Рішення від 18.06.2025 по справі 914/318/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2025 Справа № 914/318/25

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Тимцан Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Акціонерний-комерційний банк «Львів», місто Львів

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІР СТАЛЕВИХ РІШЕНЬ», місто Львів

до відповідача 2 ОСОБА_1 , місто Львів

до відповідача 3 ОСОБА_2 , Львівська область, село Чишки

про солідарне стягнення 377023,95 грн заборгованості за кредитним договором №666/В/2023 від 12.09.2023 року.

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

від відповідача 3: Ключковський Н. В..

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Акціонерний-комерційний банк «Львів» до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІР СТАЛЕВИХ РІШЕНЬ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Львівська область про солідарне стягнення 377023,95 грн заборгованості за кредитним договором №666/В/2023 від 12.09.2023 року, з яких: 330049,10 грн - основна заборгованість, 46974,85 грн - заборгованість по відсотках.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2025, справу №914/318/25 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

10.02.2025 суд звернувся до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Львівській області із запитом про надання інформації щодо реєстрації місця проживання (перебування) та інших персональних даних, що містяться в картотеці реєстраційного обліку щодо фізичної особи - відповідача 2 ОСОБА_1 та фізичної особи - відповідача 3 ОСОБА_2 .

11.03.2025 до канцелярії суду від відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Львівській області надійшли відповіді (вх.№6290/25 та вх.№6292/25 відповідно), у яких зазначається про те, що місце проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 - АДРЕСА_1 (реєстрація від 04.12.2017), а місце проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 - АДРЕСА_2 (реєстрація від 20.07.2000). Одночасно, суд звертає увагу на те, що згідно наявної у матеріалах справи копії паспорта громадянина України, ОСОБА_2 (відповідач 3) від 20.07.2000 року зареєстрований у АДРЕСА_3 , а не 138, як зазначено відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Львівській області. Разом з тим, згідно відповіді №1103626 від 10.02.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із засновників (учасників) та кінцевих бенефіціарних власників Товариств з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІР СТАЛЕВИХ РІШЕНЬ» (відповідач 1) є ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_4 . Відтак, суд доходить висновку про те, що дата реєстрації місця проживання, область, село та вулиця збігаються з інформацією, яка була надана ГУ ДМС у Львівській області, вірним слід вважати номер будинку адреси реєстрації місця проживання відповідача 3 - будинок 168.

Ухвалою суду від 17.03.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачам строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов та призначено підготовче засідання на 09.04.2025.

Ухвалою від 09.04.2025, занесеною до протоколу судового засідання від 09.04.2025, суд відклав підготовче засідання на 14.05.2025.

Ухвалою від 14.05.2025, занесеною до протоколу судового засідання від 14.05.2025, суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 18.06.2025.

У судове засідання 18.06.2025 позивач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. Крім того, суд зазначає про те, що до матеріалів позовної заяви позивачем долучено заяву про розгляд справи за його відсутністю. Згаданою заявою позивач повідоми про те, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити такі.

У судове засідання 18.06.2025 з`явився відповідач 3. Відзив на позовну заяву, заяви, клопотання від відповідача 3 до суду не надходили. У судовому засіданні відповідач 3 підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання 18.06.2025 відповідач 1 та відповідач 2 не з`явилися, явку повноважних представників до суду не забезпечили. Відзив на позовну заяву, заяви, клопотання від відповідача 1 та відповідача 2 до суду не надходили.

У судовому засіданні 18.06.2025 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 18.06.2025, після повернення з нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення), суд відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив вступну та резолютивну частини рішення і повідомив про орієнтований час складення повного тексту рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтуванні заявлених позовних вимог позивач покликається на те, що 12.09.2023 року між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІР СТАЛЕВИХ РІШЕНЬ» укладено кредитний договір №666/В/2023, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 500000,00 гривень, із процентною ставкою 28% річних, з кінцевою датою повернення - 11.09.2026.

