Ухвала від 01.07.2025 по справі 904/681/24

УХВАЛА

01 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/681/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Дніпропетровської філії - Кузьміної І.С., адвоката (ордер від 23.06.2025),

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп Д» - не з'явився,

Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп Д»

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2024 (суддя Загинайко Т.В.) та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2025 (головуючий суддя: Мороз В.Ф., судді: Чус О.В., Чередко А.Є.)

у справі № 904/681/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Дніпропетровської філії (далі - ТОВ «Газорозподільні мережі України» в/о Дніпропетровської філії)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп Д» (далі - ТОВ «Інвестгруп Д», скаржник),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за первісним позовом - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (далі - АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз», третя особа на стороні позивача за первісним позовом)

про стягнення 3 153 863,59 грн

та зустрічним позовом ТОВ «Інвестгруп Д»

до ТОВ «Газорозподільні мережі України» в/о Дніпропетровської філії

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення та зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Газорозподільні мережі України» в/о Дніпропетровської філії звернулося до суду з позовом до ТОВ «Інвестгруп Д» про стягнення 3 153 863,59 грн вартості необлікованого об'єму природного газу.

Позов обґрунтований несанкціонованим відбором ТОВ «Інвестгруп Д» природного газу (порушення положень підпункту 2 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ - несанкціоноване відновлення газоспоживання, а саме: несанкціоноване відкриття запірних пристроїв, зірвання пломбувального дроту з номерною пломбою раніше встановленою Оператором ГРМ та демонтаж заглушки перед вузлом обліку газу), через що ТОВ «Газорозподільні мережі України» в/о Дніпропетровської філії здійснено донарахування обсягу природного газу за період з 01.10.2023 7:00 год по 29.11.2023 12:35 год (по час усунення недоліків) на загальну суму 3 153 863,59 грн.

У зустрічному позові ТОВ «Інвестгруп Д» просило: - визнати протиправними дії ТОВ «Газорозподільні мережі України» в/о Дніпропетровської філії щодо припинення 29.11.2023 газопостачання за адресою: Дніпропетровська обл., с. Олександропіль, вул. Тюріна, 2; - визнати протиправним та скасувати рішення комісії по розгляду актів про порушення від 28.12.2023 ТОВ «Газорозподільні мережі України» в/о Дніпропетровської філії, що оформлене протоколом № 17, яким здійснено донарахування спожитого природного газу на суму 3 153 863,59 грн; - зобов'язати ТОВ «Газорозподільні мережі України» в/о Дніпропетровської філії за власний рахунок відновити газопостачання за вказаною адресою.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що: - газопостачання на об'єкті споживача за вказаною адресою ніколи не припинялося та не обмежувалося; - відповідачем за зустрічним позовом не доведено правопорушення щодо несанкціонованого відновлення газоспоживання та відбору споживачем газу; - розрахунок вартості необлікованого газу є неправильним.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2024 у справі № 904/681/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2025, первісний позов задоволено повністю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Судові акти попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог за первісним позовом мотивовані доведенням ТОВ «Газорозподільні мережі України» в/о Дніпропетровської філії факту несанкціонованого відновлення на об'єкті споживача (відповідача за первісним позовом) газоспоживання та не спростованого останнім обов'язку щодо оплати вартості необлікованого об'єму спожитого природного газу. При цьому судами встановлено, що 01.09.2023 АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» здійснено відключення від газопостачання ТОВ «Інвестгруп Д» за вказаною адресою, про що свідчить відповідний акт перевірки технічного стану вузла обліку, копія якого міститься в матеріалах справи. Вказане підтверджує обізнаність споживача про те, що з 01.09.2023 на його об'єкті відключено газопостачання. Матеріали справи не містять та сторонами не надано доказів вчинення Оператором ГРМ дій щодо поновлення газопостачання ТОВ «Інвестгруп Д».

