Рішення від 28.04.2025 по справі 921/38/25

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 квітня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/38/25

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Приватне підприємство УКРСПЕЦІНФО, вул. Медова, 2, м. Тернопіль, 46008

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРНОПІЛЬОБЛГАЗ, м. Тернопіль, вул. Чумацька, буд. 1, кабінет 402, 46009

про стягнення заборгованості у сумі 894 235 грн 96 коп., з яких: 670 000 грн 00 коп. - борг, 40 147 грн 80 коп. інфляційні нарахування, 40 772 грн 75 коп. 12% річних, 76 315 грн 41 коп. пеня, 67 000 грн 00 коп. - штраф

За участі представників сторін та їх учасників:

Позивача: не з`явився;

Відповідача : не з`явився.

1. Суть та рух справи.

Позивач - Приватне підприємство "УКРСПЕЦІНФО" звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРНОПІЛЬОБЛГАЗ", у якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 894 235грн 96 коп., з яких: 670 000грн 00 коп. - борг, 40 147грн 80 коп. інфляційні нарахування, 40 772грн 75 коп. 12% річних, 76 315грн 41 коп. пеня, 67 000грн 00 коп. штраф.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.02.2025 року.

В судовому засіданні 25.02.2025, судом продовжено строк підготовчого провадження по 11.03.2025 та відкладено підготовче засідання на 11.03.2025.

В судовому засіданні 11.03.2025, судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 01.04.2025 о 12 год. 00 хв., про що постановлено ухвалу, без оформлення окремого документа.

В судовому засіданні 01.04.2025 судом оголошено перерву, із призначенням стадії судових дебатів, до 22.04.2025 о 10 год. 40 хв.

У судовому засіданні 22.04.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. Зазначив, що рішення буде проголошено 28.04.2025 о 11 год. 30 хв.

28.04.2025 судом постановлено скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

2. Аргументи сторін.

2.1. Позиція позивача.

Позивач приватне підприємство "УКРСПЕЦІНФО" звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою № б/н від 24.12.2024 (вх. №46 від 23.01.2025) у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРНОПІОБЛГАЗ" на користь Приватного підприємства УКРСПЕЦІНФО" - 894 235 (вісімсот дев`яносто чотири тисячі двісті тридцять п`ять)грн 96 коп., з них: 670 000 (шістсот сімдесят тисяч)грн. 00коп. боргу, 40 147(сорок тисяч сто сорок сім)грн 80коп. інфляційних нарахувань, 40 772(сорок тисяч сімсот сімдесят дві)грн 75коп. 21 % річних, 76 315(сімдесят шість тисяч триста п`ятнадцять)грн 41коп. пеня, 67 000(шістдесят сім тисяч)00грн штрафу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, зазначає, що 01.06.2018 між приватним підприємством "Укрспецінфо" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРНОПІЛЬОБЛГАЗ" укладено договір № 1/18, за умовами якого ПП "УКРСПЕЦІНФО" зобов`язується надати клієнту по території обслуговування: інформаційні послуги з формування реєстрів, котрі проводили оплату через електронну систему комунальних платежів за послуги по газопостачанню для приготування їжі, опалення і підігріву в розрізі особових рахунків платників у вигляді dbf-файлів з розбивкою по районах та населених пунктах електронною поштою; послуги з передачі зібраних показів домашніх засобів обліку використання газу з прив`язкою до номера лічильника; послуги з інформування нанесення при сплаті за надані послуги у відділеннях Банків про стан заборгованості перед Клієнтом; інформаційні послуги по відображенню стану нарахувань та заборгованості абонента в "особистому кабінеті"; інформаційні послуги по організації збору показів засобів обліку використання газу через мережу Internet.

Пунктом 2.1. ПП "УКРСПЕЦІНФО" зобов`язалося надавати клієнту рахунок на оплату наданих послуг у розмірі 30 000,00грн щомісячно.

Згідно п.2.3. Договору Клієнт зобов`язався вчасно проводити оплату за виконані роботи згідно виставлених рахунків.

Пунктом 4.2. Договору визначено, договір набуває чинності з дня підписання і діє до 31.12.2018. Договір вважається пролонгованим на кожен рік, якщо протягом терміну визначеного пунктом 4.2. цього Договору, жодна із сторін не заявила про припинення дії договору, повідомивши про це іншу сторону за один місяць до дати її закінчення (пункт 4.3. Договору).