Позивач вказує, що виконав зобов`язання за кредитним договором, перерахувавши на поточний рахунок позичальника кошти у розмірі 500000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №566362 від 12.09.2023 року.

Всупереч згаданому, як повідомляє позивач, відповідач 1 не виконав умови кредитного договору, в частині своєчасності та повноти сплати кредитних платежів та відсотках, внаслідок чого утворилась заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за період з 01.08.2024 по 30.01.2024 у розмірі 46974,85 грн, а також заборгованість з основного боргу в сумі 330049,10 грн. Крім того, позивач також наголосив на тому, що з 30.01.2024 банком припинено нарахування процентів у зв`язку із зміною терміну дії кредитування, шляхом направлення позичальнику листа-вимоги від 15.01.2025 за вих.№396/0-05 про дострокове повернення кредиту, яка залишилась без відповідного реагування зі сторони відповідача 1.

Одночасно, позивач також зазначив про те, що 12.09.2023 з метою забезпечення виконання вимог за Кредитним договором між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» та ОСОБА_1 укладено договір поруки №666/В/2023/Р-1 а також між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №666/В/2023/Р-2, відповідно до умов яких поручителі відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу (повернення кредиту), процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених кредитним договором. Поручителі, шляхом підписання цього договору, виражають свою згоду на зміну основного зобов`язання без необхідності будь-якого додаткового погодження з ними, включаючи випадки збільшення кредитних зобов`язань позичальника, пов`язаних із збільшенням ліміту кредитування, збільшенням розміру відсотків користування кредитом, збільшення терміну користування кредитом та інших.

Позивач, покликаючись на пункт 2.8. договорів поруки, зазначив, що поручитель зобов`язаний виконати взяті на себе зобов`язання по цьому договору, не пізніше 7 (семи) банківських днів з дати надсилання йому вимоги кредитора та стверджує, що на виконання пункту 2.8. договорів поруки поручителям було скеровано листи-вимоги від 15.01.2025, зокрема: ОСОБА_1 за вих.№397/0-05, а ОСОБА_2 за вих.№3980-05 однак, вони залишені без відповідного реагування зі сторони поручителів.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 377023,95 грн, з яких 330049,10 грн- основна заборгованість, 46974,85 грн - заборгованість по відсотках).

Аргументи відповідачів.

Відповідачі проти задоволення позову не заперечили, відзиви на позовну заяву чи заяви про продовження строку для подання відзиву у встановлений ухвалою суду від 17.03.2025 року п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали не подали, поважності причин пропуску строку для подання відзивів або заяв про продовження встановленого судом строку для подання відзиву не навели.

У судовому засіданні 18.06.2025 відповідач 3 не заперечив щодо заявлених позовних вимог Акціонерного товариства Акціонерний-комерційний банк «Львів» та визнач свій обов`язок щодо сплати заявленої до стягнення суми заборгованості.

Крім того, суд зазначає про те, що 18.10.2023 введено в дію положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами «№3200-IX від 29.06.2023».

Зазначеним законом внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими осіб, визначених частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, в обов`язковому порядку зобов`язано зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Згідно з відповіддю №6925632 від 10.02.2025 про наявність зареєстрованого кабінету ЄСІІТС, відповідач 1 має такий кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС від 18.10.2023 року.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Цією ж нормою закону врегулювано, насамперед, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З довідки про доставку електронного листа судом вбачається, що відповідач 1 отримав ухвалу від 17.03.2025 про відкриття провадження у своєму електронному кабінеті 19.03.2025 о 04:30.

Таким чином, суд зазначає про те, що ухвала від 17.03.2025 про відкриття провадження вручена відповідачу 1 20.03.2025, а відтак, останній мав строк для подання відзиву до 04.04.2025 включно.

Щодо отримання відповідачем 2 та відповідачем 3 ухвали суду від 17.03.2025 про відкриття провадження у справі, суд повідомляє наступне.