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції стосовно відмови у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом обґрунтовано таким. У повідомленні про припинення газопостачання від 28.08.2023 ТОВ «Інвестгруп Д» (направленого на електронну адресу споживача) попереджено про те, що саме 01.09.2023 буде здійснено таке припинення. Про те, що таке повідомлення отримано споживачем свідчить зворотній лист від 29.08.2023 № 29/08/3-2003 з проханням не відключати від газових мереж газопостачання об'єкти споживача. В цьому ж листі ТОВ «Інвестгруп Д» гарантувало Оператору ГРМ те, що не буде здійснювати несанкціонований відбір газу. На час складання акта перевірки технічного стану споживача від 01.09.2023 АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» здійснювало ліцензійну діяльність з розподілу природного газу, про що свідчить постанова НКРЕКП від 29.06.2017 № 844, а тому третя особа на стороні позивача за первісним позовом на момент відключення споживача від газопостачання уповноважено Регулятором на вчинення таких дій. Підставою для припинення газопостачання у зазначених спірних правовідносинах був підпункт 2 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС - отримання від оператора ГТС повідомлення про припинення розподілу природного газу споживачу у випадках: відсутності споживача в реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді; відсутності підтвердженої номінації у діючого постачальника на обсяги транспортування природного газу для потреб споживача. Дніпропетровська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» уповноважена на здійснення окремих функцій ТОВ «Газорозподільні мережі України» як Оператора ГРМ, зокрема створення комісії з розгляду акта про порушення, здійснення донарахування необлікованих обсягів природного газу, чим спростовуються доводи споживача про відсутність у відповідача за зустрічним позовом повноважень стосовно розгляду акта про порушення, здійснення донарахування необлікованих обсягів природного газу у зазначених спірних правовідносинах. Склад комісії з розгляду актів про порушення, якою ухвалено рішення, оформлене протоколом від 28.12.2023 № 17, відповідає кількісному та суб'єктному складу, якого вимагають норми Кодексу ГРС. Пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ за відсутності будь-якого постачальника природного газу у споживача оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу). При цьому Кодекс ГРМ не визначає чіткого переліку документів, які складаються при припиненні газопостачання. Актом перевірки технічного стану вузла обліку від 01.09.2023 зафіксовані фактичні показання лічильника газу на дату припинення газопостачання (розподілу природного газу). Зазначений акт є належним, допустимим та достатнім доказом на підтвердження припинення газопостачання споживачу та свідчить про допущення споживачем у наступному порушень Кодексу ГРМ. Щодо доводів скаржника про неправильне здійснення відповідачем за зустрічним позовом розрахунку вартості необлікованого газу (неправомірність донарахування на зазначений розмір стягнення сум ПДВ), то суди встановили таке. Нарахування Оператором ГРМ необлікованого об'єму природного газу не відноситься до оперативно-господарських санкцій, а є витратою Оператора ГРМ на закупівлю природного газу, вартість якого підлягає оподаткуванню, закладення ПДВ у вартість донарахованого природного газу є законною, та не суперечить вимогам Податкового кодексу України, Кодексу ГРМ.

У касаційній скарзі ТОВ «Інвестгруп Д», з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції змінити рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду у справі № 904/681/24 у частині розміру, стягнутих судами санкцій зі скаржника, зменшивши їх розмір з 3 153 863,59 грн до 32 369,45 грн.

В обґрунтування підстави касаційної скарги скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанції до спірних правовідносин норм права та без урахування висновків, викладених: - у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 (щодо дотримання судами принципу верховенства права, які мають фундаментальний характер, а також невірного застосування положень статті 233 Господарського кодексу України, далі - ГК України); - у постанові Верховного Суду 26.09.2023 у справі № 910/22026/21 (щодо незастосування до спірних правовідносин правової позиції Суду стосовно співмірності санкцій).

Доводи касаційної скарги узагальнено зводяться до неправильного застосовування судами як першої та і апеляційної інстанцій положень статті 233 ГК України щодо висновків про відмову у зменшені заявленої позивачем до стягнення суми позовних вимог (які скаржник вважає санкціями до яких незалежно від їх типу, на його переконання, має бути застосовано зменшення) як таких, що не відповідають наведеній нормі та винесені без врахування висновків, викладених у зазначених вище постановах Верховного Суду.

Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 24.06.2025 № 32.2-01/1253 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 904/681/24, у зв'язку з перебуванням судді Власова Ю.Л. у відпустці.

ТОВ «Газорозподільні мережі України» в/о Дніпропетровської філії у відзиві на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечило, з посиланням, зокрема на дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та просило відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ «Інвестгруп Д» на спірні судові акти у справі № 904/681/24.

Відповідно до ухвали Суду від 25.06.2025 зі справи задоволено заяву ТОВ «Газорозподільні мережі України» в/о Дніпропетровської філії про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

ТОВ «Інвестгруп Д» 30.06.2025 звернулося із заявою (дебати викладені у письмовій форма), яка була залишена без розгляду протокольною ухвалою 01.07.2025.

Предметом касаційного оскарження є рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції виключно щодо вимог за первісним позовом про стягнення 3 153 863,59 грн вартості необлікованого об'єму природного газу, у зв'язку з порушенням Кодексу ГРС: підпункту 2 пункту 1 глави 2 розділу ХІ - несанкціоноване відновлення газопостачання, через що Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Верховний Суд виходить із того, що сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин. Так, у наведеній постанові задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин, Велика Палата конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», вказавши, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів.

Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема, пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; від 25.04.2018 у справі № 925/3/17; від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16; від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц; від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц; від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2110/15-ц; від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права та/або умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Суд, дослідивши касаційну скаргу ТОВ «Інвестгруп Д», дійшов висновку про безпідставність доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанції висновків Верховного Суду, які викладені у переліку вищезазначених постанов Верховного Суду щодо застосування норм статті 233 ГК України, з огляду на таке.

Так, під час розгляду цієї справи (№ 904/681/24) судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом дослідження первісного позову були вимоги оператора ГТС (ТОВ «Газорозподільні мережі України» в/о Дніпропетровської філії) про стягнення вартості необлікованого об'єму природного газу за несанкціоноване відновлення газоспоживання, шляхом несанкціонованого відкриття запірних пристроїв, зірвання пломбувального дроту з номерною пломбою раніше встановленою Оператором ГРМ та демонтаж заглушки перед вузлом обліку газу. Зазначене порушення встановлено за результатом перевірки, здійсненої позивачем за первісним позовом стало підставою для здійснення донарахування обсягу природного газу за період з 01.10.2023 7:00 год по 29.11.2023 12:35 год (по час усунення недоліків) на загальну суму 3 153 863,59 грн.

Водночас нарахування вартості необлікованого об'єму природного газу, здійснене оператором ГРМ, не є ні збитками у розумінні законодавства, яке регулює правовідносини у сфері ринку природного газу, ні оперативно-господарською санкцією в розумінні господарського законодавства, а є платою за поставлений природний газ.

Наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17 (зокрема у пунктах 62-67 стосовно необґрунтованості застосування у подібних спірним правовідносинах положень статей 235, 236, 237 ГПК України та пунктах 72, 73 цієї постанови щодо природи нарахувань), а також Верховного Суду у постановах: від 27.04.2020 у справі № 914/2471/17; від 12.03.2020 у справі № 914/766/17 (висновки яких враховані судами попередніх інстанцій під час спростування доводів відповідача за первісним позовом щодо можливості зменшення судами вартості необлікованого об'єму природного газу, нарахованого оператором ГРМ споживачу).

При цьому нарахування об'ємів газу за своєю правовою природою не є оперативно-господарською санкцією в розумінні статей 235, 236 ГК України, а є відповідно до пункту 2.4. глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС зміною способу визначення розрахунку спожитого природного газу у відповідних випадках (див. постанову Верховного Суду від 19.03.2019 по справі № 922/1838/17). У цьому випадку способом визначення розрахунку несанкціонованого позаобліково спожитого природного газу і фактичних витрат оператора ГРМ на закупку природного газу.