Також між сторонами укладалися додаткові угоди:

01.04.2023 укладено додаткову угоду № 1 до Договору 1/18 від 01.06.2018 внесено зміни в пункти 2.1., 2.3, 3.7, 4.8, щодо вартості послуг, строку оплати , відповідальності за невиконання умов договору та збільшено строк позовної давності щодо стягнення неустойки до трьох років.

03.10.2023 укладено Додаткову угоду №2 до договору №1/18 від 01.06.2018, якою внесено зміни до п.1.1, 2.1 Договору.

На виконання умов Договору, позивачем надавались послуги у сфері інформатизації згідно договору №1/18 від 01.06.2018 відповідачу, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

Проте станом на 31.10.2024 заборгованість по Договору склала 670 000,00грн, за період з серпня 2023 року по жовтень 2024 року включно, що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків на оплату.

На виконання умов договору, позивачем, виставлялись рахунки на оплату, проте відповідач не здійснив оплату наданих позивачем за договором, в повному обсязі згідно актів звірки взаєморозрахунків та актів виконаних робіт.

Позивач зазначає, що на підтвердження наданих відповідачу послуг, позивач надає акти надання послуг виконаних робіт, які підписано сторонами без жодних зауважень чи заперечень щодо обсягу наданих послуг, їх якості чи вартості, підписи уповноважених осіб скріплені печатками товариств.

Таким чином, строк оплати кожного зобов`язання, вказаного в актах наданих послуг є таким, що настав.

З огляду на порушення відповідачем умов договору, щодо оплати вартості отриманих позивачем послуг, позивачем нараховано, інфляційних втрат за період з 06.09.2023 по 31.10.2024 в сумі 40 147,80грн, пені в сумі 76 315,41грн, штрафу в сумі 67 000,00грн, та 12% річних в сумі 40 772,75грн.

2.2. Позиція відповідача.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався. Будь яких інших клопотань в порядку господарського процесуального законодавства України не заявив.

3. Фактичні обставини справи встановлені судом.

01.06.2018 року між приватним підприємством "УКРСПЕЦІНФО" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРНОПІЛЬОБЛГАЗ" (Клієнт) укладено Договір № 1/18.

Відповідно до пункту 1.1. за даним Договором ПП "УКРСПЕЦІНФО" зобов`язалося надавати Клієнту на території обслуговування: - інформаційні послуги з формування реєстрів платників, котрі проводили оплату через електронну систему комунальних платежів за послуги по газопостачанню для приготування їжі, опалення і підігріву в розрізі особових рахунків платників у вигляді dbf-файлів з розбивкою по районах та населених пунктах електронною поштою; - послуги з передачі зібраних показів домашніх засобів обліку використання газу з прив`язкою до номера лічильника; - послуги з інформування населення при оплаті за надані послуги у відділеннях Банків про стан заборгованості перед Клієнтом; інформаційні послуги по відображенню стану нарахувань та заборгованості абонента в "особистому кабінеті"; - інформаційні послуги по організації збору показів засобів обліку використання газу через мережу Internet.

Пунктом 2.1. ПП "УКРСПЕЦІНФО" зобов`язалося надавати клієнту рахунок на оплату наданих послуг у розмірі 30 000(тридцять тисяч) грн, щомісячно.

Згідно п.2.3. Договору Клієнт зобов`язався вчасно проводити оплату за виконані роботи згідно виставлених рахунків.

Договір набуває чинності з дня підписання і діє до 31.08.2018 (п.4.2. Договору).

Згідно п.4.3. Договору, Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо протягом терміну визначеного п.4.2. цього договору, жодна із сторін не заявила про припинення дії договору, повідомивши про це іншу сторону за один місяць до дати її закінчення.

Також, між сторонами укладалися додаткові угоди:

01.04.2023 укладено Додаткову угоду №1 до Договору " 1/18 від 01.06.2018 про наступне:

1. Сторони домовились внести зміни в пункт 2.1. Договору та викласти його в новій редакції:

" Надавати КЛІЄНТУ рахунок на оплату наданих послуг у розмірі 10 000(десять тисяч) грн., щомісячно".

2. Сторони домовились внести зміни в пункт 2.3 Договору та викласти його в новій редакції:

"КЛІЄНТ зобов`язується: до 5 (п`ятого) числа кожного місяця проводити оплату за виконані роботи згідно виставлених рахунків.