Ухвала про відкриття провадження від 17.03.2025 скеровувалась відповідачу 2 на адресу - 79017, місто Львів, вулиця Костя Левицького, будинок 93А, квартира 8 та відповідачу 3 на адресу - 81144, Львівська обалсть, село Чишки, вулиця Шевченка, будинок 168, що зазначені у відомостях відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області.

Поштова кореспонденція, надіслана відповідачу 2, була повернута на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», про що свідчить наявний у матеріалах справи поштовий конверт з довідкою Ф.20.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).

З вище наведених норм слід вважати, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Щодо відповідача 3 суд зазначає про те, що уся поштова кореспонденція у справі, яка скеровувалась на адресу відповідача 3 була отримана останнім особисто.

Окрім того, відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом. Додатковим способом інформування про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, місце, дату і час судового засідання, може бути надання інформації з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі з використанням мобільного застосунку Порталу Дія. Програмними засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі мобільного застосунку Порталу Дія, може бути також забезпечено додаткове інформування сторін спору, авторизованих через Єдиний державний веб-портал електронних послуг або через мобільний застосунок Порталу Дія, шляхом відображення в електронній формі судового рішення у справі, виконавчого документа. Інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та має бути невідкладно оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Таким чином, суд зазначає, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд справи у суді та мали можливість, передбачену законом на реалізацію своїх прав та виконання обов`язків.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до чинного законодавства України, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, неподання відповідачами відзивів на позовну заяву та достатність доказів, які містяться у матеріалах справи для вирішення спору, з урахуванням закінчення строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

12.09.2023 року між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» (надалі - банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІР СТАЛЕВИХ РІШЕНЬ» (надалі -позичальник, відповідач 1) укладено кредитний договір №666/В/2023 (надалі - кредитний договір), відповідно до п. 1 якого банк зобов`язується надати у власність позичальникові грошові кошти (надалі - кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним.

Згідно із п. 2.1 кредитного договору банк видає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір та валюта кредиту - 500000,00 (п`ятсот тисяч гривень 00 копійок) (п. п. 2.1.1); призначення кредиту - поповнення обігових коштів та придбання основних засобів (п. п. 2.1.2); процентна ставка - 28% (двадцять вісім процентів) річних (п. п. 2.1.3); дата повернення кредиту в повному обсязі - 11.09.2026 (п. п. 2.1.4); порядок видачі кредиту - безготівково на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 (п. п. 2.1.5); графік повернення кредиту - згідно графіку погашення кредиту оформленого додатком №1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною (п. п. 2.1.6).

За умовами п. 2.3 кредитного договору підставою здійснення банком переказу кредитних коштів з позичкового рахунку є заявка на видачу кредиту, платіжне доручення або будь-який інший адресований банку документ позичальника, який містить усі необхідні для здійснення переказу реквізити, підписаний уповноваженими особами. Сторони домовились, що підписання позичальникам цього договору є одночасно ініціативою позичальника на отримання кредиту, а тому видача кредитних коштів банком може відбуватися без додаткових заяв, доручень чи інших документів.

Відповідно до п. 2.4 - 2.5 кредитного договору кредит видається на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання. Датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворення строкової заборгованості по позичковому рахунку).

Згідно із п. 2.7. кредитного договору банк має право відмовити у виплаті позичальнику кредиту або його частини та/або вимагати дострокового повернення кредиту у наступних випадках, зокрема: наявності обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові кредит не буде повернуто у строки, визначені цим договором; невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених цим договором та договорами, якими забезпечується виконання зобов`язань за цим договором; несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини.

За приписами п. 3.1 кредитного договору за надання кредиту позичальник сплачує банку наступні комісії, встановлені тарифами банку: за надання кредиту - 19500,00 грн, сплачується в день видачі кредитних коштів; інші комісії - відповідно до діючих тарифів банку.

Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п. 2.1.3 цього договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п. 2.1.4 цього договору (п. 3.2 кредитного договору).

За приписами п. 4.1, 4.2 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу банку.

За умовами п. 4.3 кредитного договору повернення кредиту, сплата процентів та інших платежів за цим договором може здійснюватися третіми особами.

