Постанова від 26.06.2025 по справі 922/299/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року м. Харків Справа №922/299/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників:

позивача (в режимі відеоконференції) Фурман Р.В. (адвокат), довіреність №82 від 12.11.2024 року, свідоцтво №1280 від 04.11.2017 року;

першого відповідача не з`явився;

другого відповідача Кутовий Г.І. (адвокат), ордер серія АХ№1256962 від 30.05.2025 року; Кощій В.Ф. особисто;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Банк Альянс» (вх.№1125Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.05.2025 року у справі №922/299/25,

за позовом Акціонерного товариства «Банк Альянс», (04053, Україна, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок, 50, ідентифікаційний код особи 14360506),

до 1. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитровка», (64130, Україна, Первомайський р-н, Харківська обл., село Дмитрівка, вулиця Леніна, ідентифікаційний код особи 30774357),

2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.05.2025 року (повний текст складено 07.05.2025 року, суддя Лаврова Л.С.) задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення почеркознавчої експертизи.

Призначено судову почеркознавчу експертизу, доручивши її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса Міністерства юстиції України (61177, м.Харків, вул. Золочівська, 8а).

На розгляд та вирішення експерта поставлено наступне питання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у договорі поруки №22-025/ЮК/П від 08.02.2022 року, саме ОСОБА_1 чи іншою особою?

Попереджено експерта про відповідальність, передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Ухвалено для проведення експертизи направити експертам матеріали справи та один примірник ухвали.

Обов`язок по сплаті витрат за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язано ОСОБА_1 на протязі трьох банківських днів з дня отримання рахунку, оплатити рахунок за проведення експертизи та докази оплати надати господарському суду на протязі 3 днів з моменту оплати.

Зобов`язано експертну установу повідомити суд про закінчення експертизи, а експертний висновок направити на адресу Господарського суду Харківської області разом із матеріалами справи.

Провадження по справі зупинено до отримання висновку судової експертизи.

Позивач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.05.2025 року скасувати; справу передати до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду; судові витрати покласти на ОСОБА_1 .

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не мотивував в ухвалі достатню необхідність призначення експертизи у справі, а вказав лише формально про неможливість самостійно встановити достовірність підпису на документі; не обґрунтував неможливості розгляду позовних вимог по суті за результатами оцінки наявних у справі доказів без призначення судової експертизи; не досліджував чи можна замінити такий висновок експерта іншими засобами доказування; не вказав, які докази у справі є взаємно суперечливими та спростовують факт укладення договору поруки ОСОБА_1 або викликають сумнів в цьому.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача Акціонерного товариства «Банк Альянс» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.05.2025 року у справі №922/299/25. Встановлено учасникам справи строк протягом якого вони мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк протягом якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/299/25.

Вказана ухвала була направлена зареєстрованим учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 19.05.2025 року.

26.05.2025 року матеріали справи №922/299/25 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Від другого відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7058 від 04.06.2025 року), в якому зазначає, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 19.06.2025 року представник позивача оголосив зміст апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представник другого відповідача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, порадившись, колегія суддів з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі та з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи неможливість закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні, з огляду на приписи ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголосила перерву у розгляді справи до 26.06.2025 року про що винесено відповідну ухвалу.

Ухвала суду від 26.06.2025 року була направлена зареєстрованим учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 19.06.2025 року.

20.06.2025 року представник другого відповідача надав додаткові письмові пояснення у справі (вх.№7672), які долучено до матеріалів справи.

Позивач надав клопотання про залишення додаткових пояснень другого відповідача без розгляду.

У судовому засіданні 26.06.2025 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представник другого відповідача проти позиції апелянта заперечував. ОСОБА_1 зазначив, що підтримує призначення у справі експертизи.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників позивача та другого відповідача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

До Господарського суду Харківської області звернулось Акціонерне товариство «Банк Альянс» з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитровка», ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 5357110,43 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідачів.