3. Сторони домовились доповнити Договір:

Пункт 3.7. та викласти його в наступній редакції:

"За невиконання зобов`язань, передбачених п.2.3 цього Договору, Клієнт сплачує ПП "Укрспецінфо" пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення та штраф у розмірі 10% від суми неоплаченої вартості виконаних робіт, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та двадцять процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення.".

Пункт 4.8. та викласти його в наступній редакції:

"Збільшити строк позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) передбаченої п.3.7 Договору до трьох років."

03.10.2023 укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 1/18 від 01.06.2018, якою сторони домовились внести зміни:

1. В пункт 1.1 добавити: надати Клієнту інформаційні послуги згідно коду ДК 021-2015:72310000-1 "Послуги з оброки даних" з інформування споживачів Клієнта про суми заборгованості за надані ним послуги через формування електронних Повідомлень та передачі їх до центрів мобільних Операторів.

2. Пункт 2.1 Договору викласти в новій редакції: Надати Клієнту рахунок на оплату наданих послуг у розмірі 50 000(п`ятдесят тисяч)грн, щомісячно.

На виконання умов Договору, позивачем надавались послуги у сфері інформатизації згідно договору № 1/18 від 01.06.2018 відповідачу, що підтверджується актами здачі-прийому робіт (надання послуг), а саме:

За 2018 рік: № 42 від 30.06.2018, № 43 від 30.07.2018, № 366 від 31.08.2018, № 412 від 30.09.2018, № 504 від 31.10.2018, № 551 від 30.11.2018, № 552 від 04.12.2018.

За 2019 рік: № 46 від 31.01.2019, № 47 від 28.02.2019, № 93 від 31.03.2019, № 185 від 30.04.2019, № 230 від 31.05.2019, № 286 від 30.06.2019, № 339 від 31.07.2019, № 366 від 30.08.2019, № 426 від 30.09.2019, № 536 від 30.10.2019, № 702 від 30.11.2019, № 728 від 30.12.2019.

За 2020 рік: № 1 від 31.01.2020, № 574 від 28.02.2020, № 630 від 31.03.2020, № 1170 від 30.04.2020, № 1335 від 31.05.2020, № 1483 від 30.06.2020, № 1663 від 31.07.2020, № 2122 від 31.08.2020, № 3073 від 30.09.2020, № 3458 від 31.10.2020, № 3507 від 30.11.2020, № 4308 від 31.12.2020.

За 2021 рік: № 2 від 31.01.2021, № 723 від 28.02.2021, № 1109 від 31.03.2021, № 1499 від 30.04.2021, № 1931 від 31.05.2021, № 2282 від 30.06.2021, № 2636 від 31.07.2021, № 3087 від 31.08.2021, № 3550 від 30.09.2021, № 3911 від 31.10.2021, № 3919 від 30.11.2021, № 4795 від 31.12.2021.

За 2022 рік: № 416 від 31.01.2022, № 801 від 28.02.2022, № 1196 від 31.03.2022, № 1690 від 30.04.2022, № 2200 від 31.05.2022, № 2607 від 30.06.2022, № 3063 від 31.07.2022, № 3486 від 31.08.2022, № 4047 від 30.09.2022, № 4470 від 31.10.2022, № 5081 від 30.11.2022, № 5085 від 31.12.2022.

За 2023 рік: № 430 від 31.01.2023, № 864 від 28.02.2023, № 1430 від 31.03.2023, № 1854 від 30.04.2023, № 2423 від 31.05.2023, № 2851 від 30.06.2023, № 3282 від 31.07.2023, № 3728 від 31.08.2023, № 3729 від 29.09.2023, № 4602 від 31.10.2023, № 5280 від 30.11.2023, № 5332 від 29.12.2023.

За 2024 рік: № 445 від 31.01.2024, № 446 від 28.02.2024, № 1464 від 29.03.2024, № 1468 від 30.04.2024, № 2366 від 30.05.2024, № 2827 від 30.06.2024, № 3407 від 31.07.2024, № 3868 від 31.08.2024, № 4331 від 30.09.2024, № 4518 від 31.10.2024.

Як слідує з матеріалів справи, станом на 31.10.2024 заборгованість за Договором № 1/18 від 01.06.2018 становить 670 000,00грн за період з серпня 2023 року по жовтень 2024 року включно.