Відповідно до п. 4.8 кредитного договору банк у випадках, передбачених п. 2.7. цього договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Згідно із п. 4.9 кредитного договору позичальник зобов`язаний протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п. 4.8.) достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором.

За приписами п. 10.1 кредитного договору такий набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов`язань.

За умовами п. п. 11.1, 11.2 кредитного договору зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладення додаткових договорі, підписаних уповноваженими на те представниками сторін, крім випадків, передбачених цим договором. Усі додаткові договори і додатки до цього договору є його невід`ємною частиною.

Кредитний договір №666/В/2023 від 12.09.2023 року підписано сторонами, скріплено їх печатками та копія договору долучена до матеріалів справи.

Додатком №1 до кредитного договору №666/В/2023 від 12.09.2023 сторонами узгоджено графік погашення кредиту.

На виконання умов кредитного договору позивач перерахував відповідачу 1 кредитні кошти у сумі 500000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №566362 від 12.09.2023 з призначенням платежу: «Надання кредиту (ТОВ «ПРОСТІР СТАЛЕВИХ РІШЕНЬ»), відп. до кред. дог. 666/В/2023 від 12.09.2023», копія якого долучена до матеріалів справи.

12.09.2023 року між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» (надалі - кредитор та/або банк) та ОСОБА_1 (надалі - поручитель, відповідач 2) укладено договір поруки №666/В/2023/Р-1, а також 12.09.2023 між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» та ОСОБА_2 (надалі - поручитель, відповідач 3) укладено договір поруки №666/В/2023/Р-2 (надалі - договори поруки).

Відповідно до розділу «Визначення термінів» договорів поруки для цілей цих договорів наведені нижче терміни вживаються у такому значенні, зокрема: позичальник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІР СТАЛЕВИХ РІШЕНЬ», код ЄДРПОУ 43760102, адреса реєстрації 79017, область Львівська, м. Львів, вул. Левицького К., буд. 93А, кв.8; кредитний договір - укладений між позичальником і кредитором кредитний договір №666/В/2023 від 12.09.2023 року, з урахуванням усіх додаткових договорів/угод і додатків до нього, які укладені та/або будуть укладені в майбутньому; основне зобов`язання - усі та кожне окремо, існуючі та майбутні грошові зобов`язання позичальника за кредитним договором, термін виконання яких настав або настане у майбутньому, що виникають чи виникатимуть протягом усього часу дії кредитного договору, зокрема але не виключно щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати неустойки, відшкодування збитків, тощо.

Згідно з п. 1 договорів поруки порукою за цими договорами забезпечується належне виконання позичальником основного зобов`язання у повному обсязі.

За приписами п. п. 1.3, 1.4 договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу (повернення кредиту), процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених кредитним договором. Поручитель несе солідарну з позичальником відповідальність за належне виконання позичальником основного зобов`язання.

За умовами п. 1.6 договорів поруки поручитель, шляхом підписання цього договору, виражає свою згоду на зміну основного зобов`язання, без необхідності будь-якого додаткового погодження з ним, включаючи випадки збільшення кредитних зобов`язань позичальника, пов`язані зі збільшенням ліміту кредитування, збільшенням розміру відсотків користування кредитом, збільшення терміну користування та інших. Відтак, порукою за цим договором забезпечується основне зобов`язання з врахуванням всіх можливих змін до нього, включаючи збільшення обсягу відповідальності поручителя за основним зобов`язанням.

Відповідно до п. 2.1 договорів поруки у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, а також за наявності інших обставин, які унеможливлюють або об`єктивно свідчать про неспроможність позичальника належно виконати/виконувати основне зобов`язання (смерть, тривала відсутність, хвороба, ліквідація, банкрутство, тощо), поручитель зобов`язується виконати основне зобов`язання в повному обсязі, а саме: повернути отриманий але не повернутий позичальником кредит (п.п. 2.1.1); сплатити нараховані проценти за користування кредитом, неустойку (штраф, пеню), передбачені умовами кредитного договору (п.п. 2.1.2); виконати інші боргові зобов`язання, що виникають з умов кредитного договору (п.п. 2.1.3).