Як вказує позивач, 08.02.2022 року між АТ «Банк Альянс» та СТОВ «Дмитровка» (позичальник) було укладено договір №22-025/ЮК щодо надання позичальнику кредиту (кредитний договір).

Відповідно до умов кредитного договору позичальнику було надано кредит в сумі 3658400,00 грн на термін до 07.02.2023 року. Проте СТОВ «Дмитровка» не обслуговувало належним чином вищевказаний кредитний договір внаслідок чого у позичальника утворилась заборгованість у розмірі 3658400,00 грн по тілу кредиту та 1698710,43 грн прострочених відсотків.

Відповідно до пункту 3.1.1. кредитного договору, в забезпечення виконання зобов`язань було укладено договір поруки №22-025/ЮК/П від 08.02.2022 року з ОСОБА_1 (другий відповідач).

Позивач стверджує, що договір поруки не визнаний в судовому порядку недійсним, а отже в рамках презумпції правомірності правочину, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, є правомірним та чинним.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами зобов`язань за договором №22-025/ЮК від 08.02.2022 про відкриття відновлюваної кредитної лінії та договором поруки №22-025/ЮК/П від 08.02.2022 року.

У пунктах 4, 5 договору поруки вказано, що за виконання зобов`язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком в тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів і витрат, передбачених кредитним договором.

Банком на адресу поручителя ОСОБА_1 було направлено лист-вимогу від 13.06.2023 року №07.6/1512 про погашення заборгованості. Проте, заборгованість ані з боку позичальника, ані з боку поручителя не погашена, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Матеріали справи свідчать, що 17.03.2025 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому другий відповідач заперечує факт підписання договору поруки №22-025/ЮК/П від 08.02.2022 року. Крім того ним заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи щодо виконаного на договорі підпису.

Задовольняючи клопотання другого відповідача про призначення експертизи у даній справі, місцевий господарський суд виходив із його обґрунтованості та наявності правових підстав для призначення експертизи у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам та оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції про призначення експертизи, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст.99 Господарського процессуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Так, вказаною нормою Господарського процесуального кодексу України передбачено право, а не обов`язок суду, щодо призначення судової експертизи за наявності дійсної необхідності її призначення, у випадку необхідності спеціальних знань, якими не володіє суд та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмету доказування без її призначення.

За положеннями статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Отже, якщо суд доходить висновку, що для того, щоб надати оцінку певним обставинам справи йому не вистачає певних знань, суд вправі призначити судову експертизу, поставивши перед експертом конкретні запитання, врахувавши клопотання сторін або сформулювавши питання експерту на власний розсуд.

Також, вирішуючи питання про призначення у справі судової експертизи, суд враховує, що тягар доведення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються заперечення, лежить на стороні, яка на них посилається.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку у разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 року у справі №902/834/20, від 13.08.2021 року у справі №917/1196/19, від 30.09.2021 року у справі №927/110/18).

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому питання щодо призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021 року у справі №927/685/20.

Таким чином судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Частинами 1, 2 ст.98 ГПК України встановлено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до положень Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яку затверджено наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5, основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп`яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Предметом спору у справі №922/299/25 є солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки.

У суді першої інстанції другий відповідач зазначив, що не пам`ятає чи підписував він договір. У суді апеляційної інстанції другий відповідач вказав, що не пам`ятає чи підписував він договір. При цьому відзначив, що в нього відсутній ексземпляр договору поруки, наполягає на проведенні експертизи і на тому, що фактично не підписував договір поруки.

Обставина підписання договору поруки чи не підписання договору поруки є істотною. Так, у випадку встановлення обставини не підписання другим відповідачем договору поруки є вірогідність, що такий документ є підробленим і другий відповідач не приймав на себе обов`язків забезпечувати виконання кредитного договору. При цьому, вказаний документ прямо стосується предмету доказування по даній справі, оскільки ним позивач обґрунтовує наявність у ОСОБА_1 обов`язку сплатити грошові кошти, як у поручителя. Підроблення документів, у тому числі підпису ОСОБА_1 буде свідчити про безпідставність позовних вимог.