На виконання умов договору, позивачем, виставлялись рахунки на оплату, а саме за період заборгованості: № 1 від 31.08.2023 (за серпень 2023 року), № 3 від 29.09.2023 (за вересень 2023 року), № 4 від 31.10.2023 (за жовтень 2023 року), № 5 від 30.11.2023 (за листопад 2023 року), № 6 від 29.12.2023 (за грудень 2023 року), № 3 від 31.03.2024 (за січень 2024 року), № 6 від 30.04.2024 (за квітень 2024 року), № 7 від 30.05.2024 (за травень 2025 року), № 8 від 30.06.2024 (за червень 2024 року), № 9 від 31.07.2024 (за липень 2024 року), № 8 від 30.06.2024 (за серпень 2024 року), № 11 від 30.09.2024 ( за вересень 2024 року), № 12 від 31.10.2024 (за жовтень 2024 року).

Як зазначає позивач, відповідач здійснив оплату частково, допустивши заборгованість 670 000,00грн

У зв`язку з прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих послуг за Договором № 1/18 від 01.06.2028 в сумі 670 000, 00грн, позивач нарахував: 40 147 ,80грн інфляційних нарахувань, 40 772,75грн 12% річних, 76315,41грн - пені та 67 000,00грн - штрафу.

Відповідач, відзиву на позовну заяву не подав, будь яким іншим чином, щодо заявлених позовних вимог, не заперечив.

4. Норми права та судова практика, які застосував суд.

Укладений між сторонами договір про надання послуг за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статті 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статті 6 та статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 статті 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

5. Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи та обставин справи.

Як встановлено судом, 01.06.2018 між приватним підприємством "УКРСПЕЦІНФО" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРНОПІЛЬОБЛГАЗ" (Клієнт) укладено Договір № 1/18, за умовами якого, ПП "УКРСПЕЦІНФО" зобов`язалося надавати Клієнту на території обслуговування: - інформаційні послуги з формування реєстрів платників, котрі проводили оплату через електронну систему комунальних платежів за послуги по газопостачанню для приготування їжі, опалення і підігріву в розрізі особових рахунків платників у вигляді dbf-файлів з розбивкою по районах та населених пунктах електронною поштою; - послуги з передачі зібраних показів домашніх засобів обліку використання газу з прив`язкою до номера лічильника; - послуги з інформування населення при оплаті за надані послуги у відділеннях Банків про стан заборгованості перед Клієнтом; інформаційні послуги по відображенню стану нарахувань та заборгованості абонента в "особистому кабінеті"; - інформаційні послуги по організації збору показів засобів обліку використання газу через мережу Internet (п.1.1. Договору).

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що ПП "Укрспецінфо" зобов`язується надавати клієнту рахунок на оплату наданих послуг у розмірі 30 000,00грн.

В подальшому, Додатковою угодою № 1 від 01.04.2023 сторони домовились, що вартість послуг становитиме 10 000,00грн щомісячно, а Додатковою угодою № 2 від 03.10.2023 сторони домовились, що вартість послуг становитиме 50 000,00грн, щомісячно.

На виконання умов Договору, позивачем надавались відповідачу послуги у сфері інформатизації згідно Договору № 118 від 01.06.2018, що підтверджується Актами приймання-передачі: За 2018 рік: № 42 від 30.06.2018, № 43 від 30.07.2018, № 366 від 31.08.2018, № 412 від 30.09.2018, № 504 від 31.10.2018, № 551 від 30.11.2018, № 552 від 04.12.2018.

За 2019 рік: № 46 від 31.01.2019, № 47 від 28.02.2019, № 93 від 31.03.2019, № 185 від 30.04.2019, № 230 від 31.05.2019, № 286 від 30.06.2019, № 339 від 31.07.2019, № 366 від 30.08.2019, № 426 від 30.09.2019, № 536 від 30.10.2019, № 702 від 30.11.2019, № 728 від 30.12.2019.

За 2020 рік: № 1 від 31.01.2020, № 574 від 28.02.2020, № 630 від 31.03.2020, № 1170 від 30.04.2020, № 1335 від 31.05.2020, № 1483 від 30.06.2020, № 1663 від 31.07.2020, № 2122 від 31.08.2020, № 3073 від 30.09.2020, № 3458 від 31.10.2020, № 3507 від 30.11.2020, № 4308 від 31.12.2020.

За 2021 рік: № 2 від 31.01.2021, № 723 від 28.02.2021, № 1109 від 31.03.2021, № 1499 від 30.04.2021, № 1931 від 31.05.2021, № 2282 від 30.06.2021, № 2636 від 31.07.2021, № 3087 від 31.08.2021, № 3550 від 30.09.2021, № 3911 від 31.10.2021, № 3919 від 30.11.2021, № 4795 від 31.12.2021.