Згідно з п. 2.3 договорів поруки кредитор вправі вимагати виконання основного зобов`язання, частково або в повному обсязі, на свій розсуд, як від позичальника і поручителя, так і від будь-кого з них окремо.

За приписами п. 2.8. договорів поруки поручитель зобов`язаний здійснити погашення суми простроченого основного зобов`язання не пізніше 7 (семи) банківських днів з дати надіслання йому вимоги кредитора. При цьому, вимога кредитора вважається такою, що отримана поручителем, якщо вона надіслана рекомендованим чи цінним листом на поштову адресу або на адресу електронної пошти поручителя, зазначені в цьому договорі, або повідомлені поручителем додатково, або вручена йому особисто.

За умовами пунктів 4.1, 4.2 договорів поруки цей договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами. Дія договору припиняється за спливом трьох років (36 місяців), з дати кінцевого терміну виконання основного зобов`язання, зазначеної у п. 1.2. цього договору.

Відповідно до п. 4.4 договорів поруки порука, тобто зобов`язання поручителя за цим договором припиняється за спливом трьох років (36 місяців), з дати кінцевого терміну виконання основного зобов`язання, зазначеної у п. 1.2. цього договору.

Договори поруки №666/В/2023/Р-1 та №666/В/2023/Р-2 від 12.09.2023 року підписано сторонами, скріплено печаткою позивача та копії договорів долучено до матеріалів справи.

У зв`язку із невиконанням відповідачами умов кредитного договору №666/В/2023 від 12.09.2023 та договорів поруки №665/В/2023/Р-1 та №666/В/2023/Р-2 від 12.09.2023 позивач скерував відповідачу 1 лист-вимогу від 15.01.2025 за вих.№396/0-05, відповідачу 2 лист-вимогу від 15.01.2025 за вих.№397/0-05 та відповідачу 3 лист-вимогу від 15.01.2025. за вих.№398/0-05, якими повідомив про порушення умов кредитного договору, а саме прострочення заборгованості по сплаті строкової заборгованості за кредитом в розмірі 283783,84 грн, простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 46265,26 грн і прострочення заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 39273,70 грн та вимагав протягом десяти робочих днів з дня отримання даної вимоги повністю погасити заборгованість по кредитному договору, яка станом на 15.01.2025 становить 369322,80 грн.

На підтвердження скерування листів-вимог відповідачам до матеріалів справи долучено копії списку « 16.01.2025 з описом» згрупованих поштових відправлень, фіскального чека від 16.01.2025 та копії описів вкладення у цінні листи. До матеріалів справи додано також трекінги з вебсайту АТ «Укрпошта» №0505236814127, №0505236805799 та №0505236804431, відповідно до яких листи-вимоги, що надсилались позивачем на адресу відповідача 1 та відповідача 2 повернуті назад відправнику, а лист-вимога, що надсилалась банком на адресу відповідача 3 був вручений одержувачу 23.01.2025.

Однак, листи-вимоги залишено відповідачами без відповіді та задоволення.

Позивач також повідомив про те, що станом на 03.02.2025 заборгованість по нарахованих і несплачених процентах становить 46974,85 грн за період з 01.08.2024 по 30.01.2024, що підтверджується виписками по рахунку, копії яких наявні у матеріалах справи.

При цьому позивач зазначив, що з 30.01.2025 банком припинено нараховування процентів у зв`язку із міною терміну дії кредитування, шляхом направлення позичальнику листа-вимоги від 15.01.2025 за вих,№396/0-05 про дострокове повернення кредиту, який залишився без відповідного реагування зі сторони позичальника.

Станом на 03.02.2025 заборгованість по кредитному договору №666/В/2023 від 12.09.2023 становить 377023,95 грн, з яких: заборгованість по основному боргу - 330049,10 грн, заборгованість по відсотках - 46974,85 грн.