В постанові від 11.04.2024 № 910/4481/18, розглядаючи доводи скаржника у справі за позовом про стягнення необлікованого об'єму природного газу, Верховний Суд, з посиланням на сталу та послідовну практику з цього питання зазначав, зокрема, що відповідно до статті 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

За змістом частини першої статті 236 ГК України видами оперативно-господарських санкцій, які сторони можуть передбачати у господарських договорах, є: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

У частині першій статті 237 ГК України визначено, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Оперативно-господарські санкції можуть полягати в односторонній відмові від господарського зобов'язання (повністю або частково) або в односторонній зміні його умов. Оперативно-господарські санкції застосовуються відповідною особою - стороною зобов'язання в односторонньому порядку, а їх перелік та порядок вжиття визначаються виключно положеннями договору, укладеного між сторонами. Мета застосування зазначених санкцій - припинення або запобігання повторенню порушень зобов'язання шляхом оперативного впливу на правопорушника. Оперативно-господарські санкції застосовуються виключно за рішенням управненої сторони й спрямовані на корегування подальшої поведінки порушника господарського зобов'язання в майбутньому.

Однак одностороннє визначення однією стороною господарського зобов'язання розміру боргу іншої сторони зазначеному не відповідає.

Отже, за висновками Верховного Суду нарахування вартості необлікованого об`єму природного газу, здійснене оператором ГРМ, є ні збитками у розумінні законодавства, яке регулює правовідносини у сфері ринку природного газу, ані оперативно-господарською санкцією в розумінні господарського законодавства, а є платою за поставлений природний газ.

Щодо посилань скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій, висновків, викладених у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 та постанові Верховного Суду 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, Суд визнає аргументи скаржника в цій частині необґрунтованими, зважаючи на таке.

Так, предметом розгляду справи № 911/2269/22 були вимоги про стягнення боргу та неустойки (штрафу та пені) за невиконання відповідачем у строк зобов'язань за договором закупівлі робіт з виготовлення (ремонту) обладнання у частині виконання робіт. А у справі № 910/22026/21 предметом судового розгляду було стягнення штрафу і пені, нарахованих відповідачу за неналежне виконання підприємством зобов'язань за державним контрактом про закупівлю послуг. У зазначених скаржником справах, зокрема предметом дослідження було питання щодо підстав для зменшення розміру неустойки судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду. Натомість у відповідних постановах предметом дослідження не було питання стягнення вартості необлікованого об'єму природного газу за несанкціоноване відновлення газоспоживання (вартість якого не є ні збитками, ні оперативно-господарською санкцією, ні неустойкою), що виключає їх релевантність до правовідносин, які є предметом цього спору.

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 та постанові Верховного Суду 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, - не знайшли свого підтвердження.

Щодо інших аргументів касаційної скарги, то такі стосуються заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій та спростування здійсненої ними оцінки доказів у справі.

При розгляді цієї справи Верховний Суд бере до уваги, що однією з основних засад справедливого судочинства вважається принцип верховенства права, невід'ємною, органічною складовою, якого є принцип правової визначеності.

Одним з аспектів принципу правової визначеності є те, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Сталість і незмінність остаточного судового рішення, що набуло чинності, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata. Остаточні рішення національних судів не повинні бути предметом оскарження. Можливість скасування остаточних рішень, без урахування при цьому безспірних підстав публічного інтересу, та невизначеність у часі на їх оскарження несумісні з принципом юридичної визначеності.

Отже, категорію res judicata слід вважати визначальною й такою, що гарантує незмінність установленого статусу учасників спору, що визнано державою та забезпечує сталість правозастосовних актів. Правова визначеність також полягає у тому, щоб остаточні рішення судів були виконані.

Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

За наведених обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп Д» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 904/681/24.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп Д» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 904/681/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюка

Суддя І. Булгакова