За 2022 рік: № 416 від 31.01.2022, № 801 від 28.02.2022, № 1196 від 31.03.2022, № 1690 від 30.04.2022, № 2200 від 31.05.2022, № 2607 від 30.06.2022, № 3063 від 31.07.2022, № 3486 від 31.08.2022, № 4047 від 30.09.2022, № 4470 від 31.10.2022, № 5081 від 30.11.2022, № 5085 від 31.12.2022.

За 2023 рік: № 430 від 31.01.2023, № 864 від 28.02.2023, № 1430 від 31.03.2023, № 1854 від 30.04.2023, № 2423 від 31.05.2023, № 2851 від 30.06.2023, № 3282 від 31.07.2023, № 3728 від 31.08.2023, № 3729 від 29.09.2023, № 4602 від 31.10.2023, № 5280 від 30.11.2023, № 5332 від 29.12.2023.

За 2024 рік: № 445 від 31.01.2024, № 446 від 28.02.2024, № 1464 від 29.03.2024, № 1468 від 30.04.2024, № 2366 від 30.05.2024, № 2827 від 30.06.2024, № 3407 від 31.07.2024, № 3868 від 31.08.2024, № 4331 від 30.09.2024, № 4518 від 31.10.2024.

Згідно п.3.3. Договору, з урахуванням внесених Додатковою угодою № 1 від 01.04.2023 змін, клієнт зобов`язується до 5 (п`ятого) числа кожного місяця проводити оплату за виконані роботи згідно виставлених рахунків.

Згідно п.3.3. Договору, з урахуванням внесених Додатковою угодою № 1 від 01.04.2023 змін, клієнт зобов`язується до 5 (п`ятого) числа кожного місяця проводити оплату за виконані роботи згідно виставлених рахунків.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач частину виконаних позивачем послуг оплатив, а частина послуг за період з серпня 2023 року по жовтень 2024 року в сумі 670 000,00грн, не оплачена.

Станом на день розгляду справи доказів, які б свідчили, що позивач погасив вказану заборгованість в матеріалах справи, відсутні.

Як передбачено статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за Договором № 1/18 від 01.06.2018, у розмірі 670 000грн 00коп., підлягають задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі 40 147грн 80коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначенні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини 2 статті 625 ЦК України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верхові Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Як встановлено судом, позивач, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляційних нарахувань в сумі 40 147грн 80коп. за період з 06.09.2023 по 31.10.2024.

Судом проведено перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань та встановлено, що заявлені до стягнення 40 147грн 80коп. інфляційних нарахувань є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 12 % річних в сумі 40 772грн 75коп.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші у відповідності до статті 625 ЦК України, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.3.7. договору сторонами погоджено та визначено інший розмір процентів, ніж той, що визначено у ч.2 ст. 625 ЦК України, а саме: 12% річних, що не суперечить вказаній статті закону, а також принципу свободи укладення договору .

Проценти, встановлені ст.625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення грошового зобов`язання за ч.2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати вартості наданих послуг на період з серпня 2023 року по жовтень 2024 року, та беручи до уваги, що сторони в Договорі № 1/18 від 01.06.2018 погодили інший розмір відсотків річних в сумі 12%, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 40 772грн 75коп.

Щодо стягнення пені в сумі 76 315грн 41 коп. та штрафу в сумі 67 000,00грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до частин 1-3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи із системного аналізу положень статті 549 ЦК України, такі господарські санкції як штраф та пеня не є тотожними, а навпаки, хоча і є різновидами неустойки, проте є різними правовими категоріями. Штраф застосовується одноразово у випадку прострочення боржником виконання зобов`язання понад встановлений сторонами зобов`язання термін та може встановлюватися за будь яке порушення, тоді як пеня має триваючий характер, тобто нараховується за певний проміжок часу, є видом відповідальності за невиконання, за загальним правилом, виключно грошового зобов`язання.

Отже, штраф та пеня є різновидам неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань, передбачена частиною другою статті 231 ГК України.

У разі порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлю для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу,що, як зазначалося вище, узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить також і статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17).

Відповідно до п. 3.7. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по оплаті за отримані послуги , у строк, визначений п. 2.3. цього договору (до 5 (п`ятого) числа кожного місяця), клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої вартості виконаних робіт за весь час прострочення та штраф у розмірі 10 % від суми несплаченої вартості виконаних робіт.