Відповідачі доказів погашення заборгованості суду не надали.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно з приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст. 525 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо.

Згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладених ними кредитного договору №666/В/2023 від 12.09.2023 та договорів поруки №666/В/2023/Р-1 та №666/В/2023/Р-2 від 12.09.2023.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та перерахував відповідачу 1 суму кредиту у розмірі 500000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №566362 від 12.09.2023 з призначенням платежу: «Надання кредиту (ТОВ «ПРОСТІР СТАЛЕВИХ РІШЕНЬ»), відп. до кред. дог. 666/В/2023 від 12.09.2023».

На виконання умов кредитного договору №666/В/2023 від 12.09.2023 із додатком на суму кредиту позивачем нараховані відсотки, відповідно до умов договору за період з 01.08.2024 по 30.01.2024 у розмірі 46974,85 грн.

Згідно із пунктом 42 Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/10254/18, виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості. При цьому банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а отже є належним доказами надання позичальнику кредитних коштів.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Згідно з п. 4.8. кредитного договору, банк у випадках, передбачених п. 2.7. цього договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших платежів за договором, про що письмово повідомляє Позичальника.

Факт видачі відповідачу кредиту підтверджується меморіальним ордером №566362 від 12.09.2023 на суму 500000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно із частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із п. п. 2.1.3 п. 2.1 кредитного договору сторони дійшли згоди, що процентна ставка за кредитом становить 28% (Двадцять вісім процентів) річних.

Відповідно до п. п. 2.1.4 п. 2.1 кредитного договору сторони визначили дату повернення кредиту - 11.09.2026.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач 1 належним чином не виконав свої обов`язки за кредитним договором та допустив прострочення по сплаті платежів, передбачених у графіку платежів, повернувши частину кредитних коштів. Відтак, станом на 03.02.2025 неповернутою залишається 330049,10 грн основного боргу. Крім того банк нарахував відповідачу 46974,85 грн відсотків за користування кредитом за період з 01.08.2024 по 30.01.2024, що у свою чергу також підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по банківському рахунку.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин відповідачами не надано, доказів щодо оплати заборгованості відповідачами не представлено, відтак заборгованість відповідача 1 перед позивачем з основного боргу становить 330049,10 грн та 46974,85 грн - заборгованість по відсотках.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як з поручителів, суд зазначає наступне.

12.09.2023 року Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» та ОСОБА_1 укладено договір поруки №666/В/2023/Р-1, а також Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №666/В/2023/Р-2.

Згідно із п. 1 договорів поруки порукою за цими договорами забезпечується належне виконання позичальником основного зобов`язання у повному обсязі.

За приписами п. 1.3, 1.4 договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу (повернення кредиту), процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених кредитним договором. Поручитель несе солідарну з позичальником відповідальність за належне виконання позичальником основного зобов`язання.

За умовами п. 1.6 договорів поруки поручитель, шляхом підписання цього договору, виражає свою згоду на зміну основного зобов`язання, без необхідності будь-якого додаткового погодження з ним, включаючи випадки збільшення кредитних зобов`язань позичальника, пов`язані зі збільшенням ліміту кредитування, збільшенням розміру відсотків користування кредитом, збільшення терміну користування та інших.

За приписами п. 2.8. договорів поруки поручитель зобов`язаний здійснити погашення суми простроченого основного зобов`язання не пізніше 7 (семи) банківських днів з дати надіслання йому вимоги кредитора. При цьому, вимога кредитора вважається такою, що отримана поручителем, якщо вона надіслана рекомендованим чи цінним листом на поштову адресу або на адресу електронної пошти поручителя, зазначені в цьому договорі, або повідомлені поручителем додатково, або вручена йому особисто.

За умовами п. 4.1, 4.2 та 4.4 договорів поруки цей договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами. Дія договору припиняється за спливом трьох років (36 місяців), з дати кінцевого терміну виконання основного зобов`язання, зазначеної у п. 1.2. цього договору. Порука, тобто зобов`язання поручителя за цим договором припиняється за спливом трьох років (36 місяців), з дати кінцевого терміну виконання основного зобов`язання, зазначеної у п. 1.2. цього договору.