У доводах позивача та другого відповідача наявні суперечності щодо підписання договору поруки, які не можуть бути вирішені за наявними у справі матеріалами без застосування спеціальних знань.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на обставини на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог та доводи, якими другий відповідач проти таких вимог заперечує (щодо підписання договору поруки), мають значення для правильного вирішення справи, потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, та не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування. При цьому жодною стороною не надано висновок експерта з цих самих питань і це свідчить про необхідність проведення експертизи по справі та про обґрунтованість задоволення клопотання представника другого відповідача про призначення судової експертизи.

Рішеннями ЄСПЛ у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27.10.1993 року (п. 33), та «Ankerl v. Switzerland» від 23.10.1996 року (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, «без якого змагальність як принцип не існує». Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Дульський проти України (заява №61679/00) від 01.06.2006 року, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

У відповідності до ст. ст. 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом системного аналізу приписів статей 86, 236, 277 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов`язок всебічно та повно з`ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті.

Отже, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов`язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності, проте суд наділяється в тому числі організаційно-розпорядчими повноваженнями, необхідними для здійснення ним функцій органу правосуддя та прийняття законних і обґрунтованих судових актів.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.04.2018 року у справі №922/2751/17, де, зокрема, вказано на таке:

«Виходячи з повноважень наданих суду згідно із ст. 43 ГПК України та принципу диспозитивності дослідження доказів, Суд вважає, що місцевий господарський суд наділений виключною компетенцією щодо оцінки доказів при розгляді справи по суті як суд першої інстанції. Така оцінка повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному розгляді доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. Отже, якщо суд доходить висновку, що для того, щоб надати оцінку певним обставинам справи і для цього йому не вистачає певних знань, суд вправі призначити судову експертизу, поставивши перед експертом конкретні запитання, незалежно від волевиявлення сторін. Апеляційний суд не вправі втручатися у виключну компетенцію суду першої інстанції та надавати йому якісь вказівки щодо збирання чи оцінки доказів, оскільки він наділений власною компетенцією на предмет оцінки (переоцінки) обставин справи (доказів) і, реалізуючи свою власну компетенцію, він може виправити помилки суду першої інстанції».

Суд першої інстанції встановив, що з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, а також забезпечення повного та всебічного розгляду справи по суті, існує необхідність у спеціальних знаннях для вирішення питань щодо підписання чи не підписання договору поруки другим відповідачем, що зумовлює у подальшому можливість надати оцінку про наявність або відсутність солідарного обов`язку по погашенню заборгованості.

Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши обставини справи у їх сукупності та з огляду на предмет доказування у даній справі та суперечності щодо цього, враховуючи правову природу та тривалість спірних правовідносин, вважає клопотання другого відповідача про призначення експертизи обґрунтовано задоволено місцевим господарським судом.

Згідно з пунктом 2 частини 1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Таким чином, у зв`язку з призначенням судової експертизи та направленням матеріалів справи для її проведення до експертної установи, провадження у справі підлягало зупиненню.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунено. Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.

Ураховуючи, що оскарженою ухвалою суду призначено судову експертизу, а для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи і у цей період неможливо проводити відповідні процесуальні дії, суд першої інстанції, скориставшись наданим йому правом згідно зі статтею 228 Господарського процесуального кодексу України, правомірно зупинив провадження у справі до закінчення проведення експертизи.

Слід зазначити, що призначення експертизи у даній справі не є затягуванням судового процесу, оскільки вимогу щодо повноти та всебічності встановлення обставин справи спрямовано на дотримання положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства «Банк Альянс» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала Господарського суду Харківської області від 05.05.2025 року у справі №922/299/25 має бути залишена без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 86, 129, 269, 271, 273, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Альянс» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.05.2025 року у справі №922/299/25 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.07.2025 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук