Постанова від 16.06.2025 по справі 910/1221/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2025 р. Справа№ 910/1221/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув,

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/1221/25 (суддя Курдельчук І.Д.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Буд-Прайм" про стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ наступне.

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Буд-Прайм" про стягнення заборгованості в сумі 364 300 грн, 3 % річних в сумі 5 877, 06 грн та інфляційних втрат в сумі 21 772,90 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив умови договорів в частині своєчасної сплати вартості наданих послуг, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі №910/1221/25 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 364 300, 00 грн основного боргу, 21 772,90 грн інфляційних втрат та 4 632, 87 грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/1221/25 заяву ТОВ "Акрон Сервіс" про стягнення судових витрат задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 11 820, 10 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Аналізуючи заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу стосовно основної винагороди адвоката в розмірі 12 000,00 грн, суд першої інстанції зазначив, що ці витрати є документально підтвердженими та відповідають критеріям розумності та неминучості, відповідачем не спростовані, а тому враховуючи часткове задоволення позовних вимог понесені позивачем витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача в розмірі 11 820, 10 грн.

Стосовно відмови у відшкодуванні 13 000 грн суд вказав, що такі витрати є "гонораром успіху", які не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування цих витрат за рахунок відповідача.

Не погодившись з прийнятим рішенням в частині відмови у відшкодуванні витрат правничої допомоги у розмірі 13 000 грн, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити його заяву.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції помилково відніс 13 000 грн до гонорару успіху, обґрунтовуючи, як вказує скаржник, свою позицію тим, що вказана сума сплачується в майбутньому.

Сторони правом на участь представників у даному судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документу (ухвали суду від 12.05.2025) до електронних кабінетів позивача та відповідача.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від сторін до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення сторін, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 25 000 грн заявник надав: договір №19/25 від 08.01.2025 про надання професійної правничої допомоги, укладений між Адвокатським бюро "Дмитра Штепи" та ТОВ "Акрон Сервіс"; рахунок-фактуру №19 від 09.01.2025 на суму 5 000, 00 грн; рахунок-фактуру №36 від 07.02.2025 на суму 3 500, 00 грн; платіжну інструкцію №1237 від 11.02.2025 на суму 3 500, 00 грн; рахунок-фактуру №62 від 28.02.2025 на суму 3 500, 00 грн; платіжну інструкцію №1235 від 30.01.2025 на суму 5 000, 00 грн; платіжну інструкцію №1254 від 04.03.2025 на суму 3 500, 00 грн; акт від 12.03.2025 про прийняття-передачу наданої правничої допомоги на суму 25 000, 00 грн; розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 25 000, 00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору про надання правової допомоги ціну договору визначає розмір гонорару за надані послуги з правничої допомоги, який становить 25 000, 00 грн без ПДВ.

Пунктом 4.3. договору про надання правової допомоги визначено, що оплата послуг з надання правничої допомоги здійснюється частинами у наступному порядку: 5 000, 00 грн сплачується до 31.01.2025; 3 500, 00 грн сплачується до 28.02.2025; 3 500, 00 грн сплачується до 31.03.2025; 13 000, 00 грн сплачується протягом десяти днів після набрання рішенням суду законної сили за яким досягнуто позитивного результату для клієнта, а саме часткового або повного задоволення позовних вимог до відповідача та стягнення грошових коштів.

Місцевий господарський суд, проаналізувавши умови договору про правову допомогу від 08.01.2025, дійшов висновку, що визначена в абзаці г) пункту 4.3. договору сума у розмірі 13 000 грн є платою за сам результат, досягнення адвоката та не ставить в залежність від фактично наданих послуг. Зазначена сума є додатковою винагородою адвоката, платою за досягнутий адвокатом результат, та є за своєю суттю так званим "гонораром успіху", нарахування та сплата якого залежать від настання певної події (яка може настати, а може і не настати).

Крім цього, суд першої інстанції вказав, що такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування цих витрат за рахунок відповідача.

Додаткове рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у відшкодуванні вказаних витрат у розмірі 13 000 грн, а тому виходячи з положень ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стосовно непогодження скаржника із віднесенням наведеної суми у розмірі 13 000 грн до "гонорару успіху", колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 4.3. договору про надання правової допомоги визначено, що оплата послуг з надання правничої допомоги здійснюється частинами у наступному порядку: а) 5 000, 00 грн сплачується до 31.01.2025; б) 3 500, 00 грн сплачується до 28.02.2025; в) 3 500, 00 грн сплачується до 31.03.2025; г) 13 000, 00 грн сплачується протягом десяти днів після набрання рішенням суду законної сили за яким досягнуто позитивного результату для клієнта, а саме часткового або повного задоволення позовних вимог до відповідача та стягнення грошових коштів.

Проаналізувавши умови зазначеного пункту договору, колегія суддів дійшла висновку про те, що передбачена підпунктом "г" пункту 4.3. укладеного договору додаткова винагорода адвоката не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а є платою за сам результат, досягнення адвоката та не ставить в залежність від фактично наданих послуг.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що передбачена підпунктом "г" пункту 4.3. укладеного договору винагорода є додатковою винагородою адвоката, платою за досягнутий адвокатом результат, та є за своєю суттю так званим "гонораром успіху", нарахування та сплата якого залежать від настання певної події - досягнення позитивного результату для клієнта.

Отже, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції помилково відніс 13 000 грн до гонорару успіху відхиляються колегією суддів враховуючи наведене вище.

Одночасно, колегія суддів вказує про невірність доводів апелянта стосовно того те, що підставою віднесення судом першої інстанції 13 000 грн витрат правничої допомоги до "гонорару успіху" став висновок суду про оплату вказаної суми в майбутньому.

Оскаржуване додаткове рішення наведених висновків не містить.

Так, висновок про те, що 13 000 грн витрат правничої допомоги є "гонораром успіху" здійснено судом шляхом аналізу підпункту "г" пункту 4.3. договору.

Щодо відмови у стягненні "гонорару успіху" з відповідача, колегія суддів вказує наступне.

Судом враховуються наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 наступні висновки:

"5.40. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

5.41. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

5.42. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

5.43. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

5.44. З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність".

Колегія суддів вказує, що ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" є розумність заявлених витрат, тобто обґрунтування розміру заявленої суми, а стягнення такої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

Суд виходить з того, що погоджений додатковий "гонорар успіху" є домовленістю клієнта і адвоката, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, щодо встановлення їхньої дійсності та необхідності саме в розмірі гонорару успіху зазначеного заявником.

Колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку включення до наданих адвокатських послуг "гонорару успіху" вартість якого визначена в сумі 13 000 грн не відповідає критерію розумності, а також такі витрати не мають характеру необхідних в цій справі, є неспіврозміріними із виконаною роботою, а відшкодування таких витрат за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер, а тому місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено в їх покладенні на відповідача.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що в оскаржуваній частині додаткове рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Стосовно судового збору за подання апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що оскільки його не було оплачено скаржником з огляду на відсутність підстав для сплати за подання апеляційної скарги на додаткове рішення щодо розподілу судових витрат, відповідно розподіл судового збору апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрон Сервіс" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/1221/25 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена: 02.07.2025 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко