційний безпілотний FPV "Grey Widow 1", або аналог) свідчить про спрямування товару на забезпечення потреб ЗСУ, адже специфіка товару та стан воєнного часу унеможливлює його використання в інших цілях та іншими споживачами.

Отже, положення договору щодо включення до ціни договору суми податку на додану вартість та подальше його перерахування постачальником не є істотною умовою договору, не залежить від волі сторін та врегулювано ПК України.

Водночас, частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України).

Тому для можливості застосування до спірних відносин статті 1212 Цивільного кодексу України важливим є з`ясувати: (1) чи умова договору про включення до ціни товару суми ПДВ породжує правову підставу, без визнання недійсної якої неможливе стягнення спірних коштів; (2) чи сплата суми ПДВ містить ознаки безпідставності, оскільки таке виконання не ґрунтується на вимогах закону.

У постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 04.05.2023 у справі № 910/59/22 зазначено, що порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами ПК, а тому не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, хоч ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Отже, відповідач як одна зі сторін зобов`язання набув кошти, що є предметом спору, за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено. З цих підстав відсутній обов`язок позивача заявляти позовну вимогу про визнання недійсним пункту договору щодо сплати ПДВ, що врегульовано нормами ПК України, і не залежить від волі сторін та не є істотною умовою договору.

У справах № 916/2478/20 та № 910/59/22 позовні вимоги про визнання договорів частково недійсними не заявлялися. Проте Верховний Суд погодився з висновками про відсутність правових підстав для набуття майна (коштів) та, як наслідок, із обґрунтованістю вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів (ПДВ).

Водночас існує практика Верховного Суду (зокрема від 24.10.2024 у справі № 914/2694/23, від 13.11.2024 у справі № 911/23/24; від 07.08.2024 у справі № 916/2914/23; від 10.09.2024 у справі № 922/4055/23) у справах, де предметом позову виступали вимоги про визнання недійсним частково договорів, стягнення сум ПДВ та коштів передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, нарахованих на ці суми. У цих постановах Верховний Суд хоч і визнає умови договорів недійсними, проте зазначає, що обов`язок з повернення коштів за статтею 1212 Цивільного кодексу України виникає у відповідача не з часу визнання спірного пункту договору недійсним, а з часу отримання відповідачем цих коштів, а тому стягує інфляційні втрати та три відсотки річних за неповернення ПДВ за період до моменту визнання недійсними пунктів договору. При цьому Верховний Суд у наведених постановах, керується правовою позицією про те, що ПДВ не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства.

Отже, відповідач набув грошові кошти у розмірі 640 000,00 грн., що становлять суму ПДВ, передбачену умовами пункту 3.2 Договору про закупівлю від 19.12.2023, регулюється ПК України, а не за домовленістю сторін. Тому визнання недійсним цього пункту не є необхідною передумовою для стягнення з останнього цієї суми на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в судовому засіданні, а заперечення позивача були підтвердженні дослідженими матеріалами справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Львівської області від 14.02.2025 у справі №914/2699/24 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Асиметрика" б/н від 06.03.2025 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 14.02.2025 у справі №914/2699/24 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.07.2025

Головуючий суддя Бойко С.М.

СуддіБонк Т.Б.

Якімець Г.Г.