Згідно із графіком погашення кредиту, який є додатком №1 до кредитного договору №666/В/2023 від 12.09.2023 кінцевою датою погашення кредиту сторони погодили 11.09.2026.

У зв`язку із невиконанням відповідачами умов кредитного договору №666/В/2023 від 12.09.2023 та договорів поруки №666/В/2023/Р-1 та №666/В/2023/Р-2 від 12.09.2023 позивач скерував відповідачу 1 лист-вимогу від 15.01.2025 вих.№396/0-05, відповідачу 2 лист-вимогу від 15.01.2025 за вих.№397/0-05 та відповідачу 3 лист-вимогу від 15.01.2025 за вих.№398/0-05, якими повідомив про порушення умов кредитного договору, а саме прострочення заборгованості по сплаті строкової заборгованості за кредитом у розмірі 283783,84 грн, простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 46265,26 грн і прострочення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 39273,70 грн та вимагав протягом десяти робочих днів з дня отримання даної вимоги повністю погасити заборгованість по кредитному договору в сумі 369322,80 грн, що виникла станом на 15.01.2025. Однак відповідачами вказані вимоги залишено без відповіді та задоволення.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Відтак, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителя кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо. Позивачем заявлено вимоги до кожного з відповідачів щодо стягнення заборгованості за одним договором солідарно з боржника та поручителів.

Право особи заявити однорідні позовні вимоги до кількох відповідачів передбачене у процесуальному законі незалежно від того, чи існує між цими відповідачами солідарне зобов`язання. Позовні вимоги у цій справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором, а тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Аналогічна правова позиції викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 25.04.2018 р. у справі №638/13998/14-ц.

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Станом на день прийняття рішення, доказів в спростування наведених обставин суду не надано та доказів сплати заборгованості відповідачами до суду не скеровано. Відповідачем 3 у судовому засіданні визнано обв`язок щодо сплати заборгованості за кредитним договором та договором поруки, позовні вимоги підтримано у повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною другою статті 74 Господарського кодексу України визначено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає заявлені позовні вимоги Акціонерного товариства Акціонерний-комерційний банк «Львів» до відповідачів про стягнення солідарно заборгованості в сумі 377023,95 грн, з яких 330049,10 грн - основна заборгованість та 46974,85 - заборгованість по відсотках є обґрунтованим, не спростованими, підтвердженими належними доказами та таким, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за звернення до Господарського суду Львівської області із позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 5655,36 грн, що підтверджується платіжною інструкцію (кредитовий переказ коштів) №199449 від 05.02.2025 року.

З огляду на те, що судом позовні вимоги задоволено повністю, з відповідачів підлягає до стягнення 5655,36 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІР СТАЛЕВИХ РІШЕНЬ» (79017, Львівська область, місто Львів, вулиця Костя Левицького, будинок 93А, квартира 8; ідентифікаційний код 43760102), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (79008, Львівська область, місто Львів, вулиця Сербська, будинок 1; ідентифікаційний код 09801546) 377023,95 грн заборгованості, яка складається з: 330049,10 грн - основна заборгованість, 46974,85 грн - заборгованість по відсотках.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІР СТАЛЕВИХ РІШЕНЬ» (79017, Львівська область, місто Львів, вулиця Костя Левицького, будинок 93А, квартира 8; ідентифікаційний код 43760102) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (79008, Львівська область, місто Львів, вулиця Сербська, будинок 1; ідентифікаційний код 09801546) 1885,12 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

4.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (79008, Львівська область, місто Львів, вулиця Сербська, будинок 1; ідентифікаційний код 09801546) 1885,12 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

5.Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (79008, Львівська область, місто Львів, вулиця Сербська, будинок 1; ідентифікаційний код 09801546) 1885,12 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 30.06.2025.

СуддяГоменюк З.П.