У пункті 4.8. Договору сторонами погоджено збільшення строку позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) до трьох років.

У частині 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як встановлено судом, позивачем за невиконання умов Договору № 1/18 від 01.06.2018 нараховано відповідачу пеню за період з 06.09.2023 - 05.03.2024 на суму 10 000,00грн у розмірі 1670,87грн; за період з 06.10.2023-05.04.2024 на суму 10 000,00грн у розмірі 1580,33грн; за період з 06.11.2023-05.05.2024 на суму 50 000,00грн у розмірі 7 473,79грн; за період 06.12.2023-05.06.2024 на суму 50 000,00грн у розмірі 7 302,17грн; за період 06.01.2024-05.07.2024 на суму 50 000,00грн у розмірі 7 080,60грн; за період 06.02.2024-05.08.2024 на суму 50 000,00грн у розмірі 6911,20грн; за період 06.03.2024-05.09.2024 на суму 50 000,00грн у розмірі 6823,77грн; за період 06.04.2024-05.10.2024 на суму 50 000,00грн у розмірі 6648,91грн; за період 06.05.2024-05.11.2024 на суму 50 000,00грн у розмірі 6 588,80грн; за період з 06.06.2024-05.12.2024 на суму 50 000,00грн у розмірі 6510,93грн; за період 06.07.2024-23.12.2024 на суму 50 000,00грн у розмірі 6073,77грн; за період 06.08.2024-23.12.2024 на суму 50 000,00грн у розмірі 4 972,68грн; за період 06.09.2024-23.12.2024 на суму 50 000,00грн у розмірі 3 871,58грн; за період з 06.10.2024-23.12.2024 на суму 50 000,00грн у розмірі 2806,01грн. Всього 76 315,41грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, з врахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», вимог статті 232 ГК України, здійснивши перевірку нарахування пені, з врахуванням частина 5 статті 253 ЦК України, з врахуванням частини 6 статті 232 ГК України та з врахуванням перехідних Положень ГК України, суд прийшов до висновку, що така нарахована позивачем правильно та підлягає стягненню в сумі 76 315грн 41коп.

Як слідує з матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання умов Договору № 1/18 від 01.06.2018, в частині здійснення оплати виконаних робіт, позивач згідно п. 3.7 Договору нарахував відповідачу штраф у розмірі 10% від суми неоплаченої вартості виконаних робіт, що складає 67 000,00грн.

З огляду та те, що в матеріалах справи відсутні докази сплати наданих послуг в сумі 670000,00грн та враховуючи умови договору, а саме п. 3.7., суд дійшов висновку про підставність нарахування такої санкції позивачем.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 67 000,00грн штрафу, підлягають задоволенню.

6. Загальний висновок.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", який на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20.

У відповідності до частин 1,2 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

7. Судові витрати.

Згідно із нормами ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 129 ГПК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви, позивачем, згідно платіжної інструкції № 965 від 24.12.2024 сплачено 13 413грн 54коп. судового збору.

З огляду на задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи зазначене вище, керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129, 233, 236, 238, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРНОПІОБЛГАЗ" на користь Приватного підприємства УКРСПЕЦІНФО" - 894 235 (вісімсот дев`яносто чотири тисячі двісті тридцять п`ять)грн 96 коп., з них: 670 000 (шістсот сімдесят тисяч)грн. 00коп. боргу, 40 147(сорок тисяч сто сорок сім)грн 80коп. інфляційних нарахувань, 40 772(сорок тисяч сімсот сімдесят дві)грн 75коп. 21 % річних, 76 315(сімдесят шість тисяч триста п`ятнадцять)грн 41коп. пені, 67 000(шістдесят сім тисяч)00грн штрафу.

3. Судові витрати покласти на відповідача у справі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРНОПІОБЛГАЗ" на користь Приватного підприємства УКРСПЕЦІНФО"- 13 413 (тринадцять тисяч чотириста тринадцять)грн 54 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Позивач: Приватне підприємство УКРСПЕЦІНФО, вул. Медова, 2, м. Тернопіль, 46008, (код ЄДРПОУ 42153355) ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕРНОПІЛЬОБЛГАЗ, м. Тернопіль, вул. Чумацька, буд. 1, кабінет 402, 46009, (код ЄДРПОУ 39555103).

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку статті 241 ГПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України.

Повне рішення складено 02.07.2025.

Повний текст рішення надіслати учасникам справи до їх електронних кабінетів в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко